Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 683/1625/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівниками державним підприємству, установі, організації.
Надіслано для оприлюднення: 16.05.2022. Зареєстровано: 16.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 17.05.2022.
Дата набрання законної сили: 16.06.2022
Номер судового провадження: 2/683/65/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		      
		 
		                                          Справа № 683/1625/21
		2/683/65/2022
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 травня 2022 року           м. Старокостянтинів
		 
		Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області 
		 
		   в складі: головуючої-судді Сагайдак І.М.
		секретаря Повзун С.В.
		 
		   з участю: представників позивача ПП «Строй-Сервіс-999» - 
		    Мартинюк Н.Г., Хачатрян А.А.
		представника відповідача ОСОБА_1  ОСОБА_2 
		   
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №683/1625/21, 2/683/65/2022 за позовом Приватного підприємства «Строй-сервіс-999» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої під час виконання трудових обов`язків, 
		 
		                       в с т а н о в и в:
		 
		   У червні 2021 року ПП «Строй-Сервіс-999» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої під час виконання трудових обов`язків.
		   Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 02 квітня 2021 року перебував у трудових відносинах з ПП «Строй-Сервіс-999» та працював на посаді машиніста дорожньо-будівельних машин.
		   03 квітня 2021 року о 17 годині 50 хвилин після виконання завдання по ямковому ремонту вулиці Закузьминської в м. Старокостянтинів Хмельницької області виникла поломка автомобіля ЗІЛ 431412 «Водоцистерна-С», який був закріплений за ОСОБА_1 . Вказана поломка виникла з вини ОСОБА_1 , який не проконтролював роботу транспортного засобу та недбало поставився до виконання своїх трудових обов`язків, що призвело до пошкодження і виходу з ладу вказаного автомобіля, а саме, обриву фланцю кардану, пошкодження ресори, зміщення редуктора заднього мосту. 
		   Внаслідок безвідповідального ставлення ОСОБА_1 до своїх обов`язків підприємству було завдано матеріальну шкоду на загальну суму 26500 грн.
		   Тому, на підставі п.1 та п.6 ст.134 КЗпП України просить стягнути з ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в сумі 26500 грн. у повному обсязі. 
		В судовому засіданні представники позивача ПП «Строй-Сервіс-999» - Мартинюк Н.Г. та ОСОБА_3 позов підтримали та просять його задовольнити. Вказують, що між ПП «Строй-Сервіс-999» та ОСОБА_1 був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, за яким останній взяв на себе відповідальність у повному обсязі відшкодувати шкоду, завдану ввіреному йому транспортному засобу. Оскільки поломка автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , сталась з його вини, тому саме він має відповідати за заподіяну шкоду у повному обсязі. 
		   Відповідач ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, до суду не з`явився, повноваження на представництво своїх інтересів надав представнику Старокостянтинівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги  ОСОБА_2 .
		   Представник відповідача ОСОБА_1  ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечила та просить відмовити у задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що посада машиніста дорожньо-будівельних машин, на якій у ПП «Строй-Сервіс-999» перебував ОСОБА_1 , не входить до переліку посад з якими укладається договір про повну матеріальну відповідальність, а тому він не повинен нести повну матеріальну відповідальність. Крім того, просить врахувати, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили, що поломка автомобіля, яким під час виконання трудових обов`язків керував ОСОБА_1 сталась саме з його вини. 
		   Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Судом встановлено, що на підставі наказу директора ПП «Строй-Сервіс-999» №20 від 02 квітня 2021 року ОСОБА_1 прийнято на посаду машиніста дорожньо-будівельних машин з 02 квітня 2021 року зі строком випробування 14 днів. 
		02 квітня 2021 року між ПП «Строй-сервіс-999» та ОСОБА_1 укладено договір про повну матеріальну відповідальність, за умовами якого останній під час виконання роботи машиніста дорожньо-будівельних робіт, яка безпосередньо пов`язана із збереженням, перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому матеріальних цінностей, взяв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей та зобов`язався: дбайливо ставитись до переданих йому на збереження або з іншою метою матеріальних цінностей підприємства і вживати заходів для попередження збитків; своєчасно повідомляти керівництво підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей; вести облік, складати і передавати у визначеному порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та рештки ввірених йому матеріальних цінностей; брати участь в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей. 
		На підставі наказу директора ПП «Строй-сервіс-999» №02/04 від 02 квітня 2021 року за водієм автотранспортних засобів ОСОБА_1 закріплено автомобіль ЗІЛ-ММЗ 4502, номерний знак НОМЕР_1 , який того ж дня на підставі акту прийняття-передачі машини №02/04 був переданий ОСОБА_1 . 
		03 квітня 2021 року ОСОБА_1 видано шляховий лист на автомобіль ЗІЛ 130 «водовозка», на якому він у період часу з 14 години до 17 години мав виконувати роботи по підмітанню дороги щіткою по вул. Закузьминська в м. Старокостянтинів. 
		05 квітня 2021 року директор ПП «Строй-Сервіс-999» ОСОБА_4 звернувся до Відділу поліції №1 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області із заявою про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за пошкодження автомобіля. 
		У цій заяві директор ПП «Строй-Сервіс-999» вказував, що 03 квітня 2021 року о 14 годині водію ОСОБА_1 видано шляховий лист на автомобіль ЗІЛ 431412 «Водоцистерна-С», номерний знак НОМЕР_1 , у технічно справному стані для проведення робіт по поточному ямковому ремонту вул. Велика Закузьминська в м. Старокостянтинів. Після виконання робіт автомобіль повертався на базу підприємства, що розташована за адресою: вул. Об`їздна м. Старокостянтинів 10 км+400. О 17 годині 50 хвилин внаслідок неуважності та безвідповідальності ОСОБА_1 при експлуатації транспортного засобу сталось пошкодження автомобіля, а саме, обірвався фланець кардану, що призвело до зриву кронштейна, пошкодження ресор, зміщення редуктора заднього мосту і деформації стрем`янок, після чого водій покинув вказаний автомобіль та на роботу не виходить. 
		Вказана заява зареєстрована в ІТС ІПНП за №1979 від 05 квітня 2021 року й за результатами її перевірки 08 квітня 2021 року посадовими особами ВП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області було складено довідку, згідно якої в діях ОСОБА_1 не виявлено ознак кримінального чи адміністративного правопорушення. 
		Наказом директора ПП «Строй-Сервіс-999» №62 від 13 травня 2021 року ОСОБА_1 з 13 травня 2021 року звільнено з роботи на підставі п.4 ст.40КЗпП України за прогул без поважних причин.
		Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи. 
		За змістом частин 1, 2 та 4 ст.130КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.
		При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. 
		На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відносить до категорії нормального виробничо-господарського ризику. 
		У статті 131 КЗпП України зазначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи, і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.
		Працівники зобов`язані бережливо ставитись до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді. 
		Із положень ст.132КЗпП України слідує, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
		Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
		Випадки повної матеріальної відповідальності встановлені статтею 134 КЗпП України.
		За замістом цієї норми відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, зокрема, у випадках, коли:
		- між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей (п.1);
		- відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків (п.6).
		Згідно зі 135-1КЗпП Україниписьмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
		Як роз`яснено у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, завданої підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п.1 ст.134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно статті 135-1КЗпПможе бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.
		Перелік посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на збереження, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва (даліПерелік), затверджено постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріатом Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24, яка діє на території України відповідно допостанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР».
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював в ПП «Строй-Сервіс-999» на посаді машиніста дорожньо-будівельних робіт, яка не включена до вищезазначеного Переліку. 
		Крім того, ПП «Строй-Сервіс-999» не довело, що ОСОБА_1 виконував роботи, пов`язані зі збереженням цінностей, переданих йому на зберігання, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва.
		Отже, ОСОБА_1 не належить до категорії працівників, із якими відповідно дост.135-1 КЗпП Україниміг бути укладений письмовий договір про повну матеріальну відповідальність.
		За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 не може нести повну матеріальну відповідальність за завдану шкоду на підставі п.1ст.134 КЗпП України.
		До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 29 січня 2018 року у справі №743/1641/15-ц (провадження №61-679св18) та у постанові від 29 жовтня 2020 року у справі №264/2076/17 (провадження №61-1146св19). 
		Зі змісту позовної заяви ПП «Строй-Сервіс-999» вбачається, що воно посилалось також на п.6ст.134 КЗпП Українияк підставу для покладення на ОСОБА_1 повної матеріальної відповідальності.
		Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 12постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», матеріальна відповідальність в повному розмірі на підставі пункту 6статті 134 КЗпП Українипокладається на працівника у випадках, передбачених окремими законодавчими актами. 
		За чинним законодавством така відповідальність може бути покладена, зокрема, за шкоду, заподіяну: перевитратою пального на автомобільному транспорті; розкраданням, знищенням (зіпсуттям), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей; витратами підприємства,установи, організації на навчання у вищому навчальному закладі молодого фахівця в разі його звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни чи за власним бажанням без поважних причин протягом трьох років з часу прийняття на роботу за направленням.
		Окремого законодавчого акта, який би передбачав повну матеріальну відповідальність працівника за поломку автомобіля, який ним використовувався ним в ході виконання трудових обов`язків, не існує. 
		Як передбачено ч.1ст.137 КЗпП Українисуд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.
		Відповідно дост.138 КЗпП Українидля покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбаченихстаттею 130 цього Кодексу.
		За змістом указаних норм матеріального права, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: чи укладено між сторонами трудовий договір, яка підстава покладання на працівника відповідальності за майнову шкоду, чи спричинена шкода діями працівника, в якому обсязі майнової шкоди несе відповідальність працівник за встановлених фактичних обставин, яка ступінь вини працівника за заподіяну шкоду (за виключенням прямої дійсної шкоди), за яких обставин заподіяна шкода, чи спричинена шкода з корисних мотивів та чи є підстави для зменшення розміру покриття шкоди залежно від майнового стану працівника.
		При цьому тягар доказування підстав покладення на працівника відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов`язків, несе власник або уповноважений ним орган.
		З матеріалів справи вбачається, що 03 квітня 2021 року з 14 години до 17 години ОСОБА_1 на автомобілі ЗІЛ 431412 «Водоцистерна-С», номерний знак НОМЕР_1 , виконував дорожні роботи по вул. Велика Закузьминська в м. Старокостянтинів, після чого повертався на базу ПП «Строй-Сервіс-999», що розташована за адресою: вул. Об`їздна м. Старокостянтинів 10 км+400. Під часу руху о 17 годині 50 хвилин в автомобілі виникла поломка, яка унеможливила подальший його рух. 
		В судовому засіданні представники позивача стверджували, що поломка автомобіля сталась саме з вини ОСОБА_1 , який під час руху був неуважним та допустив халатність. Проте, в чому саме виразилась халатність та які саме дії ОСОБА_1 призвели до поломки автомобіля пояснити суду не змоги. 
		Натомість, згідно письмових пояснень ОСОБА_1 , відібраних у нього 07 квітня 2021 року працівником поліції в межах перевірки звернення ПП «Строй-Сервіс-999» від 05 квітня 2021 року, ОСОБА_1 вказував, що о 17 годині 50 хвилин під часу руху автомобіля на базу він відчув ривок, одразу ж зупинився та побачив, що в автомобілі вирвало задній міст та ресору, що саме стало причиною поломки автомобіля йому не відомо. 
		Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що поломка автомобіля сталась саме з вини ОСОБА_1 , а не через, наприклад, незадовільний технічний стан цього автомобіля, а також, що така поломка не відносить до категорії нормального виробничо-господарського ризику. 
		При цьому, позивачем не зафіксовано належним чином (у відповідному акті огляду автомобіля) яких саме пошкоджень зазнав автомобіль та не встановлено причин, які призвели до поломки автомобіля, не підтверджено належними доказами вартість пошкоджень, оскільки відповідна автотехнічна експертиза з цих питань не призначалась.
		Надана позивачем довідка ПП ОСОБА_5 від 05 квітня 2021 року про вартість автозапчастин до автомобіля ЗІЛ 431412 станом на 03 квітня 2022 року, не є належним доказом, оскільки вона не підтверджує факту пошкодження саме тих запчастин, які у ній зазначені. 
		Оцінивши подані позивачем докази, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивач не надав достатніх та достовірних доказів, які б беззаперечно свідчили про протиправність дій працівника, його вину у заподіянні збитків, зокрема не довів, що пошкодження автомобіля сталось в наслідок винних дій ОСОБА_1 , тому його вина у заподіянні позивачу шкоди у розмірі 26500 грн. належним чином не підтверджена та не встановлена.
		З огляду на викладене, ОСОБА_1 не може нести повну матеріальну відповідальність за завдану шкоду і на підставі п.6 ст.134 КЗпП України, а тому в задоволенні позову ПП «Строй-сервіс-999» слід відмовити.
		Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд 
		 
		                    в и р і ш и в:
		 
		   В задоволенні позову Приватного підприємства «Строй-сервіс-999» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої під час виконання трудових обов`язків, відмовити. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 
		 
		Позивач: Приватне підприємство «Строй-сервіс-999», місцезнаходження: 31134, Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Сахнівці, автодорога об`їздна м. Старокостянтинів 10 км + 400, код ЄДРПОУ 36397204. 
		Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
		 
		Повний текст рішення складено 16 травня 2022 року.
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...