Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 302/303/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано судом: 30.05.2022. Зареєстровано: 31.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 01.06.2022.
Дата набрання законної сили: 26.05.2022
Номер судового провадження: 22-ц/4806/330/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 302/303/22
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		 
		 
		 
		        26 травня 2022 року м. Ужгород
		 
		Закарпатський апеляційний суд у складі:
		головуючої - судді Кожух О.А.,
		суддів - Джуги С.Д., Куштана Б.П.
		за участі секретаря - Волощук В.І. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нечаєв Валерій Валерійович, на ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02 березня 2022 року, постановлену суддею Кривка В.П., про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування реєстрації земельної ділянки, скасування права власності на земельну ділянку,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		25.02.2022  ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Шишола В.М., звернулася до Міжгірського районного суду Закарпатської області із позовом до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_1 , у якому просила:
		1) визнати незаконним та скасувати рішення Міжгірської селищної ради 5 скликання від 27.09.2010 № 73 щодо передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,07 га в АДРЕСА_1 .   
		2) визнати незаконним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЛ № 025594 від 28.09.2011, виданий ОСОБА_1 ;
		3) скасувати реєстрацію земельної ділянки площею 0,07 га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2122455100:01:004:0013 у АДРЕСА_1 . 
		Одночасно у позовній заяві ОСОБА_2 заявила клопотання про забезпечення позову, в якому просила заборонити ОСОБА_1 будь-які дії щодо відчуження земельної ділянки площею 0,07 га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2122455100:01:004:0013 у АДРЕСА_1 . 
		Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02.03.2022 заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку гр. ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , мешк. АДРЕСА_1 ,   площею 0,07 га, кадастровий номер 2122455100:01:004:0013, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, місце розташування: АДРЕСА_1 .
		На дану ухвалу подала апеляційну скаргу   ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нечаєв В.В. Посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу місцевого суду скасувати та у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.
		Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заява позивачки про забезпечення позову не відповідала вимогам ст. 151 ЦПК України, не була оформлена окремим процесуальним документом, не містила обґрунтування необхідності забезпечення позову та заходу який належить вжити, не містила пропозицій щодо зустрічного забезпечення, до такої заяви не було додано документу про сплату судового збору. У зв`язку з цим суд не мав приймати її до розгляду, а встановити, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України, повернути її заявнику, відповідно до вимог ч. 10 ст. 153 ЦПК України. Вказує, що у заяві про забезпечення позову - не наведено обґрунтування необхідності накладення саме арешту на спірну земельну ділянку. Натомість позивачка зазначила тільки ту обставину, що відповідачка є власницею спірної земельної ділянки. Позивачкою не доведено що відповідачка має намір відчужити спірну земельну ділянку. Місцевий суд розглядаючи заяву про забезпечення позову, не врахував доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, не пересвідчився, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не з`ясував обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
		Учасники справи в судове засідання не з`явились. Представники сторін про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином - з використанням засобів мобільного зв`язку (за заявою Шишоли В.М. ) та в системі «електронний суд». Відповідно до ч. 5 ст 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається вручення повістки і цій особі. 
		Колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності учасників справи. Відповідно до положень ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. 
		ОСОБА_2 (колишнє прізвище ОСОБА_2 , надалі ОСОБА_2 ) на обґрунтування своїх вимог вказувала, що між сторонами виник земельний спір. 
		Зокрема рішенням Міжгірської селищної ради від 26.12.2000 ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0701 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, на підставі якого їй видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 002166 від 28.07.2003.
		З метою присвоєння такій ділянці кадастрового номера, у 2021 році було виконано роботи по розробці технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, під час проведення яких встановлено накладення на земельну ділянку позивачки земельної ділянки ОСОБА_1 (після реєстрації у 2020 році шлюбу - ОСОБА_1 ) з кадастровим номером 2122455100:01:004:0013, площею 0,07 га в АДРЕСА_1 . Така ділянка передана у власність ОСОБА_1 рішенням Міжгірської селищної ради від 27.09.2010 № 73, на підставі якого відповідачці видано державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЛ № 025594 від 28.09.2011.
		Позивачка вказувала, що земельну ділянку ОСОБА_1 передано за рахунок земельної ділянки, що раніше була передана у власність ОСОБА_2 . У зв`язку з цим вказувала, що рішення Міжгірської селищної ради від 27.09.2010 № 73 є незаконним та підлягає скасуванню, при цьому слід визнати незаконним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЛ № 025594 від 28.09.2011, виданий ОСОБА_1 та скасувати реєстрацію такої земельної ділянки.
		Встановлено, що у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_2 міститься заява про забезпечення позову, в якому позивачка просила заборонити ОСОБА_1 будь-які дії щодо відчуження земельної ділянки площею 0,07 га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2122455100:01:004:0013 у АДРЕСА_1 . 
		При цьому у поданій позовній заяві позивачем не викладено жодних обставин на мотивування заявленого клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.
		Місцевий суд, задовольняючи заяву ОСОБА_2 та накладаючи арешт на спірну земельну ділянку, не звернув увагу, що ОСОБА_2 не просила вживати такий вид забезпечення позову як арешт, натомість просила заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (заборонити ОСОБА_1 будь-які дії щодо відчуження спірної земельної ділянки), у зв`язку з чим застосував вид забезпечення позову, який не просила застосувати особа, котра звернулася з такою заявою. Крім того місцевий суд не звернув уваги на те, що заявником не викладено жодних обставин на обґрунтування заявленого клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.
		На дані обставини суддя місцевого суду уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для накладення арешту на спірну земельну ділянку.
		Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, подані позивачем матеріали, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
		Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
		Забезпечення позову необхідне у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
		Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
		Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
		Ураховуючи особливості мети забезпечення позову, суд розглядає заяву про забезпечення позову у день її надходження, копія ухвали про забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення. Така ухвала суду виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Крім того, навіть оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи (стаття 153 ЦПК України).
		Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду і вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).
		Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
		Заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
		Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
		Згідно роз`яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від від 22 грудня 2006 року N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
		З матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно виник спір - позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення Міжгірської селищної ради від 27.09.2010 № 73 щодо передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,07 га в АДРЕСА_1 , визнання незаконним та скасування виданого ОСОБА_1 державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЛ № 025594 від 28.09.2011, скасування реєстрації такої земельної ділянки. 
		Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 81 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
		У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.
		Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
		На підставі викладеного суд зауважує, що тягар доказування того, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути чи зменшитись за кількістю, покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову та підлягає доказуванню на загальних підставах в порядку приписів статей 77-80 ЦПК України.
		Однак, у поданій позовній заяві позивачем не викладено жодних обставин на мотивування заявленого клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.
		Позивачем не наведено обставин, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, і доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду позивачем не надано.
		Дослідивши подану позивачем позовну заяву (в якій міститься клопотання про забезпечення позову), враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, колегія суддів дійшла висновку, що у документах, які подані позивачем, відсутні достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі з урахуванням заявлених позовних вимог, а отже підстави для його застосування у суду також відсутні.
		Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у виді заборони відповідачці вчиняти будь-які дії щодо відчуження спірної земельної ділянки.
		Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, з вимог статей 149, 150 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
		Виходячи з повноважень апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу судді суду першої інстанції - скасувати, та в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.
		Керуючись ст. 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нечаєв Валерій Валерійович - задовольнити.
		Ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02 березня 2022 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
		У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено 30 травня 2022 року.
		 
		 
		 
		Головуюча: 
		 
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...