Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 215/294/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано судом: 09.06.2022. Зареєстровано: 09.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2022.
Дата набрання законної сили: 09.07.2022
Номер судового провадження: 2/215/101/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                         Справа № 215/294/21
		2/215/101/22
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		08 червня 2022 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді  Камбул М.О., 
		при секретарі судового засідання  Таран О.В.,
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації, в особі Посольства Російської Федерації в Україні, Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення моральної шкоди, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Стислий виклад позиції позивача.
		20.01.2021 Тітенко Л.В. звернулася до суду з позовною заявою до Російської Федерації, в особі Посольства Російської Федерації в Україні та Акціонерного товариства «Сбербанк», який змінив назву на Акціонерне товариство «Міжнародний резервнийбанк», про стягнення моральної шкоди, в якій просить стягнути солідарно з Російської Федерації, АТ «Міжнародний резервний банк» на свою користь 1 015 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, пов`язаної із втратою свого батька, у зв`язку з його безпосередньою участю у бойових діях по захисту України через збройну агресію Російської Федерації проти України.
		В обґрунтування позовної заяви позивач Тітенко Л.В. вказує, що 07.06.2014 її батько, старший сержант Тітенко В.О., 18 січня 1974 року народження, згідно наказу командира військової частини польова пошта В2603 № 29 від 07.06.2014, в складі в/ч ПП В2603, безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності суверенітету та територіальної цілісності України в районі біля м. Іловайськ Донецької області.
		25-29 серпня 2014 року батько, старший сержант Тітенко В.О., виконуючи бойове завдання в зоні АТО у Донецькій області, вірний військовій присязі пов`язаний із захистом Батьківщини від озброєної агресії Російської Федерації загинув.
		У зв`язку з загибеллю її батька, Тітенка В.О., їй було завдано моральної шкоди, яка полягає у наступному, а саме дізнавшись про смерть рідної людини, батька, вона перенесла сильний емоційний стрес та відчуття душевного болю від усвідомлення незворотності втрати найближчої для неї людини. Крім того, будучи на час загибелі батька неповнолітньою вона втратила життєві орієнтири, оскільки саме батько був для неї взірцем поведінки, порадником у становленні її як людини. Також, докорінно змінився звичайний для неї уклад життя, оскільки перебуваючи у пригніченому стані, вона не могла спілкуватись із звичайним для неї колом друзі, однолітків, займатись звичайними справами. До теперішнього часу, подумки повертаючись до події втрати батька, вона змушена докладати значних моральних зусиль для подолання відчуття жалоби та розпачу, що в сукупності із вище вказаними завдає їй моральної шкоди.
		 
		Стислий виклад заперечень відповідача.
		05.05.2021 представник відповідача Акціонерного товариства «Сбербанк», який змінив назву на Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» Ковриженко С.О. надав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що Посольство Російської Федерації в Україні не є компетентним органом, який вирішує питання про участь у судових процесах, які проводяться в іноземних судах, а отже не має жодних повноважень представляти інтереси першого відповідача по справі  Російської Федерації. 
		Відповідно до міжнародного принципу юрисдикційного та судового імунітету, які наділені держави, позов Тітенко Л.В. до Російської Федерації про відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройного конфлікту на сході України, не може розглядатися в національному суді України без прямої згоди компетентних органів /Російської Федерації.
		Вважає, що у позивача відсутні права та повноваження пред`явлення позову безпосередньо до Російської Федерації, у зв`язку з участю батька, - старшого сержанта ЗСУ Тітенко В.О. у збройному конфлікті на сході України, та загибелі під час виконання бойових завдань, оскільки вирішення цього питання відноситься до компетенції саме Держави Україна. Зазначає, що військовослужбовці, виконуючи відповідно до законодавчо закріплених за ним функцій специфічні та ризиковані завдання, діють від імені та в інтересах держави.
		Таким чином, враховуючи, що батько позивача був військовим та спеціальним представником Держави України на момент проведення антитерористичної операції, всі питання щодо відшкодування шкоди, яка була завдана внаслідок його загибелі під час виконання бойового завдання, мають бути адресовані саме до Держави Україна, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача Тітенко Л.В.
		 
		Заяви, клопотання учасників справи.
		Позивач Тітенко Л.В. у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.
		Представник позивача Лушпенко Д.С. в судове засідання не з`явився, надавши суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу за його відсутності та відсутності позивача. 
		Представник відповідача АТ «Міжнародний резервний банк», представник якого Ковриженко С.О. у судове засідання не з`явився, 05.05.2021 надав суду відзив на позовну заяву.
		Представник відповідача Російської Федерації, в особі Посольства Російської Федерації в Україні у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
		Представник третьої особи Фондeгарантування вкладівфізичних осіб О.В. у судове засідання не з`явився, надав суду письмові пояснення, в яких вказує, що він позов Тітенко Л.В. підтримує, та вважає наявними передбачені законодавством підстави для задоволення її позовних вимог до Російської Федерації. Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди з АТ «МРБ» зазначає, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, а викладені у ньому вимоги до банку не ґрунтуються на чинному законодавстві України, а тому не підлягають задоволенню, оскільки не є зобов`язаною особою у спірних правовідносинах. Тому вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з АТ «МРБ» моральної шкоди є безпідставними.
		 
		Процесуальні дії у справі.
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 10-00 год. 08.04.2021, за правилами загального позовного провадження.
		08.04.2021 постановлено ухвалу суду про відкладення підготовчого засідання на 11-00 год. 06.05.2021, та про задовлення заяви представника відповідача АТ «Сбербанк» Ковриженко С.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у цивільній справі № 215/294/21.
		Ухвалою суду від 06.05.2021 продовжено строк проведення підготовчого засідання по справі та відкладено розгляд справи на 11-00 год. 04.06.2021, за клопотанням представника позивача Лушпенко Д.С. про відкладення справу на іншу дату, у зв`язку з неотриманням відзиву на позовну заяву АТ «Сбербанк».
		04.06.2021 справу знято з розгляду до 11-00 год. 24.06.2021, у зв`язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті.
		В підготовчому засіданні 24.06.2021 відкладено розгляд справи на 12-00 год. 05.08.2021, та направлено до МЗС України запит для з`ясування згоди дипломатичного представництва РФ на розгляд спору в судах України. 
		05.08.2021 в підготовчому засіданні відкладено розгляд справи на 11-00 год. 03.09.2021, для належного виклику представника відповідача.
		Ухвалою суду від 03.09.2021 відкладено розгляду справи на 11-00 год. 29.10.2021, у зв`язку з неявкою сторін.
		29.10.2021 справу знято з розгляду до 11-00 год. 06.12.2021, у зв`язку з зайнятістю судді в іншому процесі.
		Ухвалою суду від 06.12.2021 відкладено розгляду справи на 12-00 год. 18.01.2022, у зв`язку з неявкою сторін.
		18.01.2022 справу знято з розгляду до 11-00 год. 28.02.2022, у зв`язку з зайнятістю судді в іншому провадженні.
		Ухвалою суду від 28.02.2022 відкладено підготовче засідання справи на 11-00 год. 19.04.2022, за клопотанням представника відповідача АТ «Сбербанк», правонаступником якого є АТ «Міжнародний резервний банк» Ковриженко С.О. про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з вторгненням військ РФ на територію України та запровадженням військового стан.
		19.02.2022 залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб до участі у цивільній справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, закрито підготовче провадження по цивільній справі 215/294/21 та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 12-00 год. 08.06.2022.
		Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.
		 
		Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. 
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 09.12.1997, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Тернівської районної Ради народних депутатів міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис № 707, 11.10.1997 народилася Тітенко Л.В., у відомостях про батьків зазначено: мати Тітенко Я.В., батько  Тітенко В.О. (а.с. 15).
		25-29 серпня 2014 року помер Тітенко В.О., що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 18.09.2014 Тернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1137, що також підтверджується довідкою про причину смерті від 17.09.2014 (а.с. 17, 18).
		Згідно повідомлення за вих№15 від 17.09.2014 Жовтнево-Тернівському районному військовому комісару м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, сповіщення Тітенко Т.В., яка проживає: м. Кривий Ріг, вул. Косигіна, 16/84, про те, що її син, стрілець-помічник гранатометника 1 відділення охорони 2 взводу охорони 2 роти охорони військової частини ПП В2603, старший сержант, який проходив службу за призовом, Тітенко В.О., 18.01.1974 року народження, призваний на військову службу 18.05.2014, виконуючи бойове завдання в зоні АТО у Донецькій області, вірний військовій присязі, загинув 29.08.2014 (а.с. 16). 
		Відповідно до Витягу з протоколу № 3341 від 27.11.2018 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, травма: розтрощення декількох ділянок тіла, ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків старшого сержанта Тітенка В.О., 1974 року народження, травма та причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини (а.с. 19).
		Судом не було відхилено жодного доказу наданого позивачем.
		 
		Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
		Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Так, судом встановлено, що у Тітенко Л.В., 11.10.1997 року народження, 25-29 серпня 2014 року помер батько  Тітенко В.О., який був старшим сержантом, та згідно наказу командира військової частини ПП В2603 № 29 від 07.06.2014, в складі в/ч ПП В2603, призваний на військову службу 18.05.2014, виконуючи бойове завдання в зоні АТО у Донецькій області, травма і причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджується згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 09.12.1997, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 18.09.2014 Тернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1137, довідкою про причину смерті від 17.09.2014, повідомленням за вих№15 від 17.09.2014 Жовтнево-Тернівському районному військовому комісару м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, та Витягом з протоколу № 3341 від 27.11.2018 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (а.с. 15-19).
		Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2014 року схвалено текст «Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», з якої вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування на території України Чорноморського флоту Російської Федерації від 28.05.1997 року, для блокування українських військових частин.
		Згідно ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VІІ від 15.04.2014 із змінами і доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» №685-VІІІ від 15.09.2015, Автономна Республіка Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України із зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20.02.2014.
		Незаконно анексувавши Автономну Республіку Крим Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення Донецької народної республіки (07.04.2014) та Луганської народної республіки (27.04.2014).
		Згідно з постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» №337-VIII від 21.04.2015, зазначені події на сході України відбувалися за певним сценарієм.
		Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької областей, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.
		Масові вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації почалися 23.08.2014.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» №1932-ХІІ від 06.12.1991, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		За наслідками збройної агресії Російської Федерації, постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» №254-VІІІ від 17.03.2015 визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей , запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		В абзаці 2 постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій ДНР та ЛНР, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» №145-VІІІ від 04.02.2015, зазначено, що з 20.02.2014 проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки.
		Також, постановою Верховної Ради України №129-VIII від 27.01.2015 затверджено звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій.
		Аналізуючи наведені обставини, суд вважає, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації відносно України, що є загальновідомим фактом, а тому не підлягає доказуванню, також і за нормами ч.3 ст.82 ЦПК України, стала окупація частини території України, в тому числі частини Донецької області, де загинув батько позивача.
		Згідно ч.2 ст.2 ЦК України, учасниками цивільних відносин є, зокрема, і іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
		Відповідно до ч.9 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст.8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Згідно з ст.23 цього Кодексу, моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із душевними стражданнями, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Як зазначається у ст.ст.1167, 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		На час розгляду справи, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
		Наведені дії РФ вчиняє з 2014 року та продовжує станом на момент постановлення цього рішення. Отже, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
		Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Преамбулою Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» встановлено, що Верховна Рада України, виходячи з того, що відповідно до пунктів «а», «Ь», «с», «б» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року застосування Російською Федерацією збройної сили проти України становить злочин збройної агресії та грубо порушує Меморандум про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року та Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 року; констатуючи, що у світлі положень IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року, одним із наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України стала тимчасова окупація частини території України; беручи до уваги, що Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації; відзначаючи, що дії Російської Федерації на території окремих районів Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя грубо порушують принципи та норми міжнародного права, зокрема шляхом: систематичного недодержання режиму припинення вогню та продовження обстрілів цивільних об`єктів та інфраструктури, що спричиняють численні жертви серед цивільного населення, військовослужбовців Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; приймає цей Закон, що має на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.
		Російська Федерація припинила бути членом Ради Європи у контексті процедури, розпочатої відповідно до статті 8 Статуту Ради Європи. Відповідна Резолюція Ради Європи CM/Res(2022)2 про припинення членства РФ у Раді Європи, прийнята Комітетом Міністрів 16 березня 2022 року. Комітет Міністрів Ради Європи констатував, що агресія РФ проти України є серйозним порушенням РФ своїх зобов`язань за статтею 3 Статуту Ради Європи.
		Суд врахував, що у справі, позивач звернулася до суду з позовом до РФ про відшкодування шкоди, завданої їй, у зв`язку із загибеллю її батька внаслідок збройної агресії РФ на території України.
		У цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю у результаті збройної агресії РФ) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ.
		У таких висновках Верховний Суд керується тим, що дії іноземної держави вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну.
		Викладений висновок зазначений у постанові Верховного Суду України по справі № 308/9708/19 (провадження №61-18782св21) від 14.04.2022.
		Таким чином, порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум (п.1, 2), Заключний акт наради по безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975, договори укладені між Україною та Російською Федерацією, в тому числі про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст.2 Статуту ООН, а тому, на переконання суду, є державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
		Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач не висловив заперечень щодо набуття процесуального статусу відповідача в справі, не відповівши на звернення Міністерства закордонних справ України, ініційованого судом.
		Тобто, своїми діями відповідач надав мовчазну згоду на участь у справі, як це передбачено Законом України «Про міжнародне приватне право», та узгоджується з позицією В верховного Суду, висловленою в постанові від 01 вересня 2021 року у справі № 754/10080/19 (провадження № 61-584св21), яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.
		Оскільки смерть Тітенка В.О. сталася внаслідок збройної агресії Російської Федерації, суд вважає, що саме на відповідача Російської Федерації покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду позивачу. 
		Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні Нечипорук та Йонкало проти України № 42310/04 від 21.04.2011 року, роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
		При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує характер і тривалість моральних страждань позивача Тітенко Л.В., яка втратила батька в неповнолітньому віці, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, яка назавжди втратила турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність.
		Так, врахувавши всі вищевикладені обставини справи, суд вважає необхідним, позов задовольнити частково та стягнути з відповідача Російської Федерації на користь позивача 1015000 грн. моральної шкоди, вважаючи суму, що є справедливою компенсацією з агресора - Російської Федерації на користь доньки загиблого.
		Щодо позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» моральної шкоди суд вважає необхідним відмовити, оскільки позивачем не надано доказів, якими саме діями Банку було завдано шкоду позивачу, та які права позивача Банк порушив, тому правові підстави для стягнення моральної шкоди з Банку відсутні. 
		Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог в рівних частках.
		Згідно пункту 22 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
		Таким чином, враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, він стягується з відповідача Російської Федерації в дохід держави в розмірі 10150,00 грн.
		На підставі викладеного, ст.27 Конституції України, ст.ст.2, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, ст.ст.2, 23, 1167, 1168 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 19, 76, 77, 80, 81, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Російської Федерації, в особі Посольства Російської Федерації в Україні, Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення моральної шкоди  задовольнити частково. 
		Стягнути державиРосійської Федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1015000 (один мільйон п`ятнадцять тисяч) грн.
		Стягнути з Російської Федерації на користь держави 10150,00 грн. судового збору.
		В іншій частині позову  відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцевих положень» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
		Повний текст судового рішення складено та підписано 08червня 2022 року.
		 
		Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: 50047, м.Кривий Ріг, вул. С.Колачевського, 32/37.
		Відповідач: Російська Федерація, в особі Посольства Російської Федерації в Україні, місцезнаходження за адресою: 03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 27.
		Відповідач: Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк», код ЄДРПОУ 25959784, місцезнаходження за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46.
		Третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, місцезнаходження за адресою: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...