Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/7977/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 20.05.2022. Зареєстровано: 20.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 23.05.2022.
Дата набрання законної сили: 17.05.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17.05.2022 року м.Дніпро Справа № 904/7977/21
		 
		Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)
		суддів: Верхогляд Т.А., Вечірка І.О. 
		секретар судового засідання Мацекос І.М., 
		розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гулик Олени Вікторівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 (повний текст складено 22.11.2021, суддя Красота О.І.) у справі № 904/7977/21 
		за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро
		до Фізичної особи-підприємця Гулик Олени Вікторівни, м. Кривий Ріг
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Криворізький професійний гірничо-металургійний ліцей, м. Кривий Ріг
		про стягнення неустойки в сумі 259 182,10 грн. та виселення із незаконно займаного приміщення
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.Короткий зміст обставин справи і рішення суду першої інстанції.
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Гулик Олени Вікторівни і просило суд стягнути з відповідача неустойку в сумі 259 182,10 грн. та виселити з незаконно займаного приміщення, що перебуває у державній власності, а саме: нежитлових вбудованих приміщень, площею 294,2 кв.м., розміщених за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Бикова, 13, на першому поверсі 2-х поверхової будівлі, що перебуває на балансі Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею.
		Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-3408-ОД від 29.05.2009 в частині повернення орендованого майна, оскільки договір оренди нерухомого майна є припиненим.
		Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 у справі № 904/7477/21 позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Гулик Олени Вікторівни на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях неустойку в сумі 259 182,10 грн. та судовий збір в розмірі 6190,19 грн. Виселено Фізичну особу-підприємця Гулик Олену Вікторівну з незаконно займаного приміщення, що перебуває у державній власності, а саме: нежитлових вбудованих приміщень, площею 294,2 кв.м., розміщених за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Бикова, 13, на першому поверсі 2-х поверхової будівлі, що перебуває на балансі Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею (50036, м. Кривий Ріг, вул. Бикова, 13, ідентифікаційний код 02541697).
		Рішення господарського суду мотивоване тим, що відповідач у відповідності до умов договору оренди своєчасно не повідомив позивача про намір продовжити договір оренди, тому позивач, керуючись п.10.1. Договору, у місячний термін після його припинення звернувся до відповідача листом від 11.03.2020 про припинення дії договору оренди - з 29.02.2020, та просив повернути майно за актом приймання - передачі Балансоутримувачу, однак відповідач зазначену вимогу не виконав, добровільно майно не повернув. Тому вимоги позивача про виселення відповідача із незаконно займаного приміщення та стягнення неустойки у відповідності до ст.785 Цивільного кодексу України в розмірі подвійної орендної плати за період з 15.04.2020 по 15.09.2021 в сумі 259 182,10 грн., - є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. Справа розглянута у спрощеному позовному провадженні. 
		2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.
		Не погодившись із рішеннями місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець Гулик Олена Вікторівна звернулась до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 у справі № 904/7477/21 в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях у повному обсязі. Здійснити розподіл судового збору. 
		Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм процесуального права в частині, що стосується повного та всебічного з`ясування обставин справи.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає наступне: 
		-суд першої інстанції ухвалив рішення у справі за відсутності відповідача, не повідомив про час і місце судового розгляду, що призвело до неповного з`ясування обставин справи, оскільки наявні у відповідача докази спростовують правомірність заявлених позовних вимог;
		-ухвалу суду про прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у господарській справі відповідач не отримував, внаслідок чого був позбавлений прав, наданих йому відповідно до процесуального законодавства, в тому числі  права подавати до суду відповідні докази, що призвело до порушення принципу змагальності сторін та стало причиною помилкового висновку суду про задоволення позовних вимог внаслідок неповного з`ясування обставин справи;
		-відповідачці невідомі обставини, за яких представник поштового зв`язку дійшов висновку про відсутність її за вказаною юридичною адресою, зазначеною, зокрема, в ЄДРПОУ, за якою ФОП Гулик О.В. регулярно отримує поштову кореспонденцію, в тому числі  нею були отримані матеріали позовної заяви Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях. Гулик Олена Вікторівна не є експертом у сфері права, тому вона була не обізнана про наявність Єдиного реєстру судових рішень або будь-який інший спосіб дізнатися інформацію про рух справи, очікуючи отримати ухвалу суду про прийняття позовної заяви та призначення справи до судового розгляду, проте вказаної ухвали суду не отримала;
		-керуючись ч. 3 ст. 269 ГПК України, з метою недопущення порушення принципу змагальності та рівності учасників судового розгляду перед законом і судом, відповідач просить апеляційний суд прийняти докази, які не були подані до суду першої інстанції з поважних причин, а саме  неотримання судової ухвали та необізнаність про час та місце судового розгляду; 
		-так, строк дії договору оренди, укладеного між позивачем і відповідачем, з урахуванням додаткових угод про пролонгацію, спливав 28.02.2020 р. Відповідачка звернулася до РВ ФДМУ у Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях з відповідною заявою про продовження строку дії договору оренди. Проте, РВ ФДМУ повідомило про необхідність подання заяви не про продовження строку дії договору, а про укладення договору оренди;
		-тому 25.02.2020 року до дати припинення договору відповідач звернувся до Регіонального відділення із відповідною заявою (додається до апеляційної скарги). Отже, твердження позивача про відсутність заяви орендаря про намір продовження договору оренди  не відповідають дійсності;
		-протягом вказаного періоду відповідач продовжував сплачувати орендні платежі згідно умов договору оренди (докази оплати надаються до апеляційної скарги). Крім того, за період нарахування пені з 15.04.2020 по 15.09.2021 відповідачем сплачено 50 170,00 грн. Всього з березня 2020 по дату подання цієї апеляційної скарги відповідачем сплачено 79 085,00 грн. орендної плати;
		-отже, нарахування позивачем пені без врахування сплаченої відповідачем суми орендної плати за цей самий період - з 15.04.2020 по 15.09.2021 є неправомірним. 
		-відповідач здійснила страхування нерухомого майна у відповідності до вимог договору оренди, що підтверджується договором страхування №05-0412-20-00002 від 13.02.2020 року, отже, твердження позивача про відсутність договору страхування  не відповідають дійсним обставинам справи;
		-листами від 06.02.2020 №134-ОД, від 09.12.2020 №959-ОД (наявні в матеріалах справи) Третя особа - Криворізький професійний гірничо-металургійний ліцей погодив передачу в оренду ФОП Гулик О.В. спірного майна (копії листів додаються);
		-із пояснень третьої особи вбачається, що відповідачка неодноразово зверталась з клопотаннями до керівника закладу освіти щодо можливості продовження оренди нерухомого майна та надавала супроводжувальні документи від закладу освіти для регіонального відділення, що також свідчить про обізнаність позивача щодо наміру ФОП Гулик О.В. продовжити договір оренди  проте суд не надав оцінки вказаній обставині; 
		-в період очікування відповіді позивача щодо продовження договору оренди, відповідач продовжував використовувати майно згідно цільового призначення, сплачувати орендну плату, здійснив страхування об`єкту. Проте позивач, будучи обізнаним про намір відповідача щодо продовження договору оренди, отримуючи орендні платежі, відповіді не надав, а звернувся з позовом про стягнення неустойки та виселення з незаконно займаного приміщення;
		-в матеріалах справи відсутні докази  зокрема виписки із Держказначейства  про отримання чи неотримання позивачем орендної плати за договором, тому суд, приймаючи рішення про стягнення неустойки, не дослідив всіх обставин справи; 
		-в матеріалах справи відсутні докази відмови позивача про передання спірного майна в оренду відповідачу;
		-матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачу повідомлення про припинення договору оренди та повернення орендованого майна у 1-місячний строк з дня закінчення строку дії договору оренди, передбачений п. 10.1 договору оренди. Поданий позивачем до суду лист від 11.03.2020 р. № 18-02-01439 (а.с. 26) не може вважатися належним доказом, оскільки відсутні докази направлення саме цього листа на адресу позивача (відсутній опис вкладення поштового відправлення), а також відсутні докази отримання вказаного повідомлення відповідачем, або повернення у зв`язку з неотриманням такого листа на адресу позивача;
		-суд першої інстанції не з`ясував фактичних правовідносин між позивачем та відповідачем щодо укладення договору оренди на новий строк, які склалися після закінчення договору оренди, не дослідив причини, за яких орендар не передав майно, не встановив, чи є дії орендаря недобросовісною поведінкою, або  наслідком ухилення орендодавця від прийняття майна (постанова Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №910/20370/17);
		-суд першої інстанції не встановив підстав не звільнення відповідачем орендованого майна, наявність вини в діях відповідача, чи отримав відповідач вимогу про звільнення приміщення, чи сплачував відповідач орендні платежі після припинення дії договору оренди. Тому оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню в силу п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України;
		-суд не застосував закон, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, а саме  ст. 6 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (Прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду), не врахував, що відповідачем до закінчення строку дії договору було подано відповідну заяву, проте позивач протягом 10 робочих днів не прийняв рішення про включення об`єкту оренди до Переліку відповідного типу та протягом трьох днів не повідомив про прийняте рішення. Третя особа  балансоутримувач - надала позивачеві погодження на укладення договору оренди, і не отримавши відмови протягом 40 днів від органу управління, 01.03.2020 подала позивачеві повідомлення, що за відсутності відмови органу управління передача майна в оренду вважається узгодженим з органом управління;
		-на думку відповідача, позивач умисно ухилявся від дій щодо укладення договору оренди з метою стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення майна, отримуючи при цьому орендну плату. Такі дії позивача можна розцінювати як недобросовісну поведінку та зловживання своїм правом;
		-отже, господарський суд, встановивши факт недобросовісної реалізації позивачем своїх прав, був повинен застосувати приписи ст. 13 та 16 ЦК України та відмовити в задоволені позову, проте цього не вчинив, що є підставою для скасування судового рішення згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 277 ГПК України;
		-позивач прагне лише повернути спірне майно, проте не зазначає про намір передати його в оренду іншій особі, що не відповідає законодавчо визначеній меті економічного зростання (ч.4 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»). Оскільки інші претенденти на оренду спірного майна відсутні, орендодавець продовжував отримувати орендну плату за договором, то порушення права позивача в даному випадку  є недоведеним; 
		-цільовим призначенням орендованого майна є використання під громадське харчування. Відповідно до постанови КМУ 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України корона вірусу Covid-19» з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин, дія якого продовжувалась відповідними постановами уряду, і станом на теперішній час карантин не скасовано. 
		Постановою КМУ №215 від 16.03.2020 заборонено роботу суб`єктів господарювання, зокрема, закладів харчування, - з 17.03.2020 р.
		Законом України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню І на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом Sars-CoV-2» було внесено зміни до п. 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби Covid-19», зокрема доповнено пп. 6 наступного змісту: 6) суб`єктам господарювання, діяльність яких була заборонена у цей період, не нараховується та ними не сплачується орендна плата за договорами оренди державного або комунального майна.
		Попри це, відповідач продовжував сплачувати орендну плату відповідно до умов договору, навіть враховуючи законодавчо встановлені обмеження, а по закінченні строку дії договору розраховував на його пролонгацію, оскільки не отримував від орендодавця відмови від продовження договору оренди.
		Відповідач сплачував 50% орендної плати на користь позивача протягом всього часу дії договору та до моменту звернення з апеляційною скаргою, а 50% орендної плати, належної до перерахування Балансоутримувачу,  третій особі  за умовами договору перестали сплачуватись у зв`язку з тим, що третя особа перестала надавати рахунки на оплату. 
		Тому, на думку скаржника, рішення господарського суду ухвалено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, без встановлення обставин, які підлягали з`ясуванню відповідно до законодавства та сталої практики Верховного Суду, і тому підлягає скасуванню на підставі ст. 277 ГПК України. 
		3.Узагальнені доводи інших учасників справи.
		14.02.2022 позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення  без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
		Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в силу положень ч. 3 ст. 263 ГПК України.
		4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.12.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Гулик О.В. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 у справі № 904/7977/21, справу призначено до розгляду в судовому засіданні .
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022 учасників справи повідомлено, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 01.03.2022.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2022 розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 17.05.2022.
		У судовому засіданні 17.05.2022 представники позивача та відповідача надали пояснення у справі та обґрунтування своїх вимог і заперечень.
		Представник третьої особи у судове засідання не з"явився, про час та місце засідання третя особа повідомлена належним чином.
		17.05.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 у справі № 904/7977/21 слід скасувати, виходячи з наступного.
		5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.
		29.05.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (далі-Позивач, Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Гулик Оленою Вікторівною (далі-Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди майна, що належить до державної власності №12/02-3408-ОД (далі - Договір, а.с.15-18). 
		Згідно п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме нерухоме майно нежитлові вбудовані приміщення площею 294,2 кв.м., розміщене за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Бикова, 13 на першому поверсі двохповерхової будівлі, що перебуває на балансі Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про оцінку на 25.05.2009 і становить за незалежною оцінкою 539990,00 грн.
		Майно передається в оренду з метою розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи. (п. 1.2. Договору).
		Використання об`єкту оренди не за цільовим призначенням забороняється.
		Відповідно до п. 2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк, не менше, ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації Договору) та акта приймання - передачі майна.
		Пунктом 10.1. сторони визначили, що Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 29.05.2009 по 28.05.2010 включно. 
		Згідно п.3.1 Договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - квітень 2009 3133,67 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - травень 2009 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за травень 2009. 
		Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2. Договору).
		Відповідно до п.3.3. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
		Пунктом 3.6. Договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж: 
		- 50 % - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства - у розмірі 1566,84 грн.;
		- 50% - балансоутримувачу у розмірі 1566,84 грн. щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. 
		У разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу (п.3.12. Договору). 
		Згідно п.5.2 Договору Орендар зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу. 
		В п.5.5 Договору встановлено, що у разі припинення або розірвання договору Орендар зобов`язаний повернути за актом приймання-передачі Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати відповідно до вимог чинного законодавства збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря.
		Приписами п.5.20 Договору у разі наміру продовжити строк дії договору оренди Орендар зобов`язаний не пізніше ніж за два місяці до закінчення терміну дії договору оренди подати Орендодавцю про це заяву із документами щодо виконання умов договору оренди (копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.). 
		Згідно з пунктом 7.3 Договору Орендодавець також зобов`язаний повідомити Орендаря про свій намір щодо закінчення, припинення або розірвання договору не пізніше, ніж за 30 діб. Таким чином, сторони є взаємно зобов`язаними повідомити про свої наміри не пізніше, ніж за 30 діб до закінчення строку дії договору, чого зроблено не було, відтак посилання позивача і суду тільки на п.5.20 договору, який зобов`язує відповідача, свідчить про неповноту встановлення судом фактичних обставин справи та однобокий підхід.
		За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 9.1 Договору).
		Факт передачі майна в оренду підтверджується Актом приймання-передачі від 29.05.2009 (а.с.18). 
		Додатковою угодою від 27.05.2011 Договір пролонговано з 29.05.2011 по 28.04.2014 (а.с.20).
		Згідно Додаткової угоди до Договору від 25.11.2014 (а.с.22) змінено п.1.1. Договору в наступній редакції: «вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 26.06.2014 і становить 625701,0грн.»
		Змінено п.3.6. Договору та викладено в наступній редакції: «Орендна палата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні: «- 50 % - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства - у розмірі 1564,25 грн.; - 50% - балансоутримувачу у розмірі 1564,25 грн.».
		Договір пролонговано з 29.04.2014 по 28.03.2017. 
		Додатковою угодою від 23.06.2017 (а.с.24) змінено п.3.6 Договору та викладено в наступній редакції: «- 50 % - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства - у розмірі 2750,00 грн.; - 50% - балансоутримувачу у розмірі 2750,00 грн. щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря протягом дії Договору». 
		Договір пролонговано з 29.03.2017 по 28.02.2020.
		Позивач в межах п.10.1. Договору у місячний термін після його припинення звернувся до Відповідача з листом від 11.03.2020 №18-02-01439, яким повідомив, що договір оренди від 29.05.2009 №12/02-3408-ОД припинив свою дію з 29.02.2020, та просив повернути майно за актом приймання - передачі Балансоутримувачу (а.с.26). Опис вкладення цього листа у рекомендоване поштове відправлення  у матеріалах справи відсутній.
		Суд вважав, що у зв`язку з відмовою Відповідача від добровільного повернення орендованого державного майна за договором, Позивачем у відповідності до ст.785 Цивільного кодексу України нарахована неустойка за період з 15.04.2020 по 15.09.2021 у розмірі 259 182,10 грн.
		6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції.
		Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не погоджується з рішенням господарського суду з таких підстав.
		Судом встановлено, що в зазначені в п. 5.20 та п. 10.1 договору строки від орендаря не надійшло заяви про продовження строку дії договору, договір страхування об`єкту нерухомого майна відповідачем не надано.
		Тому Регіональне відділення звернулось до відповідача з листом від 11.03.2020 року про припинення договору та вимогою повернути майно за актом приймання-передачі, а також попереджено про стягнення неустойки відповідно до ст. 785 ЦК України у разі неповернення майна.
		Відповідач не надав відповіді на вказаний лист, спірне майно не повернув, тому позивач звернувся до господарського суду з вказаним позовом.
		Відповідач в апеляційній скарзі повністю заперечує проти висновків суду, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що в силу п. 10.1 договору оренди він звертався до Регіонального відділення з листом про пролонгацію договору. Це дійсно підтверджується копією заяви, до якої наданий узгоджений сторонами пакет документів (а.с. 81), що підтверджується копією штампу позивача з підписом його посадової особи, яка розписалася на штампі реєстраційної вхідної кореспонденції.
		Відповідач зазначає, що 25.02.2020, тобто до припинення дії договору, звернувся до позивача з листом про укладення договору оренди спірного майна, на підтвердження чого надає лист, зареєстрований позивачем 25.02.2020.
		Відповідач зазначає, що не отримував лист позивача від 11.03.2020 про припинення дії договору оренди та повернення спірного майна, посилаючись на відсутність у справі належних доказів повідомлення про отримання поштового відправлення, і дійсно вбачається, що позивач надав у справу фіскальний чек про відправлення листа рекомендованим відправленням, але опис вкладення у цей лист відсутній, що унеможливлює висновок про відправлення саме цього листа відповідачеві.
		Відповідач зазначає, що, будучи необізнаним про рішення позивача щодо припинення договору, продовжував сумлінно виконувати обов`язки орендаря, своєчасно сплачувати орендну плату, в тому числі у період впровадження карантину та позбавлення орендаря від такого обов`язку, на підтвердження чого подає докази  платіжні доручення, а також, сподіваючись на продовження дії договору, 13.02.2020 року, тобто до закінчення строку дії договору, здійснив страхування об`єкту нерухомості, на підтвердження чого надає договір страхування.
		Колегія суддів зазначає, що відповідно до процесуального закону завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		В матеріалах справи наявні пояснення Третьої особи, із яких вбачається (а.с. 37), що за два місяці до закінчення дії договору оренди орендарю було повідомлено про необхідність звернутися до Регіонального відділення з відповідною заявою про продовження строку дії договору. Від орендаря неодноразово надходили клопотання до закладу освіти  Третьої особи щодо можливості продовження договору оренди. в свою чергу, заклад освіти направляв супроводжуючі документи до Регіонального відділення для формування пакету документів, та  до Міністерства освіти і науки України, тобто орендарем завчасно були вчинені дії, спрямовані на продовження договору оренди, але ці обставини залишилися позв увагою місцевого господарського суду.
		Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Таким чином, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		На думку колегії суддів апеляційного господарського суду, під час ухвалення оскаржуваного рішення суд передчасно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, не здійснивши перевірки обставин, про які зазначила третя особа, за умови, що розгляд справи було вирішено у спрощеному провадженні за відсутності відповідача, не повідомленого про час і місце судового розгляду.
		Звертаючись з позовом, і у відзиві на апеляційну скаргу, позивач посилався на відсутність будь-яких повідомлень відповідача про його намір продовжити договір оренди, але не повідомив суд про: 1) отримання 25.02.2020 року листа відповідача про укладення договору оренди щодо спірного майна, 2) отримання позивачем коштів від відповідача за спірним договором оренди після закінчення строку його дії, 3) наявність звернень до балансоутримувача від позивача, якими останній погодив передачу спірного майна в оренду ПП Гулик О.В. з метою використання під харчування (а.с. 83).
		Між тим, відповідно до статті 614 ЦК України, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.
		Аналогічні приписи містить постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 квітня 2021 року у справі № 910/11131/19.
		В матеріалах справи відсутні докази отримання орендарем листа позивача про припинення дії договору оренди, проте надані відповідачем докази  лист про укладення договору оренди, отриманий позивачем 25.02.2020, лист балансоутримувача, скерований на адресу позивача та Міністерства освіти та науки України, докази внесення відповідачем оплати на рахунок орендодавця згідно умов договору оренди, договір страхування об`єкту нерухомого майна від 18.02.2020 р. свідчать про виконання умов п.5.20 Договору.
		Тобто, орендар вчинив дії, передбачені п. 5.20 Договору оренди нерухомого майна, підтвердивши свій намір продовжити строк дії договору оренди, і надав відповідні документи, що спростовує висновки суду першої інстанції. Натомість, орендодавець порушив свій обов`язок, передбачений п. 7.3 Договору, і взагалі не повідомив орендаря про свій намір щодо завершення, припинення та розірвання договору ні у строк, зазначений у п. 7.3 Договору, ні у строк, зазначений у ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про оренду державного комунального майна» (враховуючи відсутність опису вкладення в рекомендованому відправленні від березня 2020 року).
		Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
		Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
		Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". 
		Відповідно до статті 285 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог, не здійснивши перевірки істотних обставин справи, про які було відомо на час розгляду справи в суді першої інстанції з пояснень третьої особи.
		За приписами ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним господарським судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		В обґрунтування підстав поважності неподання доказів до суду першої інстанції відповідач зазначив про неотримання ним відповідної судової ухвали, хоча ФОП Гулик О.В. перебуває за юридичною адресою згідно відомостей ЄДРПОУ та отримує регулярно поштову кореспонденцію, зокрема, нею було отримано позовну заяву Регіонального відділення.
		З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. 
		За змістом частин другої-четвертої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
		Відповідно до частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом, для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
		Згідно з пунктами 3 - 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
		Ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2020 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була направлена на адресу відповідача 21.09.2020 р., а 23.10.2020 відправлення було повернуто з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, та 27.10.2020 надійшло до господарського суду (а.с. 47). Оскільки відповідачка не змінювала свою поштову адресу, тому відмітка про відсутність її за місцезнаходженням не відповідає фактичним обставинам справи і спростовується фактом отримання відповідачем копії позовної заяви, направленої за цією ж адресою.
		Проте, за усталеним правовим висновком Європейського суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього прав.
		При цьому, право учасників судового розгляду бути проінформованими про перебіг судового процесу та прийняті процесуальні рішення розглядаються як складові права на доступ до правосуддя.
		Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Созонов та інші проти України" наголосив, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення (рішення у справі "Ганкін та інші проти Росії", заява № 2430/06 та інші, пункт 36, від 31.05.2016). У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (рішення у справі "Заводнік проти Словенії", заява № 53723/13, пункт 70, від 21.05.2015).
		Судова колегія враховує, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, на підставі доказів, наданих лише позивачем та за умови неповного з`ясування обставин справи господарським судом, який помилково визнав встановленими обставини відсутності заяви відповідача щодо продовження договору оренди, а також не перевірив обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав, оскільки відповідно до статті 614 ЦК України, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання. 
		На думку судової колегії Центрального апеляційного господарського суду, місцевий суд припустився надмірного формалізму під час вирішення справи в порядку спрощеного позовного провадження, внаслідок чого необґрунтовано визнав встановленими обставини, які потребували повного та всебічного дослідження, як того вимагає процесуальний закон, оскільки лише рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, відповідає суті справедливого судового розгляду в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ключовими принципами якої є верховенство права та належне здійснення правосуддя.
		Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, коли справу розглянуто за відсутності будь-якого учасника, не повідомленого про час та місце судового розгляду.
		Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення за приписами статті 277 ГПК України є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
		Таким чином, на підставі викладеного, оцінюючи вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги аргументи сторін, колегія суддів вважає що, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з підстав, визначених ст. 277 ГПК України.
		У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що в зазначений в п. 5.20 Договору строк від відповідача до Регіонального відділення заява про продовження договору оренди та визначені п.5.20 Договору документи надано не було. 
		У зв`язку з неповерненням Відповідачем орендованого за договором оренди від 29.05.2009 № 12/02-3408-ОД державного майна за актом приймання-передачі, Регіональним відділенням з 29.02.2020 розпочалось нарахування неустойки.
		Позивач зазначає, що заява про продовження терміну дії Договору оренди від ФОП Гулик О.В. не надходила. Заява подана від імені Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею в інтересах ФОП Гулик О.В., у відповідності до вимог діючого законодавства може бути розцінено як заява на укладання нового договору оренди саме від ФОП Гулик О.В., що не відповідає дійсності, оскільки відповідачка виконала дії, передбачені саме п.5.20 Договору і до заяви надала документи, що свідчать про виконання нею умов Договору. Наразі ж укладання нового договору цих документів не потребує. Відповідачка помилково вказала у своїй заяві про укладення договору, а не про його продовження.
		Також позивач звернув увагу суду на те, що 01.02.2020 втратив чинність Закон України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції від 10 квітня 1992 року № 2269-ХІІ, натомість 03 жовтня 2019 року вступив в дію новий Закон України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ.
		Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ (надалі Закон) визначений порядок укладення договору оренди державного майна.
		Стаття 5 Закону «Етапність передачі майна в оренду»:
		1. Етапність передачі в оренду державного та комунального майна передбачає:
		прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду;
		внесення інформації про потенційний об`єкт оренди до ЕТС;
		прийняття рішення про включення потенційного об`єкта оренди до одного із Переліків;
		опублікування інформації про потенційний об`єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з Переліків, в ЕТС;
		розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду;
		проведення аукціону на право оренди майна або передача об`єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди.
		Відповідно до ст. 6 Закону: 1. Ініціаторами оренди майна можуть бути потенційний орендар, балансоутримувач, уповноважений орган управління та/або орендодавець. 2. Потенційний орендар, зацікавлений в одержанні в оренду нерухомого або індивідуально визначеного майна, звертається до орендодавця із заявою про включення цього майна до Переліку відповідного типу згідно з Порядком передачі майна в оренду. 4. Після прийняття балансоутримувачем рішення про намір передачі майна в оренду або отримання від уповноваженого органу управління рішення про доцільність передачі майна в оренду балансоутримувач здійснює такі дії: вносить інформацію про потенційний об`єкт оренди до ЕТС в порядку, обсязі та строки, передбачені Порядком передачі майна в оренду, та включає об`єкт до одного з Переліків, якщо відповідно до цього Закону балансоутримувач може виступати орендодавцем відповідного майна і якщо включення об`єкта до Переліку відповідного типу не потребує прийняття рішення іншим органом; надсилає інформацію про потенційний об`єкт оренди орендодавцю для її внесення до ЕТС в порядку, обсязі та строки, передбачені Порядком передачі майна в оренду, та звертається до орендодавця із клопотанням про включення потенційного об`єкта оренди до одного з Переліків згідно з Порядком передачі майна в оренду.
		Судова колегія вважає такі аргументи позивача безпідставними. Його довід про те, що відповідачка не надала заяву про продовження договору спростовується змістом самої заяви і доданими до неї документами (а.с. 81).
		Згідно з усталеною (постійною) і визначеною практикою КГС ВС від 07.07.2021 у справі № 910/8465/19, 06.10.21 у справі № 911/262/20 та у багатьох інших справах, посилання на які вміщено у цих постановах, щодо правозастосування ч.2 ст.17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» стосовно строку, протягом якого сторони договору можуть заявити про припинення, зміну (продовження) умов договору оренди:
		- сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору. 
		Отже, враховуючи цю сталу практику, колегія суддів вважає обґрунтованим довід апеляційної скарги про надання заяви відповідачем з відповідними документами, що свідчить про продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені самим договором. 
		При цьому позивач помилково посилається на необхідність укладення нового договору на аукціоні і неможливість продовження договору оренди, його позиція спростовується положеннями п.2 Перехідних положень ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», який прямо передбачає, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:
		набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
		Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
		Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
		Колегією суддів встановлено, що на момент закінчення строку дії Договору ні рішення Кабінету Міністрів України, ні рішення органу місцевого самоврядування не було прийнято, а тому Договір має бути продовженим за «старою» редакцією Закону.
		Отже, судова колегія не може обмежити відповідача в праві заявити про продовження умов договору оренди в будь-який час протягом всього строку дії такого договору, що і зробив відповідач до закінчення строку дії договору, що дає підстави за відсутності заперечень з боку позивача вважати Договір продовженим у контексті ч.2 ст.17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна». Довід позивача про необхідність укладення нового договору є помилковим.
		Внаслідок того, що суд розглянув справу без участі відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце судового розгляду, ці обставини не були досліджені місцевим господарським судом, що призвело до прийняття неправильного рішення.
		7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу апеляційної скарги. 
		Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про задоволення апеляційної скарги з підстав, зазначених в пункті 6 цієї постанови, що свідчить про обґрунтованість апеляційної скарги.
		Посилання на нову редакцію ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» є невірним як позивачем, так і відповідачем.
		8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи, за захистом яких вона звернулась до суду.
		Право скаржника порушено внаслідок неповного з`ясування обставин справи господарським судом, розглядом справи за його відсутності без відповідного повідомлення.
		9. Судові витрати.
		Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції слід звернути на позивача у зв`язку з задоволенням апеляційної скарги.
		Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гулик Олени Вікторівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 у справі № 904/7977/21  задовольнити.
		Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 у справі № 904/7977/21  скасувати.
		Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до фізичної особи-підприємця Гулик Олени Вікторівни, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Криворізький професійний гірничо-металургійний ліцей про стягнення неустойки в сумі 259 182,10 грн. , судового збору у розмірі 6 190,19 грн. та виселення з незаконно займаного приміщення, що перебуває у державній власності, а саме: нежитлових вбудованих приміщень, площею 294,2 кв.м, розміщених за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Бикова, 13, на першому поверсі 2-х поверхової будівлі, що перебуває на балансі Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею.
		Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на користь Фізичної особи-підприємця Гулик Олени Вікторівни 9 285,30 грн. (дев`ять тисяч двісті вісімдесят п`ять гривень 30 коп.) судового збору за розгляд справи Центральним апеляційним господарським судом.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складено 20.05.2022 року.
		 
		 
		Головуючий суддя Л.М. Білецька
		 
		Суддя Т.А. Верхогляд 
		 
		Суддя І.О. Вечірко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...