Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 203/94/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 23.05.2022. Зареєстровано: 24.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 26.05.2022.
Дата набрання законної сили: 24.05.2022
Номер судового провадження: 1-кп/991/127/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016000000002089

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №203/94/18
		Провадження №1-кп/991/127/19
		 
		УХВАЛА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		16 травня 2022року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді                     ОСОБА_1 
		суддів                             ОСОБА_2 ,
		                                ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                         ОСОБА_5 ,
		обвинуваченої                     ОСОБА_6 ,
		її захисників                        адвокатів ОСОБА_7 ,
		                                ОСОБА_8 ,
		обвинуваченої                     ОСОБА_9 ,
		її захисника                        адвоката ОСОБА_10 ,
		обвинуваченої                     ОСОБА_11 ,
		її захисника                        адвоката ОСОБА_12 ,
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіКиєві клопотанняобвинуваченої ОСОБА_11 про закриттякримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016000000002089 від 11серпня 2016року, за обвинуваченням
		ОСОБА_13 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі П`ятницьке Волоконівського району Бєлгородської області, Російська Федерація, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.368, ч.3 ст.369-2, ч.1 ст.354, ч.4 ст.27, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України,
		ОСОБА_14 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Дніпропетровськ Дніпропетровської області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України,
		ОСОБА_15 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Каховка Херсонської області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України,
		В С Т А Н О В И В :
		 
		І. Історія провадження
		 
		1.1.На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває зазначене кримінальне провадження.
		1.2.31січня 2022року до суду надійшло клопотання обвинуваченої ОСОБА_11 про закриття кримінального провадження за її обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, у зв`язку із закінченням строку давності.
		ІІ. Позиція учасників судового засідання
		 
		2.1.Обвинувачена ОСОБА_11 просила закрити кримінальне провадження та не заперечувала проти звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності. Її захисник  адвокат ОСОБА_12 у судовому засіданні також підтримала подане клопотання. 
		2.2.Прокурор ОСОБА_5 не заперечив проти закриття кримінального провадження у частині обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.
		ІІІ. Мотиви суду
		 
		3.1.Дослідивши клопотання обвинуваченої ОСОБА_11 та матеріали кримінального провадження в межах, необхідних для його розгляду, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
		3.2.Висунуте ОСОБА_11 обвинувачення
		 
		За змістом обвинувального акта ОСОБА_11 обвинувачується у тому, що 26січня 2017року представила лікарям КЗ«Дніпропетровське клінічне об`єднання швидкої медичної допомоги Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , не обізнаним про її злочинний умисел, невстановлену слідством особу, яка звернулась за медичною допомогою, як суддю Кіровського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_6 . Зазначені лікарі встановили діагноз «порушення мозкового кровообігу у вертебробазилярному басейні» та заповнили медичну картку стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_6 .
		За версією сторони обвинувачення, 27січня 2017року лікарі зазначеного лікувального закладу ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , будучи введеними в оману ОСОБА_11 , склали офіційний документ  листок непрацездатності серії АДБ №663510 від 27січня 2017року, до якого внесли завідомо неправдиві відомості про стаціонарне лікування ОСОБА_6 у період з 26 по 27січня 2017року, після чого надали його ОСОБА_11 , яка на початкулютого того жроку передала його ОСОБА_6 .
		Дії ОСОБА_11 стороною обвинувачення кваліфіковані як складання і видача працівником юридичної особи незалежно від форми власності завідомо підробленого офіційного документа, який посвідчує певні факти, що мають юридичне значення, та надає певні права і звільняє від обов`язків, вчинені за попередньою змовою групою осіб, тобто ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України.
		3.3.Правове регулювання
		 
		3.3.1.Пунктом 1 ч.2 ст.284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
		Розділ ІХ Загальної частини КК України містить перелік підстав для такого звільнення, зокрема, ст.49 цього Кодексу одну з цих підстав пов`язує із закінченням строків давності. Такі строки законодавцем диференційовано в залежності від ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та передбаченого за його вчинення покарання.
		Як зазначив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду (далі  ККС ВС) в ухвалі від 14вересня 2020року у справі №493/1843/16-к, матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.
		Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила злочин, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності.
		3.3.2.Відповідно до позиції ККС ВС, висловленої у постанові від 19листопада 2019року у справі №345/2618/16-к, суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду кримінального провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з відповідним клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
		Як зазначив ККС ВС в ухвалі від 27липня 2020року у справі №757/46254/18-к, застосування норм ст.49 КК України для суду є обов`язковим. Це означає, що зазначені положення кримінального закону про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності носять імперативний характер та у разі надання згоди обвинуваченого є безумовною підставою для закриття кримінального провадження, навіть якщо проти такого звільнення будуть заперечувати інші учасники судового розгляду.
		3.3.3.Отже, звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з перебігом строків давності не належить до дискреційних повноважень суду, натомість є його обов`язком. Закінчення цих строків є підставою для обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності за умови надання нею згоди на таке звільнення.
		3.3.4.За змістом ст.49 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності застосовується за таких умов:
		a) вчинення особою кримінального правопорушення;
		b) з дня вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили минули визначені ч.1 ст.49 КК України строки давності;
		c) особа не ухилялася від досудового слідства або суду;
		d) особа до закінчення зазначених у ч.1 ст.49 КК України строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину;
		e) вчинене кримінальне правопорушення не належить до переліку злочинів проти основ національної безпеки України, проти миру та безпеки людства, при вчиненні яких давність не застосовується.
		Слід зазначити, що факти ухилення особи від досудового слідства або суду та вчинення нею нових злочинів самі по собі не є перешкодою для звільнення особи від кримінальної відповідальності, проте впливають на обчислення строку давності, зокрема, є підставами для його зупинення та переривання.
		3.4.Висновки суду
		 
		3.4.1.Щодо факту вчинення кримінального правопорушення
		 
		Оцінюючи умову звільнення ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності, зазначену у пп.«a» п.3.3.3 цієї ухвали, колегія суддів зазначає, що висновок як про факт вчинення кримінального правопорушення, так і про винуватість особи у його вчиненні можливо зробити не на всіх стадіях кримінального провадження. Хоча положення ст.49 КК України передбачають, що звільнити від кримінальної відповідальності можливо лише особу у разі вчинення нею кримінального правопорушення, втім, констатація винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення поза межами вироку суду вочевидь порушуватиме принцип презумпції невинуватості, визначений ст.62 Конституції України, адже, як зазначено у ч.1 ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
		Відповідно до ч.5 ст.17 КПК України поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
		Як зазначив ККС ВС у постанові від 29липня 2021року у справі №552/5595/18, визнання винуватості є правом, а не обов`язком обвинуваченого, а отже невизнання ним своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ним свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням ним своєї вини у вчиненні злочину.
		Таким чином, невизнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз`яснення йому судом суті обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
		Крім того, відповідно до постанови ККС від 12листопада 2019року у справі №566/554/16-к звільнення від кримінальної відповідальності відбувається незалежно від визнання обвинуваченим вини. Визнання винуватості не є умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.
		Така правова позиція узгоджується як з висновком Великої Палати Верховного Суду, зробленим у постанові від 17червня 2020року у справі №598/1781/17, так і з практикою Європейського суду з прав людини, який у п.42 рішення у справі «Грабчук проти України» зазначив, що презумпція невинуватості порушена, якщо посадова особа висловлює думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону.
		З огляду на викладене, така умова для звільнення особи від кримінальної відповідальності, як вчинення особою кримінального правопорушення, передбачена ст.49 КК України, під час судового розгляду обмежується лише фактом висунення особі обвинувачення та її згодою на звільнення від кримінальної відповідальності з цих підстав, адже більш широке тлумачення зазначеної норми на цій стадії кримінального провадження, зокрема, необхідність доведення факту вчинення кримінального правопорушення та винуватості у ньому особи, вочевидь буде становити порушення презумпції невинуватості.
		А тому суд має вирішити питання про звільнення ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності, не надаючи правової оцінки діям обвинуваченої та не констатуючи її винуватість у вчиненні кримінального правопорушення.
		3.4.2.Щодо часу вчинення кримінального правопорушення
		 
		Оцінюючи факт спливу строку давності притягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності, колегія суддів має встановити насамперед момент вчинення кримінального правопорушення, у якому вона обвинувачується, та строк давності, релевантний ступеню його тяжкості.
		Відповідно до ч.3 ст.4 КК України часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
		Зі змісту обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_11 обвинувачується у складанні та видачі завідомо підробленого офіційного документа. При цьому в обвинувальному акті зазначено, що дії ОСОБА_11 щодо підроблення листка непрацездатності було вчинено 26-27січня 2017року, а його передача (видача) ОСОБА_6 відбулась на початкулютого 2017року. Оцінюючи термін «на початку» колегія суддів зазначає, що в українській мові він не має чітко окреслених меж та в залежності від контексту може означати першу половину, тобто, у цьому випадку, період з 01 по 14лютого 2017року. 
		Водночас, з обвинувального акта випливає, що ОСОБА_6 07 лютого 2017 року передала зазначений листок непрацездатності керівнику апарату Кіровського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_19 , а отже, за змістом обвинувального акта, станом на цю дату листок непрацездатності вже був переданий ОСОБА_6 . Отже, сторона обвинувачення встановила, що дії з видачі завідомо підробленого офіційного документа були вчинені ОСОБА_11 у період з 01 по 07 лютого 2017 року.
		3.4.3.Щодо строку давності
		 
		Відповідно до ч.2 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
		Отже, як кримінально-правова відповідальність, так і підстави звільнення від неї мають визначатися на час вчинення кримінального правопорушення, тобто йдеться про період з 01 по 07лютого 2017року.
		За класифікацією злочинів, визначеною ст.12 КК України в редакції від 15листопада 2011року, чинною на той час, кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.358 КК України, належало до злочинів середньої тяжкості, оскільки санкцією цієї статті КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 5 років.
		Відповідно до п.3 ч.1 ст.49 КК України в редакції 2001року, чинної на той час, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину середньої тяжкості минуло 5 років, а тому колегія суддів констатує, що станом на момент постановлення цієї ухвали строк давності за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_11 , сплив.
		Колегія суддів проаналізувала наявність підстав для застосування норм кримінального закону, які регулювали звільнення особи від кримінальної відповідальності у подальшому та станом на зараз, втім, підстав для ретроактивної дії цих норм не вбачає, оскільки злочин, передбачений ч.3 ст.358 КК України, редакцією ст.12 КК України від 22листопада 2018року, чинною на теперішній час, віднесено до нетяжких злочинів, а п.3 ч.1 ст.49 КК України в редакції від 22листопада 2018року визначає п`ятирічний строк давності у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше двох років. Отже відсутні підстави вважати, що кримінальний закон, який діяв у подальшому, будь-яким чином поліпшував становище обвинуваченої.
		Отже, зміни до кримінального закону, зокрема, статей 12, 49 КК України не поліпшують становище особи в цьому випадку, а тому відповідно до ч.1 ст.5 КК України не мають зворотньої дії в часі.
		Суду не надано відомостей про факт ухилення обвинуваченої ОСОБА_11 від досудового слідства, суду чи факт вчинення нею іншого кримінального правопорушення, а відтак відсутні підстави припускати, що строк давності міг зупинятися чи перериватися.
		Таким чином колегія суддів констатує, що станом на час постановлення цієї ухвали минув п`ятирічний строк давності.
		3.4.4.Щодо підстав для звільнення від кримінальної відповідальності
		 
		Кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.358 КК України, не належить до переліку, визначеного ч.5 ст.49 КК України, а отже законодавча заборона звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на нього не поширюється.
		Викладені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що станом на момент постановлення цієї ухвали наявні підстави для звільнення ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.
		Колегія суддів звертає увагу, що клопотання обвинуваченої ОСОБА_11 стосується лише закриття кримінального провадження, втім, за змістом п.1 ч.2 ст.284 КПК України таке закриття є наслідком звільнення особи від кримінальної відповідальності з підстав, визначених кримінальним законом. Закриття кримінального провадження є однією з процесуальних форм завершення розгляду кримінального провадження по суті, тоді як звільнення від кримінальної відповідальності є кримінально-правовим інститутом, який втілює факт припинення кримінального переслідування особи з боки держави.
		Отже, закриття кримінального провадження не може відбуватися без ухвалення рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
		Клопотання обвинуваченої ОСОБА_11 не містить прохання звільнити її від кримінальної відповідальності, втім, за своїм змістом передбачає його, що у судовому засіданні підтвердила ОСОБА_11 . При цьому суд пересвідчився у наявності вільного волевиявлення обвинуваченої ОСОБА_11 саме на звільнення її від кримінальної відповідальності та розумінні нею його наслідків.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 49 КК України, статтями 284-286, 288, 369, 372 КПК України, колегія суддів
		П О С Т А Н О В И Л А :
		Клопотання обвинуваченої ОСОБА_11 про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності  задовольнити.
		Звільнити ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
		Закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016000000002089 від 11серпня 2016року, у частині обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
		 
		Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд. 
		Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Головуючий суддя                         ОСОБА_1 
		 
		Судді                                 ОСОБА_2 
		 
		    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...