Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 918/169/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано судом: 24.05.2022. Зареєстровано: 25.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 26.05.2022.
Дата набрання законної сили: 05.10.2022
Результат оскарження 05.10.2022 Північно-західний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
		e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"23" травня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/169/22 
		Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
		розглянув матеріали справи
		за позовом: Керівника Здолбунівської окружної прокуратури
		в інтересах держави в особі: Державної служби України з безпеки на транспорті
		до відповідача: фізичної особи - підприємця Романюка Віталія Леонідовича
		про: стягнення в сумі 38 697,19 грн.
		 
		секретар судового засідання: Коваль С.;
		представники:
		від позивача: Н.Охман;
		від відповідача: В.Михайлов;
		від органу прокуратури: І.Котяй;
		 
		ОПИС СПОРУ
		 
		Керівник Здолбунівської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача фізичної особи - підприємця Романюка Віталія Леонідовича про стягнення 38 697,19 грн.
		 
		Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
		 
		Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27 липня 2021 року за результатами здійснення габаритно - вагового контролю, що проведений Західним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, складено акт №0011456 за фактом перевищення габаритно- вагових нормативів транспортним засобом DAF, модель XF 105.460 реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки ROGEL, модель SNCC24, реєстраційний номер НОМЕР_2 . 
		За результатами габаритно - вагового контролю зафіксовано, що фактична повна маса транспортного засобу становить 46,5 т при допустимій 40 т. нормативно допустиме осьове навантаження на строєну вісь становить 22 т, а фактичне 25,95 т. При цьому перевезення здійснювалось без оформлення дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами України.
		Згідно з розрахунком №67 від 27 липня 2021 року, плата за проїзд автомобільними дорогами із перевищеннями габаритно-вагових нормативів складає 1 216,56,25 євро (38 697,19 грн.).
		Відповідач в добровільному порядку вказану суму не сплатив, у зв`язку з чим прокуратурою подано відповідний позов.
		У своєму відзиві на позов відповідач вказує що власником транспортного засобу є ОСОБА_1 , власником причепу є ОСОБА_2 .
		При цьому, фізична особа ОСОБА_1 не є суб`єктом господарювання у спірних правовідносинах, а також не являється автомобільним перевізником в розумінні ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт".
		Відповідач вказує, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі №460/14559/21 визнано протиправною та скасовано постанову Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №299256 від 07 вересня 2021 року, щодо встановлення порушення ФОП Романюк В.Л. вимог частини 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
		Відповідач вказує, що причіп на момент перевірки не перебував в користуванні або оренді відповідача, а відтак відповідач не був перевізником.
		 
		Процесуальні дії у справі
		 
		Ухвалою суду від 22 березня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 12 квітня 2022 року.
		В судовому засіданні 12 квітня 2022 року оголошено перерву до 17 травня 2022 року. Ухвалою суду від 12 квітня 2022 року клопотання відповідача про продовження процесуального строку на подання відзиві на позов задоволено, продовжено відповідачу строк на подання відзиву до 05 травня 2022 року, сторін повідомлено, що наступне засідання суду відбудеться 17 травня 2022 року.
		06 травня 2022 року відповідачем подано відзив на позов.
		17 травня 2022 року Здолбунівською окружною прокуратурою подано відповідь на відзив.
		В судовому засіданні 17 травня 2022 року оголошено перерву до 23 травня 2022 року.
		20 травня 2022 року позивачем подано відповідь на відзив.
		23 травня 2022 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.
		В судовому засіданні представники органу прокуратури та позивача підтримали позов.
		В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав.
		 
		МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ
		 
		Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
		 
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським суд встановив наступне.
		27 липня 2021 року посадовими особами Західного міжрегіонального управління Укртансбезпеки у місці розташування пункту габаритно-вагового контролю: Н-09, Мукачево-Львів, 338 км., м.Галич проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу вантажного автомобіля марки DAF, модель XF 105.460 реєстраційний номер НОМЕР_3 , з причепом марки KOGEL, модель SNCC24, реєстраційний номер НОМЕР_4 . Водій: ОСОБА_3 . 
		Згідно із товарно - транспортною накладною серії ЖТЖ №553713 від 26 липня 2021 року перевізником (автомобіль: реєстраційний номер НОМЕР_3 ; причіп: реєстраційний номер НОМЕР_4 ) вказано ФОП Романюк В.Л.
		За результатами проведеного габаритино-вагового контролю посадовими особами Західного міжрегіонального управління Укртансбезпеки складено довідку №0009355 від 27 липня 2021 року.
		За результатами габаритно-вагового контролю встановлено, що перевезення вантажу здійснюються з перевищенням вагових обмежень, а саме: фактична повна маса транспортного засобу становить 46,5 т при допустимій 40 т. нормативно допустиме осьове навантаження на строєну вісь становить 22 т, а фактичне 25,95 т. При цьому перевезення здійснювалось без оформлення дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами України.
		Вказане перевищення зафіксовано в талоні (роздруківці) зважування №03144 від 27 липня 2021 року, акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0011456 від 27 липня 2021 року та акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №301013 від 27 липня 2021 року
		До акту №0011456 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів проведений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №67 від 27 липня 2021 року, згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 1216,56 євро, що еквівалентно 38 697,19 грн. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 27 липня 2021 року.
		Позивач вказує, що зважування транспортного засобу відповідача здійснювалось відповідно до чинного законодавства, при зважуванні використовувались належним чином повірені ваги. Ваги мають сертифікат затвердженого типу засобів вимірювальної техніки, та пройшли повірку, що підтверджується свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки №34-020/3338 від 16 листопада 2020 року (чинне до 16 листопада 2021 року).
		За наслідками вказаного було складено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №299256 від 07 вересня 2021 року про те, що ФОП Романюк В.Л. вчинено порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", та у зв`язку з чим на відповідача накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.
		Як слідує з матеріалів справи, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі №460/14559/21 визнано протиправною та скасовано постанову Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №299256 від 07 вересня 2021 року.
		Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, станом на час розгляду даного спору та прийняття рішення у даній справі, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі №460/14559/21 набрало законної сили.
		Крім того позивач вказує, що відповідачу було направлено лист про необхідність сплати грошових коштів в добровільному порядку, відповідач кошти добровільно не сплатив, що слугувало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
		 
		Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін
		 
		З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, позадоговірними та стосуються стягнення оплати за проїзд автомобільного транспорту дорогами загального користування великоваговими засобами.
		Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з визначенням пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879) габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
		Згідно з положеннями пункту 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567) державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
		Положення про формений одяг, службове посвідчення, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку посадової особи та працівника Укртрансбезпеки затверджує Мінінфраструктури.
		Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).
		Згідно з положеннями пункту 3 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
		Згідно з приписами пункту 20 Порядку №879, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
		Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських.
		В процесі розгляду справи судом встановлено, що 27 липня 2021 року посадовими особами Західного міжрегіонального управління Укртансбезпеки у місці розташування пункту габаритно-вагового контролю: Н-09, Мукачево-Львів, 338 км., м.Галич проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу вантажного автомобіля марки DAF, модель XF 105.460 реєстраційний номер НОМЕР_3 , з причепом марки KOGEL, модель SNCC24, реєстраційний номер НОМЕР_4 . Водій: ОСОБА_3 . 
		Згідно із товарно - транспортною накладною серія ЖТЖ №553713 від 26 липня 2021 року перевізником (автомобіль: реєстраційний номер НОМЕР_3 ; причіп: реєстраційний номер НОМЕР_4 ) вказано ФОП Романюк В.Л..
		Суд критично оцінює доводи відповідача щодо тих обставин, що Романюк Віталій Леонідович не є суб`єктом господарювання у спірних правовідносинах, а також не являється автомобільним перевізником в розумінні ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки як видно з товаро-супровідних документів, перевізником (особою яка надавала послуги з перевезення вантажу) є відповідач.
		За результатами габаритно-вагового контролю встановлено, що перевезення вантажу здійснюються з перевищенням вагових обмежень, а саме: фактична повна маса транспортного засобу становить 46,5 т при допустимій 40 т. нормативно допустиме осьове навантаження на строєну вісь становить 22 т, а фактичне 25,95 т. При цьому перевезення здійснювалось без оформлення дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами України.
		До акту №0011456 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів проведений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №67 від 27 липня 2021 року, згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 1216,56 євро, що еквівалентно 38 697,19 грн. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 27 липня 2021 року.
		Згідно з положеннями підпункту 3 пункту 2 Порядку №879, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
		Згідно з приписами пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
		Відповідно до статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з нормами пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
		Згідно з правилами частини 3 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.
		Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року за № 198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначаються окремими актами законодавства.
		Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (пункт 28 Порядку №879).
		Згідно з правилами пункту 30 Порядку №879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.
		Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
		Згідно з положеннями пункту 31-1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.
		У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
		Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
		Згідно з нормами пункту 27 Порядку №879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.
		Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
		Відповідно до пункту 23 Порядку №879, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
		Законодавством передбачені вимоги щодо здійснення перевезень вантажу великоваговими та великогабаритними транспортними засобами на автомобільних дорогах загального користування, а плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов`язковим платежем, який дає право на рух великовагового транспортного засобу.
		Однак відповідачем не надано до суду жодного доказу, тих обставин, що водієм здійснювалися заходи з приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами, а відтак відповідачем не доведено факту приведення у відповідність вагових параметрів.
		Як встановлено судом, відповідачем здійснено перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів, встановлених п. 22.5 Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим відповідача притягнено до відповідальності за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
		Згідно з положеннями пункту 41 Порядку №879, дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.
		Докази оскарження дій позивача, які зафіксовані в актах №0011456 від 27 липня 2021 року та №301013 від 27 липня 2021 року матеріали справи не містять. При цьому суд звертає увагу відповідача, що оскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу та скасування відповідної постанови не спростовує обставин, що слугували підставою для нарахування плати за перевищення вагових нормативних параметрів при перевезенні вантажу.
		Зокрема суд відзначає, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду встановлено: "Водночас, з аналізу п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 вбачається, що чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами, тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.
		Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16.
		Зокрема, Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 року у справі №814/1460/16 дійшов наступного висновку:
		так, наведеними правовими нормами визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю. При цьому, повноваження відповідача щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати, що здійснюється у формі розрахунку. Верховний Суд вважає, що повноваження Укртрансбезпеки у цьому випадку обмежуються лише нарахуванням плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів. Водночас, сама плата за проїзд є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування та у разі недобровільної сплати стягується шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
		З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що позивач не може нести відповідальність за абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутність у нього під час перевезення подільного вантажу дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, оскільки видачу таких дозволів для перевезення подільних вантажів не передбачено і накладення такого штрафу є подвійною відповідальністю перевізника за перевищення габаритно-вагових параметрів.".
		Згідно з нормами частини 3 статті 5 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (стаття 7 ГК України).
		Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частини перша та друга статті 216 ГК України).
		Відповідно до частини 1 статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
		Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.
		Зміст і призначення закріпленої у Порядку № 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Положення цього нормативного акта, оприлюдненого в установленому порядку, у повній мірі визначають механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
		Отже, визначення розміру заподіяних збитків відповідно до способу, передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом, не суперечить чинному законодавству.
		Аналогічний правовий висновок зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 926/16/19 від 12 грудня 2020 року та № 917/210/19 від 12 лютого 2020 року.
		Нараховану позивачем плату відповідач в добровільному порядку не сплатив.
		Щодо тверджень відповідача щодо відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів надання саме відповідачем послуг з перевезення вантажу, суд відзначає, що як слідує з товарно - транспортної накладної серія ЖТЖ №553713 від 26 липня 2021 року перевізником (автомобіль: реєстраційний номер НОМЕР_3 ; причіп: реєстраційний номер НОМЕР_4 ) вказано ФОП Романюк В.Л.
		За таких обставин вся сукупність наявних в матеріалах справи доказів дає підстав стверджувати, що такі послуги надавались саме відповідачем у даній справі.
		Згідно з визначенням статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
		Згідно з положеннями статті 33 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
		Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
		Перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
		Згідно із положеннями пункту 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
		Водночас рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/14559/21 від 22 грудня 2021 року не встановлено обставин того, що перевезення вантажу здійснювалось не відповідачем у даній справі, а будь-якою іншою особою.
		Відхиляючи доводи відповідача щодо відсутності підстав для висновків про порушення відповідачем нормативів щодо перевезення вантажу, суд звертає увагу сторін на положення статті 79 ГПК України (Вірогідність доказів). Так, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		В даному випадку суд розуміє вірогідність як переконаність, що певний стан речей був саме таким, а не іншим, і такий стан речей зафіксовано відповідними доказами. Вирішення судом питання про вірогідність доказів для встановлення обставин справи передбачає застосування різної міри переконаності щодо протилежних позицій сторін відносно стверджуваних ними обставин (наприклад "дуже вірогідно", "мало вірогідно"). А отже вірогідність допускає певні ступені переконаності. При цьому, визначаючи ступінь вірогідності доказів для встановлення певних обставин, суд ураховує об`єктивні критерії, на основі яких оцінює ступінь можливості певної події чи стану речей. Такі об`єктивні критерії ґрунтуються на даних та інформації, отриманих судом з доказів наданих сторонами на підтвердження або спростування обставин справи.
		Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, відповідно до цього стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
		Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
		Подібні правові висновки відображені в постановах Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19.
		Таким чином, докази подані позивачем на підтвердження обставин щодо надання відповідачем послуг з перевезення вантажу та прийняття відповідачем зобов`язання здійснити таке перевезення суд вважає більш вірогідними ніж докази подані відповідачем на спростування позовних вимог. 
		Крім того суд вважає за необхідне зазначити правовий висновок щодо участі органу прокуратури у даній справі.
		Наявність правових підстав участі прокурора у судовому процесі була предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 (постанова від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
		Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).
		Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч. 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч. 7).
		Тобто, за приписами ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
		Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
		Водночас, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
		Як слідує з матеріалів справи у вересні 2021 року Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась до прокуратури Рівненської області з листом в якому зазначила, що з огляду на судову практику та норми чинного законодавства, станом на даний час законодавством не передбачено право служби на звернення з такого роду позовами.
		У грудні 2021 року Здолбунівська окружна прокуратура направила Державній службі України з безпеки на транспорті повідомлення в якому службу зазначено, що остання тривалий час не звертається до суду про стягнення з ФОП Романюка В.Л. плати за проїзд автомобільним транспортом, у зв`язку з чим Державну служба України з безпеки на транспорті повідомлено про наявність підстав для представництва Здолбунівською окружною прокуратурою інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті шляхом звернення до суду.
		У своєму листі від 25 січня 2022 року Державна служба України з безпеки на транспорті направила Здолбунівській окружній прокуратурі лист, в якому відзначила, що служба не зверталась до ФОП Романюка В.Л. з позовом про стягнення 38 697,19 грн. плати за проїзд, станом на 24 січня 2022 року ФОП Романюк В.Л. не сплатив вказану оплату.
		У лютому 2022 року Здолбунівська окружна прокуратура повідомила Державну службу України з безпеки на транспорті про намір звернення з позовом до суду про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами в сумі 38 697,19 грн.
		Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		 
		Висновки суду
		 
		На думку суду, встановлені обставини дають підстав вважати, що відповідачем порушено встановлені правила проїзду автомобільного транспорту дорогами загального користування великоваговими засобами. 
		Суд погоджується з аргументами позивача стосовно обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 38 697,19 грн. плати за проїзд великоваговим засобом.
		 
		Розподіл судових витрат
		 
		Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Розмір судового збору згідно із заявленою позивачем ціною позову складає 2 270,00 грн.
		З огляду на задоволення позову, судові витрати в розмірі 2 481,00 грн. судового збору покладаються на відповідача, та підлягають до стягнення на користь позивача (органу прокуратури з рахунку якого сплачено судовий збір).
		Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 233, 238, 241 ГПК України, суд 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задоволити.
		2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Романюка Віталія Леонідовича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр-т Перемоги 14, код ЄДРПОУ 39816845) 38 697 (тридцять вісім тисяч шістсот дев`яносто сім) грн. 19 коп. плати за проїзд.
		3. Стягнути з фізичної особи - підприємця Романюка Віталія Леонідовича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 Липня , будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077) 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят один) грн. 00 коп. судового збору.
		Позивач (Стягувач): Державна служба України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр-т Перемоги 14, код ЄДРПОУ 39816845).
		Стягувач за судовим збором: Рівненська обласна прокуратура (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 Липня , будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077).
		Відповідач (Боржник): фізична особа - підприємець Романюк Віталій Леонідович ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ).
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1ст. 256 ГПК України).
		Повне рішення складено та підписано 24 травня 2022 року.
		 
		Суддя А.Качур

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...