Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/20651/15 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2022.
Дата набрання законної сили: 25.05.2022
Номер судового провадження: 61-6637ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                        
		 
		25 травня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 753/20651/15
		провадження № 61-6637св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів:  Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,         Черняк Ю. В.,       
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		особа, яка подала апеляційну скаргу, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гладким Русланом Вікторовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня      2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Ігнатченко Н. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до           ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу.
		 
		Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона з листопада 2007 року проживала з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, сторони вели спільне господарство, мали загальний бюджет, разом здійснювали спільні покупки, мали взаємні права та обов`язки як сім`я, що можуть підтвердити свідки.
		08 січня 2011 року між сторонами зареєстрований шлюб.
		Вказувала на те, що встановлення факту проживання однією сім`єю необхідно для узаконення майнових інтересів подружжя до реєстрації шлюбу.
		Також зазначала, що у лютому 2015 року вона зверталась до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю в порядку окремого провадження, однак ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року у справі № 761/5428/15-ц у відкритті провадження за вказаною заявою відмовлено з тих підстав, що встановлення юридичного факту пов`язується з наступним вирішенням спору про право, стосується майнових інтересів подружжя, а тому не може бути розглянута судом                      в порядку окремого провадження.
		 
		З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила встановити факт проживання однією сім`єю її та відповідача без реєстрації шлюбу                               з 20 листопада 2007 року до 07 січня 2011 року включно.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2015 року, ухваленим у складі судді Каліушка Ф. А., позов ОСОБА_1 задоволено.
		Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з 20 листопада 2007 року до 07 січня 2011 року включно.
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач визнав заявлені позовні вимоги і таке визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи і законні інтереси інших осіб.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал» (далі - ТОВ «ФК «Морган Кепітал») задоволено частково, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 березня 2016 року скасовано.
		Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання.
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 березня 2016 року безпосередньо впливає на права та законні інтереси ТОВ «ФК «Морган Кепітал» як іпотекодержателя за договором іпотеки від 05 червня 2008 року № 14822, який укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 .
		 
		Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 звернулася до суду не із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, розгляд якої передбачено в порядку окремого провадження,                  а з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила суд встановити факт спільного проживання, при цьому не зазначила, за захистом якого порушеного права, свободи чи інтересу, вона звернулась до суду, а за відсутності предмета спору, встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку позовного провадження чинним процесуальним законодавством не передбачено.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
		 
		У квітні 2021 року ОСОБА_1 в особі адвоката Гладких Р. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що справа має розглядатись у порядку окремого провадження, не врахував, що перед тим, як звернутися до суду              з позовною заявою, вона зверталась до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю в порядку окремого провадження, однак ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого             2015 року у справі № 761/5428/15-ц у відкритті провадження відмовлено            з тих підстав, що встановлення юридичного факту пов`язується з наступним вирішенням спору про право, адже стосується майнових інтересів подружжя, а тому така заява не може бути розглянута судом в порядку окремого провадження.
		Саме у зв`язку з відмовою у відкритті провадження у справі за її заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю, вона звернулась до суду            з позовом про встановлення такого факту.
		Крім того, апеляційний суд, установивши, що в провадженні Дарницького районного суду міста Києва перебуває справа № 753/22626/19 за її позовом
		до ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Морган Кепітал» про визнання договору іпотеки недійсним, не врахував, що в основу позову у справі № 753/22626/19 покладено рішення суду у цій справі про встановлення факту проживання її та ОСОБА_2 однією сім`єю, тобто встановлення факту проживання однією сім`єю її та ОСОБА_2 було пов`язано з наступним вирішенням спору про право, адже стосується не тільки інтересів подружжя, а й іпотекодержателя ТОВ «ФК «Морган Кепітал».
		При цьому, звертаючись до суду з цим позовом, вона посилалась на те, що встановлення факту проживання однією сім`єю необхідно для узаконення майнових інтересів подружжя до реєстрації шлюбу.
		 
		Підставами касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 638/2475/13-ц (провадження                       № 61-14906св18), від 21 листопада 2018 року у справі № 502/2765/16-ц (провадження № 61-26551св18).
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року продовжено строк для усунення недоліків.
		 
		У строк, визначений судом, заявник усунула недоліки.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                                 є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права                      у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог                                 і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.
		 
		Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 звернулася до суду не із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, розгляд якої передбачено в порядку окремого провадження,                  а з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила суд встановити факт спільного проживання, при цьому не зазначила, за захистом якого порушеного права, свободи чи інтересу вона звернулась до суду, а встановлення факту, що має юридичне значення, за відсутності предмета спору, в порядку позовного провадження чинним процесуальним законодавством не передбачено.
		 
		З таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.
		 
		Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		 
		Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
		 
		Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
		 
		Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
		 
		Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
		 
		Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
		 
		У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження                                № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, провадження                      № 61-9658св20 зазначено, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише за умови, якщо предмет спору відсутній під час пред`явлення позову.
		 
		Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства         є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
		 
		Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
		 
		Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
		 
		З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
		 
		Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
		 
		Конкретизуючи цей висновок Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі                  № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), зазначив, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
		 
		ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу у період             з 20 листопада 2007 року до 07 січня 2011 року, посилаючись на те, що встановлення факту проживання однією сім`єю необхідно для узаконення майнових інтересів подружжя до реєстрації шлюбу.
		 
		У справі, яка переглядається, установлено, що 05 червня 2008 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11355861000.
		 
		На забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 05 червня 2008 року між зазначеними сторонами укладено договір іпотеки № 14822, предметом якого є нерухоме майно - нежилі приміщення з № 1 по № 8 (група приміщень 757) (в літ. А), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належать іпотекодавцю на праві власності.
		 
		08 січня 2011 року між ОСОБА_2 та   ОСОБА_1 зареєстрований шлюб.
		 
		У листопаді 2013 року АТ «Укрсиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		 
		Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 29 вересня 2015 року у справі № 753/20778/13-ц позовАТ «Укрсиббанк» задоволено. Стягнуто                з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 443 034,36 дол. США та                              1 665 418,16 грн.
		 
		У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю в порядку окремого провадження.
		 
		Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого             2015 року у справі № 761/5428/15-ц відмовлено у відкритті провадження              у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, з тих підстав, що встановлення юридичного факту пов`язується           з наступним вирішенням спору про право, адже стосується майнових інтересів подружжя, а тому така заява не може бути розглянута судом                   в порядку окремого провадження.
		 
		У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю.
		 
		Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 березня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено, встановлено факт проживання однією сім`єю її та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з 20 листопада 2007 року по 07 січня          2011 року включно.
		 
		У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до           ОСОБА_2 , АТ «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору іпотеки            від 05 червня 2008 року № 14822, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та       ОСОБА_2 , який обґрунтовувала тим, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 березня 2016 року у справі                                      № 753/20651/15-ц встановлено факт проживання однією сім`єю її та           ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з 20 листопада 2007 року по 07 січня          2011 року включно, а тому нежилі приміщення з № 1 по 8 (група приміщень 757) (в літ. А), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ,      є об`єктом права спільної сумісної власності її та ОСОБА_2 , однак вона      не надавала ОСОБА_2 (іпотекодавцю) письмової нотаріально посвідченої згоди на укладення договору іпотеки від 05 червня 2008 року № 14822.
		 
		Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року                 у справі № 753/22626/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,                              АТ «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору іпотеки, замінено неналежного відповідача АТ «УкрСиббанк» на ТОВ «ФК «Морган Кепітал» як правонаступника прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 1135586000 та договором іпотеки № 14822, укладеними між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2 .
		 
		У справі, яка переглядається, ТОВ «ФК «Морган Кепітал» подало апеляційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня          2015 року у зв`язку з наявністю відповідних спорів про право з ОСОБА_1 , оскільки остання у позові про визнання недійсним договору іпотеки                      від 05 червня 2008 року посилається на оскаржуване рішення суду першої інстанції про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 20 листопада 2007 року до 07 січня 2011 року.
		 
		Позивачка ОСОБА_1 у позові вказувала на те, що встановлення факту проживання однією сім`єю необхідно для узаконення майнових інтересів подружжя до реєстрації шлюбу.
		 
		Отже, встановлення цього факту пов`язано з наступним вирішенням спору про право та впливає на обсяг цивільних прав та обов`язків в інших правовідносинах третіх осіб, які не були залучені до участі у справі, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув.
		 
		Висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 не зазначила, за захистом якого порушеного права вона звернулась до суду, подаючи позов про встановлення факту, унаслідок чого провадження у справі закрито, є неправильним. 
		 
		Якщо особа, звертаючись до суду з позовом про встановлення певного юридичного факту, не довела його, то це є підставою для відмови в задоволенні позову, а не для закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору.   
		 
		Висновки апеляційного суду про закриття провадження у справі у зв`язку            з відсутністю предмета спору є невірними та не відповідають правовій позиції, викладеній Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі                            № 638/3792/20 (провадження  № 61-3438сво21). 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Згідно з пунктом 1 частини третьої і частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		 
		Оскільки судове рішення апеляційного суду ухвалене без додержання норм процесуального права, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню       з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гладким Русланом Вікторовичем, задовольнити частково.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий  Д. Д. Луспеник    Судді:   Б. І. Гулько     Г. В. Коломієць      Р. А. Лідовець      Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...