Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 170/794/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2022.
Дата набрання законної сили: 07.06.2022
Номер судового провадження: 51-311км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020035210000038

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України 
		7 червня 2022 року
		м. Київ
		справа № 170/794/20
		провадження № 51-311 км 22
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: 
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		а також в режимі відеоконференції:
		засудженого  ОСОБА_6 ,
		захисників   ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		потерпілих  ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		представника потерпілих  адвоката ОСОБА_11 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу Волинського апеляційного суду 
		від 23 листопада 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020035210000038, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 171 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		 
		Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Шацького районного суду Волинської області від 15 липня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 171 КК до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. 
		Ухвалою Волинського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року вирок місцевого суду щодо засудженого ОСОБА_6 залишено без змін.
		Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, 8 травня 2019 року близько 21 години, перебуваючи в приміщенні конференц-залу відпочинкового комплексу «Ле-Марк», що в с. Світязь, вул. Жовтнева, 111-Д Шацького району Волинської області, умисно, протиправно, з метою перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, вимагав у оператора ДП ТРК «Аверс» ОСОБА_12 припинити відеозйомку сюжету та в подальшому, розуміючи, що оператор не виконає його вимогу, намагався руками вибити в нього з рук цифрову відеокамеру марки PanasonicAG-UX180, s/n:       НОМЕР_1 , на яку проводилась відеозйомка сюжету. Крім того, ОСОБА_6 , перебуваючи на території відпочинкового комплексу «Ле-Марк», за тією ж адресою, застосовуючи фізичну силу відносно ОСОБА_9 , перешкоджав її законній журналістській діяльності та зірвав із її шиї посвідчення журналіста. Після цього ОСОБА_6 з метою припинення відеозйомки сюжету оператором ДП ТРК «Аверс» ОСОБА_12 підійшов до останнього та, застосовуючи силу відносно нього, виштовхав його з території відпочинкового комплексу, після чого повернувшись на територію відпочинкового комплексу «Ле-Марк», застосовуючи фізичну силу та шарпаючи за одяг, виштовхав за територію комплексу журналіста ОСОБА_10 . У подальшому ОСОБА_6 з метою припинення відеозйомки сюжету оператором ДП ТРК «Аверс» ОСОБА_12 , котрий знаходився на дорозі по вул. Жовтнева в с. Світязь Шацького району, зокрема, навпроти відпочинкового комплексу «Ле-Марк», підійшов до останнього та, шарпаючи його за одяг, намагався вирвати в нього з рук відеокамеру.
		 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 просять скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Як зазначають захисники, суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про те, що флеш накопичувач був наданий стороні обвинувачення ДПТРК «Аверс» у добровільному порядку, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 199 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК), не звернув уваги, що ДП ТРК «Аверс» не є стороною кримінального провадження, у зв`язку з чим, на думку захисників, збирання доказів відбулось з порушенням вимог ст. 93 КПК. Крім того, зазначають, що досліджені судом уривки відеозапису не є документом у розумінні ст. 99 КПК. Також вказують на те, що сторона захисту в поданих апеляційних скаргах посилалась на показання допитаних у якості свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які спростували показання потерпілих та підтвердили показання засудженого ОСОБА_6 , однак суд апеляційної інстанції не зазначив підстав, на яких апеляційну скаргу в цій частині визнав необґрунтованою. Крім того, вказують, що суд апеляційної інстанції, пославшись на наявну в матеріалах провадження завірену адвокатом ОСОБА_15 копію редакційного завдання від 8 травня 2019 року, не звернув уваги, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які повноваження адвоката ОСОБА_15 , оскільки інтереси потерпілих представляв інший адвокат  ОСОБА_11 . Також зазначають, що ОСОБА_6 не мав жодного відношення до редакційного завдання. При цьому стверджують, що стороною обвинувачення не було надано даних, що повноваження журналістських дій дозволяли проводити відеофіксацію ОСОБА_6 як фізичної особи. На думку захисників, судом було безпідставно визнано допустимим доказом ухвалу слідчого судді Шацького районного суду Волинської області від 7 травня 2020 року у кримінальному провадженні № 12019030210000073, а також зазначають про те, що у кримінальному провадженні № 12020035210000038 не було здійснено повідомлення про підозру будь-якій особі.
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		Захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та засуджений ОСОБА_6 підтримали вимоги касаційної скарги та просили її задовольнити.
		Представник потерпілих  адвокат ОСОБА_11 та потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 заперечували щодо касаційної скарги та просили залишити її без задоволення.
		Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
		 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , представника потерпілих  адвоката ОСОБА_11 , потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та прокурора ОСОБА_5 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга захисників не підлягає задоволенню на таких підставах.
		Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
		При цьому відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412414 цього Кодексу.
		Зі змісту касаційної скарги захисників  ОСОБА_7 , ОСОБА_8  вбачається, що вони не погоджуються із встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку. 
		При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
		Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які було безпосередньо досліджено, а також оцінено за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК. 
		Так, обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_6 в умисному перешкоджанні здійсненню журналістом законної професійної діяльності, суд у вироку послався у тому числі й на показання самого ОСОБА_6 , котрий хоча свою вину і не визнав, проте не заперечував своєї присутності 8 травня 2019 року в ресторані «Ле-Марк» в с. Світязь на святкуванні дня народження, а також виниклого із потерпілими конфлікту, який, як він вважає, розпочався через те, що його продовжували знімати як на камеру, так і на телефон, і при цьому журналісти та оператор не повідомили про свою професійну приналежність та мету візиту.
		Показання обвинуваченогоОСОБА_6 про відсутність у його діях складу кримінального проступку суд всебічно та повно дослідив і з наведенням відповідних мотивів обґрунтовано визнав їх такими, що суперечать встановленим обставинам.
		При цьому суд послався у вироку на показання потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , котрі пояснили, що в рамках редакційного завдання в статусі двох журналістів та оператора приїхали до ресторану «Ле-Марк», щоб взяти інтерв`ю у ОСОБА_16 та зняти відеосюжет, де митники, які напередодні пропустили, не виявивши для митного оформлення каміння бурштину, святкували день народження. Шляхом вільного доступу увійшли до приміщення ресторану, хотіли привітатись із ОСОБА_17 , проте ОСОБА_6 їх вивів із залу попід руки. Після цього вони вийшли в інший зал і спілкувались з ОСОБА_18 , але оскільки їхнім завданням було поспілкуватися з ОСОБА_17 , то вони, вийшовши на вулицю, почали рухатись у бік банкетної зали, де святкували митники, проте до ОСОБА_9 підбіг ОСОБА_6 та почав чинити їй у цьому перешкоди, намагався вирвати мобільний телефон, із шиї зірвав посвідчення журналіста та виштовхав їх усіх за ворота. Наміру знімати ОСОБА_6 ніхто не мав, в поле зору відеокамери він потрапив лише через свої неправомірні дії.
		Судом покладено в основу вироку і дані, що містились у повідомленнях про злочин, який мав місце 8 травня 2019 року близько 21 години в с. Світязь на території комплексу «Ле-Марк».
		Крім того, судом досліджено та наведено у вироку дані, зазначені у наказах №№82, 92, 11 про прийом на роботу ДП ТРК «Аверс» ОСОБА_12  на посаду телеоператора, ОСОБА_10 та ОСОБА_9  на посади журналістів.
		У вироку суд послався й на дані редакційного завдання від 8 травня 2019 року, згідно з якими знімальну групу в складі журналістів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та телеоператора ОСОБА_12 , водія ОСОБА_19 , відряджено в с. Світязь Шацького району з метою збирання інформації та відеоматеріалу для створення сюжету з приводу затриманої на початку травня 2019 року на території польського кордону партії бурштину, яку не виявили під час перетину кордону українські митники.
		При цьому наявна в матеріалах провадження завірена представником 
		ДП ТРК «Аверс» ОСОБА_15 копія редакційного завдання від 8 травня 2019року за підписом директора ДПТРК «Аверс», яка за своїм змістом містить найменування, дату, склад знімальної групи журналістів, мету, завдання та адресу, була долучена до матеріалів кримінального провадження за клопотанням прокурора, зокрема, як один із документів, що згідно з переліком були виділені з кримінального провадження № 12019030210000073 на підставі постанови прокурора ОСОБА_20 про виділення матеріалів досудового розслідування 
		від 7 вересня 2020 року, та яка належним чином була завірена прокурором.
		Крім того, судом досліджено та наведено у вироку дані протоколу обшуку 
		від 9 травня 2019 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 9 травня 2019 року, згідно з яким на території ресторанно-готельного комплексу «Ле-Марк» було виявлено та вилучено бейджик журналіста ТРК «Аверс» ОСОБА_21 , бейджик журналіста ТРК «Аверс» ОСОБА_22 , на яких при огляді в судовому засіданні були виявлені пошкодження в області кріплення, та портмоне в обкладинці чорного кольору з документами та речами, серед яких: посвідчення водія ОСОБА_23 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ ОСОБА_23 , банківська картка ОСОБА_23 , які 9 травня 2019 року постановою слідчого визнано речовими доказами та на які на підставі ухвали слідчого судді Шацького районного суду Волинської області від 10 вересня 2019року накладено арешт.
		Суд послався у вироку й на дані протоколу огляду місця події з фототаблицями до нього від 8 травня 2019 року, згідно з якими проїзд та виїзд на територію закладу «Ле-Марк» здійснюється у вільному доступі та відсутні будь-які вивіски щодо обмеження вільного входу в зали ресторану.
		Також судом наведено у вироку дані, що містились у протоколі огляду від 9 травня 2019 року, згідно з яким було оглянуто відеокамеру марки ПАНАСОНІК, яку визнано речовим доказом та на підставі ухвали слідчого судді Шацького районного суду Волинської областівід 9 травня 2019 року накладено арешт.
		У вироку суд послався й на дані протоколу огляду речового доказу від 10 травня 2019 року, згідно з яким предметом огляду був флеш накопичувач SC/HC class10 4 GBCG04G1745 TRLKA7B024A05, на якому міститься п`ять файлів: 1) 0015.MTS дата створення: 08.05.2019 20:10 тип файлу: Файл "МТS" розмір: 351948 Кб; 2)2019_0508_211146_087А.МОV дата створення: 08.05.2019 21:12 тип файлу: Файл "МОV" розмір: 38440 Кб; 3) МОV_6186.mр4 дата створення: 08.05.2019 21:13 тип файлу: Файл "МР4" розмір: 221711 Кб; 4) NIKON.DSC дата створення: 13.02.2019 10:29 тип файлу: Файл "DSC" розмір: 1 Кб; 5) Побили журналістів.mpg дата створення: 09.05.2019 20:10 тип файлу: МРG відео файл, розмір: 1113259 Кб.
		Крім того, судом досліджено та наведено у вироку показання свідка ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 .
		Отже, дослідивши та оцінивши вказані у вироку докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність  з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції правильно встановив обставини кримінального провадження та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості  ОСОБА_6 у вчиненні умисного перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності.
		Вирок суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК та є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Разом з тим, доводи захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо залишення поза увагою судом апеляційної інстанції показань свідків  ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , котрі, на їх думку, спростували показання потерпілих та підтвердили показання засудженого ОСОБА_6 , є безпідставними.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, зазначені доводи були предметом перевірки судами першої та апеляційної інстанцій.
		Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду котрий, оцінюючи показання допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 та надавши їм належну оцінку, у вироку обґрунтовано зазначив про те, що не бере до уваги їх показання в частині відсутності розпізнавальних знаків, логотипів, бейджиків на потерпілих, які б давали підстави вважати, що дані особи здійснюють журналістську діяльність, коли вони зайшли в банкетну залу, оскільки наявність бейджиків на шиях журналістів було виявлено, коли вони перебували на вулиці закладу «Ле-Марк» і мали намір продовжити спілкування з ОСОБА_17 , що підтверджується відео та показаннями потерпілих. 
		Крім того, суд у вироку вказав на те, що показання свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , котрі стверджували, що не бачили, як ОСОБА_6 виривав мобільний телефон і зривав бейджик в ОСОБА_9 , суд розцінив як такі, що обумовлені дружніми відносинами між свідками та обвинуваченим, які працюють в одній установі, а отже наявність бейджиків на журналістах та операторі з відеокамерою з логотипом «Аверс» після того, як вони вийшли на вулицю і знаходились на території подвір`я « ОСОБА_28 », не викликає жодних сумнівів, що ОСОБА_6 було достовірно відомо, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є журналістами, а ОСОБА_12  оператором, і його дії спрямовані саме на перешкоджання в зніманні сюжету.
		При цьому, суд апеляційної інстанції, перевіряючи зазначені доводи сторони захисту, обґрунтовано зазначив про те, що показання обвинуваченого ОСОБА_6 спростовуються показаннями потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , які обґрунтовано визнав послідовними, чіткими та такими, які об`єктивно відтворюють картину перебігу подій та узгоджуються з іншими наявними у матеріалах кримінального провадження належними та допустимими доказами.
		Необґрунтованими є й доводи захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо недопустимості як доказів уривків відеозапису.
		У поданій касаційній скарзі захисники вказували на те, що оскільки ДП ТРК «Аверс» не є стороною кримінального провадження, збирання доказів відбулося з порушенням вимог ст. 93 КПК, а також про те, що досліджені судом уривки відеозапису не є документами в розумінні ст. 99 КПК.
		Відповідно ж до статей 86, 87 КПКдоказ визнається допустимим, якщо його отримано в порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		За приписами частин 1, 2 ст. 93 КПК, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом як проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, так і витребування та отримання від органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових чи фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
		Згідно з ч. 4 ст. 132 КПК для оцінки потреб досудового розслідування варто враховувати можливість отримати речі й документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, без застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
		Відповідно до ч. 1 ст. 99 КПК документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, й матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні). Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа  його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.
		Як убачається з аудіозапису судового засідання суду першої інстанції від 22 квітня 2021 року, в судовому засіданні під час дослідження доказів у кримінальному провадженні, прокурор ОСОБА_29 подала клопотання про тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 3 вересня 2019 року за № 62019140000000879 щодо ОСОБА_24 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, яке обґрунтувала тим, що в даному кримінальному провадженні міститься додаток до протоколу огляду речового доказу від 10 травня 2019 року, флешнакопичувач SC/HC class10 4 GBCG04G1745 TRLKA7B024A05, запис на якому необхідно дослідити в судовому засіданні, оскільки зазначена інформація є необхідною для дослідження оригіналу речового доказу у даному кримінальному провадженні. Це клопотання судом першої інстанції було задоволено та на підставі ухвали Шацького районного суду Волинської області від 22 квітня 2021 року в ході тимчасового доступу до матеріалів кримінального провадження № 62019140000000879 щодо ОСОБА_24 за ч. 1 ст.125 КК було вилучено оригінал флешнакопичувача SC/HC class 10 4 GB CG04G1745 TRLKA7B024A05, на якому містяться п`ять файлів, які безпосередньо були досліджені в судовому засіданні 18 травня 2021 року.
		При цьому, суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу на те, що при дослідженні судом першої інстанції зазначених відеозаписів сторона захисту не вказувала на жодні ознаки монтажу даного відео, не клопотала про проведення відповідних експертних досліджень даних відео, як і не заявляла таких клопотань під час апеляційного розгляду даного кримінального провадження, у зв`язку з чим, апеляційний суд дійшов обґрунтовано висновку, що збирання доказів, як початковий етап їх формування у даному кримінальному провадженні відбулось з дотриманням приписів кримінального процесуального законодавства.
		Разом з тим, положеннями ст. 93 КПК прямо передбачено можливість збирання доказів стороною обвинувачення шляхом отримання від органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових чи фізичних осіб речей, документів, відомостей.
		Таким чином, надані в суді стороною обвинувачення відеозаписи подій, що мали місце 8 травня 2019 року біля відпочинкового комплексу «Ле-Марк», отримані у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, а тому доводи захисників про їх недопустимість як доказів є неспроможними. 
		Колегія суддів не може погодитися і з доводами захисників  ОСОБА_7 та ОСОБА_8  про безпідставне визнання судом допустимим доказом ухвали слідчого судді Шацького районного суду від 7 травня 2020 року, якою був продовжений строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019030210000073 від 9 травня 2019 року за ч. 1 ст. 171, ч. 1 ст. 186 КК.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, зазначений довід був предметом перевірки судами першої та апеляційної інстанції та не знайшов свого підтвердження.
		Визнаючи зазначений довід безпідставним, суд першої інстанції, з висновком якого обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що ухвала слідчого судді від 7 травня 2020 року, якою строк досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12019030210000073 продовжено на шість місяців, була вручена під підпис стороні захисту в судовому засіданні 18 травня 2021 року і долучена до матеріалів кримінального провадження за клопотанням прокурора.
		Поряд з тим, судом першої інстанцій обґрунтовано визнано неспроможними доводи захисників щодо істотного порушення КПК в частині нездійснення належного повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення після виділення матеріалів кримінального провадження з огляду на те, що повідомлення про підозру здійснюється лише у межах певного кримінального провадження, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції.
		Як убачається з матеріалів провадження, обвинуваченому ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у кримінальному провадженні № 12019030210000073, а в подальшому у цьому ж кримінальному провадженні було продовжено строки досудового розслідування, проведено процесуальні дії і 7 вересня 2020 року матеріали були виділені в окреме провадження за № 1202003521000038 та 11вересня 2020 року вручено обвинувальний акт, який за своїм змістом повністю відповідає підозрі.
		З огляду на положення ст. ст. 276, 278, 279 КПК та з урахуванням того, що законодавцем не передбачено імперативної норми щодо необхідності повідомлення особі про нову підозру або про зміну раніше повідомленої підозри лише за умови виділення матеріалів кримінального провадження в порядку ст.217 КПК, підстав для вручення ОСОБА_6 нового повідомлення про підозру або зміну попередньої в межах виділеного кримінального провадження в органу досудового розслідування не було.
		Здійснюючи апеляційний розгляд, суд апеляційної інстанції відповідно до положень ст. 419 КПК зазначив у мотивувальній частині ухвали короткий зміст вимог апеляційних скарг прокурора у кримінальному провадженні  ОСОБА_29 та захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , перевірив усі викладені в них доводи, надавши вичерпні відповіді, а також зазначив мотиви, з яких виходив при постановленні ухвали, положення закону, якими керувався, та підстави, на яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими.
		Таким чином, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
		Призначене покарання засудженому ОСОБА_6 призначено відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК, за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.
		А тому касаційну скаргу захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 необхідно залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		у х в а л и в:
		Ухвалу Волинського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8  без задоволення. 
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		С у д д і:
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...