Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/6553/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 26.05.2022.
Дата набрання законної сили: 17.05.2022
Номер судового провадження: 61-14827ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова        
		Іменем  України                         
		                                                                                                  
		17 травня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 569/6553/20
		 
		провадження № 61-14827 св 21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,                   Хопти С. Ф.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ; 
		відповідачі: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна»;
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 квітня                      2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 05 серпня                        2021 року та за касаційною скаргою представника  ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Рівненського апеляційного суду від 05 серпня 2021 рокуу складі колегії суддів: Боймиструк С. В.,                          Гордійчук С. О., Хилевич С. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина
		 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до                           приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (далі - ПрАТ «СК «Євроінс Україна») про захист прав споживачів, визнання частково недійсним договору добровільного страхування, стягнення страхової виплати, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 19 листопада 2019 року вона уклала з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Класичне», відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб марки «Porsche», модель «Panamera», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 2011 року випуску, в тому числі від такого страхового випадку як дорожньо-транспортна пригода                     (далі - ДТП). 
		29 грудня 2019 року о 01 год. 35 хв. сталася ДТП за участю транспортного засобу «Porsche Panamera», реєстраційний номер НОМЕР_1 , унаслідок якої автомобіль отримав механічні пошкодження. 
		30 грудня 2019 року вона подала відповідачу письмову заяву про настання події, що має ознаки страхового випадку, та на виплату страхового відшкодування, надано пояснення водія, а також забезпечено можливість представнику страховика провести огляд пошкодженого застрахованого автомобіля. 
		30 грудня 2019 року представником ПрАТ «СК «Євроінс Україна»                      Захаруком Р. М. було оглянуто транспортний засіб та складено протокол огляду транспортного засобу, в якому зафіксовано пошкодження. 
		У подальшому, 15 січня 2020 року представником ПрАТ «СК «Євроінс Україна» Поляковим В. О. було повторно оглянуто транспортний засіб, складено протокол огляду, зафіксовано пошкодження, аналогічні тим, що викладені у протоколі від 30 грудня 2019 року.
		30 квітня 2020 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» було складено акт про відмову у виплаті страхового відшкодування/страховій виплаті, у зв`язку із не визнанням факту настання страхового випадку та недостатністю документів та інформації, що підтверджує право на виплату страхового відшкодування.
		Зазначала, що нею було виконано у встановлені строки всі покладені договором страхування обов`язки та надано страховій компанії документи,               а відповідач не направляв їй будь-яких вимог про надання додаткових документів, пояснень, проведення додаткових оглядів транспортного засобу, у зв`язку із чим вона була змушена самостійно забезпечити проведення автотоварознавчої експертизи експертом Картавовим Ю. О., відповідно до висновку якого від 31 березня 2020 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Porsche Panamera», реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого у ДТП 29 грудня 2019 року, станом на момент ДТП становить 725 544 грн 61 коп. 
		Також зазначала, що пунктом 7.5.3. додатку 1 до договору від 19 листопада 2019 року. добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Класичне» встановлено менший розмір неустойки, ніж це передбачено Законом України «Про захист прав споживачів», яка підлягає безумовному застосуванню, у зв`язку із чим такий пункт договору суперечить законодавству в розумінні частини першої статті 203 ЦК України та підлягає визнанню недійсним відповідно до частини першої статті 215 ЦК України.
		Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути несплачену їй відповідачем суму страхової виплати, інфляційні втрати, 3% річних, пеню, а також витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції  
		 
		Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 08 квітня                                       2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі                                               2 465 039 грн 62 коп., з яких: сума страхового відшкодування у розмірі                             721 916 грн 89 коп.; інфляційні втрати у розмірі 5 775 грн 34 коп., три проценти річних у розмірі 4 746 грн 85 коп., пеня у розмірі 1 732 600 грн 54 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що пошкодження транспортного засобу позивача є наслідком настання страхового випадку, а саме ДТП, яке трапилося 29 грудня 2019 року, про що позивачем було у встановленому порядку та з дотриманням визначених договором страхування строків повідомлено страховика, що не заперечується відповідачем.
		Таким чином, у даній справі наявні обставини з якими закон пов`язує виникнення обов`язку у страховика здійснити виплату страхового відшкодування позивачу. ОСОБА_1 на виконання умов Договору страхування сприяла проведенню, визначених таким договором процедур, та збору необхідної інформації для забезпечення виплати страхового відшкодування. Вартість відновлювального ремонту визначено судом на підставі судової автотоварознавчої експертизи від 31 березня 2020 року. 
		Також судом зазначено, що у договорі добровільного страхування відбулося обмеження договірної відповідальності (зменшення розміру пені із 3 % до 0,01%) без врахування імперативної заборони передбаченої частиною третьою статті 614 ЦК України. Таким чином, умови договору страхування щодо зменшення розміру пені із трьох відсотків до 0,01% правильно кваліфіковані судом першої інстанції як нікчемні, та до виниклих правовідносин сторін застосовано розмір пені, передбачений частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 08 квітня 2021 року апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Євроінс Україна задоволено частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області                                     від 08 квітня 2021 року у частині стягнення з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 пені змінено, зменшивши суму з 1 732 600 грн 54 коп. до 75 тис. грн. (загальна сума страхового відшкодування зменшена з                                             2 465 039 грн 62 коп. до 807 439 грн 08 коп.). В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що як страховик, так і залучений ним оцінщик, не заперечують, що транспортний засіб позивача отримав пошкодження, які потребують відновлювального ремонту, саме в результаті ДТП, яка відповідно до умов пункту 6.2.1 договору страхування віднесена до страхових випадків.
		Позивач на виконання умов договору страхування сприяла проведенню, визначених таким договором процедур, та збору необхідної інформації для забезпечення виплати страхового відшкодування. Інші вимоги страховика про надання авто (після двох оглядів) для перевезення його у м. Львів для ще одного огляду або надання пояснень де перебувало авто за день до ДТП є зловживанням страховика та/або не стосуються предмету доказування.
		Відтак, наявні підстави для виплати страхового відшкодування страхувальнику.
		Також апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у договорі добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Класичне» від 19 листопада 2019 року відбулося обмеження договірної відповідальності (зменшення розміру пені із 3 % до 0,01%) без врахування імперативної заборони, передбаченої частиною третьою статті 614 ЦК України. Таким чином, умови договору страхування щодо зменшення розміру пені із трьох відсотків до 0,01% правильно кваліфіковані судом першої інстанції як нікчемні, та до виниклих правовідносин сторін застосовано розмір пені, передбачений частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
		Проте розмір пені більше, ніж у двічі перевищує суму простроченого зобов`язання, відповідно його не можна вважати таким, який би відповідав завданню цивільного судочинства, а тому апеляційний суд вважав за необхідне зменшити розмір пені до 75 тис. грн.
		 
		 
		 
		Короткий зміст вимог касаційних скарг
		 
		У вересні 2021 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 квітня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
		 
		У вересні 2021 року представник ОСОБА_1  - ОСОБА_2 - подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила постанову Рівненського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року в частині зменшення розміру пені скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі у цій частині рішення суду першої інстанції.
		 
		Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення ПрАТ «СК «Євроінс Україна» зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня                         2019 року у справі № 355/385/17, постанові Верховного Суду від 25 травня 2020 року у справі № 490/3410/17, від 25 квітня 2018 року у справі                                        № 760/15450/14, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень представник  ОСОБА_1  - ОСОБА_2 - зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 727/9352/17, постановах Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 753/15859/16,                                   від 21 серпня 2019 року у справі № 727/9352/17, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Також заявники вказують на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито та витребувано цивільну справу                                          № 569/6553/20 із Рівненського міського суду Рівненської області.
		 
		У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи осіб, які подали касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга ПрАТ «СК «Євроінс Україна» мотивована тим, що позивач перед підписанням договору страхування мала можливість ознайомитись з усіма умовами цього договору, в тому числі з умовами про відповідальність сторін, зокрема і пунктами 12.4, 12.5, тому підстави, передбачені                         статтями 215, 998 ЦК України при укладенні договору страхування, на думку заявника, відсутні, як і не надано доказів на підтвердження того, що оскаржувані пункти договору страхування є несправедливими у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
		Вважало передчасними висновки судів про те, що порушення положень договору страхування страхувальником не перешкодило страховику переконатися, що ДТП, в яке потрапив автомобіль позивачки, є страховим випадком. Вказувало, що з наданих позивачем документів та інформації неможливо було встановити обставини подій, внаслідок яких зазнав пошкоджень двигун застрахованого транспортного засобу. При цьому, в порушення пунктом 8.1.11. Умов страхування страхувальником не було надано страховику можливості провести розслідування обставин події, що має ознаки страхового випадку, надати йому повну та достовірну інформацію що стосується цього питання.
		Також страховик не погоджується із розміром страхового відшкодування, визначеного судом. 
		 
		Касаційна скарга представника  ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - мотивована тим, що відповідач заперечує право позивача на одержання будь-якого страхового відшкодування за наслідками ДТП, тобто не сприяв припиненню порушення прав позивача.
		Відповідач мав усвідомлювати, що тривала несплата ним страхового відшкодування за наслідками ДТП призведе до збільшення його фінансових витрат і саме для недопущення цього він мав би уникати безпідставного ухилення від виконання своїх зобов`язань, а у разі не здійснення цього він мав понести адекватну відповідальність, адже пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.
		Зменшення розміру пені, порівняно із встановленим законом розміром, не виконує ні функцію відповідальності, ні функцію стимулювання боржника до виконання ним своїх зобов`язань.
		Вважала рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що прийняте з врахуванням завдання цивільного судочинства, особливості предмета спору та обставин справи, відсутності істотних обставин, які б давали суду можливість зменшувати розмір пені,
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги 
		 
		У жовтні 2021 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 квітня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року скасувати.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		19 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Євроінс Україна» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Класичне», за яким було застраховано транспортний засіб марки Porsche, модель Panamera, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 2011 року випуску від таких страхових випадків, серед яких і ДТП (пункт 6.2.1 договору страхування).
		 
		У пункті 11.3.1 договору страхування сторони зазначили, що на момент укладення такого договору відсутні пошкодження транспортного засобу. Період відповідальності страховика встановлено договором - з 00:00 год.                20 листопада 2019 року по 23:59 год. 19 листопада 2020 року                                            (пункт 9.1.3 договору страхування).
		 
		Загальна страхова сума визначена у розмірі 1 130 000 грн (пункт 5.8.3. та пункт 8.1. договору страхування).
		 
		29 грудня 2019 року о 01 год. 35 хв. за участю вищевказаного застрахованого транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_3 сталась дорожньо-транспортна пригода на автодорозі Рівне-Млинів, внаслідок якого автомобіль отримав пошкодження.
		 
		29 грудня 2019 року о 01 год. 50 хв. відповідно до пункту 8.1.5. додатку 1 договору страхування телефоном було повідомлено контакт-центр страховика про настання ДТП, що не заперечується відповідачем.
		 
		30 грудня 2019 року на адресу страховика було подано письмову заяву-повідомлення № 27961 про настання події, що має ознаки страхового випадку та на виплату страхового відшкодування, пояснення надані водієм та інші документи. В цей же день представником страховика Захарук А. М. за адресою: м. Рівне, вул. Млинівська, 18 було проведено огляд пошкодженого автомобіля «Porsche Panamera», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та складено протокол огляду транспортного засобу, в якому зазначено назву деталей, опис пошкодження, тип ремонтної операції, у графі «пошкодження, не пов`язані з ДТП» не вказано жодної інформації.
		 
		15 січня 2020 року представником страховика Поляковим В. О. було повторно оглянуто транспортний засіб, складено протокол огляду транспортного засобу, в якому зафіксовано пошкодження аналогічні тим, що вказані у протоколі від 30 грудня 2019 року, а також зазначено, що при розборі автомобіля для подальшого ремонту можливим є виявлення прихованих дефектів. Інформацію про пошкодження, не пов`язані із ДТП, у протоколі не зазначено.
		 
		Листом від 10 лютого 2020 року № 54-ЮР та листом від 12 лютого 2020 року № 73-ЮР страховик на запит повідомив адвоката Лавренчук Т. В. , що станом на 12 лютого 2020 року страхувальником не було надано страховику всіх документів, передбачених Розділом 9 Умов добровільного страхування наземного транспорту, а також затребуваної інформації. Повідомлено що                   12 лютого 2020 року страховиком не замовлялося у суб`єкта оціночної діяльності проведення автотоварознавчого дослідження щодо визначення розміру матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля «Porsche Panamera», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також не проводилися дії щодо визначення їх розміру за допомогою програмного комплексу «Audatex», і станом на 12 лютого 2020 року страховиком не приймалося будь-якого рішення щодо заявленої 30 грудня 2019 року події, в тому числі про відмову у здійсненні страхового відшкодування або про відстрочення строку прийняття відповідного рішення по справі.
		 
		З долученої відповідачем до матеріалів справи копії звіту № 084Е про оцінку автомобіля «Porsche Panamera», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного 13 лютого 2020 року оцінювачем приватним підприємством «Експерт-Сервіс-Альфа» Поляковим В. О. за заявою ПрАТ «СК «Євроінс Україна» зроблено висновок, що вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу в результаті його пошкодження при ДТП складає (без ПДВ) 322 321 грн 38 коп., а вартість відновлювального ремонту складає (з ПДВ на запасні частини та матеріали) 383 003 грн 50 коп.
		 
		На замовлення ОСОБА_1 судовим експертом Картавовим Ю. О. було проведено судову автотоварознавчу експертизу на вирішення якої було поставлено питання про те, яка вартість відновлювального ремонту автомобіля «Porsche Panamera», реєстраційний номер НОМЕР_1 ,  пошкодженого в ДТП 29 грудня 2019 року, станом на момент ДТП. За результатами такої судової автотоварознавчої експертизи 31 березня                       2020 року було складено висновок експерта № 155ЕД, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля становить                       725 544 грн 61 коп. (а.с. 57-82, т. 1).
		 
		2.              Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Касаційні скарги ПрАТ «СК «Євроінс Україна» підлягає частковому задоволенню.
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону судові рішення в повній мірі не відповідають.
		 
		У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхуванням є вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
		 
		Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»).
		 
		Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		 
		Згідно зі статтею 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
		 
		Згідно з частинами шістнадцятою-вісімнадцятою статті 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
		 
		Тлумачення статей 990, 991 ЦК України, частини другої статті 8, частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» свідчить, що обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування. Якщо ж подія, що настала, не може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до вимог договору страхування або закону, обов`язок у страховика здійснити страхову виплату не виникає.
		 
		Підстави для відмови страховика у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування встановленні статтею 991 ЦК України та                      статтею 26 Закону України «Про страхування», згідно з якими страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації;                                    2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;                                    3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. 
		 
		З наведених положень вбачається, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. 
		 
		Несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку або надання ним неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку можуть бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише у тому разі, якщо вони позбавили страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.
		 
		Пунктом 7.5.2. Додатку 1 до договору страхування встановлено, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки йому стане відомо (подання страхувальником письмового повідомлення про настання страхового випадку) про настання події, що має ознаки страхового випадку, вжити заходи щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування страхувальнику (його правонаступнику/спадкоємцю/вигодонабувачу).
		Пунктом 7.5.2 додатку 1 до договору страхування встановлено, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки йому стане відомо (подання страхувальником письмового повідомлення про настання страхового випадку) про настання події, що має ознаки страхового випадку, вжити заходи щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування страхувальнику (його правонаступнику/спадкоємцю/вигодонабувачу).
		 
		Пунктом 7.5.3 додатку 1 до договору страхування встановлено, що страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором та умовами цього додатку до договору строк.
		 
		Пунктом 10.18 додатку 1 до договору страхування визначено, що страховик приймає рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування і складає страховий акт протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання страховиком всіх належним чином оформлених документів, необхідних для встановлення причин, обставин та наслідків події, що має ознаки страхового випадку, та визначення розміру завданих збитків (згідно з Розділом 9 цього додатку до договору страхування), а також документів, отриманих страховиком в процесі розслідування страхового випадку (випадку, що має ознаки страхового).
		 
		Пунктом 9.2. додатку 1 до договору страхування передбачено, що якщо документи, які подаються на виплату страхового відшкодування, оформлені неналежним чином або надані у неповному комплекті, Страховик має право затримати/призупинити прийняття рішення по справі із повідомленням Страхувальника про причини такого затримання/призупинення.
		 
		Судом встановлено, що транспортний засіб позивача «Porsche Panamera», реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав пошкодження, які потребують відновлювального ремонту, саме в результаті ДТП, яка відповідно до умов пункту 6.2.1 договору страхування віднесена до страхових випадків.
		 
		ОСОБА_1 на виконання умов договору страхування сприяла проведенню, визначених таким договором процедур, та збору необхідної інформації для забезпечення виплати страхового відшкодування.
		 
		Таким чином, обґрунтованими є висновки судів про те, що 29 грудня                             2019 року настав страховий випадок, передбачений умовами договору добровільного страхування майна, укладеного 19 листопада 2019 року між ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та ОСОБА_1 .
		 
		Тому, згідно з вимогами статті 8 Закону України «Про страхування»,                          статей 979, 988 ЦК України у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» настав обов`язок здійснити виплату суми страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 .
		 
		Щодо стягнення пені
		 
		У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549, 551, 611 ЦК України).
		 
		Звертаючись до суду із позовом позивач просила стягнути з відповідача пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», встановивши нікчемність пунктом 7.5.3. додатку 1 до договору страхування.
		 
		Вирішуючи питання про стягнення пені, суди виходили із того, що у договорі добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Класичне»                                від 19 листопада 2019 року відбулося обмеження договірної відповідальності (зменшення розміру пені із 3 % до 0,01%) без врахування імперативної заборони, передбаченої частиною третьою статті 614 ЦК України. Таким чином, умови договору страхування щодо зменшення розміру пені із 3% до 0,01%, є нікчемними та до правовідносин сторін застосовано розмір пені, передбачений частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
		 
		Зменшуючи розмір пені, визначений на підставі частини п`ятої                                       статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», апеляційний суд виходив із того, що розмір пені більше, ніж у двічі перевищує суму простроченого зобов`язання, відповідно його не можна вважати таким, який би відповідав завданню цивільного судочинства, а тому апеляційний суд вважав за необхідне зменшити розмір пені до 75 тис. грн.
		 
		З таким висновком судів колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.
		 
		Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
		 
		А відповідно до пункту 22 статті 1 цього ж Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
		 
		Таким чином, на підставі аналізу вищевказаних правових приписів та з урахуванням пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України                         від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», можна зробити висновок, що до відносин, які регулюються нормами Закону України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, відносини, які виникають при укладенні договору страхування.
		 
		У частині п`ятій статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» установлено, що в разі якщо виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня в розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
		 
		Одночасно законодавством, що регулює правовідносини у сфері страхування, визначено, що в разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (статті 992 ЦК України).
		 
		А згідно з частиною четвертою статті 16 Закону України «Про страхування» однією з істотних ознак договору страхування є визначення в ньому відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору.
		На підставі викладеного, можна зробити висновок що положення щодо відповідальності страховика, закріплені в Законі України «Про страхування» та главі 67 ЦК України, є спеціальними нормами права, а в Законі України «Про захист прав споживачів» - загальними. 
		 
		Розмір неустойки як відповідальність страховика за договором страхування має бути визначено у такому договорі. Якщо ж такий розмір не було визначено сторонами в договорі страхування, то до спірних правовідносин застосовується частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо укладений договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої особи. 
		 
		Отже, на підставі наведених правових приписів, принципу заборони притягати особу двічі за одне й те саме правопорушення, а також правил застосування конкуренції правових норм, за умови, що укладений договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої особи, страховик несе відповідальність у вигляді розміру неустойки, визначеного в договорі страхування (у разі відсутності визначення розміру в договорі - у розмірі, визначеному в Законі України «Про захист прав споживачів»). 
		 
		Також страховик несе відповідальність, передбачену статтею 625 ЦК України. 
		 
		За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (страховика) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитору (застрахованої особи) від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (застрахованій особі).
		 
		Судом установлено, що сторони уклали договір страхування, а пунктом 7.5.3. додатку 1 до договору страхування визначено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені в розмірі 0,01% суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожний календарний день прострочення, але не більше ніж у подвійному розмірі облікової ставки НБУ за відповідний період.
		 
		Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		 
		Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		 
		Укладаючи договір страхування позивач усвідомлювала та підтвердила, що умови договору та положення Умов добровільного страхування наземного транспорту для неї зрозумілі, у тому числі і щодо розміру відповідальності страховика (пункт 13.8 Умов добровільного страхування наземного транспорту).
		 
		Таким чином, між сторонами укладено договір майнового страхування, за умовами якого передбачено відповідальність страховика за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування.
		 
		Отже, в цьому випадку положення пункту 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносини не поширюється. 
		 
		Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-126цс14 
		 
		Ураховуючи викладене, колегія суддів не може погодитися із висновком судів, яким встановлено нікчемність пункту 7.5.3. додатку 1 до договору страхування в частині визначення розміру пені за невиконання зобов`язання, та визначенням розміру пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
		 
		Таким чином розмір пені, визначений на підставі пункту 7.5.3. додатку 1 до договору страхування, за період з 01 лютого 2020 року по 20 квітня                         2020 року (80 днів) складає: 721 916 грн 89 коп. х 80 х 0,01% = 5 775 грн              20 коп.
		 
		Відтак, рішення судів в частині визначення розміру пені підлягають зміні з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові. 
		 
		З огляду на вище викладені висновки, доводи касаційної скарги представника  ОСОБА_1  - ОСОБА_2 - Верховним Судом не приймаються до уваги.
		 
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		 
		Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга                      ПрАТ «СК «Євроінс Україна» підлягає частковому задоволенню, судові рішення в частині визначення розміру пені - зміні.
		 
		 
		 
		Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника  ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
		 
		Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» задовольнити частково.
		 
		Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 квітня                      2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 05 серпня                        2021 року змінити, визначивши розмір пені у сумі 5 775 грн 20 коп. 
		 
		В іншій частині судові рішення залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников 
		 
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь
		 
		О. М. Осіян 
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...