Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/1612/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 30.05.2022. Зареєстровано: 30.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 01.06.2022.
Дата набрання законної сили: 22.02.2022
Номер судового провадження: 3701 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 лютого 2022 року                      м. Харків                        Справа № 905/1612/20  
		 
		          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя  Фоміна В.О.
		 
		за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» (вх.№3701 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 03.11.2021, ухвалене суддею Ніколаєвою Л.В. у приміщенні господарського суду Донецької області 03.11.2021 (повне рішення складено 15.11.2021) у справі №905/1612/20
		за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ,
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» , м.Курахове Донецької області,
		про стягнення 148746882,27 грн,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням господарського суду Донецької області від 03.11.2021 позов АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено. Стягнуто з ТОВ «ДТЕК Східенерго» на користь АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» основний борг у розмірі 148746882,27 грн, судовий збір у розмірі 735700,00 грн.
		Суд першої інстанції зазначив, що правовідносини сторін щодо постачання природного газу протягом липня - вересня 2019 року були врегульовані договором постачання природного газу № 5456/19-ЕЕ-20 від 26.07.2019, яким визначені зобов`язання позивача щодо постачання природного газу для виробництва електричної енергії у замовлених відповідачем обсягах та кореспондуючі зобов`язання відповідача щодо оплати такого природного газу; питання щодо ціни, за якою здійснюються постачання природного газу позивачем та його оплата відповідачем, та порядку її зміни, погоджено сторонами у розділі 4 цього договору шляхом встановлення ціни природного газу відповідно до вимог Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою КМУ від 19.10.2018 № 867 (далі - Положення), та інших нормативно-правових актів і визначення її в Прейскуранті на природний газ із ресурсів акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , який розміщується на офіційному сайті позивача; ціни природного газу, які визначені у Прейскурантах, у кожному періоді відповідали приписам Постанови КМУ від 03.04.2019 № 293, та з огляду на умови п. 4.5 договору, мали самостійно відслідковуватись відповідачем, вважались доведеними до його відома у т.ч. шляхом розміщення на офіційному сайті позивача (з дати такого розміщення, але не пізніше дати їх введення в дію) та були обов`язковими при розрахунках за природний газ за договором; у даному випадку не підписання між сторонами додаткових угод щодо зміни ціни природного газу, за висновками суду першої інстанції, не має правового значення, оскільки жодним чином не скасовує обов`язковості нової (зміненої) ціни природного газу, яка визначена у відповідності до умов договору, а отже і не звільняє сторін від її застосування, подібні висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №908/1055/17; додаткова угода б/н від 29.07.2019 щодо зміни ціни природного газу, на яку посилається відповідач та дублікат якої додано до відзиву на позов, не підписана позивачем, доказів її направлення (як оригіналу, так і дублікату) на адресу позивача та отримання ним до суду не надано, акти приймання - передачі природного газу за липень - вересень 2019 року, які надсилались позивачу, складені відповідачем із зазначенням ціни на рівні 2895 грн за 1000 куб. м, що не відповідає умовам п. п. 3.8, 4.1, 4.5 договору, не прийняті позивачем з цих підстав та у встановленому порядку повернуті ним без розгляду та підписання; листування сторін, яке велося протягом серпня 2019 року - квітня 2020 року, свідчить про неприйняття позивачем пропозиції відповідача щодо ціни природного газу на рівні 2895 грн за 1000 куб. м та підтвердження ним постачання природного газу виключно на умовах договору та відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, Постанов КМУ від 19.10.2018 № 867 та від 03.04.2019 № 293. Суд першої інстанції також вказав, що застосування ціни природного газу на рівні 2895 грн за 1000 куб.м, чи на будь-якому іншому рівні, визначеному відповідачем на власний розсуд, є таким, що суперечить умовам укладеного між сторонами договору та нормативно-правовим актам КМУ (постанови від 19.10.2018 № 867, від 03.04.2019 № 293), якими врегульовані відносини сторін.
		Місцевий господарський суд дійшов висновку, що загальна вартість природного газу, який поставлений позивачем та прийнятий відповідачем протягом липня - вересня 2019 року, складає 414153823,84 грн з урахуванням цін природного газу, які відповідають Прейскурантам та застосовані позивачем, а також тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, який встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2001, однак відповідачем не виконано свої зобов`язання належним чином та не сплачено вартість природного газу, який поставлено позивачем протягом липня - вересня 2019 року, своєчасно та у повному обсязі, внаслідок чого на момент ухвалення рішення у даній справі у нього виник борг за вересень 2019 року у розмірі 148746882,27 грн.
		Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить вищевказане рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Заявник скарги наполягає на тому, що, на його думку, виходячи з забезпечення рівня беззбитковості його господарської діяльності, справедливою вартістю 1000 куб.м. природного газу є та, що зазначена у додатковій угоді, проект якої було направлено відповідачем позивачеві листом від 29.07.2019, а саме - 2895,00 грн без ПДВ на весь строк дії Договору починаючи з 29.07.2019, однак позивач не надав відповіді на лист від 29.07.2019 та не заявив незгоди щодо запропонованої відповідачем вартості газу; позивач не припинив постачання природного газу, не надав у розумний строк незгоди щодо запропонованої вартості газу та не здійснив розірвання Договору, що, на думку апелянта, свідчить про його згоду з пропозицією відповідача. Апелянт зазначає, що відповідачем в повному обсязі сплачено вартість спожитого газу (з урахуванням умов додаткової угоди від 29.07.2019), що свідчить про відсутність предмету спору по цій справі. За твердженням заявника скарги, оскільки умовами Договору не визначена щомісячна вартість природного газу, первинні документи сторонами не підписано, а відповідач не визнає коректність розрахунків позивача, суд першої інстанції повинен був дослідити питання договірної вартості природного газу та прийняти до уваги долучений відповідачем висновок судового експерта щодо визначення ціни газу, однак суд цього не зробив, відмовив у призначенні відповідної судової експертизи та дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.12.2021 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.) відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою та призначено її розгляд на 08.02.2022 о 14:00 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №104. Встановлено учасникам справи строк до 04.02.2022 для подання відзивів на апеляційну скаргу, а також для подання заяв, клопотань тощо.
		Відповідач у межах установленого судом строку надіслав засобами електронного та поштового зв`язку клопотання (вх.№1063 від 28.01.2022 та вх.№1172 від 31.01.2022), в якому просить суд апеляційної інстанції: визнати нечинним судове рішення від 03.11.2021 по справі №905/1612/20 в частині стягнення суми боргу; закрити провадження по справі №905/1612/20 в частині стягнення суми боргу; постановити ухвалу про повернення ТОВ "ДТЕК Східенерго" судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги на рішення суду від 03.11.2021 по справі №905/1612/20.
		Заявник зазначає про те, що в грудні 2021 року між ТОВ «ДТЕК Східенерго» та АТ "НАК "Нафтогаз України" було врегульовано питання погашення заборгованості за договором постачання природного газу №5456/19-ЕЕ-20 від 26.07.2019 шляхом укладення договорів від 24.12.2021 про організацію взаєморозрахунків із залученням бюджетних субвенцій; сукупний розмір субвенції за договорами про організацію взаєморозрахунків складає 148746882,27 грн, що повністю співпадає з розміром стягненої судом заборгованості за договором постачання природного газу; оплати за договорами про організацію взаєморозрахунків здійснені у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями №1, №2 та №7 від 28.12.2021 (копії договорів про організацію взаєморозрахунків та копії платіжних доручень додано до клопотання). Отже, як зазначає заявник, станом на січень 2022 року борг за договором постачання природного газу №5456/19-ЕЕ-20 від 26.07.2019 відсутній.
		В обґрунтування процесуальних підстав для визнання нечинним рішення господарського суду та закриття провадження у справі у відповідній частині заявник посилається на ст.275 ГПК України, а також на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №909/482/18.
		31.01.2022, тобто в межах установленого судом строку, позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому також зазначає, що у грудні 2021 року, тобто після ухвалення оскаржуваного судового рішення від 03.11.2021 в даній справі, сума боргу була сплачена відповідачем у повному обсязі згідно з договорами від 24.12.2021 про організацію взаєморозрахунків. Разом з тим, позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, оскільки, на його думку, воно є законним і обґрунтованим.
		01.02.2022 до суду надійшло клопотання ТОВ «ДТЕК Східенерго» про участь представника даного товариства у судовому засіданні 08.02.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".
		07.02.2022, з огляду на необхідність розгляду вказаного клопотання та у зв`язку з відпусткою судді Пуль О.А. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.
		Ухвалою колегії суддів у вказаному складі від 07.02.2022 вищевказане клопотання ТОВ «ДТЕК Східенерго» про участь представника даного товариства у судовому засіданні 08.02.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" було задоволено.
		Позивач, АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , також звертався до суду з заявою про участь представника в судовому засіданні 08.02.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (вх.№1096 від 31.01.2022), однак 07.02.2022 надав заяву (вх.№1485), якою просив залишити вищевказану заяву без розгляду, посилаючись на те, що НАК "Нафтогаз України" прийнято рішення про відрядження повноважного представника до Східного апеляційного господарського суду для участі в судовому засіданні 08.02.2022.
		За таких обставин, заяву позивача про участь представника в судовому засіданні 08.02.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" залишено судом без розгляду.
		У судовому засіданні 08.02.2022 представник відповідача (у режимі відеоконференції), зазначаючи, що предмет спору в даній справі став відсутнім на стадії апеляційного розгляду, наполягав на задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, визнання оскаржуваного рішення нечинним в частині стягнення суми боргу та повернення ТОВ "ДТЕК Східенерго" судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
		Відповідаючи на запитання суду щодо процесуальних підстав для вчинення відповідних дій, вказаний учасник справи звернувся до суду з усним клопотанням про надання відповідачеві часу для додаткового обґрунтування таких підстав.
		Представник позивача, підтвердивши факт погашення відповідачем заборгованості, яку було стягнуто оскаржуваним рішенням, водночас підтримав правову позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу.
		Ухвалою суду від 08.02.2022 в судовому засіданні було оголошено перерву до 22.02.2022 о 17:00 год., також вказаною ухвалою задоволено клопотання представника ТОВ "ДТЕК Східенерго" про проведення наступного судового засідання за участю представника зазначеного товариства, адвоката Ліневич Л.В., в режимі  відеоконференції  поза  межами  приміщення  суду  за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів.
		Позивач, АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», 09.02.2022 надав заяву (вх.№ 1598) про участь представника даного товариства, адвоката Лисенка В.О. в судовому засіданні 22.02.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon". Ухвалою суду від 09.02.2022 вказану заяву було задоволено.
		16.02.2022 до суду надійшла заява представника ТОВ "ДТЕК Східенерго" (вх.№ 2015) про участь представника даного товариства, адвоката Жукова А.О., у судовому засіданні 22.02.2022 о 17:00 годині в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою суду від 21.02.2022 вказану заяву було задоволено.
		Представник ТОВ "ДТЕК Східенерго" також надав пояснення (вх.№2055 від 17.02.2022) щодо правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги. У вказаних поясненнях відповідач наводить наступні доводи: його вимоги щодо часткового визнання нечинним рішення та закриття провадження в частині стягнення суми боргу ґрунтуються на правовій позиції Верховного Суду, яка зазначена в Огляді практики застосування Верховним Судом Закону України «Про судовий збір» у господарських справах за лютий 2021 - червень 2021 року, а також у постанові від 25.03.2021 по справі №909/482/18. На думку відповідача, обставини справи №909/482/18 повністю ідентичні ситуації, яка склалась на стадії апеляційного оскарження по справі №905/1612/20: а саме, рішенням суду першої інстанції у справі №909/482/18 задоволено позовні вимоги; відповідачем подано апеляційну скаргу; на стадії апеляційного провадження сторонами було врегульовано питання погашення боргу, а скаржник звернувся до апеляційного суду із клопотанням про визнання рішення нечинним, закриття провадження по справі та повернення судового збору за подання апеляційної скарги. За наслідками розгляду апеляційної скарги у справі №909/482/18 Західним апеляційним господарським судом прийнято ухвалу від 23.12.2020, якою: визнано нечинним рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2018 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки; провадження у справі за позовом Національного банку України до ТОВ "Скорзонера" про звернення стягнення на предмет іпотеки закрито; повернуто з Державного бюджету 925050,00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.03.2021 по справі №909/482/18 ухвала Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 залишена без змін.
		Таким чином, на думку відповідача, Касаційний господарський суд підтвердив наявність правових підстав для часткового визнання нечинним рішення та закриття провадження судом апеляційної інстанції в випадку відсутності предмету спору (виконання зобов`язання на стадії апеляційного провадження), що  додатково підтверджено Верховним Судом в Огляді практики застосування Верховним Судом Закону України «Про судовий збір» у господарських справах за лютий 2021 - червень 2021 року.
		22.02.2022 ТОВ "ДТЕК Східенерго" звернулося з заявою (вх.№2235), в якій просило здійснювати розгляд справи без участі представника Ліневич Л.В. - оскільки в судовому засіданні 22.02.2022 інтереси відповідача представлятиме адвокат Жуков А.О.
		Присутні в судовому засіданні 22.02.2022 представники сторін (у режимі відеоконференції) підтримали викладену ними письмово правову позицію.
		Розглянувши клопотання відповідача (вх.№1063 від 28.01.2022 та вх.№1172 від 31.01.2022), в якому заявник просить суд апеляційної інстанції: визнати нечинним судове рішення від 03.11.2021 по справі №905/1612/20 в частині стягнення суми боргу; закрити провадження по справі №905/1612/20 в частині стягнення суми боргу; постановити ухвалу про повернення ТОВ "ДТЕК Східенерго" судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги на рішення суду від 03.11.2021 по справі №905/1612/20 - колегія суддів зазначає наступне.
		Як було встановлено вище, в апеляційній скарзі відповідач просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. За подання вказаної скарги заявником було сплачено 1103550,00 грн судового збору (т.4, а.с.115), що відповідає встановленому законом розміру.
		В подальшому між сторонами було врегульовано спірне питання щодо погашення заборгованості за договором постачання природного газу №5456/19-ЕЕ-20 від 26.07.2019, а саме, у грудні 2021 року, тобто після ухвалення оскаржуваного судового рішення від 03.11.2021 в даній справі, сума боргу була сплачена відповідачем у повному обсязі згідно з договорами від 24.12.2021 про організацію взаєморозрахунків. Вказані обставини підтверджуються доказами, наданими до матеріалів справи відповідачем (т.4, а.с. 131 - 146) та позивачем (т.4, а.с.164 - 183).
		В обґрунтування процесуальних підстав для визнання нечинним рішення господарського суду та закриття провадження у справі у відповідній частині заявник посилається на ст.275 ГПК України.
		Відповідно до п.3 ч.1 вказаної норми, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.
		Згідно зі ст.274 ГПК України, у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.  Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам  статей 191,  192  цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
		Тобто, як вбачається з системного аналізу вищенаведених процесуальних норм, підставою для визнання нечинним рішення суду першої інстанції може бути виключно прийняття судом відмови позивача від позову або затвердження мирової угоди сторін в порядку ст.191, 192 ГПК України.
		Водночас, матеріалами справи та поясненнями сторін в ході апеляційного провадження підтверджується, що позивач від позову не відмовлявся, мирова угода сторонами не укладалася та не подавалася на затвердження суду. 
		Відповідно до змісту договорів від 24.12.2021 про організацію взаєморозрахунків, копії яких було надано сторонами до матеріалів справи, зазначені договори укладено не на виконання оскаржуваного рішення господарського суду Донецької області 03.11.2021  у даній справі №905/1612/20, і взагалі, не у зв`язку з розглядом цієї справи в суді, а згідно з вимогами чинного законодавства, яким врегульовано спірні матеріально-правові відносини, зокрема, Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення". Тобто вказані договори не є мировою угодою в розумінні ст.192 ГПК України, а відтак, укладення цих правочинів не є підставою для визнання оскаржуваного судового рішення нечинним та закриття у зв`язку з цим провадження у справі.
		Відповідач, посилаючись на те, що станом на 22.02.2022 предмет спору відсутній у зв`язку з погашенням ним боргу перед позивачем після відкриття апеляційного провадження, та наполягаючи на тому, що об`єктивні причини розглядати апеляційну скаргу відсутні - водночас не подавав до суду апеляційної інстанції заяв щодо відмови від апеляційної скарги в порядку ч.4 ст.266 ГПК України. 
		Окрім того, ним не доведено наявності фактичних та правових підстав для визнання оскаржуваного рішення нечинним та, відповідно, для закриття провадження у справі, а також не наведено посилань на норми чинного ГПК України, які передбачали б вчинення судом апеляційної інстанції відповідних дій за даних обставин.
		Стосовно судових рішень у справі №909/482/18, на які посилається відповідач, колегія суддів зазначає наступне.
		Як вбачається із процесуальних документів у справі №909/482/18, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020, із посиланням на те, що предмет спору став відсутній лише на стадії апеляційного провадження:
		- частково задоволено клопотання ТОВ "Скорзонера" про закриття провадження у справі № 909/482/18;
		- задоволено клопотання Національного банку України про закриття провадження у справі у справі № 909/482/18;
		- визнано нечинним рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2018 у справі в частині звернення стягнення на предмет іпотеки;
		- в частині стягнення з ТОВ "Скорзонера" на користь Національного банку України судового збору у сумі 616 700,00 грн рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2018 залишено без змін;
		- провадження у справі за позовом Національного банку України до ТОВ "Скорзонера" про звернення стягнення на предмет іпотеки закрито;
		- повернуто з Державного бюджету на користь ТОВ "Скорзонера" 925050,00 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги згідно з платіжним дорученням від 06.12.2018 № 1439.
		Відповідач в ході апеляційного провадження у даній справі №905/1612/20 наполягав на тому, що Східним апеляційним господарським судом має бути прийнято аналогічну ухвалу, оскільки обставини обох справ є подібними і постановою Верховного Суду від 25.03.2021 залишено без змін ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020.
		Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Разом з тим, як вбачається з постанови Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №909/482/18, у касаційній скарзі відповідач просив: змінити ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 шляхом виключення з її мотивувальної частини висновку, що судові витрати, понесені Національним банком України за розгляд позовної заяви слід покласти на ТОВ "Скорзонера" як на відповідача у справі та іпотекодавця за договором іпотеки від 27.10.2014 №116; виключення з резолютивної частини ухвали висновку про залишення без змін рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2018 у справі в частині стягнення з ТОВ "Скорзонера" на користь Національного банку України судового збору у сумі 616700,00 грн.
		Тобто змістом відповідних вимог були виключно питання застосування положень ч. 9 ст. 129 ГПК України та п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" - щодо розподілу судових витрат, понесених Національним банком України за розгляд позовної заяви (зокрема, щодо правомірності залишення без змін судового рішення в частині покладення таких витрат на відповідача), 
		У вказаній постанові суд касаційної інстанції також зазначив, що суд апеляційної інстанції правильно застосував положення ч. 4 ст. 231 ГПК України та п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", вирішивши питання про повернення судового збору з бюджету, сплаченого ТОВ "Скорзонера" за подання апеляційної скарги.
		З урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставини та виходячи із меж доводів та вимог касаційної скарги, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд у постанові від 25.03.2021 у справі №909/482/18, дійшов висновку про те, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції в частині покладення на ТОВ "Скорзонера" судового збору в сумі 616700,00 грн.
		Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 10.12.2020 в іншій подібній справі № 909/480/18.
		Жодних інших постанов Верховного Суду, в яких предметом касаційного перегляду були б ухвали суду апеляційної інстанції про визнання судового рішення місцевого господарського суду нечинним (частково нечинним) із посиланням на те, що на стадії апеляційного провадження став відсутнім предмет спору - відповідачем не наведено та у Єдиному державному реєстрі судових рішень не міститься. 
		Тобто, на думку колегії суддів, зазначена судова практика, на яку посилається відповідач, не має характеру усталеної.
		Окрім того, як уже зазначалося, Верховним Судом при розгляді справ №909/482/18 та №909/480/18 не надавалася оцінка правомірності застосування апеляційним господарським судом норм ГПК, якими врегульовано порядок та підстави визнання судового рішення суду першої інстанції нечинним за результатами його апеляційного перегляду (ст. 274, 275 ГПК України). 
		Натомість висновки Верховного Суду, викладені в постановах у вказаних справах, стосувалися виключно питань розподілу судових витрат. Відповідне також відображено і в Огляді практики застосування Верховним Судом Закону України «Про судовий збір» у господарських справах за лютий 2021 - червень 2021 року, на який посилається відповідач і з якого також вбачається, що до огляду включено правові позиції Верховного Суду у справах №909/482/18 та №909/480/18 саме щодо застосування норм законодавства про судовий збір. 
		За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що практика Західного апеляційного господарського суду щодо застосування ст.274, 275 ГПК України у двох справах, №909/482/18 та №909/480/18 (якій фактично не надавалася оцінка судом касаційної інстанції), не може бути обов`язковою для Східного апеляційного господарського суду при розгляді даної справи №905/1612/20 - враховуючи приписи ст.19 Конституції України про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також ту обставину, що, як було зазначено вище, процесуальні підстави для визнання оскаржуваного рішення нечинним та для закриття провадження у справі в даному випадку відсутні.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача (вх.№1063 від 28.01.2022 та вх.№1172 від 31.01.2022), в якому заявник просив суд апеляційної інстанції: визнати нечинним судове рішення від 03.11.2021 по справі №905/1612/20 в частині стягнення суми боргу; закрити провадження по справі №905/1612/20 в частині стягнення суми боргу; постановити ухвалу про повернення ТОВ "ДТЕК Східенерго" судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги на рішення суду від 03.11.2021 по справі №905/1612/20.
		Отже, апеляційна скарга відповідача (від якої останній в ході апеляційного провадження не відмовився), підлягає розгляду по суті.
		В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.
		Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. 
		Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України. 
		Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.
		За таких обставин, колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
		У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними. 
		26.07.2019 між НАК Нафтогаз України (постачальник, позивач) та ТОВ "ДТЕК Східенерго" (споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 5456/19-ЕЕ-20, яким погоджено, що:
		-постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п. 1.1 договору).
		-природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва електричної енергії (п.1.2 договору).
		-постачальник передає споживачу у липні - вересні 2019 року замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 62500 тис. куб. м, у т.ч. у липні 2019 року - 5500 тис. куб. м, у серпні 2019 року - 57000 тис. куб. м, у вересні 2019 року - 0 тис. куб. м (п. 2.1 договору).
		-постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ власного видобутку та/або імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Акціонерним товариством Національно акціонерна компанія Нафтогаз України) - у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання - передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (п. 3.1 договору).
		-постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС (п. 3.2 договору).
		-приймання - передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання - передачі. Споживач в акті приймання - передачі природного газу зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання - передачі газу. В акті приймання - передачі природного газу ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього договору) (п. 3.8 договору).
		-споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом: завірену копію акту про надання послуг з розподілу природного газу за розрахунковий період, складеного між споживачем та оператором ГРМ (для споживачів, об`єкти яких приєднані до газорозподільних мереж); інформацію за підписом уповноваженої особи споживача стосовно обсягів природного газу, використаних виключно в періоді (періодах) розрахункового періоду, коли він був включений до реєстру споживачів постачальника (відповідно до п. 3.8 цього договору), з розбивкою цих обсягів природного газу, за категоріями використання газу (у т.ч. згідно з цим договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді; підписані споживачем два примірники акта приймання - передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням п. 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість (п. 3.9 договору).
		-постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання - передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання - передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта (п.3.10 договору).
		-ціна (без урахування тарифів на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється відповідно до вимог Положення та інших нормативно-правових актів і визначається в Прейскуранті на природний газ із ресурсів акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України під час виконання компанією обов`язків постачати природний споживачам, які підпадають під дію спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, покладених на компанію відповідно до ст. 11 Закону України Про ринок природного газу. Прейскурант розміщується на офіційному веб - сайті постачальника. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності). У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства та/або тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, вони є обов`язковими для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін (п. 4.1 договору).
		-ціна за 1000 куб. м природного газу становить: з 01 липня 2019 року по 31 липня 2019 року (включно) - 4905,675 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 5886,81 грн (п. 4.2 договору).
		-до ціни газу, зазначеної в п. 4.2 договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 - 157,19 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн за 1000 куб. м на добу (п. 4.3 договору).
		-споживач зобов`язується сплатити за цим договором з урахуванням ціни на природний газ, зазначеної в п. 4.2 цього договору, та тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, зазначеного в п. 4.3 цього договору: з 01 липня 2019 року по 31 липня 2019 року (включно) - 5062,865 грн. за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 6075,44 грн за 1000 куб. м (п. 4.4 договору).
		-ціни на природний газ, зазначені в Прейскуранті, є обов`язковими за цим договором з моменту введення їх в дію (з дати, зазначеної у відповідному Прейскуранті). Споживач самостійно відслідковує інформацію щодо цін на відповідний розрахунковий період (місяць постачання) і вважається повідомленим про зміну цін з дати розміщення інформації на вебсайті постачальника, але не пізніше дати введення їх в дію, або з дати направлення на електронну адресу споживача (зазначену в п. 12 цього договору) проекту додаткової угоди, інформаційного повідомлення тощо. У разі, якщо споживач не погоджується на відповідні зміни, він має право змінити постачальника відповідно до порядку, передбаченого в п. 2.10 цього договору (п. 4.5 договору).
		-загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (п.4.6 договору).
		-оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 5.1 договору).
		-у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору, грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ, компенсація вартості послуг на відключення та відшкодування збитків (п. 5.4 договору).
		-сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору: 1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, кім випадків, зазначених у п.п. 10.4 та 10.5 цього договору; 2) зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором, крім випадків, зазначених у п.п. 10.4 та 10.5 цього договору.
		-договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 вересня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 договору).
		22.08.2019 сторонами підписано додаткові угоди №№ 1, 2, якими внесено зміни до п. 2.1 договору щодо замовленого обсягу (об`єму) природного газу на серпень, вересень 2019 року та викладено його в цих частинах у наступних редакціях: серпень 2019 року - 37405 тис. куб. м , вересень 2019 року - 31076 тис. куб. м .
		Протягом серпня 2019 року - квітня 2020 року між сторонами велося листування щодо ціни природного газу та підписання актів приймання - передачі природного газу за липень - вересень 2019 року.
		Зокрема, у листі від 22.08.2019 № 01/193 відповідач зазначив, що не має можливості здійснювати закупівлю природного газу за встановленою договором ціною, та при розрахунках за такий газ буде застосовувати ціну 2895 грн за 1000 куб. м без урахування ПДВ, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, виходячи з цінових обмежень (прайс - кеп), встановлених на всіх сегментах ринку електроенергії; при продовженні постачання позивачем природного газу за укладеним договором ціна газу у розмірі 2895 грн за 1000 куб. м буде вважатись ним погодженою.
		Однак позивач не погодився із застосованою відповідачем ціною (2895 грн за 1000 куб. м), яку було зазначено в отриманих від відповідача актах приймання-передачі природного газу за спірний період.
		Як встановлено місцевим господарським судом на підставі наявних у справі матеріалів та не заперечується сторонами в апеляційному провадженні, за наслідками листування акти приймання - передачі природного газу за липень - вересень 2019 року у двосторонньому порядку підписано не було. Одночасно, з актів приймання - передачі природного газу за підписами як позивача, так і відповідача, актів наданих послуг з розподілу природного газу з додатками до них, інформацій стосовно обсягів природного газу за підписом відповідача, а також реєстрів споживачів природного газу за підписом позивача за відповідний період, вбачається, що обсяг природного газу, який поставлено позивачем та прийнято відповідачем, у липні 2019 року складає 5271,206 тис. куб. м, у серпні 2019 року - 37211,795 тис. куб. м, у вересні 2019 року - 29978,487 тис. куб. м.
		У липні - жовтні 2019 року відповідачем здійснювалась оплата природного газу, загальний розмір якої склав 265406941,57 грн, що підтверджується виписками АБ Укргазбанк.
		Зокрема, 31.07.2019 відповідачем сплачено 15000000 грн, які зараховано позивачем в рахунок погашення боргу за липень 2019 року; 09.08.2019 - 54000000 грн, які зараховано позивачем в рахунок погашення боргу за липень 2019 року в частині 17024884,03 грн та за серпень 2019 року в частині 36975115,97 грн; 05.09.2019 - 43142405 грн, 18.09.2019 - 43464430 грн, 20.09.2019 - 10000000 грн, 11.10.2019 - 11856276 грн, 16.10.2019 - 26692225 грн, 17.10.2019 - 22484885,57 грн, які зараховано позивачем в рахунок погашення боргу за серпень 2019 року; 22.10.2019 - 26033975 грн, які зараховано позивачем в рахунок погашення боргу за серпень 2019 року в частині 20203919,35 грн та за вересень 2019 року в частині 5830055,65 грн; 24.10.2019 - 12732745 грн, які зараховано позивачем в рахунок погашення боргу за вересень 2019 року.
		За таких обставин, виходячи із ціни природного газу за 1000 куб. м згідно Прейскурантів на природний газ із ресурсів акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за відповідний період, позивач вважав, що  несплаченою залишилась вартість природного газу, поставленого відповідачу у вересні 2019 року, у розмірі 148746882,27 грн, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної суми, який було задоволено місцевим господарським судом - з наведених вище підстав.
		Надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду у відповідності до підпункту б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, колегія суддів зазначає, що з висновками суду першої інстанції слід погодитися з огляду на наступне.
		Як було встановлено вище, предметом позову в даній справі є вимога про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу.
		Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
		За приписами ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Відповідно до ч.1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
		Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).
		Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, регулюються також Законом України «Про ринок природного газу», Положенням, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 та іншими спеціальними нормативно-правовими актами, зазначеними в укладеному між сторонами договорі.
		Місцевий господарський суд, правильно встановивши, які саме законодавчі норми підлягають застосуванню з огляду на правову природу та зміст укладеного між сторонами договору, дійшов висновку про те, що позовні вимоги в даній справі заявлено виходячи із ціни природного газу, погодженої обома сторонами у встановленому договором та законом порядку.
		В апеляційній скарзі відповідач  стверджує про некоректність розрахунків позивача, зазначаючи, що укладення відповідного договору постачання природного газу (замість використання вугілля, вартість якого є значно нижчою) було вимушеним кроком зі сторони ТОВ "ДТЕК Східенерго", оскільки можливість підвезення вугілля виключно територією України залізничним та/або автомобільним транспортом була відсутня. 
		На думку заявника скарги, виходячи з забезпечення рівня беззбитковості його господарської діяльності, справедливою вартістю 1000 куб.м. природного газу є та, що зазначена у додатковій угоді, проект якої було направлено відповідачем позивачеві листом від 29.07.2019, а саме - 2895,00 грн без ПДВ на весь строк дії Договору починаючи з 29.07.2019, однак позивач не надав відповіді на лист від 29.07.2019 та не заявив незгоди щодо запропонованої відповідачем вартості газу; позивач не припинив постачання природного газу, не надав у розумний строк незгоди щодо запропонованої вартості газу та не здійснив розірвання Договору, що, на думку апелянта, свідчить про його згоду з пропозицією відповідача. 
		При цьому нормативно обґрунтованих заперечень щодо правомірності застосування до спірних правовідносин законодавчих норм, якими керувався місцевий господарський суд, в апеляційній скарзі не наведено, а лише зазначено про несправедливий, на думку відповідача, спосіб формування ціни, складність умов, в яких здійснює свою діяльність ТОВ "ДТЕК Східенерго", не прийняття урядом проекту постанови, яким було передбачено забезпечення суб`єктів генерації Луганщини енергоносіями без застосування регульованої спеціальної ціни та прискорення робіт з будівництва альтернативних ліній електропостачання в регіон тощо. 
		Разом з тим, як було встановлено вище, в кожному періоді поставки ціна природного газу була врегульована сторонами, встановлювалась з урахуванням Постанови КМУ від 03.04.2019 № 293 та визначалась у Прейскурантах на природний газ із ресурсів акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, що не суперечить вимогам ст. 632, 651, 691 ЦК України.
		За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду (із обґрунтованим посиланням на правову позицію, викладену в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 908/1055/17) про те, що не підписання між сторонами додаткових угод щодо зміни ціни природного газу не скасовує обов`язковості нової (зміненої) ціни природного газу, яка визначена у відповідності до умов договору та положень закону, а отже і не звільняє сторін від її застосування. 
		Вказаного висновку відповідачем в ході апеляційного провадження не спростовано.
		Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, відповідач не скористався правом на зміну постачальника природного газу або розірвання договору, спожив природний газ з ресурсу позивача, а тому його правовідносини відносно об`єму поставки та ціни газу у спірний період регламентувалися умовами договору з позивачем, а саме, передбачали прийняття та обов`язкове використання ціни природного газу, зазначеної в Прейскуранті.
		Таким чином, за наявності законодавчо встановленого порядку визначення та зміни ціни, така ціна є обов`язковою та погодженою для споживача (про що обґрунтовано зазначає позивач у відзиві на апеляційну скаргу), а відтак, посилання апелянта на іншу вартість природного газу, яка, на його думку, є справедливою (2895,00 грн без ПДВ на весь строк дії договору починаючи з 29.07.2019), на експертні висновки з даного питання тощо - не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення та для відмови в позові.
		Будь-яких інших заперечень щодо правильності визначення позивачем та місцевим господарським судом розміру заборгованості в сумі 148746882,27 грн апелянтом у скарзі не наведено.
		Колегія суддів враховує також, що, як було встановлено вище, вже після ухвалення оскаржуваного рішення від 03.11.2021 у даній справі спірну заборгованість погашено відповідачем згідно з договорами від 24.12.2021 про організацію взаєморозрахунків, укладеними між сторонами. Відповідне додатково свідчить про фактичну відсутність у ТОВ "ДТЕК Східенерго" заперечень стосовно правильності нарахування зазначеної суми боргу.
		З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та для відмови в позові.
		Суд апеляційної інстанції в ході даного провадження надав належну оцінку наявним у справі доказам та доводам сторін, водночас, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		За результатами апеляційного провадження колегією суддів також не було встановлено зазначених у ч.4 ст.269 ГПК України обставин, а саме, наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. 
		Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України, суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Донецької області від 03.11.2021 у справі №905/1612/20 залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складено   30.05.2022 
		 
		Головуючий суддя                                                                    О.В. Шевель
		 
		 
		Суддя                                                                                           О.О. Крестьянінов  
		 
		 
		Суддя                                                                                           В.О. Фоміна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...