Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/9112/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано для оприлюднення: 06.06.2022. Зареєстровано: 06.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2022.
Дата набрання законної сили: 07.07.2022
Номер судового провадження: 1-кп/607/646/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020210010000717

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		06.06.2022 Справа №607/9112/20  Провадження №1-кп/607/646/2022 м.Тернопіль  
		Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 , 
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		 
		сторін кримінального провадження: 
		прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_5 ,
		потерпілого ОСОБА_6 ,
		представника потерпілого  адвоката ОСОБА_7 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі у кримінальному провадженні №12020210010000717, дані про яке 13.03.2020 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, вдівця, який є особою з інвалідністю ІІІ групи, раніше не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		13.03.2020 близько 12 год. 30 хв. у ОСОБА_4 , який перебував у громадському місці, на зупинці громадського транспорту «Економічний університет», за адресою: м.Тернопіль, вул.Бережанська, 3а, виник злочинний умисел, направлений на вчинення хуліганства. 
		Реалізуючи свій злочинний умисел, 13.03.2020, близько 12 год. 30 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи у салоні маршрутного таксі №27 і вже маючи намір залишити салон маршрутки, яка прибула на зазначену зупинку громадського транспорту під назвою «Економічний університет», за адресою: АДРЕСА_2 , безпідставно почав конфлікт із водієм вказаного маршрутного таксі ОСОБА_6 , при цьому провокуючи останнього на те, щоб він вийшов із водійського місця, при цьому ОСОБА_4 шарпав дверима маршрутного таксі, чим не давав водієві продовжити маршрутний рух, на що водій маршрутного таксі №27 ОСОБА_6 все-таки вийшов із водійського місця і підійшов до пасажирського входу маршрутного таксі, яке в цей момент знаходилось на зупинці громадського транспорту «Економічний університет», за адресою: м.Тернопіль, вул. Бережанська, 3а, де в цей час вже знаходився ОСОБА_4 . Тоді ОСОБА_4 , продовжуючи безпідставно ним розпочатий конфлікт із ОСОБА_6 , перебуваючи в громадському місці, на зупинці громадського транспорту «Економічний університет», за адресою: м.Тернопіль, вул.Бережанська, 3а, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилось в зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, демонструючи байдуже ставлення до суспільних відносин, які забезпечують спокійний відпочинок громадян та дотримання правил поведінки в побуті, маючи на меті показати свою винятковість та розгнузданість самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи та людської гідності, діючи з особливою зухвалістю, знаходячись поблизу маршрутного таксі №27, після завершення розмови із водієм маршрутного таксі №27, ОСОБА_6 , який вже обернувся до нього спиною та повертався до водійського місця маршрутного таксі №27, ОСОБА_4 , утримуючи в правій руці скляну пляшку, наніс нею один удар в ділянку голови ОСОБА_6 . 
		Внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_6 , спричинено тілесні ушкодження у вигляді рани лобової ділянки голови зліва, яка за ступенем тяжкості належить до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров`я. Також, протиправними діями ОСОБА_4 була зірвана робота маршрутного таксі №27, яке належить TOB «НАЗАР-ТРАНС».
		В результаті злочинної діяльності ОСОБА_4 , було грубо порушено громадський порядок, а саме суспільні відносини, які забезпечують спокійний відпочинок громадян і дотримання правил поведінки в побуті, а також заподіяно шкоду особистим інтересам потерпілого ОСОБА_6 , наданих йому Конституцією України правам на повагу до гідності, свободу та особисту недоторканність.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 висловити свою думку щодо визнання, чи не визнання своєї вини не зміг, ствердивши, що не пам`ятає подій інкримінованого йому діяння. В останньому слові пообіцяв в подальшому не вчиняти правопорушень. 
		Поряд з цим, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, доводиться показаннями потерпілого ОСОБА_6 , свідка ОСОБА_8 , а також оголошеними, дослідженими та проаналізованими під час судового розгляду доказами.
		Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 показав, що 13.03.2020, працюючи водієм маршрутного таксі ТОВ «НАЗАР-ТРАНС» по маршруту №27, здійснював перевезення пасажирів. Близько 12-ої години цього ж дня один із пасажирів маршрутки, а саме ОСОБА_4 почав його ображати, кричати на нього та просив його вийти із водійського місця маршрутного таксі, після чого ОСОБА_6 вийшов із транспортного засобу, підійшов до ОСОБА_4 та попросив його вийти із салону маршрутки, щоб не затримувати маршрутний графік. Після того, як конфлікт вже був вичерпаний і ОСОБА_6 обернувся спиною від ОСОБА_4 , він відчув удар ззаду в ділянку голови, який наніс пляшкою ОСОБА_4 . В результаті вказаних дій він отримав тілесні ушкодження, а робота маршрутного таксі №27 була зірвана.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала суду, що в березні 2020 року вона їхала в маршрутному таксі №27 до лікарні. Близько 12-ї години ОСОБА_4 , який також їхав у цій маршрутці, почав ламати двері та кричати на водія. Водій вказаної маршрутки ОСОБА_6 , зупинивши транспортний засіб, вийшов із маршрутного таксі та попросив ОСОБА_4 покинути салон маршрутки, на що останній не реагував, продовжував кричати на водія та коли ОСОБА_6 вже обернувся спиною від ОСОБА_4 , останній витягнув із свого пакета пусту пляшку з-під горілки та вдарив ОСОБА_6 нею ззаду в ділянку голови, внаслідок чого у ОСОБА_6 почала текти кров. Свідок також показала, що через зазначені вище дії ОСОБА_4 була зірвана нормальна робота маршрутного таксі №27.
		Крім показань допитаних в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_8 , вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується наступними доказами.
		Згідно рапортів інспектора-чергового Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 від 13.03.2020, 13.03.2020 о 12 год. 17 хв. надійшло повідомлення про те, що по вул.Бережанській, 3, невідомий чоловік наніс тілесні ушкодження водію маршрутного автобуса №27, номерний знак НОМЕР_1 . На місці події із заявою звернувся водій маршрутного таксі №27 - ОСОБА_6 про те, що 13.03.2020 близько 12 год. 10 хв. по вул.Бережанська, 3, на зупинці громадського транспорту у нього виник словесний конфлікт з одним із пасажирів, який в подальшому вдарив його скляною пляшкою в область голови, чим спричинив йому тілесні ушкодження. 
		Як вбачається із заяви ОСОБА_6 від 13.03.2020, він просив притягнути до кримінальної відповідальності невідому особу, яка 13.03.2020, перебуваючи на зупинці громадського транспорту «ТНЕУ», що неподалік буд. №3 по вул.Бережанській в м.Тернопіль нанесла йому тілесні ушкодження скляною пляшкою від спиртного.
		Висновком експерта №276 від 20.03.2020 стверджується, що у ОСОБА_6 при зверненні за медичною допомогою 13.03.2020 у травмпункт КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» (довідка №2364) та при судово-медичній експертизі 17.03.2020 виявлено рану лобової ділянки голови зліва. Рану в умовах травмпункту було піддано первинній хірургічній обробці із накладанням швів. Вид виявленого у ОСОБА_6 тілесного ушкодження, морфологічні властивості та відмічений лікарями характер рани («забійна»), вказують на його утворення від дії тупого предмета, не задовго до його звернення за медичною допомогою, не виключено у вказаний в постанові термін події 13.03.2020. Виявлена у ОСОБА_6 рана за ступенем тяжкості належить до легкого тілесного ушкодження із короткочасним розладом здоров`я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день)  п.п.2.3.1 (а), 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (МОЗ України, Київ, 1995). Утворення виявленого у ОСОБА_6 тілесного ушкодження за повідомлених ним при судово-медичній експертизі обставин події, не виключається.
		Із протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.05.2020 вбачається, що потерпілий ОСОБА_6 впізнав особу на фотознімку №3, яким згідно складеної слідчим довідки є ОСОБА_4 , як особу, яка 13.03.2020 близько 12 год. 10 хв., перебуваючи на зупинці громадського транспорту, що на вул.Бережанській, 3 (навпроти ТНЕУ) спричинила йому тілесні ушкодження.
		Згідно протоколу огляду місця події з доданою до нього таблицею ілюстрацій від 13.03.2020 була оглянута територія зупинки громадського транспорту, що знаходиться напроти бібліотеки ТНЕУ, за адресою: м.Тернопіль, вул.Бережанська, 4, в результаті чого вилучено пусту скляну пляшку із надписом «Хлібний дар» об`ємом 0,5 л. та камінець на якому наявна речовина бурого кольору.
		Як вбачається із протоколу відібрання зразків крові для експертного дослідження від 08.05.2020, у ОСОБА_6 було відібрано зразки крові у кількості 1 мл. для експертного дослідження. Згідно висновку експерта №202 від 08.05.2020 з додатком, кров громадянина ОСОБА_6 належить до групи А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0. Висновком експерта №118 від 21.05.2020 стверджується, що на поверхні камінця (об.1) знайдено кров особи чоловічої генетичної статі. При серологічному дослідженні виявлено антиген А системи АВ0. Отже, наявні на поверхні камінця сліди можуть походити від чоловіка (чоловіків), для крові якого (яких) властивий антиген А системи АВ0, в тому числі  ОСОБА_6 .
		Як вбачається із протоколів проведення слідчих експериментів з доданими до нього фототаблицями від 25.05.2020 та 26.05.2020, свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_10 розказали та показали за яких обставин було вчинено кримінальне правопорушення, та які саме протиправні дії вчинив ОСОБА_4 13.03.2020 близько 12 год. 20 хв. по вул..Бережанській, 3 а в м.Тернопіль. 
		Із протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.05.2020 та від 26.05.2020 вбачається, що свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_10 впізнали особу на фотознімку №2, яким згідно складеної слідчим довідки є ОСОБА_4 , як особу, яка 13.03.2020 близько 12 год. 10 хв., перебуваючи на зупинці громадського транспорту, що на вул.Бережанській, 3 (навпроти ТНЕУ) спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_6 .
		Довідкою директора ТОВ «НАЗАР-ТРАНС» ОСОБА_11 від 28.05.2020 за №22 стверджується, що внаслідок хуліганських дій невідомої особи, які мали місце 13.03.2020 близько 12-ї години по вул.Бережанській, 3 у м.Тернополі щодо водія маршрутного таксі №27 - ОСОБА_6 , було зірвано роботу вказаного маршрутного таксі з 12-ї години по 20 год. 30 хв., внаслідок чого ТОВ «Назар Транс» втратило денну виручку та порушило затверджений графік пасажирських перевезень.
		Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України доказами кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Оцінюючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_4 отримано в порядку, визначеномуКПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення, а тому ці дані в силустатті 84 КПК Україниє доказами у кримінальному провадженні.
		Так, вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується показами потерпілого та допитаного свідка, дослідженими судом протоколами слідчих дій, висновками судових експертиз, та іншими доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження, які узгоджуються між собою та відображають реальний перебіг дослідженої судом події.
		Наведені вище обставини та надані стороною обвинувачення докази поза розумним сумнівом свідчать про те, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведені повністю, а його дії за ч.1 ст.296 КК України, а саме хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, кваліфіковані правильно.
		Надаючи оцінку висловленим в судовому засіданні доводам захисника ОСОБА_5 про наявність підстав для закриття провадження та звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд враховує, що за змістом ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
		Згідно редакції ч.1 ст.296 КК України, на час події, тобто 13.03.2020, передбачено кримінальну відповідальність за хуліганство у виді штрафу від п`ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п`яти років.
		Відповідно до ст.12 КК України, станом на час події, кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.296 КК України віднесено до ч.2 ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.
		Пунктом 3ч.1ст.49КК України,в редакціїстаном начас події, передбачено,що особазвільняється відкримінальної відповідальності,якщо здня вчиненнянею злочинуі додня набраннявироком законноїсили минулитакі строки: три роки  у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі. 
		За наведених обставин, приймаючи до уваги положення ст.5 КК України та враховуючи, що з часу вчинення ОСОБА_4 не минуло три роки, суд вважає неможливим застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 положення ст.49 КК України, в редакції станом на час події  13.03.2020, яка підлягає застосуванню в даному випадку, та звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
		Відповідно до вимог ч.2ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ч.2ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
		Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК Українищодо загальних засад призначення покарання, враховує межі санкції ч.1ст.296 КК України, що діяв на час вчинення цього діяння, характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.
		Так, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до вимог статті 12 КК України, в редакції станом на час події, є злочином невеликої тяжкості,
		Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно вимогст.ст.66-67 КК України, судом не встановлено.
		Суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, є особою пенсійного віку, інвалідом ІІІ групи, за місцем проживання характеризується задовільно, згідно висновку експерта №55 від 16.02.2021, в період, який відноситься до інкримінованого йому злочину, психічними хворобами чи тимчасовими розладами психічної діяльності не страждав, виявляв ознаки примітивної особи, міг давати звіт своїм діям та керувати ними. Згідно вказаного висновку, в даний час ОСОБА_4 психічними хворобами не страждає, виявляє ознаки примітивної особи, може давати звіт своїм діям та керувати ними; застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. 
		Окремо суд враховує позицію потерпілого, думка якого хоча і не має переважного значення при прийнятті рішення щодо покарання, разом із тим, позиція потерпілого, не може бути залишена без належної уваги та оцінки і безумовно підлягає врахуванню в сукупності з іншими обставинами.
		Поряд з цим, суд приймає до уваги індивідуальні особливості особи обвинуваченого ОСОБА_4 , який хоча і визнаний осудним, проте виявляє ознаки примітивної особи, що безумовно впливає на його здатність критично оцінити вчинене, висловитись з цього приводу, продемонструвати бажання виправити ситуацію, чи вчинити інші дії, які б свідчили про каяття. На переконання суду, вказані дані поряд із відсутністю в матеріалах кримінального провадження негативних характеризуючи даних щодо обвинуваченого, який раніше до кримінальної чи іншої відповідальності не притягався, свідчить про те, що він не є суспільно небезпечною особою, а тому його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства. 
		Враховуючи викладене та загальні засади призначення покарання, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкціїї ч.1 ст.296 КК України у виді штрафу. Підстав для  застосування іншого виду покарання, передбаченого санкцією цієї статті та положень ст.69 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд не знаходить, так як вважає їх такими, що не призведуть до виправлення особи обвинуваченого і запобігання вчиненню ним нових злочинів.
		Призначаючи покарання, суд враховує, що санкція ч.1ст.296 КК Українив редакції на час вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення передбачала покарання у виді штрафу від п`ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доводів громадян або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п`яти років.
		Законом України № 2617-VIII від 22.11.2018(чинним з 01.07.2020) внесено зміни до ч.1ст.296 КК України, згідно з якими вабзаці другомучастини першої статті 296 слова "від п`ятисот до тисячі" замінено словами "від однієї тисячі до двох тисяч".
		Згідно з ч.2ст.5 КК Українизакон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Оскільки редакція ч.1ст.296 КК України, чинна з 01.07.2020, передбачає більш суворе покарання, аніж попередня, до вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення підлягає застосуванню ч.1ст.296 КК Українив редакції, чинній на час його вчинення, у зв`язку з чим суд призначає обвинуваченому покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому попередньою редакцією ч.1ст.296 КК України.
		На думку суду, за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, таке покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті покарання. 
		У кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 40000 гривень моральної шкоди та 10000 гривень процесуальних витрат. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, потерпілий зазначив, що зазнав з боку ОСОБА_4 моральних страждань, які полягали у: переживаннях за своє життя під час вчинення злочину, відчутті приниження та безпорадності у зв`язку із вчиненням злочину в присутності інших осіб, душевних стражданнях пов`язаних зі спричиненими тілесними ушкодженнями та їх тривалим лікуванням, порушенні нормальних життєвих зв`язків, необхідності відвідування правоохоронних та судових органів, відсутності вибачення та невідшкодування завданої шкоди обвинуваченим. 
		Згідно ч.2ст.127 КПК Українишкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Відповідно до ч.1ст.129 КПК Україниухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково, чи відмовляє в ньому.
		Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши письмові докази в справі, суд знаходить позовні вимоги потерпілого ОСОБА_6 такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
		Статтею 23 ЦК Українипередбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно дост.1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		П.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 вказує, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		П.9 названої Постанови Пленуму Верховного Суду України вказує, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховує характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданих травм, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіювач шкоди тощо).
		Вирішуючи питанняпро розмірвідшкодування моральноїшкоди заподіяноїпотерпілому ОСОБА_6 протиправними діями ОСОБА_4 ,пов`язанимиіз заподіяннямтілесних ушкоджень,суд бередо увагиступінь таглибину душевнихстраждань,яких вінзазнав узв`язкуіз цимидіями,а такожнегативні змінив йогожитті,які сталисяу зв`язкуіз цим. З урахуваннямцього,виходячи іззасад розумності,виваженості тасправедливості, судприходить довисновку пронаявність підставдля частковогозадоволення позовута стягненняз обвинуваченого накористь потерпілого 7000(сім тисяч)гривень моральної шкоди. 
		Що стосується стягнення з обвинуваченого витрат на правову допомогу суд виходить з наступного.
		У відповідності до п.1 ч.1ст. 118 КПК України, процесуальні витрати складаються з витрат на правову допомогу.
		Представником потерпілого надано докази понесених потерпілим ОСОБА_6 процесуальних витрат у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 10000 грн. згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №6 від 15.09.2020. 
		Враховуючи, що згідност. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 здійснені останнім процесуальні витрати на правову допомогу, розмір яких знайшов своє підтвердження в ході розгляду даного кримінального провадження.
		Також відповідно до ст.174 КПК України підлягає скасуванню арешт, накладений на речі, вилучені під час огляду місця події 13.03.2020, який проводився на території зупинки громадського транспорту, яка розташована навпроти бібліотеки ТНЕУ, за адресою: м.Тернопіль, вул.Бережанська, буд.4, а саме: скляну бутилку із написом «Хлібний дар» об`ємом 0,5 л., яка являється знаряддям злочину та камінь, на якому збережено сліди вчинення кримінального правопорушення, згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.03.2020 у справі №607/4894/20.
		Судом встановлено, що у цьому кримінальному провадженні запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не застосовувався, процесуальні витрати на залучення експерта відсутні. 
		Долю речового доказу слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
		За змістом ч.4 ст.374 КПК України у резолютивній частині вироку, окрім іншого, зазначаються рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких, відповідно до ч.2 ст.131 КПК України, є накладення грошового стягнення. 
		Вирішуючи заяву захисника ОСОБА_5 про скасування накладених на обвинуваченого грошових стягнень, суд встановив наступне.
		Відповідно до ст. 147 КПК України, особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання слідчим суддею, судом, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення, яке подається суду, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення. 
		Судом встановлено, що ухвалами Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.03.2021 та від 24.11.2021 на обвинуваченого ОСОБА_4 накладено грошове стягнення у розмірі 4000 гривень за неявку в судові засідання на 22.03.2021 та 24.11.2021 без поважних причин.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, жодних документальних підтверджень поважності причини неявки обвинуваченого ОСОБА_4 в судові засідання на 22.03.2021 та 24.11.2021, матеріали справи не містять та стороною захисту не подано, а обвинуваченимне наведенообставин,які бзаважали йомучи унеможливилиздійснити направленняінформаційного повідомленнядо судупро причинунеявки увказані судовізасідання, тому, враховуючи, що грошове стягненнянакладається нелише занеявку досуду,а йза неповідомленняпричин неявки,враховуючи відсутністьповажних причиннеповідомлення пропричини неявки, ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.03.2021 та від 24.11.2021 про накладення на обвинуваченого ОСОБА_4 грошового стягнення скасуванню не підлягають, оскільки такі стягнення судом були накладені обгрунтовано.
		Крім того, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.04.2021 на обвинуваченого ОСОБА_4 було накладено грошове стягнення за неявку в судове засідання на 19.04.2021. Поряд з цим, матеріали кримінального провадження не містять підтвердження належного повідомлення обвинуваченого ОСОБА_4 про дату та час цього судового засідання.
		За змістом ч.1ст.139КПК Українина обвинуваченого накладаєтьсягрошове стягнення,якщо  він,будучи у встановленому цим Кодексом порядку викликаний в судове засідання (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з`явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття.
		Як видно, жодним даних про отримання ОСОБА_4 повістки провиклик в судовезасідання на 19.04.2021або ознайомленняз їїзмістом іншимшляхом, матеріали кримінального провадження  немістять, що свідчитьпро безпідставність накладеного  на ОСОБА_4   грошовогостягнення ухвалоюТернопільського  міськрайонногосуду Тернопільськоїобласті  від 19.04.2021,у зв`язкуз чим, така ухвала суду підлягає скасуванню. 
		Керуючись ст.ст.368,370,371, 373, 374 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК Україниі призначитийому покарання у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень. 
		Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_4  на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 7000 (сім тисяч) гривень та 10000 (десять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.
		В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.03.2020 у справі №607/4894/20 на скляну бутилкуіз написом«Хлібний дар»об`ємом 0,5л.,яказгідно постанови слідчого від 11.05.2020 направлена на зберігання в камеру зберігання речових доказів ТВП ГУНП в Тернопільській області.
		Скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.04.2021 про накладення на обвинуваченого ОСОБА_4 грошового стягнення у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.
		Речовий доказ : пусту скляну пляшку з-під горілки «Хлібний дар» ємністю 0,5 л., яка упакована в спец-пакет 0109255 та згідно постанови слідчого від 11.05.2020 направлена на зберігання в камеру зберігання речових доказів ТВП ГУНП в Тернопільській області, після набрання вироком законної сили  знищити.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Головуючий суддяОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...