Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 577/5482/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2022.
Дата набрання законної сили: 01.06.2022
Номер судового провадження: 61-13591ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова          
		Іменем України
		 
		01 червня 2022 року                    
		м. Київ
		 
		справа № 577/5482/19
		провадження № 61-13591св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі - Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс»,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на постанову Сумського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Собини О. І. , Ткачук С. С.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (далі - ПРАТ «Європейський страховий альянс») про відшкодування шкоди.  
		В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 20 серпня 2016 року близько 22:00 год. по вул. Пушкіна в м. Конотоп сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля «ВАЗ 211040» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та велосипедиста ОСОБА_1 , внаслідок якої вона отримала тяжкі тілесні ушкодження.
		Постановою слідчого СВ Конотопського ВП ГУНП від 24 квітня 2017 року кримінальне провадження №12016200080001656 від 21 серпня 2016 року закрито за відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
		У зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ 211040», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПРАТ «Європейський страховий альянс», згідно полісу № АІ/8748708, ОСОБА_1 звернулася до страховика по виплату страхового відшкодування, оскільки внаслідок ДТП нею понесені витрати на лікування та реабілітацію більше ніж на 200 000 грн, а також встановлено першу групу інвалідності.
		Листом за вих. №2447/13 від 27 липня 2018 року відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування з підстав відсутності цивільно-правової відповідальності, оскільки не встановлена вина страхувальника у ДТП, а відтак не настав страховий випадок.
		Не погоджуючись з такою позицією позивач, з посиланням на норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), статті 1187, 1193, 1167 ЦК України, звернулася до суду з вимогами про стягнення страхового відшкодування в межах ліміту відшкодування шкоди, завданої життю і здоров`ю, встановленого полісом № АІ/8748708.
		ОСОБА_1 просила стягнути з ПРАТ «Європейський страховий альянс» на її користь страхове відшкодування в розмірі 100 000,00 грн, яке складається з понесених витрат на лікування та реабілітацію, шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності, та моральної шкоди.  
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 травня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 
		Суд виходив із того, що оскільки ОСОБА_1 у визначений законодавцем трирічний строк із заявою про виплату страхового відшкодування до страховика не зверталася, а до суду позов подала лише через три роки та три місяці після настання страхового випадку, то у задоволенні вимог слід відмовити внаслідок пропущення зазначеного строку.
		У порушення статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 
		ОСОБА_1 звернулася до страховика не із заявою певного зразку про отримання страхового відшкодування, а з повідомленням про страховий випадок лише 11 липня 2018 року, майже через рік після повідомлення страхувальника та нагадування страховика (т. 2 а. с. 14), а не протягом визначених 30 днів.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Сумського апеляційного суду від 12 серпня 2020 рокурішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 травня 2020 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. 
		Стягнуто з ПРАТ «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 100 000 грн, що складається з відшкодування шкоди, завданої здоров`ю, та шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності у розмірі 97 000 грн, моральної шкоди у розмірі 3 000 грн.
		Стягнуто з ПРАТ «Європейський страховий альянс» на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 1 000 грн та за апеляційний розгляд справи в сумі 1 500 грн.
		Суд виходив із того, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що ОСОБА_1 у визначений законом трирічний строк із заявою про виплату страхового відшкодування до страховика не зверталася, хоча і звернулась до страховика з повідомленням про страхову подію 11 липня 
		2018 року, суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що підставою для звернення до суду з цим позовом стала відмова страхової компанії у виплаті їй страхового відшкодування, викладена в листі від 27 липня 2018 року (т. 1 а. с. 131), в якому йдеться про те, що згідно пункту 32.1 статті 32 Закону № 1961-IV страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.
		Cуд не надав належної оцінки зверненню позивачки до відповідача 11 липня 2018 року з повідомленням про подію, в результаті якої її здоров`ю була заподіяна шкода. При цьому ОСОБА_1 у пункті 8 повідомлення вказала про очікуваний розмір шкоди у сумі 100 000 грн (т. 1 а. с. 129). Проте матеріали справи не містять доказів того, що страхова компанія виконала свій обов`язок, передбачений пунктом 34.1 статті 34 Закону № 1961-IV, щодо розслідування заяви потерпілої від 11 липня 2019 року, у тому числі, здійснення запитів для отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
		Крім того ДТП, що сталася 20 серпня 2016 року у м. Конотоп Сумської області за участі сторін, у розумінні статті 6 Закону № 1961-IV є страховим випадком, внаслідок якої настала цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну здоров`ю потерпілого, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо наявності умислу потерпілої у скоєнні ДТП. Тому обставина, що під час кримінального провадження за №12016200080001656 в діях ОСОБА_1 встановлені порушення вимог пунктів 10.1, 11.3, 6.2, 6.6.а, 1.2 Правил дорожнього руху України, не може бути підставою для звільнення страхувальника від цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої позивачу внаслідок ушкодження її здоров`я, та морального відшкодування внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Надаючи оцінку визначеному позивачем розміру майнової шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, колегія суддів враховує докази щодо наявності матеріальних витрат ОСОБА_1 на оплату лікування та реабілітацію відповідно до медичних призначень у відповідних закладах охорони здоров`я, право позивача на отримання відшкодування за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності у разі встановлення I групи інвалідності, доведеності обставини завдання їй внаслідок ДТП моральних страждань, зумовлених емоційними переживаннями з приводу отримання тілесних ушкоджень, а також те, що заявлена до стягнення сума страхового відшкодування у розмірі 100 000 грн знаходиться у межах ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, визначеному умовами полісу за № АІ8748708.
		Аргументи учасників справи
		У вересні 2020 року ПРАТ «Європейський страховий альянс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
		Касаційна скарга мотивована тим, що Сумським апеляційним судом порушено статтю 263 ЦПК України: неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, що згідно ЦПК України є підставою для скасування вище зазначеної постанови Чернігівського апеляційного суду.
		ОСОБА_1 не зверталась до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, документів на підтвердження своїх вимог не надавала. Натомість звернулася до суду із позовною заявою від 21 листопада 2019 року через 3 роки і 3 місяці з дати ДТП (20 серпня 2016 року). За результатами розгляду позовної заяви про виплату страхового відшкодування відповідач прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування відповідно до пунктів 37.1.4, 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV, про що й повідомив листом ОСОБА_1 від 23 грудня 2019 року №5713/13.
		Позивач не подала заяву про страхове відшкодування безпосередньо відповідачу або, звернувшись з заявою до суду, ні протягом 30 днів з дня подання ним повідомлення, ані протягом трьох років з моменту ДТП, як правильно встановлено судом першої інстанції.
		ОСОБА_1 подала до відповідача лише повідомлення від 16 липня 2018 року, подання якого теж передбачене спеціальним Законом, однак не є підставою для прийняття рішення страховою компанією та здійснення виплати страхового відшкодування. Крім того, повідомлення взагалі не містить майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості, що її підтверджують, інших обов`язкових документів, передбачених Законом, а також інформації про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих. Форма і зміст поданого позивачем повідомлення ніяк не можна розцінювати як заява про страхове відшкодування, оскільки воно не містить обов`язкової інформації та підтверджуючих документів для здійснення виплати страхового відшкодування.
		Тому необґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції, що надання лише одного повідомлення про ДТП без обов`язкових документів та інформації зобов`язує страхову компанію прийняти рішення щодо виплати страхового відшкодування.
		Крім того, недоречним є посилання Сумського апеляційного суду на лист відповідача від 27 липня 2018 року, надісланий за результатами розгляду повідомлення та постанови про закриття кримінального провадження і яке не містило рішення страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування.
		03 жовтня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 753/5293/16-ц дійшла висновку, що відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону 
		№ 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. При цьому зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV строк є присічним і поновленню не підлягає. Такий правовий висновок щодо застосування норм права висловлений Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19) та Верховним Судом в постановах від 21 березня 2019 року у справі № 758/16132/16-ц (провадження № 61-30263св18), від 
		01 липня 2019 року у справі № 513/1275/14-ц (провадження № 61-22420св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 748/1893/18 (провадження № 61-11557св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 556/752/18 (провадження № 61-11532св19).
		У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржене судове рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення. 
		Вказує, що невизнання страховою компанією даної ДТП страховим випадком і, як наслідок, відмова у виплаті страхового відшкодування повністю нівелювала доцільність подання ОСОБА_1 страховій компанії будь-яких інших документів, оскільки страховик вже прийняв рішення щодо цього випадку. Підставою звернення позивача до суду з позовом стала відмова страхової компанії у виплаті їй страхового відшкодування, викладена в листі від 27 липня 2018 року, в якому йдеться про те, що згідно пункту 32.1 статті Закону № 1961-IV страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.
		Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану здоров`ю або життю фізичній особі внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, настає без вини.
		Тому апеляційний суд правильно оцінив надані докази, обставини справи, а також правильно застосував норми матеріального права і прийняв обґрунтоване та законне рішення, яке не підлягає скасуванню.
		Рух справи
		Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
		В ухвалі зазначено, що результат аналізу змісту касаційної скарги свідчить, що касаційна скарга може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню. 
		Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 753/5293/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15, у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі № 233/6322/15-ц, від 20 лютого 2019 року у справі № 201/8286/16-ц, від 
		21 березня 2019 року у справі № 758/16132/16, від 01 липня 2019 року у справі № 513/1275/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 545/3666/16-ц, від 
		05 лютого 2020 року у справі № 748/1893/18, від 22 квітня 2020 року у справі 
		№ 556/752/18).
		Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини 
		Суди встановили, що 20 серпня 2016 року близько 22:00 год. по вул. Пушкіна в м. Конотоп Сумської області сталася ДТП за участю ОСОБА_2 , який керував автомобілем ВАЗ 211040, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та ОСОБА_1 , яка керувала велосипедом.
		Внаслідок ДТП позивач отримала тяжкі тілесні ушкодження.
		Зазначені обставини підтверджуються постановою слідчого СВ Конотопського ВП ГУНП від 24 квітня 2017 року, якою кримінальне провадження №12016200080001656 було закрито за відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України (т. 1 а. с. 8-11).
		Відповідно до полісу за № АІ8748708 станом на 20 серпня 2016 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника транспортного засобу ВАЗ 211040, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПРАТ «Європейський страховий альянс», згідно якого страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 100 000 грн, за шкоду заподіяну майну - 50 000 грн, франшиза - 500 грн (т. 1 
		а. с. 19, 120).
		22 серпня 2016 року страхувальник ОСОБА_2 звернувся до вказаної страхової компанії з повідомленням про ДТП, яка сталася 20 серпня 2016 року 
		у м. Конотоп Сумської області, в якому також вказував на обставини ДТП (т. 1 
		а. с. 121).
		12 травня 2017 року ПРАТ «Європейський страховий альянс» електронним листом повідомляла ОСОБА_1 про необхідність заповнення та підписання заяви стосовно ДТП, яка сталася за її участі, яку необхідно вислати за адресою: АДРЕСА_1 , вказавши про необхідний список документів (т. 2 а. с. 14).
		ОСОБА_1 11 липня 2018 року звернулася до ПРАТ «Європейський страховий альянс» з повідомленням про ДТП, в результаті якої її здоров`ю була заподіяна шкода, вказавши у п. 8 повідомлення про очікуваний розмір шкоди у сумі 
		100 000 грн (т. 1 а. с. 129).
		Листом від 27 липня 2018 року ПРАТ «Європейський страховий альянс» повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для здійснення страхової виплати. При цьому, страховик зазначив, що відповідно до статті 6 Закону 
		№ 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до постанови слідчих органів кримінальне провадження №12016200080001656 було закрито за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення. У вказаній постанові зазначено, що в діях заявника ОСОБА_1 вбачаються порушення вимог п. п. 10.1, 11.3, 6.2, 6.6.а, 1.2 Правил дорожнього руху України. Ураховуючи викладені обставини, страховик вважав, що згідно пунктом 32.1 статті 32 Закону № 1961-IV не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону (т. 1 а. с. 131).
		Позивач надала виписки із медичних карт, листки лікарських призначень, довідку МСЕК від 20 грудня 2017 року про встановленню їй першої групи інвалідності, відповідно до якої вона потребує постійного стороннього догляду, довідки про проходження реабілітації, рахунки на оплату медичних послуг, товарні чеки та квитанції про оплату медичних послу та препаратів (а. с. 12-81).
		Під час лікування та реабілітації ОСОБА_1 понесла витрати в розмірі 
		284 960,00 грн.
		Позиція Верховного Суду
		В пункті 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV зазначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону № 1961-IV).
		У пунктах 24.1-24.3 статті 24 Закону № 1961-IV передбачено, що у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.
		Відповідно до статті 261 Закону № 1961-IV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.
		Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
		Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
		Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
		Відповідно до статей 1166, 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. 
		Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п?ята статті 1187 ЦК України).
		Отже, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
		Апеляційний суд встановив, що матеріали справи не містять доказів щодо наявності умислу потерпілої у скоєнні ДТП, що сталася 20 серпня 2016 року за участі сторін, тому зробив правильний висновок, що вказана ДТП є страховим випадком у розумінні статті 6 Закону № 1961-IV, внаслідок якої настала цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну здоров`ю позивача. 
		Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі 
		№ 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що «у страховика (МТСБУ) обов`язок здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату) не виникає і тоді, коли має місце неналежна поведінка й з боку потерпілого, а саме: невиконання обов`язків, визначених Законом № 1961-IV, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди (підпункт 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV); неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту ДТП, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років з моменту ДТП, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV). Отже, закон з огляду на принцип добросовісності визначає, що якщо потерпілий недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої йому під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, не виконує покладені на нього Законом № 1961-IV обов`язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки. Аналізуючи зазначені норми законодавства, слід дійти висновку, що законодавство у страхових правовідносинах передбачає здійснення прав та обов?язків з дотриманням принципу добросовісності всіма учасниками цих правовідносин і не дотримання цього принципу може мати наслідком відмову в захисті порушеного права, зокрема в праві на відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці особи взагалі, та звільняє страховика від обов`язку відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці винної особи та потерпілого. Разом з тим у порушення принципу пропорційності законом не встановлено механізму захисту права осіб (поновлення права), які добросовісно виконують покладені на них обов`язки, якщо шкода не відшкодована не з їхньої вини. Тому тлумачення права щодо відшкодування шкоди за наслідками страхового випадку за Законом № 1961-IV, має здійснюватися з огляду на добросовісне виконання зобов`язань та поведінки всіх учасників (добросовісна чи недобросовісна поведінка/дії) та пропорційність інтересів усіх учасників цих правовідносин.
		Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1статті 331 Закону № 1961-IV). Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження 
		№ 12-104гс18)). В іншій постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено висновок, що зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону 
		№ 1961-IV річний строк є преклюзивним і поновленню не підлягає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19). Поняття «преклюзивні строки» здійснення регулятивного суб`єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи).
		Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності. Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України). Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.». 
		Суди встановили, що 22 серпня 2016 року страхувальник ОСОБА_2 звернувся до страховика з повідомленням про ДТП, яка сталася 20 серпня 2016 року за участі сторін, в якому вказував на обставини ДТП; кримінальне провадження щодо водія ОСОБА_2 закрито 24 квітня 2017 року; позивач 11 липня 2018 року звернулася до страховика з повідомленням про ДТП, внаслідок якої отримала тяжкі тілесні ушкодження, вказавши у п. 8 повідомлення про очікуваний розмір шкоди у сумі 100 000 грн; листом від 27 липня 2018 року відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для здійснення страхової виплати з тих підстав, що згідно пунктом 32.1 статті 32 Закону № 1961-IV він не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.
		За таких обставин апеляційний суд зробив правильний висновок, що позивач звернулась до відповідача із заявою про страхове відшкодування; відсутні обставини, що вказують на неможливість страховика встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; позивач надала докази витрат на лікування та реабілітацію понад розмір страхової виплати, тобто поведінка потерпілої особи є добросовісною, у зв?язку з чим обґрунтовано позов ОСОБА_1 задовольнив.
		Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що форма і зміст поданого позивачем повідомлення від 11 липня 2018 року не можна розцінювати як заява про страхове відшкодування, яке не містило обов`язкової інформації та підтверджуючих документів для здійснення виплати страхового відшкодування, оскільки у статті 37 Закону № 1961-IV втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками, і апеляційний суд встановив, що відповідач не вчинив дій щодо розслідування вказаної заяви потерпілої, у тому числі здійснення запитів для отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
		Не можна визнати обґрунтованим і доводи касаційної скарги, що ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою про виплату страхового відшкодування 21 листопада 2019 року, тобто через 3 роки і 3 місяці з дати ДТП, за результатами розгляду якої  відповідач прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування відповідно до пунктів 37.1.4, 37.1 статті 37 Закону 
		№ 1961-IV, про що й повідомив листом ОСОБА_1 від 23 грудня 2019 року №5713/13, оскільки до суду позивач звернулась у зв?язку з відмовою у виплаті страхового відшкодування листом відповідача від 27 липня 2018 року, який не вважав вказану ДТП страховим випадком.
		Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі 
		№ 147/66/17 (провадження № 14-95цс20), не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржене судове рішення - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
		Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» залишити без задоволення.
		Постанову Сумського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                           В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                     Н. О. Антоненко
		 
		І. О. Дундар
		 
		                                                                                              Є. В. Краснощоков
		 
		М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...