Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/55013/18-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 30.05.2022. Зареєстровано: 31.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 01.06.2022.

Номер судового провадження: 2-1196/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/55013/18-ц 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 лютого 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді - Соколова О.М.,
		при секретарі судових засідань - Матвійчуку В.П., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу № 757/55013/18-ц за позовом  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» про стягнення безпідставно списаних коштів та моральної шкоди,-
		 
		                                       В С Т А Н О В И В:
		 
		У листопаді 2018 року до Печерського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 (надалі -Позивач) до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (надалі - Відповідач 1), Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (надалі - Відповідач 2) про стягнення безпідставно списаних коштів та моральної шкоди, в якому позивач просила стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на свою користь суму незаконно списаних коштів у розмірі 38 291 ( тридцять вісім тисяч двісті дев`яносто одну) грн. 00 коп., стягнути з Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» моральну шкоду у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.
		В обґрунтування позову Позивач зазначила про те, що 06.07.2018 року з її картки/рахунку № НОМЕР_1 в період часу з 05.15 год по 06.20 год. було проведено п`ять транзакцій на загальну суму 38 291 грн., згоду на які остання не надавала. В подальшому Позивачем було подано заяву з проханням повернути повну суму відрахувань, однак на думку Позивача Відповідачем 1 було безпідставно відмовлено, крім того Позивач вважає, що Банк покладені на нього обов`язки із зберігання грошових коштів на рахунку його клієнта не виконав, чим порушив її права. Тому Позивач вимушена була звернутися із вказаним вище позовом до суду.
		За наведених обставин ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.11.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено здійснювати за правилами позовного (загального) провадження ( а.с. 18).
		11.02.2019 року від представника Відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідач 2 вказує про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди з Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна», оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння Відповідачем 2 Позивачеві моральних чи фізичних страждань та факту, обставин наявності таких (а.с.23-65).
		20.02.2019 року від представника Відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник Відповідач 1 вказує про помилковість визначення Позивачем належного Відповідача, оскільки між сторонами відсутній предмет спору, Відповідач 1 прав Позивача не порушував, не визнавав, не оспорював, докази порушених чи невизнаних прав Позивача з боку ПАТ КБ «Приватбанк» у матеріалах справи та у позовній заяві відсутні. Позов вважає необґрунтованим та безпідставним, а наведені у ньому відомості та докази такими, що належним чином не підтверджені та не доведені Позивачем (а.с.66-76).
		20.09.2019 року від представника позивача надійшли заперечення на відзив (а.с.94-96).
		20.09.2019 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті ( а.с. 100).
		17.02.2020 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення ( а.с. 106-112).
		Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися, проте на адресу суду надійшла від представника позивача заява, в якій останній просив розгляд справи проводити за відсутності Позивача та представника позивача. Позовні вимоги підтримав, просив задовольнити ( а.с.184).
		Представник відповідача-1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Проте подано заяву про розгляд справи у її відсутність, у задоволенні позову просила відмовити ( а.с.188).
		Представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Проте подано заяву про розгляд справи у його відсутність, у задоволенні позову просив відмовити ( а.с. 189).
		Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
		Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
		За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
		Згідно з ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами(договорами) між клієнтом та банком.
		Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно зі ст. 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
		Судом встановлено, що 06.07.2018 року з рахунку Позивача №  НОМЕР_1 було проведено п`ять транзакцій на загальну суму 38 291 грн., а саме: 06.07.2018 року о 05:15 на суму 20 000,00 грн; 06.07.2018 року о 06:15 на суму 4 572, 75 грн.; 06.07.2018 року о 06:17 на суму 4 572, 75 грн.; 06.07.2018 року о 06:18 на суму 4 572, 75 грн.; 06.07.2018 року о 06:20 на суму 4 572, 75 грн.( а.с.72).
		Як вбачається з матеріалів справи 06.07.2018 року Позивачем було подано заявку на відміну цих операцій через службу 3700.
		Так листом від 08.08.2018 року №20.1.0.0.0/7- 180723/1608 Позивача було повідомлено про те, що Банк не може повернути кошти, з підстав того, що переказ коштів був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Приват 24, крім того зазначено, що вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання власного фінансового номеру та іншої особистої інформації ( а.с. 11).
		Відповідно до ч. 1,2,5 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. 
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини, юридичні факти.
		Частиною 1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. 
		Відповідно до ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюється законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		Відповідно до чинного законодавства України Банк здійснює надання банківських послуг необмеженому колу осіб на підставі їх заяв про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг (надалі- Умов). 
		Підписавши анкету-заяву на приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, Позивач тим самим уклала з Відповідачем 1 договір, який відповідно до чт. 634 ЦК України є договором приєднання. Згідно анкети-заяви, підписаної Позивачем, остання погодилася на укладення договору з Відповідачем 1 та з Умовами та правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», які розміщенні на офіційному сайті за адресою: www.privatbank.ua.
		Відповідно до п. 1.1.5.13 Умов та правил банківських послуг Клієнт відповідає за всі операції в повному обсязі, здійненні у підрозділах Банку, через пристрої самообслуговування, систему MobileBanking, систему Приват24 з використанням передбачених цими Умовами засобів його ідентифікації та аутентифікації.
		Відповідно до п. 2.1.4.7 Клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з Карткового рахунку третіх осіб.
		Пункт 2.1.1.5.10 Умов та правил банківських послуг передбачає обов`язок клієнта вживати заходів щодо запобігання втрати (розкрадання) Карток, ПІНа (персонального ідентифікаційного номера) або інформації, нанесеної на карту і магнітну смугу, або їх незаконного використання.
		Відповідно до п. 2.1.1.7.3 у разі якщо Держатель картки дає згоду на проведення операцій з Картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесеними на карті даними.
		Відповідно до п. 1.1.1.39 Умов ідентифікацією клієнта в Приват24 є введення імені користувача та пароля.
		Як вбачається з матеріалів справи, всі платежі 06.07.2018 року були здійсненні шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів в Приват24, крім того вхід в систему Приват24 був здійснений авторизацією Позивача.
		Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що її номер телефону НОМЕР_2 06.07.2018 року було заблоковано оператором ПАТ «ВФ Україна», тому шахраї скористалися можливістю перевипуску SIM-карти оператора Vodafone і таким чином заволоділи фінансовим номером, а відтак і доступом до рахунків останньої.
		А відтак, в даному випадку Банк не може нести відповідальність, тому що всі операції було проведено з використанням передбачених Умовами засобів його ідентифікації та аутентифікації.
		Крім того, Позивач в позовній заяві зазначає про відкриття Деснянським управлінням поліції за її заявою від 07.07.2018 року кримінального провадження № 12018100030005874 за фактом заволодіння грошовими коштами Позивача. Проте будь-які документи з приводу розслідування в матеріалах справи відсутні. Позивач не надає жодних доказів на підтвердження фактів, які викладає у своєму позові.
		Таким чином, встановивши, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту безпідставного списання коштів з рахунку Позивача Відповідачем 1, вимога про стягнення незаконно списаних коштів не підлягає задоволенню.
		З приводу вимоги позивача про стягнення з Відповідача 2 моральної шкоди в розмірі 8 000 грн. 00 коп., слід заначити наступне.
		У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. (п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про вілшкодування моральної (немайнової) шкоди»). В пункті 5 вказаної Постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
		При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		Підставою для застосування такого виду відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Шкода відшкодовується незалежно від вини. 
		Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
		Згідно роз`яснень, які викладені у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом(ст.81 ЦПК України).
		У п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
		Суд враховує, що у межах матеріалів даної цивільної справи не знайшов свого підтвердження факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, надані позивачем докази не свідчать про наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		Таким чином, встановивши, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння Відповідачем 2 Позивачеві моральних чи фізичних страждань та факту, обставин наявності таких, суд вважає підставою відмови у вимозі, щодо стягнення з Відповідача 2 моральної шкоди у зв`язку з його недоведеністю. 
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України)
		За правилами ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		При цьому, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належних та допустимих доказів обставин, викладених в позовній заяві, суду не надано та позивачем не доведено, що саме через дії відповідачів були порушені її права.
		З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
		Керуючись ст.ст. 15, 16, 76, 81, 525, 526, 629, ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 259, 265, 268, 352 ЦПК України, суд -
		                                               В И Р І Ш И В:
		 В задоволенні позову  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» про стягнення безпідставно списаних коштів та моральної шкоди - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Повний текст судового рішення складено 23.02.2022 року.
		Суддя                                                                                             О.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...