Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/264/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; перевезення, транспортного експедирування.
Надіслано для оприлюднення: 17.05.2022. Зареєстровано: 17.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 18.05.2022.
Дата набрання законної сили: 12.05.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12.05.2022 року м.Дніпро Справа № 904/264/20
		Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді Кузнецова В.О.,
		суддів Вечірка І.О., Чередка А.Є.,
		секретар судового засідання Крицька Я.Б.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Якимчука Дмитра Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 (повне рішення складено 23.07.2021, суддя Мельниченко І.Ф.) у справі
		за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА", м.Дніпро
		до фізичної особи-підприємця Якимчука Дмитра Володимировича, м.Дніпро
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Володан", с.Виповзів, Козелецький район, Чернігівська область 
		про стягнення суми збитків у розмірі 253 067,64 грн за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 255 від 25.11.2016
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 І. Короткий зміст і підстави позовних вимог
		 У січні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Омега" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця Якимчука Дмитра Володимировича про стягнення збитків у сумі 253 067,64 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.11.2016 №255 щодо збереження вантажу під час його перевезення та посиланням на положення статей 173,193, 218,224,225,306,314 Господарського кодексу України, статей 11,509,611,614,629,908,924 Цивільного кодексу України, норми Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність та Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956.
		 ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2020, позов задоволено повністю, стягнуто з фізичної особи-підприємця Якимчука Дмитра Володимировича на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" збитки у сумі 253 067,64 грн і витрати зі сплати судового збору у сумі 3 796,01 грн.
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2021 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Якимчука Д.В. задоволено частково; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2020 і рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2020 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області. 
		Під час нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з фізичної особи-підприємця Якимчука Дмитра Володимировича на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" збитки у розмірі 26 120,25 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 391,80 грн. В решті позовних вимог відмовлено. 
		Рішення місцевого господарського суду мотивовано посиланням на наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків у розмірі 26 120,25 грн, які завдані внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором про надання транспортно-експедиційних послуг №255 від 25.11.20 та заявки від 19.05.2019, яке виразилося у незбереженні вантажу в кількості 926,25 кг. 
		 ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи
		 3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		 Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		Аргументуючи апеляційну скаргу заявник вказує, що матеріали справи містять докази відсутності вини перевізника в нанесені збитків позивачу - постанова про закриття кримінального провадження від 27.06.2019 та відповідь Олевського відділення поліції Коростенського відділу поліції Головного управління поліції в Житомирській області НПУ вих.№1478/212-2020 від 28.02.2020. 
		Скаржник вважає, що належним відповідачем у даній справі є товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Ковельавто", яке повинно відповідати за нанесені збитки в результаті ДТП, оскільки автотранспорт цього товариства використував учасник та встановлений кримінальним провадженням винуватець даного ДТП. 
		За твердженням відповідача підтвердженням належного виконання зобов`язань, взятих на себе відповідачем згідно договору, є доставка товару позивачу, незважаючи на ДТП, перевантаження товару в такий самий автомобіль з робочою рефрижераторною установкою.
		Псування та пошкодження товару відбулось внаслідок ДТП, винуватцем якого не є експедитор чи перевізник. Експедитор не брав на себе зобов`язання відповідати за дії сторонньої особи, винуватої у ДТП, тому, на думку відповідача, вимоги позивача задоволенню не підлягають. 
		Місцевий господарський суд помилково тлумачить ст.314 Господарського кодексу України та ст.924 Цивільного кодексу України, якими передбачені підстави звільнення від відповідальності особи, яка порушила зобов`язання та не бере до уваги ст.617 Цивільного кодексу України та частини 1,2 ст.17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, а тому, відповідно, неправильно застосовує норми матеріального права. 
		Враховуючи, що перевезення здійснювалось за міжнародним сполученням м.Барендрехт (Нідерланди) - м/п Ягодин (Україна) - м.Дніпро (Україна), та до даних правовідносин підлягають застосуванню положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів та Протоколу до неї від 19.05.1956, якою врегульовані правовідносини, що впливають з договору міжнародного перевезення вантажу. 
		Дорожньо-транспортна пригода, яка сталась не з вини перевізника чи експедитора - це обставина, яку перевізник/експедитор не міг запобігти, усунення якої від них не залежало і в розумінні ст.617 Цивільного кодексу України є тим самим випадком, в якому відповідач звільняється від відповідальності. 
		Щодо виписки з бухгалтерської документації по формуванню собівартості товару від 23.05.2019, скаржник звертає увагу.ю що при формуванні собівартості партії товару та його кілограму були безпідставно враховані витрати на автоперевезення до кордону в сумі 40000,00 грн, автоперевезення по Україні в сумі 26 300,00 грн та транспортно-експедиційні послуги в сумі 1000,00 грн, які до сьогодні не сплачені ФОП Якимчук Д.В. 
		 Крім того, до складу собівартості товару включені брокерські послуги ТОВ "Гиперион Д" на суму 1 050 грн, послуги диспетчеризації ФОП Ткаченко Ю.В. на суму 1 181,00 грн, фітосанитарний контроль ГУ Держспоживспілки в Дніпропетровській області на суму 256,59 грн, наклейка товарного коду на упаковку ФОП Бобильов О.В. на суму 1 400,00 грн. Жодних доказів, які б підтверджували сплату цих витрат на загальну суму 3 887,59 грн надано не було. 
		Відповідач зазначає, що додаткові докази: копія рахунку до сплати №267 від 22.05.2019, копія акту №267 від 22.05.2019, копія платіжного доручення №3683244295 від 30.05.2019, копія акту виконаних робіт №ДПФЛ-01993 від 21.05.2019, копія акту виконаних робіт №ДПОН-11370 від 21.05.2019, копія рахунку на оплату №564 від 22.05.2019, копія акт надання послуг №5774 від 23.05.2019, копія платіжного доручення №3683244058 від 27.05.2019, копія акта №220501 від 23.05.2019 здачі-прийняття робіт (надання послуг) були надані позивачем суду першої інстанції з порушенням вимог п.4 ч.2 ст.42. ч.2,4,8 ст.80, ч.2 ст.164 Господарського процесуального кодексу України, а саме після подання позовної заяви, більше того після призначення справи до судового розгляду по суті. Позивачем не обґрунтована неможливість подання цих доказів у встановлений строк з причин, що не залежали від нього. 
		 3.2 Доводи інших учасників справи
		Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.
		В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначає, що компенсувати збитки позивачу за договором про надання транспортно-експедиторських послуг №255 від 25.11.2016 та замовлення №YА-19/2019 від 10.05.2019 повинен саме відповідач, оскільки за втрату, псування, нестачу вантажу за даним договором відповідальним перед позивачем залишається відповідач, який в подальшому має право в порядку регресу відшкодувати збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням обов`язків іншою особою.
		Позивач вважає, що оскільки відповідач не забезпечив збереження вантажу та його видачу вантажоодержувачу в повному обсязі, тобто допустив неналежне виконання взятих на себе обов`язків за укладеним з позивачем договором, виникли підстави для матеріальної відповідальності за завдані збитки. Часткова втрата вантажу внаслідок протиправних дій третіх осіб не є наслідком непереробної сили, не є виключенням відповідальності відповідача за договором. Закриття кримінального провадження щодо втрати та псування вантажу третіми особами не доводить факту відсутності вини відповідача у зв`язку з втратою вантажу. 
		Щодо відшкодування збитків позивач вказує, що ним доведено наявність протиправної поведінки у діях відповідача, причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заявленою позивачем до стягнення сумою збитків, наявність вини відповідача та факт завдання відповідачем збитків за договором про надання транспортно-експедиційних послуг №255 від 25.11.2016 та замовлення №YА-19/2019 від 10.05.2019, про що свідчать належні та допустимі докази, а саме: висновки експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати №ГО-1176 від 22.05.2019 та №ГО-1176 від 28.05.2019, акт про невідповідність від 24.05.2019.
		Позивач стверджує, що вартість митно-брокерських послуг та інших складових формування собівартості зіпсованого товару була визначена та відображена у поданому разом з позовною заявою у витязі із бухгалтерської документації №824 від 23.05.2019, тому подані платіжні доручення та акти виконаних робіт на підтвердження цих витрат не є новими доказами, а лише підтверджують факт понесення збитків позивачем.
		 У відзиві на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Володан" просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати, у задоволенні позову відмовити. 
		 Товариство з обмеженою відповідальністю "Володан" посилається на відсутність всіх обов`язкових елементів для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, вина. 
		 ІV. Апеляційне провадження
		 4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді
		Відповідно до протоколу передачу судової справи раніше визначеному складу суду від 16.08.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Білецької Л.М., судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
		Розпорядженням керівника апарату суду від 17.08.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Білецької Л.М. (для вирішення питання про відкриття провадження у справі).
		Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 17.08.2021 для вирішення питання для відкриття провадження у справі визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.08.2021 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Якимчука Дмитра Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 залишено без руху; надано відповідачу строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання доказів сплати судового збору в розмірі 2 565,30 грн, тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
		На виконання вимог ухвали суду від 18.08.2021 скаржником надано докази усунення недоліків апеляційної скарги.
		Розпорядженням в.о.керівника апарату суду від 30.08.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили здійснення повторного автоматизованого розподілу, а саме, вихід на роботу судді-доповідача Білецької Л.М.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 30.08.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Білецької Л.М., судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
		Розпорядженням в.о.керівника апарату суду від 01.09.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Паруснікова Ю.Б. (для вирішення питання про самовідвід суддів тощо).
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 30.08.2021 для вирішення питання про відвід визначена колегія суддів у складі головуючого судді Білецької Л.М., судді Вечірко І.О., Верхогляд Т.А.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.09.2021 задоволено заяву суддів Центрального апеляційного господарського суду Білецької Л.М., Верхогляд Т.А. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Якимчука Дмитра Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021. Матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до норм статті 32 ГПК України.
		Згідно з розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 02.09.2021, у зв`язку задоволенням заяви суддів Білецької Л.М., Верхогляд Т.А. про самовідвід, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, за результатами якого для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Вечірка І.О., Чередка А.Є.
		Ухвалою апеляційного господарського суду від 06.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Якимчук Дмитра Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021; призначено справу до розгляду на 02.11.2021 на 10 годин 00 хвилин. 
		 02.11.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 14.12.2021 на 11:00 годин.
		 14.12.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 27.01.2022 на 10:00 годин.
		 27.01.2022 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням на лікарняному головуючого судді Кузнецова В.О.
		Розпорядженням керівника апарату суду від 07.02.2022 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Чередка А.Є. (для вирішення питання про призначення справи до розгляду тощо).
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 07.02.2022 для вирішення питання про призначення справи до розгляду визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Вечірка І.О., Мороза В.Ф.
		Ухвалою апеляційного господарського суду від 07.02.2022 призначено справу до розгляду на 17.02.2022 на 11 годин 00 хвилин.
		Розпорядженням керівника апарату суду від 17.02.2022 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме вихід з лікарняного судді Чередка А.Є.
		 Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.02.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Вечірка І.О., Чередка А.Є.
		 17.02.2022 у судовому засіданні оголошено перерву у судовому засіданні до 10.03.2022.
		 10.03.2022 розгляд справи не відбувся у зв`язку з наявністю обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.
		Ухвалою апеляційного господарського суду від 11.04.2022 розгляд справи призначено на 12.05.2022 на 10:30 годин.
		 12.05.2021 у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача, які надали відповідні пояснення.
		 Товариство з обмеженою відповідальністю "Володан" наданим йому процесуальним правом не скористалося та не забезпечило у судове засідання явку повноважного представника.
		Колегія суддів вважає, що неявка представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи.
		 12.05.2022 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
		 4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами
		 25.11.2016 між ФОП Якимчуком Д. В. (експедитор) і ТОВ "Омега" (клієнт) укладено договір № 255, за змістом пункту 1.1 якого цей договір регламентує взаємовідносини сторін при виконанні експедитором доручень клієнта. Експедитор зобов`язується за рахунок і за плату (винагороду) клієнта відповідно до умов договору та узгоджених сторонами заявок, що є невід`ємною частиною договору, виконати комплекс послуг з транспортно-експедиторського обслуговування, організовувати міжнародні та/або внутрішньодержавні перевезення та/або мультимодальні перевезення експертного, імпортного, транзитного або іншого вантажу, а також надавати інші послуги, погоджені сторонами. 
		 10.05.2019 між експедитором та клієнтом складено та підписано заявку № YA-19/2019 до договору, згідно з якою відповідач зобов`язався організувати міжнародне перевезення та експедирування вантажу рефрижераторним автотранспортом за маршрутом: м. Барендрехт, Нідерланди  м. Дніпро, Україна на адресу позивача (клієнта), згідно з умовами: вантаж  манго, вага брутто, у відповідності з пакувальним листом (до 21.5 т/авто); пункт завантаження: Rivits-Goes Handling B.A/ Handelscentrum ZHZ 55-60. 2991 LD Barendrecht; пункт розвантаження: м. Дніпро, Україна (один з РЦ ТОВ Омега); строк доставки: 5 днів, з них до кордону 3, після прикордонного переходу 2 дні; нормативний час: погрузка + митне оформлення = 48 годин, розвантаження + митне оформлення = 48 годин. 
		У заявці також передбачено вимоги до автомобіля, а саме: рефрижераторний вантажний автомобіль 86 м3 (з документами відповідно до законодавства України та міжнародним нормам), температура при подачі автомобіля під загрузку +9 0С, після загрузки температура повинна бути встановлена на рівні +9 0С на всьому проміжку шляху, логер/термограф. 
		За змістом пункту 4.2.1 договору від 25.11.2016 № 255 експедитор має право залучати до виконання своїх зобов`язань або частини своїх зобов`язань за цим договором третіх осіб, укладати від свого імені і за свій рахунок необхідну кількість договорів перевезення або інших договорів з метою перевезення вантажів клієнта на умовах підписання заявки. У будь-якому випадку відповідальність перед клієнтом за належне виконання цього договору несе експедитор.
		За домовленістю сторін за договором експедитор (відповідач) взяв на себе зобов`язання, серед іншого: забезпечити своєчасну доставку в узгоджений сторонами пункт призначення і передати його уповноваженій особі вантажоодержувача в повній цілісності разом із товаро-транспортною накладною (CMR) та із оригіналами документів про митне оформлення вантажу на шляху його проходження (пункт 4.1.8 договору); нести матеріальну відповідальність перед клієнтом за нестачу та/або псування вантажу, що виникли з вини експедитора (пункт 4.1.15 договору).
		За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Сторона, яка залучила третю особу до виконання своїх зобов`язань за договором, несе перед іншою стороною повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань цією третьою особою. При здійсненні перевезення експедитор несе матеріальну відповідальність за шкоду, повну або часткову втрату, нестачу, псування вантажу клієнта внаслідок порушення температурного режиму. Матеріальна шкода, спричинена клієнту експедитора або третіх осіб, залучених до перевезення будь-яким видом, відшкодовується з урахуванням інвойсної вартості вантажу, а також всіх документально підтверджених витрат, які поніс клієнт (митні платежі, вартість фракту, перевезення і т.ін.) (пункт 7.1-7.4 договору).
		Під час організації відповідачем перевезення вантажу (свіжі плоди манго) відповідно до заявки №YА -19/2019 до договору 18.05.2019 на території України сталася ДТП із автомобільним транспортом державний номерний знак - НОМЕР_1 , напівпричеп  НОМЕР_2 з товаром у транспортному засобі, який перебував під митним контролем, про що свідчить лист ФОП Якимчука Д. В. від 20.05.2019 № 45.
		У результаті ДТП було пошкоджено рефрижераторну установку, а також товар, який перебував в автомобілі без визначеного температурного режиму і згодом був перевантажений в автомобіль DAF АІ 2249 СВ п/п НОМЕР_3 , про що зазначено у СМR АVС 1/1NL (U1029265) від 15.05.2019.
		Під час митного оформлення товару представником Дніпропетровської торгово-промислової палати було складено висновок від 22.05.2019 № ГО-1176, в якому зафіксовано факт та характер пошкодження товару.
		При прибутті автомобіля АІ 2249 СВ п/п НОМЕР_3 на склад вантажоодержувача  ТОВ Омега було складено акт про невідповідність від 24.05.2019 б/н, в якому зафіксовано нестачу товару в кількості  926,25 кг нетто та товару зіпсованої якості у кількості  8 047,9 кг нетто. Факт невідповідності товару товаросупровідній документації також було зафіксовано у висновку експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати від 28.05.2019 № ГО-1176/1.
		 4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі
		 Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		 Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши на підстави встановлених обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		 За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.
		Приписами статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України та статтею 4 Господарського процесуального кодексу України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
		Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		 Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
		 Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).
		Предметом позову у даній справі є вимога ТОВ Омега про стягнення з ФОП Якимчука Д. В. збитків у сумі 253 067,64 грн на підставі статей 173, 193, 218, 224, 225, 306, 314 Господарського кодексу України, статей 11, 509, 611, 614, 629, 908, 924 Цивільного кодексу України, норми Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність та статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 внаслідок невиконання перевізником (відповідачем) зобов`язань за договором та згідно із заявкою у зв`язку із тим, що перевізник не доставив прийнятий до перевезення вантаж вантажоодержувачу в повному обсязі, не забезпечив збереження вантажу відповідно до вимог, що регулюють перевезення вантажів автомобільним транспортом, через що виникла нестача та псування вантажу, а клієнт (позивач) зазнав збитків від незбереження майна під час його перевезення.
		Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
		Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
		Відповідно до ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.
		Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.
		Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
		Відповідно до ст.1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Експедитор (транспортний експедитор) це суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Перевізник це юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.
		Таким чином, транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.
		За змістом статті 908 Цивільного кодексу України та статті 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими Кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
		Згідно із ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
		Відповідно до ч.ч.1,2 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
		Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
		Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (стаття 924 Цивільного кодексу України).
		Згідно зі статтею 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу  в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу  в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності,  у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу. 
		За змістом наведених норм обсяг відповідальності перевізника за договором перевезення може бути погоджений сторонами у відповідному договорі і не повинен суперечити положенням чинного законодавства. 
		Частиною 1 ст.17 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів встановлено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
		Статтею 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування. За невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
		Відповідно до ст.934 Цивільного кодексу України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
		За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		В силу вимог статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
		Зі змісту статті 224 Господарського кодексу України, що кореспондується із статтею 22 Цивільного кодексу України, вбачається, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		 До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, у відповідності до частини першої статті 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
		 У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблено висновок, що «збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача».
		Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
		За правилами статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
		 Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання.
		 Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
		 Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками, та є невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань.
		 Суд апеляційної інстанції зауважує, що для правильного вирішення спору важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування. При заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. Відповідачу ж потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
		Вина експедитора у порушенні договору транспортного експедирування презюмується та не підлягає доведенню замовником.
		У пункті 1.1 договору сторони дійшли згоди, що цей договір цей регламентує взаємовідносини сторін при виконанні експедитором доручень клієнта. Експедитор зобов`язується за рахунок і за плату (винагороду) клієнта відповідно до умов договору та узгоджених сторонами заявок, що є невід`ємною частиною договору, виконати комплекс послуг з транспортно-експедиторського обслуговування, організовувати міжнародні та/або внутрішньодержавні перевезення та/або мультимодальні перевезення експертного, імпортного, транзитного або іншого вантажу, а також надавати інші послуги, погоджені сторонами.
		Відповідно до заявки №YA-10/2019 до договору відповідач зобов`язався організувати міжнародне перевезення та експедирування вантажу рефрижераторним автотранспортом за маршрутом: м. Барендрехт, Нідерланди - м. Дніпро, Україна на адресу позивача.
		За змістом пункту 4.2.1 договору від 25.11.2016 № 255 експедитор має право залучати до виконання своїх зобов`язань або частини своїх зобов`язань за цим договором третіх осіб, укладати від свого імені і за свій рахунок необхідну кількість договорів перевезення або інших договорів з метою перевезення вантажів клієнта на умовах підписання заявки. У будь-якому випадку відповідальність перед клієнтом за належне виконання цього договору несе експедитор.
		 З урахуванням наведеного, саме експедитор несе відповідальність перед клієнтом за збитки, які виникли у зв`язку зі втратою, пошкодженням вантажу після прийняття його експедитором і до видачі отримувачу, вказаному у договорі, якщо не доведе, що втрата або пошкодження виникли через причини, на які експедитор не міг вплинути. 
		За наведених обставин, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що належним відповідачем у даній справі є товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Ковальавто" та яке повинно відповідати за нанесені збитки в результаті ДТП. 
		Надані позивачем докази, зокрема, накладна (CMR) AVC 1/1NL (U19029265) від 15.05.2019, заявка №YA-10/2019 до договору, висновок експерта Дніпропетровської ТПП №ГО-1176 від 22.05.2019, акт про невідповідність б/н, яким зафіксовано нестачу товару у кількості 926,25 кг нетто та товару зіпсованої якості у кількості - 8 047,9 кг нетто, свідчать про факт заподіяння позивачу збитків в результаті неналежного виконання відповідачем умов спірного договору та заявки до нього. 
		 Відповідачем не доведено відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
		Відповідно до п.7.4 договору, матеріальні збитки, завдані клієнту з вини експедитора або третьої особи, залученого для перевезення будь-яким видом транспорту, відшкодовується з урахуванням інвойсної вартості вантажу, а також всіх документарно підтверджених витрат, які поніс клієнт (митні платежі, вартість фрахту, перевезення та інше). 
		Матеріальні збитки розраховані позивачем на підставі виписки з бухгалтерської документації по формуванню вартості товару №824 від 23.05.2019 з урахуванням інвойсної вартості вантажу, митних платежів, вартість фрахту, перевезення та інше.
		Колегія суддів вважає, що при формуванні собівартості партії товару позивачем були безпідставно враховані витрати на автоперевезення до кордону в сумі 40 000,00 грн, автоперевезення по Україні в сумі 26 300,00 грн та транспортно-експедиційні послуги в сумі 1000,00 грн, оскільки позивачем не надано доказів оплати вказаних витрат відповідачу.
		Крім того, до складу собівартості товару включені брокерські послуги ТОВ "Гиперион Д" на суму 1 050,00 грн, послуги диспетчеризації ФОП Ткаченко Ю.В. на суму 1 400,00 грн. Разом з цим, позивачем не надано доказів оплати вказаних витрат. 
		Судом першої інстанції помилково прийняті до уваги надані позивачем додаткові докази: копія рахунку до сплати №267 від 22.05.2019, копія акту №267 від 22.05.2019, копія платіжного доручення №3683244295 від 30.05.2019, копія акту виконаних робіт №ДПФЛ-01993 від 21.05.2019, копія акту виконаних робіт №ДПОН-11370 від 21.05.2019, копія рахунку на оплату №564 від 22.05.2019, копія акт надання послуг №5774 від 23.05.2019, копія платіжного доручення №3683244058 від 27.05.2019, копія акта №220501 від 23.05.2019 здачі-прийняття робіт (надання послуг), оскільки вказані докази були надані позивачем з порушенням вимог п.4 ч.2 ст.42. ч.2,4,8 ст.80, ч.2 ст.164 Господарського процесуального кодексу України, а саме після подання позовної заяви, більше того після призначення справи до судового розгляду по суті. Позивачем не обґрунтована неможливість подання цих доказів у встановлений строк з причин, що не залежали від нього.
		Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що собівартість 1 кг товару складає 23,49 грн (355 190,70 грн : 15 120 кг).
		Таким чином, збитки, завдані від втрати вантажу в кількості 926,25 кг складають суму 21 757,61 грн (23,49 грн х 926,25 кг) та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
		В решті рішення господарського суду не оскаржується, а тому відповідно до приписів ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не переглядається.
		 4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги
		 Відповідно до статей 275, 277 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції має повноваження змінити рішення у разі встановлення невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміни його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		 Встановивши невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку про зміну цього рішення відповідно до приписів п.3 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України та часткове задоволення апеляційної скарги.
		 4.5 Розподіл судових витрат
		 Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Дійшовши висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 524 грн 88 коп.
		Керуючись ст.ст.269,275,277,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Якимчука Дмитра Олександровича задовольнити частково.
		Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 у справі №904/264/20 змінити, виклавши в наступній редакції: «Позов задовольнити частково. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Якимчука Дмитра Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер  НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" (49041, м. Дніпро, вул.Панікахи, буд. 15; код ЄДРПОУ 30982361) збитки у розмірі 21 757 (двадцять одна тисяча сімсот п`ятдесят сім) грн 61 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 326 (триста двадцять шість) грн 46 коп. В решті позовних вимог відмовити». 
		Стягнути з Фізичної особи-підприємця Якимчука Дмитра Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер  НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" (49041, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 15; код ЄДРПОУ 30982361) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 524 (п`ятсот двадцять чотири) грн 88 коп.
		Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
		 
		Постанова складена у повному обсязі 16.05.2022
		 
		 
		Головуючий В.О.Кузнецов
		 
		Судді А.Є.Чередко
		 
		І.О.Вечірко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...