Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/2995/15-к : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку КПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2022.
Дата набрання законної сили: 04.05.2022
Номер судового провадження: 13-13кс22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		 
		4 травня 2022 року
		м. Київ
		справа № 344/2995/15-к
		провадження № 13-13кс22
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача  ОСОБА_1 , 
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 
		перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі  Велика Палата) кримінального провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_18 та його захисника ОСОБА_19 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 29 травня 2018 року і
		ВСТАНОВИЛА:
		За вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 червня 2016 року, залишеним без змін 29 травня 2018 року Апеляційним судом Тернопільської області,  ОСОБА_18 було засуджено до покарання: за ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України (далі  КК)  у виді позбавлення волі на строк 15 років, за п.13 ч.2 ст.115 КК  у виді довічного позбавлення волі, а на підставі ст.70 цього Кодексу за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.
		Цим вироком також було засуджено за ч.1 ст.310, ч.1 ст.396 КК   ОСОБА_20 , щодо якої судові рішення не оскаржуються в порядку касаційної процедури.
		Засуджений ОСОБА_18 та його захисник ОСОБА_19 звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами. Сторона захисту порушила питання про скасування зазначених судових рішень щодо ОСОБА_18 і закриття кримінального провадження на підставі п.3ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК). Суть аргументів скаржників зводиться до того, що суд першої інстанції всупереч загальним засадам кримінального провадження, приписам ст. 94 КПК неповно, упереджено розглянув справу, не дав належної оцінки доказам і несправедливо засудив ОСОБА_18 , а суд апеляційної інстанції, не усунувши допущених порушень, постановив невмотивовану ухвалу, яка не відповідає ст. 419 цього Кодексу.
		За поданими скаргами суд касаційної інстанції 5 вересня та 12 жовтня 2018 року відповідно відкрив касаційне провадження. Згодом, вважаючи за необхідне відступити від висновку про застосування у подібних правовідносинах норм права, передбачених статтями 36, 37, 110 КПК, викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду (далі  обєднана палата) від22 лютого 2021 року (справа №754/7061/15, провадження №51-4584кмо18), колегія суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі  колегія суддів, Касаційний кримінальний суд) ухвалою від 12 жовтня 2021 року передала кримінальне провадження щодо ОСОБА_18 на розгляд указаної палати.
		З огляду на відмінність правовідносин, за яких було застосовано наведені норми процесуального права, а звідси  і через відсутність передбачених ч.2 ст.4341КПК підстав, об`єднана палата 24 грудня 2021 року повернула кримінальне провадження для його розгляду відповідною колегією суддів Касаційного кримінального суду.
		Мотиви передачі кримінального провадження на розгляд Великої Палати
		Ухвалою, фактично постановленою 15 лютого 2022 року згідно з журналом судового засідання (натомість датованою 15 лютого 2021 року), Касаційний кримінальний суд, керуючись статтями 4341, 4342 КПК, передав кримінальне провадження щодо ОСОБА_18 на розгляд Великої Палати. На переконання колегії суддів,справа містить виключну правову проблему і рішення цієї палати матиме значення для розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Указуючи в ухвалі на недоліки тлумачення норм про допустимість доказів у кримінальному процесі, колегія суддів ставить під сумнів висновок обєднаної палати щодо застосування положень статей 36, 37, 110 КПК у контексті оформлення повноважень прокурора (групи прокурорів) у кримінальному провадженні та впливу недодержання законодавчих приписів на оцінку зібраних у справі фактичних даних.
		Також колегія суддів, не погодившись із мотивами повернення цієї справи на її розгляд ухвалою обєднаної палати від 24 грудня 2021 року, зазначила про необхідність визначення Великою Палатою меж між застосуванням принципу змагальності, коли суд діє виходячи з позиції сторін у справі, та принципу законності, коли суд не залежить від позиції сторін і керується міркуваннями забезпечення публічного порядку.
		Позиція Великої Палати
		Згідно з ч. 6 ст. 4342 КПК Велика Палата має перевірити підстави для передачі кримінального провадження на її розгляд.
		Перевіривши наведені в ухвалі Касаційного кримінального суду аргументи щодо наявності виключної правової проблеми, Велика Палата дійшла висновку про відсутність підстав для передачі кримінального провадження щодо ОСОБА_18 на її розгляд з огляду на таке.
		За змістом положень ч. 5 ст. 4341 КПК, підставою для передачі кримінального провадження на розгляд Великої Палати є обґрунтований висновок суду, який розглядає справу в касаційному порядку, про те, що вона містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Відповідно до ч. 4 ст. 4342 КПК ухвала про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати має бути належним чином умотивована.
		Передаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_18 на розгляд Великої Палати, Касаційний кримінальний суд згаданих положень закону повною мірою не врахував. Так, в ухвалі колегії суддів не викладено обґрунтування того, що конкретна справа містить окреслену виключну правову проблему, зважаючи на положення статей 22, 433 КПК у їх взаємозвязку. Попри те, що за змістом ухвали сторона захисту не оспорювала правильність застосування статей 36, 37 та 110 вказаного Кодексу, колегія суддів залишила поза увагою позицію сторони обвинувачення, котра в ході її касаційного розгляду 15 лютого 2022 року надала суду процесуальні документи на підтвердження повноважень прокурора (групи прокурорів), тобто не заперечувала необхідності наявності таких документів. Ці дані було зафіксовано в журналі судового засідання від указаної дати, а копії постанов долучено до матеріалів касаційного провадження. 
		Крім того, як раніше вже наголошувала Велика Палата у своїх рішеннях, виключну правову проблему належить оцінювати з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Зокрема, має бути підтверджено той факт, що проблема наявна не в одному конкретному провадженні, але й існує в інших, або вона може виникнути з урахуванням позиції, щодо якої постає питання юридичної невизначеності. З погляду якісного критерію виключна правова проблема може полягати в недостатньому законодавчому врегулюванні правовідносин, у відсутності сталої судової практики, тривалому існуванні колізій у застосуванні норм права й неусуненні розбіжностей. За своєю правовою природою така проблема має зачіпати фундаментальні права та свободи особи.
		Отже, передаючи справу як таку, що містить виключну правову проблему, на розгляд Великої Палати, Касаційний кримінальний суд повинен обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або/та неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод та інтересів на прикладі неоднакової судової практики.
		Проте, як убачається з ухвали Касаційного кримінального суду, висловлюючи незгоду з правовим висновком об`єднаної палати, викладеним у постанові від 22 лютого 2021 року (справа №754/7061/15, провадження №51-4584кмо18) щодо тлумачення змісту статей 36, 37, 110 КПК та обов`язковості належного процесуального оформлення повноважень прокурора (групи прокурорів) у справі, колегія суддів не обґрунтувала неефективності правового регулювання цього питання в аспекті охоронюваних прав, свобод та інтересів учасників кримінального провадження. Не міститься в ухвалі Касаційного кримінального суду й посилань на суперечливу практику застосування судами зазначених статей.
		Між тим сама собою незгода колегії суддів зі сформованою позицією щодо тлумачення певних норм права без умотивування правової невизначеності питання та за відсутності посилань на приклади різного підходу до правозастосування не свідчить про наявність виключної правової проблеми і не може слугувати безумовною підставою для передачі провадження на розгляд Великої Палати.
		З приводу необхідності розмежування дії принципів змагальності та законності, то твердження колегії суддів про те, що це є виключною правовою проблемою, також не відповідає згаданим критеріям, які зумовлюють передачу справи на розгляд Великої Палати. Суть аргументів колегії суддів полягає у запереченні прийнятності мотивації процедурного, пов`язаного з рухом справи рішення об`єднаної палати від 24 грудня 2021 року. Однак таке рішення не належить до предмета перевірки за правилами статей 4341, 4342 КПК.
		Водночас у своїй ухвалі колегія суддів не зазначила обґрунтування неможливості вирішення порушених питань у ході касаційного розгляду конкретної справи, адже законодавець визначив у главі 2 вказаного Кодексу загальні засади кримінального провадження, їх зміст і форму реалізації при здійсненні кримінального провадження, у тому числі при оцінці доказів із точки зору їх допустимості. 
		До того ж у постанові від 14 лютого 2022 року (справа №477/426/17, провадження №51-4963кмо20) об`єднана палата також дійшла висновку, що суд касаційної інстанції вправі перевірити повноваження сторони обвинувачення, а необхідність здійснення такої перевірки пов`язана із заявленням учасниками провадження сумнівів у належному оформленні відповідних повноважень.
		Разом із цим саме Касаційний кримінальний суд своїми рішеннями формує судову практику з метою її єдності та сталості. 
		Тому згідно з правилами ч. 6 ст. 4342 КПК кримінальне провадження щодо ОСОБА_18 підлягає поверненню колегії суддів для подальшого розгляду в межах її повноважень відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
		Керуючись статтями 4341, 4342 КПК, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Кримінальне провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_18 та його захисника ОСОБА_19 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 29 травня 2018 року повернути колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду для подальшого розгляду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач ОСОБА_21 
		Судді:
		ОСОБА_2  ОСОБА_10 
		ОСОБА_3  ОСОБА_11 
		ОСОБА_4  ОСОБА_12 
		ОСОБА_5  ОСОБА_13 
		ОСОБА_6  ОСОБА_14 
		ОСОБА_7  ОСОБА_15 
		ОСОБА_8  ОСОБА_16 
		ОСОБА_9   ОСОБА_17

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...