Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 331/2395/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 17.05.2022.
Дата набрання законної сили: 13.05.2022
Номер судового провадження: 61-211ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України                            
		            
		13 травня 2022 року
		м. Київ
		 
		 
		справа № 331/2395/20
		провадження № 61-211св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М,
		 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Др. Редді`с Лабораторіз»,
		 
		розглянув  у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Др.Редді`с Лабораторіз» на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 10 червня 2021 року в складі судді Антоненко М. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Полякова О. З., Кухаря С. В., Крилової О. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Др.Редді`с Лабораторіз» (далі - ТОВ «Др.Редді`с Лабораторіз», товариство) про скасування наказу про оголошення догани.
		 
		В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що з 2005 року вона працює у        ТОВ «Др. Редді`с Лабораторіз» на посаді старшого фахівця зі збуту. На підставі наказу генерального директора товариства від 20 лютого 2020 року № 1-дс створено комісію з проведення службового розслідування за фактом невиконання нею своїх посадових обов`язків. 
		 
		Згідно з актом службового розслідування від 06 травня 2020 року комісією з проведення службового розслідування виявлено порушення нею трудової дисципліни, а саме підпунктів 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 посадової інструкції старшого фахівця зі збуту щодо здійснення візитів до нецільових лікарів та підпунктів 2.2.7, 2.3.5 посадової інструкції щодо невиконання плану круглих столів. У результаті службового розслідування наказом від 06 травня 2020 року № 4-дс їй оголошено догану за порушення трудової дисципліни.
		 
		Позивач вважає, що акт службового розслідування не відображає дійсні обставини справи, а наказ не відповідає нормам законодавства та підлягає скасуванню. Зазначає, що формулювання наказу унеможливлює встановлення з його тексту інформації щодо часу виявлення порушення, ступеню тяжкості вчиненого проступку, заподіяної нею шкоди, попередньої роботи, не враховано надані нею письмові пояснення по суті поставлених питань. При цьому всі візити до нецільових лікарів було погоджено з керівником та їх відвідування ніяким чином не вплинуло на дотримання плану візитів та відвідування базових спеціалістів, сприяло забезпеченню оптимального охоплення і відвідування всіх цільових клієнтів та розширення клієнтської бази. 
		 
		Вказувала також, що візити до цільових лікарів згідно із планом було здійснено, тому її дії не призвели до шкідливих наслідків, про які зазначається в оскаржуваному наказі. Також ОСОБА_1 посилалася на порушення встановленого законодавством строку, протягом якого до працівника може бути застосовано дисциплінарне стягнення. 
		 
		Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 просила скасувати наказ генерального директора ТОВ «Др. Редді`с Лабораторіз» від 06 травня 2020 року              № 4-дс про оголошення їй догани та стягнути з відповідача судові витрати.
		 
		Короткий зміст судових рішень
		 
		Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 10 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 23 листопада 2021 року, позов задоволено. Скасовано наказ генерального директора                         ТОВ «Др. Редді`с Лабораторіз» від 06 травня 2020 року № 4-дс про оголошення догани ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що відповідачем не доведено допущення позивачем грубого порушення трудових обов`язків, визначених посадовою інструкцією. Оспорюваний позивачем наказ про оголошення догани не містить чітких формулювань по суті та обставин допущеного позивачкою проступку.
		Аргументи учасників справи
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		30 грудня 2021 року ТОВ «Др.Редді`с Лабораторіз» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя                      від 10 червня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду                                   від 23 листопада 2021 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
		 
		У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої 
		статті 389 ЦПК України, зокрема, зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні висновку щодо застосування статей 138, 147-149 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), викладеного у постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 489/2451/17,           від 05 червня 2019 року у справі № 562/2286/15-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі № 11-238сап20.
		 
		Також у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 3 частини другої                 статті 389 ЦПК України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування принципу презумпції невинуватості, закріпленого в частині другій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), у відносинах між роботодавцем та працівником під час притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності в порядку статей 147-149 КЗпП України. 
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
		 
		У лютому 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		Провадження в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Установлено, що ОСОБА_1 працює у ТОВ «Др. Редді`с Лабораторіз» на посаді старшого фахівця зі збуту.
		 
		Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 «Загальні положення» посадової інструкції старшого фахівця зі збуту від 03 січня 2017 року ця посадова інструкція визначає функціональні обов`язки, права та відповідальність старшого фахівця зі збуту          ТОВ «Др. Редді`с Лабораторіз», тобто посади, яку обіймає позивачка (а. с. 21-24).
		 
		Згідно з пунктом 1.2. посадової інструкції метою посади старшого фахівця зі збуту ТОВ «Др.Редді'c Лабораторіз» є відвідування медичних спеціалістів, працівників аптек, дистриб`юторів, лідерів професійної думки в галузі охорони здоров`я (далі - клієнти) з метою розвитку міцних робочих стосунків з ними, встановлення ділових контактів з новими клієнтами, виконання цільових показників збуту, сприяння просуванню продукції/брендів компанії серед лікарів та співробітників аптек в рамках Стратегії компанії і у відповідності з вказівками керівництва і маркетингової команди.
		 
		Відповідно до підпунктів 2.1.1, 2.1.2., 2.1.3 пункту 2.1. «Управління взаємовідносинами з клієнтами» посадової інструкції завданням та обов`язком старшого фахівця зі збуту є; визначення і класифікація потенційних/ключових клієнтів, створення, оновлення та адміністрування бази даних клієнтів на своїй території; відвідування узгоджених із керівником клієнтів згідно із заздалегідь встановленою частотою, кількістю візитів на день і послідовністю візитів, як це передбачено Стратегією компанії для забезпечення оптимального охоплення і відвідування всіх цільових клієнтів в базі даних; щомісячне планування візитів із зазначенням дати, часу, клініки, лікарів, лікарень і аптек у CRM системі та дотримання цього плану. Своєчасне інформування безпосереднього керівника про план місячних візитів та їх фактичне здійснення шляхом внесення відповідної до CRM системи.
		 
		Наказом генерального директора товариства від 20 лютого 2020 року № 1-дс, на підставі доповідної записки менеджера з питань регіонального розвитку у Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 19 лютого 2020 року «Про невиконання своїх посадових обов`язків старшим фахівцем зі збуту у Запорізькій області ОСОБА_1 », створено комісію для перевірки викладених фактів, якій доручено провести службове розслідування (а. с. 16).
		 
		Згідно з актом службового розслідування від 06 травня 2020 року комісією з проведення службового розслідування виявлено порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, а саме:
		1. Візити до небазових лікарів ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) ОСОБА_1 з керівником не погоджувала та заздалегідь не планувала, чим порушила пункти 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 посадової інструкції старшого фахівця зі збуту. Доказів погоджень із керівником ОСОБА_1 не надано.
		 
		2. Візити до небазових кардіологів (Плахута, Назарова) не погоджувалися         ОСОБА_1 з керівником та не планувалися заздалегідь, що є порушенням пунктів  2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 посадової інструкції. Доказів погоджень із керівником ОСОБА_1 не надано.
		 
		3. Візити до хірургів, включення в базу спеціаліста ОСОБА_6 , візити до спеціаліста ОСОБА_7 , який є лікарем категорії В та є нецільовим візитом, не погоджувалися ОСОБА_1 з керівником та не планувалися заздалегідь, що є порушенням пунктів 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 посадової інструкції. Доказів погоджень із керівником ОСОБА_1 не надано.
		 
		Вина ОСОБА_1 у вказаних порушеннях встановлена у формі необережності (недбалості), оскільки зі своєю посадовою інструкцією ОСОБА_1 ознайомлена повністю, і знала чи повинна була знати, що непогодження візитів до небазових лікарів, так само як і не планування таких візитів заздалегідь, є порушеннями пунктів 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 посадової інструкції та веде до шкідливих наслідків.
		 
		Серед таких наслідків, зокрема, є не проведення візитів до цільових лікарів, які мають значно більший потенціал до призначення продуктів ТОВ «Др. Редді`с Лабораторіз», і як результат - зниження поінформованості цільових лікарів про продукти Компанії і хибні дані в CRM системі, що неодмінно ведуть до викривлення вихідних даних, на яких базуються фінансові прогнози Компанії для проведення маркетингових заходів.
		 
		4. Невиконання плану проведення круглих столів є порушенням пунктів 2.2.7, 2.3.5 посадової інструкції. Доказів виконання плану проведення круглих столів     ОСОБА_1 комісії не надано.
		 
		Вина ОСОБА_1 у вказаних порушеннях встановлена у формі необережності (недбалості), оскільки зі своєю посадовою інструкцією ОСОБА_1 ознайомлена повністю, і знала чи повинна була знати, що невиконання плану проведення круглих столів є порушенням пунктів 2.2.7, 2.3.5 Посадової інструкції.
		 
		Серед таких наслідків, зокрема, зниження поінформованості цільових лікарів про продукти Компанії. У підсумку це вливає на зниження показників досягнення цілей вторинних продажів, долі ринку, рівень згадування та росту торгівельних марок Компанії, що знижує економічну ефективність результатів роботи ОСОБА_1 , що, у свою чергу, є збитками Компанії.
		 
		Відповідно до пояснень ОСОБА_1 від 26 березня 2020 року, наданих у порядку статті 149 КЗпП України, візити до небазових лікарів здійснювалися у зв`язку з необхідністю коригування бази лікарів (звільнення, декретна відпустка, переведення на іншу посаду тощо базових лікарів) та пошуку нових потенційних клієнтів, зокрема: здійснено візит до небазових лікарів ОСОБА_4 (новий лікар, включений у базу замість неврологів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_5 (новий лікар, включений у базу 15 січня 2020 року) (пункт 1 Акту службового розслідування); візити до небазових кардіологів Плахута (новий лікар, включений у базу замість ОСОБА_10 ), ОСОБА_11 (була у базі за час тимчасової непрацездатності позивачки, візит проведено для виявлення потенціалу та можливість подальшої співпраці); візити до хірургів: включення в базу спеціаліста ОСОБА_6 (хірург, включений до бази замість ОСОБА_7 ) (а. с. 11-14).
		 
		У результаті службового розслідування наказом ТОВ ««Др. Редді`с Лабораторіз»         від 06 травня 2020 року № 4-дс ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме неодноразове порушення пунктів 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.2.7, 2.3.5 посадової інструкції старшого фахівця зі збиту від 01 січня 2017 року (а. с. 17).
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
		 
		Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		 
		Згідно з частиною другою статті 140 КЗпП України щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана чи звільнення.
		 
		Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника (частина перша статті 147-1 КЗпП України).
		 
		Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (стаття 148 КЗпП України).
		 
		При вирішенні питання про правомірність притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності підлягає з`ясуванню, в чому конкретно проявилось порушення трудової дисципліни, чи додержані власником або уповноваженим ним органом, передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи правомочним органом накладено дисциплінарне стягнення, чи не закінчився для цього встановлений строк, чи не застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при обранні виду стягнення ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
		 
		Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. 
		 
		Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають із правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв`язок між ними і поведінкою правопорушника.
		 
		У трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості, згідно з яким не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов`язаний сам доводити свою невинуватість.
		 
		Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27 квітня      2021 року в справі № 461/8132/17 (провадження № 61-9697св19).
		 
		Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди у справі, яка переглядається, дійшли правильних висновків про те, що роботодавець не виконав належним чином свій обов`язок щодо надання доказів наявності фактів винного вчинення позивачкою дисциплінарного проступку. 
		 
		При цьому Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що оскільки оспорюваний наказ не містить чітких формулювань суті та обставин допущеного проступку, відсутні докази вини позивачки та наявності причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і неналежним виконанням покладених на позивача трудових обов`язків, а містяться лише загальні, а не конкретні посилання на порушення останньою положень посадової інструкції, тому не можна дійти однозначних висновків про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні дисциплінарного проступку і накладення на неї дисциплінарного стягнення.
		 
		Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні висновку щодо застосування статей 138, 147-149 КЗпП України, викладеного в постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 489/2451/17, від 05 червня 2019 року у справі № 562/2286/15-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі                              № 11-238сап20, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
		 
		У постанові від 11 жовтня 2018 року у справі № 489/2451/17 Верховний Суд погодився  з рішенням суду апеляційної інстанції про відмову в  задоволенні позову про скасування наказу про оголошення догани з урахуванням доведеності відповідачем факту порушення позивачем трудової дисципліни.
		 
		У постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 562/2286/15-ц предметом спору є скасування наказу про звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України (вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи).
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі                   № 11-238сап20 предметом спору є визнання протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Господарського суду Сумської області».
		 
		Таким чином висновки щодо застосування норм права, які викладені у зазначених постановах Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається (неоднаковий предмет позову та різне матеріально-правове регулювання). Тобто обставини, встановлені судами в цій справі, відрізняються від обставин, встановлених у справах, на судові рішення в яких посилався заявник. 
		 
		При цьому встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями                 77-80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
		 
		 
		Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування принципу презумпції невинуватості, закріпленого в частині другій статті 6 Конвенції, у відносинах між роботодавцем та працівником під час притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності в порядку статей          147-149 КЗпП України, не заслуговують на увагу з огляду на те, що такі висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 401/3301/17, від 17 січня 2019 року у справі № 343/6/18, від 27 квітня      2021 року у справі № 461/8132/17.
		 
		Колегія суддів вважає, що у справі, яка переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних помилок.
		 
		Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до власної переоцінки відповідачем установлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
		 
		З огляду на викладене Верховний Суд, у межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку, що вони належним чином не підтверджені та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
		 
		Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій  без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		 
		Щодо судових витрат                                                                                                                        
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 402, 403, 404, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Др.Редді`с Лабораторіз» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 10 червня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 листопада 2021 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                         В. В. Сердюк
		 
		С. Ю. Мартєв
		 
		І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...