Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/548/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 30.05.2022.
Дата набрання законної сили: 24.05.2022
Номер судового провадження: 61-336ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		24 травня 2022 року
		м. Київ
		справа № 761/548/21
		провадження № 61-336св22
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) компенсуючого типу (санаторний) № 155 Шевченківського району міста Києва,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 , 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів:                     Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О., від 23 листопада 2021 року.
		 
		 
		Короткий зміст заявлених позовних вимог
		У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу (санаторний) № 155 Шевченківського району міста Києва, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 , про визнання дій керівника протиправними.
		Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що з листа керівника          Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу (санаторний) № 155 Шевченківського району міста Києвавін дізнався, що 06 листопада 2020 року його син ОСОБА_3 був відрахований з цього дошкільного навчального закладу на підставі заяви матері дитини ОСОБА_2 у зв`язку зі зміною місця проживання.
		Позивач зазначав, що відрахування сина з дошкільного навчального закладубуло проведено без його згоди лише за заявою матері. При цьому адміністрація дошкільного навчального закладу не повідомляла його про відрахування дитини не менш як за 10 календарних днів до відрахування.
		Зазначав, що вказаними діями порушуються його права, як батька дитини, що стало підставою для звернення до суду.
		Із урахуванням зазначеного, позивач просив визнати незаконними дії службової особи - керівника Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу (санаторний) № 155 Шевченківського району міста Києва щодо відрахування ОСОБА_3 06 листопада 2020 року.
		Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
		Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Осаулова А. А. від 02 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
		Визнано протиправними дії директора Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу (санаторний) № 155 Шевченківського району міста Києва ОСОБА_4 про відрахування ОСОБА_3 ,            ІНФОРМАЦІЯ_1 , з Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу (санаторний) № 155 Шевченківського району міста Києва згідно заяви матері ОСОБА_2 від 06 листопада          2020 року.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач заяви про відрахування дитини з Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу (санаторний) № 155 Шевченківського району міста Києва не підписував, повідомлення про відрахування дитини йому також не надходило, а тому порушені право позивача, як батька дитини, при відрахуванні дитини з дошкільного навчального закладу, яке підлягає захисту шляхом визнання протиправними дій директора Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу (санаторний) № 155 Шевченківського району м. Києва ОСОБА_4 про відрахування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке проведено лише на підставі заяви матері ОСОБА_2 від 06 листопада 2020 року.
		Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року апеляційну скаргу Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу (санаторний) № 155 Шевченківського району міста Києва задоволено.
		Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 вересня         2021 року скасовано та прийнято нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при вирішенні спору районний суд не врахував, що Положення про дошкільний навчальний заклад і статут Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу (санаторний) № 155 Шевченківського району міста Києва містять правила про можливість відрахування дитини за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють. При цьому зміст норм вказаного Положення та статуту не конкретизують, що відрахування дитини за бажанням батьків має здійснюватися за заявою одного з батьків, чи відповідна заява має обов`язково бути погоджена іншим з батьків. 
		Суд апеляційної інстанції встановив, що чинним законодавствам передбачена можливість відрахування дитини з дошкільного навчального закладу за ініціативою батьків та за ініціативою закладу. Отже, якщо ініціатива щодо відрахування дитини виходить від закладу, обов`язком закладу є повідомити батьків про підстави такого відрахування. Однак відрахування дитини відбулося за ініціативою одного із батьків.
		Також апеляційний суд звернув увагу на те, що матеріали справи не містять доказів, що у період з 03 вересня 2018 року по 06 листопада 2020 року позивач звертався до відповідача із заявами про те, що він мешкає окремо від дитини та її матері і про врахування цієї обставини при вирішенні будь-яких питань щодо малолітнього ОСОБА_5 .
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		У січні 2022 року засобами поштового зв`язку до Верховного Суду            ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва         від 02 вересня 2021 року.
		Підставами касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник вказав застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 12 грудня 2018 року у справі                        № 399/142/16-ц, у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16, від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18,            від 29 січня 2020 року у справі № 753/21632/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також неналежне дослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). 
		Заявник стверджує, що Положення про дошкільний навчальний заклад і статуту Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу (санаторний) № 155 Шевченківського району міста Києва містять вказівку про можливість відрахування дитини за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, а не одного з них. Звертає увагу, що 06 листопада 2020 року ОСОБА_3 був відрахований із Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу (санаторний) № 155 Шевченківського району міста Києва лише за заявою матері, яка самочинно змінила місце проживання дитини. При цьому про відрахування дитини його, як батька дитини, повідомлено не було. На думку заявника, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд порушив баланс прав та обов`язків батьків при вихованні їх спільного сина, обмежив його права. Судом апеляційної інстанції не враховано вимоги частини другої статті 54 Сімейного кодексу України, якою визначено права іншого із подружжя противитися усуненню від вирішення питань життя сім`ї. Також заявником вказано, що апеляційним судом порушено вимоги статті 58 Конституції України при застосуванні норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин. ОСОБА_1 стверджує, що його порушені права залишились незахищеними.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 761/548/21.
		Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У поданому відзиві на касаційну скаргу Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) компенсуючого типу (санаторний) № 155 Шевченківського району міста Києва посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильного по суті судового рішення суду апеляційної інстанції. Вказує, що позивачем не зазначено норми процесуального права, що були порушені апеляційним судом і що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи. Фактично зміст касаційної скарги зводиться до переоцінки доказів у справі.
		У поданих запереченнях на відзив на касаційну скаргу Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу (санаторний) № 155 Шевченківського району міста Києва ОСОБА_1 посилається на те, що доводи касаційної скарги є аргументованими та такими, що спростовують висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 ,                  ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		ОСОБА_3 був прийнятий 03 вересня 2018 року до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу (санаторний) № 155 Шевченківського району міста Києва через систему електронного запису та за заявою матері від 05 червня 2018 року, поданою особисто під час прийому. Заяви від батька про прийняття до закладу дошкільної освіти не надходило. 
		За заявою матері ОСОБА_2 від 06 листопада 2020 року дитина ОСОБА_3 відрахований із закладу дошкільної освіти у зв`язку зі зміною місця проживання. У заяві ОСОБА_2 вказала місце проживання: АДРЕСА_1 .  
		У пунктах 2.8-2.10 статуту Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу (санаторний) № 155 Шевченківського району м. Києва передбачено, що відрахування дитини з дошкільного навчального закладу може здійснюватись: за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють (письмова заява); у разі несплати без поважних причин батьками або особами, які їх замінюють, плати за харчування дитини протягом двох місяців; на підставі медичного висновку про стан здоров`я дитини, що виключає можливість її подальшого перебування у дошкільному навчальному закладі. Адміністрація дошкільного навчального закладу зобов`язана письмово із зазначенням причин повідомити батьків або осіб, які їх замінюють, про відрахування дитини не менш як за 10 календарних днів. Забороняється безпідставне відрахування дитини з дошкільного навчального закладу.
		Звертаючись до суду із цим позовом ОСОБА_1 вказував, що відрахування дитини було проведене без його відома, лише за заявою матері, чим було порушено його права як батька дитини. При цьому адміністрація дошкільного навчального закладу не повідомляла його про відрахування дитини не менш як за 10 календарних днів до відрахування.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою            статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
		Статтею 53 Конституції України встановлено, що кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність, зокрема, дошкільної освіти.
		Частиною першою статті 4 Закону України «Про дошкільну освіту» передбачено, що дошкільна освіта є обов`язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні.
		За приписами частин першої та другої статті 9 Закону України «Про дошкільну освіту» сім`я зобов`язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах або забезпечити дошкільну освіту в сім`ї відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти. Відвідування дитиною дошкільного навчального закладу не звільняє сім`ю від обов`язку виховувати, розвивати і навчати її в родинному колі.
		Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров`я, людської гідності.
		Відповідно до частини третьої статті 14 Закону України «Про дошкільну освіту» порядок зарахування, відрахування та переведення вихованців до державних та комунальних закладів освіти для здобуття дошкільної освіти визначається Положенням про заклад дошкільної освіти.
		Пунктом 12 Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 року N 305           (в редакції станом на час відрахування дитини), було передбачено, що відрахування дитини з дошкільного навчального закладу державної та комунальної форми власності може здійснюватись: за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють; на підставі медичного висновку про стан здоров`я дитини, що виключає можливість її подальшого перебування у дошкільному навчальному закладі відповідного типу. 
		Адміністрація дошкільного навчального закладу зобов`язана письмово із зазначенням причин повідомити батьків або осіб, які їх замінюють, про відрахування дитини не менш як за 10 календарних днів. Забороняється безпідставне відрахування дитини з дошкільного навчального закладу.
		Аналогічні положення викладено у пунктах 2.8-2.10 статуту Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу (санаторний) № 155 Шевченківського району міста Києва.
		Положенням про заклад дошкільної освіти у редакції, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2021 року № 86, передбачено, що відрахування вихованців з державного (комунального) закладу дошкільної освіти може здійснюватися за заявою одного з батьків або іншого законного представника дитини, що подавав заяву про зарахування (крім випадків, коли рішенням органу опіки та піклування або суду місце проживання дитини визначено з іншим із батьків) (пункт 13). 
		Відповідно до частини першої статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. 
		У частині першій статті 157 СК України визначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. 
		Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
		Положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
		Відповідно до положень статті 3 Конвенції про права дитини у всіх питанняхщодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращим інтересам дитини.
		Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)          (стаття 89 ЦПК України).
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, взявши до уваги інтереси неповнолітньої дитини, баланс інтересів батьків щодо участі у вихованні дитини, дійшов достатньо обґрунтованого висновку, що дії службової особи - керівника Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу (санаторний) № 155 Шевченківського району міста Києва з відрахування ОСОБА_3 06 листопада 2020 року з закладу дошкільної освіти на підставі поданої матір`ю дитини заяви не суперечили положенням чинного законодавства й статуту закладу дошкільної освіти. 
		Правила, передбачені пунктом12 Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України                      від 12 березня 2003 року N 305 (в редакції станом на момент прийняття рішення про відрахування дитини), а також пунктами 2.8-2.10 статуту Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу (санаторний) № 155 Шевченківського району міста Києва, передбачали можливість відрахування дитини з закладу дошкільної освіти за бажанням батьків. 
		У той же час пунктом 6 вказаного Положення було передбачено, що прийом дітей до дошкільного навчального закладу здійснюється також, зокрема, на підставі заяви батьків або осіб, які їх замінюють.
		За загальним правилом, передбаченим частиною третьою статті 54 СК України, вважається, що дії одного з подружжя стосовно життя сім`ї вчинені за згодою другого з подружжя.
		Саме за заявою матері від 05 червня 2018 року ОСОБА_3 було зараховано до закладу дошкільної освіти. У подальшому тільки мати дитини зверталась до закладу дошкільної освіти, зокрема у заяві від 06 листопада 2020 року ОСОБА_2 попросила відрахувати дитину із закладу дошкільної освіти у зв`язку із зміною місця проживання. 
		При цьому позивач не заперечував проти зарахування сина до закладу дошкільної освіти на підставі одноосібно поданої заяви матері дитини, на протязі перебування сина у цьому закладі із заявами та повідомленнями до закладу дошкільної освіти не звертався. Також позивач не довів, що звертався до ОСОБА_2 із пропозиціями або запереченнями з приводу організації процесу дошкільної освіти сина.
		Позивачем не надано доказів, що відрахування дитини із закладу дошкільної освіти не відповідає інтересам дитини. 
		Щодо неповідомлення позивача закладом дошкільної освіти на протязі            10 календарних днів про відрахування його сина на підставі поданої матір`ю заяви, то апеляційний суд правильно вказав, що таке повідомлення здійснюється у разі відрахування дитини за ініціативою цього закладу, а не за ініціативою батьків. 
		Спір щодо участі батька у вихованні сина вирішений судами у справі                    № 369/1538/21.
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
		Колегія суддів, надаючи оцінку оскарженому судовому рішенню на предмет законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками апеляційного суду, оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
		Висновки суду апеляційної інстанції з урахуванням обставин цієї справи не суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявник посилався в обґрунтування доводів касаційної скарги.
		Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий              Є. В. Синельников  Судді О. В. Білоконь   О. М. Осіян   С. Ф. Хопта   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...