Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 819/939/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано для оприлюднення: 18.05.2022. Зареєстровано: 19.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2022.
Дата набрання законної сили: 18.05.2022
Номер судового провадження: К/9901/5674/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 травня 2022 року 
		м. Київ
		справа №819/939/18
		адміністративне провадження №К/9901/5674/19  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Стрелець Т.Г., Мороз Л.Л., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку справу за позовом Сільськогосподарського кооперативу «Дніпро» до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування індивідуальних актів, за касаційною скаргою Управління Держпраці у Тернопільській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Старунського Д.М., Багрія В.М., Курильця А.Р. від 17.01.2019,
		УСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.          У травні 2018 року Сільськогосподарський кооператив «Дніпро» (далі також СГК «Дніпро», Кооператив, позивач) звернувся з позовом до Управління Держпраці у Тернопільській області (далі також Управління Держпраці, відповідач), у якому просив:
		визнати протиправними дії Управління Держпраці у Тернопільській області щодо проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційного відвідування) СГК «Дніпро» відповідно до наказу від 30.03.2018 №195, направлення №4.1/061/065 від 30.03.2018 та оформлення результатів інспекційного відвідування згідно з актом №ТР519/410/АВ від 12.04.2018;
		визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Тернопільській області про усунення виявлених порушень від 12.04.2018 №ТР519/410/АВ/П;
		визнати протиправними та скасувати постанови Управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР519/410/АВ/МГ- ФС від 25.04.2018, №ТР519/410/АВ/ЗП-ФС від 25.04.2018, №ТР519/410/АВ/ІП-ФС від 25.04.2018 за порушення трудового законодавства (далі також спірні, оскаржувані припис та постанови).
		2.          В обґрунтуванні позову наводились аргументи про те, що дії посадових осіб відповідача щодо організації проведення відповідної перевірки є протиправними, а тому оскаржувані припис та постанови Управління Держпраці у Тернопільській області такими, що підлягають скасуванню адміністративним судом.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3.          Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 у задоволенні позову відмовлено.
		4.          Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису Управління Держпраці у Тернопільській області про усунення виявлених порушень від 12.04.2018 №ТР519/410/АВ/П, зазначених в пунктах 1,2,3, скасовано та задоволено позовні вимоги в цій частині, а саме - визнано протиправним та скасовано пункти 1,2,3 припису Управління Держпраці у Тернопільській області про усунення виявлених порушень від 12.04.2018 №ТР519/410/АВ/П, передбачених частино другою статті 30, статтею 33 Закону України «Про оплату праці», частиною шостою статті 95 та частинами першою, другою статті 107 Кодексу законів про працю.
		5.          Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов Управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР519/410/АВ/МГ- ФС від 25.04.2018 у розмірі 335070 гривень та №ТР519/410/АВ/ІП-ФС від 25.04.2018 про накладення штрафу у розмірі 3723 гривень скасовано та задоволено позовні вимоги в цій частині, а саме - визнано протиправними та скасовано постанови Управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР519/410/АВ/МГ-ФС від 25.04.2018 у розмірі 335070 гривень та №ТР519/410/АВ/ІП-ФС від 25.04.2018 про накладення штрафу у розмірі 3723 гривень.
		6.          В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		7.          Ухвалюючи судове рішення в частині задоволених позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що висновок перевіряючого про вказані порушення зроблено на підставі табелів обліку робочого часу та звітності поданої до державних органів щодо використання робочої сили, що були надані згідно його вимоги від 06.04.2018. Інших документів перевіряючий від позивача не вимагав. Висновок про невиплату заробітної плати в подвійному розмірі у святкові дні та не проведення індексації перевіряючий зробив також із того, що посадові оклади працівників за вказаний період були незмінні, тому доплат ніяких не було.
		8.          Суд апеляційної інстанції погодився з доводами апеляційної скарги про те, що вищевказані висновки перевірки засновані на припущеннях відповідача і не ґрунтується на законі, оскільки перевіряючим не витребувано документів для об`єктивного встановлення порушення, на що не звернув уваги суд першої інстанції.
		9.          З цього приводу у оскаржуваній постанові зазначено, що суд першої інстанції не надавав правової оцінки обставинам справи стосовно наявності чи відсутності порушень трудового законодавства кооперативом, а обмежився лише тим, що перевірка була проведена з дотриманням передбаченої законом процедури і під час здійснення цього заходу контролю позивач жодних заперечень не висловлював.
		10.          Апеляційний суд звернув увагу, що судом не досліджено і не надано належної оцінки звіту незалежного аудитора №2045 від 23.05.18, табелям робочого часу та штатного розпису кооперативу, які знаходяться в матеріалах справи і на які, на погляд колегії суддів, слід було звернути увагу, оскільки вони впливають на ухвалене рішення.
		11.          Зокрема, у постанові апеляційного суду вказується про відсутність заперечень з боку позивача щодо того, що індексація заробітної плати та норми гарантії в оплаті праці (в тому числі за роботу у вихідні та святкові дні) є мінімальними державними гарантіями, проте доказів недотримання таких гарантій СГК «Дніпро» відповідачем не подано та це спростовується матеріалами справи.
		12.          Так, апеляційний суд відзначає, що відповідно до норм статті 50 Кодексу Законів про працю України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень і СГК «Дніпро» не встановлювалося меншої тривалості робочого часу, ніж 40 годин на тиждень. Водночас, відповідно до табелів обліку робочого часу працівників СГК «Дніпро» за період з вересня 2017 по березень 2018 року працівники СГК «Дніпро» щоденно відпрацьовували по 7 годин на день (35 годин на тиждень), що є меншим від норми тривалості робочого часу в кооперативі. Працівникам нараховувалася заробітна плата з розрахунку повного відпрацьованого часу. 
		13.          У оскаржуваній постанові апеляційного суду не спростовано обставини про те, що деякі працівники СГК «Дніпро» залучалися до роботи у святкові дні (25 грудня, 1 січня, 8 березня), однак за правилами статті 107 Кодексу Законів про працю України робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі, зокрема: працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота проводилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святкові неробочі дні.
		14.          Оскільки у суді апеляційної інстанції встановлено, що робота у святкові дні проводилася у межах місячної норми робочого часу, то й підстав для оплати праці деяким працівникам у подвійному розмірі у позивача не виникло.
		15.          Суд апеляційної інстанції також установив, що оплата праці працівникам СГК «Дніпро» здійснювалася у відповідності до закону та навіть у більшому розмірі.
		16.          Такі обставини, згідно з висновком апеляційного суду, повністю спростовують підставність застосованого до позивача штрафу за порушення частин першої, другої статті 107 Кодексу Законів про працю України та пункту 2 оскаржуваного припису.
		17.          Перевіряючи правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і дотримання норм процесуального права в частині висновків щодо не проведення індексації заробітної плати працівників у червні-серпні 2017 року (в розмірі 3,7% прожиткового мінімуму) та у вересні-листопаді 2017 року (в розмірі 6,9% прожиткового мінімуму), апеляційний суд зазначав таке.
		18.          Як вбачається з матеріалів справи упродовж 2017-2018 років відповідно до затверджених штатних розписів СГК «Дніпро» відбувалося підняття тарифних ставок (окладів) працівників з 01.01.2017; з 01.04.2017; з 01.07.2017; з 01.10.2017; з 01.01.2018, у зв`язку з чим апеляційний суд констатував, що висновок перевіряючого стосовно незмінності посадових окладів протягом січня-грудня 2017 року (пункт 3 припису) не відповідає дійсності.
		19.          Апеляційний суд виходив і з того, що оскільки судовим розглядом справи встановлено, що підвищення тарифної ставки (окладу) працівників СГК «Дніпро» в зазначений період перевищувало фіксовану суму індексації, то й підстави для нарахування індексації за період з січня 2017 року по квітень 2018 року в зазначеному відповідачем розмірі були відсутні.
		20.          Надаючи правову оцінку вимогам припису в частині не відображення у табелях робочого часу роботи у святкові дні (пункт 1 припису) та відповідній постанові №ТР519/410/АВ/ІП-ФС від 25.04.2018, згідно з якою накладено на позивача штраф в сумі 3723 гривень за порушення частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» (не відображення в табелях робочого часу за грудень 2017 року, січень і березень 2018 року відпрацьовані працівниками години у святкові дні - 25.12.2017, 01.01.2018, 08.03.2018), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що притягнення позивача до відповідальності є помилковим.
		21.          Цей висновок апеляційний суд обґрунтував встановленими у цій справі обставинами, відповідно до яких з табелів робочого часу за грудень 2017 року, січень, березень 2018 року вбачається, що в них графа за 25 грудня 2017 року, 1 січня 2018 року та 8 березня 2018 року заповнена і проставлено працівникам 7 год. робочого часу та з урахуванням цих днів вказано підсумовану кількість робочого часу в графі «всього». Тобто, відпрацьований робочий час у святкові дні відображений у табелях робочого часу.
		22.          На переконання апеляційного суду, не заповнення позивачем графи «з них святкові» не спростовує запису робочого часу і його підсумованого обліку в табелях робочого часу, а отже й висновок суду першої інстанції про законність постанови №ТР519/410/АВ/ІП-ФС від 25.04.2018, відповідно до якої накладено на позивача штраф в сумі 3723 гривень за порушення вимог частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» та пункту 1 спірного припису про усунення порушень є помилковим і ці акти суб`єкта владних повноважень підлягають скасуванню як протиправні та незаконні.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		23.          Не погоджуючись з вищевказаною постановою апеляційного суду в частині задоволених вимог позову, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		24.          Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно рішення керівника Управління Держпраці видано наказ про проведення інспекційного відвідування з метою розгляду звернення ОСОБА_1 від 06.03.2018.
		25.          На підставі наказу від 30.03.2018 №195, направлення від 30.03.2018 №4.1/061/065 головним державним інспектором з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів Галько З.Р., проводилось інспекційне відвідування СГК «Дніпро».
		26.          Термін дії направлення на проведення заходу державного контролю у СГК «Дніпро», зазначений з 02 квітня по 06 квітня 2018 року, проте на прохання інспектора праці щодо ознайомлення із документами, ведення яких передбачено законодавством про працю та містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства об`єктом відвідування у даний проміжок часу, не надано, що унеможливлювало проведення інспекційного відвідування.
		27.           06.04.2018 інспектором праці складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ТР519/410/НД/АВ та надано письмову вимогу від 06.04.2018 №ТР519/410/ПД про надання документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, у якій зобов`язується Голову СГК «Дніпро» Рак Я.С. у строк до 08 год. 00 хв. 12.04.2018 надати документи необхідні для проведення інспекційного відвідування перелік яких зазначено у вимозі.
		28.          У зв`язку із зазначеним строк проведення інспекційного відвідування було зупинено на шість днів, а 12.04.2018 останній день інспекційного відвідування.
		29.          Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 06.04.2018 №ТР519/410/НД/АВ та Вимога про надання документів від 06.04.2018 №TP519/410/ПД були надіслані об`єкту відвідування рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Дане відправлення вручено, що підтверджується витягом з пошукової системи поштових відправлень - ПАТ «Укрпошта».
		30.          За результатами здійснення заходу державного контролю та аналізу наданих документів, було складено акт інспекційного відвідування від 12.04.2018 №TP519/410/AB, у якому зафіксовані порушення законодавства про працю, а саме:
		- частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» - не відображення в табелях робочого часу за грудень 2017 року, січень і березень 2018 року відпрацьовані працівниками години у святкові дні - 25 грудня 2017, 01 січня 2018, 08 березня 2018.
		Суть порушення: окремі працівники СГК «Дніпро» працювали по 7 годин у святкові дні: 08.03.2018; 01.01.2018; 25.12.2017. Однак, у табелях обліку робочого часу за грудень 2017 року, січень і березень 2018 року не відображено відпрацьовані працівниками години у святкові дні.
		- частин першої, другої статті 107 Кодексу законів про працю - відсутність оплати в подвійному розмірі відпрацьовані працівниками години у святкові дні - 25.12.2017, 01.01.2018, 08.03.2018;
		Суть порушення: відповідно до табелів обліку робочого часу за грудень 2017 року, січень і березень 2018 року окремі працівники СГК «Дніпро» працювали по 7 годин у святкові дні: 08.03.2018, 01.01.2018, 25.12.2017. Позивачем у табелях обліку робочого часу за грудень 2017 року, січень і березень 2018 року не відображено відпрацьовані працівниками години у святкові дні, а також на час інспекційного відвідування не надано підтвержуючих документів, які б засвідчували нарахування та виплату заробітної плати вищезазначеним працівникам у святкові дні в подвійному розмірі. Таким чином, за висновками перевіряючих в порушення вимог статті 107 Кодексу Законів про працю України, робота у святкові дні в подвійному розмірі даним працівникам не оплачена.
		- частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю, статті 33 Закону України «Про оплату праці» - відсутність здійснення індексації заробітної плати працівників у червні-серпні 2017 (в розмірі 3,7% прожиткового мінімуму) та у вересні-листопаді 2017 (в розмірі 6,9% прожиткового мінімуму);
		Суть порушення: упродовж січня - грудня 2017 року грошовий дохід працівників СГК «Дніпро» залишався незмінним, а саме - окремим працівникам нараховувалась заробітна плата у сумі - 3200 гривень, а також у сумі - 15 000 гривень. На час інспекційного відвідування не надано підтверджуючих документів, які б свідчили про нарахування та виплату індексації заробітної плати вищезазначеним працівникам.
		- частин першої, другої статті 115 Кодексу законів про працю, частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці» - виплата працівникам СГК «Дніпро» в період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року заробітної плати один раз на місяць, без виплати авансу;
		Суть порушення: виплата заробітної плати працівникам СГК «Дніпро» упродовж з жовтня 2017 року по квітень 2018 року проводилася один раз на місяць, без виплати авансу. Зокрема, заробітна плата за березень 2018 року виплачена 02 квітня та 04 квітня 2018 року; заробітна плата за лютий 2018 року виплачена 02 березня та 05 березня 2018 року .
		- частини першої статті 116 Кодексу законів про працю - невиплата в день звільнення заробітної плати деяким працівникам СГК «Дніпро».
		Суть порушення: згідно наказу від 20.02.2018 №3 двох працівників звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору. Проте, ні у день звільнення, ні станом на день проведення інспекційного відвідування, зазначеним працівникам не виплачено всіх сум, що належали від підприємства в день їх звільнення. Аналогічне порушення мало місце і щодо інших двох працівників, яких наказом від 31.01.2018 звільнено, у зв`язку із закінченням трудових договорів, однак належних сум у день звільнення їм не виплачено. Вищезазначені працівники у день звільнення працювали, про що є відмітки у табелях обліку робочого часу, а також написано заяви із проханням про виплату належних сум при звільненні.
		31.          Акт від 12.04.2018 №ТР519/410/АВ складено в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, який підписано інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування головою СГК «Дніпро» Рак Я.С.
		32.          За результатами здійснення державного контролю законодавства про працю на основі Акту та порушень зафіксованих у ньому, винесено припис від 12.04.2018 №ТР519/410/АВ/П СГК «Дніпро», яким зобов`язано позивача усунути зазначені вище порушення (пункти 1-5 спірного припису).
		33.          Керуючись підпунктом 54 пункту 4 Положення про Державну службу України і питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, уповноваженою посадовою особою було розглянуто справу про накладенні штрафу за порушення законодавства про працю СГК «Дніпро» та прийнято рішення про винесення постанови про накладення штрафу на підставі абзаців третього, четвертого, восьмого частини другої статті 265 Кодексу Законів про працю України, у розмірі 11169 гривень, 335070 гривень та 3723 гривень до Державного бюджету України.
		34.           25.04.2018 Управлінням Держпраці у Тернопільській області прийнято такі постанови про накладення штрафу:
		- постанова №ТР519/410/АВ/МГ-ФС від 25.04.2018, відповідно до якої накладено на позивача штраф в сумі 335070 гривень за порушення вимог частин першої, другої статті 107 Кодексу Законів про працю України (відсутність оплати в подвійному розмірі за відпрацьовані працівниками години у святкові дні - 25 грудня 2017, 01 січня 2018, 08 березня 2018) та частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю, статті 33 Закону України «Про оплату праці» (відсутність здійснення індексації заробітної плати працівників у червні - серпні 2017 (в розмірі 3,7% прожиткового мінімуму) та у вересні-листопаді 2017 (в розмірі 6,9% прожиткового мінімуму);
		- постанова ТР519/410/АВ/ЗП-ФС від 25.04.2018, відповідно до якої накладено на позивача штраф в сумі 11169 гривень за порушення частин першої, другої статті 115 Кодексу законів про працю, частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці» (виплата працівникам СГК «Дніпро» в період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року заробітної плати один раз на місяць, без виплати авансу) та частини першої статті 116 Кодексу законів про працю (невиплата в день звільнення заробітної плати чотирьом працівникам СГК «Дніпро»);
		- постанова ТР519/410/АВ/ІП-ФС від 25.04.2018, відповідно до якої накладено на позивача штраф в сумі 3723 гривень за порушення частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» (не відображення в табелях робочого часу за грудень 2017 року, січень і березень 2018 року відпрацьовані працівниками години у святкові дні - 25 грудня 2017, 01 січня 2018, 08 березня 2018).
		35.          Вважаючи дії посадових осіб щодо організації проведення відповідної перевірки та зазначені вище припис та постанови Управління Держпраці у Тернопільській протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		36.          В обґрунтуванні вимог касаційної скарги наводяться аргументи про те, що у порушення вимог частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» у табелях обліку робочого часу за грудень 2017 року, січень і березень 2018 року не відображено відпрацьовані працівниками години у святкові дні, що у свою чергу і спровокувало невиплату їх у подвійному розмірі. У зв`язку з цим Управління не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що постанова №ТР519/410/АВ/1П-ФС від 25.04.2018, є незаконною.
		37.          Відповідач наполягає і на помилковості висновків суду апеляційної інстанції стосовно відсутності з боку позивача порушень вимог статті 107 Кодексу Законів про працю України, оскільки відповідно до табелів обліку робочого часу за грудень 2017 року, січень і березень 2018 року працівники СГК «Дніпро» працювали по 7 годин у святкові дні. Водночас, позивачем у табелях обліку робочого часу за грудень 2017 року, січень і березень 2018 року не відображено відпрацьовані працівниками години у святкові дні, а також на час інспекційного відвідування не надано підтверджуючих документів, які б засвідчували нарахування та виплату заробітної плати вищезазначеним працівникам за відпрацьовані святкові дні в подвійному розмірі.
		38.          Наголошує відповідач і на тому, що, на його думку, позивачем було допущено порушення вимог частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю та статті 33 Закону України «Про оплату праці», оскільки упродовж січня - грудня 2017 року грошовий дохід 9 працівників СГК «Дніпро» залишався незмінним, зокрема, працівникам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 заробітна плата нараховувалась у мінімальному її розмірі, а саме у сумі - 3200 гривень. Згідно ж табелів обліку робочого часу вищезазначені працівники упродовж 2017 року відпрацьовували різну кількість годин проте, заробітна плата залишалася незмінною (3200 гривень), тому як вважає відповідач оплата праці провадилась не за відпрацьовані години, а виплачувався місячний посадовий оклад. На час інспекційного відвідування не надано підтверджуючих документів, які б свідчили про нарахування та виплату індексації заробітної плати вищезазначеним працівникам.
		39.          Неврахування вищевказаних обставин і ненадання їм належної правової оцінки, на думку Управління Держпраці, призвели до прийняття незаконної постанови апеляційним судом, яка як наслідок підлягає скасуванню із залишенням в силі судового рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону.
		РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		40.          Так, відповідно до статті 50 Кодексу Законів про працю України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.
		41.          За приписами статті 95 Кодексу Законів про працю України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.
		Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.
		Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
		Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
		42.          Нормами статті 107 Кодексу Законів про працю України передбачено, що робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
		43.          Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці визначає Закон України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.
		44.          За правилами статті 3-1 Закону України «Про оплату праці» розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.
		При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров`я, за роботу в нічний та надурочний час, роз`їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.
		Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.
		Якщо розмір заробітної плати у зв`язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати.
		У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.
		Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці.
		45.          Згідно з частиною другою статті 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
		46.          Статтею 33 цього ж Закону передбачено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
		47.          Згідно з визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
		48.          Статтею 2 цього ж Закону (частини перша, шоста) визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
		49.          Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (частина перша статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
		50.          Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників (пункт 1 Порядку).
		51.          Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер (абзаци перший, четвертий пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення).
		52.          Пунктом 4 вищевказаного Порядку також визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
		Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
		Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
		Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
		У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.
		У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.
		53.          У відповідності з приписами абзаців першого - третього пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
		54.          З 01.01.2017 Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено прожитковий мінімум працездатних осіб в розмірі 1600 гривень, мінімальну заробітну плату місячному розмірі - 3200 гривень, у погодинному розмірі - 19,34 гривень.
		55.          За змістом положень статті 265 Кодексу Законів про працю України, яка встановлює відповідальність за порушення законодавства про працю, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема:
		порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
		недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
		вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
		порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.
		Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
		Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
		Виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.
		Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
		56.          Відповідно до частин першої - п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		57.          Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		58.          Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		59.          Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		60.          При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		61.          Відповідно до повноважень Верховного Суду, встановлених частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		62.          Перевіряючи у межах повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів виходить з такого.
		63.          Виходячи зі змісту та обсягу доводів і вимог касаційної скарги, висновків суду апеляційної інстанції та їх обґрунтувань, наведених у оскаржуваній постанові, колегія суддів відзначає, що під час касаційного розгляду цієї справи належить перевірити правильність застосування апеляційним судом норм права в частині висновків про відсутність з боку позивача порушень вимог законодавства про працю, а саме - частини другої статті 30, статті 33 Закону України «Про оплату праці», частини шостої статті 95 та частин першої, другої статті 107 Кодексу Законів про працю України.
		64.          Посилання на порушення позивачем вищевказаних норм законодавства міститься у пунктах 1-3 спірного припису.
		65.          Так, стосовно висновків суду апеляційної інстанції щодо протиправності вимог оскаржуваного у цій справі припису про усунення порушень частин першої, другої статті 107 Кодексу Законів про працю України, колегія суддів виходить з такого.
		66.          Аналіз положень вищенаведеної статті дає колегії суддів підстави для висновку, що робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі працівникам, які одержують місячний оклад, а саме - у розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, однак за умови, якщо така робота провадилася понад місячну норму.
		67.          Відповідно ж до статті 50 Кодексу Законів про працю України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.
		68.          Суд апеляційної інстанції установив, що СГК «Дніпро» не встановлювалося меншої тривалості робочого часу, ніж 40 годин на тиждень.
		69.          Відповідно до табелів обліку робочого часу працівників СГК «Дніпро» за період з вересня 2017 по березень 2018 року працівники СГК «Дніпро» щоденно відпрацьовували по 7 годин на день (35 годин на тиждень), що є меншим від норми тривалості робочого часу в кооперативі. Працівникам нараховувалася заробітна плата з розрахунку повного відпрацьованого часу.
		70.          Згідно табелів обліку робочого часу працівники СГК «Дніпро» залучалися до роботи у святкові дні (25 грудня, 1 січня, 8 березня), а саме: 25.12.2017, 01.01.2018 та 08.03.2018.
		71.          Згідно з Виробничими графіками підприємств, установ, організацій Тернопільської області на 2016, 2017 роки, що затверджені Розпорядженнями голови Тернопільської ОДА №659-0Дв: 15.11.2016 та №813-ОД від 06.12.2017 визначено норми тривалості робочого часу в грудні 2017 року - 168 робочих годин; в січні 2018 року - 168 робочих годин; в березні 2018 року-167 робочих годин.
		72.          З посиланням, у тому числі, на висновок незалежного аудитора (звіт №2045 від 23.05.2018), який визнано у суді апеляційної інстанції належним і допустимим доказом, апеляційний суд установив, що за грудень 2017 року з урахуванням норми тривалості робочого часу 160 год. десятеро працівників СГК «Дніпро» відпрацювали 147 год., (тобто менше за норму), включаючи 7 год. у святкові дні. Таким чином, нарахована заробітна плата (восьми працівників) повинна становити 2940 гривень (в тому числі 1837,50 грн. по окладу; 87,50 грн. за роботу у святкові дні 1015,00 грн. доплата до мінімальної заробітної плати). Фактично працівникам нараховано по 3200 гривень. Двом іншим особам заробітна плата повинна становити 14231,89 гривень (в тому числі 9463,13 грн. по окладу; 450,63 грн. за роботу у святкові дні 4318,13 грн. встановлена надбавка працівникам. Фактично нараховано 15000,00 грн.
		73.          За січень 2018 року, з урахуванням норми тривалості робочого часу 168 год., працівники відпрацювали 161 год., (тобто менше за норму), в тому числі 7 год. у святкові дні. Таким чином нарахована заробітна плата повинна становити: у розмірі 3567,88 грн. (в тому числі 2012,50 грн. по окладу; 87,50 грн. за роботу у святкові дні; 1467,88 грн. доплата до мінімальної заробітної плати) восьми працівникам. Фактично нарахована - 3723,00 грн. Двом особам у розмірі 14808,33 гривень (в тому числі 9966,67 грн. по окладу; 433,33 грн. за роботу у святкові дні 4408,33 грн. встановлена надбавка). Фактично нараховано 15000,00 грн.,
		74.          За березень 2018 року з урахуванням норми тривалості робочого часу 167 год. працівники відпрацювали 154 год, (тобто менше за норму), в тому числі 7 год, у святкові дні. Таким чином нарахована заробітна плата чотирьом працівникам повинна становити: у розмірі 3433,19 грн. (в тому числі 1936,53 грн. по окладу; 88,02 грн. за роботу у святкові дні; 1408,64 грн. доплата до мінімальної заробітної плати). Фактично нарахована - 3723,00 грн. Ще одній особі заробітна плата повинна була нараховуватись у розмірі 14268,27 (в тому числі 9590,42 грн. по окладу; 435,93 грн. за роботу у святкові дні; 4241,92 грн. встановлена надбавка). Фактично нарахована - 15000,00 грн.
		75.          За таких обставин, як правильно зауважує суд апеляційної інстанції у своїй постанові, відповідачем при визначенні наявності порушень позивачем вимог частин першої, другої статті 107 Кодексу Законів про працю України, не було враховано обставин стосовно того, що робота у святкові дні не провадилася понад місячну норму тривалості робочого часу.
		76.          Зважаючи на такі обставини, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що у позивача не виникло передбачених вищенаведеною нормою права підстав для оплати праці працівників у святкові дні в подвійному розмірі.
		77.          Колегія суддів вважає обґрунтованими й висновки суду апеляційної інстанції про безпідставність тверджень відповідача стосовно не проведення СГК «Дніпро» індексації заробітної плати працівників у червні-серпні 2017 року (в розмірі 3,7% прожиткового мінімуму) та у вересні-листопаді 2017 року (в розмірі 6,9% прожиткового мінімуму).
		78.          Як вбачається з установлених судом апеляційної інстанції обставин справи, що розглядається, упродовж 2017-2018 років відповідно до затверджених штатних розписів СГК «Дніпро» відбувалося підняття тарифних ставок (окладів) працівників з 01.01.2017; з 01.04.2017; з 01.07.2017; з 01.10.2017; з 01.01.2018.
		79.          При цьому, оклади працівників були значно меншими від розміру прожиткового мінімуму, у зв`язку з чим позивачем здійснювалась відповідна доплата і кінцевий розмір заробітної плати у всіх працівників, про яких зазначається у акті перевірки, становив однакову суму - 3200 гривень, що дорівнювало встановленому у 2018 році розміру мінімальної заробітної плати.
		80.          У зв`язку з цим колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що оклади працівників були незмінними і щомісяця виплачувалися у одному і тому ж розмірі й не підвищувалась, а тому заробітна плата підлягала індексації.
		81.          Суд апеляційної інстанції цілком правомірно зазначив, що висновок перевіряючого стосовно незмінності посадових окладів протягом січня-грудня 2017 року (пункт 3 припису) не відповідає дійсності.
		82.          Згідно з установленими у цій справі обставинами підвищення тарифної ставки (окладу) працівників СГК «Дніпро» в зазначений період перевищувало фіксовану суму індексації, а отже, в силу приписів пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, підстави для нарахування індексації за період з січня 2017 року по квітень 2018 року в зазначеному відповідачем розмірі відсутні.
		83.          Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про безпідставність тверджень відповідача щодо порушення позивачем вимог статті 33 Закону України «Про оплату праці» та частини шостої статті 95 Кодексу Законів про працю України.
		84.          Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із висновком апеляційного суду про те, що оскаржуваний позивачем припис в частині його пункту 1 та спірна постанова №ТР519/410/АВ/ІП-ФС від 25.04.2018, відповідно до якої на СГК «Дніпро» накладено штраф в сумі 3723,00 гривень за порушення вимог частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» (не відображення в табелях робочого часу за грудень 2017 року, січень і березень 2018 року відпрацьовані працівниками години у святкові дні - 25 грудня 2017 року, 01 січня 2018 року, 08 березня 2018 року), є протиправними та підлягають скасуванню.
		85.          З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
		86.          Підпунктом 1.4 пункту 1 наказу Державного комітету статистики України від 05.12.2008 №489 затверджено та введено в дію з 1 січня 2009 року типові форми первинної облікової документації підприємств, установ, організацій, що додаються, зокрема, №П-5 «Табель обліку використання робочого часу», у якому передбачено графу «Години роботи у вихідні та святкові дні».
		87.          Отже, в силу вищенаведених вимог законодавства роботодавець (у спірному випадку СГК «Дніпро») був зобов`язаний у встановленому законом порядку забезпечити достовірний, тобто такий, який відповідає дійсності, облік виконуваної працівником роботи, зокрема, належну фіксацію відомостей про використання робочого часу у вихідні та святкові дні.
		88.          При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до табелів робочого часу за грудень 2017 року, січень, березень 2018 року в них графа за 25.12.2017, 01.01.2018 та 08.03.2018 заповнена і проставлено працівникам 7 год. робочого часу та з урахуванням цих днів вказано підсумовану кількість робочого часу в графі «всього». Водночас графа табеля «з них святкові» не заповнена позивачем.
		89.          Оскільки заповнений належним чином Табель обліку використання робочого часу є підставою для здійснення нарахування та виплати працівникові заробітної плати, то його достовірне і правильне оформлення відповідно до вимог законодавства є важливою передумовою для дотримання трудових гарантій особи, зокрема, щодо оплати праці у повному розмірі.
		90.          Установлені судовим розглядом цієї справи обставини підтверджують факт неналежного оформлення позивачем табелю обліку використання робочого часу», а саме - не зазначення у графі «Години роботи у вихідні та святкові дні» відповідних даних щодо часу роботи працівників у святкові дні 25.12.2017, 01.01.2018 та 08.03.2018.
		91.          Не спростовують цього й висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивачем загалом було обліковано весь обсяг робочого часу, оскільки суть відображеного у акті перевірки, спірних приписі та постанові порушення частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» розтлумачена апеляційним судом невірно. Таке порушення полягало не у тому, що позивачем взагалі не відображено робочий час за грудень 2017 року, січень і березень 2018 року, а у тому, що СГК «Дніпро» за вказаний період не відображено належним чином у відповідній графі табелів робочого часу відпрацьовані працівниками години у святкові дні.
		92.          Незабезпечення ж достовірного обліку виконуваної працівником роботи є самостійним порушенням незалежно від того, чи призвело це до порушення трудових гарантій працівників щодо оплати праці, чи ні, а тому колегія суддів вважає, що у суду апеляційної інстанції не було підстав для скасування по суті правильного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування пункту 1 припису Управління Держпраці у Тернопільській області про усунення виявлених порушень від 12.04.2018 №ТР519/410/АВ/П і постанови Управління Держпраці у Тернопільській області №ТР519/410/АВ/ІП-ФС від 25.04.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в сумі 3723 гривень за порушення вимог частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці».
		93.          Водночас, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування пунктів 2, 3 спірного припису та постанов про накладення штрафу за вказані у цих пунктах припису порушення ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права.
		94.          Колегія суддів не входить в обговорення іншої частини оскаржуваної постанови апеляційного суду, оскільки вимог про її касаційне оскарження в цій частині не заявлено.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		95.          За правилами частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		96.          Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявив неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та/або порушень норм процесуального права в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування пункту 1 припису Управління Держпраці у Тернопільській області про усунення виявлених порушень від 12.04.2018 №ТР519/410/АВ/П і постанови Управління Держпраці у Тернопільській області №ТР519/410/АВ/ІП-ФС від 25.04.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в сумі 3723 гривень за порушення вимог частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці».
		97.          Тому рішення суду першої інстанції у вищевказаній частині ухвалено відповідно до закону, а отже скасовано апеляційним судом помилково.
		98.          У зв`язку з цим, оскаржувану відповідачем постанову апеляційного суду належить у зазначеній вище частині скасувати та залишити у цій частині в силі рішення суду першої інстанції. 
		99.          В іншій частині постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 є законною і обґрунтованою, а тому скасуванню не підлягає.
		100.          Керуючись статтями 340, 341, 345, 349, 350, 352, 355, 356, Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX, 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області задовольнити частково.
		Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 в частині задоволення цього позову про визнання протиправними та скасування пункту 1 припису Управління Держпраці у Тернопільській області про усунення виявлених порушень від 12.04.2018 №ТР519/410/АВ/П і постанови Управління Держпраці у Тернопільській області №ТР519/410/АВ/ІП-ФС від 25.04.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в сумі 3723 гривень за порушення вимог частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» - скасувати.
		Залишити у цій частині в силі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.08.2018.
		В решті оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
		 
		Суддя-доповідач                                                                      Н.В. Коваленко
		 
		Судді:                                                                                          Т.Г. Стрелець
		 
		                                                                                          Л.Л. Мороз

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...