Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/5257/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Порушення законів та звичаїв війни.
Надіслано для оприлюднення: 24.05.2022. Зареєстровано: 25.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 26.05.2022.

Номер судового провадження: 1-кп/760/2024/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022101110000114

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Кримінальне провадження №1-кп/760/2024/22
		Справа № 760/5257/22
		 
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 травня 2022 року                                    м. Київ
		 
		Солом`янський районний суд м. Києва в складі колегії суддів: 
		 
		головуючого судді         ОСОБА_1 ,
		суддів:                     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання     ОСОБА_4 ,
		прокурорів:         ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		потерпілої                 ОСОБА_7 ,
		захисника                 ОСОБА_8 ,
		перекладача                 ОСОБА_9 ,
		обвинуваченого             ОСОБА_10 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022101110000114 від 04.05.2022 відносно
		 
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Усть-Ілімськ Російської Федерації, громадянина Російської Федерації, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, дітей не має, із середньою освітою, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 армії РФ за контрактом, сержанта, раніше не судимого,
		 
		обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України,- 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Громадянин Російської Федерації ОСОБА_10 , маючи досвід військової служби, 28 лютого 2022 року вчинив злочин проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку за таких обставин.
		24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі  ООН).
		До складу ООН увійшли Українська Радянська Соціалістична Республіка (з 24.08.1991 змінено назву на Україна), Союз Радянських Соціалістичних Республік (з 24.12.1991 змінено назву на Російська Федерація) та ще 49 країн-засновниць, а в подальшому до вказаної міжнародної організації були прийняті інші країни світу.
		Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН, всі Члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21.12.1965 №2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету та від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, установлено, що ні одна з держав не має право здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов`язок держав утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1-5 Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що агресією є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної та політичної незалежності іншої держави; застосування збройної сили державою першою в порушення Статуту ООН є перш за все свідченням акту агресії.
		Будь-які перелічені нижче дії, незалежно від оголошення війни, кваліфікуються як акт агресії, зокрема:
		-    вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		-    бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		-    блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
		-    напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави;
		-    застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за згодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		-    засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що носять настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим вище актам.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада УРСР проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація (далі РФ).
		Згідно з п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов`язання згідно з принципами Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язались утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		31.05.1997 відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань по Заключному акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14.01.1998 №13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 02.03.1999 № 42 ФЗ). Відповідно до ст.ст. 2-3 зазначеного договору, Російська Федерація зобов`язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та будівництво відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
		Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статті 3, 27 Конституції України, визначають, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю та ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
		Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування.
		Як зазначено у ст. 1 Закону України «Про оборону України», збройна агресія  застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: 
		-    вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України;
		-    блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав;
		-    напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України;
		-    засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної агресії.
		Указом Президії Верховної Ради УРСР від 03.07.1954 ратифіковано Женевські конвенції про захист жертв війни від 12.08.1949.
		Низку порушень законів та звичаїв війни передбачено додатковими протоколами до Женевських конвенцій від 12.08.1949: 
		- Додатковий протокол, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 08.06.1977 (ратифіковано із заявою Указом Президії Верховної Ради УРСР № 7960-XI від 18.08.1989); 
		- Додатковий протокол, що стосується захисту жертв збройних конфліктів не міжнародного характеру від 08.06.1977 (ратифіковано із заявою Указом Президії Верховної Ради УРСР № 7960-XI від 18.08.1989); 
		- Додатковий протокол про введення додаткової відмітної емблеми у вигляді Червоного хреста і Червоного півмісяця від 08.12.2005 (протокол ратифіковано Законом № 1674-VI від 22.10.2009) та іншими міжнародними договорами.
		У порушення законодавства України та вищевказаних норм міжнародного гуманітарного права, які визначають закони та звичаї війни, ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.
		Так, 24 лютого 2022 року, о 5 годині, президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати «спеціальну військову операцію в Україні».
		Надалі Збройними Силами РФ, що діяли за наказом керівництва РФ та ЗС РФ, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах та складах ЗС України, а також підрозділам ЗС та інших військових формувань після чого РФ скоєно вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		У зв`язку з чим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.22 № 64/2022, в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		24.02.2022 ОСОБА_10 , будучи командиром відділення військової частини НОМЕР_1 « АДРЕСА_2 » збройних сил РФ, маючи особисту автоматичну вогнепальну зброю, разом з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, в тому числі військовослужбовцями «13 гвардейского танкового Шепетовского Краснознамённого, орденов Суворова и Кутузова полка» військової частини НОМЕР_1 та керівним складом ЗС РФ, вирушив з м. Грайворон Бєлгородської області Російської Федерації у напрямку російсько-українського кордону та приблизно о 9 годині ранку цього ж дня перетнув державний кордон України в Сумській області, а тому відповідно до ст. 43 Додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року, що застосовується до захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) від 08.06.1977 мав статус комбатанта.
		Військова колона з військовослужбовцями РФ, включно із ОСОБА_10 , на виконання наказу невстановлених командирів ЗС РФ перетнула державний кордон України, упродовж 24-26.02.2022 та продовжила рух територією України. Під час слідування по маршруту військовослужбовці ЗС РФ на території Сумської області неодноразово потрапляли під обстріли військовослужбовців Збройних Сил України, які виконували свій обов`язок, передбачений ст. 65 Конституції України по захисту незалежності та територіальної цілісності України.
		У зв`язку із цими обстрілами невстановленим керівництвом ЗС РФ 27-28 лютого 2022 року у невстановлений слідством час прийнято рішення про формування військової колони ЗС РФ у складі п`яти одиниць техніки, а саме: БМП, автомобіль КАМАЗ, два бензовози та ще одна БМП з особовим складом військовослужбовців ЗС РФ, що вирушила до Російської Федерації. До складу вказаної колони серед інших увійшли військовослужбовці ЗС РФ, а саме: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження (надалі  Особа 1).
		Приблизно о 08 годині ранку 28.02.2022, з невстановленого досудовим розслідуванням місця, неподалік села Комиші Охтирського району Сумської області, вищевказана колона ЗС РФ вирушила у бік державного кордону України з Російською Федерацією, проїхавши через село Комиші та надалі продовжуючи рух в напрямку смт Чупахівка Охтирського району Сумської області.
		Зазначена колона з п`яти одиниць військової техніки ЗС РФ та особовим складом, перебуваючи в смт Чупахівка, рухалась вулицею Леніна, після чого через міст річки Ташань виїхала на вул. Лебединську та продовжили рух в напрямку села Грінченкове Охтирського району Сумської області. Однак, неподалік села Грінченкове вказану колону було розбито Збройними Силами України, внаслідок чого БМП та автомобіль Камаз було знищено.
		У зв`язку з цим, близько 15 військовослужбовців ЗС РФ, що лишилися без транспортних засобів для пересування, розділилися на декілька груп, до однієї з яких увійшли 5 військовослужбовців ЗС РФ, а саме: ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та Особа 1.
		Приблизно о 10 год. 30 хв. на автодорозі між смт Чупахівка та селом Грінченкове, вказаними військовослужбовцями був помічений автомобіль сірого кольору марки Фольксваген «Пассат» (кузов універсал), який рухався їм назустріч зі сторони села Довжик в напрямку села Грінченкове.
		У подальшому, коли даний автомобіль порівнявся з військовослужбовцями ЗС РФ, останні, діючи з метою заволодіння цим автомобілем, здійснили ряд пострілів зі своєї автоматичної зброї у бік вказаного автомобіля, в результаті чого пошкодили у ньому кузов, лобове скло та переднє ліве колесо. При цьому, водій зупинився та, з метою збереження власного життя і здоров`я, покинув свій автомобіль, сховавшись на узбіччі з правої сторони дороги.
		Після закінчення обстрілу автомобіля п`ять військовослужбовців РФ: ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та Особа 1 разом зі своєю зброєю, а саме автоматами Калашникова, сіли в нього та розпочали рух в напрямку смт Чупахівка Охтирського району Сумської області.
		Рухаючись автомобілем по вулиці Лебединській в смт Чупахівка, у напрямку річки Ташань, зазначені військовослужбовці ЗС РФ біля будинку № 52 на тротуарі побачили цивільну особу  громадянина України, місцевого мешканця ОСОБА_15 , 1959року народження, який, не створюючи жодної небезпеки військовослужбовцям РФ, будучи одягнутим у цивільний одяг, не озброєним, повертався з велосипедом до себе додому ( АДРЕСА_3 ) та розмовляв по мобільному телефону.
		Хибно вважаючи, що ОСОБА_15 має намір повідомити про їх місцезнаходження, військовослужбовець ЗС РФ Особа 1 надав вказівку ОСОБА_10 вбити вказану цивільну особу. 
		Відповідно до ст. ст. 50, 51 Додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року, що застосовується до захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977 цивільне населення складається з усіх осіб, які є цивільними особами. Цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями. Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи, не повинні бути об`єктом нападів. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення.
		Однак, порушуючи закони та звичаї війни, передбачені Додатковим протоколом до Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року, що застосовується до захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977, військовослужбовець РФ ОСОБА_10 , виконуючи злочинну вказівку Особи 1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи на задньому лівому сидінні автомобіля Фольксваген «Пассат», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , який продовжував свій рух і порівнявся з ОСОБА_15 , близько 10 год. 55 хвилин цього ж дня (28.02.2022), усвідомлюючи, що ОСОБА_15 є цивільною особою, не є озброєним, не створює йому загрозу, діючи умисно, здійснив декілька (3-4) прицільних пострілів через відкрите заднє ліве вікно автомобіля зі своєї особистої автоматичної зброї, автомата Калашникова калібру 5,45 мм, у голову потерпілого ОСОБА_15 , внаслідок чого останній отримав рану тім`яно-скроневої ділянки зліва, розтрощення кісток склепіння черепу та руйнування головного мозку. Причиною смерті ОСОБА_15 стало вогнепальне поранення голови, яке привело до розтрощення кісток черепа.
		Після цього, обвинувачений ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та Особа 1 продовжили рух автомобілем в напрямку мосту через річку Ташань, рухаючись через який, зустріли автомобіль «ВАЗ 2109» білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням громадянина України ОСОБА_16 , який рухався їм назустріч.
		У подальшому, обвинувачений ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та Особа 1, погрожуючи водію застосуванням своєї автоматичної зброї, близько 11.00 години, заволоділи автомобілем «ВАЗ 2109» та продовжили на ньому рух у бік села Перелуг Охтирського району Сумської області, де попали в засідку, організовану місцевими мешканцями - мисливцями, що були озброєні гладкоствольними рушницями. За результатами бою Особу 1 було вбито, а ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 втекли та зранку 01.03.2022 здалися місцевим мешканцям та доставлені до Охтирського РВП ГУНП в Сумській області.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10  свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково. Під час судового розгляду висловив жаль з приводу вчиненого та вибачився перед потерпілою.
		Обвинувачений суду показав, що він є військовослужбовцем РФ за військовою спеціальністю  зенітник, має звання «сержант» та обіймає посаду командира відділення. Він був призваний на строкову службу та через 10 місяців підписав контракт. Контракт вирішив підписати, щоб допомагати батькам фінансово, отримував заробітну плату близько 550 дол. США. Обвинувачений зазначив, що під час проходження служби військовослужбовці РФ не вивчають жодних міжнародних нормативно-правових актів, що регулюють правила та звичаї введення війни, вивчають лише основи статуту. Він знав, що Україна є незалежною державою і розумів, що вторгається на її територію.
		ОСОБА_10 також повідомив, що перед вторгненням в Україну ві йськові РФ знаходились в м. Бєлгороді з 6 по 18 лютого, після чого приїхали до кордону. На кордоні жили з 19 лютого, а 26 лютого командир прийшов з наради, повідомив, що є декілька годин, щоб зібрати всі необхідні речі, отримати сухпайок на 3 доби та патрони, механіки-водії вибудовували колону, в 5 ранку вже рушили до кордону, який перетнули близько о 7-8 год. ранку. Коли він намагався дізнатися у командира куди вони рухаються, останній повідомив, що їх завдання доїхати до м. Суми, побути там 3 дні, про бойові дії нічого не зазначав. Обвинувачений не знав, що вони будуть знаходитись на території України більше трьох днів.
		27 лютого 2022 року їх батальйонно-тактична група прибула в ліс на місце дислокації. Інженери встановили світло-шумові пастки, а ввечері одна з них спрацювала та військовослужбовці РФ відкрили вогонь в сторону пасток, поранивши своїх військових. 
		Наступного дня,28лютого вранці,вони склаликолону з5машин:2бойові розвідувальнімашини (БРМ),2паливні машини,1медична,щоб вивезтипоранених доРосії,однак черездекілька годинколону розбили:знищили першумашину БРМ тадругу медичний КАМАЗта вони почали відступати.
		Продовжуючи свої показання, обвинувачений вказав, що під час відступу він побачив, як відкрили вогонь по цивільному автомобілю «Фольксваген Пассат» сірого кольору. Капітан наказав йому, невідомому військовослужбовцю та ОСОБА_17 пригнати авто до них. Обвинувачений сів за водієм, ОСОБА_18 сів праворуч від обвинуваченого, а невідомий  за кермо. Сівши в автомобіль, вони наздогнали колону. Поряд з колоною до них підбіг прапорщик ОСОБА_19 та старший лейтенант Калінін. Прапорщик ОСОБА_19 наказав водієві вийти та сів за кермо. ОСОБА_19 не був його безпосереднім командиром, він з іншого підрозділу, однак обвинувачений його знає. Обвинувачений зазначив, що у відсутність його командира всі обов`язки бере на себе заступник командира взводу, він теж знаходився в колоні, однак в машині його не було, на себе ці обов`язки взяв прапорщик, якому він зобов`язаний був підкорюватись, обстановку він оцінював як бойову. 
		Коли вони їхали дорогою прапорщик ОСОБА_19 першим побачив цивільного чоловіка, який говорив по телефону, сказав, що чоловік їх здасть, оскільки телефонує військовим ЗСУ для того, щоб всіх схопили та знешкодили, а тому наказав стріляти в нього, але обвинувачений не вистрілив. Потім, невідомий військовий, який сидів праворуч від водія, розвернувся, почав кричати та погрозами наказувати обвинуваченому вистрелити в потерпілого, оскільки знаходився ближче всіх до нього, обґрунтовуючи це тим, що якщо останнійне вистрелить,то наражаєна небезпекувсю колону.Обвинувачений зазначив,що сприйнявсерйозно йогослова. Даного військовослужбовця обвинувачений раніше не бачив, військове звання його не знає. Він не зобов`язаний був виконувати наказ особи, яка не є його безпосереднім командиром та не відноситься до його підрозділу, а в автомобілі «Фольксваген» нікого із його прямих командирів не було. Даний військовий тиснув на нього морально, кричав, а тому він, перебуваючи у стресі, виконав відданий наказ стріляти. Обвинувачений визнав, що військовослужбовець не зобов`язаний виконувати явно злочинні накази, яким був наказ стріляти у беззбройну, беззахисну, цивільну людину похилого віку, яка рухається по вулиці та не наражає на будь-яку небезпеку військовослужбовців.
		Потерпілого він спочатку не бачив, побачив його тільки тоді, коли вони порівнялись з його велосипедом, і він вистрелив короткою автоматною чергою (3-4 постріли) із закріпленого за ним автомата АК74-М із номером - 8439778,тим самимвбивши його.Після чоговони поїхалидалі.Коли вистрілив, цілі вбивати не було, зробив це, щоб від нього відчепилися. Невідомий сказав, щоб обвинувачений не переймався та не думав про скоєне, головне було спасти всіх, хто відступав.
		Даючи показання ОСОБА_10 вказав, що коли вбив чоловіка, відчував страх. Він розкаюється у скоєному, визнає вину, розуміє, що потерпіла не зможе його пробачити, однак просить у неї пробачення. Також ОСОБА_10 пояснив, що коли вперше побачив потерпілого, то розумів, що він є цивільною особою та розумів, що міг діяти по іншому, наприклад, просто налякати. Вважає скоєне не прийнятним та кримінально караним діянням за яке має бути застосована вища міра покарання.
		Під час останнього слова ОСОБА_10 зазначив, що щиро кається в тому, що скоїв, нервував, однак, не хотів вбивати, так трапилось.
		Також обвинувачений показав, що оскільки у автомобіля «Фольксваген» було пробите переднє ліве колесо та він їхав повільно, вони заволоділи іншим автомобілем - «ВАЗ 2109». Коли проїхали міст то попали в засідку місцевих мешканців, місцеві мисливці вбили водія, з яким він раніше не був знайомий, а машина впала в кювет. 
		Вчотирьох вони продовжили відступ протягом ночі, а вранці здалися в полон місцевому мешканцю, якому здали своє обмундирування, зброю, броню, каски, жодного спротиву при здачі в полон не чинили. Надалі їх забрали ЗСУ.
		Разом з тим, вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджуються також показаннями потерпілої та свідків.
		Так,допитана вході судовогорозгляду потерпіла ОСОБА_7  (дружина загиблого ОСОБА_15 ) суду показала, що 28.02.2022 зранку її чоловік поїхав оглянути наслідки військових дій які відбулись напередодні у селищі. Коли почула постріли, вийшла до хвіртки і побачила автомобіль сірого кольору, який рухався вздовж дороги, сховалась у двір, але бачила що у автомобілі знаходились військові. На задньому лівому сидінні автомобіля знаходився ОСОБА_10 з автоматом, якого вона впевнено впізнала в судовому засіданні. Через деякий час вона із сусідами на вулиці виявила труп свого чоловіка з черепно-мозковою травмою.
		Потерпіла ОСОБА_7 цивільного позову не заявляла але просила призначити обвинуваченому максимальну міру покарання, яка передбачена санкцією ч.2 ст. 438 Кримінального кодексу України.
		Свідок ОСОБА_20 , сусід потерпілої, в судовому засіданні повідомив, що 28 лютого 2022 року, приблизно о 10:30 год., він, його батько та двоє сусідів стояли на вулиці біля свого помешкання по АДРЕСА_4 .
		Через деякий час вони почули автоматні черги. Приблизно через хвилин тридцять побачили автомобіль сірого кольору марки «Фольксваген», що рухався вулицею. Тільки автомобіль виїхав на вулицю, свідок почув коротку автоматну чергу. Після цього, побачив, що з даного автомобіля з лівої сторони, за водієм, був дим від автоматичної зброї, направленої на помешкання, в якому проживали сусіди ОСОБА_21 . Після цього, відчуваючи загрозу, всі зайшли у двір помешкання.
		Також свідок повідомив, що через паркан він побачив як під`їхав автомобіль сірого кольору, в якому з лівої сторони у водія та пасажира за ним було відсутнє скло, а багажник був відкритий. В автомобілі знаходилися люди у військовій формі армії РФ. Автомобіль, не зупиняючись, поїхав в центр села. 
		Вийшовши з двору, він почув крик та плач сусідки ОСОБА_22 та негайно кинувся на допомогу останній. Коли підбіг до неї, побачив, що з лівої сторони дороги, на тротуарі, лежало тіло її чоловіка ОСОБА_15 , який лежав на спині з розкинутими руками, біля лівої руки лежав мобільний телефон «Samsung» без відеокамери. Зрозумів, що він був без ознак життя з ушкодженою головою. Пізніше вони занесли тіло у двір. Свідок ОСОБА_20 впевнений, що постріл був зроблений із заднього вікна за водієм автомобіля «Фольксваген». 
		Із показань свідка ОСОБА_12  встановлено, що він є рядовим за контрактом та перебуває на посаді старшого механіка-водія у військовій частині № НОМЕР_1 четвертої танкової Кантемирівської дивізії Московської області збройних сил РФ. 
		24.02.2022 вранці, в складі колони військової частини №32010 першого тактичного батальйону, зі сторони Білгородської області, вони заїхали на територію України та рухалися всю ніч до ранку 26 лютого. В подальшому, колона зупинилася в лісі в формі букви «Г», посередині було поле. Вдень сапери поставили світлошумові розтяжки та попередили про те, що на відстані 30-35 м до лісу не заходити. Вночі, того ж дня, хтось з військовослужбовців, скоріш за все строкової служби, наступив на цю розтяжку, а танкісти ВС РФ зробили декілька пострілів автоматною чергою в тому напрямку. Поранення отримало четверо військовослужбовців, у зв`язку з чим 27 лютого, зранку, було сформовано колону з п`яти машин, яка виїхала до Росії для евакуації поранених. Проїхавши приблизно 20-25 кілометрів, колона була розбита ЗСУ. Всі інші хто вижив з колони почали відступати, розділившись на декілька груп. 
		Проїхавши приблизно кілометр, побачили, що назустріч їде цивільний автомобіль «Фольксваген» сірого кольору, який було розстріляно та захоплено: ним, обвинуваченим та ще одним солдатом. 
		В подальшому свідок вказував на те, що до них підбігли старший лейтенант Калінін, прапорщик ОСОБА_19 та ще один незнайомий йому військовослужбовець РФ. Прапорщик, звільнивши рядового, сів за кермо автомобіля, біля нього з правої сторони на пасажирському сидінні сів невідомий свідку військовослужбовець РФ, позаду водія розташувався ОСОБА_23 , біля нього з правої сторони сів він сам, а в багажнику розмістився старший лейтенант ОСОБА_24 . Після чого вони почали рух в сторону розташування основних сил ВС РФ, які знаходилися біля с. Комиші в лісі.
		Проїхавши метрів п`ятсот вони побачили цивільного чоловіка, який розмовляв по телефону. Прапорщик ОСОБА_19 наказав ОСОБА_25 стріляти в цивільного, аргументуючи це тим, що останній може їх здати військовим ЗСУ. Обвинувачений не став виконувати даний наказ. В цей час повернувся невідомий свідку військовослужбовець РФ, що сидів на передньому сидінні, та наказовим тоном почав кричати на ОСОБА_26 , примушуючи виконати наказ, аргументуючи це тим, що їх можуть здати військовим ЗСУ.
		Коли вони порівнялися з цивільним, під натиском невідомого військовослужбовця РФ, ОСОБА_23 випустив коротку автоматну чергу в сторону цивільного. Після стрільби машина продовжила рух не зупиняючись.
		Після вбивства цивільної особи старший лейтенант запитав їх, навіщо вони це зробили та дав наказ поставити автомати на запобіжники. 
		З метою найскорішого повернення до місця дислокації, вони примусом заволоділи автомобілем «ВАЗ 2109». Коли проїжджали міст, то попали в засідку місцевих мешканців. Місцеві мисливці вбили водія, а машина впала в озеро.
		Вчотирьох вони продовжили відступ протягом ночі, а вранці здалися в полон місцевому мешканцю, якому здали своє обмундирування, зброю, броню, каски, жодного спротиву при здачі в полон не чинили. Надалі їх забрали ЗСУ.
		Вина обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.438 Кримінального кодексу України підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими та речовими доказами, наданими стороною обвинувачення:
		- даними протоколу впізнання від 25.04.2022 за участю потерпілої ОСОБА_7 , у ході якого остання за фотознімками впізнала ОСОБА_10 , як військовослужбовця РФ, який 28.02.2022, приблизно о 11 годині, сидів на лівому задньому сидінні автомобіля сірого кольору, що проїжджав повз її будинок за адресою: АДРЕСА_3 та в руках тримав автомат (т.1 а.с. 174-176);
		- даними протоколу впізнання від 25.04.2022 за участю свідка ОСОБА_27 , у ході якого останній за фотознімками впізнав ОСОБА_10 , як військовослужбовця РФ, який 28.02.2022 сидів на лівому задньому сидінні автомобіля «Фольксваген», що проїжджав селом Чупахівка в напрямку річки Ташань, при цьому із заднього лівого вікна виглядало дуло автомата (т.1 а.с. 171-173);
		- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 25.04.2022 за участю свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_20 , із фототаблицею, в ході якого останні показали місце та обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_10 кримінального правопорушення, а також протиправних дій інших військовослужбовців РФ, що мали місце 28.02.2022 року в селі Чупахівка Охтирського району Сумської області та повністю відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, встановлених судом (т.1 а.с. 177-149);
		- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 30.04.2022 за участю підозрюваного ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_12 , їх захисників та перекладача із фототаблицею, в ході якого вони показали місце та обставини вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, зокрема, вбивства потерпілого ОСОБА_15 , а також протиправних дій інших військовослужбовців РФ щодо цивільного населення, що мали місце 28.02.2022 року в селі Чупахівка Охтирського району Сумської області та відповідають показанням вказаних учасників процесу в суді (т.1 а.с. 204-233);
		- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 22.04.2022 за участю свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , із фототаблицею, в ході якого останні показали місце та обставини кримінального правопорушення, зокрема затримання озброєних військовослужбовців РФ, поблизу села Перелуг Сумської області, що рухались на автомобілі ВАЗ-2109, із застосуванням власної гладкоствольної зброї 28.02.2022, що також повністю відповідають фактичним обставинам кримінального провадження (т.2 а.с. 1-25);
		- даними актів приймання-передачі зброї, а саме автоматів Калашникова, що були вилучені у затриманих військовослужбовців РФ, серед яких зброя обвинуваченого ОСОБА_10 НОМЕР_4 , що є знаряддям вбивства потерпілого ОСОБА_15 (т.2 а.с.26,27);
		- даними протоколу огляду автоматів Калашникова від 23.04.2022, виданих свідком ОСОБА_31 , з фототаблицею, у ході якого оглянуто автомат з № НОМЕР_5 - знаряддя вбивства потерпілого ОСОБА_15 (т.2 а.с.37-48);
		- даними протоколу огляду мобільного телефону «Samsung» потерпілого ОСОБА_15 від 30.04.2022, під час якого зафіксований останній його дзвінок о 10 год. 50 хв. 28.02.2022, тривалістю 3 хв. 28 сек. (т.2 а.с.56-59);
		- даними відомості про закріплення зброї за військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 ЗС РФ, відповідно до якої за ОСОБА_10 закріплено автомат Калашникова АК-74 № НОМЕР_5 , що визнана документом у кримінальному провадженні та оглянута (т.2 а.с. 88-91);
		- висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_15 від 03.05.2022 № 166, відповідно до якого на тілі останнього виявлено рану тім`яно-скроневої ділянки зліва, розтрощення кісток склепіння черепу та руйнування головного мозку  є небезпечними для життя і мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень; причиною смерті ОСОБА_15 стало вогнепальне поранення голови, яке привело до розтрощення кісток черепа. Зазначені ушкодження є вогнепальними могли бути спричинені стрілецькою зброєю (т. 2 а.с. 68-70);
		- висновком експерта за результатами проведення судової експертизи зброї від 02.05.2022 № 80/6, відповідно до якого автомат Калашникова № НОМЕР_5 придатний для здійснення стрільби (т. 2 а.с. 74-81);
		- висновком судово-психіатричного експерта №98 від 03.05.2017 відносно ОСОБА_10 , під час проведення експертизи експертам останній надає пояснення про вбивство потерпілого пострілом (т.2 а.с. 92-95);
		- речовими доказами: автоматами Калашникова, що були вилучені у затриманих військовослужбовців РФ, серед яких зброя обвинуваченого ОСОБА_10 НОМЕР_4 , що є знаряддям кримінального правопорушення та мобільним телефоном «Samsung» потерпілого ОСОБА_15 , які безпосередньо досліджені в судовому засіданні;
		Надані та досліджені в судовому засіданні докази суд визнає належними та допустимими. Так, надані суду письмові та речові докази узгоджуються між собою та доповнюють один одного, є такими, що здобуті у відповідності із вимогами закону та доводять вину обвинуваченого. 
		Судом із формулювання обвинувачення виключені анкетні дані ОСОБА_32 , дії якого були об`єднані єдиним спільним умислом із діями обвинуваченого ОСОБА_10 під час вчинення інкримінованого злочину, оскільки під час судового розгляду його особа не встановлена. Разом з тим, це не перешкоджає встановленню об`єктивної істини та винесенню справедливого та обґрунтованого судового рішення в даному кримінальному провадженні, оскільки обвинувачення пред`явлено саме ОСОБА_10 .
		Згідно зіст. 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно дост. 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Згідно п. 2ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.
		Обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
		У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).
		Відповідно до вимог ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Як встановлено під час судового розгляду і не заперечується стороною захисту, обвинувачений ОСОБА_10 , дійсно, на виконання наказу невідомої йому особи, здійснив декілька пострілів чергою із автоматичної зброї в ОСОБА_15 . Внаслідок таких дій одна куля поцілила в голову потерпілого та він помер на місці.
		Незважаючи на показання обвинуваченого, що він начебто випадково поцілив у ОСОБА_15 , суд дійшов до переконання, що його убивство було здійснене із прямим умислом. 
		Так, під час судового засідання, надаючи пояснення з приводу обставин події, яка сталася 28 лютого 2022 року, обвинувачений суду показав, що мав змогу не виконувати наказ невідомого та не стріляти в цивільну особу. Невідома особа, яка віддала цей наказ, була без розпізнавальних знаків, які відображають її військове звання, обвинувачений особисто її не знав, наказ був незаконним, а тому він не повинен був його виконувати, однак все ж виконав, щоб від нього відчепилися.
		Відповідно до ч. 4 ст. 41 Кримінального кодексу України, особа, що виконала явно кримінально протиправний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.
		Разом з тим, на переконання суду, розуміючи, що відданий йому наказ є явно злочинним та не бажаючи його виконувати, обвинувачений міг відповісти відмовою Особі 1, що не потягло б для нього жодних негативних наслідків. Крім того, обвинувачений не міг сприймати невідомого як офіцера і, тим більше, як безпосереднього командира, оскільки не знав ні його прізвища, ні військового звання, а наказний тон розмови не є критерієм підпорядкування для військовослужбовців.
		Як зазначив обвинувачений, в нього була можливість вийти із автомобіля та відібрати телефон у ОСОБА_15 , однак він цього не зробив. Виконуючи злочинний наказ, обвинувачений мав можливість здійснити постріли поруч із ОСОБА_15 та вдати, що не поцілив в потерпілого. Однак цього він також не зробив. Навпаки, навівши автомат на потерпілого, ОСОБА_10 прицільно здійснив 3-4 постріли, з яких одна куля влучила йому в голову, завдавши смерть.
		Згідно ч. 22 Постанови № 2 Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров`я особи» від 07.02.2003, питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події.
		Поведінка обвинуваченого доводить обставини, що зазначені в обвинувальному акті, а саме те, що ОСОБА_10 , здійснюючи постріли в потерпілого, усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки у виді смерті потерпілого та бажав їх настання. Тобто, виходячи із змісту ч. 2 ст. 24 Кримінального кодексу України, обвинувачений діяв із прямим умислом. Дана обставина доведена в суді та не викликає сумнівів у суду. 
		Таким чином, суд не довіряє показанням обвинуваченого та відхиляє доводи захисника про те, що ОСОБА_10 не мав наміру вбити цивільну особу, а наказ виконував фактично не з метою позбавити життя цивільного, а формально, сподіваючись на те, що він не влучить.
		Суд також відхиляє доводи захисника про те, що відданий обвинуваченому наказ був спрямований не на умисне вбивство безвинної цивільної особи, а на врятування своїх життів.
		Як зазначив під час судового розгляду сам обвинувачений, загиблий ОСОБА_15 рухався по краю дороги, розмовляв по телефону та небезпеки військовим Російської Федерації не становив. Цей факт також доводить інша обставина, яку повідомив свідок ОСОБА_12 . Даний свідок вказав, що реакція старшого лейтенанта на цю подію була негативною. Після вбивства він запитав, навіщо вони це зробили і наказав всім поставити автомати на запобіжники щоб запобігти подібним випадкам в майбутньому.
		Така поведінка старшого лейтенанта також свідчить про відсутність загрози військовослужбовцям РФ з боку цивільної особи ОСОБА_15 .
		Відповідно до ст. ст. 50, 51 Додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року, що застосовується до захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977, цивільне населення складається з усіх осіб, які є цивільними особами. Цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями. Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об`єктом нападів. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення.
		Однак, порушуючи закони та звичаї війни, передбачені Додатковим протоколом до Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року, військовослужбовець РФ ОСОБА_10 , виконуючи злочинну вказівку невідомої йому особи, усвідомлюючи, що ОСОБА_15 є цивільною особою, не є озброєним, не створює йому загрозу, діючи умисно, здійснив декілька (3-4) прицільних пострілів через відкрите заднє ліве вікно автомобіля зі своєї особистої автоматичної зброї, автомата Калашникова, у голову потерпілого ОСОБА_15 , внаслідок чого останній отримав рану тім`яно-скроневої ділянки зліва, розтрощення кісток склепіння черепу та руйнування головного мозку. Причиною смерті ОСОБА_15 стало вогнепальне поранення голови.
		Виходячи із зазначеного, вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду та не викликає сумнівів у суду.
		Таким чином, під час судового засідання встановлено, що ОСОБА_10 , будучи військовослужбовцем армії Російської Федерації, вчинив порушення законів і звичаїв війни, що передбачені ч. 2 ст. 51, п. «а» ч. 3 ст. 85 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 8 червня 1977 року, яке поєднане з умисним вбивством, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України. 
		Надаючи кримінально-правову оцінку діянням обвинуваченого, суд враховує, що злочин, який вчинив ОСОБА_10 є злочином міжнародного характеру, тобто, суспільно небезпечним умисним діянням, що посягає на міжнародний правопорядок та завдає шкоди мирному співробітництву держав.
		Основний перелік міжнародних злочинів містить Статут Нюрнберзького міжнародного трибуналу (Міжнародного воєнного трибуналу для суду над головними воєнними злочинцями європейських країн осі) 1945 року, у ст.6 якого йдеться про види даних злочинів, зокрема, про воєнні злочини  такі, як порушення законів або звичаїв війни. Вказана класифікація злочинів була відтворена і в Статуті Токійського міжнародного воєнного трибуналу (Міжнародного воєнного трибуналу для Далекого Сходу) 1946 року
		Перелік воєнних злочинів і злочинів проти людяності був доповнений чотирма Женевськими конвенціями про захист жертв війни 1949 року і двома Додатковими протоколами до них. До таких злочинів, зокрема, віднесено: посягання на життя, здоров`я, недоторканність особи (вбивства, тортури, тощо) 
		Перелік воєнних злочинів був конкретизований у Статуті Міжнародного трибуналу для колишньої Югославії, прийнятому Радою Безпеки ООН 25 травня 1993 року Серед порушень законів та звичаїв війни, зокрема, вказані (ст. 3): напад на незахищені міста, села, житла чи будівлі.
		Перелік злочинів проти людяності конкретизований статутами Міжнародних трибуналів для колишньої Югославії та Руанди (утворений Радою Безпеки ООН 8 листопада 1994 року). До їх переліку включені злочини, що вчиняються у рамках широкомасштабного або систематичного нападу на цивільне населення коли вони вчиняються у ході збройного конфлікту і спрямовані проти будь-якого цивільного населення (ст. 5 Статуту Міжнародного трибуналу по колишній Югославії): вбивство, знищення, тортури, зґвалтування, тощо.
		При призначені виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_10 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого злочину (особливо тяжкий злочин), особу винного (військовослужбовця за контрактом армії країни-агресора, сержанта), який розумів, що в складі військового формування вторгається на територію незалежної та суверенної держави. 
		Суд також враховує вік, стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан обвинуваченого, який неодружений, дітей немає, має дохід від проходження військової служби в складі армії країни-агресора РФ.
		Оскільки обвинувачений обставини вчинення ним злочину визнав лише частково, у вчиненому щиро не зізнався, намагався приховати від суду дійсні обставини вчинення ним злочину, зокрема прямий умисел на вбивство цивільної особи, суд не може визнати його каяття щирим.
		Разом з тим, як стверджує в обвинувальному акті сторона обвинувачення під час досудового розслідування обвинувачений активно сприяв у розкриттю злочину.
		Таким чином, відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого суд визнає лише активне сприяння розкриттю злочину.
		Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України, суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку, оскільки на момент смерті ОСОБА_15 йому було 63 роки та вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч. 2 ст. 28 Кримінального кодексу України), оскільки дії обвинуваченого ОСОБА_10 та Особи 1 були поєднані єдиним спільним умислом та спрямовані на порушення законів та звичаїв війни, що поєднані із умисним вбивством. 
		Враховуючи вищезазначене та те, що злочин вчинений обвинуваченим є злочином проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також те, що світове товариство рішуче засуджує будь-які прояви агресивних дій та війни з боку будь-яких держав і, тим більше, порушення законів і звичаїв їх ведення, оскільки вони становлять величезну небезпеку для світового правопорядку та мирного співіснування людства на планеті, суд не вбачає можливим застосувати покарання ОСОБА_10 у виді позбавлення волі на певний строк.
		Зважаючи на встановлені обставини та міру покарання, яку призначає суд, а також те, що ризики, вказані в ухвалі слідчого судді від 04 травня 2022 року, не змінилися та не відпали, суд вважає, що запобігання їм неможливе шляхом застосування іншого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, а тому до набрання вироком законної сили залишає запобіжним заходом обвинуваченому ОСОБА_10 тримання під вартою.
		Доля речових доказів по даному провадженню визначається виходячи з положень ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України. Витрати, пов`язані із викликом експертів, суд стягує із обвинуваченого.
		Виходячи із зазначеного та керуючись ст. ст. 373-376 КПК України, суд, - 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді довічного позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_10 рахувати з 01.03.2022.
		Запобіжний захід ОСОБА_10 до набрання вироком законної сили залишити без змін  тримання під вартою.
		Речові докази:
		- п`ять автоматів Калашникова АК-74 з магазинами передати в дохід держави для подальшого їх використання Збройними силами України;
		- гільзи у кількості 51 шт. знищити;
		- мобільний телефон «Samsung» повернути потерпілій ОСОБА_7 . 
		Стягнути з ОСОБА_10 витрати, пов`язані із залученням експертів для проведення експертиз зброї №80/6 від 02.05.2022 та №81/6 від 22.05.2022 в сумі 3775грн.40коп. та 21142грн. 24коп. 
		Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії вироку.
		Роз`яснити обвинуваченому, захиснику, потерпілій право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Обвинуваченому роз`яснити право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.
		Копія вироку видається учасникам кримінального провадження відразу після його проголошення.
		 
		Головуючий:                  ОСОБА_1 
		 
		Судді:                                   ОСОБА_2 
		 
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...