Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/9429/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб з інвалідністю.
Надіслано для оприлюднення: 02.06.2022. Зареєстровано: 03.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2022.
Дата набрання законної сили: 01.06.2022
Номер судового провадження: К/9901/3564/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 червня 2022 року 
		м. Київ
		справа № 240/9429/19
		провадження № К/9901/3564/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Єзерова А.А., 
		суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
		 
		розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу 
		за касаційною скаргою Міністерства оборони України 
		на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Залімського І. Г., суддів: Мацького Є.М., Сушка О.О.)
		у справі №240/9429/19 
		за позовом ОСОБА_1 
		до Міністерства оборони України 
		про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
		I. РУХ СПРАВИ
		1.  ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України, в якому просив суд:
		- визнати протиправним і скасувати пункт 4 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 як військовослужбовцю за контрактом, у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ОСОБА_1 первинно при первинному огляді інвалідності ІІІ групи з 18 лютого 2019 року, внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11 травня 2019 року №55;
		- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 як військовослужбовцю за контрактом одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ОСОБА_1 первинно при первинному огляді інвалідності ІІІ групи з 18 лютого 2019 року, внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2019 року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в Порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, з урахуванням проведених виплат.
		2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 у задоволенні позову відмовлено.
		3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове  про задоволення позову.
		4. Міністерство оборони України із вказаним судовим рішенням не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що майор ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом на посадах офіцерського складу у військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки військової частини НОМЕР_1 від 26 березня 2019 року №117/182.
		6. У відповідності до змісту довідки військової частини польова пошта НОМЕР_2 про обставини отримання травми (поранення, контузії, каліцтва) від 04 березня 2015 року №427, 01 лютого 2015 року під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини, в районі проведення антитерористичної операції в Донецькій області внаслідок мінометного обстрілу з боку незаконних озброєних формувань (НЗФ), ОСОБА_1 отримав вибухову травму, контузію головного мозку, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку.
		7. 21 квітня 2015 року Закарпатською обласною спеціалізованою психо-неврологічною медико-соціальною комісією позивачу було встановлено 20% ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки МСЕК серії 10 ААА №018328 від 21 квітня 2015 року.
		8. Встановлено та не заперечується сторонами, що одноразова грошова допомога у зв`язку з встановленням позивачу 20% ступеню втрати працездатності без встановлення інвалідності в сумі 17052,00 грн. була у встановленому порядку виплачена відповідачем.
		9. 05 березня 2019 року Житомирською обласною медико-соціальною комісією №2 за результатами первинного огляду ОСОБА_1 вперше встановлено ІІІ групу інвалідності з 18 лютого 2019 року, внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки Житомирської обласної МСЕК №2 серії 12 ААБ №548100 від 05 березня 2019 року.
		10. 13 березня 2019 року Управлінням соціального захисту населення Боннського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради ОСОБА_1 встановлений статус особи з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією посвідчення особи з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни серії НОМЕР_3 від 13 березня 2019 року.
		11. У зв`язку із встановленням з 18 лютого 2019 року ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, позивач 01 квітня 2019 року звернувся до Міністерства оборони України через Військову частину НОМЕР_1 про із заявою виплату одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та до заяви додав усі необхідні документи встановлені пунктом 11 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі  Порядок №975).
		12. За результатами розгляду документів ОСОБА_1 , пунктом 4 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11 травня 2019 року №55 позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 8 Порядку №975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.
		13. Не погодившись з цим рішенням позивач звернувся до суду. Позивач зазначав, що застосована відповідачем норма закону на спірні правовідносини не розповсюджується, адже в цьому випадку позивачу саме інвалідність встановлена вперше, а не повторно.
		III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		14. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що аналіз норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975 у редакції, чинній на час первинного встановлення позивачу ступеню втрати працездатності, свідчить про те, що законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності, проте при зміні групи інвалідності протягом двох років з моменту її первинного встановлення.
		15. Задовольняючи позов, апеляційний суд зазначив, що до спірних правовідносин не застосовується абзац 2 пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки зазначена норма набрала чинності з 1 січня 2017 року, тобто після первинного встановлення позивачу ступеню втрати працездатності. 
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		16. У касаційній скарзі відповідач зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанцій. На думку скаржника чинне законодавство дійсно допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, але при цьому право на отримання такої допомоги обмежено дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Позивачу встановлено інвалідність у понад дворічний термін після встановлення йому відсотку втрати працездатності, а тому він не має права на доплату грошової допомоги, про що вірно зазначено судом першої інстанції.
		17. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги з мотивів, покладених апеляційним судом в основу власного рішення.
		V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
		19. В цій справі ключовим правовим питання є те, чи розповсюджується на спірні правовідносини дія пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі  Закон № 2011-XII).
		20. У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 (справа №240/10153/19), прийнятої у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, суд дійшов таких правових висновків щодо зазначеної норми права:
		«Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII було доповнено статтями 16-1, 16-2, 16-3, 16-4 Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 № 5040-VI. Цей Закон набрав чинності 01.01.2014 і застосовується до правовідносин, що виникли після 01.01.2014.
		Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII у редакції, що діяла з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
		Згодом, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
		Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.
		Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.
		Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. 
		Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців.
		З огляду на вищевикладене, судова палата вважає за необхідне відступити від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 (справа №295/3091/17), 21.06.2018 (справа № 760/11440/17), 30.09.2019 (справа № 825/1380/18) та інших, де його застосовано, та дійшла такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII: 
		(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;
		(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014;
		(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).»
		21. Також подібні правовідносини були предметом розгляду у справі №1.380.2019.006957. У постанові Верховного Суду від 02.12.2020, прийнятої у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, Суд на підставі аналізу норм статті 16-3 Закону № 2011-XII дійшов такого правового висновку: 
		«дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров`я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання». 
		22. Постановляючи зазначені рішення, Верховний Суд в межах повноважень відступив від усіх інших позицій Верховного Суду, в який зміст зазначеної норми витлумачено в інакший спосіб.
		23. Таким чином, питання практичного застосування положень статті 16-3 Закону № 2011-XII вже неодноразово вирішувалось Верховним Судом і на даний час практика у зазначених правовідносинах є сталою.
		24. Застосовуючи зазначені правові висновки до обставин цієї справи, Суд звертає увагу на те, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності, відбувся в березні 2019 року, а первинно втрату працездатності без встановлення інвалідності позивачу встановлено в квітні 2015 року. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
		25. З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.
		26. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та всебічного дослідження матеріалів справи, правильного застосування норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тоді як судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи невірно надано оцінку доказам у справі, що призвело до прийняття необґрунтованого судового рішення. 
		27. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановив, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		28. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
		29. Окремо колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
		 
		Керуючись статтями 341, 345, 352, 355, 356 КАС України, Суд  
		П О С Т А Н О В И В:
		1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
		2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2019 у справі №240/9429/19  скасувати.
		3. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 у справі №240/9429/19  залишити в силі. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		Суддя-доповідачА.А. Єзеров 
		СуддяВ.М. Кравчук
		СуддяО.П. Стародуб

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...