Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/20811/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 27.05.2022. Зареєстровано: 27.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2022.
Дата набрання законної сили: 27.05.2022
Номер судового провадження: 2/760/1984/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А
		вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 249-79-26, факс:249-79-28; 
		вул. Полковника Шутова, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 456-51-65; факс: 456-93-08
		e-mail:inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua
		Код ЄДРПОУ: 02896762
		____________________________________________________________________________________________
		Провадження 2/760/1984/22
		В справі 760/20811/21
		У Х В А Л А 
		 
		І . Вступна частина        
		27 травня 2022 року в місті Києві 
		Солом`янський районний суд м. Києва
		у складі головуючого судді Коробенка С.В.
		за участю секретаря        Семененко А.Д.
		 
		розглянув у судовому засіданні в залі суду заяву представника ОСОБА_1 про часткове закриття провадження в справі за зустрічними позовними вимогами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
		 
		ІІ. Описова частина
		В провадженні судді Солом`янського районного суду міста Києва Коробенка С.В. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя .
		08 листопада 2021 року до суду надійшло клопотання представника Відповідачки про закриття провадження в частині позовних вимог ОСОБА_2 про поділ об`єктів нерухомості, які розташовані на території інших держав - Туреччини та Іспанії:
		-житлового приміщення у Турецькій Республіці в провінції Анталія, районі Кемер, кварталі Кемер на земельній ділянці № НОМЕР_1 , малій земельній ділянці № НОМЕР_2 (№ в земельній ділянці 32135429), під`їзд № А, перший поверх, окреме приміщення №8;
		-складського приміщення у Турецькій Республіці в провінції Анталія, районі Кемер, кварталі Кемер на земельній ділянці № НОМЕР_3 , малій земельній ділянці № НОМЕР_4 (№ в земельній ділянці 35227316), під`їзд № А, окремий об`єкт №3;
		-складського приміщення у Турецькій Республіці в провінції Анталія, районі Кемер, кварталі Кемер на земельній ділянці № НОМЕР_3 , малій земельній ділянці № НОМЕР_4 (№ в земельній ділянці 35227319), під`їзд № А, першого поверху, окремий об`єкт №6;
		-квартири в Королівстві Іспанія, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50 кв. м.
		 
		Представник Відповідачки зазначила, що оскільки зазначені об`єкти перебувають на території іноземних держав, спір щодо права власності на них не підпадає під юрисдикцію українського суду .
		Представник Позивача проти задоволення клопотання заперечував, наполягаючи на тому, що предметом спору є усе спільне майно подружжя, основна частина якого знаходиться на території Солом`янського району м. Києва, у зв`язку з чим саме Солом`янський районний суд уповноважений на розгляд справи.
		 
		ІІІ. Мотивувальна частина
		Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
		Встановлено, між сторонами виник спір в тому числі з приводу поділу нерухомого майна, що знаходиться у м. Кемер (Турецька республіка) та у м. Жирона (Іспанське Королівство), що, за твердженням Позивача, було набуто подружжям за час перебування сторонами у шлюбі. При цьому і Позивач, і Відповідачка є громадянами України.
		Статтею 1 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» передбачено, що приватноправові відносини - це відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 вказаного Закону України іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється, зокрема, у формі, коли хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.
		Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 497 ЦПК України).
		У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.
		З урахуванням викладеного, на цивільні справи з іноземним елементом поширюються як загальні, так і спеціальні правила підсудності. Тому на стадії відкриття провадження суд повинен з`ясувати питання про те, чи поширюється його компетенція на розгляд даної справи.
		Закон України «Про міжнародне приватне право» (статті 75-77) передбачає договірну, загальну, альтернативну та виключну підсудність.
		Відповідно до частини першої статті 75 Закону підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
		За приписами пунктів 1 і 2 частини першої статті 76 Закону України № 2709-IV суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.
		Випадки виключної підсудності справ з іноземним елементом судам України визначені статтею 77 Закону.
		 
		Вирішення питання про поділ майна подружжя з іноземним елементом здійснюється відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про міжнародне приватне право», згідно з якою подружжя може обрати для регулювання майнових наслідків шлюбу право особистого закону одного з подружжя або право держави, у якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право держави, у якій це майно знаходиться. Аналогічні рекомендації щодо вказаного питання надано в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом" від 16.05.2013 № 24-754/0/4-13.
		Розглядаючи справи за участю іноземного елемента, судам слід з`ясовувати наявність чинного між державами договору та за його наявності - порядку регулювання спірних правовідносин, що виникли.
		Відповідно до ч. 1 ст. 27 Угоди між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах від 23.11.2000 встановлено, що до нерухомості й права власності на неї застосовується законодавство Договірної сторони, на території якої знаходиться нерухоме майно.
		Аналогічна норма міститься у ч. 2 ст. 42 Закону України «Про міжнародне приватне право», згідно з якою захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться. 
		Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 21 грудня 2016 року (справа № 954/2004, касаційне провадження № 6-899цс16), відповідно до якої за положеннями ЦПК України, який набув чинності 01 вересня 2005 року (стаття 114) (подібна до ст. 30 ЦПК України в ред. від 15.12.2017), Закону України «Про міжнародне приватне право» (розділи III та V) спори щодо нерухомого майна розглядаються за місцем знаходження цього майна та за правом, яке має найбільший зв`язок з правочином, якщо сторони не обрали інше право до цих правовідносин. 
		Статтею 22 Брюссельської постанови № 44/2001 про міжнародну підсудність, виконання судових рішень у цивільних і торговельних справах передбачено виключну підсудність у справах з приводу нерухомого майна. 
		Таким чином, за законодавством України та укладеними нею міжнародними договорами компетентними у справах з іноземним елементом визнаються суди держави, на території якої знаходиться спірне нерухоме майно.
		До аналогічного висновку прийшов і Верховний Суд у справі № 596/820/17 у постанові від 18 лютого 2019 року.
		Таким чином, враховуючи, що частина позовних вимог, заявлених ОСОБА_2 є майновим спором між колишнім подружжям щодо права власності на майно, придбане подружжям у в інших державах (Турецька Республіка, Королівство Іспанії), то в даному випадку на цей спір розповсюджуються правила виключної міжнародної підсудності, а саме, компетентними є суди за місцезнаходженням нерухомого майна.
		 
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Враховуючи, що вимоги про поділ нерухомого майна, розташованого на території іноземних держав не підлягають розгляду в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, провадження в цій частині підлягає закриттю. 
		 
		ІV. Резолютивна частина 
		Керуючись ст. 255 ЦПК України, суд ухвалив:
		1.Закрити провадження в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ наступних об`єктів нерухомого майна:
		-житлове приміщення у АДРЕСА_2 (№ в земельній ділянці 32135429), під`їзд № А, перший поверх, окреме приміщення №8;
		-складське приміщення у АДРЕСА_2 на земельній ділянці № НОМЕР_3 , малій земельній ділянці № НОМЕР_4 (№ в земельній ділянці 35227316), під`їзд № А, окремий об`єкт №3;
		-складське приміщення у АДРЕСА_2 на земельній ділянці № НОМЕР_3 , малій земельній ділянці № НОМЕР_4 (№ в земельній ділянці 35227319), під`їзд № А, першого поверху, окремий об`єкт №6;
		-квартира в Королівстві Іспанія, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50 кв. м.
		 
		2.Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
		Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її складання
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...