Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 742/2709/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано судом: 30.05.2022. Зареєстровано: 30.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2022.
Дата набрання законної сили: 27.05.2022
Номер судового провадження: 22-ц/4823/154/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		іменем України
		 
		27 травня 2022 року м. Чернігів
		 
		Унікальний номер справи № 742/2709/21
		Головуючий у першій інстанції - Коротка А. О.
		Апеляційне провадження № 22-ц/4823/154/22
		 
		Чернігівський апеляційний суд у складі:
		головуючого - судді Скрипки А.А.
		суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.
		 
		сторони: 
		позивач: ОСОБА_1 
		відповідач: Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної        медико-санітарної допомоги" Прилуцької районної ради Чернігівської          області    
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Короткої А.О. від 03 вересня 2021 року, місце ухвалення рішення м.Прилуки, дата складання повного тексту рішення 03 вересня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Прилуцької районної ради Чернігівської області про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу,
		 
		                            В С Т А Н О В И В:
		 
		У  липні  2021  року  ОСОБА_1   звернулась  до  суду  з  даним позовом     до     Комунального     некомерційного     підприємства    "Центр первинної медико-санітарної допомоги" (далі - КНП "ЦПМСД") Прилуцької районної ради Чернігівської області, в якому, з врахуванням зменшених позовних вимог (а.с.51-53), просила: визнати незаконним та скасувати наказ КНП "ЦПМСД" Прилуцької районної ради Чернігівської області №38 від 25.06.2021 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача Радьківського фельдшерського пункту 30.06.2021 року за п.1 статті 40 КЗпП України, із скороченням штату; поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача Радьківського фельдшерського пункту в КНП "ЦПМСД" Прилуцької районної ради Чернігівської області з 01.07.2021 року; стягнути з КНП "ЦПМСД" Прилуцької районної ради Чернігівської області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.07.2021 року до 08.08.2021 року, із розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 339 грн. 60 коп. в сумі 9 169 грн. 20 коп. Позивач також ставила питання про відшкодування їй понесених по справі судових витрат. Вимоги заявленого позову ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що з 01.07.2016 року вона працювала у відповідача на посаді завідувача Радьківського фельдшерського пункту. Наказом №38 від 25.06.2021 року ОСОБА_1 30.06.2021 року було звільнено з роботи за п.1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату. Позивач вказувала, що її звільнення є незаконним, проведеним із порушенням відповідачем ч.3 статті 184 КЗпП України, оскільки вона є одинокою матір`ю, вдовою, одна виховує малолітню дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що унеможливлює звільнення позивача, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення із обов`язковим працевлаштуванням. Позивач зазначала, що відповідач в процесі припинення не перебуває та не ліквідований. Позивач стверджувала, що відповідач визнавав її статус одинокої матері протягом всього періоду роботи, який є документально підтвердженим. Позивач вказувала, що з 09.08.2021 року вона була прийнята на роботу до відповідача на посаду завідувача Білошапківського фельдшерського пункту. 
		 
		Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03.09.2021  року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального  некомерційного  підприємства  "Центр  первинної медико-санітарної допомоги" Прилуцької районної ради Чернігівської області про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу. 
		 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції від 03.09.2021 року та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також вирішити питання розподілу судових витрат, стягнувши з відповідача на її користь понесені витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 3 000 грн., а також в суді апеляційної інстанції в розмірі 7 000 грн. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд не в повній мірі з`ясував обставини, що мають важливе значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, не прийняв до уваги всіх доказів по справі, та дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи. Із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.03.2018 року у справі №820/11570/15, від 28.01.2019 року у справі №392/1505/17-ц, ОСОБА_1 зазначає, що ч.3 статті 184 КЗпП України встановлює гарантію обмеження звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років, та передбачає можливість такого звільнення у випадках повної ліквідації підприємства, і за умови обов`язкового працевлаштування. Апелянт стверджує, що оскільки вона має статус однакої матері, то за відсутності ліквідації підприємства, її не можна було звільняти з роботи у спосіб, визначений оскаржуваним нею наказом відповідача, і без працевлаштування. Доводи апеляційної скарги вказують, що в даному випадку, подальше виконання роботодавцем обов`язку щодо працевлаштування позивача не має правового значення для вирішення питання законності її звільнення, оскільки на неї поширюються не загальні вимоги щодо працевлаштування, встановлені для всіх працівників частиною 2 статті 40, частиною 3 статті 49-2 КЗпП України, а спеціальні гарантії, визначені статтею 184 КЗпП України щодо неможливості звільнення таких осіб, як позивач. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі №569/15473/17, які судом першої інстанції необґрунтовано не були прийняті до уваги при вирішенні даного спору. Доводи апеляційної скарги зазначають, що судом першої інстанції при розгляді даного спору не було прийнято до уваги порушення відповідачем ч.3 статті 184 КЗпП України, встановлені витягом з акту управління Держпраці у Чернігівській області від 23.07.2021 року №25-03-011/0604, який було направлено із супровідним листом до Прилуцького відділу поліції для реєстрації кримінального правопорушення по факту грубого порушення законодавства про працю при звільненні ОСОБА_1 . Апелянт стверджує, що згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, по факту вищевказаного повідомлення, 06.08.2021 року було зареєстровано кримінальне провадження №12021270330000802 по факту грубого порушення вимог законодавства про працю при звільненні ОСОБА_1 , як одинокої матері, за попередньою правовою кваліфікацією за ч.2 статті 172 КК України. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції, встановивши обставини протиправного звільнення ОСОБА_1 , як одинокої матері, в порушення норм матеріального права, відмовив позивачу у задоволенні вимог заявленого нею позову, що є порушенням передбаченої ч.6 статті 43 Конституції України гарантії захисту від незаконного звільнення. 
		 
		У відзиві на апеляційну скаргу КНП "ЦПМСД" Прилуцької районної ради Чернігівської області просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03.09.2021 року. 
		 
		Відповідно до приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає дану справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03.09.2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Прилуцької районної ради Чернігівської області про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, без повідомлення учасників справи.
		Згідно ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Як вбачається з матеріалів справи, сторони даного спору обізнані про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи.
		 
		Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
		 
		В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що з 01.07.2016 року ОСОБА_1 працювала на посаді завідувача Радьківського фельдшерського пункту КНП "ЦПМСД" Прилуцької районної ради Чернігівської області (а.с.11).
		Рішенням 39 сесії 7 скликання Прилуцької районної ради Чернігівської області №19-39/VII від 15.02.2019 року "Про передачу закладів охорони здоров`я у комунальну власність Малодівицької селищної ради", з 01.03.2019 року було припинено право оперативного управління та вилучено у КНП ''ЦПМСД" Прилуцької районної ради Чернігівської області об`єкти нерухомості та майно, і передано їх безоплатно із спільної власності територіальних громад сіл, селищ Прилуцького району у комунальну власність Малодівицької селищної ради. Доручено КНП ''ЦПМСД" Прилуцької районної ради Чернігівської області та Малодівицькій селищній раді здійснити заходи щодо приймання-передачі зазначених об`єктів нерухомості та майна відповідно до вимог чинного законодавства України, а після передачі зазначених установ, об`єктів нерухомості та майна - виключити їх з Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ Прилуцького району (а.с.44).
		До Переліку об`єктів нерухомості територіальних громад сіл, селищ Прилуцького району, які передаються у комунальну власність Малодівицької селищної ради, включено, зокрема, Радьківський фельдшерський пункт, с.Радьківка (а.с.40-41).
		Наказом КНП ''ЦПМСД" Прилуцької районної ради Чернігівської області №14 від 15.03.2021 року працівників підприємства відповідача було попереджено про можливе вивільнення, у зв`язку із передачею у комунальну власність територіальних громад всіх об`єктів спільної власності територіальних громад, та у зв`язку із зміною власника закладу. Завідувача Радьківскього фельдшерського пункту ОСОБА_1 було ознайомлено під розпис  із даним наказом 18.03.2021 року (а.с.45-46).
		Наказом КНП ''ЦПМСД" Прилуцької районної ради Чернігівської області №35 від 23.06.2021 року з 01.07.2021 року було припинено діяльність, в тому числі, і Радьківського фельдшерського пункту (пункт 1.1. даного наказу). Згідно з пунктом 1.8. вказаного наказу, виведено з 01.07.2021 року зі структури КНП ''ЦПМСД" Прилуцької районної ради Чернігівської області Радьківський фельдшерський пункт із штатною чисельністю 1,5 штатні посади шляхом скорочення в зв`язку з ліквідацією закладу: завідувач фельдшерського пункту - 1,0 посади; молодша медична сестра - 0,5 посади (а.с.34-36). 
		Листом №235-А від 29.06.2021 року адміністрацією КНП ''ЦПМСД" Прилуцької  районної  ради  Чернігівської області було надано інформацію Голові профспілкового комітету ОСОБА_3 щодо відсутності вільних вакансій на підприємстві (а.с.47).
		Згідно наказу відповідача від 25.06.2021 року, ОСОБА_1 30.06.2021 року було звільнено з посади завідувача Радьківського фельдшерського пункту КНП ''ЦПМСД" Прилуцької районної ради Чернігівської області за п.1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату. Даним наказом було визначено виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку, а також провести виплату вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку (а.с.6). 
		Відповідно до матеріалів справи (а.с.8-10), позивач ОСОБА_1 є вдовою, одинокою матір`ю, має на утриманні дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , свідоцтва про смерть НОМЕР_2 , довідки про склад сім`ї позивача ОСОБА_1 (а.с.8-10). Статус позивача, як одинокої матері, відповідачем по справі не оспорюється.   
		Наказом КНП ''ЦПМСД" Прилуцької районної ради Чернігівської області №46 від 23.07.2021 року позивачу визначено виплатити компенсацію за невикористану соціальну відпустку (одинока мати) за 2021 рік, в кількості 10 календарних днів (а.с.38).  
		За  інформацією  управління  Держпраці  у  Чернігівській  області №473/25-С354/С397/03/16-07 від 23.07.2021 року, в ході проведення позапланового контрольного заходу встановлено, що звільнення з ініціативи власника ОСОБА_1 , як одинокої матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років, є порушенням ч.3 статті 184 КЗпП України. За результатами проведеного контрольного заходу директору КНП "ЦПМСД" видано припис на усунення виявленого порушення, та складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 статті 41 КУпАП. Зазначено, що матеріали контрольного заходу направлено до правоохоронних органів для прийняття рішення, згідно з вимогами статті 214 КПК України (а.с.54).
		Відповідно до наказу КНП "ЦПМСД" Прилуцької районної ради Чернігівської області №52 від 05.08.2021 року, ОСОБА_1 з 09.08.2021 року прийнято на посаду завідувача Білошапківського фельдшерського пункту (а.с.33).
		 
		Позивач ОСОБА_1 стверджує, що її було працевлаштовано на нову посаду, як нового працівника, а не в порядку поновлення її на посаді, як незаконно звільненого працівника, у зв`язку з чим дана обставина не впливає на позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача, про поновлення на посаді, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.07.2021 року по 08.08.2021 року.   
		 
		Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 03.09.2021 року, відмовляючи у задоволенні вимог заявленого ОСОБА_1 позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення відповідачем ОСОБА_1 , яка є одинокою матір`ю при наявності дитини віком до 14 років, не може бути визнано судом незаконним, оскільки ОСОБА_1 було звільнено за виключних обставин - повна ліквідація очолюваного позивачем Радьківського фельдшерського пункту. Суд першої інстанції вказав у рішенні від 03.09.2021 року, що при звільненні ОСОБА_1 формально мав місце факт порушення ч.3 статті 184 КЗпП України, оскільки як одиноку матір при наявності дитини віком до чотирнадцяти років, позивача було звільнено без негайного працевлаштування. Однак, як зазначив суд першої інстанції, зважаючи на те, що станом на момент звільнення позивача у КНП ''ЦПМСД'' Прилуцької районної ради Чернігівської області не було жодних вільних вакансій, а при появі такої вона зразу була запропонована ОСОБА_1 , то заданих обставин, відсутні підстави для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача та поновлення її на роботі, оскільки на даний час ОСОБА_1 вже є працевлаштованою у Білошапківському фельдшерському пункті КНП ''ЦПМСД'' Прилуцької районної ради Чернігівської області. При цьому, суд першої інстанції вказав, що відповідачем належним чином виконана умова про обов`язкове працевлаштування позивача, передбачена ч.3 статті 184 КЗпП України.
		 
		Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що в ході апеляційного розгляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 03.09.2021року про відмову у задоволенні вимог заявленого ОСОБА_1 позову, та щодо невідповідності вказаного висновку суду першої інстанції нормам права, які регулюють спірні правовідносини.
		 
		З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.     
		 
		Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного   здійснення    громадянами    права    на    працю,    гарантує   рівні можливості   у  виборі   професії   та  роду  трудової  діяльності,  реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (статті: 2, 36, 40, 41 КЗпП України).
		Відповідно до приписів п.1 ч.1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		 
		Як вбачається із наведеної норми закону, поняття змін в організації виробництва і праці не вичерпується лише реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників. Власник або уповноважений ним орган вправі на свій розсуд вносити зміни до штатного розпису, в тому числі має право зменшити чисельність посад, здійснити звільнення працівників, одночасно прийнявши рішення про прийняття на роботу працівників іншого фаху і кваліфікації, чисельність інших посад.
		Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
		Виходячи із наведених вимог закону, право визначати чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженого органу підприємства. Власник має право, на свій розсуд, вносити зміни в штатний розпис. 
		Згідно із роз`ясненнями п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 ''Про практику розгляду судами трудових спорів'' (із наступними змінами), розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
		Відповідно до ч.1,ч.5 статті 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
		Як вбачається із копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Прилуцької районної ради Чернігівської області є юридичною особою, і в стані припинення не перебуває. Разом з тим, Радьківський фельдшерський пункт є структурним підрозділом підприємства, і статусом окремої юридичної особи не наділений. Вказана обставина по справі відповідачем не спростовується. 
		На запит апеляційного суду (а.с.129) Малодівицькою селищною радою Прилуцького району Чернігівської області було надано інформацію щодо статусу переданого рішенням Прилуцької районної ради Чернігівської області (39 сесія 7 скликання) №19-39/VII від 15.02.2019 року у комунальну власність Малодівицької селищної ради Радьківського фельдшерського пункту (а.с.130,131). За інформацією Малодівицької селищної ради, 28.02.2019 року рішенням Малодівицької селищної ради було прийнято до комунальної власності селищної ради майно, що перебувало на праві оперативного управління КНП "ЦПМСД" Прилуцької районної ради Чернігівської області. При цьому, фельдшерський пункт с.Радьківка було ліквідовано з метою оптимізації роботи підприємства впорядкування його економічного функціонування. 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду  від 18.09.2018 року у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18), провадження №11-431асі18  зроблено висновок відносно того, що ''ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. На відміну від ліквідації чи реорганізації юридичної особи ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу  згідно  з  пунктом  1  частини  першої  статті  40  КЗпП України виключно з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з такими змінами при умові дотримання власником вимог частини другої статті 40, статей 42, 43, 49-2 КЗпП України".
		 
		Приймаючи до уваги наведене, у даній справі наявний факт зміни внутрішньої організації юридичної особи КНП "ЦПМСД" Прилуцької районної ради Чернігівської області впровадженням змін в організаційній структурі підприємства шляхом виключення з 01.07.2021 року із його структури Радьківського фельдшерського пункту, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про те, що звільнення ОСОБА_1 не може бути визнано судом незаконним, оскільки її було звільнено за виключних обставин, а саме, повна ліквідація очолюваного позивачем Радьківського фельдшерського пункту, є безпідставним. 
		 
		Відповідно до ч.3 статті 184 КЗпП України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179 КЗпП України), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
		Таким чином, статтею 184 КЗпП України регламентовано гарантію обмеження звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років, та передбачено можливість такого звільнення у випадках повної ліквідації підприємства і за умови обов`язкового працевлаштування.
		Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі №820/11570/15, провадження №К/9901/6679/18; від 28.01.2019 року у справі №392/1505/17-ц, провадження №61-38857св18; від 26.06.2019 року у справі №414/1148/16-ц, провадження №61-29151св18; від 02.09.2021 року у справі №182/239/18, провадження №61-16216св19.
		 
		Обгрунтовуючи вимоги заявленого позову, позивач ОСОБА_1 посилалась на ті обставини, що вона є вдовою, матір`ю малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку виховує та утримує одна, що є документально підтвердженим, а саме, копією свідоцтва про народження дитини (а.с.8), копією довідки  про смерть батька дитини ОСОБА_4 (а.с. 9), копією довідки про склад сім`ї від 08.04.2021 року (а.с.10), копією особової картки працівника (а.с.11). Статус позивача, як одинокої матері, відповідачем не оспорюється. 
		За даних обставин, на ОСОБА_1 , як на одиноку матір, поширюються гарантії дотримання трудових прав, визначені ч.3 статті 184 КЗпП України, і її звільнення з роботи за ініціативою роботодавця у зв`язку із скороченням штату в даному випадку відбулось всупереч вимогам трудового законодавства України.
		При цьому, апеляційним судом приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про необхідність дослідження доказів про існування яких стороні позивача стало відомо 23.09.2021 року, під час ознайомлення із матеріалами кримінального провадження №12021270330000802, зареєстрованого 06.08.2021 року на підставі витягу з акту управління Держпраці у Чернігівській області від 23.07.2021 року №25-03-011/-0604.
		 
		Апеляційний суд, на підставі приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі №153/1334/16-ц, провадження № 61-16362св18 відносно того, що суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню, і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи.
		За даних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне проведення апеляційного перегляду даної справи із врахуванням наданих позивачем документів (а.с.79-82). 
		Так, з копій листа управління Держпраці у Чернігівській області про направлення до Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області 05.08.2021 року матеріалів позапланового контрольного     заходу     та     витягу     із     акту     №25-03-011/-0604    від 23.07.2021  року;   витягу   з   ЄРДР,   номер   кримінального  провадження: 12021270330000802, дата реєстрації провадження: 06.08.2021 року (а.с.79-82) вбачається, що за результатами позапланової перевірки КНП "ЦПМСД" Прилуцької районної ради Чернігівської області від 23.07.2021 року управлінням Держпраці у Чернігівській області були встановлені порушення ч.3 статті 184 КЗпП України, які за повідомленням начальника управління Держпраці у Чернігівській області внесені до ЄРДР 06.08.2021 року, із правовою кваліфікацією за ч.2 статті 172 КК України - грубе порушення вимог законодавства про працю, що виразилось у звільненні керівником даного підприємства жінки, яка являється одинокою матір`ю, має дитину віком до чотирнадцяти років.
		При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що наявність порушень, встановлених управлінням Держпраці у Чернігівській області у листі №473/25-С354/С397/03/16-07 від 23.07.2021 року (а.с.54), відповідачем в ході судового розгляду даної справи не спростовувалась. 
		Приймаючи до уваги вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що наказ КНП ''ЦПМСД" Прилуцької районної ради Чернігівської області №38 від 25.06.2021 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача Радьківського фельдшерського пункту 30.06.2021 року за п.1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату, є таким, що винесений відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню При цьому, позивач ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді завідувача Радьківського фельдшерського пункту з 01.07.2021 року.
		Доводи апеляційної скарги відносно того, що в даному випадку виконання роботодавцем обов`язку щодо працевлаштування позивача 09.08.2021 року не має правового значення для вирішення питання законності її звільнення, оскільки на неї поширюються не загальні вимоги щодо працевлаштування, встановлені для всіх працівників частиною 2 статті 40, частиною 3 статті 49-2 КЗпП України, а спеціальні гарантії, визначені статтею 184 КЗпП України щодо неможливості звільнення таких осіб, як позивач, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду даної справи. 
		Твердження відповідача щодо неможливості поновлення позивача на посаді у зв`язку із відсутністю в структурі підприємства Радьківського фельдшерського пункту, не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом, оскільки  питання визначення організаційної структури підприємства належать виключно до компетенції відповідача, як самостійного суб`єкта господарювання.
		Приймаючи до уваги, що звільнення позивача відбулось із порушенням норм трудового законодавства, і ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі, апеляційний суд дійшов висновку, що на користь позивача з відповідача КНП ''ЦПМСД" Прилуцької районної ради Чернігівської області підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме, з 01.07.2021 року по 08.08.2021 року, з огляду на приписи ч.1, ч.2 статті 235 КЗпП України. 
		 
		У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із незаконним звільненням, середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України ''Про оплату праці'' за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок №100).
		При визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, апеляційний суд приймає до уваги положення п.2, п.5 розділу ІV, п.8 Порядку №100. 
		 
		Як вбачається із наданих позивачем копій розрахункових листів (а.с.15,16), з врахуванням сум обов`язкових податків і зборів за квітень 2021 року їй нараховано 6 452 грн. 32 коп. за 22 робочі дні, а за травень 2021 року - 6 452 грн. 32 коп. за 18 робочих днів.  
		Розрахунок        середньоденної       заробітної       плати       наступний: (6 452 грн. 32 коп. + 6 452 грн. 32 коп.):(22 дн.+18 дн.) = 12 904 грн. 64 коп.:40 дн. = 322 грн. 62 коп. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 01.07.2021 року по 08.08.2021 року (27 робочих днів) становить суму 8 710 грн. 74 коп., з якої провести відрахування сум обов`язкових податків і зборів. Розрахунок наступний: 322 грн. 62 коп. х 27 дн. = 8 710 грн. 74 коп. 
		 
		Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 03.09.2021 року частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. 
		За даних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03.09.2021 року, скасувати.
		При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до КНП ''ЦПМСД" Прилуцької районної ради Чернігівської області задовольнити частково. Визнати незаконним та скасувати наказ КНП ''ЦПМСД" Прилуцької районної ради Чернігівської області від 25.06.2021 року №38 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача Радьківського фельдшерського пункту 30.06.2021 року за п.1 статті 40 КЗпП України, із скороченням штату. За даних обставин, необхідно поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача Радьківського фельдшерського пункту в КНП ''ЦПМСД" Прилуцької районної ради Чернігівської області з 01.07.2021 року. При цьому, стягнути з КНП ''ЦПМСД" Прилуцької районної ради Чернігівської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.07.2021 року по 08.08.2021 року в сумі 8 710 грн. 74 коп., з якої провести відрахування сум обов`язкових податків і зборів. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити.
		 
		Стосовно розподілу судових витрат між сторонами апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		 
		Приписами ч.1 статті 141 ЦПК України регламентовано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до п.3 ч.2 статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Приймаючи до уваги, що апеляційним судом позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за заявлення якої підлягав до сплати  судовий збір, у розумінні п.1 ч.1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", задоволена частково, а саме, на 95 %, відповідно до приписів ч.1 статті 141 ЦПК України, стягненню з КНП ''ЦПМСД" Прилуцької районної ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1 293 грн. 90 коп. в рахунок часткового відшкодування документально підтверджених понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги (а.с.95).
		 
		Також, як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору про надання правової допомоги №14/21 від 01.07.2021 року (а.с.58-59) та ордеру на надання правової допомоги №1015576 від 01.07.2021 року (а.с.18), інтереси позивача ОСОБА_1 в суді першої інстанції представляла адвокат Сотніченко О.М. Розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу від 03.09.2021 року, що містять в собі детальний опис виконаних адвокатом робіт (а.с.60), сторони визначили, що вартість робіт становить 3 000 грн., які фактично були сплачені ОСОБА_1 адвокату Сотніченко О.М (а.с.61). На підставі договору про надання правової допомоги від 14.09.2021 року та ордеру на надання правової допомоги серії ЧН №089723 від 14.09.2021 року, інтереси позивача ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції представляє адвокат Коваленко О.Ю. (а.с.78,83). Розрахунком витрат на правничу допомогу від 28.09.2021 року та актом здачі-прийняття послуг з надання правничої допомоги від 28.09.2021 року, що містять в собі детальний опис виконаних адвокатом робіт (а.с.84,85), сторони визначили, що вартість робіт становить 7 000 грн., які фактично були сплачені ОСОБА_1 адвокату Коваленку О.Ю. (а.с.86).
		 
		Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		 
		Відповідно до приписів ч.1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, вказала на те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
		  
		При цьому, необхідно зазначити, що в ході судового розгляду даної справи відповідач не подавав відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, не наводив обґрунтування та не надав відповідних доказів на підтвердження неспівмірності заявлених судових витрат, не спростовував розміру витрат на правничу допомогу. 
		 
		Приймаючи до уваги, що апеляційна скарга та позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено апеляційним судом частково, із врахуванням вищезазначених норм права, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з КНП ''ЦПМСД" Прилуцької районної ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 в рахунок часткового відшкодування документально підтверджених витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 2 850 грн., а також в апеляційному суді, у розмірі 6 650 грн. Загальна сума до стягнення становить: 2 850 грн. + 6 650 грн. = 9 500 грн. 
		 
		Керуючись статтями: 137, 141, 367, 369, 374; п.1, п.4 ч.1,ч.2 статті 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
		 
		                            П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 вересня 2021 року, скасувати.
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Прилуцької районної ради Чернігівської області про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, задовольнити частково.
		Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Прилуцької районної ради Чернігівської області від 25 червня 2021 року №38 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача Радьківського фельдшерського пункту КНП ''ЦПМСД'' ПРР ЧО, 30 червня 2021 року за п.1статті 40 КЗпП України, із скороченням штату.
		Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача Радьківського фельдшерського пункту в Комунальному некомерційному підприємстві "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Прилуцької районної ради Чернігівської області з 01 липня 2021 року.
		Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Прилуцької районної ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 40314763) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 липня 2021 року до 08 серпня 2021 року у сумі 8 710 (вісім тисяч сімсот десять) грн. 74 коп., з якої провести відрахування сум обов`язкових податків і зборів.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити.
		 
		Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Прилуцької районної ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 40314763) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 1 293 (одну тисячу двісті дев`яносто три) грн. 90 коп. в рахунок часткового відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
		 
		Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Прилуцької районної ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 40314763) на користь ОСОБА_1   (РНОКПП НОМЕР_3 ) 9 500 (дев`ять тисяч п`ятсот) грн. в рахунок часткового відшкодування витрат на правову допомогу в судах першої та апеляційної інстанції.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
		 
		Дата складення повної постанови - 27.05.2022 року.
		 
		 
		Головуючий:                                                  Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...