Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 592/9845/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 30.05.2022. Зареєстровано: 31.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2022.
Дата набрання законної сили: 26.07.2022
Результат оскарження 26.07.2022 Апеляційний суд Сумської області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/592/295/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                       Справа№592/9845/20
		                                                               Провадження №2/592/295/22 
		                       
		РІШЕННЯ
		                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                
		26 травня 2022 року                                                                         м.Суми        
		                       
		Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:
		головуючого - судді Шияновської Т.В.,
		з участю секретаря судового засідання Чайки Т.В., 
		представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвоката Давидова А.Г.,
		представника позивача за зустрічним позовом, відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвоката Муйдінова ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми в загальному позовному проваджені цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на 1/4 частку квартири у порядку спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині та визнання права власності,
		 
		                                                           у с т а н о в и в :
		27.08.2020 позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сумської міської ради, в якому просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири, загальною площею 57,88 кв.м., житловою площею 38,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті батька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, яка складалася із квартири АДРЕСА_2 . За життя батько склав заповіт на користь його сестри ОСОБА_4 , за якою рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.04.2020 визнано право власності на 3/4 частини вказаної квартири у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 . На час відкриття спадщини позивач досяг пенсійного віку та у відповідності до ст. 1241 ЦК України має право на спадкування половини частки, яка належала йому у разі спадкування за законом незалежно від змісту заповіту. 
		04.06.2020 заступником завідувача Сумської міської держнотконтори Комендантовою О.І. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки виявлено певні відмінності стосовно вказаного об`єкту нерухомого майна, зокрема, у свідоцтві про право власності на житло, виданого Виконавчим комітетом Сумської міської ради народних депутатів Сумської області 20.04.1993, форма власності зазначена як спільна сумісна, рядок відомостей про власників містить інформацію щодо однієї особи - ОСОБА_3 , а зміст довідки Департаменту забезпечення ресурсних платежів СМР від 19.11.2019 свідчить про те, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстроване за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . 
		Крім того, в документах, що підтверджують факт смерті спадкодавця та родинні відносини зі спадкоємцем, нотаріусом виявлено розбіжності в ідентифікуючих даних, у написанні прізвищ та по-батькові спадкодавця та спадкоємця, а саме: у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 прізвище та по-батькові спадкодавця зазначено ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у свідоцтві про народження позивача серії НОМЕР_2 прізвище батька та його по-батькові зазначено ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (російською мовою), а в паспорті позивача його прізвище зазначено ОСОБА_9 . 
		Відтак, 1/4 частка квартири АДРЕСА_2 залишається не успадкованою, нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (обов`язкова частка), що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.
		Ухвалою суду від 31.08.2020 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання на 30.09.2020, витребувано копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 
		14.09.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому представник відповідача, посилаючись на те, що Сумська міська рада є неналежним відповідачем в даній справі, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Ухвалою суду від 30.09.2020 витребувано у Сумської міської державної нотаріальної контори копії матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_4 .
		Ухвалою суду від 08.12.2020 замінено первісного відповідача Сумську міську раду в даній справі на належного відповідача ОСОБА_2 ; відкладено підготовче судове засідання на 12.01.2021.
		11.01.2021 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині, в якій представник Муйдінов Р.М. просить зменшити розмір обов`язкової частки ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_3 з 1/4 до 1/12 частини в житловій квартирі АДРЕСА_2 , земельній ділянки під номером АДРЕСА_3 , яка знаходиться в Сумській міській громадській організації садівничого товариства «Фрунзенець» в м. Суми, загальною площею 0,0709 га, кадастровий номер 5910136600:14:002:0188, для індивідуального садівництва.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Ковпаківського районного суду від 07.04.2020 встановлений факт належності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на праві приватної власності в порядку спадкування за законом квартири АДРЕСА_2 та визнано за матір`ю ОСОБА_2 - ОСОБА_4 право власності на 3/4 частини цієї квартири, а на 3/4 частини земельної ділянки під номером АДРЕСА_3 , загальною площею 0,0709 га, кадастровий номер 5910136600:14:002:0188, для індивідуального садівництва її матір отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
		ІНФОРМАЦІЯ_4 померла матір позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_4 , і ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги, прийняла спадщину на 3/4 частини вказаної квартири, а також має право на 3/4 частини земельної ділянки.
		Зважаючи на аморальну поведінку ОСОБА_1 по відношенню до свого батька, який самоусунувся від його утримання, догляду, матеріальної підтримки, яку потребував ОСОБА_3 , так як був літньою, хворою людиною, не спілкувався з ним і залишив його на призволяще, а весь тягар утримання, догляду, матеріальної допомоги, лікування, створення комфортних умов життя покійного батька несла ОСОБА_4 , яка також хворіла на тяжку хворобу, розмір обов`язкової частки у спадщині після смерті діда - ОСОБА_3 , на яку має право ОСОБА_1 , підлягає зменшенню до 1/12 частини у відповідності до ч.1 ст.1241 ЦК України. 
		Ухвалою суду від 12.01.2021 зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на 1/4 частку квартири у порядку спадкування; підготовче судове засідання відкладено до 22.01.2021.
		19.01.2021 ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про зміну предмету позовної заяви, в якій просила зменшити розмір обов`язкової частки ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 з 1/4 до 1/12 частини в житловій квартирі АДРЕСА_2 , земельній ділянки під номером АДРЕСА_3 , яка знаходиться в Сумській міській громадській організації садівничого товариства «Фрунзенець» в м. Суми, загальною площею 0,0709 га, кадастровий номер 5910136600:14:002:0188, для індивідуального садівництва; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину житлової квартири АДРЕСА_2 , земельної ділянки під номером АДРЕСА_3 , яка знаходиться в Сумській міській громадській організації садівничого товариства «Фрунзенець» в м. Суми, загальною площею 0,0709 га, кадастровий номер 5910136600:14:002:0188, для індивідуального садівництва.
		Свої вимоги обґрунтовує тим, що вимога про визнання за нею права власності на 1/6 частини вказаного нерухомого майна є похідною від вимоги про зменшення розміру обов`язкової частки ОСОБА_1 у спадщині, та є ефективним способом захисту її прав, як єдиного спадкоємця після смерті діда ОСОБА_3 та матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а відтак власника 3/4 частини житлової квартири та частини земельної ділянки.
		22.01.2021 на адресу суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні зустрічного позову, задовольнивши первісний позов в повному обсязі.
		Ухвалою суду від 22.01.2021 витребувано докази від Сумської міської клінічної лікарні № 4 у м. Суми, Сумського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру, Сумського обласного клінічного онкологічного диспансеру; філії - Сумське обласне управління АТ «Ощадбанк»; відкладено підготовче судове засідання до 16.02.2021.
		16.02.2021 на адресу суду від представника позивача - адвоката Муйдінова Р.М. за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив, в якому, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість наведених ОСОБА_1 доводів, просить позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити повністю.
		Ухвалою суду від 16.02.2021 витребувано докази від Сумського обласного психоневрологічного диспансеру, Сумської філії ПАТ «Укртелеком», ПрАТ Vodafone Україна, ГУ ПФУ в Сумській області; відкладено підготовче судове засіданні до 18.03.2021.
		16.03.2021 ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про уточнення зустрічної позовної заяви, в якій вказує про допущену помилку в написанні прізвища відповідача, та просить зменшити розмір обов`язкової частки у спадщині ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 з 1/4 до 1/12 частини в житловій квартирі АДРЕСА_2 , земельній ділянки під номером АДРЕСА_3 , яка знаходиться в Сумській міській громадській організації садівничого товариства «Фрунзенець» в м. Суми, загальною площею 0,0709 га, кадастровий номер 5910136600:14:002:0188, для індивідуального садівництва; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину житлової квартири АДРЕСА_2 , земельній ділянки під номером АДРЕСА_3 , яка знаходиться в Сумській міській громадській організації садівничого товариства «Фрунзенець» в м. Суми, загальною площею 0,0709 га, кадастровий номер 5910136600:14:002:0188, для індивідуального садівництва. 
		Ухвалою суду від 18.03.2021 витребувано докази від комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико - санітарної допомоги № 1» Сумської міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня № 4 Сумської міської ради, від комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико - санітарної допомоги № 1» Сумської міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня № 4» Сумської міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня № 4» Сумської міської ради, Сумської міської клінічної лікарні № 1, Сумської філії ПАТ "Укртелеком"; відкладено підготовче судове засідання до 08.04.2021.
		Протокольними ухвалами суду підготовче судове засідання відкладено на 08.12.2020 за клопотанням представника позивача Давидова А.Г. , на 23.04.2021, 24.05.2021 за клопотанням представника позивача за зустрічним позовом Муйдінова Р.М .
		Ухвалою суду від 24.05.2021 закрите підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 17.06.2021.
		17.06.2021 судовий розгляд не відбувся в зв`язку з перебуванням головуючого судді в нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні; 15.07.2021 протокольною ухвалою розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача за первісним позовом; 16.09.2021, 27.10.2021, 29.11.2021, 22.12.2021 в судовому засіданні оголошено перерву; 08.02.2022 протокольною ухвалою розгляд справи відкладений за клопотанням представника позивача за зустрічним позовом Муйдінова Р.М. ; 14.03.2022 справа була знята з розгляду в зв`язку з запровадженим воєнним станом. 
		Представник позивача за первісним позовом - адвокат Давидов А.Г. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті батька.
		Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 та її представник - адвокат Муйдінов Р.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, зменшити розмір обов`язкової частки у спадщині ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 з 1/4 до 1/12 частини в житловій квартирі АДРЕСА_2 , земельній ділянки під номером АДРЕСА_3 , яка знаходиться в Сумській міській громадській організації садівничого товариства «Фрунзенець» в м. Суми, загальною площею 0,0709 га, кадастровий номер 5910136600:14:002:0188, для індивідуального садівництва; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину вказаного нерухомого майна.
		Заслухавши учасників та дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
		Так, в судовому засіданні встановлено, що згідно відомостей, які містяться в паспорті серії НОМЕР_3 , виданого 15.02.2000 Ковпаківським РВ СМУ УМВС України в Сумській області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. В. Вільми Сумського району Сумської області (т.1 а.с. 8-9).
		Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 (російською) народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. В. Вільми Сумського району Сумської області, його батьками записано - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (російською) (т.1 а.с. 10).
		Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Солідарне Сумського району Сумської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Суми у віці 95 років (т.1 а.с. 11, 88).
		Постановою заступника завідувача Сумської міської державної нотаріальної контори від 04.06.2020 за № 3405/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом (обов`язкова частка) на майно, що належало померлому ОСОБА_3 , з підстав неможливості встановлення факту кровного споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та не подання необхідних для вчинення нотаріальних дій документів, що підтверджують право власності на майно (т.1 а.с. 15-16).
		Відповідно до положень статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).
		Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
		Аналіз вищезазначених доказів у сукупності дозволяє суду дійти висновку про те, що розбіжності між прізвищами позивача « ОСОБА_9 » та його батька - померлого « ОСОБА_6 » виникли в результаті помилкового перекладу прізвища з російської мови на українську та допущення описки в написанні прізвищ та по-батькові в свідоцтві про народження позивача « ОСОБА_8 » замість « ОСОБА_7 » при складанні відповідних актових записів, у зв`язку з визнанням відповідачкою вказаних обставин, суд вважає доведеним факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а саме те, що позивач є його рідним сином.
		Зважаючи на те, що встановлення вказаного факту необхідно позивачу для реалізації своїх спадкових прав після смерті батька, а встановити даний факт в позасудовому порядку неможливо, тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині встановлення факту, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , то з довідки - характеристики об`єкту нерухомого майна, виданої ТОВ «ДП Регіональна агенція технічної інвентаризації» 15.11.2019 №409-1-11/19 вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , має загальну площу 57,88 кв.м., житлову площу 38,8 кв.м.; а ринкова вартість вказаної квартири згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Ерестей» від 23.12.2019, 18.01.2021 становить 376 220 грн (т.1 а.с. 19-20, 177-189).
		Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Виконавчим комітетом Сумської міської ради народних депутатів Сумської області 20.04.1993, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3 (т.1 а.с. 12-13). 
		З довідки Департаменту забезпечення ресурсних платежів СМР від 19.11.2019 вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване на праві власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (т.1 а.с. 14). 
		За життя ОСОБА_3 09.02.1996 склав нотаріально посвідчений заповіт, за яким на випадок своєї смерті все належне йому майно заповів своїй доньці ОСОБА_4 (т.1 а.с. 93-94).
		Як вже зазначалось раніше, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка під номером АДРЕСА_3 , яка знаходиться в Сумській міській громадській організації садівничого товариства «Фрунзенець» в м. Суми.
		З копії спадкової справи №131/2019, заведеної після смерті ОСОБА_3 та наданої на запит суду, вбачається, що у шестимісячний строк після смерті ОСОБА_3 позивачем за первісним позовом у справі ОСОБА_1 була подана заява до Сумської державної нотаріальної контори, згідно якої останній приймає спадщину за законом (обов`язкова частка) (т.1 а.с.35).
		Крім позивача за первісним позовом, із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 звернулася донька померлого ОСОБА_4 - матір відповідачки за первісним позовом, позивачки за зустрічним - ОСОБА_2 (т.1 а.с. 29).
		Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Миропілля Краснопільського району Сумської області, її батьками записано - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 (т.1 а.с. 89, 90).
		Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29.01.2020 у справі №592/19292/19 встановлено юридичний факт того, що Державний акт на право власності на земельну ділянку серії СМ № 03218, на ім`я ОСОБА_3 , виданий на підставі рішення виконкому Сумської міської ради Ради народних депутатів від 17.02.1994 №70 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №2973, що розташована на території Сумської міської ради та призначена для садівництва належить ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.203-207).
		13.03.2020 державний нотаріус Сумської міської державної нотаріальної контори Комендантова О.І. видала ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 3/4 частки земельної ділянки під номером АДРЕСА_3 , загальною площею 0,0709 га, кадастровий номер 5910136600:14:002:0188, для індивідуального садівництва; ринкова вартість якої згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Експертно-оціночна компанія «Метр» від 18.01.2021 становить 42 540 грн (т.1 а.с. 190-200).
		Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.04.2020 у справі №592/665/20 встановлено факт належності на праві приватної власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_4 право власності на 3/4 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 17-18, 91-92).
		Як вже вказувалося раніше, постановою заступника завідувача Сумської міської державної нотаріальної контори від 04.06.2020 за № 3405/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом (обов`язкова частка) на майно, що належало померлому ОСОБА_3 , в тому числі з підстав не подання необхідних для вчинення нотаріальних дій документів, що підтверджують право власності на майно (т.1 а.с. 15-16).
		За вказаних обставин позивач ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_3 не може реалізувати свої спадкові права.
		За змістом ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
		Згідно зі ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
		В силу вимог ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Відповідно до ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
		Частинами другої та третьої ст.1235 ЦК України встановлено, що заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.
		За приписами ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).
		Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
		До обов`язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов`язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.
		Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов`язкову частку.
		При визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.
		За згодою особи, яка має право на обов`язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини.
		Отже, за правилами ЦК України до таких спадкоємців слід також відносити спадкоємців, які відмовилися від прийняття спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування або померли до відкриття спадщини, але в яких є спадкоємці за правом представлення (ст.1266 ЦК України).
		Тобто, при обчисленні розміру обов`язкової частки слід ураховувати всіх спадкоємців за законом, які могли б спадкувати, якщо порядок спадкування не був би змінений заповітом.
		Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, наведеною у постанові від 25.11.2020 в справі № 292/389/17 (провадження № 61-19499св19).
		За приписами ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
		Таким чином, спадкоємцями ОСОБА_3 першої черги за законом є його донька ОСОБА_4 та позивач за первісним позовом у справі - син ОСОБА_1 .
		Офіційне тлумачення положення ч.1 ст.1241 щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов`язкову частку у спадщині здійснено у рішенні Конституційного Суду України від 11 лютого 2014 року № 1-рп/2014.
		Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов`язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності. Розкриття змісту поняття „повнолітні непрацездатні діти", що використовується в абзаці першому частини першої статті 1241 Кодексу щодо права на обов`язкову частку у спадщині, ґрунтується на положеннях частини третьої статті 75 Сімейного кодексу, який відносить до категорії „непрацездатні" інвалідів I, II та III групи, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття „непрацездатний". Так, згідно з частиною четвертою статті 1 Закону України „Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-ХIV (далі - Закон № 966), абзацом сімнадцятим частини першої статті 1 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV з наступними змінами (далі - Закон № 1058) до непрацездатних належать, зокрема, особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку.
		Згідно з вимогами частин першої та другої ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
		Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
		Частиною 1 ст.1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
		За правилами ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
		Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч.2 ст.1220 ЦК України).
		В силу вимог ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
		За змістом ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
		Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
		Отже, судом установлено, що єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, є його донька - ОСОБА_4 . Водночас, крім ОСОБА_4 , спадкоємцем ОСОБА_3 першої черги за законом, є його син - позивач за первісним позовом у справі ОСОБА_1 , який має право на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 , незалежно від змісту заповіту, як непрацездатний син, якому на час відкриття спадщини виповнився 72 роки.
		Відтак, з часу відкриття спадщини, ОСОБА_1 належить 1/4 частина (половину частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом) нерухомого майна, а саме: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Разом з тим, оформити свої спадкові права позивач за первісним позовом не має змоги через виявлені певні відмінності стосовно вказаного об`єкту нерухомого майна, зокрема, у свідоцтві про право власності на житло, виданого Виконавчим комітетом Сумської міської ради народних депутатів Сумської області 20.04.1993, форма власності зазначена як спільна сумісна, рядок відомостей про власників містить інформацію щодо однієї особи - ОСОБА_3 , а зміст довідки Департаменту забезпечення ресурсних платежів СМР від 19.11.2019 свідчить про те, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстроване за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . 
		При цьому, суд виходить з того, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.04.2020 у справі №592/665/20 встановлено факт належності на праві приватної власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; а виявлені нотаріусом розбіжності у правоустановлюючих документах не є перешкодою для реалізації позивачем права на прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 .
		Згідно зі ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), зокрема ст. 1 Протоколу № 1 (1952 р.) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		За приписами ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
		Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, тобто, передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.
		Відтак, визнання права в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв`язку з чим виникає цивільно-правовій спір.
		Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
		Оскільки судом установлено, що позивач не в змозі отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказане спадкове майно, іншого способу захисту своїх спадкових прав, окрім судового, у нього немає, а тому суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про зменшення обов`язкової частки ОСОБА_1 у спадщині, то суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України розмір обов`язкової частки у спадщини може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
		При вирішенні спорів про зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині встановленню та оцінюванню судом підлягає характер відносин між спадкодавцем та спадкоємцем, інші обставини, що мають істотне значення. Зокрема ними може вважатися тривала відсутність спілкування між спадкодавцем і спадкоємцем, неприязні стосунки, зумовлені аморальною поведінкою спадкоємця тощо.
		Зменшення розміру обов`язкової частки в спадщині полягає у пропорційному зменшенні частки такого спадкоємця.
		Отже, аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що заявляючи вимоги про зменшення розміру обов`язкової частки, позивач повинен довести суду та підтвердити належними і допустимими доказами підстави такого зменшення, зокрема, відсутність або негативний характер відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, неприязні стосунки в зв`язку з аморальною поведінкою спадкоємця тощо.
		Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 707/2048/17, від 23 січня 2020 року у справі № 497/51/18, від 31 березня 2021 року у справі № 637/882/19.
		Судовим розглядом було встановлено, що згідно з довідкою ТОВ «Форекс плюс» від 02.12.2015 №1065 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т.1 а.с. 98).
		16.06.2015 ОСОБА_4 уклала з ПАТ «Державний ощадний банк України» кредитний договір №40-0148 на суму 7195,00 грн на споживчі цілі для придбання енергозберігаючих матеріалів, зокрема: вікон з двокамерними енергоефективними склопакетами (з енергозберігаючим склом), які встановлено в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ; кошти в рахунок погашення отриманого кредиту списувались з рахунку № НОМЕР_7 , відкритого на ім`я ОСОБА_4 (т.1 а.с. 99-120, т.2 а.с. 7-19).
		ОСОБА_4 у 2014 році було придбано пральну машинку WHIRLPOOL FWSF61053W EU, чайник SATURN, морозильну камеру, ножі, сковороду; сплачено за доставку у морг, за поминальний обід, виготовлення та встановлення пам`ятника ОСОБА_3 (т.1 а.с. 121-132).
		ОСОБА_1 у 2014 році був встановлений діагноз: катаракта, проведене лікування - встановлено штучні кришталики, у 2018 році встановлено діагноз: наслідки перенесеного гострого порушення мозкового кровообігу в басейні правої СМА, вторинна артеріальна гіпертензія ст. ІІІ, з 16.12.2020 по 04.01.2021 проходив стаціонарне лікування гострої распіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, середнього ступеню (т.1 а.с. 213-223).
		23.03.2018 ОСОБА_4 було встановлено діагноз: злоякісне утворення тіла матки ст І гр ІІ T1N0M0, 25.05.2018 проведено оперативне лікування, з 25.05.2018 по 04.07.2018 проведено п/о курс поєднано - променевого лікування, з 04.09.2019 по 06.04.2020 проведено 9 курсів поліхіміотерапії (т.2 а.с. 21-32).
		28.11.2018 ОСОБА_3 звертався до приймального відділення КНП «Клінічна лікарня №4» СМР; був оглянутий черговим лікарем; встановлено діагноз: ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, спастичний коліт; йому була надана симптоматична медична допомога та рекомендації щодо подальшого лікування; звертався в приймальне відділення в супроводі доньки (т.1 а.с.238, т.2 а.с.101).
		Згідно з інформацією КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» ОСОБА_3 на обліку не перебував, був одноразово оглянутий лікарем - психіатром швидкої допомоги 30.10.2016 за викликом доньки ОСОБА_4 , встановлено діагноз: розлад особистості внаслідок судинного захворювання головного мозку; 31.10.2016 на амбулаторному прийомі у лікаря була донька хворого ОСОБА_4 , призначене лікування ОСОБА_3 (т.2 а.с.38-45).
		З виписки із медичної карти амбулаторного хворого №1793 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що він знаходився на диспансерному обліку дільничного терапевта з 1987 року з приводу діагнозу: ІХС: стабільна стенокардія напруги ІІ функціональний клас. Дифузний кардіосклероз СН І А ст. Церебральний атеросклероз ІІ ст. Дисцикуляторна енцефолопатія ІІ ст. Проходив щорічні комплексні медичні огляди, як інвалід війни (т.2 а.с. 102-105).
		За інформацією ГУ ПФУ в Сумській області від 15.03.2021 сума отриманої ОСОБА_3 пенсії в 2010 році становила 20 337,52 грн, в 2011 році - 22 820,96 грн, в 2012 році - 29 911,04 грн, в 2013 році - 34 417,14 грн, в 2014 році - 37 413 грн, в 2015 році - 39 003,84 грн, в 2016 році - 43 980,54 грн, в 2017 році - 51 474,72 грн, в 2018 році - 55 408,32 грн; сума отриманої ОСОБА_1 пенсії в 2010 році становила 14 524,14 грн, в 2011 році - 14 950,13 грн, в 2012 році - 17 495,5 грн, в 2013 - 18 707,94 грн, в 2014 році - 19 663,36 грн, в 2015 році - 20 969,14 грн, в 2016 році - 20 969,16 грн, в 2017 році - 25 922,97 грн, в 2018 році - 40 792,5 грн (т.2 а.с. 69-86).
		З наданої ПАТ «Укртелеком» інформації щодо вхідних та вихідних з`єднань абонента (0542)25-38-19 ОСОБА_3 вбачається, що за період з 00:00 20.11.2013 по 23:59 16.03.2014 відбувалося з`єднання з абонентами (0542) 62-11-80, НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , за період з 00:00 01.03.2018 по 23:59 07.12.2018 зафіксовано декілька спроб телефонних дзвінків від абонента НОМЕР_10 (т.2 а.с. 96-98). 
		Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_11 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка с. Миропілля Краснопільського району Сумської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Суми у віці 64 років (т.1 а.с. 96).
		Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_12 ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Суми, її батьками записано - ОСОБА_19 та ОСОБА_19 ; після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_13 (т.1 а.с. 90, 160).
		22.12.2020 державний нотаріус Сумської міської державної нотаріальної контори Комендантова О.І. видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на 3/4 часток квартири під номером АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 97).
		Допитана як свідок позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 суду пояснила, що після смерті бабусі, її матір майже кожного дня ходила до дідуся та готувала йому їжу. Коли з часом він перестав впізнавати близьких йому людей, забувати де він, кудись збирався йти, вона залишалася там на ніч. І вже коли стан здоров`я дідуся зовсім погіршився, коли він забував виключати газ і воду, мама вже переїхала до нього для здійснення повноцінного догляду приблизно в 2014-2015 році. При цьому доглядала діда виключно її матір, ОСОБА_1 жодної участі в цьому не брав. Ще за життя бабусі він був присутнім на святкуванні днів народження, а після цього жодні сімейні святкування він не відвідував. Свідку відомо, що дідусь був ображений на сина через підозри щодо зникнення грошових коштів, її матір намагалася їх примирити, з боку ОСОБА_1 такого бажання не виникало. Догляд її матері за дідом полягав в тому, що вона займалася його лікуванням, харчуванням, створенням комфортних умов життя, оформила кредит на встановлення вікон, щоб дід не мерз, замінила газову колонку, придбала морозильну камеру для зберігання ягід на компоти для діда. Свідок навідувалась до матері з дідом кожних вихідних, займалися прибиранням або ж їхали на дачу, коли матір йшла в магазини, свідок залишалася з дідом. Дачну ділянку обробляв дідусь, згодом її матір та батько, допомагали вони з сестрою. ОСОБА_1 там жодного разу не був. Дідусь, як ветеран ВВВ, мав пільги по оплаті житлово-комунальних послуг, в якому розмірі, свідку не відомо. Розмір пенсії, яку отримував, її дід, свідку також не відомий. Проте пенсія в основному витрачалася на його лікування. До медзакладів ОСОБА_3 свідок також не супроводжувала, всі відомості щодо стану здоров`я діда, призначеного лікування їй були відомі зі слів матері. Ключів від квартири діда у ОСОБА_1 не було, проте ОСОБА_4 жодні перешкоди у спілкуванні між ними не чинилися. Перед початком стаціонарного лікування її матір дзвонила ОСОБА_1 і просила навідувати батька хоча б раз на тиждень. Під час перебування на лікуванні ОСОБА_4 , догляд за дідом здійснювала свідок, при чому мала вдягати мамин халат, бо в іншому разі він її не впізнавав.
		Свідок ОСОБА_21 суду повідомила, що дід ОСОБА_3 склав заповіт на користь її матері, коли у віці 75 років потрапив до лікарні з пухлиною кишки, 1/4 частка всього спадкового майна у відповідності до вимог діючого законодавства належить її дядькові ОСОБА_1 , який на момент смерті діда досяг пенсійного віку. Проте, за дідом завжди доглядала її матір, не дивлячись на те, що сама хворіла на онкозахворювання. На дачній ділянці також працювали дід, її матір та вона з сестрою з самого дитинства. Дядько ОСОБА_1 в житті дідуся звичайно був присутнім, він з`являвся на свята, і коли бабуся ще була жива, спілкувалися також по телефону. Після смерті бабусі стан дідуся погіршувався, почалися розлади, він забував перекрити воду, виключити газ, погано орієнтувався, міг вийти з квартири і заблудитися, не знав який день тижня. Через деякий час він взагалі нікого не впізнавав, крім її матері. Коли її матір захворіла у 2018 році і їй необхідне було стаціонарне лікування, діда доглядала її сестра ОСОБА_2 , яка навіть мала вдягати мамин червоний халат, щоб дідусь думав, що це мама. Після смерті бабусі мама переїхала до діда не відразу, спочатку просто навідувала його декілька разів на тиждень, готувала їжу, прибирала. А вже коли стан його здоров`я значно погіршився приблизно в 2015-2016 роках, матір до нього переїхала. При цьому, мама замінила вікна в кімнаті діда та в кухні, щоб убезпечити його від протягів, придбала пральну машинку через необхідність щоденного прання одягу та білизни дідуся за наявних у нього проблем з сечовипусканням, придбала морозильну камеру для зберігання ягід та овочів, замінила газову колонку, зяті замінили труби в ванній кімнаті. У дідуся була досить гідна пенсія, яка витрачалася її матір`ю переважно на придбання ліків та харчів, сплату комунальних послуг, частина відкладалася на поховання. Між дідусем та дядьком мали місце непорозуміння, за яких дід, вже маючи певні розлади, підозрював дядька у зникненні грошових коштів. Мама весь час намагалася їх примирити, постійно телефонувала дядькові, розповідала про стан здоров`я діда і просила прийти навідати батька, навіть в останній день життя діда телефонувала йому і просила прийти попрощатися з батьком. Жодних перепон чи то обмежень щодо спілкування діда з дядьком з її боку не було та не чинилося. Дідусь дядькові матеріально не допомагав, як і дядько не ніс жодних витрат по утриманню свого батька. Матір вимушена була у 57 років звільнитися з роботи в зв`язку з виходом на пенсію через те, що їй було важко працювати на роботі, на дачній ділянці і доглядати діда. З яких причин дід заповів все своє майно її матері свідку не відомо. Всі витрати на поховання, ритуальні послуги, встановлення пам`ятника несла їхня родина, участі в цих витратах ОСОБА_1 не брав. Державну допомогу на поховання її матір отримувала. Її матір оформила своє право на успадковану нею 3/4 частини майна і не оспорювала належну її брату 1/4 частину в судовому порядку через те, що тяжко хворіла і розуміла, що за свого життя не встигне це зробити. 
		Свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що після смерті матері його дружини ОСОБА_4 , вона навідувала батька ОСОБА_3 , допомагала йому по домашньому господарству, готувала, прибирала. Через 2 роки, коли стан здоров`я батька погіршився, він став неадекватно себе поводити, вдягатися і йти в невідомому напрямку, вмикав воду та газ, його дружина ОСОБА_4 переїхала до нього жити, а він (свідок) навідувався до них та допомагав за необхідності. В квартирі були замінені вікна, поклеєні нові шпалери, його зяті замінили сантехніку. Доглядом та лікуванням батька займалася виключно ОСОБА_4 ОСОБА_1 жодної участі в догляді батька не приймав. Коли дружина захворіла і перебувала на лікуванні, догляд за ОСОБА_3 здійснювали їхні доньки. Відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спочатку були нормальними, потім погіршилися через підозри діда щодо зникнення у нього грошових коштів, на що ОСОБА_1 образився і припинив будь-яке спілкування з батьком. ОСОБА_4 намагалася їх примирити, неодноразово просила ОСОБА_1 зателефонувати батькові. Навіть в день смерті батька ОСОБА_1 не приїхав до нього, з`явився вранці разом з усіма запрошеними на поховання.
		Свідок ОСОБА_24 суду повідомив, що зустрічався з дядьком своєї дружини ОСОБА_1 вкрай рідко, на весіллі, святкуванні дні народження її бабусі та дідуся тощо. Доглядала та підтримувала ОСОБА_3 матір його дружини ОСОБА_4 , яка після смерті бабусі фактично переїхала туди жити. З приводу участі в житті діда ОСОБА_1 свідок нічого сказати не може. Коли ОСОБА_4 захворіла, догляд за ОСОБА_3 здійснювала його дружина ОСОБА_2 . Свідок на прохання дружини та її матері також допомагав ОСОБА_3 по господарству з важкою чоловічою роботою, щось прибити, переставити, перевісити. 
		Свідки ОСОБА_25 та ОСОБА_26 кожен окремо суду пояснили, що вони були сусідами по земельній ділянці з ОСОБА_3 у Сумській міській громадській організації садівничого товариства «Фрунзенець», з яким підтримували товариські відносини. Під час огороднього сезону постійно бувають на своїй дачній ділянці. Діду ОСОБА_3 по господарству допомагала його донька ОСОБА_4 та її чоловік. Після смерті ОСОБА_4 земельну ділянку обробляють її чоловік та доньки. ОСОБА_1 на дачі вони ніколи не зустрічали, і ОСОБА_3 про сина ніколи не розповідав.
		Свідок ОСОБА_28 , яка протягом довгого часу товаришувала та працювала разом з ОСОБА_4 , суду повідомила, що після досягнення пенсійного віку ОСОБА_4 просили залишитися на роботі, проте вона вимушена була вийти на пенсію для догляду за батьком. Коли ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні, її донька ОСОБА_2 доглядала діда. Свідок особисто знайома з доньками ОСОБА_4 , з її братом зустрічалася двічі - на святкуванні її ювілею та під час поховання батька. Хто саме виносив покійного з квартири свідок не пам`ятає, при цьому ОСОБА_1 разом з дружиною підійшли до під`їзду, коли вже там всі зібралися.
		Свідок ОСОБА_30 , яка мешкає по сусідству з 1985 року з ОСОБА_3 суду повідомила, що точно не пам`ятає коли саме він захворів, проте потребував постійного стороннього догляду, оскільки став забуватися, міг стукати вночі. Догляд за ним здійснювала донька ОСОБА_4 , яка з ним проживала. ОСОБА_1 свідку не знайомий. Також саме ОСОБА_4 прибирала на сходах у будинку згідно затвердженого графіку.  
		Свідок ОСОБА_32 , яка з 1963 року підтримувала дружні стосунки з ОСОБА_4 , з якою разом навчалися та працювали, суду повідомила, що як за матір`ю та і за батьком доглядала саме ОСОБА_4 . Вона готувала, прибирала, обробляла дачну ділянку, займалася лікуванням. Приблизно через рік по досягненню пенсійного віку змушена була звільнитися з роботу, щоб доглядати батька, бо самого залишати його вже було не можна, він не орієнтувався в часі та просторі, забував виключати газ та воду. Зі слів ОСОБА_4 свідку відомо, що ОСОБА_1 самоусунувся від догляду за батьком, ОСОБА_4 не могла його допроситися їй допомогти. Свідку відомо, що ОСОБА_3 нікого не підпускав до себе з сторонніх осіб, крім доньки. Навіть коли вона була на лікуванні, дівчата вдягали її халат, щоб дід думав, що то вона. Після того, як ОСОБА_4 захворіла, у 2018 році свідок була у неї вдома майже щодня і жодного разу ОСОБА_1 там вона не зустрічала. На поховання ОСОБА_1 прийшов зі своєю дружиною вранці разом з усіма запрошеними, а всі організаційні питання вирішувалися ОСОБА_4 .
		Свідок ОСОБА_33 , який товаришує з ОСОБА_21 , суду повідомив, що, маючи в своєму розпорядженні автомобіль, неодноразово допомагав сім`ї ОСОБА_4 вирішувати побутові справи, як то вивозити врожай з дачної ділянки, перевозити речі. Бував в квартирі за місцем мешкання ОСОБА_3 , на дачній ділянці, жодного разу ОСОБА_1 він там не бачив. Одного разу взимку 2018 року доставляв ОСОБА_3 до лікарні, при цьому з п`ятого поверху зносили його разом з ОСОБА_19 , а супроводжувала його ОСОБА_4 . 
		Свідок ОСОБА_34 суду повідомила, що її чоловік ОСОБА_1 дуже любив свого батька, з 2010 року по день його смерті постійно навідував його; коли ще працював майже через день заходив після роботи до батька і заносив йому те, що він просив, як то апельсини, банани, сардельки. Вона разом з чоловіком навідувала ОСОБА_3 як по святам, так і по вихідних, допомагала з прибиранням, приносила також їжу та одяг. Не заперечує, що основний догляд за батьком здійснювався ОСОБА_4 , яка з незрозумілих причин забрала у її чоловіка ключі від квартири, проте у них з батьком був знак - два довгих дверних дзвінка, після яких ОСОБА_3 впускав до помешкання сина і просив швидше йти, поки не повернулася ОСОБА_4 . Жодних конфліктів між її чоловіком і його батьком ніколи не було. Щодо надання допомоги в догляді за батьком ОСОБА_4 до її чоловіка не зверталась. Після того, як її чоловікові повідомили про те, що батькові зовсім погано, він зібрався і поїхав до нього, повернувся додому пізно вночі. І вже вранці вони разом пішли на поховання. Її чоловік на поховання віддав 2 тис грн, також вони брали з собою цукерки та печиво; на поховання ОСОБА_4 давали грошові кошти всі запрошені, а також ці витрати мав компенсувати військкомат.
		Свідок ОСОБА_35 , яка підтримує дружні стосунки з ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_36 близько 30 років, суду повідомила, що вона також була особисто знайома з ОСОБА_3 . Між батьком та сином були дуже гарні стосунки. ОСОБА_1 постійно навідував батька, не тільки на свята, допомагав, дарував подарунки, ОСОБА_37 готувала та носила дідові їжу. Протягом 2016 - 2019 років подружжя ОСОБА_6 неодноразово замовляли у неї одяг та взуття для батька. Свідок характеризує ОСОБА_38 , як дуже порядну людину, який дуже любив та поважав свого батька.
		Аналізуючи пояснення свідків, частина яких перебуває в родинних та дружніх стосунках з позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_2 та її матір`ю ОСОБА_4 , зі спадкодавцем постійно не мешкали, вказували про відсутність спілкування між спадкодавцем та відповідачем за зустрічним позовом, а частина наголошували про його наявність, не надає суду можливість дійти однозначного та беззаперечного висновку про негативний характер взаємовідносин між спадкодавцем ОСОБА_3 та відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 чи тривалу відсутність будь-якого спілкування між ними.
		Крім того, вказані вище докази не підтверджують, що припинення спілкування між відповідачем за зустрічним позовом та ОСОБА_3 протягом останніх років життя спадкодавця було зумовлено поведінкою самого відповідача, а не наявністю інших обставин, як то вікові зміни та наявність певних розладів здоров`я ОСОБА_3 , за яких він вже не впізнавав близьких йому людей, віком та незадовільним станом здоров`я самого ОСОБА_1 .
		Самі по собі обставини того, що ОСОБА_4 мешкала з 2015 року разом з батьком ОСОБА_3 та забезпечувала його догляд, лікування, створення комфортних умов життя, за відсутності будь-яких фактів її звернення до відповідача за зустрічним позовом про надання допомоги в цьому, не можуть свідчити про такі неприязні стосунки між спадкодавцем та ОСОБА_1 та ухилення останнього від надання допомоги, які б могли стати підставою для зменшення його частки у праві на спадщину.
		Відповідно до положень ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Таким чином, в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт відсутності або негативного характеру відносин між відповідачем ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_3 , наявність неприязних стосунків між ними в зв`язку з аморальною поведінкою відповідача, ухилення відповідача за зустрічним позовом від надання допомоги батькові, а тому відсутні підстави для зменшення обов`язкової частки ОСОБА_1 у спадщині.
		Відтак, позовні вимоги за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 про зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 з 1/4 до 1/12 частини в житловій квартирі АДРЕСА_2 , земельній ділянки під номером АДРЕСА_3 , яка знаходиться в Сумській міській громадській організації садівничого товариства «Фрунзенець» в м. Суми, загальною площею 0,0709 га, кадастровий номер 5910136600:14:002:0188, для індивідуального садівництва та похідні від них вимоги про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/6 частину вказаного нерухомого майна, задоволенню не підлягають.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 141, 211, 223, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
		 
		                                                       у х в а л и в :
		Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на 1/4 частку квартири у порядку спадкування - задовольнити.
		Встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири, загальною площею 57,88 кв.м., житловою площею 38,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині та визнання права власності - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
		Сторони:
		Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_14 .
		Позивачка за зустрічним позовом, відповідачка за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_15 .
		Повний текст рішення виготовлений 30.05.2022. 
		 
		       Суддя                                                                                Т.В. Шияновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...