Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 918/1011/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 27.05.2022. Зареєстровано: 27.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 30.05.2022.
Дата набрання законної сили: 17.06.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
		e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"17" травня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/1011/21 
		 
		Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали позовної заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях 
		до фізичної особи-підприємця Борсук Аліси Олексіївни 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Національний університет водного господарства та природокористування
		про виселення та стягнення заборгованості в сумі 32 177, 98 грн.
		 
		Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.
		Представники сторін в судове засідання не з`явились.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі - позивач, РВ ФДМУ) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Борсук Аліси Олексіївни (далі - відповідач), в якій просить:
		- виселити фізичну особу-підприємця Борсук Алісу Олексіївну із займаного приміщення частини вестибюлю першого поверху навчального корпусу №2, площею 25,0 кв.м., розташованого по вул. Олекси Новака (Приходька), 75, м. Рівне, що перебуває на балансі Національного університету водного господарства та природокористування;
		- стягнути з фізичної особи-підприємця Борсук Аліси Олексіївни заборгованість в розмірі 25 654, 61 грн, з яких: 10 912, 25 грн - заборгованість з орендної плати, 643, 71 грн - пеня та 14 068, 65 - неустойка.
		Ухвалою суду від 19.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.12.2021. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Національний університет водного господарства та природокористування.
		Ухвалою суду від 07.12.2021 підготовче засідання відкладено на 11.01.2022.
		14.12.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд в задоволенні позову відмовити. Зокрема, відповідач зазначає, що з 2015 року використовувала орендоване приміщення за призначенням та своєчасно сплачувала орендну плату за Договором оренди до фактичного введення карантинних обмежень на всій території України. В зв`язку з введенням карантину по всій території України ФОП Борсук А.О. на законодавчому рівні була позбавлена можливості здійснювати господарську діяльність та використовувати орендоване майно згідно мети, визначеної в договорі, оскільки така діяльність передбачає приймання відвідувачів, оскільки майно розташоване в закладі освіти. Зазначено, що Борсук А.О. з початку введення карантину (12.03.2020) не здійснює ніякої господарської діяльності в орендованому майні та не використовує його в господарській діяльності за призначенням, працівники за місцем орендованого майна відсутні, а тому звільнена від сплати орендної плати на підставі ч.6 ст. 762 ЦК України. Крім того, заявлено про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені та неустойки є такими, що заявлені з порушенням строків позовної давності (а.с. 51 - 66).
		20.12.2021 до суду від позивача в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив, в якому представник просив суд позовні вимоги задоволити у повному обсязі. Так, останнім зазначено, що в Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях не було підстав для звільнення від сплати орендної плати ФОП Борсук А.О., а відтак відповідач дійшов хибного висновку, що у ФОП Борсук А.О. були підстави на звільнення від сплати орендної плати. Також позивач зазначає, що той вид господарської діяльності, який здійснювався відповідачем в орендованому приміщенні, не підпадав під заборони, встановлені постановами КМУ, та не було встановлено заборони доступу до майна, а відтак позивач вважає необґрунтованими твердження відповідача, що він був звільнений від нарахування/сплати орендної плати за користуванням об`єктом оренди. Крім того, зазначено, що відповідач дійшов хибного висновку, що позовні вимоги Регіонального відділення щодо стягнення з відповідача пені та неустойки є такими, що заявлені з порушенням строків позовної давності (а.с. 67 - 86).
		Окрім того, 20.12.2021 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якому останній просить стягнути неустойку за жовтень та листопад 2021 року у розмірі 6 553, 37 коп. Таким чином, сума грошового зобов`язання відповідача перед позивачем, згідно договору оренди державного майна №1273-2014 від 24.10.2014 становить 32 177, 98 грн (а.с. 86-91).
		Судом прийнято заяву про збільшення позовних вимог. Сума грошового зобов`язання становить 32 177, 98 грн. 
		06.01.2022 від представника відповідача надійшли письмові заперечення в порядку ст. 167 ГПК України, в яких останній просить суд в задоволенні позову відмовити. Зазначив, що позивач помилково прийшов висновку про відсутність підстав для звільнення ФОП Борсук А.О. від сплати орендної плати та помилково припустив, що припинення Договору оренди №1273-2015 від 24.10.2015 лише 20.05.2021. Договір оренди імперативною нормою п. 10.6 є припиненим після спливу три місяці не внесення орендної плати, тобто з 01.03.2020. Підтвердженням цього є повідомлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях за вих. № 18-02.1-0679 від 03.03.2021, в абзаці 4 якого вказано, що позивач повідомляє про припинення даного Договору. Таким чином, відповідач вірно дійшов висновків щодо застосування строків давності щодо вимог про стягнення пені та неустойки (а.с. 93- 103).
		Ухвалою суду від 11.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 27.01.2022.
		Ухвалою суду від 27.01.2022 розгляд справи відкладено на 17.02.2022.
		Ухвалою суду від 17.02.2022 розгляд справи відкладено на 24.02.2022.
		Ухвалою суду від 24.02.2022, у зв`язку з запровадженням в Україні воєнного стану, судом постановлено розгляд справи відкласти, про дату, час і місце наступного судового засідання учасників справи повідомити ухвалою суду. 
		Ухвалою суду від 03.05.2022 призначено справу до судового розгляду по суті на 17.05.2022.
		В судове засідання 17.05.2022 представник позивача не з`явився, однак 10.05.2022 надійшла заява про розгляд справи без участі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях. Зазначено, що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
		В судове засідання 17.05.2022 представник відповідача не з`явився, однак 17.05.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		Представник третьої особи у судове засідання 17.05.2022 також не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
		Розглянувши подане клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.
		Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ст. 202 цього Кодексу. Обставини, що встановлені частиною 2 статті 202 ГПК України та перешкоджають розгляду справи в даному судовому засіданні, відсутні.
		Відповідачем в обгрунтування клопотання про відкладення розгляду справи зазначено, що наявні підстави для закриття провадження у справі в частині позовних вимог по виселенню з орендованого майна, оскільки відповідач повернув вказане майно позивачу, однак у зв`язку з збройною агресією РФ щодо України та введенням на території України воєнного стану у відповідача виникли труднощі щодо подання до суду копії акту здачі-приняття орендованого майна.
		Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		При цьому, суд виходить з того, що учасникам справи було надано достатньо часу скористатися правом подання клопотань, пояснень та письмових доказів на підтвердження власних доводів та заперечень. 
		Проте, відповідач, будучи завчасно належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання додаткових доказів, зокрема і акту здачі - прийняття орендованого приміщення.
		Судом зазначається, що у даній справі не визнавалася необхідність обов`язкової участі учасників справи.
		З огляду на належне повідомлення представників сторін про дату, час та місце проведення судового засідання, беручи до уваги, що явка сторін не визнавалась обов`язковою, відповідно до статті 202 ГПК, відсутні підстави для відкладення судового засідання, а неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи, відтак суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
		24 жовтня 2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (правонаступник - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях) та фізичною особою підприємцем Борсук Алісою Олексіївною було укладено договір оренди державного майна № 1273 - 2014 (далі - Договір) щодо державного нерухомого майна (далі - Майно): частини вестибюлю першого поверху навчального корпусу №2 , реєстровий № 02071116.1.КЧЦШЧЮ118, площею 16,26 кв. м., розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Приходька, 75, що перебуває на балансі Національного університету водного господарства та природокористування (далі - НУВГП) (а.с. 7-9).
		Пунктом 10.4 Договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення нього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і па тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.
		24.10.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та фізичною особою підприємцем Борсук Алісою Олексіївною було підписано акт прийому-передачі нерухомого майна (а.с. 10).
		В подальшому до вищезгаданого Договору було укладено 7 (сім) договорів про внесення, змін, якими змінювалася площа орендованого Майна, продовжувався строк дії основного Договору тощо. При цьому п. 3.6. і п. 5.3. Договору залишалися незмінними.
		Пунктом 3.1 Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 04 жовтня 1995 №786 (із змінами та доповненнями) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2014 року 548, 55 грн.
		25.09.2015 Договором про внесення змін до Договору оренди державного майна №1273-2014 від 24.10.2014 було внесено наступні зміни до Договору: "1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: частину вестибулю першого поверху навчального корпусу №2, площею 25,0 кв.м., розташованого за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Приходька, 75, що перебуває на балансі Національного університету водного господарства та природокористування (далі - Балансоутримувач); 3.1.Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 04 жовтня 1995 №786 (із змінами та доповненнями) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - серпень 2015 року -1 141,09 грн." (а.с 11).
		25.11.2015 Договором про внесення змін до Договору оренди державного майна №1273-2014 від 24.10.2014 було продовжено термін дії Договору до - 24.10.2016 (а.с 13).
		15.03.2016 Договором про внесення змін до Договору оренди державного майна №1273-2014 від 24.10.2014 було внесено наступні зміни до Договору: "3.1.Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 04 жовтня 1995 №786 (із змінами та доповненнями). Розмір орендної плати за базовий місяць - лютий 2016 року становить без ПДВ - 75,14 грн." (а.с 14).
		14.10.2016 Договором про внесення змін до Договору оренди державного майна №1273-2014 від 24.10.2014 було продовжено термін дії Договору до - 24.10.2017. Також доповнено Розділ 5 Договору наступним пунктом: У разі, коли на момент продовження дії Договору остання оцінка об`єкта оренди була проведена більш як три роки тому, за 2 місяці до закінчення чинності цього Договору, Орендар надає Орендодавцеві пакет документів, необхідних для продовження терміну дії та проведення незалежної оцінки об`єкта оренди" (а.с 15).
		10.11.2017 Договором про внесення змін до Договору оренди державного майна №1273-2014 від 24.10.2014 було продовжено термін дії Договору до - 24.10.2018, та внесено наступні зміни до Договору: "п.1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: частину вестибулю першого поверху навчального корпусу №2, площею 25,0 кв.м., розташованого за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Олекси Новака (Приходька), 75, що перебуває на балансі Національного університету водного господарства та природокористування (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.07.2017 і становить за незалежною оцінкою 179 009 грн, без ПДВ; 3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 04 жовтня 1995 №786 (із змінами та доповненнями). Розмір орендної плати за базовий місяць - вересень 2017 року становить без ПДВ - 1216,04 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством" (а.с 16).
		29.11.2018 Договором про внесення змін до Договору оренди державного майна №1273-2014 від 24.10.2014 було продовжено строк дії Договору до - 24.10.2019 (а.с 17).
		23.12.2019 Договором про внесення змін до Договору оренди державного майна №1273-2014 від 24.10.2014 було продовжено строк дії Договору до - 24.10.2020 (а.с 18).
		У пункті 3.3 Договору оренди зазначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
		Пунктом 3.6 Договору оренди визначено, що Орендна плата перераховується таким чином: чином: 50% - до Державного бюджету, 50% - Балансоутримувачу, щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
		Пунктом 3.7 Договору оренди встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або невловному обсязі, підлягає індексації і стягується до Державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
		Згідно п. 5.3 Договору оренди, Орендар зобов`язаний: своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету та Балансоутримувачу.
		У зв`язку із наявною заборгованістю ФОН Борсук А.О. за користування державним майном, а саме: 10 912, 25 грн. - з орендної плати та 643,71 - пені, 20.05.2021, Договір оренди державного майна № 1273-2014 було припинено.
		Як зазначає позивач, ФОП Борсук А.О. неналежним чином виконувала умови Договору і в результаті виникла заборгованість з орендної плати за користування державним майном., а тому керуючись ст. 782 ЦК України, Регіональним відділенням було прийнято рішення про припинення дії Договору оренди.
		17 травня 2021 року листом №18-02.2-1556 Регіональне відділення повідомило Орендаря про припинення вищезазначеного Договору та зобов`язало відповідача сплатити заборгованість з орендної плати та повернути державне майно (а.с. 19-20).
		24 травня 2021 року наказом Регіонального відділення №371 припинено Договір оренди з 20.05.2021 року (а.с. 21).
		Пунктом 10.10 Договору оренди визначено: якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна. Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у визначеному розмірі за користування Майном за час прострочення.
		Пунктом 10.11 Договору оренди визначено, що взаємовідносини Сторін не врегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством України.
		У відповідності до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
		Оскільки Відповідач не виконав обов`язку щодо повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, а також не вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, що зумовлюють наявність правових підстав для нарахування відповідачу неустойки у розмірі подвійної плати за час прострочення повернення орендованого майна після закінчення договору оренди, тому Регіональне відділення вважає правомірним нарахувати, неустойки у розмірі 14 068 грн. 65 коп. подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення.
		А відтак, Регіональним відділенням було нараховано ФОП Борсук А.О. неустойку за користування державним майном, після припинення Договору у розмірі 14 068 грн. 65 коп.
		Як зазначає позивач, станом на дату подання позову відповідачем заборгованість за користування державним майном не була погашена.
		13 вересня 2021 року Регіональне відділення звернулося до ФОП Борсук А.О. із претензією №18-04-3091 щодо погашення заборгованості з орендної плати, пені, неустойки та зобов`язання повернення майна (а.с. 22-24).
		Однак, позивач стверджує, що відповідач ігнорує вимоги Регіонального відділення .
		Таким чином, загальна сума грошового зобов`язання з урахуванням санкцій становить складає 25 654 грн. 61 коп., з яких 10 912 грн. 25 коп. - заборгованість з орендної плати (станом на 20.05.2021), 643 грн. 71 коп. - пені та 14 068 грн. 65 коп. - неустойки (за період з 15.06.2021 року по 15.09.2021 року).
		З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 32 177 грн. 98 коп., що складається із заборгованості з орендної плати - 10 912 грн. 25 коп., пені у розмірі 643 грн. 71 коп. та неустойки 20 622 грн 02 коп.
		Крім того, позивач вказує, що станом на дату подачі позову ФОН Борсук А.О. не повернула орендоване майно після припинення Договору оренди №1273-2014 та фактично продовжує ним користуватися.
		17 травня 2021 року Регіональне відділення листом №18-02.2-1556 повідомило відповідача про необхідність звільнити та повернути орендоване майно протягом трьох робочих, днів, а балансоутримувача НУВГП прийняти майно з орендного користування, оформивши належним чином та направивши на адресу Регіонального відділення один примірник акту приймання передавання (повернення) майна (вказаний лист було направлено відповідачу 17.05.2021 року, що підтверджується реєстром поштових відправлень).
		13 вересня 2021 року Регіональне відділення звернулося до ФОП Борсук А.О. із претензією №18-04-3091 щодо погашення заборгованості з орендної плати, пені, неустойки та зобов`язання повернення майна, однак, як зазначає позивач, що відповідач ігнорує вимоги Регіонального відділення.
		Відповідно до пункту 10.8 Договору, у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок по складанню акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункту 10.9 договору).
		Однак, позивач зазначає, що ФОП Борсук А.О. не звільнила та не повернула орендоване майно, а також продовжує ним користуватися, а тому Регіональне відділення вважає, що наявні обґрунтовані обставини для виселення ФОП Борсук А.О. із займаного приміщення частину вестибулю першою поверху навчального корпусу №2, площею 25,0 кв.м., розташованого за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Олекси Новака (Приходька), 75.
		З огляду на вищезазначене, позивач просить суд про виселення ФОП Борсук А.О. із займаного приміщення частину вестибулю першою поверху навчального корпусу №2, площею 25,0 кв.м., розташованого за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Олекси Новака (Приходька), 75 та стягнути заборгованість з орендної плати - 10 912 грн. 25 коп., пені у розмірі 643 грн. 71 коп. та неустойки 20 622 грн 02 коп.
		Вищенаведені обставини стали причиною для звернення позивачем до суду з даним позовом та є предметом даного спору.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи суд дійшов наступних висновків.
		Як встановлено судом, між сторонами виникли спірні правовідносини, з приводу усунення перешкод позивачу у користуванні майном та стягненням заборгованості за договором оренди державного майна, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо.
		Таке врегулювання створює в цих відносинах правовий порядок, який вимагає від їх суб`єктів певної правової поведінки.
		Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
		Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Дослідивши зміст Договору оренди №1273-2014 від 24.10.2014 з додатками, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди державного майна.
		17 травня 2021 року Регіональне відділення листом № 18-02.2-1556 повідомило відповідача про необхідність звільнити та повернути орендоване майно протягом трьох робочих, днів, а балансоутримувача НУВГП прийняти майно з орендного користування, оформивши належним чином та направивши на адресу Регіонального відділення один примірник акту приймання передавання (повернення) майна (вказаний лист було направлено відповідачу 17.05.2021 року, що підтверджується реєстром поштових відправлень).
		24 травня 2021 року наказом Регіонального відділення №371 припинено Договір оренди з 20.05.2021 року.
		13 вересня 2021 року Регіональне відділення звернулося до ФОП Борсук А.О. із претензією №18-04-3091 щодо погашення заборгованості з орендної плати, пені, неустойки та зобов`язання повернення майна, однак відповідач ігнорує вимоги Регіонального відділення.
		Відповідно до пункту 10.8 Договору, у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок по складанню акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункту 10.9 договору).
		Як свідчать матеріали справи, орендар не виконав умов договору та не повернув орендоване майно для балансоутримувача або ж орендодавця, доказів протилежно до матеріалів справи не долучено.
		У відповідності до ч. 1, ст. 24 Закону України № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено.
		Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договору.
		Відповідно до ч.1, ст. 25 Закону України № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
		Відтак, із наведених правових норм вбачається, що після закінчення строку дії договору, такий договір оренди припиняється, а орендар зобов`язаний звільнити та повернути орендоване майно.
		Враховуючи ту обставину, що договір оренди закінчив свою дію, а відповідач не повернув орендоване майно, суд зазначає наступні норми права.
		Статтею 764 ЦК України визначено, що якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
		Вбачається, що в даному випадку орендодавець заперечив щодо продовження договору оренди, відтак такий не продовжив свою дію автоматично у відповідності до законодавства.
		Судом встановлено, що станом на момент розгляду даної справи ФОП Борсук А.О. не повернула орендоване майно для Регіонального відділення після припинення Договору оренди №1273-2015 від 24.10.2014 року.
		Доказів протилежного, матеріали справи не містять. Відповідачем не надані, зокрема акти приймання/передачі (повернення) спірного майна, листи із зверненнями щодо повернення майна, тощо.
		При вирішенні даного спору судом враховано, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		У розумінні приписів ст. ст. 15, 16 ЦК України право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
		Звернутись з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
		Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.
		Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
		Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Згідно із ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		У відповідності до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Статтею 326 ЦК України унормовано, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.
		Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		Враховуючи усі зазначені вище обставини, норми права та докази які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку що позов в частині виселення ФОП Борсук А.О. із займаного приміщення частини вестибюлю першого поверху навчального корпусу №2, площею 25,0 кв.м., розташованого за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Олекси Новака (Приходька), 75, що перебуває на балансі Національного університету водного господарства та природокористування підлягає до задоволення.
		При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що у п. 9.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року "Про судове рішення" господарським судам України роз`яснено, що у резолютивній частині рішення про вчинення певних дій або про припинення певних дій господарські суди повинні зазначати - відповідний припис, наприклад: "Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)", "Такому-то припинити такі-то дії, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення (із зазначенням тих же даних про приміщення)", строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.
		Отже, суд позов задовольняє та зобов`язує звільнити ФОП Борсук А.О. займане останньою приміщення частини вестибюлю першого поверху навчального корпусу №2, площею 25,0 кв.м., розташованого за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Олекси Новака (Приходька), 75, що перебуває на балансі Національного університету водного господарства та природокористування.
		Крім того, Регіональним відділення заявлено позовну вимогу до ФОП Борсук А.О., щодо стягнення заборгованість з орендної плати - 10 912 грн. 25 коп., пені у розмірі 643 грн. 71 коп. та неустойки 20 622 грн 02 коп.
		Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
		Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
		Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
		За змістом ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.
		Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
		Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
		Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
		За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
		У ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.
		Згідно з ч. 5 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду. Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим. Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування.
		Пунктом 3.1 Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 04 жовтня 1995 №786 (із змінами та доповненнями) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2014 року 548,55 грн.
		У пункті 3.3 Договору оренди зазначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
		В подальшому до вищезгаданого Договору було укладено 7 (сім) договорів про внесення, змін, якими змінювалася площа орендованого Майна, продовжувався строк дії основного Договору тощо. При цьому п. 3.6. і п. 5.3. Договору залишалися незмінними.
		Пунктом 3.6 Договору оренди визначено, що Орендна плата перераховується таким чином: чином: 50% - до Державного бюджету, 50% - Балансоутримувачу, щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
		Як вбачається з розрахунку, заборгованість зі сплати орендної плати станом на 20.05.2021 року становить 10 912,25 грн. (а.с. 25).
		Здійснені позивачем вказані розрахунки основного боргу визнаються судом арифметично обґрунтованими.
		При цьому, доказів повернення відповідачем об`єкту оренди з користування у вказаному спірному періоді матеріали справи не містять.
		Постановою КМУ від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19" встановлено з 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).
		Постановою КМУ від 16.03.2020 року №215 внесено зміни до постанови КМУ від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19", зокрема, вказано, що з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.
		В подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611, від 11.08.2021 №855, від 22.09.2021 №981 карантин неодноразово продовжувався.
		Окрім того, Законом України "Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом Sars-CoV-2" було внесено зміни до п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби Covid-19", зокрема доповнено п.п. 5 та 6 наступного змісту:
		5) для суб`єктів господарювання, діяльність яких була заборонена/обмежена на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), строки дії договорів оренди державного та комунального майна, які закінчуються у цей період, продовжуються на період карантину та обмежувальних заходів, а також протягом одного місяця з дня його/їх закінчення;
		6) суб`єктам господарювання, діяльність яких була заборонена у цей період, не нараховується та ними не сплачується орендна плата за договорами оренди державного або комунального майна.
		Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності відповідача є 56.10 - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний) у тому числі 47.11 та 47.19. (а.с. 61).
		Однак, у п. 1.2 Договору оренди №1273-2014 від 24.10.2014 року зазначено, що майно передається в оренду з метою розміщення торговельного об`єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.
		Таким чином, нежитлове приміщення, яке перебувало у відповідача в користуванні на підставі Договору оренди використовувалось з метою розміщення торговельного об`єкту з продажу продовольчих товарів.
		За наведених обставин, суд відхиляє як такі, що необґрунтовані та не доведені, доводи відповідача стосовно того, що його діяльність (в орендованому приміщенні) не відноситься до тих видів діяльності, робота яких була дозволена під час карантину, у зв`язку з чим відповідач не мав права та не використовував об`єкт оренди з моменту встановлення обмежувальних заходів, був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність та, відповідно, отримувати прибуток.
		Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 року №611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" встановлено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2: 1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1; 2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі: - 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2; - 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3. Орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.
		У Додатку №1 (Перелік орендарів, які звільняються від орендної плати за користування нерухомим державним майном) зазначено, що до таких орендарів відносяться: - орендарі, які орендують приміщення (в учбових корпусах) закладів освіти і науки державної форми власності з метою розміщення: кафе, кафетеріїв, їдалень, буфетів, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; ксерокопіювальної техніки для надання населенню послуг із ксерокопіювання документів; торговельних об`єктів з продажу поліграфічної продукції та канцтоварів; ліцензованої відео- та аудіопродукції, призначеної для закладів освіти; торговельних об`єктів з продажу непродовольчих товарів; торговельних автоматів, що відпускають продовольчі товари; науково-дослідних установ; 
		- орендарі, які орендують приміщення для розміщення: приватних закладів освіти; державних закладів освіти, що частково фінансуються з державного бюджету, та закладів освіти, що фінансуються з місцевого бюджету; державних та комунальних закладів позашкільної освіти (крім оздоровчих закладів для дітей та молоді) та закладів дошкільної освіти; видавництв друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції, що видаються українською мовою; торговельних об`єктів з продажу книг, газет і журналів, виданих українською мовою; фізкультурно-спортивних закладів, діяльність яких спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту; бібліотек, музеїв; закладів, що провадять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів; закладів культури незалежно від форми власності, що орендують приміщення для здійснення статутної діяльності в сфері культури та мистецтв; салонів краси, саун, турецьких лазень, соляріїв, кабінетів масажу, тренажерних залів;
		- орендарі, які орендують приміщення з метою: організації концертів та іншої видовищно-розважальної діяльності; побутового обслуговування населення; здійснення туроператорської та турагентської діяльності.
		У Додатку №2 (Перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків) вказано, що до таких орендарів відносяться: - орендарі, які використовують нерухоме державне майно для розміщення: кафе, барів, кафе-барів, закусочних, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи; кафе, барів, кафе-барів, закусочних, кафетеріїв, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; ресторанів, ресторанів з нічним режимом роботи; їдалень, буфетів, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; ксерокопіювальної техніки для надання населенню послуг із ксерокопіювання документів; комп`ютерних клубів та інтернет-кафе; торговельних об`єктів з продажу промислових товарів (крім таких, що здійснюють роздрібну торгівлю засобами гігієни); торговельних об`єктів з продажу непродовольчих товарів, що були у використанні; проведення виставок образотворчої та книжкової продукції, виробленої в Україні; виставок непродовольчих товарів без здійснення торгівлі; готелів; транспортних підприємств з перевезення пасажирів; офісних приміщень (зокрема в аеропортах);
		- вітчизняні юридичні і фізичні особи, що є суб`єктами малого підприємництва, фізичні особи, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (зокрема в аеропортах);
		- суб`єкти кінематографії, основною діяльністю яких є кіновиробництво або технічне забезпечення і обслуговування кіновиробництва, за умови, що вони внесені до Державного реєстру виробників, розповсюджувачів і демонстраторів фільмів.
		У Додатку №3 (Перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 25 відсотків) вказано, що до таких орендарів відносяться орендарі, які використовують нерухоме державне майно для розміщення на території аеропортів: кафе, барів, кафе-барів, закусочних, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи; кафе, барів, кафе-барів, закусочних, кафетеріїв, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; ресторанів, ресторанів з нічним режимом роботи; їдалень, буфетів, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; торговельних об`єктів.
		Суд зазначає, що вид господарської діяльності відповідача, яку він здійснює в орендованому на умовах Договору оренди №1273- 2014 від 24.10.2014 року приміщенні, не відноситься до видів діяльності, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 року №611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину".
		Відповідно до ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
		Згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
		Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
		Для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені. Подібні правові висновки викладені у пункті 31.4 постанови Верховного Суду від 27.08.2019 року у справі № 914/2264/17.
		При цьому незалежними від волі орендаря обставинами є, зокрема, незаконне захоплення майна іншою особою, неповідомлення орендодавцем орендаря про права третіх осіб на майно (наприклад, право застави, при реалізації якого може накладатися арешт на майно, що унеможливлює доступ орендаря до нього), аварійний чи незадовільний технічний стан майна, правомірне зайняття приміщення третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем.
		При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, висновок судової експертизи про аварійний стан об`єкта оренди, рішення компетентного державного органу про початок його реконструкції, реставрації чи капітального ремонту тощо. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №905/1601/17.
		Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14 такого змісту: " 14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу".
		Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX, який набрав чинності 18.04.2020 року, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: "14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб".
		Фонд державного майна України листом № 10-16-8306 від 30.04.2020 року "Щодо деяких питань реалізації Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Держаний бюджет України на 2020 рік" надав роз`яснення щодо порядку застосування звільнення орендарів державного майна від сплати орендної плати, зі змісту яких вбачається, що для отримання звільнення від орендної плати необхідно:
		1. Перевірити чи поширюються заборони зі здійснення певного виду підприємницької та іншої діяльності, що запроваджені постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із змінами і доповненнями) на вид діяльності (цільове призначення), за яким використовується державне майно за договором оренди.
		2. Якщо так, то орендар звертається із заявою до орендодавця з проханням звільнити такого орендаря від орендної плати за договором відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України.
		3. Після отримання звернення орендаря орендодавець спільно з балансоутримувачем майна, що є об`єктом договору оренди, здійснює обстеження орендованого приміщення з метою отримання доказів призупинення орендарем діяльності на об`єкті оренди, про що складається акт.
		4. На підставі заяви орендаря і складеного представниками орендодавця і балансоутримувача акту обстеження орендодавець приймає рішення про звільнення орендаря від сплати орендної плати на період карантину.
		З викладеного вище вбачається, що для реалізації свого права на звільнення від орендної плати, відповідачу необхідно було звернутися з відповідною заявою до орендодавця.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача з листом від 17.04.2020 року та з питань звільнення від орендної плати на період карантину.
		19.03.2021року Регіональне відділення звернулося до Балансоутримувача майна - НУВГП із листом №16-02-0855 у якому просило надати інформацію щодо періодів протягом яких у НУВГП діяла заборона на здійснення освітньої діяльності та відвідування закладу освіти її здобувачами (а.с. 79).
		Листом №001-437 від 08.04.2021 НУВГП повідомив Регіональне відділення, що відвідування учасників освітнього процесу, а також орендарями дозволялося з дотриманням санітарних норм та правил, а відтак ФОП Борсук А.О. мала постійний доступ до об`єкта оренди (а.с. 80).
		30.04.2021 року Регіональне відділення повідомило ФОП Борсук А.О., що у Регіонального відділення відсутні підстави для звільнення відповідача від сплати орендної плати у період карантину (а.с. 81-82).
		За таких обставин, беручи до уваги, що той вид господарської діяльності, який здійснювався відповідачем в орендованому приміщенні, не підпадав під заборони, встановлені постановами КМУ, та не було встановлено заборони доступу до майна, суд дійшов висновку щодо необгрунтованості тверджень відповідача, що він був звільнений від нарахування/сплати орендної плати за користуванням об`єктом оренди.
		При цьому, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження обставин об`єктивної неможливості використовувати ним орендоване приміщення у спірний період, так само як і доказів невикористання у спірному періоді відповідачем об`єкта оренди у зв`язку з обставинами, за які відповідач не відповідає.
		Доказів сплати орендних платежів станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
		Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
		Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Наявність та розмір заборгованості відповідача за Договором оренди №1273-2014 від 24.10.2014 року у розмірі 10 912, 25 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення з фізичної особи - підприємця Борсук Аліси Олексіївни заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 10 912, 25 грн. підлягають задоволенню.
		Разом з цим, позивачем, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 643 грн. 71 коп. та 20 622 грн. 02 коп. - неустойки.
		Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
		У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
		Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.
		Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
		Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
		У п. 3.7 Договору оренди зазначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
		Перевіривши розрахунки пені, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають до задоволення у заявленому розмірі.
		Щодо стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю, суд зазначає наступне.
		Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
		Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України.
		При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України суд враховує обставини невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки, як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.
		Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 жовтня 2019 року у справі № 904/3315/18, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13 грудня 2019 року у справі № 910/20370/17.
		Між сторонами орендних правовідносин велося листування з приводу повернення майна.
		Як свідчать матеріали справи, майно, після закінчення терміну дії договору не повернуто, об`єкт оренди продовжує перебувати у користуванні ФОП Борсук А.О. без будь якої правової підстави.
		Пунктом 10.10 Договору оренди визначено, якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна. Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у визначеному розмірі за користування Майном за час прострочення.
		Пунктом 10.11 Договору оренди визначено, що взаємовідносини Сторін не врегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством України.
		Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою.
		Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
		Частиною 1 ст. 550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
		Приписами ч. 1 та 2 ст. 551 ЦК України унормовано, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Пунктом 3, ч. 1, ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
		За змістом статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
		Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (частина перша статті 614 ЦК України).
		Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин, і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.
		Отже, підставою для застосування наслідків, визначених частиною другою статті 785 ЦК України, є, зокрема, встановлення судом обставин про те, що неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії відбулося лише з вини самого орендаря (відповідача), який не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк, а продовжив користування орендованим майном.
		Водночас варто зауважити, що передбачена частиною другою статті 785 ЦК України неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні статті 230 ГК України.
		Зазначені правові позиції висловлені у постановах КГС ВС від 13.02.2018 у справі № 910/12949/16 та від 17.12.2018 у справі N 906/1037/16.
		Оскільки Відповідач не виконав обов`язку щодо повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, а також не вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, що зумовлюють наявність правових підстав для нарахування відповідачу неустойки у розмірі подвійної плати за час прострочення повернення орендованого майна після закінчення договору оренди.
		Відтак, позов в частині стягнення з ФОП Борсук А.О. на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях 13 052 грн. 58 коп. підлягає до задоволення.
		Відповідачем було заявлено про застосування наслідків пропуску позивачем позовної давності в частині стягнення неустойки та пені.
		Щодо даних тверджень відповідача, то слід відзначити наступне.
		Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені).
		Як вбачається з розрахунку заборгованості, який долучений позивачем до матеріалів справи, що пеня в розмірі 643, 71 грн. виникла в період з 30.08.2019 року по 17.05.2021 року, неустойка в розмірі 20 622, 02 грн. виникла за період з 15.06.2021 року по 15.12.2021 року (а.с. 87).
		Однак суд повторно зауважує, що передбачена частиною другою статті 785 ЦК України неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні статті 230 ГК України.
		Однак, 11.03.2020 у зв`язку з розповсюдженням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Вказаною постановою на всій території України запроваджено карантин в період з 12.03.2020 по 03.04.2020. В подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611, від 11.08.2021 №855, від 22.09.2021 №981 карантин неодноразово продовжувався. Постановою Кабінету Міністрів України №981 від 22.09.2021 року строк дії карантину продовжено до 31.12.2021 року.
		Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Вказаний закон набрав чинності 02.04.2020 року.
		Таким чином, вищевказаним законом строк позовної давності, встановлений ст.ст. 257, 258 ЦК України, продовжено на строк дії карантину.
		З огляду на зазначене, посилання відповідача про сплив строку позовної давності щодо стягнення пені та неустойки, як на підставу для відмови у позові, судом визнаються необґрунтованими.
		З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд приходить до висновку про повне задоволення позовних вимог.
		Відповідно до частини 3 статті 13 ГПК України дотримуючись принципу змагальності, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		За змістом ч. 1, 2 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		При цьому суд зважає на висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
		За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам сторін у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову щодо зобов`язання фізичної особи-підприємця Борсук Аліси Олексіївни звільнити займане приміщення частини вестибюлю першого поверху навчального корпусу № №2, площею 25,0 кв.м., розташованого по вул. Олекси Новака (Приходька), 75, м. Рівне, що перебуває на балансі Національного університету водного господарства та природокористування та стягнення з фізичної особи-підприємця Борсук Аліси Олексіївни на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях 32 177 грн. 98 коп., що складається із заборгованості з орендної плати - 10 912 грн. 25 коп., пені у розмірі 643 грн. 71 коп. та неустойки 20 622 грн 02 коп.
		Відповідно до ст. 129 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача в розмірі 4 540,00 грн. - судового збору.
		Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 237 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задовольнити.
		2. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Борсук Алісу Олексіївну ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити займане приміщення частини вестибюлю першого поверху навчального корпусу №2, площею 25,0 кв.м., розташованого по вул. Олекси Новака (Приходька), 75, що перебуває на балансі Національного університету водного господарства та природокористування (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 11, ЄДРПОУ 02071116).
		3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Борсук Аліси Олексіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33001, м. Рівне, вул. Петра Могили, 24, ЄДРПОУ 42956062) 10 912 (десять тисяч дев`ятсот дванадцять) грн. 25 коп. - заборгованості з орендної плати, 643 (шістсот сорок три) грн. 71 коп. - пені, 20 622 (двадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 02 коп. - неустойки та 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. 00 коп. - судового збору.
		4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 27 травня 2022 року.
		 
		 
		Суддя А.М. Горплюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...