Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/10208/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; акцизного податку, крім акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції).
Надіслано судом: 07.06.2022. Зареєстровано: 08.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 09.06.2022.
Дата набрання законної сили: 23.02.2022
Номер судового провадження: 17825/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 лютого 2022 р.Справа № 520/10208/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
		Суддів: Калиновського В.А. ,  Мінаєвої О.М. ,
		за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
		 
		          розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2021, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, по справі № 520/10208/21
		за позовом                      Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1          
		до                   Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України                                                    
		про визнання протиправним та скасуваня податкового повідомлення-рішення, визнання дій протиправними,
		ВСТАНОВИВ:
		Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС України в Харківській області, в якому просив суд 
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 14.01.2021 №00001380710 про застосування штрафу у розмірі 17 000 грн;
		- визнати протиправними дії Головного управління ДПС України в Харківській області щодо внесення даних в офіційні документи ліцензії Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями 20370308201904189 від 08 листопада 2019 року про початок терміну її дії із 09 листопада 2019 року, а не з моменту закінчення строку дії попередніх ліцензій 05 листопада 2019 року.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/10208/21 від 26.08.2021 р. в задоволенні позову відмовлено.
		Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, порушення чинного законодавства та не з`ясування судом першої інстанції обставин справи, неврахування та недослідження доказів, що призвело до необ`єктивного, неправильного та незаконного вирішення справи, та просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 по справі № 520/10208/21, прийнявши у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції невірно обрахував закінчення строку дії виданих ліцензій, а також що суд першої інстанції проігнорував висновки Верховного Суду по спірним правовідносинам, а саме Рішення Верховного суду від 04.12.2018 по справі № 820/2208/18. Також Позивач зазначив, що судом попередньої інстанції не надано належної оцінки доказам наданих податковим органом, а саме тому, що обставини викладені в акті перевірки ґрунтуються на особистій думці перевіряючих та не підтверджуються жодним письмовим доказом, що долучений до акту перевірки.
		Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначив, що підстави для звільнення Позивача  від відповідальності відсутні, оскільки Закон № 481/95 ВР містить імперативний припис, відповідно до якого забороняється торгівля алкогольними напоями за відсутності ліцензії, і за недотримання цієї вимоги закону суб`єкт господарювання має сплатити штраф. Також Відповідач зазначив, що з боку контролюючого органу жодних протиправних дій у спірних правовідносинах не вчинялося, заява від 31.10.2019 про видачу ліцензії була розглянута у межах строку, встановленого Законом № 481/95-ВР ( протягом 10 календарних днів з дня її одержання) та просив апеляційну скаргу Позивача залишити без задоволення, а судове рішення Харківського окружного адміністративного суду № 520/10208/21 від 26.08.2021 без змін.   
		Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин  справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
		Судом першої інстанції встановлено, що за результатами фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , проведеної посадовими особами контролюючого органу на підставі наказу від 11.12.2020 №5132 та направлень від 11.12.2020 №3043, №3044 за місцем провадження ним діяльності у господарському об`єкті (кафе), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , та оформленої актом від 18.12.2020 №6753/20/38/РРО/3086520059/1105, було встановлено що позивач отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями у приміщенні даного кафе терміном дії з 05.11.2018 до 05.11.2019 (реєстраційний номер: 20130308201903337), наступна ліцензія отримана терміном дії з 09.11.2019 до 09.11.2020 (реєстраційний номер: 20370308201904189). У період з 06.11.2019 до 08.11.2019 у позивача була відсутня ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Однак, згідно з відомостями, наявними у розпорядженні контролюючого органу та відображеними у відповідній базі даних на підставі отриманих від позивача електронних копій розрахункових документів, останній в приміщенні даного кафе здійснював реалізацію алкогольних напоїв 06.11.2019 (продано горілку «Медов» на загальну суму 2200 гривень, горілку «Хлібний дар» на загальну суму 200 гривень), 07.11.2019 (продано вино «Приморське» на загальну суму 10 гривень), 08.11.2019 (продано «Бренді» на загальну суму 150 гривень) а отже у період відсутності ліцензії.          
		Таким чином, зазначені обставини вказують на те, що ФОП ОСОБА_1 вчинив правопорушення у вигляді здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії.
		Перевірка проводилася в присутності позивача. Також позивачем було підписано акт перевірки.
		На підставі акту перевірки контролюючим органом було  прийнято рішення про застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу від 14.01.2021 №00001380710 на суму 17000 гривень за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії.
		Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з боку відповідача жодних протиправних дій у спірних відносинах не вчинялось, заява від 31.10.2019 про видачу ліцензії була розглянута у межах строку, встановленого Законом №481/95-ВР, а саме протягом 10 календарних днів з дня її одержання, а Позивач не вжив відповідних заходів для дотримання принципу належної обачності, допустивши розрив між терміном дії попередньої та нової ліцензій,  що, відповідно, і спричинило настання для нього фінансової відповідальності.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності шляхом накладення відповідним рішенням штрафу - є одним із способів здійснення контролюючим органом заходів, спрямованих на запобігання порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
		Підпунктом 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи уповноважено застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на них.
		Основним нормативним документом, який визначає засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптово-роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР.
		Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону №481/95-ВР, регламентований спеціальним Порядком, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 №790.
		Так, відповідно до п. 5 Порядку № 790 підставами для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" є акт перевірки додержання суб`єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов`язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та /або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб`єкта підприємницької діяльності, пов`язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб`єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
		Пунктом 6 Порядку № 790 також передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону №481/95-ВР, приймаються, зокрема, керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу державної податкової служби відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством. За приписами п. 8 Порядку № 790, рішення про застосування фінансових санкцій до суб`єкта підприємницької діяльності за порушення норм Закону складається за формою згідно з додатком до цього Порядку.
		За приписами положень п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за наявності визначених підстав.
		Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України визначено дві окремі підстави для проведення фактичних перевірок в сфері виробництва і обігу підакцизних товарів, а саме: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
		Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону №481/95-ВР, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
		Згідно ст. 15 Закону №481/95-ВР, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. 
		Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання.
		Згідно матеріалів справи позивач отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 20130308201903337 на період з 05.11.2018 до 05.11.2019 та наступну № 20370308201904189 термін дії з 09.11.2019 до 09.11.2020.
		В ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 . Відповідачем було встановлено факт реалізації алкогольних напоїв за період з 06.11.2019 до 08.11.2019, а саме реалізацію алкогольних напоїв 06.11.2019 (продано горілку «Медов» на загальну суму 2200 гривень, горілку «Хлібний дар» на загальну суму 200 гривень), 07.11.2019 (продано вино «Приморське» на загальну суму 10 гривень), 08.11.2019 (продано «Бренді» на загальну суму 150 гривень)  та відсутність у позивача ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за зазначений період, що є порушенням ст. 15 Закону №481/95-ВР.
		Щодо доводів Позивача, що судом попередньої інстанції не надано належної оцінки доказам наданим податковим органом, а саме те, що обставини викладені в акті перевірки ґрунтуються на особистій думці перевіряючих та не підтверджуються жодним письмовим доказом, що долучений до акту перевірки, колегія суддів вважає безпідставними та погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Згідно до положень статей 61, 62 Податкового кодексу України, податковий контроль є системою заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється шляхом ведення обліку платників податків, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин, моніторингу контрольованих операцій.
		Отже, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів є одним із способів здійснення податкового контролю. Визначення цьому терміну надано у ст. 71 Податкового кодексу України. Так, під інформаційно-аналітичним забезпеченням діяльності контролюючих органів розуміється комплекс заходів щодо збору, опрацюванню та використанню інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
		За приписами пп. 72.1,1.4 п. 72.1 ст. 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів).
		Відповідно до п. 74.3 ст. 74 Податкового кодексу України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.
		Зважаючи на положення, закріплені в ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб`єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій, подають до органів державної податкової служби по дротових або бездротових каналах зв`язку електронні копії розрахункових/документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам`яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам`яті модемів, які до них приєднані.
		Порядок передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів державної податкової служби затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 2012 року №1057. Зазначений порядок встановлює, що система зберігання і збору даних реєстраторів розрахункових операцій забезпечує збір та внесення даних реєстраторів розрахункових операцій у бази даних системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій у такому вигляді, в якому дані сформовані в реєстраторі розрахункових операцій.
		Отже, у базі даних органу ДПС міститься як загальна інформація про застосування реєстратора розрахункових операцій (фіскальний та заводський номер реєстратора розрахункових операцій, загальний виторг, реєстр операцій (продаж, повернення тощо), перелік чеків реєстратора розрахункових операцій з зазначенням дати, часу проведення господарської операції, загальної суми чеку), так і зміст кожного окремого чеку (господарської операції), де зазначається перелік реалізованих товарів, їх найменування, кількість, вартість за одиницю та загальна сума продажу.
		Таким чином використання інформації бази даних органу ДПС ґрунтується на вимогах Закону.
		Щодо доводів Позивача відносно визнання протиправними дій ГУ ДПС щодо невірно обрахованого строку раніше виданих та нової ліцензій колегія суддів зазначає наступне. 
		Позивач посилається на висновки Верховного Суду у постанові по справі  № 820/2208/18 від 04.12.2018. Саме у цій постанові Верховний Суд зазначає, що системний аналіз окремих положень статті 15 Закону 481/95-BP дозволяє прийти до висновку, що законодавець встановлює обов`язок отримувати ліцензію на кожний окремий вид діяльності - окремо на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, та окремо на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. 
		Також Верховний Суд зазначає, що доведеність податковим органом складу правопорушення у вигляді роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій доводить правомірність спірного рішення у відповідній частині та є підставою для застосування штрафних санкцій.
		Посилання Позивача на Висновок Верховного Суду у постанові по справі  № 820/2208/18 від 04.12.2018, що податковий орган, приймаючи рішення про видачу ліцензії з терміном дії, хоча і діяв в межах наданих йому строків, проте мав всі можливості для встановлення іншого строку її дії, який би був більш сприятливим для платника податків, колегія суддів не приймає до уваги, адже у цій частині спірні правовідносини не є подібними. У зазначеній справі Податковий орган прийнявши рішення і зареєструвавши ліцензію 02.11.2017 року вказав початок строку їх дії пізніше дати закінчення у позивача строку дії попередніх ліцензій на 7 днів, чим спричинив несприятливі для платника податків обставини. 
		У даній справі сплата за ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями відбулась згідно платіжного документу від 24.10.2019, заява від суб`єкта господарювання надійшла до контролюючого органу 31.10.2019 р. /а.с. 57/. Ліцензію № 20370308201904189 оформлено, зареєстровано та видано від 08.11.2019 з терміном дії від 09.11.2019. Так з метою недопущення розриву між терміном дії попередньої та нової ліцензій та можливості законного продовження здійснення своєї господарської діяльності суб`єкт господарювання мав реальну можливість звернутися до контролюючого органу з відповідною заявою про отримання ліцензії відразу після внесення до бюджету плати за вищевказаний документ дозвільного характеру.
		Тобто, позивач не вжив відповідних заходів для дотримання принципу належної обачності, що, відповідно, і спричинило настання для нього фінансової відповідальності.
		За наведених обставин, підстави для звільнення його від відповідальності відсутні, оскільки згідно з ч. 47 ст. 15 Закону №481/95-ВР ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства, а Закон №481/95-ВР містить припис, відповідно до якого забороняється торгівля алкогольними напоями за відсутності ліцензії, і за недотримання цієї вимоги закону суб`єкт господарювання має сплатити штраф.
		Колегія суддів приходить до висновку, що з боку відповідача жодних протиправних дій у спірних відносинах не вчинялось, заява від 31.10.2019 про видачу ліцензії була розглянута у межах строку, встановленого Законом №481/95-ВР, а саме протягом 10 календарних днів з дня її одержання.
		За таких обставин колегія суддів зазначає, що відсутні підстави для скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 по справі № 520/10208/21.
		Відповідно до ст.  242 КАС України  рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом  відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на  підставі  повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.          
		Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України  за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.
		Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення,   рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове  рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. 
		Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.   .
		Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 по справі № 520/10208/21  залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
		 
		Головуючий суддя Я.М. МакаренкоСудді   В.А. Калиновський    О.М. Мінаєва   Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території Харківської області повний текст постанови складено    07.06.2022 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...