Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/44186/21-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 01.06.2022. Зареєстровано: 01.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2022.

Номер судового провадження: 1-кс-3673/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62021000000000279

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		      
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/44186/21-к 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		23 травня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , 
		при секретарі судових засідань ОСОБА_2 
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурорів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		захисників  адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		розглянувши клопотання слідчого першого слідчого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		До Печерського районного суду м. Києва звернувся слідчий слідчої групи  слідчий першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 за погодженням з прокурором групи прокурорів  прокурором першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв`язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК Україниу кримінальному провадженні №62021000000000279 від 09.04.2021.
		Обґрунтовуючи клопотання сторона обвинуваченнязазначає, що слідчими Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань здійснюється досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000279 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 ККУкраїни. 
		Під час досудового розслідування встановлені обставини, які вказують на те, що представники іноземної держави  Російської Федерації, маючи намір значно розширити можливості використання своєї присутності на території України, зміцнити свою позицію та створити такі умови «тимчасової» присутності Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, яка б не обмежувалася часом, не пізніше 15 червня 2009 року розпочали підривну діяльність проти України, яка полягала у втручанні в її внутрішню та зовнішню політику, спробах зменшення економічного і оборонного потенціалу України, зниження її обороноздатності; у вжитті заходів щодо посилення економічної залежності України від Російської Федерації, у тому числі економічної залежності від постачання російських енергоносіїв.
		У подальшому, надаючи іноземній державі  Російській Федерації та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, діючи за попередньою змовою групою осіб, громадяни України ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та інші невстановлені особи, достовірно знаючи, що положення Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України очевидно суперечать Конституції та законам України, зокрема ст.ст. 1,2, 17, 19, 65,68, 103-104, 106, 132-134, пункту 14 Перехідних положень (Розділу XV) Конституції України, ст. 20 Закону України «Про міжнародні договори України», без проведення правової експертизи щодо відповідності проекту такої угоди Конституції та законам України, забезпечили у квітні 2010 року схвалення, підписання та ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України. 
		Далі, за сприятливої Російській Федерації та несприятливої для України зовнішньо- та внутрішньополітичної обстановки в Україні, внаслідок підписання та ратифікації у квітні 2010 року Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України спричинено шкоду: 
		 суверенітетові України у вигляді фактичної втрати Урядом України можливості здійснювати свої повноваження на тимчасово окупованій території АР Крим та місті Севастополі на час окупації; 
		 територіальній цілісності та недоторканності у вигляді окупації Збройними Силами РФ території АР Крим та міста Севастополя; 
		 обороноздатності шляхом збільшення особового складу військ та військової техніки Збройних Сил РФ на території України після підписання та ратифікації цієї Угоди замість підготовки до їх зменшення та виведення з території України у разі повідомлення Україною Російську Федерацію не пізніше, ніж 28.05.2016 про припинення дії Угод, укладених 28.05.1997; 
		 державній, економічній безпеці України у вигляді захоплення об`єктів державної власності, які знаходяться на вказаній тимчасово окупованій території, на суму 1 080 352 000 000,00 грн., та неможливості розпоряджатися ними на час окупації.
		Таким чином, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюється у вчиненні державної зради, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній безпеці України, а саме: наданні іноземній державі  Російській Федерації та її представнику допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 ККУкраїни в редакції Закону № 2341- Ш від 05.04.2001. 
		28.01.2021 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_10 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001. У зв`язку із не встановленням місця перебування ОСОБА_10 , зазначене повідомлення відповідно до вимог ст.ст. 111, 135, 278 КПК України направлено цього ж дня у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень.
		За вказаних обставин, сторона обвинувачення, повідомивши ОСОБА_10 про підозру, з метою запобігання настанню ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1ст. 177 КПК України, забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного вважає за необхідне обрати щодо останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Разом з тим, враховуючи, що на даний час місце перебування підозрюваного ОСОБА_10 не встановлено, за місцем реєстрації, проживання він відсутній, приймаючи до уваги той факт, що 04.02.2021 підозрюваного оголошено в розшук, а 05.02.2021 у міжнародний розшук, та наявні дані, які свідчать, що підозрюваний виїхав та перебуває на території Російської Федерації, сторона обвинувачення, просить вирішити питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляд тримання під вартою на підставі ч. 6ст. 193 КПК України.
		У судовому засіданні прокурори внесене клопотання підтримали з наведених у ньому підстав, просили обрати відносно підозрюваного ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Сторона захисту в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала, просила відмовити, зазначивши, що воно є необґрунтованим та безпідставним. Крім того, на думку захисників, ОСОБА_10 не набув статусу підозрюваного, оскільки відсутні докази його повідомлення про підозру та отримання ним цього повідомлення. Також захисники, заперечуючи проти задоволення клопотання, послались на те, що ОСОБА_10 не був оголошений у міжнародний розшук, ризики, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України, відсутні, а підозра у вчиненні кримінального правопорушення є необґрунтованою. 
		Також в судовому засіданні 16.02.2022 адвокат ОСОБА_13 подав заяву про зміну підсудності провадження, мотивуючи тим, що Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку з масовими протестами 2014 роках, Державного бюро розслідувань, слідчими якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016000000003488, фактично знаходиться у Подільському районі міста Києва за адресою: вул. Борисоглібська.
		Листом від 12.05.2022, за підписом партнера - адвоката АО «АВЕР ЛЮКС» ОСОБА_14 , суд повідомлено про те, що в силу ч. 2 ст. 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та п. 7.2. Договору про надання правової допомоги від 21.02.2017 № 20, укладеного між АО «АВЕР ЛЄКС» та ОСОБА_10 , вказаний Договір припинив дію 28.04.2022.
		У зв`язку з вказаними обставинами та враховуючи вимоги ст. 50 КПК України щодо повноважень захисника на участь у кримінальному провадженні, АО «АВЕР ЛЮКС» повідомлено, що в адвокатів їх об`єднання відсутні підстави для участі як захисників ОСОБА_10 у ході розгляду провадження № 757/44186/21-к.
		Заслухавши обґрунтування клопотання сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, надані сторонами докази, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
		Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Згідно зіст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятоюстатті 176 КПК України.
		Відповідно до ч. 1ст. 194 КПК Українипід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
		1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
		2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
		3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Крім того, враховуючи, що клопотання подане із зазначенням ч. 6ст.193КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбаченихстаттею 177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, щопідозрюваний, обвинуваченийвиїхав та/або перебуває натимчасово окупованій території України,території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
		Встановлено, що Російська Федерація, є державою-агресором, визнаною постановою Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» № 129-VIII від 27.01.2015. 
		Судовим розглядом встановлено, що слідчими Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань здійснюється досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000279 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України.
		Так, сторона захисту в судовому засіданні клопотала про зміну підсудності провадження, мотивуючи тим, що Управління, яке здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000003488, фактично знаходиться у Подільському районі міста Києва за адресою: вул. Борисоглібська, що вказує на не підсудність клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_10 Печерському районному суду м. Києва.
		У відповідності до ч. 2 ст. 132 КПК України, клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
		Виходячи з аналізу ст. 132 КПК України щодо територіальної підсудності, приходжу до висновку про те, що подане клопотання про обрання запобіжного заходу підлягає розгляду місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться зазначений орган досудового розслідування, в даному випадку Державне бюро розслідувань.
		Як встановлено під час судового розгляду та що не заперечувалось сторонами, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження Державного бюро розслідувань являється: 01008, м.Київ, вулиця Михайла Грушевського, будинок 12/2, яке за адміністративним поділом міста Києва відноситься до Печерського району, а відтак клопотання подано з дотримання правил територіальної підсудності.
		Стороною обвинувачення надані, а слідчим суддею досліджені матеріали, які підтверджують, що підозрюваний ОСОБА_10 виїхав до Російської Федерації та перебуває там, а також оголошений у міжнародний розшук. Перебування ОСОБА_10 на території Російської Федерації не заперечується і стороною захисту. 
		Зокрема встановлено, що ОСОБА_10 , 23.02.2014 незаконно перетнув та переправив через державний кордон України не менше 20 (двадцяти осіб) осіб за допомогою 3 (трьох гвинтокрилів) Збройних Сил Російської Федерації повітряним шляхом до військового аеродрому у АДРЕСА_1 , про що йому повідомлено про підозру у іншому кримінальному провадженні № 42017000000002661.
		До цього часу підозрюваний ОСОБА_10 на територію України не повертався, що, окрім іншого, підтверджується інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.
		У свою чергу, за результатами судового розгляду кримінального провадження № 42016000000001594 (судова справа № 756/4855/17-к) в спеціальному порядку (за відсутності підозрюваного, обвинуваченого), у зв`язку з переховуванням обвинуваченого ОСОБА_10 від органів слідства та суду, Оболонським районним судом м. Києва 24.01.2019 ухвалено обвинувальний вирок, відповідно до якого ОСОБА_10 визнано винним та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.111, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 437 КК України, до 13 років позбавлення волі. 
		Крім того, згідно з повідомленням Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України підозрюваний ОСОБА_10 перебуває у державному та міждержавному розшуку і знаходиться на території Російської Федерації.
		Також, вивченням матеріалів, доданих до клопотання встановлено, що стороною захисту надано слідству копію заяви ОСОБА_10 , у якій останній зазначає, що він проживає на території Російської Федерації, що підтверджується свідоцтвом про надання тимчасового притулку серії ВУ№0107999, виданим УФМС Росії по Ростовській області.
		Також, 04.02.2021 ОСОБА_10 оголошено у розшук, а 05.02.2021 - у міжнародний розшук, здійснення якого доручено Головному управлінню по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України. 
		Чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у будь-якому із видів розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) має бути винесена органом досудового розслідування відповідна постанова (ч.2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено органом досудового розслідування шляхом винесення постанов спочатку про оголошення ОСОБА_10 в державний, а згодом і в міжнародний розшуки.
		Оголошення в міжнародний розшук та визначення способів його здійснення належить виключно до компетенції слідчого, прокурора та є дискреційними повноваженнями сторони обвинувачення. Статут МОКП-Інтерпол, Правила Інтерполу щодо обробки даних, не передбачають повноважень Інтерполу з оголошення міжнародного розшуку особи. 
		Разом з цим, слідчий вправі здійснювати дії з розшуку підозрюваних осіб як в системі організації Інтерпол так і поза нею. Так за змістом статті 2 Статуту МОКП Інтерпол, вказана організація здійснює взаємодію всіх органів кримінальної поліції. Тобто наявність або відсутність у вказаній організації відомостей про розшук певної особи, ще не свідчить, що особа не оголошена та/або не перебуває в міжнародному розшуку, оскільки компетентні органи країни мають можливість звертатись напряму до інших країн відповідно до міжнародних угод. Ці положення узгоджуються з нормами розділу ІХ КПК України, яким передбачено засади міжнародного співробітництва, направлення запитів про видачу осіб для притягнення до кримінальної відповідальності та доручень про міжнародно-правову допомогу до компетентних органів інших країн.
		З метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_10 за межами України слідчими у кримінальному провадженні вживалися окремі заходи у рамках міжнародного співробітництва, зокрема скеровувались запити до Російської Федерації про надання міжнародної правової допомоги, а саме: 
		-28.01.2021 стороною обвинувачення направлено запит до компетентного органу Російської Федерації про надання міжнародної правової допомоги, а саме встановлення місця знаходження (проживання) ОСОБА_10 на території Російської Федерації, вручення йому повідомлення про підозру від 28.01.2021, роз`яснення прав підозрюваного, і вручення пам`ятки про процесуальні прав та обов`язки підозрюваного;
		- 15.02.2021 направлено запит до компетентного органу Російської Федерації про надання міжнародної правової допомоги, а саме встановлення місця знаходження (проживання) ОСОБА_10 на території Російської Федерації, вручення йому повістки про виклик. 
		Водночас Російською Федерацією відмовлено у виконанні вказаних запитів, що також свідчить про те, що ОСОБА_10 переховується від органу слідства та суду на території Російської Федерації.
		Таким чином,враховуючи вказані обставини, слідчий суддя доходить висновку, що підозрюваний ОСОБА_10 виїхав та перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та оголошений у міжнародний розшук, а отже у слідчого судді наявні підстави розглядати клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України. 
		Вирішуючи питання набуття ОСОБА_10 статусу підозрюваного, а також обґрунтованості підозри слід зазначити наступне. 
		Встановлено, що 28.01.2021 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_10 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001.
		У зв`язку із не встановленням місця перебування ОСОБА_10 , що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру від 28.01.2021 у день його складення, зазначене повідомлення відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, 111, 135 КПК України направлено цього дня у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень.
		Сторона обвинувачення зазначає, що органом досудового розслідування згідно зі ст. 278, ч. 1, 3, 7 ст. 135 КПК України, вжито всіх необхідних заходів для вручення ОСОБА_10 повідомлення про підозру, шляхом направлення такого повідомлення, пам`ятки про процесуальні права та обов`язки підозрюваного поштовою кореспонденцією по території України, Російської Федерації, а також шляхом розміщення відповідної публікації на сайтах Державного бюро розслідувань та Офісу Генерального прокурора. 
		Крім цього, 28.01.2021 стороною обвинувачення направлено запит до компетентного органу Російської Федерації про надання міжнародної правової допомоги, а саме встановлення місця знаходження (проживання) ОСОБА_10 на території Російської Федерації, вручення йому повідомлення про підозру від 28.01.2021, роз`яснення прав підозрюваного, і вручення пам`ятки про процесуальні прав та обов`язки підозрюваного.
		Водночас Російською Федерацією відмовлено у виконанні вказаних запитів з підстав того, що запит є політично мотивованим, а їх задоволення суперечить законодавству РФ та її міжнародним зобов`язанням, та може зашкодити громадському порядку або іншим суттєвим інтересам країни.
		Норми Кримінального процесуального кодексу України та порядок їх виконання складено так, що вони презюмують виконання та дотримання норм міжнародного права іншими державами та, відповідно, ефективність міжнародного співробітництва під час кримінального провадження у порядку Розділу ІХ КПК України. Разом із тим, КПК України не передбачає порядку виконання процесуальних дій у випадку неефективності такого механізму. На таку неефективність може вказувати відмова у виконанні запиту компетентних органів Російської Федерації щодо вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_10 , яка містить посилання на відповідні норми міжнародного законодавства, проте без належного обґрунтування, яким чином вручення процесуального документа громадянину України, який перебуває на її території, може потенційно зашкодити громадському порядку або іншим суттєвим інтересам країни та/або як це суперечить законодавству Російської Федерації. У випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК України.
		Також, ОСОБА_10 у вказаному кримінальному провадженні для захисту своїх інтересів самостійно залучено захисників - Адвокатського об`єднання «АВЕР ЛЄКС», а також надіслано копію заяви, в якій зазначено про відомий факт повідомлення йому про підозру у вказаному кримінальному провадженні, що свідчить про обізнаність ОСОБА_10 про повідомлену йому підозру та з приводу здійснення досудового розслідування стосовно нього у вказаному кримінальному провадженні.
		Наряду з вказаним, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі  ЄСПЛ).
		Так,ЄСПЛ усвоєму рішенніу справі«Кемпбелл іФелл протиСполученого Королівства»від 28червня 1984року зазначає,що якщо неможливість ознайомлення з обвинуваченням, розуміння обвинувачення спричинена власними діями обвинуваченого, він не в праві стверджувати про порушення його права на захист.
		У зв`язку з наведеним, враховуючи положення ст. 42 КПК України, відповідно до якої підозрюваним є особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_10 в належній спосіб повідомлено про підозру та останній набув статусу підозрюваного у зазначеному кримінальному провадженні.
		Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України).
		Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя не погоджується з доводами сторони захисту та вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах.
		Так, Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
		Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
		Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення у справі «Мерабішвілі проти Грузії» від 28 листопада 2017 року). 
		Так, обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, підтверджуються: показаннями свідка ОСОБА_15 , показаннями свідка ОСОБА_16 , показаннями свідка ОСОБА_17 , довідкою Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, висновком Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України, листом Комітету Верховної Ради України у закордонних справах № 04-20/3-250 (84016) від 26.04.2010, висновком судово-почеркознавчої експертизи № 145-147/17- 32/1771/1772/17-32 від 07.02.2017, висновком судово-почеркознавчої експертизи № 2984-2986/17- 32/2987/17-32 від 28.04.2017, висновком судово-почеркознавчої експертизи № 3113-3116/17-32 від 09.03.2017, вироком Оболонського районного суду м. Києва від 24.01.2019, протоколом огляду від 16.03.2021 та іншими доказами в їх сукупності. 
		Таким чином, зазначені докази дають підстави виключати будь-яке інше розуміння та пояснення події, яка є предметом даного кримінального провадження, крім того, що мало місце вчинення кримінального правопорушення і ОСОБА_10 обґрунтовано підозрюється у його вчиненні.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано чи обрано, окрім як до конкретно визначених категорій осіб (ч.2ст. 183 КПК України). Зокрема, тримання під вартою може бути застосоване або обране до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
		Так, злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_10 , а саме ч. 1 ст.111 КК України, є особливо тяжким та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років.
		Крім того, вироком Оболонського районного суду м. Києва від 24.01.2019 ОСОБА_10 визнано винним та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.111, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 437 КК України до 13 років позбавлення волі. 
		Таким чином, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути обрано та застосовано до підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_10 . 
		Вирішуючи питання про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, слідчий суддя вважає, що прокурорами доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ст. 177 КПК України.
		Зокрема, підозрюваний ОСОБА_10 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зазначені висновки ґрунтується на тому, що ОСОБА_10 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001), санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років. Крім того, ОСОБА_10 , будучи обізнаним в здійсненні йому повідомлення про підозру у цьому кримінальному провадженні, умисно переховується від слідства та суду за межами території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності. У свою чергу встановлено, що ОСОБА_10 , після вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, 23.02.2014 незаконно перетнув державний кордон України та до цього часу підозрюваний на територію України не повертався, що, окрім іншого, підтверджується інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.
		Обставини переховування підозрюваного ОСОБА_10 та його перебування за межами України встановлено судом при розгляді клопотання Офісу Генерального прокурора про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017000000002014 (ухвала Печерського районного суду м. Києва від 02.08.2021 у судовій справі №757/3606/21-к). У свою чергу, за результатами судового розгляду кримінального провадження № 42016000000001594 (судова справа № 756/4855/17-к) в спеціальному порядку (за відсутності підозрюваного, обвинуваченого), у зв`язку з переховуванням обвинуваченого ОСОБА_10 від органів слідства та суду, Оболонським районним судом м. Києва 24.01.2019 ухвалено обвинувальний вирок, відповідно до якого ОСОБА_10 визнано винним та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 437 КК України, до 13 років позбавлення волі.
		Крім того, підозрюваний ОСОБА_10 перебуває у державному та міждержавному розшуку і знаходиться на території Російської Федерації. До цього часу ОСОБА_10 на жоден із викликів правоохоронного органу безпідставно не з`явився, про причини неявки орган досудового розслідування та суд не повідомив. 
		Щодо встановлення факту переховування, необхідно також звернути увагу на правову позицію Верховного Суду України (в постанові Верховного Суду України від 19.03.2015, № 5-1кс15) та, зокрема, рішення Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05.06.2019 (справа № 639/793/17). Так, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосуванняст. 49 КК Українислід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що скоїла певний злочин і вчинила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Разом з тим, це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правоохоронних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку. 
		Таким чином, із наданими відомостями щодо виїзду ОСОБА_10 за межі України в обхід системи прикордонного контролю, обставини його перебування в Російській Федерації, що визнана державою-агресором, вказують на можливий його намір не повертатися в Україну. Також, беручи до уваги те, щопідозрюваному неможливо вручити повідомлення про підозру у порядку міжнародної правової допомоги через відмову компетентних органів Російської Федерації співпрацювати в цьому питанні, є підстави вважати, що виїзд саме до Російської Федерації, що системно не виконує норм міжнародного права (що підтверджується, зокрема, резолюціями Генеральної Асамблеї ООН, наприклад, A/RES/75/192 «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та м.Севастополь, Україна» від 16.12.2020) був зумовлений наміром переховуватися на її території з метою ухилитися від притягнення до відповідальності.
		Крім того, підозрюваний ОСОБА_10 може незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зазначений висновок ґрунтується на тому, що ОСОБА_10 тривалий час перебував на вищих державних посадах, зокрема у період вчинення інкримінованого злочину - на посту Президента України, має міцні зв`язки з керівниками органів державної влади, судової гілки влади та правоохоронних органів, а тому використовуючи ці зв`язки з метою уникнення кримінальної відповідальності може впливати на свідків, експертів, та спеціалістів у цьому кримінальному провадженні та інших учасників кримінального провадження, в тому числі яких не допитано щодо обставин вчинення ним злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. ОСОБА_10 з метою перешкоджання кримінальному провадженню може здійснювати спроби щодо погодження неповних і недостовірних показань із іншими його учасниками, в тому числі з колишніми високопосадовцями України. 
		Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_10 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину та є ризики, які дають достатні підстави вважати, що останній може здійснити дії, передбачені п.п.1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 
		Метою обрання такого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, - незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. При цьому, застосування до ОСОБА_10 більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання наявним ризикам, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності, буде вчиняти активні дії, направлені на унеможливлення проведення швидкого, повного та неупередженого розслідування. Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_10 на теперішній час може переховуватися на території Російської Федерації, що у свою чергу також вказує на неможливість обрання запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, застави, особистої поруки та домашнього арешту. За таких обставин більш м`які, передбачені ст. 176 КПК України запобіжні заходи, не забезпечать виконання ОСОБА_10 процесуальних обов`язків підозрюваного та не нададуть можливості під час досудового розслідування запобігти вищезазначеними ризикам.
		З урахуванням викладеного, керуючись ст.176,183,193 КПК України, слідча суддя,
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		Клопотання  задовольнити.
		Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Єнакієве Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 
		Роз`яснити, що у такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування запобіжного обраного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
		Ухвала не підлягає оскарженню.
		 
		 
		 
		Слідчий суддя                   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...