Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/20577/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Виконання договору комісії.
Надіслано судом: 06.06.2022. Зареєстровано: 07.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 08.06.2022.
Дата набрання законної сили: 31.05.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 травня 2022 року 
		м. Київ
		cправа №  910/20577/20 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Кролевець О. А.,
		 
		за участю секретаря судового засідання - Шпорт В.В.,
		представників учасників справи:
		позивача - не з`явився,
		відповідача - Савулій В.О.,
		третьої особи - Будник К.А.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" та Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
		на рішення Господарського суду міста Києва 
		у складі судді Селівона А. М.
		від 10.06.2021 та
		на постанову Північного апеляційного господарського суду
		у складі колегії суддів: Пашкіна С. А., Сітайло Л. Г., Шаптала     Є. Ю.
		від 20.12.2021 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія - Новий Розділ"
		до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло"
		про визнання договорів недійсними,
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1. Короткий зміст позовних вимог
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство) про визнання недійсними:
		- договору про управління майном (активами) від 19.11.2019, укладеного між Національним агентством та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н. М. та зареєстрованого за № 5180, про управління майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ" як єдиним майновим комплексом;
		- договору про управління майном (активами) від 11.02.2020, укладеного між Національним агентством та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н. М. та зареєстрованого за № 430, про управління майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ" як єдиним майновим комплексом.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач провів публічну закупівлю (конкурс) за переговорною процедурою без проведення конкурсу; управитель не відповідає кваліфікаційним критеріям, що свідчить про порушення приписів частини 2 статті 16, абзацу 1 частини 2 статті 21 Закону України "Про публічні закупівлі". Наведене, на думку позивача, є підставою для визнання договорів управління недійсними в судовому порядку на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
		2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ" є власником майнового комплексу Новороздільської теплоелектроцентралі (ТЕЦ), на якій виробляється теплова енергія для мешканців, підприємств, установ та організацій міста Новий Розділ Львівської області.
		Згідно із ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 07.06.2018 у справі №760/14539/18 задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Іванова О.В про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №22016000000000243 від 22.06.2016; накладено арешт на майно, належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ" розташоване за адресою: Львівська область, місто Новий Розділ, як на єдиний майновий комплекс, у тому числі, але не виключно, на нерухоме майно, рухоме майно, технічне обладнання та устаткування, а також передано вказане майно Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство або АРМА) в управління для реалізації або передачі в управління за договором на підставах, у порядку та на умовах, визначених статтями 19, 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".
		Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.11.2019 № 1040-р "Питання забезпечення сталого проходження опалювального періоду 2019/20 року в містах Новояворівську і Новому Роздолі Львівської області" з метою запобігання недопущення зриву початку опалювального сезону у містах Новояворівську та Новому Роздолі та виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру Кабінетом Міністрів України погоджено пропозицію відповідача у справі і Львівської обласної державної адміністрації щодо вжиття невідкладних заходів стосовно зміни управителя майновими комплексами Новояворівської та Новороздільської теплоелектроцентралей, що забезпечить їх належне функціонування шляхом застосування процедури закупівлі, передбаченої статтею 35 Закону України "Про публічні закупівлі".
		Тендерним комітетом відповідача 12.11.2019 прийняті рішення згідно із пунктом 3 частини 2 статті 35 Закону України "Про публічні закупівлі" затвердити проект кваліфікаційних критеріїв для потенційного управителя активами, та у порядку переговорної процедури прийнято рішення про намір укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" договори управління майновим комплексом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ" як управителем арештованого майна позивача (замість Приватного підприємства "Гарант Енерго М"), що підтверджується протоколами від 12.11.2019 № 292 та від 12.11.2019 № 295, копії яких наявні в матеріалах справи.
		За результатами прийнятих відповідачем рішень, 19.11.2019 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (відповідач у справі, установник управління за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" (управитель за договором, тертя особа у справі) укладено договір управління майном (активами) (відносно частини арештованого майна, яке належить позивачу), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. та зареєстрований за № 5180 (далі - договір управління № 5180).
		Відповідно до пункту 1.1 договору №5180 в порядку та на умовах, визначених цим договором, установник управління передає управителеві на строк, визначений у пункті 1.2 розділу 1 цього договору майно, належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергія - Новий Розділ" як єдиний майновий комплекс, у тому числі, але не виключно на нерухоме та рухоме майно, що визначене у підпункті 1.1.1 пункту 1.1 розділу 1 договору (далі - активи) в управління, а управитель приймає в управління активи та зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління активами.
		11.02.2020 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (відповідач у справі, установник управління за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" (управитель за договором, третя особа у справі) укладено договір управління майном (активами) (щодо іншої частини арештованого майна), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. та зареєстрований за № 430 (далі - договір управління № 430), відповідно до пункту 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, установник управління передає управителеві на строк, визначений у пункті 1.2 розділу 1 цього договору майно, належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергія - Новий Розділ" як єдиний майновий комплекс, у тому числі, але не виключно на нерухоме та рухоме майно, що визначене у підпункті 1.1.1 пункту 1.1 розділу 1 договору (далі - активи) в управління, а управитель приймає в управління активи та зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління активами.
		Пунктами 1.2 договорів управління № 5180 та № 430 визначено, що строк управління активами: з дати підписання сторонами акту приймання - передачі активів в управління до дня надходження у письмовій формі повідомлення від установника управління про припинення цього договору у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави; або до іншого строку у разі настання випадків, визначених у розділі 6 цього договору; або до 19.11.2022 (включно) та до 10.02.2023 (включно) відповідно.
		Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договорів управління № 5180 та № 430 управитель отримує плату (винагороду) за управління активами, що визначені у цьому договорі; розмір винагороди у зв`язку з управлінням активами визначається виключно у формі відсотків від прибутку отриманого від використання прийнятих в управління активів (доходи від управління).
		Згідно із пунктами 5.5 договорів управління № 5180 та № 430 щомісячний розмір винагороди управителя становить 25 відсотків з доходів від управління за вирахуванням податків та зборів, що підлягають сплаті управителем згідно з чинним законодавством.
		Договорами управління передбачено, що вони набирають чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та нотаріального посвідчення та діють до 19.11.2022 (включно) та 10.02.2023 (включно) (пункти 6.1 договорів управління № 5180 та № 430).
		3. Короткий зміст судових рішень
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2021 у справі № 910/20577/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021, позовні вимоги задоволено повністю. 
		Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що:
		- рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2020 у справі № 640/8916/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2020, встановлено, що дії Національного агентства щодо обрання Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" управителем арештованих активів позивача, без перевірки відповідності такої особи кваліфікаційним критеріям, встановленим частиною 2 статті 16 Закону України "Про публічні закупівлі", та шляхом проведення переговорної процедури, є протиправними;
		- встановлені у справі № 640/8916/20 обставини свідчать про відсутність у відповідача правомірних підстав для укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" оспорюваних правочинів щодо управління арештованим майном позивача, що є підставою для визнання їх недійсними в судовому порядку;
		- з огляду на предмет і підстави позову, питання чинності ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 07.06.2018 у справі № 760/14539/18 про арешт майна позивача у кримінальному провадженні в контексті порушеного права позивача правового значення не має;
		- позивачем, як власником майна, обрано спосіб захисту, який відповідає порушеному права, оскільки у першу чергу позивач зацікавлений у належному управлінні його майном (на час знаходження такого майна під арештом) тією особою, яка відповідає необхідним кваліфікаційним вимогам (критеріям).
		4. Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи касаційних скарг. Доводи інших учасників справи
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло", у касаційній скарзі, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021, та прийняти нове рішення про відмову у позові.
		У якості підстав касаційного оскарження судових рішень Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" зазначило: 
		- пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: застосування судами першої та апеляційної інстанцій статей 15, 16, 215 Цивільного кодексу України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 522/19477/16-ц, від 29.05.2018 у справі № 910/14716/17, від 20.06.2018 у справі № 907/643/17, від 09.07.2018 у справі № 369/5388/16-ц, від 03.04.2019 у справі № 910/9828/17, від 19.11.2019 у справі № 924/1014/18, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 28.01.2020 у справі № 924/1208/18, від 19.02.2020 у справі № 916/1408/19, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 04.06.2020 у справі № 916/1411/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17,  від 13.11.2020 у справі № 904/920/19, від 24.12.2020 у справі № 910/10734/18, від 18.02.2021 у справі № 920/503/19 та від 19.03.2021 у справі № 904/2073/19;
		- пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 35 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах.
		Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" обґрунтована тим, що:
		- позивачем не доведено порушення його прав оскаржуваними правочинами, що є самостійною підставою для відмови у позові;
		- визнанням недійсними договорів право позивача не буде поновлено, оскільки залишається чинною ухвала Солом`янського районного суду міста Києва від 07.06.2018 у справі № 760/14539/18 про арешт майна позивача у кримінальному провадженні;
		- враховуючи той факт, що Кабінет Міністрів України розпорядженням зобов`язав Національне агентство змінити управителя шляхом застосування процедури закупівлі, передбаченої статтею 35 Закону України "Про публічні закупівлі", і дана стаття станом на 06.11.2019 визначала умови застосування переговорної процедури закупівлі, висновки судів про те, що зміна управителя мала відбуватися шляхом проведення конкурентного діалогу є безпідставними.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія - Новий Розділ" подало відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло", в якому просило відмовити у її задоволенні.
		Відзив обґрунтовано тим, що:
		- законодавством передбачена можливість визнання недійсним договору управління майном з ініціативи власника майна щодо якого здійснюється таке управління, оскільки від кваліфікації управителя, його вміння управляти таким майном, залежить цілісність та збереження вартості такого майна;
		- підстави позову та зміст правовідносин у справах №№910/15262/18, 910/6091/19 та у справі, що переглядається не є подібними;
		- невідповідність управителя кваліфікаційним критеріям є порушенням вимог частини 2 статті 16 Закону України "Про публічні закупівлі", та відповідно підставою для визнання недійсним договору управління майном.
		Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, у касаційній скарзі, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021, та прийняти нове рішення про відмову у позові.
		У якості підстав касаційного оскарження судових рішень Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів зазначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: суди першої та апеляційної інстанцій застосували статті 19, 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" та статтю 16 Закону України "Про публічні закупівлі" без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19 та від 15.07.2021 у справі № 826/17153/18.
		Касаційна скарга Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів обґрунтована тим, що:
		- на момент прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження № 1040-р від 06.11.2019, обрання управителя та укладення з ним договору управління майном, стаття 35 Закону України "Про публічні закупівлі" діяла в редакції від 01.01.2019. Даною статтею передбачено умови та порядок застосування саме переговорної процедури закупівель, а не конкурентного діалогу як безпідставно зазначено судами попередніх інстанцій;
		- рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2020 у справі № 640/8916/20 не скасовано протокол тендерного комітету АРМА, яким обрано управителем Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло", відтак дане рішення Окружного адміністративного суду міста Києва не може вважатись підставою для визнання недійсними оскаржуваних договорів;
		- отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" ліцензії на право про провадження господарської діяльності з виробництва теплової та електричної енергії в межах таких місць провадження: ТЕЦ у місті Новояворівськ, ТЕЦ у місті Новий Розділ та котельня у селі Старичі Яворівського району Львівської області, підтверджує наявність матеріально-технічної бази, працівників відповідної кваліфікації та спроможність здійснювати таку діяльність, що у повному обсязі спростовує доводи позивача;
		- Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" забезпечено безперебійне функціонування Новоярівської та Новороздільської ТЕЦ, у зв`язку із чим на сьогодні здійснюється постачання тепла і гарячої води мешканцям Новояворівська та Нового Роздолу у Львівській області. Зазначене ще раз підтверджує відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" кваліфікаційним критеріям;
		- відповідачем до суду першої інстанції було подано докази на підтвердження відповідності Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" кваліфікаційним критеріям для управління майном позивача, та наголошено, що зазначені докази не подавалися і не досліджувалися під час розгляду адміністративної справи № 640/8916/20. Однак, суди попередніх інстанцій не надали оцінки цим доказам.
		5. Розгляд клопотань
		30.05.2022 до Верховного Суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія - Новий Розділ" - адвоката Григорчук І.А. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. 
		Вказане клопотання мотивовано тим, що представник позивача немає можливості з`явитися в судове засідання у справі № 910/20577/20 у зв`язку із представництвом інтересів  Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія - Новий Розділ" у Вищому антикорупційному суді під час розгляду справи № 991/196/20.
		Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, зважаючи на те, що: - явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась; - відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України); - матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права; позиція скаржника викладена у касаційній скарзі; - суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; - представником позивача не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про відкладення розгляду справи; -про наявність у представника позивача додаткових доводів, без дослідження яких неможливо розглянути касаційні скарги по суті, Суду не повідомлялося; - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія - Новий Розділ", яке було належним чином повідомлене про дату, час і місце судового засідання у Верховному Суді, у випадку участі свого представника Григорчук І.А. в іншому судовому засіданні у Вищому антикорупційному суді, не було позбавлене можливості забезпечити участь в цьому судовому засіданні іншого свого представника відповідно до вимог статті 56 Господарського процесуального кодексу України.
		6. Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
		За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України). 
		Згідно із частинами першою та другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Відповідно до частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою та необхідною умовою для звернення особи до суду із відповідним позовом є наявність порушеного права та охоронюваного законом інтересу особи - позивача у справі і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. 
		При цьому звертаючись до господарського суду, позивач повинен визначити, яке його право, на його думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права. У свою чергу судам належить з`ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
		Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.
		Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Зазначеною нормою передбачено можливість оскарження правочину як стороною договору, так і зацікавленою особою, яка не є стороною правочину.
		Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог статті 16 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
		Тобто у разі, якщо договір оскаржує особа, яка не є стороною цього договору, така особа, звертаючись з відповідним позовом до суду, має навести обґрунтування, в чому полягає порушення її прав та охоронюваних законом інтересів цим правочином. 
		При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
		За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і тому суд має встановити не лише наявність передбачених законом підстав недійсності правочину, але й визначити, чи було порушено цивільне право особи (позивача), за захистом якого позивач звернувся до суду; яке саме право та/або інтерес позивача є порушеним, не визнаним або оспореним; в чому полягає порушення цього права та/або інтересу та залежно від установленого встановити, чи є належним обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце, а також вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
		Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. 
		Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебували у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. 
		Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права.
		Такі правові висновки щодо застосування статті 20 Господарського кодексу України, статей 15, 16 та частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, статей 4, Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності щодо необхідності доведення наявності порушеного права при зверненні до суду позовом про визнання правочину недійсним особи, яка не є стороною оспорюваного правочину, викладені у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі №     910/6091/19, правовідносини в яких є подібними правовідносинам у цій справі.
		Розглядаючи спір у цій справі суди встановили, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ" не є стороною оскаржуваних ним договорів про управління майном (активами) від 19.11.2019 та від 11.02.2020, укладених між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло".
		Разом з цим суди встановили, що позивач є власником майна, яке є предметом спірних договорів, на яке в рамках кримінального провадження №      22016000000000243 був накладений арешт. Зокрема, згідно із ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 07.06.2018 у справі №760/14539/18 задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Іванова О.В про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №22016000000000243 від 22.06.2016; накладено арешт на майно, належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ" розташоване за адресою: Львівська область, місто Новий Розділ, як на єдиний майновий комплекс, у тому числі, але не виключно, на нерухоме майно, рухоме майно, технічне обладнання та устаткування, а також передано вказане майно Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство або АРМА) в управління для реалізації або передачі в управління за договором на підставах, у порядку та на умовах, визначених статтями 19, 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".
		Національне агентство у свою чергу передало арештоване майно позивача на підставі спірних договорів в управління Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло".
		Вирішуючи питання щодо наявності порушеного права позивача спірними договорами, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що укладення даних договорів щодо майна, яке належить позивачу на праві власності, порушує охоронюваний законом майновий інтерес позивача як власника цього майна (активів), оскільки у першу чергу позивач зацікавлений у належному управлінні його майном (на час знаходження такого майна під арештом) тією особою, яка відповідає необхідним кваліфікаційним вимогам (критеріям).
		Проте Верховний Суд вважає зазначені висновки судів помилковими та такими, що зроблені з неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права з огляду на таке.
		Відповідно до частини 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
		Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" (далі по тексту - Закону) Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.
		За змістом пунктів 1, 4 частини першої статті 1 Закону активи - кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні.
		Управління активами - діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.
		Відповідно до статті 19 Закону Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.
		Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.
		У разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень. 
		Згідно з частинами 1 та 2 статті 21 Закону управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.
		Активи, зазначені у частині 1 цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.
		Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
		Системний аналіз наведених норм чинного законодавства у їх сукупності з урахуванням спірних правовідносин, що склалися між сторонами цього спору, свідчить про те, що арешт активів, які є речовими доказами та об`єктами ймовірної конфіскації, а також їх передача в управління Національного агентства на підставі ухвали слідчого судді (суду) є діями, які здійснюються з метою досягнення завдань кримінального провадження.
		Саме ухвала про арешт активів є тим самим рішенням органу судової влади, яке тимчасово позбавляє власника відповідних прав.
		З моменту арешту активів право власності власника цих активів є тимчасово обмеженим: власник тимчасово позбавляється прав володіння, розпорядження та користування майном, не може самостійно визначати долю активів, самостійно ними користуватися, зокрема передавати їх в тимчасове володіння чи користування третім особам. 
		Ухвала слідчого судді (суду) про передачу активів в управління Національному агентству є визначеним слідчим суддею (судом) спеціальним порядком зберігання речових доказів, яким забезпечується виконання ухвали про арешт цих активів.
		Отже з моменту постановлення слідчим суддею (судом) ухвали про арешт активів та ухвали про їх передачу в управління Національному агентству, виключно останнє є особою, уповноваженою здійснювати права володіння, користування та розпорядження цим майном, зокрема має визначене Законом, зокрема частиною другою статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", право на передачу цього майна в управління іншим особам. При цьому визначення Національним агентством управителя майна відбувається у порядку, визначеному законодавством про державні (публічні) закупівлі, волевиявлення дійсного власника майна при виборі управителя майна не має значення.
		При цьому договір управління майном, укладений Національним агентством з особою, визначеною за результатом проведених агентством публічних закупівель управителем майна, не є підставою виникнення у дійсного власника майна (у спірних правовідносинах - позивача) обмежень у володінні, користуванні та розпорядженні своїм майном. Наявність у дійсного власника майна таких обмежень є наслідком прийняття слідчим суддею (судом) ухвали про накладення арешту на це майно в ході кримінального провадження. 
		Навіть у разі визнання в судовому порядку спірних договорів (про управління майном) недійсними право позивача на користування майном не буде поновлене, оскільки сторони за спірним правочином хоча і повернуться у початковий стан, однак законна сила ухвали про арешт залишиться незмінною. Визнання в судовому порядку спірних договорів недійсними не скасовує накладений судом у кримінальному проваджені арешт майна. 
		Такі правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі №     910/6091/19, від 25.02.2021 у справі № 910/800/19.
		З огляду на викладене спірні договори управління майном (активами) від 19.11.2019 та від 11.02.2020, укладені між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" в порядку статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" не порушують право власності позивача на передане за цими договорами в управління майно, оскільки це право позивача першочергово вже було обмежене в силу накладення арешту на майно.
		Однак суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин зазначені норми закону, не врахували наведені висновки Верховного Суду, з огляду на що дійшли помилкового висновку про те, що укладення спірних договорів порушує охоронюваний законом майновий інтерес позивача як власника цього майна (активів). Як наслідок суди помилково здійснили перевірку спірних договорів на їх відповідність вимогам чинного законодавства. 
		При цьому Верховний Суд зазначає, що відсутність порушення спірними договорами прав та інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, у такому разі перевірка спірних договорів на їх відповідність вимогам чинного законодавства не здійснюється.
		З огляду на викладене Верховний Суд вважає обґрунтованою визначену скаржниками у касаційних скаргах підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішенні та постанові не врахували зазначених вище висновків Верховного Суду щодо застосування статей 15, 16, 215 Цивільного кодексу України, статей 19, 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" у їх сукупності, викладених у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, правовідносини в яких є подібними правовідносинам у цій справі, в яких позивач не є стороною оспорюваного ним договору, а відповідачем виступає Національне агентство, внаслідок чого суди дійшли помилкових висновків щодо наявності порушеного права позивача, яке підлягає судовому захисту. Подібність правовідносин у зазначених справах та у цій справі підтверджує також і той факт, що у всіх цих справах мали місце обставини накладення у кримінальних провадженнях арешту на майно та подальшої передачі такого арештованого майна Національному агентству для здійснення заходів управління ним. У цих справах оспорювалися договори, укладені Національним агентством в порядку здійснення управління цим майном.
		Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" в якості підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, крім пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України послалося також на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		Водночас, оскільки Суд дійшов висновку про відмову у позові з підстав відсутності порушення спірними договорами прав та інтересів позивача, відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 35 Закону України "Про публічні закупівлі".
		7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		За змістом пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		Частинами 1 - 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, зокрема, неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" та Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів слід задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у справі № 910/20577/20 скасувати, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		8. Судові витрати
		У зв`язку зі скасуванням рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції, та прийняттям нового рішення відповідно до приписів статей 129, 315 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд здійснює розподіл судових витрат.
		За змістом частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.
		З огляду на висновок Верховного Суду про скасування судових рішень у справі та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати, понесені Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" та Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів у зв`язку з переглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій, покладаються на позивача.
		Керуючись статтями 300-302, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" та Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів задовольнити.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у справі № 910/20577/20 скасувати.
		3. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.
		4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія - Новий Розділ" (81652, Львівська обл., м. Новий Розділ, вул. Грушевського, 37; код ЄДРПОУ 33525073) на користь Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1; код ЄДРПОУ 41037901) 14 714, 00 грн (чотирнадцять тисяч сімсот чотирнадцять гривень 00 коп.) судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг.
		5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія - Новий Розділ" (81652, Львівська обл., м. Новий Розділ, вул. Грушевського, 37; код ЄДРПОУ 33525073)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ 42399765) 14 714, 00 грн (чотирнадцять тисяч сімсот чотирнадцять гривень 00 коп.) судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг.
		6. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                              Н.М. Губенко
		 
		 
		Судді                                                                                                           С.В. Бакуліна
		                                                                                             
		 
		                                                                                                                       О.А. Кролевець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...