Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/2465/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин.
Надіслано для оприлюднення: 30.05.2022. Зареєстровано: 30.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 01.06.2022.
Дата набрання законної сили: 18.05.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18.05.2022 року м.Дніпро Справа № 908/2465/21
		 
		Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), 
		суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О., 
		при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
		представники сторін:
		від Запорізької обласної прокуратури: Тронь Г.М., посвідчення № 058616 від 14.12.2020 р., прокурор відділу;
		від позивача: Комлик Д.С., ордер серія АЕ № 1132810 від 04.04.2022 р., адвокат;
		від відповідача: в судове засідання не з"явився; 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Запорізької міської ради та заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2021 (ухвалене суддею Боєвою О.С..Г, м. Запоріжжя, повний текст якого підписаний 24.12.2021) у справі № 908/2465/21
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВОЙЛ", код ЄДРПОУ 33011323 (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, буд. 27/29, офіс № 15)
		до Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 04053915 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)
		про визнання договору оренди землі поновленим
		за участю Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69035, м. Запоріжжя, вул. Я. Новицького, 5),
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю СЛАВОЙЛ (далі - Позивач) до Запорізької міської ради (далі - Відповідач) з позовними вимогами про визнання поновленим до 27 лютого 2026 року договору оренди землі від 20.02.2006, зареєстрованого в Державному реєстрі земель за №040626100130, укладеного між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю СЛАВОЙЛ щодо земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості) та без змін її цільового призначення, площею 0,8827 га (кадастровий номер 2310100000:05:019:0093), розташованої за адресою: м. Запоріжжя, Прибережна магістраль, для розташування культурно-оздоровчого центру, на тих умовах, які були передбачені договором оренди землі від 20.02.2006, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 29.12.2007 та додатковою угодою від 30.09.2011, вважаючи укладеною додаткову угоду про поновлення договору на той самий строк на тих самих умовах, в редакції, наведеній у позовній заяві.
		19.11.2021 до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач виклав позовні вимоги (прохальну частину позовної заяви) в іншій редакції та просив їх задовольнити, а саме: визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі на той самий строк на тих самих умовах в редакції викладеній у даній заяві позивача. Заява позивача про уточнення позовних вимог, якою позивач фактично змінив предмет позову, уточнюючи свої позовні вимоги, без зміни підстав позову, прийнята судом до розгляду, що відображено в ухвалі суду від 25.11.2021.
		Позовні вимоги обґрунтовані наступним. ТОВ СЛАВОЙЛ є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:019:0093 згідно договору від 20 лютого 2006 року укладеного із Запорізькою міською радою (зареєстрований в Державному реєстрі земель за № 040626100130 від 27.02.2006). Договір укладено строком на 10 (десять) років. До закінчення строку дії договору позивач листом від 10.12.2015 № 41 повідомив орендодавця - Запорізьку міську раду, про намір поновити договір (продовження терміну дії договору). Разом з листом на поновлення договору оренди земельної ділянки ТОВ СЛАВОЙЛ було надано проект додаткової угоди па підпис Запорізької міської ради. З боку Запорізької міської ради протягом одного місяця після закінчення строку договору були відсутні будь-які заперечення, у т.ч. у формі листів-повідомлень та/або рішень міськради про відмову в поновленні договору. На підставі вищевикладеного, керуючись частинами 6, 7, 8, 9 ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції на дату закінчення дії договору), з метою додержання вимог чинного законодавства України та уникнення порушення законних прав, ТОВ СЛАВОЙЛ, як добросовісний орендар земельної ділянки, повторно у липні 2021 року направив проект додаткової угоди (який направлявся разом з листом від 10.12.2015 № 41) та просив повернути підписану зі сторони Запорізької міської ради додаткову угоду.
		 
		Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2021 у справі №908/2465/21 позов задоволено.
		Визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 20 лютого 2006 року, зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 27.02.2006 за № 040626100130 на той самий строк на тих самих умовах в наступній редакції:
		ДОДАТКОВА УГОДА
		про внесення змін до договору оренди землі від 20.02.2006,
		зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 27.02.2006 за №040626100130
		м. Запоріжжя _________20__р.
		Запорізька міська рада, в особі міського голови, який діє на підставі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, в подальшому Орендодавець, з одного боку та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЛАВОЙЛ" , в особі директора Данюка Євгена Івановича, діючого на підставі Статуту, код ЄДРПОУ 33011323, в подальшому Орендар, з іншого боку, керуючись ст. 33 ЗУ "Про оренду землі", уклали дану угоду про наступне:
		1. Поновити термін дії договору оренди землі площею 0,8827 га кадастровий номер 2310100000:05:019:0093 від 20.02.2006, зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 27.02.2006 за № 040626100130, на 10 (десять) років.
		2. Пункт 8 договору викласти в наступній редакції:
		8. Договір поновлено на 10 років (до 27 лютого 2026) .
		3.Всі інші умови не передбачені даною додатковою угодою залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.
		4. Дана додаткова угода складена у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, одна з яких знаходиться у орендодавця, друга - у орендаря.
		5. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі від 20.02.2006, зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 20.02.2006 за № 040626100130.
		 
		Орендодавець: Орендар:
		Запорізька міська рада ТОВ "СЛАВОЙЛ"
		69105, м. Запоріжжя, 69063 м. Запоріжжя,
		пр. Соборний, 206 вул. Горького, 27/29, офіс 15
		 ЄДРПОУ 33011323
		Міський голова Директор
		______________ _________________
		М.П. М.П.
		Стягнуто з Запорізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВОЙЛ" суму 2270грн. витрат зі сплати судового збору.
		 
		Не погодившись із вказаним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Запорізька міська рада, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, визнання встановленими недоведених обставин справи, невідповідність висновків суду, встановленим обставинам справи, просить рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2021 у даній справі скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
		При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції необґрунтовано визнано встановленим, що ТОВ "СЛАВОЙЛ" разом з листом-повідомленням надано додаткову угоду, а доводи Запорізької міської ради є такими, що не відповідають дійсності, оскільки ТОВ "СЛАВОЙЛ" направлено лист-повідомлення вих. № 41 (вх. № 19791/02- 32/08) не тільки невірно визначивши отримувача повідомлення, а й без проекту додаткової угоди.
		Запорізькою міською радою проект додаткової угоди з листом від 10.12.2015 не отримувався. Жодних посилань в листі від 10.12.2015 щодо наявності будь-яких додатків до нього не міститься. Проект додаткової угоди, доданий ТОВ "СЛАВОЙЛ" до матеріалів справи №908/24 65/21, який містить прізвище особи, в якості позначки про отримання додаткової угоди без зазначення посади, яку обіймає така особа та органу, посадовою особою якого є, не доводить отримання додаткової угоди Запорізькою міською радою.
		27.10.2021 Управлінням з питань земельних відносин Запорізької міської ради надано лист вих. № 1893/02-03, в якому зазначено, що Сизов М.В. обіймає посаду начальника відділу самоврядного контролю за використанням земель управління. Отримання договорів оренди землі, додаткових угод до них не належить до його компетенції. Вказаний лист додано до матеріалів справи№ 908/2465/21.
		Лист ТОВ "СЛАВОЙЛ" від 10.12.2015 вих. № 41 (вх. № 1979/02-32/08) без посилань на будь-які додатки подано через канцелярію виконавчого органу міської ради, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, 206.
		Проект додаткової угоди - з метою одержання відмітки про її отримання начальником відділу самоврядного контролю за використанням земель управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради Сизовим М.В. - мав би бути поданий за іншою адресою, а саме: м. Запоріжжя, вул. 3елінського, 3.
		Проект додаткової угоди, доданий ТОВ "СЛАВОЙЛ" в якості додатку до листа від 10.12.2015 не підписаний жодною з сторін договору, зокрема й ТОВ "СЛАВОЙЛ". Докази, що вказаний проект додаткової угоди передано Сизову М.В у двох примірниках ТОВ "СЛАВОЙЛ" не надано.
		Позивачем не виконувались належним чином умови договору. Зокрема, орендарем не введено 20.02.2008 об`єкт в експлуатацію, чим ТОВ "СЛАВОЙЛ" порушено обов`язки, передбачені пунктом 30 договору оренди, що підтверджується інформацією з відкритого Єдиного державного реєстру дозвільних документів ДАБІ.
		Посилання на будівельні роботи, що проведені у 2020 році, мають ознаки самочинного будівництва, оскільки договір оренди землі не було поновлено. Правові підстави для користування земельною ділянкою комунальної власності, починаючи з 2016 року, у ТОВ "СЛАВОЙЛ" відсутні.
		Зазначає, що міський голова є посадовою особою територіальної громади, яка очолює виконавчий комітет міської ради. Таким чином, лист ТОВ "СЛАВОЙЛ" від 10.12.2015, який адресовано Міському голові м. Запоріжжя, не є повідомлення орендодавця - Запорізької міської ради про намір орендаря скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.
		Висновки суду першої інстанції про те, що належних доказів направлення Відповідачем заперечень у поновленні договору оренди землі із зазначенням об`єктивних підстав не надано, а лист управління з питань земельних відносин міської ради вих. № 3323 від 25.12.2015 не має посилань, що він є відповіддю на звернення позивача, не відповідають встановленим обставинам, оскільки вхідна та вихідна кореспонденція за 2015 рік включно знищена згідно з актами "Про виділення для знищення документів, що не підлягають зберіганню".
		Відсутність у Запорізької міської ради можливості надати суду для огляду оригінали листів та доказів направлення обумовлені не відсутністю доказів у справі і не ухиленням від виконання ухвали суду першої інстанції. Зазначена ситуація є наслідком спливу строків позовної давності. Спірні правовідносини виникли в грудні 2015 року. Провадження у справі № 908/2465/20 відкрито 25.08.2021, тобто майже через 6 років.
		Відсутність вимог з боку Запорізької міської ради про повернення земельної ділянки не свідчить про відсутність заперечень на поновлення договору оренди. Встановлені обставини є свідченням протиправної поведінки Позивача.
		Посилання суду першої інстанції на лист Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.07.2021 вих. № 08281/03-20/09 адресований Вознесенівській окружній прокуратурі міста Запоріжжя не ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказу.
		По-перше, висновок щодо поновлення договору оренди землі в силу закону знаходиться поза межами повноважень Виконавчого комітету Запорізької міської ради. Відповідно до статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" висновки щодо поновлення договору оренди є виключною компетенцією міської ради.
		По-друге, судом не досліджувався вказаний доказ у зв`язку з чим не було з`ясовано, що Виконавчим комітетом Запорізької міської ради в листі від 16.11.2021 вих. № 08281/03-20/09 повідомлено Вознесенівську окружну прокуратуру про наступне: Висновки, викладені у листі від 21.07.2021 вих. № 08281/03-20/09, сформовані виключно на підставі загального аналізу нормативної бази без урахування, що Управлінням з питань земельних відносин Запорізької міської в листі від 25.12.2015 вих. № 3323 повідомлено ТОВ "СЛАВОЙЛ" про необхідність переукладення договору оренди землі у зв`язку з прийняттям рішення міської ради про затвердження зразку договору оренди землі.
		Вважає, що господарський суд мав зупинити провадження у справі № 908/2465/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 908/2393/21, оскільки саме у справі № 908/2393/21 можуть бути встановлені обставини, які вплинуть на розгляд справи № 908/2465/21. Незважаючи на все вищевикладене, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні клопотання Запорізької міської ради про зупинення провадження у справі.
		Оскільки строк укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі сплив через місяць після закінчення строку дії договору - 20.03.2016, то Позивач дізнався про порушення своїх прав з 20.03.2016. Таким чином, строк позовної давності щодо визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною сплив 20.03.2019.
		20.08.2021 позивачем подано позовну заяву до Господарського суду Запорізької області про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною. Тобто, позовну заяву подано після спливу строку позовної давності: через 1 рік 5 місяців після спливу строку позовної давності. Позивач не довів того факту, що він не знав та не міг раніше дізнатися про порушення свого цивільного права.
		 
		Також, не погодившись із вказаним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся заступник керівника Запорізької обласної прокуратури, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2021 у даній справі скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. 
		При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що копія проекту додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 20.02.2006, зареєстрованого 27.02.2006 №040626100130, з відміткою начальника відділу самоврядного контролю за використанням земель управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради Сизова М.В. про її отримання 10.12.2015, відповідно до положень ст. 78 ГПК України не може вважатися достовірним доказом виконання ТОВ "СЛАВОЙЛ" процедури встановленої ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
		Більш того, під обґрунтований сумнів достовірності названого доказу ставить і той факт, що ані долучений до матеріалів справи примірник додаткової угоди, ані досліджений у судовому засіданні її оригінал, не містять дати, підпису та печатки позивача, що залишено без оцінки суду.
		В свою чергу Запорізька міська рада листом від 25.12.2015 № 3323 на лист ТОВ "СЛАВОЙЛ" від 10.12.2015 № 41 (вхідний номер виконавчого комітету Запорізької міської ради від 10.12.2015 № 19791/03-32/08) повідомила про те, що для вирішення питання про поновлення дії Договору позивачу необхідно надати ряд документів, у тому числі оригінал та завірену копію технічного паспорту на будівлі, які розташовані на земельній ділянці.
		Такі документи, як свідчать матеріали справи, позивачем надані не були, із чого можна дійти висновку про "мовчазну згоду" і орендаря на припинення переважного права на поновлення Договору.
		Окрім наведеного, про припинення дії Договору оренди свідчить лист позивача від 03.10.2020 № 50 (вхідний номер Запорізької міської ради від 20.10.2020 № 12514/03-32/03), у якому товариство майже через 5 рокiв звернулося до міського голови міста Запоріжжя з проханням повторно розглянути питання про поновлення спірного договору, до якого долучені: копія Статуту товариства, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника ПДВ, довідка облстатуправління, витяг з нормативної грошової оцінки землі, договір оренди землі, додаткова угода від 29.12.2007, додаткова угода від 30.09.2011 та довідка податкової інспекції.
		Такий лист спростовує доводи позивача та висновки суду, про те що ТОВ "СЛАВОЙЛ" не отримало від Запорізької міської ради відповіді на лист від 10.12.2015 № 41, оскільки до нього долучено майже усі документи, за виключенням технічного паспорту на будівлі, які розташовані на земельній ділянці, якого не існувало на той час, які перелічені у листі міської ради від 25.12.2015 № 3323, як необхідні для вирішення питання про поновлення Договору.
		При цьому, два екземпляри проекту додаткової угоди долучено лише до листа позивача від 23.06.2021 № 23-06/21, який адресовано Запорізькій міській раді.
		Більш того через порушення ст. 73, 74, 76, 77, 79 ГПК України, судом першої інстанції неправильно застосовано ч. ч. 1, 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки Позивачем покладені на нього п. 30 Договору оренди обов`язки не виконано, що, в свою чергу, свідчить про неналежне виконання умов договору оренди землі, що, відповідно, припиняє переважне право орендаря на продовження Договору.
		Викликають обґрунтовані сумніви доводи позивача з приводу неотримання листа Запорізької міської ради від 25.12.2015 № 3323, оскільки товариством не надано жодних доказів повторного звернення до відповідача з листами, враховуючи той факт, що проект додаткової угоди має бути підписаний у місячний строк, а відповідно до п. 34 Договору фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії даного договору оренди землі не є підставою для його поновлення.
		Також слід зауважити, що поза увагою місцевого господарського суду залишився той факт, що у листі від 25.12.2015 № 41 ТОВ "СЛАВОЙЛ" прохало саме продовжити строк дії договору оренди, а не укласти додаткову угоду до нього, як це визначено у ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
		У свою чергу ТОВ "СЛАВОЙЛ" не виявило належної орендарю зацікавленості щодо результатів розгляду Запорізькою міською радою свого листа від 25.12.2015 після спливу строків для його розгляду, про що, зокрема, свідчить те що останнє повторно звернулося до міської ради після спливу майже 5 років лише 30.10.2020 листом за № 50, у якому зазначало, що на теперішній час не одержало рішення міської ради про поновлення Договору і відповіді на лист.
		Жодних відомостей про направлення на адресу Запорізької міської ради примірника додаткової угоди та її не підписання у листі не зазначено. Питання щодо підписання додаткової угоди до Договору порушено товариством лише у листі від 23.06.2021 № 23-06/2, адресованого міській раді, та лише до вказаного листа долучено проекти угоди у двох екземплярах.
		Через неправильне застосування ст. ст. 257, 261 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки враховуючи необхідність державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на майно, виходячи із доводів позивача, про порушення свого права він мав можливість та повинен був дізнатися ще у лютому 2016 року, у зв`язку з не підписанням міською радою у місячний строк додаткової угоди, однак, звернувся до суду за захистом своїх прав лише 27.08.2021.
		Місцевий господарський суд дійшов до невірного висновку, що Позивачем не пропущено строк позовної давності через триваюче правопорушення, чим фактично порушив права Запорізької міської ради на розпорядження власним майном - земельною ділянкою на невизначений строк.
		 
		Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛАВОЙЛ", у відзивах на апеляційні скарги Запорізької міської ради та заступника керівника Запорізької обласної прокуратури просить рішення залишити без змін, апеляційні скарги залишити без задоволення. Зазначив, що здебільшого апеляційні скарги Відповідача та прокурора зводиться до власної оцінки обставин справи та повторення позиції Відповідача, яку він займав в суді першої інстанції щодо тих чи інших обставин.
		Так, Відповідач наголошує на тому, що лист-повідомлення був адресований міському голові, і це нібито спростовує отримання міською радою листа-повідомлення від ТОВ "Славойл". Але це абсолютно не відповідає дійсності, оскільки самим же Відповідачем не заперечується отримання і розгляд по суті листа-повідомлення.
		Доводи Запорізької міської ради про те, що нібито проект додаткової угоди був прийнятий за іншою адресою ніж лист-повідомлення, що нібито проект додаткової угоди був прийнятий не тією особою та інше, не спростовують того незаперечного факту, що проект додаткової угоди в той самий день, що й лист-повідомлення, був отриманий Запорізькою міською радою. Це підтверджується відміткою представника Запорізької міської ради про отримання проекту додаткової угоди. Про це також свідчить лист від 25 грудня 2015, копія якого була надана Запорізькою міською радою. 
		Зауважує, що в листі-повідомленні Позивача від 10 грудня 2015 року не міститься посилання на проект додаткової угоди, але в той же час в листі Запорізької міської ради від 25 грудня 2015 року, який, за доводами Ради, був підготовлений у відпо відь на лист ТОВ "Славойл" від 10 грудня 2015 року, вказується, що "укладення додаткової угоди до договору оренди землі в даному випадку є неможливим". Оскільки цей лист був складений Відповідачем за результатом розгляду листа-повідомлення Позивача про поновлення договору оренди землі, то очевидно, що Позивачем приймався до уваги і проект додаткової угоди в грудні 2015 року. Інших підстав посилатися на додаткову угоду, окрім як фактичної наявності на розгляді проекту додаткової угоди у особи, яка складала лист від 25 грудня 2015 року, об`єктивно не могло бути.
		Наголошує, що Позивач повністю та належним чином виконував умови договору оренди. Відповідач помилково стверджує, що нібито Позивач порушив обов`язок ввести об`єкт в експлуатацію в строк до 20.02.2008. Договором ніколи не було встановлено обов`язку для Позивача ввести об`єкт в експлуатацію в строк до 20.02.2008. Більше того, в законодавстві України не існує процедури "введення об`єкту в експлуатацію". Законом України "Про регулювання містобу дівної діяльності" встановлено процедуру "прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів". По-перше, прийняття в експлуатацію можливе лише об`єктів закінчених будів ництвом. Проте, Відповідач не навів жодних доказів того, що в період до лютого 2016 року Позивач закінчив будівництво об`єкту. Не закінчені будівництвом об`єкти не можуть прийма тися в експлуатацію. По-друге, прийняття об`єктів в експлуатацію здійснюється органами дер жавного архітектурно-будівельного контролю. Очевидно, що позивач не є ані органом ДАБК, ані взагалі державним органом. Отже, Відповідач в силу прямих приписів закону не міг би прийняти об`єкт в експлуатацію.
		Відповідач вважав до 09 листопада 2021 року договір оренди поновленим в силу прямого припису закону. Позивач сплатив Відповідачу за період з березня 2016 року по вересень 2021 року 2 187 992,00 грн. орендної плати, хоча досі не отримав із земельної ділянки жодного доходу. Відповідач протягом всіх цих п`яти років не заперечував проти отримання орендної плати та не висував заперечень проти користування Позивачем земельною ділянкою та вимог про її повернення.
		 
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Березкіна О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2021 у справі №908/2465/21; розгляд справи призначений у судовому засіданні на 16.02.2022.
		 
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022 (суддя  доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратура залишено без руху через неподання останнім доказів оплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2022 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Березкіна О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2021 у справі №908/2465/21; розгляд справи призначений у судовому засіданні на 16.02.2022. Приєднано апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратура на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2021 у даній справі до апеляційної скарги Запорізької міської ради на рішення суду для спільного розгляду.
		Через відпустку судді-доповідача Іванова О.Г. та з урахуванням п.2.7.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, судове засідання, призначене на 16.02.2022, не відбулось.
		Ухвалою від 21.02.2022 призначено нову дату судового засідання  21.03.2022. 
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який затверджений Верховною Радою України 24.02.2022 Законом №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан на 30 діб, який продовжено Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Верховною Радою України 15.03.2022 Законом №2119-ІХ, з 26.03.2022 ще на 30 діб та, в подальшому, Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, що затверджено Верховною Радою Законом №2212-ІХ.
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України; повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
		У своєму рішенні від 24.02.2022 №9 Рада суддів України вирішила зокрема, що слід звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист; з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю - рекомендувати зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
		02.03.2022 Радою суддів опубліковані Рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, відповідно до п.5 яких судам по можливості слід відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя. Справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження.
		Відповідно до наказу голови Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2022 №13 вирішено повідомити учасників судових процесів у справах, призначених до розгляду у відкритих судових засіданнях з 28.02.2022 по 04.03.2022, про їх нездійснення.
		Згідно з наказом голови суду від 04.03.2022 №14 розгляд справ у відкритих судових засіданнях, призначених Центральним апеляційним господарським судом, з 09.03.2022 не відбуватиметься до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України. 
		Відтак, з урахуванням вищевикладеного, судове засідання 21.03.2022 у справі №908/2465/21 не відбулось. 
		Відповідно до рішення зборів суддів, оформленого протоколом зборів суддів №4 від 01.04.2022, Центральний апеляційний господарський суд з 04.04.2022 почав призначення слухання справ у судових засіданнях з урахуванням можливості повідомлення сторін. Звернуто увагу сторін, що дату та час розгляду усіх справ, які знаходяться у провадженні суду, буде визначено у відповідних ухвалах суду, прийнятих після 04.04.2022; при цьому, за наявності письмової згоди учасників справи, можливий розгляд справи без участі сторін або в режимі відеоконференцзв`язку.
		Ухвалою суду від 06.04.20223 розгляд апеляційних скарг призначено на 25.04.2022.
		В судовому засіданні 25.04.2022 оголошено перерву до 18.05.2022.
		В судовому засіданні 18.05.2022 Центральним апеляційним господарським судом підписана вступна та резолютивна частини постанови у даній справі.
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень проти них, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги заступника керівника Запорізької обласної прокуратура та Запорізької міської ради не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. 
		Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
		 
		Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
		20.02.2006 між Запорізькою міською радою (Орендодавець, Відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю СЛАВОЙЛ (Орендар, Позивач у справі) укладено договір оренди землі (далі  договір).
		Згідно з п. 1, п. 2 вказаного договору, орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,8827 га для розташування культурно-оздоровчого центру, яка знаходиться: м Запоріжжя, Прибережна автомагістраль, яка надана відповідно до рішення двадцять дев`ятої сесії четвертого скликання Запорізької міської ради № 55/25 від 25.01.2006.
		Згідно з п.п. 3, 4 договору земельна ділянка вільна від забудови, інші об`єкти інфраструктури відсутні.
		Відповідно до п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 786 165, 11 грн. (в цінах 2006 року).
		Договір укладається на десять років (п.8).
		Передача земельної ділянки Орендарю здійснюється Орендодавцем на умовах, що визначені у договорі, за актом прийому-передачі земельної ділянки, який підписується сторонами і є невід`ємним додатком до договору. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п.19 Договору).
		Відповідно до п. 39 Договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
		Договір зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.02.2006 за №040626100130.
		 
		За Актом прийому-передачі 27.02.2006 Запорізька міська рада передала ТОВ Славойл в оренду земельну ділянку за договором оренди землі від 27.02.2006 № 040626100130 з кадастровим №2310100000:05:019:0093, загальною площею 0,8827 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, Прибережна автомагістраль.
		Відповідно до пунктів 14, 15 Договору, які містяться в Розділі Умови використання та цільове призначення земельної ділянки визначено, що земельна ділянка передається в оренду для розташування культурно-оздоровчого центру (п.14); цільове призначення земельної ділянки (категорія земель): землі житлової та громадської забудови (п. 15).
		В подальшому сторонами було укладено Додаткову угоду від 20.12.2007 та Додатковий договір від 20.09.2011 до договору оренди, які є невід`ємними чистинами договору оренди землі від 27.02.2006 № 040626100130, та які стосувались внесення змін та доповнень до пунктів 9, 10, 11, 12, 3.1 договору щодо розміру, порядку обчислення та внесення орендної плати.
		Відповідно до підпункту 4.3 пункту 4 рішення Запорізької міської ради від 25.01.2006 № 55/25 Про передачу в оренду ТОВ Славойл земельної ділянки по Прибережній магістралі для розташування культурно-оздоровчого центру зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Славойл після закінчення строку оренди землі договір поновити в установленому законодавством порядку.
		В пункті 30 договору оренди землі встановлено, що Орендар зобов`язаний, зокрема, після закінчення строку договору оренди землі, договір поновити або повернути земельну ділянку Орендодавцю за його вимогою в належному стані. 
		 
		В обґрунтування позовних вимог позивач  ТОВ Славойл посилається на те, що листом від 10.12.2015 № 41 він повідомив Орендодавця  Запорізьку міську раду, про намір поновити договір, разом з листом на поновлення договору оренди земельної ділянки ТОВ СЛАВОЙЛ було додано проект додаткової угоди.
		В матеріали справи позивачем надано завірену копію зазначеного листа ТОВ Славойл від 10.12.2015 № 41 (оригінал оглянуто у судовому засіданні), відповідно до змісту якого позивач просив продовжити термін дії договору оренди землі від 20.02.2006, зареєстрованого у державному земельному кадастрі 27.02.2006 за 040626100130, на 10 років. Також позивачем надано копію проекту Додаткової угоди про внесення змін до вказаного договору оренди землі (оригінал оглянуто у судовому засіданні). 
		 
		Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що позивачу було повідомлено про неможливість укладення додаткової угоди до договору оренди землі листом Управління з питань земельних ресурсів Запорізької міської ради від 25.12.2015 за вих. № 3323 (на №19791/02-32/08  вхідний номер за яким зареєстровано Виконавчим комітетом Запорізької міськради лист позивача № 41). Вказаний лист-повідомлення Управління з питань земельних ресурсів Запорізької міської ради, як стверджує відповідач, є відповіддю на звернення позивача про поновлення договору оренди згідно з листом №41 від 10.12.2015.
		Відповідач зазначив, що оскільки позивач  ТОВ СЛАВОЙЛ відповіді на лист від 25.12.2015 за вих. .№ 3323 не надав, Запорізька міська рада вважає, що переважне право орендаря на поновлення договору оренди припинилось, а договір оренди землі був припинений у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено. 
		 
		Відповідно до наданого позивачем у матеріали справи Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №246208339, сформованого 26.02.2021, 24.02.2021 до реєстру внесено запис про державну реєстрацію іншого речового права, індексний номер рішення (номер запису про інше нерухоме майно) - 56840437 від 26.02.2021 про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:019:0093, площею 0,8827 га за Товариством з обмеженою відповідальністю Славойл (код ЄДРПОУ 33011323) до 27.02.2026, на підставі договору оренди землі від 20.02.2006, листа № 41 від 10.12.2015.
		У червні 2021 року ТОВ СЛАВОЙЛ направило на адресу Запорізької міської ради лист вих. № 23-06/21 від 23.06.2021 в якому, керуючись частинами 6, 7, 8, 9 ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції на дату закінчення дії договору), з метою додержання вимог чинного законодавства України та уникнення порушення законних прав, ТОВ СЛАВОЙЛ, як добросовісний орендар земельної ділянки, повторно направив проект додаткової угоди (який направлявся разом з листом від 10.12.2015 № 41) та просив повернути підписаний примірник додаткової угоди зі сторони Запорізької міської ради (т. 1 а.с. 36-39). 
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що належних доказів направлення (надання) Відповідачем, як орендодавцем земельної ділянки, на адресу ТОВ СЛАВОЙЛ заперечень у поновленні договору оренди землі в порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі" із зазначенням будь-яких об`єктивних підстав для такої відмови, матеріали справи не містять. Доказів того, що Запорізька міська рада повідомляла орендаря про наявність заперечень в поновленні договору оренди землі протягом одного місяця після закінчення строку його дії Відповідачем також не надано. Запорізькою міською радою не заявлялись вимоги щодо повернення земельної ділянки, що є об`єктом оренди, що свідчить про відсутність заперечень орендодавця на поновлення спірного договору оренди.
		 
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
		Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина третя статті 792 ЦК України).
		Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте, саме Законом України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
		Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (частини перша та дев`ята статті 93 Земельного Кодексу України).
		Згідно з положеннями статті 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		Стаття 33 Закону України Про оренду землі № 161-XIV, в редакції Закону № 3038-VI від 17.02.2011, яка діяла до внесення змін згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству № 340-ІХ від 05.12.2019, мала назву "Поновлення договору оренди землі".
		За змістом абзацу четвертого розділу ІХ Перехідні положення Закону України Про оренду землі (в чинній редакції) поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення (згідно із Законом № 340-IX від 05.12.2019 про внесення змін).
		Згідно зі статтею 58 Конституції України закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
		За таких обставин, до правовідносин у даній справі слід застосовувати норми законодавства в редакції чинній на дату виникнення правовідносин щодо поновлення договору оренди землі. На правовідносини щодо поновлення договору оренди землі від 27.02.2006, поширюється дія Закону України Про оренду землі (далі - Закон №161- XIV) із змінами, внесеними Законом №191-VIII від 12.02.2015. 
		 
		Конструкція статті 33 "Поновлення договору оренди землі" Закону України Про оренду землі (в редакції Закону № 3038-VI від 17.02.2011) передбачала можливість поновлення договору оренди землі у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк.
		Згідно з частинами першою  третьою статті 33 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції Закону №3038-VI від 17.02.2011, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). 
		Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. 
		До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. 
		При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4). 
		Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону № 161- XIV). 
		У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина 6). 
		Згідно з частиною 8 статті 33 Закону № 161- XIV додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.
		Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина 9 статті 33).
		 
		Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова ВП ВС від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, провадження № 14-435цс18).
		Слід зауважити, що раніше під час вирішення аналогічних спорів суди, з урахуванням судової практики існуючої на час вирішення спору, притримувались зокрема позиції, що механізми відновлення договірних відносин оренди землі у пунктах 1-5 та пункті 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі є різними (зокрема, відповідні висновки були викладені у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 по справі № 6-1634цс17). При цьому вважалося, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі в порядку частини 6 ст.33 Закону України Про оренду землі не вимагається (постанови Верховного Суду від 10.08.2018 у справі №920/739/17, від 05.06.2019 у справі №915/1004/18). Зазначені правові позиції не є актуальним на час вирішення спору у давній справі. 
		У постанові від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18 Велика Палата Верховного Суду відступила від попередніх висновків про необов`язковість повідомлення орендарем про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсилання проекту додаткової угоди для виникнення підстави для поновлення договору, передбаченої частиною 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №159/5756/18 зазначено, що аналіз норм статті 33 Закону України "Про оренду землі" дає підстави для висновку, що в ній було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.
		Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").
		У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").
		При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.
		Тобто, виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		 
		Вирішуючи спір у даній справі № 908/2465/21, судом також врахована правова позиція Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 33 Закону України Про оренду землі, викладена у постанові від 31.08.2021 по справі № 903/1030/21. 
		В пункті 29 постанови вказано, що Велика Палата Верховного Суду, враховуючи, зокрема, внесені згідно із Законом №340-IX зміни до Закону №161-XIV (доповнення його статтею 32-2 "Поновлення договорів оренди землі" та викладення статті 33 у новій редакції з назвою "Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк") і до Земельного кодексу України (далі - ЗК України; доповнення його статтею 126-1 "Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови"), вважає, що відсутні вагомі підстави для відступу від висновку стосовно застосування частини шостої статті 33 Закону №161-XIV у редакції, яка існувала до її зміни згідно із Законом №340-IX. Процедура поновлення договору оренди землі та процедура укладення такого договору на новий строк справді мали би відрізнятися, при чому у разі поновлення договору мав би існувати спеціальний порядок державної реєстрації права оренди на новий строк. Але стаття 33 Закону № 161-XIV, до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX, вимагала від орендаря саме для поновлення договору оренди землі завчасно надіслати орендодавцеві повідомлення про таке поновлення з проектом відповідної додаткової угоди, а спеціального порядку державної реєстрації права оренди на новий строк законодавство не передбачало.
		Великою Палатою Верховного Суду сформовано правову позицію згідно з якою передбачені у частинах першій - п`ятій і шостій статті 33 Закону №161-XIV підстави для поновлення договору оренди землі не є такими, що не пов`язані між собою. Ненаправлення орендодавцем в місячний термін листа-повідомлення із запереченнями проти поновлення договору оренди землі у відповідь на своєчасно направлений (не пізніше ніж за місяць до спливу строку цього договору) орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору згідно з ч. 2, 3 ст. 33 Закону № 161-ХІV, з проектом відповідної додаткової угоди, дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону №161-XIV. Відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Водночас, обов`язковим є оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до договору. 
		Якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто, договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому згідно з ч. 11 вказаної норми передбачено право орендаря на оскарження в суді відмови або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі.
		Отже, в даному випадку, першочергово слід враховувати наявність волевиявлення орендаря на продовження договору, добросовісне виконання своїх обов`язків за договором, продовження користування земельною ділянкою та відсутністю заперечень з боку орендодавця щодо продовження користування землею протягом місяця після закінчення строку договору.
		Як підтверджено матеріалами справи, Позивач ТОВ СЛАВОЙЛ 10.12.2015, тобто більше ніж за місяць до закінчення строку договору оренди землі, звернувся з листом від 10.12.2015 № 41 до відповідача на ім`я міського голови м. Запоріжжя, в якому просив продовжити термін дії договору оренди землі від 20.02.2006, зареєстрованого у державному земельному кадастрі 27.02.2006 за 040626100130, на 10 років. Отримання даного листа відповідачем не заперечується. 
		Також позивачем надано копію проекту Додаткової угоди про внесення змін до вказаного договору оренди землі, а саме: поновлення терміну дії договору на десять років та викладення пункту 8 договору в редакції із зазначенням, що договір поновлено на 10 років (до 27 лютого 2026). На наданому позивачем примірнику Додаткової угоди міститься відмітка про отримання двох примірників проекту додаткової угоди 10.12.2015 з підписом та зазначенням посади, прізвища та ініціалів: Нач. відділу самоврядув. контролю М.В. Сизов.
		Відповідач, зокрема, вказує, що проект додаткової угоди, копію якої надано ТОВ СЛАВОЙЛ до матеріалів справи, не доводить отримання додаткової угоди Запорізькою міською радою. Так, Управлінням з питань земельних відносин Запорізької міської ради в листі вих. № 1893/02-03 від 27.10.2021 (т. 1 а.с. 124) зазначено, що Сизов М.В. обіймає посаду начальника відділу самоврядного контролю за використанням земель управління. Згідно з посадовою інструкцією останній мав право здійснювати саме перевірку (а не отримання) договорів оренди землі, додаткових угод до них на відповідність рішенням міської ради, а також правильність розрахунку ставок орендної плати на землю та її розмірів. 
		Разом з тим, зазначені доводи не спростовують факт отримання проекту додаткової угоди відповідачем.
		Крім того, в листі Управління з питань земельних ресурсів Запорізької міської ради від 25.12.2015 за вих.№3323 на № 19791/02-32/08 (т. 1 а.с. 100, оригінал суду не надано), який, як зазначив відповідач, було надано у відповідь на звернення позивача за вих. № 41 від 10.12.2015 про поновлення договору оренди, зазначено що укладення додаткової угоди до договору є неможливим. 
		Отже, доводи відповідача щодо неотримання проекту додаткової угоди є такими, що не відповідають дійсності.
		Вказаним листом Управління з питань земельних ресурсів Запорізької міської ради з приводу звернення про поновлення договору оренди землі зазначило, що поновлення договору оренди землі передбачає наступну процедуру: прийняття рішення про поновлення договору; укладення договору оренди землі; реєстрація договору, що передбачає підготовку відповідної землевпорядної документації, а також вказано про те, що для подальшого розгляду питання поновлення договору оренди землі необхідно надати до управління певний перелік документів: оригінал та завірену копію технічного паспорту на будівлі, розташовані на земельній ділянці з витягом про реєстрацію права власності; рішення минулих років про відведення земельної ділянки з правовстановлюючим документом на землю; правовстановлюючі документи юридичної особи, а також довідку щодо фактичної сплати орендної плати за земельну ділянку за 2012-2015 роки.
		Разом з тим, із змісту вказаного листа не вбачається, що він є відповіддю на звернення позивача про поновлення договору оренди згідно з листом № 41 від 10.12.2015, оскільки в ньому відсутнє відповідне посилання на номер, дату вказаного листа, а також відсутнє посилання на конкретний договір, кадастровий номер земельної ділянки тощо, що б дало змогу вважати даний лист відповіддю на звернення позивача про поновлення договору оренди. 
		В листі зазначено, що він надається на № 19791/02-32/08. Як пояснив відповідач, це є вхідним номером листа позивача № 41 від 10.12.2015, за яким його було зареєстровано Виконавчим комітетом Запорізької міськради, та надав в матеріали справи копію листа ТОВ Славойл № 41 від 10.12.2015 з відбитком вхідного штемпелю виконавчого комітету (т. 1 а.с.200). При цьому, оригінал зазначеного примірника листа позивача з вказаним вхідним штемпелем відповідач суду не надав. У своєму письмовому клопотанні, що надійшло до суду 14.12.2021, відповідач зазначив про неможливість надання суду для огляду оригіналу листа № 41 від 10.12.2015 з вхідним №1979/02-32/08, оскільки термін зберігання оригіналів документів становить 5 років.
		При цьому, оригінал листа Управління з питань земельних ресурсів Запорізької міської ради від 25.12.2015 за вих. №3323, як і докази направлення його на адресу позивача (в завіреній копії або оригіналі) відповідачем, в т.ч. на вимогу суду, не надано.
		 
		Доводи Запорізької міської ради про те, що нібито проект додаткової угоди був прийнятий за іншою адресою ніж лист-повідомлення, що нібито проект додаткової угоди був прийнятий не тією особою та інше, не спростовують того незаперечного факту, що проект додаткової угоди в той самий день, що й лист-повідомлення, був отриманий Запорізькою міською радою. Це підтверджується відміткою представника Запорізької міської ради про отримання проекту додаткової угоди. Про це також свідчить лист від 25 грудня 2015, копія якого була надана Запорізькою міською радою. 
		Колегія суддів констатує, що в листі-повідомленні Позивача від 10 грудня 2015 року не міститься посилання на проект додаткової угоди, але в той же час в листі Запорізької міської ради від 25 грудня 2015 року, який, за доводами Ради, був підготовлений у відпо відь на лист ТОВ "Славойл" від 10 грудня 2015 року, вказується, що "укладення додаткової угоди до договору оренди землі в даному випадку є неможливим". 
		На думку колегії суддів більш вірогідними є доводи Позивача про те, що оскільки цей лист був складений Відповідачем за результатом розгляду листа-повідомлення Позивача про поновлення договору оренди землі, то очевидно, що Позивачем приймався до уваги і проект додаткової угоди в грудні 2015 року. Інших підстав посилатися на додаткову угоду окрім як фактичної наявності на розгляді проекту додаткової угоди у особи, яка складала лист від 25 грудня 2015 року, об`єктивно не могло бути.
		 
		Доводи апеляційних скарг щодо відсутності в проекті додаткової угоди підпису Позивача є неспроможним та надуманим, оскільки ані Цивільний кодекс України, ані Господарський кодекс України не містять вимог про те, що проект додаткової угоди, який направляється однією із сторін має бути обов`язково підписаний стороною, яка його направляє. 
		Укладення договору законодавець пов`язує з направленням пропозиції. Саме про "пропози цію" йде мова у ст. 188 Господарського кодексу України та Главі 53 Цивільного кодексу. Про позиція має бути підписана Стороною, яка таку пропозицію направляє. Закон України "Про оренду землі" містив особливості порядку поновлення договору оренди землі в грудні 2015 року, які полягали в тому, що до листа-повідомлення мав додаватися проект додаткової угоди. Закон України "Про оренду землі" не висував вимог щодо подання орендарем разом з листом повідомлення саме підписаного з його боку проекту додаткової угоди. Лист-повідомлення від Позивача, в якому викладене волевиявлення щодо поновлення договору оренди землі, є про позицію. Лист-повідомлення був підписаний директором ТОВ "Славойл".
		 
		Здебільшого апеляційні скарги Відповідача та прокурора зводиться до власної оцінки обставин справи та повторення позиції Відповідача, яку він займав в суді першої інстанції щодо тих чи інших обставин.
		Так, Відповідач наголошує на тому, що лист-повідомлення був адресований міському голові, і це нібито спростовує отримання міською радою листа-повідомлення від ТОВ "Славойл". Але це абсолютно не відповідає дійсності, оскільки самим же Відповідачем не заперечується отримання і розгляд по суті листа-повідомлення.
		 
		Відповідно до ст. 12 Закону України "Про місцеве самоврядування" міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста.
		Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування" міський голова:
		2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету;
		8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради;
		9) забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; опри люднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання;
		14) представляє територіальну громаду; раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства;
		16) укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.
		Отже, із системного аналізу повноважень та статусу міського голови, визначеного Законом України "Про місцеве самоврядування", можна зробити впевнений висновок, що адресування повідомлення про поновлення договору оренди на ім`я міського голови, хоча б і рішення про поновлення договору оренди мала би приймати міська рада, не порушує вимог закону.
		Більше того, на офіційному сайті Відповідача (https://zp.gov.ua/uk/page/yak-zvernutisya-do-miskoi-vladi) наводяться зразки заяв на ім`я різних посадових осіб міського самоврядування, зокрема й на ім`я міського голови. Проте, рішення по питанням, які порушуються в таких зая вах, вирішуються міською радою, наприклад, про виділення земельних ділянок.
		Крім того, колегія суддів констатує, що підписантом Договору оренди землі від 20.02.2006 з боку Запорізької міської ради був саме Міський голова.
		 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що належних доказів направлення (надання) відповідачем, як орендодавцем земельної ділянки на адресу ТОВ СЛАВОЙЛ заперечень у поновленні договору оренди землі в порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі" із зазначенням будь-яких об`єктивних підстав для такої відмови, матеріали справи не містять. Доказів того, що Запорізька міська рада повідомляла орендаря про наявність заперечень в поновленні договору оренди землі протягом одного місяця після закінчення строку його дії відповідачем також не надано. Запорізькою міською радою не заявлялось вимоги щодо повернення земельної ділянки, що є об`єктом оренди, що свідчить про відсутність заперечень орендодавця на поновлення спірного договору оренди.
		 
		Слід також відзначити, що в матеріалах справи міститься копія листа Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.07.2021 № 08281/03-20/09 (т. 1 а.с.53) на адресу Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя, в якому, зокрема, зазначено, що листом від 10.12.2015 № 41 ТОВ Славойл звернулось до Запорізької міської ради з проханням продовжити термін дії договору оренди землі на 10 років; Запорізькою міською радою не надсилався лист-повідомлення щодо заперечень орендодавця; Орендар продовжив користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди. З огляду на зазначене, договір оренди землі, укладений між Запорізькою міською радою та ТОВ Славойл, поновлено в силу закону. 
		З матеріалів справи вбачається, що ТОВ СЛАВОЙЛ протягом всього часу продовжує користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:05:019:0093 та сплачує орендну плату за користування нею, що відповідачем не заперечується. Позивач належним чином виконує свої обов`язки за договором оренди; з боку відповідача протягом строку дії договору оренди відсутні заяви про порушення умов; до закінчення строку дії договору, у визначений законом строк, позивач повідомив орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на поновлення договору; до листа-повідомлення позивач додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; позивач продовжує користуватись земельною ділянкою; відповідач письмово не повідомив позивача у встановлений законом строк про відмову в поновленні договору оренди.
		Враховуючи встановленні факти, господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню. 
		 
		Крім того, колегія суддів зазначає про наступне. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів. 
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.
		У рішенні Європейського суду з прав людини по справі ""Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" в якій він постановив, що ст.1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об`єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.
		 
		Стосовно апеляційних скарг щодо невиконання ТОВ СЛАВОЙЛ умови договору про введення орендарем об`єкта в експлуатацію, колегія суддів зазначає, що умовами договору не визначений початок перебігу строку для введення об`єкта в експлуатацію. Так, відповідно до п. 30 договору Орендар зобов`язаний: …- у 5-ти денний строк після державної реєстрації договору оренди землі надати копію договору відповідному органу державної податкової служби; - в термін двох років ввести об`єкт в експлуатацію згідно висновку головного управління архітектури та містобудування міської ради. 
		При цьому, введення об`єкта в експлуатацію пов`язане безпосередньо з фактом закінчення відповідного будівництва.
		Слід звернути увагу, що при підписанні додаткового договору до договору оренди в 2011 році, втім як і після цього, Відповідач не висував Позивачу жодних претензій щодо нібито не введення об`єкта в експлуатацію в строк до 20.02.2008 або будь-якого іншого порушення договору.
		 
		Також необґрунтованими є посилання відповідача, як на можливу підставу для відмови у поновленні договору оренди землі, затвердження рішеннями міської ради зразків договору оренди та затвердження нормативної грошової оцінки земель, оскільки зазначене може бути підставою для внесення відповідних змін до договору оренди, в тому числі після його поновлення на новий строк. 
		 
		Щодо доводів апеляційних скарг про необхідність зупинення провадження у справі № 908/2465/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 908/2393/21 колегія суддів зазначає наступне.
		За змістом пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
		У постанові Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2021 по справі № 908/2393/21, на яку посилаються відповідач та прокурор, в т.ч. зазначено, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі. 
		Судом не встановлено, а відповідачем та прокурором не доведено наявності об`єктивної неможливості розгляду даної господарської справи № 908/2465/21 до вирішення справи № 908/2393/21.
		Крім того, за змістом ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу. 
		Ухвалою суду від 30.11.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.12.2021. Відповідно до ч. 3 ст. 201 ГПК України з оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті. 14.12.2021 розпочато розгляд справи по суті. Клопотання про зупинення провадження у справі заявлені 14.12.2021, тобто на стадії розгляду справи по суті. 
		 
		Щодо строків позовної давності про які заявлено відповідачем та прокурором, суд зазначає про наступне. 
		У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до статті 257, ч. 1 статті 260 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. 
		За приписами ч. 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		У статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання (ч. 5).
		Наведений у статті 268 ЦК України перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, не є вичерпним. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.
		Підставою для звернення позивача до суду з даним позовом стало ухилення Орендодавця від укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, незважаючи на прямий припис закону, що має ознаки триваючого правопорушення. 
		У постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 175/3995/17-ц, зокрема, вказано, що триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом. 
		Враховуючи спеціальний порядок поновлення договору оренди землі слід визнати, що зволікання відповідача в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі, за умови встановлених судом вище обставин щодо додержання позивачем усіх необхідних умов для цього, є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається. 
		Оскільки встановлені судом обставини у даній справі свідчать про факт триваючого порушення відповідачем, тому відсутні підстави для застосування позовної давності до вимог ТОВ СЛАВОЙЛ, що спрямовані на захист порушених його законних прав. У зв`язку із цим судом відхилено заяви відповідача та прокурора щодо застосування строку позовної давності.
		Крім того, як зазначив позивач, продовжуючи користуватись земельною ділянкою, вважав відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі його мовчазною згодою на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах. Про порушення своїх прав дізнався після звернення у серпні 2021 року Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ТОВ СЛАВОЙЛ про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області про державну реєстрацію права орендної земельної ділянки ТОВ Славойл (код ЄДРПОУ 33011323) на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:019:0093, площею 0,8827 га, для розташування культурно-оздоровчого центру, яка розташована у м. Запоріжжя, Прибережна магістраль, припинивши Товариству з обмеженою відповідальністю СЛАВОЙЛ право користування земельною ділянкою; про зобов`язання ТОВ СЛАВОЙЛ усунути перешкоди у користуванні належній Запорізькій міській раді земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:019:0093, шляхом повернення Запорізькій міській раді вказаної земельної ділянки, за якою ухвалою суду від 25.08.2021 відкрито провадження у справі № 908/2393/21.
		 
		Відхиляючи доводи заявників апеляційних скарг колегія суддів враховує висновки, викладені в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
		Як неодноразово вказував Європейський Суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
		 
		Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено право юридичних осіб на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених до юрисдикції господарського суду. 
		Із змісту положень ст.ст. 15,16 ЦК України, ст.20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлені договором або законом. 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 по справі № 908/299/18 дійшла наступних висновків про належний спосіб захисту при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди землі, вказавши, що при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України Про оренду землі, належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту.
		Додаткова угода до договору оренди землі, зміст якої зафіксований у рішенні суду, відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
		Відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
		Згідно статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Вирішуючи спір, колегія суддів враховує, що позивач звертаючись до суду із позовними вимогами про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені договором, фактично просить суд вирішити питання щодо юридичного оформлення відповідної угоди з відповідачем, враховуючи обов`язковість її укладення в силу закону та наявне зволікання з боку останнього в її укладенні. 
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційних скарг Запорізької міської ради та заступника керівника Запорізької обласної прокуратури без задоволення, а рішення суду - без змін.
		Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційних скарг, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявників у скаргах і відшкодуванню не підлягають.
		Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2021 у справі №908/2465/21 - залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2021 у справі №908/2465/21 - залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2021 у справі №908/2465/21 - залишити без змін.
		Судові витрати Запорізької міської ради та заступника керівника Запорізької обласної прокуратури за подання апеляційних скарг на рішення суду покласти на заявників апеляційних скарг.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.05.2022.
		 
		 
		Головуючий суддя О.Г. Іванов
		 
		СуддяО.В. Березкіна
		 
		Суддя М.О. Дармін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...