Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 334/6752/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про усиновлення, з них:; усиновлення громадянами України, що проживають на території України.
Надіслано для оприлюднення: 03.06.2022. Зареєстровано: 03.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2022.
Дата набрання законної сили: 01.06.2022
Номер судового провадження: 22-ц/807/154/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 01.06.2022 Справа № 334/6752/20
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		 
		Єдиний унікальний №334/6752/20 Головуючий у 1-й інстанції: Баруліна Т.Є.
		Провадження №22-ц/807/154/22  Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		01 червня 2022 року м. Запоріжжя
		Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого, судді - доповідача  суддів:   за участю секретаряПодліянової Г.С., Гончар М.С., Кухаря С.В.., Остащенко О.В.,    
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зацікавлені особи: ОСОБА_3 , Дніпровський районний у м. Запоріжжя відділ державної реєстрації цивільного стану Південно-східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) про усиновлення повнолітньої особи, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У листопаді 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Дніпровський районний у м. Запоріжжя відділ державної реєстрації цивільного стану Південно-східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро), звернулися до суду із заявою про усиновлення повнолітньої особи.
		Заяву  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обґрунтовували тим, що ОСОБА_1 проживає однією сім`єю з ОСОБА_2 з грудня 1982 року, а з вересня 1983 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованих шлюбних відносинах по теперішній час.
		 
		На момент укладання шлюбу, ОСОБА_2 , вже мала сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в свідоцтві про народження якого батьком зазначений ОСОБА_4 .
		 
		Фактично, ОСОБА_4 , як біологічний батько від моменту народження сина будь-якої педагогічної участі у вихованні ОСОБА_3 не приймав, матеріальної допомоги не надавав, аліментів не сплачував та у подальшому із сином не спілкувався.
		ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 04 лютого 2020року, виданим повторно.
		 
		ОСОБА_1 разом із своєю дружиною ОСОБА_2 та її сином ОСОБА_3 протягом багатьох років проживали разом однією сім`єю, займались вихованням сина та забезпечували належний рівень його утримання, створили всі необхідні умови для його розвитку.
		 
		На теперішній час ОСОБА_3 вже виповнилось 40 років, і хоча він і проживає окремо від них своєю сім`єю, але вони підтримують родинні відносини, оскільки впродовж всього свого життя він відноситься до ОСОБА_1 , як до рідного батька, а той у свою чергу з почуттям батьківського обов`язку, заснованому на взаємній повазі та любові, поводиться із ним як з рідним сином.
		 
		У ОСОБА_1 власних дітей ніколи не було, а тому він піклувався та здійснював всі необхідні дії, щоб ОСОБА_3 мав повноцінну родину, правовий та психологічний захист. Він з радістю займався вихованням дитини, цікавився його навчанням, фізичною культурою та дозвіллям, надавав необхідну матеріальну допомогу, готував його до самостійного дорослого життя.
		 
		ОСОБА_1 став справжнім батьком для ОСОБА_3 , між ними виникли стійкий емоційний зв`язок, повна довіра та взаємоповага. Після настання повноліття вони з ним ще більше зблизилися та прийшли до думки про його усиновлення, оскільки для них обох дуже важливий не тільки емоційний стан, але й їх юридичний зв`язок як батька і сина.
		 
		Відсутність такого факту згубно впливає на їх моральний стан, бо для них важливо, як оцінюють їхні стосунки оточуючі, і те, чи сприймають вони їх як кровних родичів.
		 
		ОСОБА_1 , маючи добрий стан здоров`я та забезпечений матеріально, будучи здатним забезпечити повнолітньому ОСОБА_3 стабільні та гармонійні умови життя, матеріальну та моральну батьківську підтримку, прийняв рішення про його усиновлення, оскільки своїх дітей він не має і таке усиновлення для нього є особливо важливим, відповідає його внутрішньому стану та бажає юридично оформити родинний зв`язок з ОСОБА_3 шляхом його усиновлення.
		 
		ОСОБА_2 схвалює рішення ОСОБА_1 щодо усиновлення ОСОБА_3 , оскільки воно в них обопільне, через те, що між ними склались сімейні відносини як батька та сина.
		 
		ОСОБА_3 в знак вдячності та поваги до ОСОБА_1 надав згоду на його усиновлення, про що свідчить нотаріальна заява № 1897 від 17 вересня 2020 року, засвідчена приватиним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М. 
		 
		Враховуючи викладене, просили суд визнати ОСОБА_1 усиновлювачем повнолітньої особи - ОСОБА_3 та внести зміни в актовий запис № 1137 від 21 серпня 1980 року, зроблений Комунарським відділом РАЦС м. Запоріжжя про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме в графі «Батько» змінити відомості з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_1 », ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України. 
		 
		Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа: Дніпровський районний у м. Запоріжжя відділ державної реєстрації цивільного стану Південно-східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро), про усиновлення повнолітньої особи, відмовлено.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального правата неправильне застосування норм матеріального права, проситьскасувати рішення Ленінського районного суду  м. Запоріжжя від 19 липня 2021 рокута ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити.
		 
		Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не надав правову оцінку заяви заінтересованої сторони ОСОБА_3 , який зазначив те, що має власне бажання юридично оформити родинний зв`язок із людиною яка його виростила. Скаржники також зауважують, що закон не прив`язує можливість усиновлення повнолітньої особи до юридичного факту позбавлення батьківських прав чи визнання дитини сиротою, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, посилаючись на цю обставину. Крім того, суд першої інстанції при винесенні рішення не взяв до уваги той факт, що метою усиновлення є юридичне оформлення родинного зв`язку, який склався протягом багатьох років.
		 
		Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
		 
		Учасники справи, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, тобто судові повістки відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства направлялися їм на адресу місця проживання, які зазначенні ними в апеляційній скарзі.
		 
		На адресу апеляційного суду повернулись рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, судової повістки з відміткою щодо всіх зазначених осіб « адресат відсутній за вказаною адресою».
		 
		Відповідно до п. 3) ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. 
		 
		Водночас, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до апеляційного суду не з`явились.
		 
		Від ОСОБА_1 на адресу апеляційного суду надійшло клопотання в якому він прохає відкласти розгляд справи, яка призначена до розгляду апеляційним судом на 11 червня 2022 року на 11 годину 20 хвилин, у зв`язку з відсутності його адваката Рижий А.В. в м. Запоріжжі по сімейним обставинам ( а.с. 156 ).
		 
		Отже, зазначена обставина свідчиить про обізнаність заявників про дату, час та місце розгляду справи.
		 
		Від заінтересованої особи Дніпровського відділу державної реєстрації актів цмвільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерствпа юстиції ( м. Дніпро) надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності ( а.с.157 ).
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		 
		При цьому, колегія суддів зауважує, що справа в провадженні апеляційного суду перебуває досить тривалий час. В судове засідння, яке було призначено апеляційним судом на 02 лютого 2022 року заявники також не з`явились. ОСОБА_1 подавав аналогічне клопотання про відкладення розгляду справи ( а.с. 118), яке було задоволено судом та розгляд справи було відкадено на іншу дату.
		        Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
		Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
		Оскільки поважність причини неявки учасників справи заявників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не встановлена, останні реалізували своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні. 
		В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
		Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. 
		 
		Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.
		 
		Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що можливість усиновлення повнолітньої особи виникає лише у виняткових випадках, якщо вона була сиротою або була позбавлена батьківського піклування до досягнення повноліття.Заявниками не доведено наявність правових підстав, за яких можна постановити рішення про усиновлення повнолітнього ОСОБА_3 .. Останній не був сиротою до повноліття чи позбавлений батьківського піклування, його батько ОСОБА_4  помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , коли ОСОБА_3  було  38 років, тобто після зазначеною особою повноліття. Також під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що померлий  ОСОБА_4 не позбавлявся батьківських прав відносно свого сина  ОСОБА_3 .  Жовтневим районним судом м. Запоріжжя від 28 березня 1983 року  видано виконавчий лист № 2-420/83 про стягнення з ОСОБА_4  на користь  ОСОБА_2  аліментів на утримання сина  ОСОБА_3 , щомісячно по ј частині  з усіх вмидів заробітку, починаючи  стягнення з 18 березня 1983 року до повноліття. Отже, суд не вбачає витяткових обставин для усиновлення повнолітнього.
		 
		З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
		Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
		 
		Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		 
		Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		 
		Судом встановлено, що  ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Запоріжжі та з 27 травня 2004 року зареєстрований по АДРЕСА_1 , що підтверджується його паспортом, виданого 11 січня 2002 року Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області (а.с. 8-9).
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_3 , в свідоцтві про його народження Серія НОМЕР_2 батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , актовий запис № 1137 від 21 серпня 1980 року здійснений Комунарським відділом ЗАГС м. Запоріжжя (а.с. 33).
		 
		07 липня 1983 року розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу виданого відділом ЗАГС Жовтневого райвиконкому м. Запоріжжя, актовий запис № 251 від 07.07.1983р. (а.с. 26). 
		 
		25 березня 1983 року Жовтневим нарсудом м. Запоріжжя видано виконавчий лист № 2-420/83 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно по 1/4 частині з усіх видів заробітку, починаючи стягнення з 18 березня 1983 року до повноліття сина (а.с. 25).
		 
		23 вересня 1983 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , яка після укладання шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_1 », відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_3 , виданого відділом ЗАГС Жовтневого райвиконкому м. Запоріжжя, актовий запис № 418 від 23 вересня 1983 року (а.с. 28). 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер, про що складено актовий запис № 5672 від 11 вересня 2018 року Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, відповідно до свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 виданого повторно 04 лютого 2020 року Комунарським районним у м. Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с. 27).
		        ОСОБА_3 з 07 липня 2007 року перебуває у зареєстрованому шлюбі зі  ОСОБА_9 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_1 » та мають двох синів  ОСОБА_11 ,  ІНФОРМАЦІЯ_7  та ОСОБА_12 ,  ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія  НОМЕР_4 , виданого Хортицьким відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, свідоцтвами про народження Серії  НОМЕР_5  виданого 04 грудня 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінського районного управління юстиції м. Запоріжжя та Серії НОМЕР_6  виданого 16 липня 2009 року Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції (а.с. 34-36). 
		Згідно з ч. 2 ст. 208 СК України у виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування. У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення. 
		Відповідно до статті 224 СК України суд, постановляючи рішення про усиновлення повнолітньої особи, враховує мотиви, на підставі яких особи бажають усиновлення, можливість їхнього спільного проживання, їхній сімейний стан та стан здоров`я, а також інші обставини, що мають істотне значення.
		Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року № 3, у зв`язку із включенням у СК України правових норм про усиновлення повнолітньої особи необхідно брати до уваги, що така особа може бути усиновлена лише у виняткових випадках, зокрема якщо вона є сиротою або була позбавлена батьківського піклування до досягнення повноліття. Враховуючи винятковий характер права на усиновлення повнолітньої особи, суди мають установлювати при розгляді справ цієї категорії додаткові обставини, зокрема необхідність усиновлення і неможливість оформлення іншого правового зв`язку між особою, яку бажають усиновити, та особою, яка хоче це зробити (складення заповіту тощо). При цьому звернення до суду із заявою про усиновлення не повинно бути зумовлене бажанням досягти іншого правового наслідку, ніж юридичне оформлення родинного зв`язку (можливо, вже наявного фактично). Слід також з`ясовувати наявність чи відсутність в усиновлювача своїх дітей. Закон не встановлює заборони на усиновлення повнолітньої особи тією, яка має власних дітей, проте на цей факт необхідно зважати виходячи з обставин, що визначають можливість рідних дітей бути спадкоємцями. У кожному конкретному випадку суд при вирішенні питання про усиновлення повнолітньої особи може врахувати й інші обставини.
		Отже Сімейний Кодекс України зазначає, про можливість усиновлення повнолітньої особи лише у виняткових випадках, зокрема, якщо вона не має матері або батька чи, будучи дитиною ( до досягнення повноліття), була позбавлена їхнього піклування. Однак усиновлення повнолітніх осіб слід визнати не як правило, а як виняток.
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 76, 77, 81 ЦПК України  дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вірно виходив із того, що позивачем не доведено наявність правових підстав, за яких можна постановити рішення про усиновлення повнолітнього ОСОБА_3 . 
		Крім того, ОСОБА_3 не був сиротою до повноліття чи позбавлений батьківського піклування, його мати жива, а батько помер після досягнення вказаною особою повноліття.
		Батько ОСОБА_3 - ОСОБА_4 не був позбавлений батьківських прав відносно ОСОБА_3 до досягнення останнім повноліття, напроти, брав участь у його утримання, про що свідчить судове рішення про стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , починаючи з 18 березня 1983 року до його повноліття та видачі виконавчого листа від 23 березня 1983 року № 2-420/83.
		Отже, судом враховано сімейний стан усиновлювача та інші обставини, що мають істотне значення, та зроблений вірний висновок про відсутність виняткових обставин для усиновлення повнолітнього.
		Суд першої інстанції всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усиновлення повнолітнього ОСОБА_3 . 
		Докази та обставини, на які посилається заявник у апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. .
		Отже, встановивши обставини справи та здійснивши системний аналіз правових норм, що регулюють дані правовідносини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні заяви. 
		При цьому врахувано те, що повнолітній ОСОБА_4 , не є сиротою, має матір батько помер після досягнення ОСОБА_4 повноліття, та не був позбавлений батьківського піклування до повноліття. 
		Посилання заявника на те, що він з самого дитинства займався вихованням ОСОБА_4 та бажає бути юридично визнаним батьком, не може бути єдиною підставою для усиновлення повнолітнього, оскільки така обставина не є винятковою та існувала до досягнення ОСОБА_4 повноліття. 
		       Інші доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують. 
		       Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ "Гірвісаарі проти Фінляндії", п.32.)
		Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41. 
		Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення суду ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
		Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3  - залишити без задоволення.
		 
		Рішення Ленінського районного суду  м. Запоріжжя від 19 липня 2021 рокуу цій справі залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
		 
		Повна постанова складена 02 червня 2022 року.
		 
		Головуючий, суддя СуддяСуддяПодліянова Г.С.Гончар М.С. Кухар С.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...