Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 921/604/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Укладення договорів (правочинів); оренди.
Надіслано судом: 06.06.2022. Зареєстровано: 07.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 08.06.2022.
Дата набрання законної сили: 08.11.2022
Результат оскарження 28.03.2023 Верховний Суд: відмовлено у відкритті касаційного провадження
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		_________________________________________________________________________________________________________________________________________
		вул.Кн.Острозького, 14а, м.Тернопіль, 46025, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		17 травня 2022 року м.Тернопіль Справа № 921/604/20 Господарський суд Тернопільської області
		у складі судді Андрусик Н.О. 
		розглянувши матеріали справи
		за позовом: Фізичної особи-підприємця Рарок Марії Анатоліївни, м.Тернопіль
		до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, м.Івано-Франківськ
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державного підприємства Укрриба, м.Київ
		про зобов`язання внести зміни до договору оренди,
		 
		за участю представників:
		позивача: Півторак В.М., адвокат, ордер серії ВО №1007751 від 11.09.2020;
		відповідача: Ткач Р. М., головний спеціаліст юридичного сектору, довіреність №26 від 30.12.2021;
		третьої особи: не з`явився.
		 
		Зміст позовних вимог, позиція позивача.
		У вересні 2020 року фізична особа-підприємець Рарок Марія Анатоліївна звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, м.Івано-Франківськ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державного підприємства Укрриба, м.Київ, в якому просила зобов`язати відповідача внести зміни до договору оренди №1246 від 19.10.2017 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності шляхом викладення п.10.1 цього договору у новій редакції.
		У позовній заяві позивач просив зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях внести зміни до договору оренди №1245 від 19.10.2017 шляхом викладення його у новій редакції, у якій збільшити строк дії договору на п`ять років ретроактивно з дати підписання акта приймання-передачі майна за договором, до якого внести зміни шляхом викладення його у новій редакції. 
		Подаючи заяву про усунення недоліків позовної заяви без номеру від 28.09.2020 (вх.№6790 від 30.09.2020) позивач просив прохальну частину позову читати у такій редакції: «зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях внести зміни до договору оренди №1246 від 19.10.2017 індивідуально визначеного (нерухомого)майна, що належить до державної власності шляхом викладення п.10.1 договору в новій редакції "Цей договір укладено строком на 5 (п`ять) років, що діє з 19.10.2017 по 18.09.2022 включно, із можливістю подальшої пролонгації у разі належного виконання вимог договору відповідно до встановленого порядку".
		В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на набрання чинності Законом України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ХІ від 03.10.2019, та наявністю підстав для продовження терміну дії договору оренди на підставі частини третьої ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі - Порядок) з метою приведення умов договору оренди у відповідність до вимог даних нормативно-правових актів.
		Підставою позову зазначено факт відмови відповідача вносити відповідні зміни до договору за згодою сторін договору. 
		Позивачем зазначено, що його звернення до орендодавця із заявою про внесення змін до п.10.1 договору оренди від 19.10.2017 №1246 в частині збільшення строку оренди є належним доказом вжиття заходів, передбачених чинним законодавством щодо захисту своїх прав (продовження договору оренди). 
		Щодо способу захисту права оренди, то на думку позивача внесення змін до договору оренди державного майна здійснюється у такому порядку: подання заяви орендаря до орендодавця, яка стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним законом мінімальним строком; прийняття рішення орендодавцем про задоволення заяви, договір оренди викладається в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини першої статті 16 Закону, але перебіг строку оренди визначається ретроактивно з дати підписання акта приймання-передачі майна за договором, до якого вносяться зміни шляхом викладення його у новій редакції. Якщо це вимагається законом, договір оренди, викладений у новій редакції, підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації; за рішенням суду - рішення суду про зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях внесення зміни до договору оренди №1245 оренди від 19.10.2017 року шляхом викладення його у новій редакції, у якій збільшити строк дії договору оренди на п`ять років ретроактивно з дати підписання акта приймання-передачі майна за договором, до якого внести зміни шляхом викладення його у новій редакції; укладення договору оренди між орендодавцем та орендарем, який викладається в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пунктом 125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483. 
		Щодо об`єкта оренди за договором оренди №1245 від 19.10.2017, то позивач вказує, що згідно з п.4.9 Паспорта рибогосподарських технологічних водойм, розташованих на території Матвіївської та Піщатинської сільських рад Шумського району, гідротехнічні споруди ставка Матвіївці 1, Матвіївці 2 та Піщатинці 1, які є об`єктами договору оренди не є захисними і на такі споруди не покладались функції захисту прилеглих територій з населеними пунктами і автодорогами між ними та інших об`єктів довкілля від високих повеневих та паводкових вод річок Дніпро та Дністер. Гідротехнічні споруди ставкових рибницьких господарств не відносяться до гідротехнічних захисних споруд загальнодержавного значення, обумовлених ч. 19 п. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного майна» №2163-ХІ від 04.03.1992, а тому в силу закону такі споруди можна передавати в орендне користування громадянам та юридичним особам.
		 
		Заперечення відповідача.
		Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях позовні вимоги заперечуються з наступних підстав:
		- 27.12.2019 набрав чинності та введений в дію з 01.02.2020 Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ХІ від 03.10.2019; відповідно, втратив чинність Закон України від 10.04.1992 №2269-ХІІ, на підставі якого сторонами укладено спірний договір оренди;
		- пунктом 10.1 договору оренди №1246 від 19.10.2017 визначено термін дії договору, а саме з 19.10.2017 по 18.09.2020; такий термін дії договору визначено за пропозицією Орендаря;
		- відповідно до частини 2 статті 3 Закону України від 03.10.2019 №157-ХІ не можуть бути об`єктами оренди, зокрема гідротехнічні споруди та гідротехнічні захисні споруди;
		- листом №10-16-18982 від 22.09.2020 Фондом державного майна України надано роз`яснення, відповідно до яких зазначено, що згідно з статтею 3 Закону України від 03.10.2019 №157-ХІ не можуть бути об`єктами оренди гідротехнічні споруди та гідротехнічні захисні споруди. 
		- внесення змін до договору оренди здійснюється з урахуванням установлених частиною 4 статті 16 Закону №157-ХІ та Порядком передачі майна в оренду обмежень, за згодою сторін, до закінчення строку його дії, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач.
		Отже, укладення нових та продовження чинних договорів оренди гідротехнічних споруд вважає неможливим.
		Щодо продовження дії договору оренди відповідачем зазначено, що норми Закону України від 03.10.2019 №157-ХІ та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» не встановлюють обов`язку Орендодавців вносити зміни до договорів оренди на підставі заяв Орендарів, а передбачають можливість у разі згоди сторін продовжувати договірні відносини.
		Тому, за результатами розгляду заяви позивача від 17.07.2020 про внесення змін до пункту 10.1 договору оренди №1246 від 19.10.2017 та визначення строку його дії - 5 років та заяви від 07.08.2020 про внесення змін до договору оренди №1246 від 19.10.2017, а саме пункту 10.1 та встановлення строку його дії - 5 років, наказом регіонального відділення ФДМУ від 15.09.2020 №91 "Щодо прийняття рішення про відмову у продовженні договору оренди" позивачу було відмовлено у продовженні договору оренди від 19.10.2017 №1246.
		 
		Пояснення третьої особи.
		Державне підприємство Укрриба у письмових поясненнях №11-09/105 від 26.11.2022 (вх.№10236 від 15.12.2021) зазначило, що орендоване за спірним договором майно не належить до об`єктів, які заборонено передавати в оренду згідно чинного законодавства, а також враховуючи, що спірний договір оренди укладено на строк, який є меншим ніж 5 років, і такий з моменту його укладення не продовжувався сторонами, вважає, що існують законні підстави для задоволення позову.
		 
		Процесуальні дії суду у справі.
		За ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09.11.2021 дана справа перебуває на новому розгляді (суддя Андрусик Н.О.); розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження; у підготовчому засіданні, призначеному вперше на 07.12.2021, оголошувалася перерва до 11.01.2022. 
		У зв`язку з перебуванням судді Андрусик Н.О. у відпустці підготовче засідання 11.02.2022 не відбулося, а тому ухвалою суду від 28.12.2021 засідання призначено на 20.01.2022.
		Ухвалою суду від 20.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в засіданні на 08.02.2022, яке неодноразово відкладалося через неявку сторін та третьої особи, востаннє на 10.05.2022, в якому оголошувалася перерва до 17.05.2022.
		За змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.
		Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.
		Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.
		Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
		Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші).
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. 
		Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
		Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
		Враховуючи викладене, а також обставину запровадження з 24.02.2022 року в Україні воєнного стану на підставі Закону України №2102-IX Про затвердження Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні; п. 5 Рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 щодо роботи усіх судів України в умовах воєнного стану, п. 13 рішення зборів суддів господарського суду Тернопільської області від 03.03.2022 "Про умови роботи Господарського суду Тернопільської області у воєнний час", з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 921/604/20 дана справа розглядалась судом протягом розумного строку.
		В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та заперечення, наведені у заявах по суті спору.
		Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, а згідно клопотання, наведеного у поясненнях №11-09/105 від 26.11.2021 (вх.№10236 від 15.12.2021), просила здійснювати розгляд справи без участі її представника. 
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
		Рішення приймаються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст.240 ГПК України, у судовому засіданні 17.05.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Фактичні обставини справи.
		19.10.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області як Орендодавцем та Фізичною особою - підприємцем Рарок Марією Анатоліївною як Орендарем укладено договір оренди №1246 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності ( далі - договір оренди), відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно - гідротехнічні споруди ставу Матвіївці 1 інвентарний номер 0286, реєстровий номер 25592421.71.ААЕЖАЖ469 (в т.ч. контурна дамба, роздільна дамба, водовипуск, водонапуск); гідротехнічні споруди ставу Матвіївці 2 інвентарний номер 0317, реєстровий номер 25592421.71.ААЕЖАЖ470 (в т.ч. контурна дамба, роздільна дамба, водовипуск, водонапуск); гідротехнічні споруди ставу Піщатинці 1 інвентарний номер 0261, реєстровий номер 25592421.71.ААЕЖАЖ477 (в т.ч. контурна дамба, роздільна дамба, водовипуск, водонапуск, водопостачальний канал), що розташовані за адресою: Тернопільська область, Шумський район на території Матвіївської та Піщатинської сільських рад (далі - майно) та перебувають на балансі Державного підприємства «Укрриба» (Балансоутримувач), вартість яких згідно з висновком про вартість майна станом на 31 липня 2017 року становила за незалежною оцінкою 422580,00грн без ПДВ (п.1.1 договору оренди).
		Відповідно до п.п.1.2, 1.3 договору оренди, майно передається в оренду з метою прісноводного рибництва (аквакультура); стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання  передачі.
		Пунктом 2.1 договору оренди передбачено, що Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання цього договору та акта приймання-передачі майна.
		Згідно з п.п.3.1, 3.6 договору оренди орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку оренди (вересень 2017 року)  3588,34грн, котра перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
		Даний договір укладено строком на 2 роки і 11 місяців, а термін дії визначено з 19 жовтня 2017 року по 18 вересня 2020 року включно, із можливістю подальшої пролонгації у разі належного виконання вимог договору відповідно до встановленого порядку (п.10.1 договору оренди);
		У п.10.4 договору сторонами передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності дозволу органу уповноваженого управляти об`єктом оренди.
		Гідротехнічні споруди ставу Матвіївці 1; ставу Матвіївці 2 та ставу Піщатинці 1, що розташовані за адресою: Тернопільська область, Шумський район на території Матвіївської та Піщатинської сільських рад, передано орендарю у строкове платне користування, що підтверджується Актом приймання-передачі нерухомого майна від 19.10.2017, підписаним Регіональним відділенням ФДМ України (Орендодавець), ДП «Укрриба» (Балансоутриму-вач) та ФОП Рарок М.А. (Орендар), відповідно до якого стан майна на момент укладення договору є придатним для риборозведення та потребує проведення поточних ремонтів за узгодженим висновком Балансоутримувача та Орендаря.
		Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на гідротехнічні споруди Ставу Матвіївці 1, загальною площею 8525м2 по вул.Центральна, 96, с.Гриньківці Шумського району Тернопільської області; гідротехнічні споруди Ставу Матвіївці 2, загальною площею 5756м2 по вул.Шкільна, 64, Шумського району Тернопільської області; гідротехнічні споруди ставу Піщатинці 1, загальною площею 19195м2 по вул.Шкільна, 1а Шумського району Тернопільської області, зареєстровано за Державним агентством рибного господарства України, що підтверджується витягами за індексними номерами 137348053, 137347449, 137348654 від 11.09.2018 (а.с. 29-31 том І). 
		Державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Рарок Марії Анатоліївни за основним видом діяльності - прісноводне рибництво (аквакультура) здійснено 19.04.2012. 
		Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області видано позивачу 01.08.2012 дозвіл №УКР- 2980 «А»/ТЕР на спеціальне водокористування для ведення рибного господарства на ставках на території Матвіївської та Піщатинської сільських рад Шумського району з строком дії до 19.06.2022.
		Тернопільським обласним управлінням водних ресурсів Держводагенства України, враховуючи наявний у ФОП Рарок М.А. дозвіл № КР- 2980 «А»/ТЕР, розроблено та затверджено 10.07.2015 Паспорт рибогосподарських технологічних водойм Матвіївці 1, Матвіївці 2 та Піщатинці, розташованих на території Матвіївської та Піщатинської сільських рад; джерело водопостачання водойм  р.Горинка, басейн р.Горинь; водойми введені в експлуатацію 1939-1940 роки, проведено реконструкцію водойм в 1970-1973 роках; водойми експлуатуються в каскаді; в розділі 4 паспорту «Склад та характеристики гідротехнічних споруд» в графі 4.4 зазначено про використання водонапускних споруд типу «шлюз-регулятор» (Матвіївці 1, Піщатинці) та «монарх» (Матвіївці 2), а також про відсутність щитових затворів, оскільки встановлено шандори; в графі 4.9 «Перелік гідротехнічних споруд які мають захисне значення» зазначено відомості - захисні гідротехнічні споруди відсутні. Під час проектування рибницьких господарств на їх гідротехнічні споруди не покладались функції захисту прилеглих територій з населеними пунктами і автодорогами між ними та інших об`єктів довкілля від високих повеневих та паводкових вод річок Дніпро і Дністер, на які (гідроспоруди) поширювалися б вимоги чинних в Україні будівельних норм і правил (СНиП 2.06.01-86, СНиП 2.06.51-85, СНиП 2.01.15-90, ДБН 360-92**.) Гідротехнічні споруди ставкових рибницьких господарств не відносяться до гідротехнічних захисних споруд загальнодержавного значення обумовлених ч. 19 п. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного майна» (від 04.03.1992р. №2163-ХІ зі змінами і доповненнями); графа 4.10 - технологічна водойма не облаштована іншими гідротехнічними спорудами.
		Для здійснення підприємницької діяльності з ведення рибного господарства між ФОП Рарок М.А. та Шумською районною державною адміністрацією укладено ряд договорів оренди водних об`єктів, а саме:
		- 15.06.2012 - договір оренди водного об`єкта (ставка), площею водного дзеркала 39,7817га, що розташований на території Матвіївської сільської ради, строком дії - 10 років до 15.06.2022 (Матвіївці 1);
		- 15.06.2012 укладено договір оренди водного об`єкта (ставка), площею водного дзеркала 18,8929га, що розташований на території Матвіївської сільської ради, зі строком дії до 15.06.2022 (Матвіївці 2);
		- 15.06.2012 - договір оренди водного об`єкта (ставка), площею водного дзеркала 10,7471га, що розташований на території Піщатинської сільської ради, зі строком його дії до 15.06.2022 (Піщатинці).
		Також для провадження рибного господарства ФОП Рарок М.А. укладено договори оренди землі, зокрема водних об`єктів та під гідроспорудами, а саме:
		- 18.02.2014 з Шумською районною державною адміністрацією договір оренди землі зі строком дії до 19.06.2022 (Матвіївці 2) та складено акт приймання  передачі межових знаків на зберігання 18.02.2014 (в оренду передано земельну ділянку, загальною площею 27,5381га, з них: площа водного дзеркала  18,8928га, болота  7,4673га, пасовище  1,1698га, під гідротехнічними спорудами  0,0081га);
		- 18.02.2014 з Шумською районною державною адміністрацією укладено договір оренди землі зі строком дії до 19.06.2022 (Піщатинці) та складено акт приймання  передачі межових знаків на зберігання 18.02.2014 (в оренду передано земельну ділянку, загальною площею 18,0800 га, з них: площа водного дзеркала  10,7471 га, болота низинні  5,8318 га, сіножаті  1,4982 га, під гідротехнічними спорудами  0,0029 га);
		- 28.04.2015 з Тернопільською обласною державною адміністрацією укладено договір оренди землі №58 зі строком дії до 28.04.2022 (Матвіївці 2) та складено у квітні 2015 року акт приймання  передачі межових знаків на зберігання, відповідно до якого в оренду передано земельну ділянку, загальною площею 68,4519 га, з них: пасовища  7,1588 га, під господарськими будівлями і дворами  0,0240 га, під гідротехнічними спорудами  0,0307 га, болота низинні  20,6000 га та ставки  39,7819 га).
		Згідно з наказом Фонду державного майна України від 06.03.2019 №231 «Про реорганізацію регіональних відділень» утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях як юридичну особу публічного права, реорганізувавши шляхом злиття Регіональних відділень Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків реорганізованих відділень.
		Управління забезпечення реалізації повноважень у Тернопільській області є структурним підрозділом Регіонального відділення Фонду держаного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях без права юридичної особи, яке наділене повноваженнями, пов`язаними з реалізацією повноважень Фонду державного мана України, зокрема державної політики у сфері оренди державного майна на території Тернопільської області ( далі - Управління Регіонального відділення фонду держмайна) (згідно Наказу Фонду державного майна України від 09.09.2020 №138-к).
		З метою пролонгації договору оренди майна № 1246 позивач звернувся до Управління Регіонального відділення Фонду держмайна із заявою від 17.07.2020 та заявою від 07.08.2020, в яких просила внести зміни до п.10.1 договору оренди №1246 від 19.10.2017 в частині збільшення строку оренди - 5 років з метою приведення його у відповідність із вимогами ч.3 ст. 9, ч.4 ст.16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 та пунктів 125, 129 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483. У заяві Орендар звернув увагу Орендодавця, що об`єкти оренди не є гідротехнічними спорудами захисного характеру, а майно є зареєстрованим у встановленому законом порядку, що підтверджується Витягами з реєстру речових право на нерухоме майно, котрі долучені до заяви від 07.08.2020.
		У листі №18-12-01609 від 21.08.2020 Регіональне відділення повідомило позивача у справі про те, що гідротехнічні споруди та гідротехнічні захисні споруди, згідно з нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 не можуть бути об`єктом оренди, а тому з ціллю розблокування оренди гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми Фондом державного майна України розроблено проект Закону щодо внесення змін до абз.20 підп.2 ч.2 ст.3 Закону. Також, проінформовано Орендаря, що Регіональне відділення звернулося до Фонду з листом №01-112-01583 від 18.08.2020 щодо надання роз`яснень з приводу оренди гідротехнічних споруд з врахуванням вимог підпункту 2 частини 2 статті 3 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019. У відповідь на звернення Регіонального відділення Фондом державного майна України листом №10-16-18982 від 22.09.2020 повідомлено, що у статті 3 Закону України №157-ІХ від 03.10.2019 визначено, які саме об`єкти не можуть бути об`єктами оренди, а саме: гідротехнічні споруди та гідротехнічні захисні споруди, а тому укладення нових та продовження чинних договорів оренди гідротехнічних споруд є неможливим. У листі також повідомлено про наявність проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно удосконалення державної політики управління та приватизації об`єктів державної і комунальної власності, а також інституційних засад діяльності Фонду державного майна України», яким передбачено абзац 20 підпункту 2 частини 2 статті 3 Закону про оренду після слів «гідротехнічні захисні споруди» доповнити словами «(крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми)». 
		Наказом Управління забезпечення реалізації повноважень у Тернопільській області №91 від 15.09.2020 «Щодо прийняття рішення про відмову у продовженні договору оренди» позивачу у справі відмовлено у продовженні договору оренди №1246 від 19.10.2017 на користування державним майном, що перебуває на балансі ДП «Укрриба». При цьому підставою відмови у продовженні договору визначено положення абз.2 ч.1 ст.19, абз. 2 ч.1 ст.7, абз.20 п.2 ч.2 ст.3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019 та Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020р. №483.
		В подальшому Управління звернулося до ФОП Рарок М.А. та до ДП «Укрриба» з листом-вимогою №18-112-01770 від 15.09.2020 про повернення орендованого майна Балансоутримувачу по акту приймання-передачі протягом 3-х робочих днів з дня отримання листа, враховуючи закінчення терміну дії договору оренди №1246 від 19.10.2017 - 18.09.2020.
		Зазначена відмова Регіонального відділення у задоволенні пропозиції Орендаря про внесення змін до договору оренди №1246 щодо збільшення строку його дії до 5 років стала підставою для звернення ФОП Рарок М.А. з цим позовом до суду.
		Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.03.2021 (суддя Стадник М.С.) позов задоволено повністю. Внесено зміни до договору №1246 від 19.10.2017 про оренду індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності шляхом викладення п. 10.1 договору у новій редакції.
		Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 скасовано рішення місцевого господарського суду та відмовлено у задоволенні позову. 
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.10.2021 скасовано судові рішення попередніх інстанцій у цій справі з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області. Підставою скасування судових рішень зазначено необхідність суду встановити чи належить орендоване за спірним договором майно до об`єктів, які законом заборонено передавати в оренду, а також чи відповідають запропоновані позивачем зміни до вказаного договору та порядок їх внесення вимогам чинного законодавства.
		 
		Норми права, що підлягають застосуванню при вирішенні спору.
		Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
		Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Частина перша статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).
		Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди) нерухомого майна, відтак спірні правовідносини регулюються нормами Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
		Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).
		Відповідно до частини першої ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
		Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).
		Відповідно до частини першої ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на момент укладення договору) цей Закон регулює, зокрема організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває у комунальній власності та майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання такого майна.
		За приписами ст. 6 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в попередній редакції) орендарями згідно з цим Законом можуть бути, у тому числі фізичні особи-підприємці.
		Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладення договору) термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
		Як вбачається із матеріалів справи, за погодженням сторін термін договору оренди від 19.10.2017 визначено - 2 роки і 11 місяців включно.
		Отже, внаслідок укладення договору №1246 від 19.10.2017 між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини щодо оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, а саме - гідротехнічних споруд ставів.
		Встановлено, що позивач з метою пролонгації договору оренди майна звертався двічі  17 липня 2020 року та 07 серпня 2020 року до Управління забезпечення реалізації повноважень у Тернопільській області РВ ФДМ України як орендодавця із заявами, в яких, посилаючись на вимоги ч. 3 ст.9 та ч.4 ст. 16 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 та пункти 125, 129 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020, просив внести зміни до п.10.1 договору оренди №1246 від 19.10.2017 в частині збільшення строку оренди з метою приведення умов договору у відповідність з визначеним Законом мінімальним строком - 5 років.
		У зверненні від 17.07.2020 орендарем зазначено, що орендовані об`єкти не є гідротехнічними спорудами захисного характеру, тому дія Закону щодо обмеження у наданні в орендне користування гідротехнічних споруд на даний випадок не поширюється.
		З 01.02.2020 року введено в дію Закон України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019, на підставі якого втратив чинність Закон України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ХІІ від 10.04.1992, у відповідності до якого укладався сторонами договір оренди №1246 від 19.10.2017.
		Матеріали справи свідчать, що підставою звернення позивача до орендодавця із заявами про внесення змін у договір оренди є набрання чинності Законом України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019, норми якого передбачають більший строк договору оренди, аніж той, який сторонами визначено у спірному договорі.
		Порядок укладення, зміни, припинення та виконання договору оренди державного майна регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
		Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019 договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності. 
		Частиною 4 даної статті Закону визначено, що Порядком передачі майна в оренду встановлюються особливості внесення змін до умов договорів оренди та підстав для внесення таких змін, зокрема щодо: зміни строку оренди, у разі якщо договір був укладений на строк, менший ніж мінімальний строк оренди, передбачений частиною 3 статті 9 цього Закону, згідно якої строк договору оренди не може становити менше п`яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду.
		Внесення змін до договору оренди здійснюється з урахуванням обмежень, установлених статтею 16 Закону та цим Порядком, за згодою сторін до закінчення строку його дії (п.122 Порядку) з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		За приписами частини 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
		Постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020 року "Деякі питання оренди державного та комунального майна" затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, а постановою Кабінету Міністрів України № 820 від 12.08.2020 року - примірний договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності.
		В пункті 125 Порядку передбачено, що не допускається внесення змін до договору оренди з метою збільшення строку дії договору оренди, крім випадків коли договір був укладений на строк, що становить менш як п`ять років, та з моменту укладення не продовжувався, і заява орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком. Заява орендаря підлягає задоволенню, якщо право власності на об`єкт оренди зареєстровано за державою (відповідною територіальною громадою) у державному реєстрі речових прав станом на дату заяви орендаря або станом на дату закінчення строку, на який був укладений договір. У разі прийняття рішення про внесення змін до договору з метою приведення його строку у відповідність із мінімальним строком оренди, передбаченим Законом, договір оренди викладається в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини 1 статті 16 Закону, але перебіг строку оренди визначається ретроактивно з дати підписання акта приймання-передачі майна за договором, до якого вносяться зміни шляхом викладення його у новій редакції.
		Якщо це вимагається законом, договір оренди, викладений у новій редакції, підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
		Стаття 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (№157-ІХ від 03.10.2019) встановлює підстави для відмови у продовженні договору оренди.
		Так, рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято у випадках, передбачених статтею 7 цього Закону.
		Підставами для відмови у включенні майна до одного з Переліків або виключення майна із одного з Переліків є: неможливість передачі відповідного майна в оренду згідно із частиною 2 статті 3 цього Закону (п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019).
		Відповідно до ст. 3 Закону про оренду № 157-ХІ від 03.10.2019 не можуть бути об`єктами оренди, зокрема акваторії морських портів, гідротехнічні споруди, об`єкти портової інфраструктури загального користування, засоби навігаційного обладнання та інші об`єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій (крім причалів морських та річкових портів, залізничних та автомобільних під`їзних шляхів (до першого розгалуження за межами території порту), ліній зв`язку, засобів тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерних комунікацій);
		- водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, гідротехнічні захисні споруди, об`єкти інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем.
		Відповідач у відзиві на позов як на підставу відмови у внесенні змін до договору оренди, з метою приведення його строку у відповідність із мінімальним строком оренди, передбаченим Законом, посилається на те, що гідротехнічні захисні споруди та гідротехнічні споруди в тому числі рибогосподарської технологічної водойми не можуть бути об`єктом оренди згідно абз.20 ч.2 ст.3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019, а тому до внесення змін у дану норму закону, передача в оренду державного майна чи продовження терміну оренди такого майна буде суперечити закону.
		З цього приводу суд зазначає наступне.
		Станом на момент звернення ФОП Рарок М.А. до Управління Регіонального відділення фонду держмайна із заявами від 17.07.2020 та від 07.08.2020 був чинний Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ0 від 03.10.2019.
		З`ясовано, що у відповідь на вищезазначені заяви позивача про внесення змін до договору Регіональне відділення ФДМ листом №18-12-01609 від 21.08.2020 повідомило ФОП Рарок М.А., що гідротехнічні споруди та гідротехнічні захисні споруди згідно Закону України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 не можуть бути об`єктом оренди, на що згодом додатково вказав Фонд державного майна України у листі №10-16-18982 від 22.09.2020. Тому наказом Управління забезпечення реалізації повноважень у Тернопільській області №91 від 15.09.2020 Щодо прийняття рішення про відмову у продовженні договору оренди на підставі абз.2 ч.1 ст.19, абз. 2 ч.1 ст.7, абз.20 п.2 ч.2 ст. 3 Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-ІХ від 03.10.2019 та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020, позивачу відмовлено у продовженні договору оренди №1246 від 19.10.2017 на користування державним майном.
		Згідно з ч.3 ст.9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019, на яку й посилається позивач, наводячи правове обґрунтування позову, строк договору оренди не може становити менше п`яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду.
		Пунктом 53 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна визначено, що строк оренди становить п`ять років.
		Менш тривалий строк може бути встановлений у таких випадках: об`єкт оренди пропонується для використання, що має сезонний характер; об`єкт оренди пропонується для добового або погодинного використання; об`єкт оренди обліковується на балансах господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави та/або господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких перебувають у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків; потенційним орендарем заявлено менш тривалий строк.
		Більш тривалий строк оренди може бути встановлений у разі визначення такої додаткової умови оренди майна.
		Строк оренди визначається під час затвердження умов оренди майна.
		Як зазначалося вище, відповідно до п.125 цього Порядку, не допускається внесення змін до договору оренди з метою збільшення строку дії договору оренди, крім випадків коли договір був укладений на строк, що становить менш як п`ять років, та з моменту укладення не продовжувався, і заява орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком. 
		Водночас, відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019 договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
		Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
		Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
		До правовідносин сторін в частині внесення змін до договору №1246 від 19.10.2017 з 01.07.2020 підлягали застосуванню положення нової редакції Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ0 від 03.10.2019.
		Суд зазначає, що статтею 58 Конституції України визначено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Статтею 5 Цивільного кодексу України також передбачено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
		Крім того, рішенням Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі № 1-7/99 зазначено, що положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
		Суд також враховує, що ч.1 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в редакції, чинній на момент укладення договору оренди, також містила аналогічні положення щодо мінімального терміну договору оренди  5 років, проте передбачала можливість укладення договору на менший строк, у разі якщо орендар пропонує менший термін, що у даному випадку мало місце, про що зазначено відповідачем у відзиві на позов і такий факт не заперечується позивачем, а саме на 2 роки 11 місяців.
		Оскільки на прохання позивача договір №1246 від 19.10.2017 укладено на термін менше 5 років, що узгоджувалось із приписами ч.1 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», враховуючи положення ст. 58 Конституції України, ст. 5 ЦК України, рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019, а також те, що підставами позову є саме набрання чинності Законом України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019, заявлені позовні вимоги суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		Щодо належності гідротехнічних споруд, які є об`єктами оренди за спірним договором, до захисних споруд чи споруд, передача в оренду яких Законом України від 03.10.2019 №157-ХІ не допускається, суд зазначає таке.
		Передача в оренду об`єктів нерухомості, які є державною та комунальною власністю, а також набуття права оренди на такі об`єкти, відносини між орендодавцями та орендарями, порядок укладення відповідного договору та його істотні умови регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
		Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
		Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", об`єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.
		Відповідно до абз.19 ч.2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 не можуть бути об`єктами оренди, зокрема водосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми).
		Отже, в силу чинного на момент укладення договору оренди закону, об`єктом оренди могли бути гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми.
		Матеріалами справи підтверджується, що об`єктами договору оренди №1246 від 19.10.2017 є індивідуально визначене (нерухоме) майно - гідротехнічні споруди ставу Матвіївці 1, ставу Матвіївці 2 та Піщатинці 1, які перебувають на балансі ДП "Укрриба" та передаються в оренду з метою використання під ведення рибного господарства. (п. 1.1. договору).
		Водночас, згідно з ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" 1992 року, не могли бути об`єктами оренди, у тому числі захисні гідроспоруди (греблі, дамби, вали, моли, насипи) та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури і споруди зв`язку, енерговодопостачання та водовідведення, залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флоти. Окрім того ч.2 ст.4 Закону було встановлено, що об`єктами оренди не можуть бути захисні споруди цивільного захисту, в т.ч. водосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми).
		Відповідно до п.1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 №252, гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.
		Згідно ДБН В.2.4-3:2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №1 від 11 січня 2011 року, гідротехнічні споруди - споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також захисту від шкідливого впливу вод.
		Пунктом 1.4.2 ДБН В.2.4-3:2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення" визначено, що гідротехнічні споруди поділяють на постійні і тимчасові.
		Відповідно до п. 1.4.3 ДБН В.2.4-3:2010, постійні гідротехнічні споруди (додаток В) залежно від їх призначення поділяють на основні і другорядні. До основних споруд відносяться гідротехнічні споруди, пошкодження або руйнування яких приведе до порушення або припинення нормальної роботи самих гідротехнічних споруд чи комплексу споруд, до складу яких входять гідротехнічні споруди. До другорядних відносяться гідротехнічні споруди, руйнування або ушкодження яких не спричиняє зазначених вище наслідків.
		Відповідно до Додатку В (обов`язковий) ДБН В.2.4-3:2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення", до основних гідротехнічних споруд відносяться: греблі; стояни і підпірні стіни, що входять до складу напірного фронту; дамби обвалування; берегозакріплювальні, регуляційні і огороджувальні споруди; водоскиди, водоспуски і водовипуски; водоприймачі і водозабірні споруди; канали дериваційні, судноплавні, водогосподарських і меліоративних систем, комплексного призначення і споруди на них (наприклад, акведуки, дюкери, мости-канали, труби-ливнеспуски); тунелі; трубопроводи; напірні басейни і зрівнювальні резервуари; будівлі гідравлічних і гідроакумулюючих електростанцій і насосних станції; відстійники; судноплавні споруди (шлюзи, суднопідйомники і судноплавні греблі); рибопропускні споруди, що входять до складу напірного фронту; гідротехнічні споруди портів (причали, хвилеломи, моли, берегозахисні споди), міські набережні суднобудівних і судноремонтних підприємств, поромних переправ, крім віднесених до другорядних; гідротехнічні споруди для маломірних суден; гідротехнічні споруди ТЕС і АЕС; гідротехнічні споруди, що входять до складу комплексів інженерного захисту населених пунктів і підприємств; гідротехнічні споруди інженерного захисту сільгоспугідь, територій санітарно-захисного призначення, комунально - складських підприємств, пам`ятників культури і природи; морські нафтогазопромислові гідротехнічні споруди, резервуари для зберігання вуглецевої сировини, точечні причали; гідротехнічні споруди засобів навігаційного устаткування; споруди (дамби), що огороджують золошлаковідвали і сховища рідинних відходів промислових і сільськогосподарських організацій.
		До другорядних гідротехнічних споруд відносяться: льодозахисні споруди; розділювальні стінки; окремо розташовані службово-допоміжні причали; стояни і підпірні стіни, що не входять до складу напірного фронту; берегоукріплювальні споруди портів; рибозахисні споруди.
		Згідно з п.1.3 Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України №661 від 03.04.2012, гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод.
		Тобто, згідно вищенаведених норм, гідроспоруди за їх призначенням, поділяють зокрема на такі, що призначені для використання водних ресурсів (риборозведення, рекреація) та захисні, основним призначенням яких є захист від шкідливої дії вод.
		Вказане також узгоджується з ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка виокремлює захисні гідроспоруди (греблі, дамби, вали, моли, насипи) та гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми).
		Як вбачається з укладеного між сторонами договору оренди №1246 від 19.10.2017 об`єктом оренди є гідротехнічні споруди ставу Матвіївці 1 інвентарний номер 0286, реєстровий номер 25592421.71.ААЕЖАЖ469 (в т.ч. контурна дамба, роздільна дамба, водовипуск, водонапуск) та гідротехнічні споруди ставу Матвіївці 2 інвентарний номер 0317, реєстровий номер 25592421.71.ААЕЖАЖ470 (в т.ч. контурна дамба, роздільна дамба, водовипуск, водонапуск); гідротехнічні споруди ставу Піщатинці 1 інвентарний номер 0261, реєстровий номер 25592421.71.ААЕЖАЖ477 (в т.ч. контурна дамба, роздільна дамба, водовипуск, водонапуск, водопостачальний канал), які перебувають на балансі Державного підприємства «Укрриба». Майно передано позивачу в оренду для здійснення рибогосподарської діяльності.
		При цьому ані договір оренди, ані відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (Витяги №№137347449, 137348053, 137348654 від 11.09.2018) не містять інформації про те, що гідротехнічні споруди рибогосподарських технологічних водойм ставків Матвіївці 1, Матвіївці 2, Піщатинці є захисними.
		Відповідно до ст. 14 Закону України "Про аквакультуру" надання рибогосподарської технологічної водойми у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми.
		Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 742 від 16.12.2013 затверджено Порядок розроблення форми паспорта рибогосподарської технологічної водойми (надалі  Порядок), який визначає механізм встановлення загальних характеристик та оцінки стану рибогосподарської технологічної водойми, характеристики джерела водопостачання, технічних параметрів водойми і гідротехнічних споруд та інших показників для паспорта рибогосподарської технологічної водойми, що використовуються для забезпечення раціонального використання рибогосподарських технологічних водойм.
		Пунктом 2.1 Порядку встановлено, що Паспорт розробляється за формою, наведеною в додатку, який складається із 8-ми розділів та у яких зазначаються відомості, зокрема у розділі 4 "Склад та характеристики гідротехнічних споруд (ГТС) водойми" відомості про перелік гідротехнічних споруд, які мають захисне значення; інші споруди, якими облаштована технологічна водойма (повеневі споруди, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні, рибозахисні та інші споруди).
		Якщо інше не передбачено договором оренди, Паспорт підлягає перегляду кожні 5 років, а також у разі змін технічних параметрів і гідротехнічних споруд, зміни гідрологічного режиму річки (водотоку) та його відповідного коригування (п.3.2 Порядку).
		Основними джерелами вихідної інформації для розроблення Паспорта є: 1) матеріали комплексних польових обстежень водойми та джерела водопостачання; 2) дані багаторічних спостережень за режимом поверхневих і підземних вод; 3) відомості про природні умови регіону; 4) архівні матеріали про екстремальні показники гідрометеорологічних характеристик; 5) топографічні та тематичні карти, плани та креслення, складені за матеріалами комплексних польових обстежень водойми; 6) матеріали проекту водойми; 7) дані обліку використаної води; 8) дані Державного земельного кадастру та природно-сільськогосподарське районування території водойми та джерела водопостачання (п.3.3 Порядку).
		Згідно наявного у матеріалах справи Паспорту рибогосподарських технологічних водойм Матвіївці 1, Матвіївці 2, Піщатинці 1, який виготовлено Тернопільським обласним управлінням водних ресурсів 10.07.2015 року убачається, що такі за призначенням та типом є вирощувальними розплідниками. За характеристиками гідротехнічних споруд у складі водойм відсутні гідротехнічні споруди загальнодержавного і захисного призначення (п. 4.9 Паспорту). Водойми мають насипні земляні греблі/дамби, водоскидні споруди відповідають типу «монарх», виготовлені із монолітного залізобетону при відсутності щитових затворів і натомість встановлені шандори; водонапускні споруди водойм складаються з залізобетонних шлюзів-регуляторів з використанням шандорів(п. 4.3 Паспорту).
		Окрім того, відповідно до підп. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 не можуть бути об`єктами оренди об`єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об`єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема:
		- акваторії морських портів, гідротехнічні споруди, об`єкти портової інфраструктури загального користування, засоби навігаційного обладнання та інші об`єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій (крім причалів морських та річкових портів, залізничних та автомобільних під`їзних шляхів (до першого розгалуження за межами території порту), ліній зв`язку, засобів тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерних комунікацій)(абз.18);
		- водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, гідротехнічні захисні споруди, об`єкти інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем (абз.20).
		Відповідно до п. 24 ст. 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" Кабінет Міністрів України затверджує перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
		На виконання п.24 ст. 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" Кабінетом Міністрів України прийнято ряд постанов:
		1) №999 від 03.11.2010 "Про визначення критеріїв віднесення об`єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" п.1 якої установлено, що до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, належать суб`єкти господарювання державного сектору економіки (далі - підприємства), які відповідають одному або кільком таким критеріям, зазначеним у цьому пункті.
		Підприємство вважається таким, що відповідає критеріям віднесення об`єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, визначеним в абзацах другому - дев`ятому цього пункту, якщо зазначені умови є основним видом його діяльності і частка його продукції на ринку відповідних товарів в Україні становить не менш як 20 відсотків.
		2) № 83 від 04.03.2015 "Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави", якою затверджено перелік підприємств - об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
		Отже, не можуть бути об`єктами оренди у розумінні підп. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 гідротехнічні споруди та гідротехнічні захисні споруди, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави та включені до Переліку таких об`єктів.
		Державне підприємство "Укрриба", на балансі якого знаходяться об`єкти оренди за спірним договором, у розумінні положень ст.22 ГК України, є суб`єктом господарювання державного сектора економіки, що належить до сфери управління Державного агентства рибного господарства та не належить до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, так як підприємство не відповідає критеріям встановленим постановою КМУ від 03.11.2010 за №999 та не включено до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затверджених постановою КМУ від 04.03.2015 № 83. Докази, що ДП "Укрриба" є таким підприємством, в матеріалах справи відсутні.
		У ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992, що втратила чинність та у ч.2 ст.3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019, зазначено два види споруд за їх технічними характеристиками: гідротехнічні споруди та гідротехнічні захисні споруди.
		Частина 2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 не містить застережень щодо того, що не можуть бути об`єктами оренди об`єкти державної власності, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об`єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України та перелік таких об`єктів, а тому законодавець для врегулювання питання оренди гідротехнічних споруд рибогосподарських технологічних водойм Законом України від 04.07.2013 вніс зміни у абз.19 ч.2 ст.4 Закону, доповнивши її текстом: водосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми).
		Підтвердженням того, що об`єктами договору оренди від 19.10.2017 є гідротехнічні споруди, які не були і не є захисними свідчить спільний наказ Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 №126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд", відповідно до якого до сфери управління Міністерства аграрної політики України та на баланс ДП "Укрриба" передані гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов`язані з ними робочі машини і обладнання, а не захисні гідротехнічні споруди.
		Окрім того, відповідно до п.3.2 Статуту ДП "Укрриба" предметом діяльності підприємства є нагляд за технічною експлуатацією державного майна - гідротехнічних споруд рибогосподарських технологічних водойм, включаючи ставкові рибоводні споруди, що знаходиться на балансі Підприємства, а не захисних.
		Таким чином, зазначені обставини, що встановлені на підставі наявних в матеріалах справи доказів, дають підстави дійти висновку про те, що рибогосподарські технологічні водойми ставків Матвіївці 1, Матвіївці 2, Піщатинці 1 не відносяться за своїми технічними характеристиками до захисних гідротехнічних споруд. 
		Водночас, згідно п. 4.1 розділу 4 Паспорту рибогосподарських технологічних водойм вбачається наявність у водоймах рибозахисних решіток (як способу захисту риб), що перебувають у задовільному стані (а.с.21 том І). Також орендоване позивачем державне майно (гідротехнічні споруди) включає роздільні дамби, водонапуски, водовипуски, котрі забезпечують здійснення діяльності з розведення риби.
		Тобто, орендовані позивачем гідротехнічні споруди рибогосподарських технологічних водойм (трьох ставів) відносяться до другорядних гідротехнічних споруд (визначення згідно ДБН В.2.4-3:2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення"), оскільки є рибозахисними гідротехнічними спорудами, що входять до складу водозабору і це вбачається з п. 4.1.Паспорту водойм, тому суд вважає, що такі гідротехнічні споруди, хоч і не є захисними, проте виходячи з чинних положень ч. 2 ст. 3 Закону про оренду в новій редакції, такі споруди не можуть бути об`єктом оренди згідно ч.1 ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019.
		 
		Щодо позовної вимоги про зобов"язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях внести зміни до договору оренди №1246 від 19.10.2017 шляхом викладення його в новій редакції, то суд враховує вимогу, котра викладена позивачем у заяві про усунення недоліків позовної заяви без номеру від 28.09.2020 (вх.№6790 від 30.09.2020), відповідно до якої позивач просив прохальну частину позову читати у такій редакції: «зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях внести зміни до договору оренди №1246 від 19.10.2017 індивідуально визначеного (нерухомого)майна, що належить до державної власності шляхом викладення п.10.1 договору в новій редакції Цей договір укладено строком на 5 (п`ять) років, що діє з 19.10.2017 по 18.09.2022 включно, із можливістю подальшої пролонгації у разі належного виконання вимог договору відповідно до встановленого порядку» (а.с.50-51 том І).
		Під час судових дебатів представник позивача у заключному слові просив суд вирішити спір згідно заявленої позовної вимоги, викладеної у позовній заяві. З цього приводу суд звертає увагу, що дана справа перебувала на новому розгляді, що надавало стороні позивача, користуючись процесуальними правами, визначеними у ст. 46 ГПК України, в межах підготовчого провадження визначити та остаточно сформулювати предмет заявлених позовних вимог, однак позивач своїм правом не скористався, тому заявлене в усній формі клопотання під час розгляду справи по суті судом не береться до уваги.
		Щодо можливості внесення змін до договору оренди державного майна за рішенням суду, то суд враховує таке.
		Згідно з ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. 
		Матеріали справи не містять доказів неналежного виконання позивачем (орендарем) договору оренди, а тому заяви орендаря про збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком, узгоджується із нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 та п.125 Порядку, оскільки підпадає під визначення «інший випадок».
		Відповідно до ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
		За приписами ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
		Звернення орендаря до орендодавця про продовження строку договору оренди до 5 років, свідчить про його бажання відповідно до ст.16, ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.п.122,125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, встановити термін дії договору відповідно до норми Закону, враховуючи, що договори оренди землі в комплексі з розташованим на ній водними об`єктами та гідроспорудами, укладені терміном дії до 2022року та наявний дозвіл на спец водокористування, наявність факту державної реєстрації майна, про що орендодавець був обізнаний.
		Отже, вимогу позивача про зобов`язання внести зміни до договору, шляхом викладення у певній редакції у випадках, які допускають вирішення таких спорів судом, слід тлумачити як вимогу про визнання укладеним такого договору в судовому порядку у запропонованій позивачем редакції, що не суперечить способам захисту, визначеним пунктом 1 частини статті 16 ЦК України, та відповідає способам захисту, визначеним статтею 20 ГК України.
		За наслідками розгляду такої вимоги у резолютивній частині свого рішення суд, керуючись частиною 9 статті 238 ГПК України, має зробити висновки про визнання укладеним договору у запропонованій позивачем редакції, виклавши текст редакції договору, яка за висновками суду відповідає вимогам законодавства та визнається судом укладеною, чи висновки про відмову у визнанні укладеним договору у запропонованій позивачем редакції.
		Зобов`язання відповідача щодо внесення змін до договору визначено в силу закону: - відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. 
		Зазначене в цілому також узгоджується з частиною 7 статті 179 ГК України щодо укладення господарських договорів за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №757/45133/15-ц та постанові Верховного Суду від 18.09.2020 у справі №916/1423/18).
		Разом з тим, юридично допустимими вважаються рішення, які приймаються відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Таким чином, відповідач має право вибору між рішеннями про погодження терміну договору оренди або про відмову у його погодженні лише за умови, коли вибране рішення ґрунтується на законі.
		У зв`язку з викладеним суд доходить висновку про те, що зміни до договору оренди державного майна можуть бути внесені на підставі рішення суду, однак при умові по-перше, що об`єкт оренди не підпадає під заборону, визначену у ст. 3 Закону (що в даному спорі не знайшло свого підтвердження); по-друге: такі зміни повинні вноситися з дотриманням визначеного законом про оренду порядку внесення змін до договору, який передбачає, що в такому випадку договір оренди повинен викладатися в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». 
		При вирішенні даного спору, матеріалами справи не підтверджено обставин викладення умов договору оренди № 1246 в новій редакції, що свідчить про недотримання позивачем положень п. 125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, а також ст. 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» при зверненні до орендодавця з пропозицією внесення відповідних змін, та в подальшому у зв`язку з відмовою останнього, - з позовом до суду.
		 
		Висновки суду.
		Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
		На підставі встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, з огляду на пропозицію орендаря щодо укладення договору на 2р. 11міс, тобто на менший строк, ніж був визначений Законом 1992 року (5 років); враховуючи наявність заборони щодо передачі в оренду гідротехнічних споруд, користування якими дозволялось Законом України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ХІІ від 10.04.1992, зважаючи на норми ч.2 ст.3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ0 від 03.10.2019 та відсутність доказів викладення умов договору оренди № 1246 в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
		 
		Судові витрати.
		Судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору, в силу ст.129 ГПК України, відшкодуванню не підлягають.
		Керуючись ст.ст.4, 13, 42, 46, 53, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 130, 177, 197, 219, 220, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні позовних вимог - відмовити.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Судове рішення складено та підписано 03.06.2022.
		 
		Суддя Н.О. Андрусик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...