Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 185/3441/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.
Надіслано для оприлюднення: 23.05.2022. Зареєстровано: 24.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2022.
Дата набрання законної сили: 20.06.2022
Номер судового провадження: 1-кп/185/418/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022130000000128

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 185/3441/22
		Провадження № 1-кп/185/418/22
		 
		В ИР ОК 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		20 травня 2022 року м. Павлоград 
		Дніпропетровської області
		 
		Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
		 
		Головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря  ОСОБА_2 ,
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_4 ,
		його захисника  адвоката ОСОБА_5 ,
		 
		розглянувши, у відкритому підготовчому судовому засіданні, під час запровадженого Указом Президента України № 64 від 24 лютого 2022 року воєнного стану в Україні в залі судових засідань Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у дистанційному режимі відеоконференції між Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області та Державною установою«Запорізький слідчийізолятор»,та у режимі відеоконференції з захисником ОСОБА_4  адвокатом  ОСОБА_5 , прокурором відділу Луганськоїобласної прокуратури ОСОБА_3 , обвинувальний акт з додатками та угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22022130000000128 від 18 квітня 2022 року відносно
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Луганськ,Луганської області,громадянина України,з неповноюсередньою освітою,одруженого, працюючогоРЕС м.Луганськ,зареєстрованого тапроживаючого заадресою: АДРЕСА_1 ,раніше не судимого, 
		 
		обвинуваченого увчиненні кримінальнихправопорушеннь,передбачених ч.2ст.110,ч.2ст.260КК України- 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Сторони, кожен окремо, не заперечували щодо розгляду справи під час воєнного стану. 
		 
		24.08.1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		 
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		 
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		 
		Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		 
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		 
		Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і Збройних Сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України  в АР Крим та м. Севастополь.
		 
		Свою злочиннумету співучасникиз числапредставників владита ЗбройнихСил РФвирішили досягтишляхом веденняагресивної війнипроти Україниз використаннямпідпорядкованих підрозділіві військовослужбовцівЗбройних СилРФ,у томучислі дислокованихна підставіміжнародних угодна територіїАР Кримі м.Севастополь,а такожзалучення довиконання злочинногоплану іншихосіб,у томучислі громадянУкраїни таРосійської Федерації,створення іфінансування незаконнихзбройних формуваньта вчиненняінших злочинів. 
		 
		При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
		 
		З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі - ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополь та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		 
		Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС РФ ОСОБА_6 перед Академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.
		 
		У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та Збройних Сил РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
		 
		Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини XX століття (ОУН, УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
		 
		Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополь та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
		 
		Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополь мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та Збройних Сил РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації (далі - ЧФ РФ), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ Збройних Сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
		 
		Також, представниками влади і Збройних Сил РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
		 
		У березні - квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
		 
		В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 11 травня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 року проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»),
		 
		З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		 
		В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VІІ від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
		 
		Самопроголошеним Головою «ЛНР» 07 жовтня 2014 року виданий указ № 15, згідно з яким створено незаконне збройне формування так званої «ЛНР» - «Народна міліція». Зокрема, вказане військове формування здійснює збройний опір силам АТО/ООС на території Луганської та Донецької областей та сприяє діяльності окупаційної адміністрації Російської Федерації.
		 
		Вказане формування має організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають важке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію керівництва та кураторів Російської Федерації.
		 
		Оскільки ОСОБА_4 будучи обізнаним про незаконність дій співучасників збройних формувань та окупаційної адміністрації Російської Федерації па тимчасово окупованій території Луганської області, ідеологічно розділяв такий розвиток подій, то у подальшому приблизно на початку 2017 року у нього виник умисел на участь у діяльності НЗФ «ЛНР» з метою здійснення збройного опору силам АТО задля досягнення кінцевої цілі - зміни меж території, державного кордону України всупереч утвердженого Конституцією України порядку, тобто виключення з її складу окремих районів, міст, сіл, селищ Луганської області, у тому числі й у межах, у подальшому ідентифікованих указом Президента України від 07.02.2019 № 32/2019 на підставі факту тимчасової окупації відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
		 
		Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_4 25.01.2017 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області - у м. Луганськ добровільно вступив до лав (підписав контракт на проходження військової служби) не передбаченого законом збройного формування «1 відділення 1 взводу 3 роти 1 МСБ 2 ОМБР 2 АК НМ ЛРІР» на посаду «механік-водій БМП-1» (місце постійної дислокації: Луганська обл., м. Луганськ, с. Гостра Могила) - структурної частини «Народної міліції ЛНР», узявши до виконання визначені йому в «ЛНР» функції щодо чинення збройного опору силам Антитерористичної операції, операції Об`єднаних сил (комплексу військових та спеціальних організаційно-правових заходів українських силових структур, направлених на деокупацію тимчасово окупованої території Луганської області та боротьбу з тероризмом) - залученим до неї підрозділам Збройних Сил та правоохоронних органів України, й з метою збройного опору силам АТО/ООС (недопущення їх входження на тимчасово окуповану територію Луганської області та її деокупації) отримав від не встановлених досудовим слідством співучасників «ЛНР» для застосування за функціональним призначенням стрілецьку вогнепальну зброю - автомат системи Калашникова із боєприпасами до них, військову екіпіровку.
		 
		У подальшому з 25.01.2017 року до 24.02.2022 року на тимчасово окупованій території Луганської області ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді «механіка-водія БМП-1» збройного формування «1 відділення 1 взводу 3 роти 1 МСБ 2 ОМБР 2 АК НМ ЛНР», виконував функції: підтримання озброєння, а також бойових властивостей БМП-1 (бортовий номер 135), брав участь у навчаннях на полігоні, чинив опір військовослужбовцям ЗСУ з використанням техніки, несення служби у бойовому чергуванні на позиціях, виконання інших наказів спрямованих на посилення обороноздатності «2 АК НМ ЛНР», тим самим, систематично вчиняв умисні дії з метою зміни меж території, державного кордону України.
		 
		Відповідно до відведеної йому ролі у плані спільних злочинних дій та на виконання функцій, покладених на нього обов`язків, ОСОБА_4 у період з 25.01.2017 року до 24.02.2022 року, з власної ініціативи, разом з іншими представниками НЗФ «ЛНР» виконував обов`язки, які покладені на нього військовою службою у вищевказаних НЗФ окупаційної адміністрації РФ, які направлені на чинення збройного опору ЗС України та іншим правоохоронним органам України з метою зміни меж території та державного кордону України.
		 
		Крім того, встановлено, що 24.08.1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		 
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		 
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		 
		Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		 
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		 
		Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і Збройних Сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополь.
		 
		Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та Збройних Сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців Збройних Сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополь, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та Російської Федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
		 
		При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
		 
		З метоюреалізації вказаногоумислу впродовж2013року натериторії РФслужбові особиГенерального штабуЗбройних СилРосійської Федерації(далі-ГШ ЗСРФ),на виконаннянаказів тапід безпосереднімкерівництвом представниківвлади таслужбових осібЗбройних СилРФ,досудове розслідуваннята судовийрозгляд щодояких здійснюєтьсяв іншихкримінальних провадженнях,розробили злочиннийплан,яким передбачалосядля досягненнявійськово-політичнихцілей РФ,що надумку співучасниківбули прямопов`язані ізнеобхідністю незаконноїокупації таподальшої анексіїАР Крим,м.Севастополь тапівденно-східнихрегіонів України,поряд іззастосуванням політичних,дипломатичних,економічних таінформаційних заходів,використання протестногопотенціалу населенняпівденно-східнихрегіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		 
		Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС РФ ОСОБА_6 перед Академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.
		 
		У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та Збройних Сил РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
		 
		Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини XX століття (ОУН, УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
		 
		Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополь та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують кульг насильства та знущання над російськомовним населенням України.
		 
		Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополь мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та Збройних Сил РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації (далі - ЧФ РФ), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ Збройних Сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
		 
		Також представниками влади і Збройних Сил РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
		 
		У березні - квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
		 
		11 травня 2014 року в окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 року проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»).
		 
		З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		 
		В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-УІІІ від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно Постанові Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
		 
		07 жовтня 2014 року самопроголошеним Головою «ЛНР» виданий указ № 15, згідно з яким створено незаконне збройне формування так званої «ЛНР» - «Народна міліція». Зокрема, вказане військове формування здійснює збройний опір силам АТО/ООС на території Луганської та Донецької областей та сприяє діяльності окупаційної адміністрації Російської Федерації.
		 
		Вказане формування має організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають важке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію керівництва та кураторів Російської Федерації.
		 
		Громадянин ОСОБА_4 ідеологічно розділяв такий розвиток подій і був обізнаний про незаконність дій співучасників збройних формувань та окупаційної адміністрації Російської Федерації на тимчасово окупованій території Луганської області, то у подальшому приблизно з початку січня 2017 року у нього виник злочинний умисел, направлений на участь у діяльності підрозділів НЗФ «ЛНР» з метою чинення збройного опору силам АТО задля досягнення кінцевої цілі - зміни меж території, державного кордону України всупереч утвердженого її порядку, тобто виключенім з її складу окремих районів, міст, сіл, селищ Луганської області, у тому числі й у межах, у подальшому ідентифікованих указом Президента України від 07.02.2019 року № 32/2019 на підставі факту тимчасової окупації відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
		 
		Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_4 25.01.2017 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області, а саме у м. Луганськ, підписав контракт на проходження військової служби до збройного формування «1 відділення 1 взводу 3 роти 1 МСБ 2 ОМБР 2 АК НМ ЛНР», на посаду «механіка-водія БМП-1», останньому було присвоєно військове звання «солдат», узявши до виконання визначені йому функції щодо безпосереднього чинення збройного опору силам Антитерористичної операції - залученим до неї підрозділам Збройних Сил та правоохоронних органів України, й з метою збройного опору силам АТО отримав від невстановлених досудовим слідством співучасників «ЛНР» для застосування за функціональним призначенням стрілецьку вогнепальну зброю - автомат системи Калашникова із боєприпасами до них, військову екіпіровку. Безпосередньо до його обов`язків входило: підтримання озброєння, а також бойових властивостей БМП-1 (бортовий номер 135), участь у навчаннях на полігоні, протидія ворогу з використанням техніки, несення служби у бойовому чергуванні на позиціях, виконання інших наказів, спрямованих на посилення обороноздатності «2 АК НМ ЛНР».
		 
		У подальшому, 23.02.2022 року за наказом командира роти, ОСОБА_4 та особовий склад вказаного підрозділу змішаною колоною військової техніки (БМП-1, Т-64, Т-72, Урали, Камази, БТР, МТЛБ, «Рапіра», Д-30, БМ-1 «Град», САУ «Гвоздика»), виїхав з розташування у напрямку переправи, по понтону через р. Сіверський Донець в район населеного пункту Лопаскине Луганської області.
		 
		Отже встановлено,що ОСОБА_4 з моментувступу доНЗФ «ЛНР»27.01.2017року до 24.02.2022року,перебуваючи вмісті Луганськта іншихнаселених пунктахна територіїпроведення Антитерористичноїоперації (ООС),яка відповіднодо ПостановиВерховної РадиУкраїни «Провизнання окремихрайонів,міст,селищ ісіл Донецькоїта Луганськоїобластей тимчасовоокупованими територіями»від 17.03.2015року за№ 254-VІІІ,є тимчасовоокупованою територієюУкраїни,вчиняв умисні дії, спрямовані на участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування.
		 
		Дії  ОСОБА_4 необхідно правильно кваліфікувати:
		 
		- за ч. 2 ст. 110 КК України, як вчинення умисних дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України за попередньою змовою групою осіб;
		 
		- за ч. 2 ст. 260 КК України, як участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		13 травня 2022 року, під час досудового розслідування, між прокурором відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , у присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 була укладена угода про визнання винуватості, у відповідності до вимогст. 468,469,472 КПК України.
		 
		Зазначена угода сторонами була надана суду з клопотанням про її затвердження.
		 
		Згідно зданою угодоюобвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно тав повномуобсязі визнаєсебе винуватиму вчиненнізлочинів,передбачених ч.2ст.110,ч.2ст.260 КК України.
		 
		Сторони дійшли згоди щодо призначення обвинуваченому покарання: за ч.2 ст. 110 КК України - у виді десяти років позбавлення волі, без конфіскації майна; за ч.2ст.260 КК України- у виді семи років позбавлення волі, без конфіскації майна.
		 
		На підставі ч.1ст.70 КК Україниза сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання ОСОБА_4 у вигляді десяти років позбавлення волі, без конфіскації майна. 
		 
		Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.
		 
		Згідно з п. 2 ч. 1ст.468КПК України у кримінальному провадженніможе бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним.
		 
		У відповідності дост.469 ч.4КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів та особливо тяжкихзлочинів,вчинених запопередньою змовоюгрупою осіб,організованою групоючи злочинноюорганізацією аботерористичною групоюза умовивикриття підозрюваним,який неє організаторомтакої групиабо організації,злочинних дійінших учасниківгрупи чиінших,вчинених групоюабо організацієюзлочинів,якщо повідомленаінформація будепідтверджена доказами, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
		 
		У судовомузасіданні судомвстановлено,що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачуєтьсяу вчиненнізлочинів,передбачених ч.2ст.110,ч.2ст.260 КК України,які відповідно до ч. 5ст.12 КК Україниє тяжкими злочинами.
		 
		При цьому в судовому засіданні судом з`ясовано, що прокурор та ОСОБА_4 повністю усвідомлюють зміст укладеної угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, цілком розуміють свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
		 
		Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджені в угоді покарання та інші передбачені угодою заходи.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_4 в судовомузасіданні такожпросив вказануугоду зпрокурором затвердитиі призначитиузгоджене покарання,при цьомубеззастережно визнавсебе винуватиму вчиненнікримінальних правопорушень,передбаченихч.2ст.110,ч.2ст.260 КК України,в обсязіпідозри тазмісту обвинувальногоакту,дав згодуна застосуванняузгодженого видута розмірупокарання уразі затвердженняугоди,заявивши, що він позитивно характеризується за місцем мешкання, щиро кається, активно сприяв розкриттю злочину, визнав винуватість.
		 
		Захисник обвинуваченого -адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, оскільки угода повністю відповідає вимогам закону.
		 
		Суд в судовому засіданні переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		 
		Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального кодексу України.
		 
		На підставі вищевикладеного, з урахуванням особи обвинуваченого, який повністю визнав свою провину у скоєних кримінальних правопорушеннях, щиро кається, суд вважає, що є всі підстави для затвердження даної угоди від 13 травня 2022 року між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.
		 
		Цивільний позов у справі не заявлений.
		 
		Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373,374,475 КПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Затвердити угоду про визнання винуватості укладену 13 травня 2022 року між прокурором відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 (за участю адвоката останнього - ОСОБА_5 ).
		 
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених  ч.2ст.110,ч.2ст.260 КК України.
		 
		ОСОБА_4 призначити узгоджене сторонами покарання:
		 
		-за ч.2 ст. 110 КК України - у виді десяти років позбавлення волі, без конфіскації майна; 
		 
		-за ч.2ст.260 КК України - у виді семи років позбавлення волі, без конфіскації майна. 
		 
		На підставі ч.1ст.70 КК Україниза сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання ОСОБА_4 у виді десяти років позбавлення волі, без конфіскації майна.
		 
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком чинності залишити не змінним -у виді тримання під вартою.
		 
		Строк відбуття покарання для ОСОБА_4 . обчислювати 22 березня 2022 року.
		 
		Вирок може бути оскаржено до Дніпровського Апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в строк тридцять днів з дня його проголошення.
		 
		У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
		 
		 
		 
		СУДДЯ                  ОСОБА_7

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...