Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 535/244/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Порушення законів та звичаїв війни.
Надіслано для оприлюднення: 31.05.2022. Зареєстровано: 31.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 01.06.2022.
Дата набрання законної сили: 21.09.2022
Номер судового провадження: 1-кп/535/68/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022220000001032

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 535/244/22
		Провадження № 1-кп/535/68/22 
		 
		ВИРОК
		іменем України
		 
		31 травня 2022 року смт Котельва
		 
		 
		 
		Котелевський районний суд Полтавської області  у складіголовуючого - суддіОСОБА_1 за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_2       розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №22022220000001032 від 03.05.2022 за обвинуваченням:    ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Мєждуречьє Мурманської області Росії, громадянина Російської Федерації, освіта середня, неодруженого, водія-заряджаючогоБМ-21«Град» реактивногодивізіону 1реактивної батареїв/ч НОМЕР_1 ЗС РФ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживаючого у в/ч НОМЕР_1 ЗС РФ ( АДРЕСА_2 ), раніше не судимого;у вчиненнізлочину,передбаченого ч.2ст.28ч.1ст.438 КК України,  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Олєнєгорськ Мурманської області Росії, громадянина Російської Федерації, освіта середня, неодруженого, навідника БМ-21«Град» реактивногодивізіону 1реактивноїбатареї в/ч НОМЕР_1 ЗС РФ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ; фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ; раніше несудимого;у вчиненнізлочину,передбаченого ч.2ст.28ч.1ст.438 КК України,за участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:  прокурорівОСОБА_5     ОСОБА_6   обвинуваченогоОСОБА_3   захисникаОСОБА_7   обвинуваченогоОСОБА_4   захисникаОСОБА_8   перекладачаОСОБА_9 .
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі  ООН).
		До складу ООН входять Україна, Російська Федерація (далі  РФ) та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії,  установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави, застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
		- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
		- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
		- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі  Декларація) вказано, що Верховна Рада УРСР проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.
		Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН. 
		Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. 
		Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статті 3, 27 Конституції України, визначають, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю та ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
		Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування.
		Як зазначено у статті 1 Закону України «Про оборону України» збройна агресія  застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема:
		-вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України;
		-блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав;
		-напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України;
		-засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної агресії.
		Указом Президії Верховної Ради УРСР від 03.07.1954 ратифіковано Женевські конвенції про захист жертв війни від 12.08.1949.
		Низку порушень законів та звичаїв війни передбачено додатковими протоколами до Женевських конвенцій від 12.08.1949:
		- Додатковий протокол, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 08.06.1977 (ратифіковано із заявою Указом Президії Верховної Ради УРСР №7960-XI від 18.08.1989);
		- Додатковий протокол, що стосується захисту жертв збройних конфліктів не міжнародного характеру від 08.06.1977 (ратифіковано із заявою Указом Президії Верховної Ради УРСР № 7960-XI від 18.08.1989);
		- Додатковий протокол про введення додаткової відмітної емблеми у вигляді Червоного хреста і Червоного півмісяця від 08.12.2005 (протокол ратифіковано Законом № 1674-VI від 22.10.2009) та іншими міжнародними договорами.
		У відповідності до статей 51 та 52 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 8 червня 1977 року цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями. Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об`єктом нападів. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення. Напади невибіркового характеру заборонено. До нападів невибіркового характеру належать напади, не спрямовані на конкретні військові об`єкти, напади при яких застосовується методи або засоби ведення воєнних дій, які не можуть бути спрямовані на конкретні воєнні об`єкти, напади при яких застосовуються методи або засоби ведення воєнних дій, наслідки яких не можуть бути обмежені.
		Статтею 6 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.
		ОСОБА_3 з 22.11.2014 проходить військову службу за контрактом у ЗС РФ та з листопада 2021 року  на посаді водія-заряджаючого БМ-21 «Град» 2-го розрахунку 1-го вогневого взводу 1-ої артилерійської батареї реактивного дивізіону НОМЕР_2 окремої мотострілкової бригади (військова частина НОМЕР_1 ) Північного флоту ЗС РФ.
		Станом на 24 лютого 2022 року ОСОБА_3 знаходився у підпорядкуванні наступних командирів НОМЕР_2 окремої мотострілкової бригади (військова частина НОМЕР_1 ) Північного флоту ЗС РФ: командир розрахунку сержант ОСОБА_10 , командир вогневого взводу старший лейтенант В`ячеслав ОСОБА_11 , командир батареї старший лейтенант ОСОБА_12 , командир взводу управління старший лейтенант ОСОБА_13 , командир 1-ї батальйонно-тактичної групи майор ІНФОРМАЦІЯ_3 , командир бригади полковник ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		У період до 22.02.2022 військовослужбовці НОМЕР_2 окремої мотострілкової бригади Північного флоту ЗС РФ прибули до населеного пункту Новоолександрівка Бєлгородської області РФ, де отримали інформацію про підготовку військової операції проти України. У зв`язку із вказаними обставинами у ОСОБА_3 сформувався кримінально протиправний умисел, направлений на участь у застосуванні за попередньою змовою групою осіб засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інших порушеннях законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Далі, 22 лютого 2022 року ОСОБА_3 , перебуваючи у населеному пункті Новоолександрівка Бєлгородської області РФ, виконуючи накази та розпорядження командира розрахунку, діючи відповідно до розробленого керівництвом ЗС РФ плану ведення агресивної війни, у складі вказаного підрозділу, здійснив заряджання БМ-21 «Град» реактивними снарядами у кількості 40 одиниць.
		23 лютого 2022 року вищевказаний військовий підрозділ у складі 6 бойових розрахунків БМ-21 «Град» із спеціальними автомобілями КАМАЗ, МТЛБУ, прибув до району с.Малинівка Бєлгородської області РФ, де за командою командира батареї « ІНФОРМАЦІЯ_5 », виконуючи дії по підготовці до реалізації плану ведення бойових дій в порушення законів та звичаїв війни, розташовуючись на відстані біля 4-6 км від лінії державного кордону РФ із Україною, здійснили шикування наявних БМ-21 «Град» із направленням заряджених пакетів у бік території України із установками прицілу 340 одиниць, напрямок кутоміру 45-30 (270 градусів 11 хвилин).
		При цьому, у вказаний період часу ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою у групі осіб, виконуючи обов`язки водія-заряджаючого здійснив переведення важелю БМ-21 «Град» у бойове положення, ввімкнув привід та утримував обороти приводу до моменту закінчення наведення на максимальну висоту пакету бойової машини, зарядженим 40 одиницями реактивних снарядів, у бік території України, достовірно знаючи, що вказаний вид озброєння за вищезазначених умов має невибіркову дію та за таких обставин до району ураження обов`язково потраплять об`єкти цивільної інфраструктури, житлові будинки, цивільні особи.
		Далі, біля 05:00 24 лютого 2022 року 1-му вогневому взводу 1-ої артилерійської батареї вказаного підрозділу, що перебував у вказаній місцевості в районі с.Малинівка Бєлгородської області РФ, від командира батареї надійшла команда «Вогонь!». При цьому, будь-яких поправок та коригувань направленого пакету БМ-21 «Град» здійснено не було. Після отримання зазначеної команди, командир розрахунку, усвідомлюючи наслідки у вигляді застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інших порушень законів та звичаїв війни, повернув спеціальний ключ та натиснув кнопку на відкриття вогню з БМ-21 «Град», що охоплювалось кримінальним протиправним умислом ОСОБА_3 .
		За результатом вказаних дій, із БМ-21 «Град», в розрахунку якого знаходився ОСОБА_3 , відбувся залп реактивними снарядами у кількості 38 одиниць.
		Далі, у той же період часу 24.02.2022 ОСОБА_3 , виконуючи накази керівництва, керуючи БМ-21 «Град», залишив вогневу позицію та через 20 хвилин прибув до визначеного місця в районі с. Малинівка Бєлгородської області РФ, де за командою командира розрахунку, діючи за попередньою змовою всім розрахунком, здійснили заряджання БМ-21 «Град» реактивними снарядами у кількості 38 одиниць. Після цього прослідували у напрямку території України, вказаному командиром батареї.
		Далі, 24.02.2022 через 30 хвилин після перезаряджання, вказаний підрозділ, у складі якого перебував ОСОБА_3 , прибув до району населеного пункту Нєхотєєвка Бєлгородської області РФ на відстані близько одного кілометру від автодороги «Крим», де виконуючи вищеописані дії, із наведенням пакета бойової машини з установками прицілу 400 одиниць, напрямку кутоміру 45-00 (270 градусів), в порушення законів та звичаїв війни, здійснили залп із БМ-21 «Град» у напрямку території України реактивними снарядами у кількості 3 одиниці.
		Далі, 24.02.2022 через деякий час вказаний підрозділ, у складі якого перебував ОСОБА_3 , прибув до району с. Алісівка Харківської області України, де виконуючи вищеописані дії, із завданням максимальної висоти зарядженого пакету бойової машини, діючи в порушення законів та звичаїв війни, здійснили залп із БМ-21 «Град» у напрямку м.Харкова.
		ОСОБА_4 з 29.10.2018 проходить військову службу за контрактом у Збройних силах РФ та з січня 2022 року на посаді навідника машини БМ-21 «Град» 1-го вогневого взводу 1-ої артилерійської батареї реактивного дивізіону НОМЕР_2 окремої мотострілкової бригади (військова частина НОМЕР_1 ) Північного флоту ЗСРФ.
		Станом на 24 лютого 2022 року ОСОБА_4 знаходився у підпорядкуванні наступних командирів НОМЕР_2 окремої мотострілкової бригади (військова частина НОМЕР_1 ) Північного флоту ЗС РФ: командир розрахунку молодший сержант ОСОБА_14 , командир вогневого взводу старший лейтенант В`ячеслав ОСОБА_11 , командир батареї старший лейтенант ОСОБА_12 , командир взводу управління старший лейтенант ОСОБА_13 , командир 1-ї батальйонно-тактичної групи майор ІНФОРМАЦІЯ_3 , командир бригади полковник ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		У період до 22.02.2022 військовослужбовці НОМЕР_2 окремої мотострілкової бригади Північного флоту ЗС РФ прибули до населеного пункту Новоолександрівка Бєлгородської області РФ, де отримали інформацію про підготовку військової операції проти України. У зв`язку із вказаними обставинами у ОСОБА_4 сформувався кримінальний протиправний умисел, направлений на участь у застосуванні за попередньою змовою групою осіб засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інших порушеннях законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. 
		Далі, 22.02.2022 ОСОБА_4 , перебуваючи у населеному пункті Новоолександрівка Бєлгородської області РФ, виконуючи накази та розпорядження командира розрахунку, діючи відповідно до розробленого керівництвом ЗС РФ плану ведення агресивної війни, у складі вказаного підрозділу, здійснив заряджання БМ-21 «Град» реактивними снарядами у кількості 40 одиниць.
		23.02.2022 вищевказаний військовий підрозділ у складі 6 бойових розрахунків БМ-21 «Град» із спеціальними автомобілями КАМАЗ, МТЛБУ, прибув до району с.Малинівка Бєлгородської області РФ, де за командою командира розрахунку «До бою!», виконуючи дії по підготовці до реалізації плану ведення бойових дій в порушення законів та звичаїв війни, розташовуючись на відстані біля 4-6 км від лінії державного кордону РФ із Україною, здійснили шикування наявних БМ-21 «Град» із направленням заряджених пакетів у бік території України із установками прицілу 340 одиниць, напрямок кутоміру 45-30 (270 градусів 11 хвилин).
		При цьому, у вказаний період часу ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою у групі осіб, виконуючи обов`язки навідника машини здійснив наведення пакету бойової машини у бойовому положенні із вищевказаними установками та зарядженим 40 одиницями реактивних снарядів у бік території України, достовірно знаючи, що вказаний вид озброєння за вищезазначених умов має невибіркову дію та за таких обставин до району ураження обов`язково потраплять об`єкти цивільної інфраструктури, житлові будинки, цивільні особи.
		Далі, біля 05:00 24 лютого 2022 року 1-му вогневому взводу 1-ої артилерійської батареї вказаного підрозділу, що перебував у вказаній місцевості в районі с.Малинівка Бєлгородської області РФ, від командира батареї надійшла команда «Вогонь!». При цьому, будь-яких поправок та коригувань направленого пакету БМ-21 «Град» здійснено не було. Після отримання зазначеної команди, командир розрахунку, усвідомлюючи наслідки у вигляді застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інших порушень законів та звичаїв війни, повернув спеціальний ключ та натиснув кнопку на відкриття вогню з БМ-21 «Град», що охоплювалось кримінальним протиправним умислом ОСОБА_4 .
		За результатом вказаних дій, із БМ-21 «Град», в розрахунку якого знаходився ОСОБА_4 , відбувся залп реактивними снарядами у кількості 20 одиниць.
		Далі, у той же період часу 24.02.2022 ОСОБА_4 , виконуючи накази керівництва, знаходячись у БМ-21 «Град», залишив вогневу позицію та через 10-15 хвилин прибув до визначеного місця в районі с. Малинівка Бєлгородської області РФ, де за командою командира розрахунку, діючи за попередньою змовою всім розрахунком, здійснили заряджання БМ-21 «Град» реактивними снарядами у кількості 20 одиниць. Після цього прослідували у напрямку території України, вказаному командиром батареї.
		Далі, 24.02.2022 через 15 хвилин після перезаряджання, вказаний підрозділ, у складі якого перебував ОСОБА_4 , прибув до району населеного пункту Нєхотєєвка Бєлгородської області РФ на відстані близько одного кілометру від автодороги «Крим», де виконуючи вищеописані дії, із наведенням пакета бойової машини з установками прицілу 400 одиниць, напрямку кутоміру 45-00 (270 градусів), в порушення законів та звичаїв війни, здійснили залп із БМ-21 «Град» у напрямку території України реактивними снарядами у кількості 3 одиниць.
		Далі, 24.02.2022 через деякий час вказаний підрозділ, у складі якого перебував ОСОБА_4 , прибув до району с. Алісівка Харківської області України, де виконуючи вищеописані дії, із завданням максимальної висоти зарядженого пакету бойової машини, діючи в порушення законів та звичаїв війни, здійснили залп із БМ-21 «Град» у напрямку м.Харкова.
		24 лютого 2022 року в результаті застосування військовими РФ реактивних систем залпового вогню, на території сел. Козача Лопань Харківського району Харківської області, зокрема, було пошкоджено електричну підстанцію 35/10 кВ «Агроном» (розташована в районі вулиць Перемоги та Мічуріна), повітряні лінії електропередачі потужністю 10 кВ «ХПП», 35кВ «Уди  Агроном», житлові будинки місцевого населення по вул. Мічуріна, Перемоги, Пипенка. Також через застосування військовими РФ реактивних систем залпового вогню, на території с. Ветеринарне Харківського району Харківської області пошкоджено будівлю комунального закладу «Ветеринарний ліцей» Дергачівської міської ради Харківської області.
		Згідно висновку експерта Харківського НДЕКЦ МВС України №СЕ19/121-22/4557-ВТХ від 26.04.2022, виявлені та вилучені 24.02.2022 у сел.Козача Лопань Харківської області металеві уламки є частинами хвостових блоків (стабілізаторів) реактивних снарядів калібру 122 мм до РСЗВ «Град» та які відносяться до категорії боєприпасів.
		Згідно висновку експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» за результатом проведення комісійної судової військової експертизи №7207/7400-7407 від 29.04.2022 встановлено, що при здійсненні залпів із РСЗВ БМ-21 «Град» із вказаних населених пунктів та із завданням вищезазначених установок пакетів бойової машини, радіусом ураження охоплювались, зокрема, населенні пункти Козача Лопань, Ветеринарне Харківської області.
		Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаються обвинувачені.
		Дії обвинуваченого  ОСОБА_3 , які виразилися у розгортанні для приведення в дію реактивної системи залпового вогню, що спричинило зруйнування об`єктів цивільної та критичної інфраструктури, житлових будинків у АДРЕСА_5 , що є здійсненням нападу невибіркового характеру, тобто іншим порушенням законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, суд кваліфікує за ч.2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України.
		Дії обвинуваченого  ОСОБА_4 , які виразилися у наведенні реактивної системи залпового вогню для приведення її в дію, що спричинило зруйнування об`єктів цивільної та критичної інфраструктури, житлових будинків у АДРЕСА_5 , що є здійсненням нападу невибіркового характеру, тобто іншим порушенням законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, суд кваліфікує за ч.2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України.
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_3  вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому розкаявся, підтвердив факти і обставини його вчинення, так як це зазначено вище. Також зазначив наступне. З 19 грудня 2021 року командуванням було оголошено про проходження навчань на території Республіки Білорусь. Після чого, з 15 січня 2022 року були організовані збори та 07 лютого 2022 року частина, в якій він проходив службу, переміщуючись ешелонами, прибула в м. Курськ РФ, де був розгорнутий табір та проводились навчання у штатному режимі. 20.02.2022 військова частина була переведена в район населеного пункту Новоолександрівка Бєлгородської області РФ, де їм повідомили про наступ на територію України, причину якого їм не пояснили. 23.02.2022 року було здійснено переміщення в с. Малинівка Бєлгородської області РФ, де були заряджені 6 бойових машин «Град» по 40 реактивних снарядів кожна. Перший залп, ймовірно по території України в сторону м. Харків, було здійснено близько п`ятої години 24.02.2022, без попередньої звірки по координатам, так як автомобілі були вже налаштовані ще 23 лютого 2022 року. Для виконання залпового вогню він перевів важіль автомобіля в бойове положення та зафіксував автомобіль від розгойдування ресор. Безпосередньо до його задач входить включання приводу та підтримка певних його оборотів, корегування потужності приводу. Коли проходить безпосереднє наведення на ціль, водій повинен знаходитися у кабіні автомобіля. Всього з його бойової машини випущено 38 реактивних снаряда. Після залпу, автомобілі були переміщені в глиб позицій на 2 км, зроблено перезаряд і направлено на нову позицію (населені пункти назвати не може), але він бачив зруйновані будинки і розумів, що вони рухаються вздовж українського кордону. Всього під час другого залпу було випущено 3 ракети з 40 заряджених. Залпова стрільба проходить по координатам які надходять попередньо командиру батареї. Він особисто розумів, що по вказаним координатам можуть знаходитись люди та житлові будинки. Потім вони перейшли кордон з Україною на 25-30 км. Близько 9-ої ранку зайняли нову вогневу позицію та навели автомобілі по координатам (як він вже зрозумів в ході досудового розслідування це були координати м. Харків). Після чого був здійснений третій залп, в ході якого з його автомобіля випущені реактивні снаряди. Потім відбулася зміна позицій, і близько 14 години 24.02.2022 їх колона була розбита, знищена техніка та особовий склад. Всього залишилося в живих 3 особи. Він був поранений і протягом 10 днів переховувався в ДОЦ «Сонячний». 
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_4  вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому розкаявся, підтвердив факти і обставини його вчинення, так як це зазначено вище. Також зазначив наступне. Він має аналогічні пояснення тим, які надав обвинувачений ОСОБА_3 , окрім кількості реактивних снарядів, які були випущені з його БМ «Град», а саме: протягом першого залпу було відстріляно двадцять одну ракету, після чого повністю дозарядили автомобіль  пакет реактивних снарядів в кількості 40 штук. Потім протягом другого залпу, було випущено три ракети. Вже в Україні ще відстріляли ракети. Після чого їх колону було розбито. Екіпаж його бойового автомобіля вижив, але після переховувань, він вирішив здатися у полон військовим ЗС України, які патрулювати територію.
		На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, останнім роз`яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		З урахуванням вимог ч. 4 ст. 349 КПК України суд обмежився допитом обвинувачених та дослідженням доказів, які характеризують їх особи. Вина обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні вище зазначеного кримінального правопорушення доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченими не оспорюються.
		Повно, всесторонньо, об`єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні, враховуючи, що дане провадження в цілому є справедливим, порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування допущено не було, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд дійшов висновку про обґрунтованість висунутого проти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачення та доведеність стороною обвинувачення у ході судового розгляду його винуватості у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення.
		За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
		Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках,  на потерпілого.
		Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовуютьЄвропейську конвенцію з прав людинита основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України»(заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		Показання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ними змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності їх позиції.
		Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.
		Отже,вина обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненнізлочину,передбаченого ч.2ст.28ч.1ст.438КК України, доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченими не оспорюються.
		Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		Частиною шостою статті 368 КПК України визначено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 27листопада 2019 року (кримінальне провадження № 629/847/15-к) щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
		Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
		Матеріали кримінального провадження містять дані на підтвердження того, що обвинувачені  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнали свою винуватість у вчиненому злочині та всі обставини, які ставляться їм у провину, щирий жаль з приводу цього, осуд своєї поведінки та бажання виправити ситуацію, яка склалася, і нести кримінальну відповідальність за вчинене.
		Згідновисновків, які містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03липня 2019 року (кримінальне провадження № 288/1158/16-к), під активним сприянням розкриттю злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням розкриттю злочину.
		Як слідує з матеріалів кримінального провадження, у них міститься дані про повідомлення обвинуваченими  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 органу досудового розслідування обставин вчинення злочину, які б не були встановлені ними на підставі показань свідків та інших доказів.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_3 визнається судом обставинами, які пом`якшують його покарання.
		Суд не визнає обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 , вчинення кримінального правопорушення під впливом примусу, про яку заявила його захисник адвокат ОСОБА_7 , так як зазначені доводи сторони захисту не відповідають обставинам, які встановлені у кримінальному провадженні, та не узгоджуються з показаннями, наданими під час судового розгляду обвинуваченим ОСОБА_3 , тому, на думку суду, є декларативними та безпідставними. Стороною захисту не було наведено жодних об`єктивних даних, які б дозволили дійти висновку про вчинення ОСОБА_3 умисного кримінального правопорушення під впливом примусу, чи неможливість уникнути його скоєння. 
		   Крім того, суд зазначає, що обвинувачений ОСОБА_3 під час свого допиту, проведеного відповідно до статті 351 КПК України, при наданні показань щодо кримінального провадження на вказану обставину не посилався, що вказує на суперечність та необґрунтованість доводів захисту щодо вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення під впливом примусу.
		Відповідно до пунктів 2 та 12 частини 1 статті 67 КК України вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою (частинадругастатті 28) та вчинення злочину загальнонебезпечним способом, визнаються судом обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_3 .
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_4 визнається судом обставинами, які пом`якшують його покарання.
		Суд невизнає обставиною,яка пом`якшуєпокарання ОСОБА_4 , вчинення кримінального правопорушення під впливом примусу, службової залежності, внаслідок збігу тяжких обставин, про які заявив його захисник адвокат ОСОБА_8 , так як зазначені доводи сторони захисту не відповідають обставинам, які встановлені у кримінальному провадженні, та не узгоджуються з показаннями, наданими під час судового розгляду обвинуваченим  ОСОБА_4 , тому, на думку суду, є декларативними та безпідставними. Стороною захисту не було наведено жодних об`єктивних даних, які б дозволили дійти висновку про вчинення  ОСОБА_4 умисного кримінального правопорушення під впливом вказаних захисником обставин, чи неможливість уникнути його скоєння. 
		   Крім того, суд зазначає, що обвинувачений  ОСОБА_4  під час свого допиту, проведеного відповідно до статті 351 КПК України, при наданні показань щодо кримінального провадження на вказані обставини не посилався, що вказує на суперечність та необґрунтованість доводів захисту щодо вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення під зазначеним впливом.
		Відповідно до пунктів 2 та 12 частини 1 статті 67 КК України вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою (частинадругастатті 28) та вчинення злочину загальнонебезпечним способом, визнаються судом обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_4 .
		При цьому, суд відхиляє доводи адвоката ОСОБА_8 щодо відсутності такої обтяжуючої обставини як вчинення кримінальногоправопорушення групоюосіб запопередньою змовою,оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_3  вчинили вказані вище дії, будучи військовослужбовцями 1-го вогневого взводу 1-ої артилерійської батареї реактивного дивізіону НОМЕР_2 окремої мотострілкової бригади (військова частина НОМЕР_1 ) Північного флоту ЗС РФ, та були в складі 6 бойових розрахунків БМ-21 «Град».
		Мотиви призначення покарання.
		Вивченням данихпро особу  ОСОБА_3 встановлено, що він не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимий.
		Вивченням данихпро особу  ОСОБА_4 встановлено, що він не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимий.
		Положеннями статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Статтею 65 КК України визначені загальні засади призначення покарання, відповідно до яких суд призначає покарання: у межах,установлених усанкції статті(санкціїчастини статті)Особливоїчастиницього Кодексу,що передбачаєвідповідальність завчинене кримінальнеправопорушення та  відповідно до положеньЗагальної частиницього Кодексу.
		При цьому, враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Виходячи ззасадиспівмірностіпризначене покаранняза своїм видом ірозміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Привиборізаходу примусумають значенняйповинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
		Верховний Суд у своїй постанові від 02 листопада 2021 року (справа №750/5031/18, провадження № 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені устатті 65 ККУкраїни загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. 
		Відповідно до вимог статті 65 КК України при призначенні покарання  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд бере до увагиступінь тяжкостівчиненого злочину,ставлення обвинуваченихдо вчиненогота наслідківїх дій. 
		Суд відхиляє доводи адвоката ОСОБА_7 про призначення ОСОБА_3 покарання із застосування статті 69 КК України, оскільки вказана стаття може бути застосована лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, та з урахуванням особи винного. Проте, вказані підстави судом не встановлені.
		За таких обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення,дані проособу обвинуваченого ОСОБА_3 ,обставини,які пом`якшуютьта обтяжуютьпокарання,суд вважаєза необхіднепризначити йому покарання за ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 438 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції частини цієї статті.
		За таких обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення,дані проособу обвинуваченого ОСОБА_4 ,обставини,які пом`якшуютьта обтяжуютьпокарання,суд вважаєза необхіднепризначити йому покарання за ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 438 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції частини цієї статті.
		Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		Відповідно до статей 124, 126 КПК України, суд стягує з обвинувачених на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.
		З урахуванням вимог статей 176, 177, 200, 377 КПК України у суду відсутні підстави для зміни запобіжного заходу, у зв`язку з цим до набрання вироком законної сили суд залишає незмінним запобіжний захід щодо обвинувачених.
		Враховуючи викладене та керуючись статтями 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд 
		ухвалив:
		ОСОБА_3  визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років 6 (шість) місяців.
		Зарахувати досудоветримання підвартою ОСОБА_3 та строк відбування покарання обчислювати з 06 квітня 2022 року.
		Запобіжний захід  ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити незмінним  тримання під вартою.
		ОСОБА_4  визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 11(одинадцять) років 6 (шість) місяців.
		Зарахувати досудоветримання підвартою  ОСОБА_4  та строк відбування покарання обчислювати з 06 квітня 2022 року.
		Запобіжний захід  ОСОБА_4  до набрання вироком законної сили залишити незмінним  тримання під вартою.
		   Стягнути в рівних частинах з обвинувачених ОСОБА_3 та  ОСОБА_4  на користь держави процесуальні витрати за проведення в Харківському НДЕКЦ МВС України експертизи № СЕ19/121-22/4557-ВТХ від 26.04.2022 у розмірі 4 118,88 грн та Національному НЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса» експертизи № 7207/7400-7407 від 29.04.2022 у розмірі 45 304,80 грн.
		Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Котелевський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в той же строк з моменту вручення їм копії вироку. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		 
		 
		Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...