Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 175/3685/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 18.05.2022.
Дата набрання законної сили: 16.05.2022
Номер судового провадження: 61-4031ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		 
		16 травня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 175/3685/21
		провадження № 61-4031ск22
		 
		Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельов Максим Євгенович, начальник Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області П`ятницький Андрій Васильович, про визнання неправомірною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		03 травня 2022 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду 
		від 24 березня 2022 року у вищевказаній справі.
		 
		Касаційна скарга на вищевказане судове рішення надійшла з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України.
		 
		У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження з посиланням на те, що через введення в Україні воєнного стану не мав можливості у встановлені ЦПК України строки подати касаційну скаргу.  
		 
		Відповідно до частини першої, другої та третьої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
		 
		Доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення свідчать про поважність причин пропуску цього строку та наявність підстав для його поновлення, у зв`язку із чим клопотання підлягає задоволенню.
		 
		Разом із тим, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне.
		 
		Право касаційного оскарження та підстави касаційного оскарження судових рішень визначені положеннями статті 389 ЦПК України.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що 
		у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
		 
		Заявник, як на підставу для відкриття касаційного провадження, посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається конкретна норма права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
		 
		Отже, окрім формального посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та відсилки на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, заявник має чітко зазначити норму права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
		 
		Разом із тим, у поданій касаційній скарзі заявник не зазначає норму права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування, і не конкретизує правовідносини, в яких цей висновок відсутній, тобто взагалі не обґрунтовує наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК.
		 
		За загальним правилом, скаржник повинен чітко зазначити спосіб захисту, якого він вимагає, та яке право він вважає порушеним, невизнаним чи оспорюваним, чітко вказати ким порушені його права та в чому полягає порушення.
		 
		З огляду на те, що подана касаційна скарга обмежується фактично незгодою заявника із результатами апеляційного перегляду справи та містить лише формальне посилання на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права без чіткого зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній - касаційну скаргу слід залишити без руху.
		 
		Зазначення скаржником підстав для касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги.
		 
		Формальне посилання у касаційній скарзі на відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не є дотриманням вимог процесуального закону щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
		 
		Отже, заявнику необхідно надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості інших учасників справи.
		 
		Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
		 
		Заявником не сплачено судовий збір за подання касаційної скарги та заявлено клопотання про відстрочення сплати судового з посиланням на те, що Міністерство юстиції України є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок Державного бюджету України, розрахункове - касове обслуговування якого відповідно до Бюджетного кодексу України здійснюється Державною казначейською службою України і лише в межах відкритих асигнувань, оскільки процедура сплати судового збору за подачу касаційної скарги займає деякий час в частині необхідності погодження та проведення виплати через органи казначейства, а законодавством передбачені стислі строки подачі касаційної скарги, просить відстрочити сплату судового збору на розумний строк або до ухвалення судового рішення. 
		 
		Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
		 
		Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
		 
		Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
		 
		Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, провадження 
		№ 11-336апп20, положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. 
		 
		Предметом позову у даній справі є визнання неправомірною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії.
		 
		Проте, заявник не навів доводи та не надав документи, які підтверджують його скрутний майновий стан, а також не надав жодних доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору на момент звернення до суду із касаційною скаргою.
		 
		Ураховуючи вище викладене, у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового за подання касаційної скарги необхідно відмовити.
		 
		Таким чином, касаційна скарга підлягає оплаті судовим збором.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України 
		від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України 
		від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
		 
		Відповідно до підпункту 1 пункту 9 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на ухвалу суду юридичною особою ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		 
		Станом на 01 січня 2022 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2 481 грн.
		 
		Враховуючи викладене, заявник за подання касаційної скарги має сплатити 
		2 481 грн судового збору.
		 
		Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у 
		м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
		 
		На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
		 
		Також заявником у порушення вимог пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено всіх учасників справи, зокрема начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області П`ятницького А. В.
		 
		Таким чином, виходячи із наведених норм права, якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк усуне недоліки касаційної скарги, вона вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усуне недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і підлягає поверненню.
		 
		Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі 
		якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених 
		статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. 
		 
		Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.
		 
		Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Задовольнити клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про поновлення строку на касаційне оскарження.
		 
		Поновити Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України  строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2021 року.
		 
		Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2022 року залишити без руху.
		 
		Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
		 
		У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                                                          В. В. Сердюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...