Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 159/5018/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 30.05.2022. Зареєстровано: 31.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 01.06.2022.
Дата набрання законної сили: 28.06.2022
Номер судового провадження: 1-кп/159/127/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021030550000757

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 159/5018/21
		Провадження № 1-кп/159/127/22
		 
		КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 травня 2022 року м. Ковель 
		 
		Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		із участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , 
		прокурора ОСОБА_3 ,
		потерпілого ОСОБА_4 , 
		представника потерпілого ОСОБА_5 , 
		обвинуваченого ОСОБА_6 , 
		захисника ОСОБА_7 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.08.2021 за № 12021030550000757 про обвинувачення:
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця міста Ковель Волинської області, із вищою освітою, за фахом  тренер-викладач карате, не працевлаштований, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кримінального кодексу України (далі - КК України), 
		 
		сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: 
		прокурор Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_3 (постанова про призначення групи прокурорів від 23.08.2021), 
		потерпілий  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає на АДРЕСА_3 ;
		представник потерпілого адвокат ОСОБА_5 (договір про надання правової допомоги у кримінальному провадженні від 25.08.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 851 від 02.09.2016);
		свідок  ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає по АДРЕСА_4 ;
		свідок  ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає по АДРЕСА_4 ;
		свідок  ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає по АДРЕСА_5 ;
		свідок  ОСОБА_11 , проживає на АДРЕСА_3 ;
		обвинувачений  ОСОБА_6 (паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Ковельським МВ УМВС України у Волинській області 21.02.2012);
		захисник  ОСОБА_7  (ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АС № 1028909 від 11.11.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 711 від 20.08.2012);
		ВСТАНОВИВ:
		1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.08.2021 року близько 21 години 30 хвилин, перебуваючи на території подвір`я будинку АДРЕСА_3 , під час словесної суперечки, яка виникла раптово на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_4 , передбачаючи можливість заподіяння шкоди здоров`ю іншій людині, не бажаючи, але свідомо припускаючи настання такої шкоди, розраховуючи на випадковість, умисно застосував фізичну силу до потерпілого ОСОБА_4 , який знаходився спиною до ОСОБА_6 , шляхом схоплення його руками за ноги та здійснення прийому-кидка з відривом тіла від землі та перекидом через праве плече на тверде покриття - дерев`яну дошку, в результаті чого потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки з закритими переломами 7-10 ребер з права з розвитком правобічного малого гемопневмотораксу, контузією S9-10 сегментів правої легені, підшкірною міжм`язевою емфіземою м`яких тканин правого гемотораксу, що згідно з висновком експерта №238 від 16.11.2021 відносяться де категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.
		Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 122 КК України, тобто у завданні умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.
		2. Позиція сторони обвинувачення
		Прокурор у судовому засіданні, підтримуючи обвинувачення, зазначила, що хоча покази свідків є дещо суперечливими, вважала вину обвинуваченого доведеною; під час призначення покарання просила врахувати наявність пом`якшуючих обставин: визнання вини, щире каяття, відшкодування витрат, понесених на лікування, позитивні характеристики обвинуваченого, а також - позицію потерпілого. Заперечила проти звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку з передачею на поруки з огляду на те, що обвинувачений не є членом трудового колективу комунального закладу «Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи», що вказує на неможливість забезпечення виконання завдання передачі особи на поруки. Вважала, що моральна шкода підлягає стягненню у розмірі, пропорційному до завданих моральних страждань потерпілого ОСОБА_4 .
		Потерпілий, представник потерпілого цивільний позов підтримали у частині стягнення моральної шкоди у сумі 30000 грн, підтвердили відшкодування обвинуваченим витрат, понесених на лікування у сумі 3456 грн 25 коп. Потерпілий також підтвердив, що обвинувачений і під час досудового розслідування і під час судового розгляду звертався із пропозицією відшкодувати завдану шкоду. Проти звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку з передачею на поруки заперечили, погоджуючись із доводами прокурора. З приводу покарання обвинуваченого висловили позицію щодо необхідності покарання обвинуваченого у межах санкції частини першої статті 122 КК України. 
		3. Оцінка суду із врахуванням встановлених обставин
		Суд, розглянувши кримінальне провадження в межах пред`явленого обвинувачення, оцінивши надані для дослідження докази, проаналізувавши доводи сторони захисту та обвинувачення, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 .
		3.1. Так, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення за частиною першою статті 122 КК України визнав повністю. Зазначив, що дійсно 22.08.2021 близько 21:30 год. у нього із ОСОБА_13 (з яким вони раніше не були знайомі) раптово виник конфлікт з приводу поведінки дітей на спортивному майданчику біля будинку ОСОБА_4 на АДРЕСА_3 . На місце конфлікту він прибув разом із ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , на подвір`ї будинку також перебували ОСОБА_11 , ОСОБА_10 . 
		Під час розвитку подій словесний конфлікт між ОСОБА_6 і ОСОБА_4 переріс у бійку, під час якої обвинувачений застосував фізичну силу до потерпілого: схопив руками за ноги і здійснив прийом  кидок з відривом тіла від землі та перекидом через праве плече на тверде покриття - дерев`яну дошку. 
		Обвинувачений ОСОБА_6 висловив щире каяття, яке, у зв`язку із визнанням вини, проявилось у намаганнях владнати конфлікт із потерпілим та відшкодувати йому завдані збитки. Також зазначив, що прямого умислу на завдання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень у нього не було, конфлікт виник зненацька, зазначив, що шкодує про участь у конфлікті та про його наслідки. 
		3.2. Допитаний у судовому засіданні потерпілий  ОСОБА_4 пояснив, що увечері 22.08.2021 він разом із дружиною ОСОБА_16 , друзями, серед яки була ОСОБА_10 , відпочивали у його будинку на АДРЕСА_3 . Близько 21 год. на подвір`я будинку зайшла ОСОБА_17 , біля воріт залишались ОСОБА_9 , ОСОБА_12 . 
		ОСОБА_18 і ОСОБА_17 висловлювали взаємне незадоволення з приводу поведінки дітей на дитячому майданчику; під час цього конфліктного діалогу до них підійшов ОСОБА_12 , почав конфліктувати з ОСОБА_13 , штовхнув його, який у свою чергу, також відштовхував ОСОБА_19 (під час взаємної штовханини ОСОБА_4 порвав футболку, ланцюжок на шиї ОСОБА_6 ).
		ОСОБА_18 , бажаючи зупинити конфлікт, уникнути його подальшого розвитку, розвернувся і мав намір зайти у будинок. У цей час відчув, що його хтось схопив за ноги і він, із відривом від землі, впав на землю спиною з невеликим нахилом управо на вертикально встановлену дошку, яка відокремлює газон від щебеню; відчув запаморочення і різкий біль у правій частині ребер. 
		3.3. Допитана у судовому засіданні ОСОБА_17 пояснила, що живе по сусідству із сім`єю ОСОБА_20 (не були знайомі). Увечері 22.08.2021 вирішила піти до них додому з метою з`ясування обставин щодо наявних претензій до поведінки її неповнолітнього сина. По дорозі до неї приєднались її чоловік ОСОБА_9 , і друг чоловіка ОСОБА_12 . На подвір`ї будинку АДРЕСА_3 виник конфлікт спочатку між нею і ОСОБА_13 , пізніше до конфлікту приєднався ОСОБА_12 . 
		Під час бійки між ОСОБА_21 і ОСОБА_13 , вона знаходилась осторонь неподалік (стояла спиною) і розмовляла з ОСОБА_16 . Почула крик, повернулась, побачила, що ОСОБА_18 1 раз вдарив ОСОБА_19 . Під час продовження конфлікту ОСОБА_18 взяв за руку ОСОБА_22 ; ОСОБА_12 намагався відсторонити ОСОБА_23 від ОСОБА_24 , забрав його руку; ОСОБА_25 повалив ОСОБА_26 на землю і почав душити. Водночас підтвердила, що бачила, як ОСОБА_25 впав на землю спиною після чого конфлікт припинився і вона з чоловіком і ОСОБА_27 залишили місце подій. 
		3.4. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що близько 21 год. 22.08.2021 до нього зателефонувала дружина ОСОБА_17 і повідомила, що ОСОБА_18 висловлював агресивні погрози на адресу їхнього сина; у зв`язку із чим вона вирішила піти додому до ОСОБА_20 і з`ясувати обставини. 
		ОСОБА_9 у цей час їхав із ОСОБА_21 із сусіднього району; чоловіки вирішили приєднатись до ОСОБА_28 . На провулку М.Левицького, 29 прибули усі разом. ОСОБА_17 перша зайшла на подвір`я, почала розмову із ОСОБА_13 , яка переросла у словесний конфлікт. ОСОБА_29 і ОСОБА_30 , почувши підвищений тон розмови, теж зайшли на подвір`я. Конфлікт продовжувався між ОСОБА_13 і ОСОБА_21 . Вказав, що не бачив, як ОСОБА_30 хватав ОСОБА_23 за частини тіла. Водночас підтвердив обставини про те, що ОСОБА_25 впав на території біля будинку. Динаміку падіння однозначно вказати не може, оскільки події розвивались дуже швидко.
		3.5. Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 вказала, що увечері 22.08.2021 відпочивала разом із сім`єю ОСОБА_20 у їхньому будинку на АДРЕСА_3 . Близько 21 год. на подвір`я будинку прийшла ОСОБА_17 , почала розмову із ОСОБА_13 з приводу погроз на адресу її сина; діалог переріс у конфлікт між ними. На подвір`я також зайшли ОСОБА_9 , ОСОБА_12 (з якими ОСОБА_10 не була знайома), у подальшому конфлікт розвивався швидко між ОСОБА_21 і ОСОБА_13 . Вказала, що ОСОБА_30 перший наніс удар ОСОБА_31 по обличчю рукою. ОСОБА_18 намагався уникнути конфлікту, однак ОСОБА_12 підійшов до ОСОБА_23 зі спини, схопив його за ноги і перекинув через себе. Буднік ОСОБА_32 впав спиною на землю і невисоку дерев`яну дошку - огорожу, після чого ОСОБА_30 , ОСОБА_33 , ОСОБА_29 вийшли з подвір`я.
		3.6. Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснила, що є дружиною ОСОБА_34 . Увечері 22.08.2021 відпочивали вдома ( АДРЕСА_3 ) з друзями. Близько 21 год. прийшла ОСОБА_17 (раніше знайомі не були) і почала розмову із ОСОБА_13 з приводу поведінки дітей на майданчику; діалог переріс у конфлікт. У цей час на подвір`я зайшли  ОСОБА_9 , ОСОБА_12 (з якими ОСОБА_35 не була знайома), у подальшому конфлікт розвивався швидко між ОСОБА_21 і ОСОБА_13 . Вказала, що ОСОБА_30 поводив себе агресивно, провокував на бійку. ОСОБА_18 намагався уникнути конфлікту, однак ОСОБА_12 підійшов до ОСОБА_23 зі спини, схопив його за ноги і перекинув через себе. Буднік ОСОБА_32 впав спиною на землю і правим боком на невисоку дерев`яну огорожу, після чого ОСОБА_30 , ОСОБА_33 , ОСОБА_29 вийшли з подвір`я. ОСОБА_35 викликала швидку допомогу з метою надання медичної допомоги ОСОБА_36 . 
		3.7. Отримані за результатом допиту обвинуваченого, потерпілого, свідків відомості відповідають даним, зафіксованим у протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 22.08.2021. 
		Під час слідчого експерименту 28.08.2021, який проводився у присутності потерпілого, судово-медичного експерта, повністю підтвердились обставини щодо учасників події 22.08.2021, хронологічна послідовність розвитку подій, динаміки отриманих потерпілих травм ( ОСОБА_6 наблизився до ОСОБА_4 зі спини, схопив руками за ноги, можливо вище колін, перекинув корпус його тіла через своє праве плече на землю, при цьому ОСОБА_18 впав своїм правим боком на вертикально встановлену дошку, яка відокремлює газон від щебеню, відчув різкий біль в області ребер з правого боку).
		Результати проведеноїсудово-медичноїекспертизи ОСОБА_4 викладено увідповідному висновку№ 238від 30.08.2021,відповідно доякого судово-медичнийексперт употерпілого виявивтілесні ушкодженняу виглядізакритої травмигрудної кліткиз закритимипереломами 7-10ребер справаз розвиткомправобічного малогогемопневматораксу, контузією S9-10 сегментів правої легені, підшкірною і міжм`язевою емфіземою м`яких тканин правого гемотораксу, що утворились від дій тупих твердих предметів, можливо внаслідок падіння з висоти на дерев`яну дошку при наданні тілу прискорення у час, вказаний у постанові та в медичній документації; за ступенем тяжкості такі травми відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, які ОСОБА_4 сам собі нанести не міг. Таким чином, судово-медичний експерт підтвердив динаміку і причину отримання ОСОБА_4 травм. 
		Суперечливі обставини, на які вказують свідки у своїх показах стосуються динаміки отримання ОСОБА_4 травм, які у сукупності та взаємозв`язку із іншими доказами не впливають на кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_6 правопорушення і не спростовують його вини. 
		Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КК України - завдав умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я ОСОБА_4 .
		 
		 
		 
		4. Призначення покарання
		4.1. При призначенні покарання обвинуваченому, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; враховує вимоги частини другої статті 50, статті 65 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.
		4.2. За ступенем тяжкості вчинене кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КК України є нетяжким злочином (стаття 12 КК України).
		4.3. Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 , відповідно до статті 66 КК України, є визнання вини, щире каяття, добровільне відшкодування завданого матеріального збитку.
		4.4. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 у розумінні статті 67 КК України не встановлено. 
		4.5. Особа обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , характеризується наступними відомостями: 
		- на утриманні ОСОБА_6 перебувають двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (копії свідоцтв про народження від 03.06.2014, від 06.08.2021 відповідно); 
		- на диспансерному обліку у лікаря психіатра не перебуває і за допомогою не звертався (довідка Ковельської центральної рай поліклініки № 1131 від 25.08.2021);
		- на диспансерному обліку в наркологічному кабінеті не перебував, за допомогою до лікаря-нарколога не звертався (довідка Ковельської центральної рай поліклініки № 1132 від 26.08.2021); 
		- позитивно характеризується за попереднім місцем роботи  у Турійській дитячо-юнацькій спортивній школі на посаді тренера-викладача відділення кіокушин-кан карате, де проявив себе здібним і ініціативним спеціалістом, готував спортсменів до складу збірної команди району і області; користується заслуженим авторитетом серед спортивних працівників району і області, спортсменів та учнів ДЮСШ; був одним із організаторів спортивних змагань (характеристика директора ДЮСШ); 
		- отримав подяку від президента Тернопільської міської федерації кіокушин-кан карате-до в Україні 25.09.2021 за плідну багаторічну співпрацю.
		4.6. Вирішуючи питання про передачу ОСОБА_6 на поруки членів комунального закладу « ІНФОРМАЦІЯ_8 та у зв`язку із цим звільнення від покарання в порядку статті 47 КК України суд керується таким. 
		У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від відповідальності» роз`яснено, що підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки є щире розкаяння особи, яке свідчить про її бажання спокутувати провину перед колективом підприємства, установи чи організації та виправити свою поведінку. Особу, яка не визнала себе винною у вчиненні злочину, передавати на поруки не можна. Звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 47 КК України можливе лише за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, про передачу її на поруки. Звернення з клопотанням крім колективу можуть ініціювати сам обвинувачений. За наявності зазначених вище обставин, а також належно оформленого клопотання суд вправі звільнити особу від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу.
		У межах даного кримінального провадження суду не надано доказів того, що ОСОБА_6 є членом трудового колективу комунального закладу «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа» ім. Євгена Кондратовича. На переконання суду, співпраця на громадських засадах не може забезпечити і гарантувати виконання завдання виправлення ОСОБА_6 шляхом впливу і за результатами нагляду за ним особами, з яким він не перебуває у трудових відносинах. 
		Керуючись наведеним, суд відмовляє у задоволенні клопотання про передачу ОСОБА_6 на поруки членів комунального закладу «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа» ім. Євгена Кондратовича та звільнення від покарання в порядку статті 47 КК України.
		4.7. За таких обставин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують покарання, відомості, які характеризують особу обвинуваченого, позицію потерпілого, мету покарання, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у межах санкції частини першої статті 122 у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.
		Керуючись частиною першою статті 75 КК України, з огляду на можливість виправлення засудженого без відбування покарання, суд дійшов висновку про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання, встановивши іспитовий строк  1 рік, із покладенням на нього обов`язків, згідно із статтею 76 КК України.
		Суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченої  ОСОБА_6 та попередження вчинення нових злочинів, як ним так і іншими особами.
		5. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
		5.1 Вирішення цивільного позову (з урахуванням уточнення позовних вимог).
		Відповідно до статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Відповідно до статті 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
		Згідно із статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілому, суд враховує, що його моральна шкода, полягає у фізичному болі та душевних стражданнях, завданих як в результаті ушкодження здоров`я, так і в понесених моральних переживаннях. 
		З урахуванням наведеного, та обставин справи розмір грошового відшкодування моральної шкоди потерпілому суд визначає у сумі 10000 грн.
		Отже, заявлений цивільний позов про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню  у сумі 10000 грн, в решті позову  відмовлено. 
		5.2. Питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні врегульовано главою 8 КПК України. Перелік видів таких витрат міститься у статті 118 цього Кодексу, а їх розподіл регламентовано статтею 124 КПК України.
		За правилами частини другої статті 120 КПК України, витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе потерпілий, а згідно із частиною першою статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 91 КПК України, розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
		У пунктах 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», які знайшли своє відображення, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 569/10915/17, судам роз`яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, перегляд документів, копіювання документів). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
		Так, на підтвердження розміру заявленої суми витрат на правову допомогу (6000 грн) потерпілим надано копію договору про надання правової допомоги від 25.08.2021, опис наданих послуг від 26.08.2021, акт виконаних робіт від 10.11.2021, копію квитанції про оплату вартості наданих послуг у сумі 6000 грн. 
		Керуючись встановленими обставинами, керуючись принципами справедливості та верховенства права, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з обставин кримінальної справи, суд вважає, що вимоги щодо стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого витрат на правову допомогу підлягають повному задоволенню в розмірі 6000 гривень.
		5.3. Процесуальні витрати, понесені державною у даному кримінальному провадженні відсутні.
		5.4 Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні не обирався. 
		5.5. Арешт на майно в межах даного кримінального провадження не накладено. 
		6.5. Речові докази у справі відсутні.
		Із наведених підстав, керуючись статтями, 47, 75, 366-368, 371, 374, 376, 394 Кримінального процесуального кодексу України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Визнати ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КК України, призначивши йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяці.
		На підставі статей 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_19  від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробовуванням, якщо він протягом іспитового строку, тривалістю 1 (один) рік, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
		2. У задоволенні клопотання комунального закладу «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа» ім. Євгена Кондратовича про передачу ОСОБА_19 на поруки та у зв`язку із цим звільнення від покарання в порядку статті 47 КК України  відмовити. 
		3. Цивільний позов ОСОБА_34 до ОСОБА_19 задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_19 на користь ОСОБА_34 моральну шкоду у сумі 10000 грн. (десять тисяч грн), а також витрати на правову допомогу у сумі 6000 грн (шість тисяч грн).
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити. 
		4. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Головуючий:ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...