Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/14360/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2022.
Дата набрання законної сили: 07.06.2022
Номер судового провадження: 51-5694км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020100030004632

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07 червня 2022 року
		м. Київ
		справа № 754/14360/20
		провадження № 51-5694км21
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 
		захисника ОСОБА_6 ,
		 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз  16 листопада 2015 року вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука за: ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць; звільнений 28 січня 2020 року по відбуттю строку покарання,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
		Вступ
		06 серпня 2020 року засуджений ОСОБА_7 за попередньою змовою із групою осіб, проник до квартири потерпілої, звідки повторно, таємно викрав її майно, чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 
		19770, 67 грн.
		Суд першої інстанції засудив ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. Апеляційний суд, після розгляду апеляційної скарги захисника, вирок районного суду залишив 
		без зміни.
		Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, захисник подав касаційну скаргу в якій, просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи:
		 Про доведеність вини засудженого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушеннях поза розумним сумнівом;
		 Щодо постановлення судових рішень у даному кримінальному провадженні з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що призвело, крім іншого, до порушення права засудженого на захист.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року засуджено ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. 
		06 серпня 2020 року приблизно з 14:15 по 14:45 засуджений ОСОБА_7 за попередньою змовою із групою осіб, шляхом злому замків та пошкодження вхідних дверей, проник до квартири 
		АДРЕСА_2 , звідки повторно таємно викрав майно, яке належить потерпілій, загальною вартістю 19770, 67 грн, спричинивши останній матеріальну шкоду на вказану суму.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року вирок районного суду залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржувані судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		В обґрунтування своїх вимог захисник вказує на неповноту судового розгляду місцевим судом, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
		Так, у своїй касаційній скарзі захисник зазначає, що місцевим та апеляційним судами безпідставно не взято до уваги той факт, що засуджений не мав наміру викрадати майно, яке належить потерпілій ОСОБА_8 та не був ініціатором вчинення кримінального правопорушення, а тому його дії суд безпідставно кваліфікував за ч. 3 ст. 185 КК України.
		Разом з цим, надаючи свою оцінку доказам та фактичним обставинам у даному кримінальному провадженні, захисник наголошує на тому, що в діях засудженого ОСОБА_7 відсутні такі кваліфікуючі ознаки інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 185 КК України яккрадіжка, вчинена повторно, за попередньою змовоюна вчинення даного злочину.
		При цьому захисник вказує на те, що суд першої інстанції при ухваленні свого рішення допустив розбіжності в переліку викраденого у потерпілої майна, що було зазначено в обвинувальному акті, та як результат у судовому рішенні зазначено неточний перелік викрадених речей.
		Також стверджує, що невинуватість ОСОБА_7 підтверджується тим, що витрати на залучення експерта у даному кримінальному провадженні вирішено вироком Деснянського районного суду м. Києва від 28 грудня 2020 року щодо іншої особи. 
		Разом з цим, захисник наполягає на тому, що під час перегляду вироку суду першої інстанції апеляційним судом було порушено право засудженого на захист, оскільки позиція захисника, який на той час здійснював захист, не співпадала з позицією його підзахисного, що залишилось поза увагою суду.
		Крім того, зазначає про невідповідність протоколу автоматизованого розподілу даної судової справи між суддями у суді першої інстанції (т. 1, а. п. 13) та протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів апеляційного суду 
		(т. 2, а .п. 24) відповідному Положенню, що призвело, на думку захисника, до розгляду даного провадження незаконним складом суду.
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу 
		захисника не подавалися.
		У судовому засіданні захисник виступив на підтримку поданої касаційної скарги, а прокурор заперечував проти її задоволення.
		Релевантні джерела права й акти їх застосування
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		У п. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 414 цього Кодексу.
		Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України). 
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Згідно з положеннями п. 2 ч. 3ст. 374 КПК України вирок суду першої інстанції повинен містити, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
		Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених 
		у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства та з урахуванням особливостей, передбачених статтями 404, 405 КПК України.
		Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
		Згідно частини 1 статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		Відповідно до чистини 2 статті 63 Конституції України, підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.
		Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 129 КонституціїУкраїни, основними засадами судочинства є: забезпечення обвинуваченому права на захист.
		Статтею 7 КПК України визначено загальні засади кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься забезпечення права на захист (п. 13 ч. 1 зазначеної норми).
		Положеннями ст. 20 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов`язані роз`яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника. У випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.
		Згідно з приписами ч. 1 ст. 47 КПК України, захисник зобов`язаний використовувати засоби захисту, передбачені КПК України та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з`ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом`якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого.
		Пунктом 1 частини 2 статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» тастатті 8 Правил адвокатської етики, адвокату забороняється використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта та який зобов`язаний виходити з переваги інтересів клієнта.
		Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокату забороняється займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта.
		Мотиви Суду
		Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		У касаційній скарзі захисник порушує питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК України не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку.
		Крім того, згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Отже, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам у касаційній скарзі в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
		 
		Стосовно доводів захисника про відсутність наміру у засудженого вчиняти крадіжку та про те, що ОСОБА_7 не був ініціатором вчинення кримінального правопорушення крадіжку, що підтверджує його невинуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину, то колегія суддів зазначає такі мотиви.
		Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, суд першої інстанції свої висновки про доведеність винуватості засудженого 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 . 
		Вирок відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання свідків, отримані безпосередньо в суді, а саме: свідків оперуповноважених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про те, що 06 серпня 2020 року після 14:00 в ході проведення оперативно-профілактичних заходів на вул. Бальзака в м. Києві, ними було помічено трьох підозрілих осіб, зокрема ОСОБА_7 , які підійшли до під`їзду будинку АДРЕСА_3 за вказаною вище адресою, одягнули маски, рукавички та зайшли до під`їзду, через 40-50 хвилин вийшли з нього. При цьому у 
		ОСОБА_7 в руках був пакет з речами, а у іншої особи ( ОСОБА_13 )  рюкзак. Після їх зупинки працівниками поліції походження речей, які були при них, вони пояснити не могли. В свою чергу, свідок оперуповноважений 
		ОСОБА_9 зайшов до згаданого під`їзду, на одному з поверхів виявив відчинені двері квартири, на яких були пошкоджені замки. Після чого була викликана слідчо-оперативна група, а вказані особи були затримані.
		Разом з цим, судом першої інстанції в основу обвинувального вироку було покладено досліджені письмові докази, зокрема дані: протоколуогляду місцяподії від06 серпня 2020 року, у ходіякого булооглянутоквартируде сталасяподія злочинута виявленопошкодження замків вхідних дверей, розкидані речі, в ході огляду було вилучено 2 сліди фрагментів взуття з коридору, 4 сліди папілярних узорів з кімнати та кухні, паперовий аркуш з фрагментом сліду взуття з підлоги кухні, медична гумова рукавиця з підлоги біля вхідних дверей квартири; протоколузатримання ОСОБА_7 як особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 06 серпня 2020 року, згідно якого у нього було вилучено кеди, в які він був взутий, дві сумки чорного кольору, в яких знаходились викрадені речі, поліетиленові рукавички; протоколузатримання        ОСОБА_13 як особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 06 серпня 2020 року, відповідно до якого у нього було виявлено та вилучено, зокрема три викрутки, ключі, чорний рюкзак, речіпотерпілої; протоколузатримання ОСОБА_14 як особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 06 серпня 2020 року, згідно якого у нього було вилучено, зокрема ключ розвідний, викрутки; висновкуексперта№17-2/1609 від 25 серпня 2020 року, згідно якого на наданих на дослідження вилучених в ході огляду місця події вчинення кримінального правопорушення на внутрішніх поверхнях циліндру врізного замка виявлено сліди дії стороннього предмету, яким він був відімкнений, а саме ключем-шестигранником, із внесеними в його робочу поверхню конструктивними змінами, наданим на дослідження, вилученим в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_13 , на поверхнях частини циліндрового механізму замка виявлено сліди у вигляді потертостей покриття та подряпин; висновку експерта №17-2/1610 від 18 серпня 2020 року, згідно якого один слід взуття, наданий на дослідження, який був вилучений в ході огляду квартири 06 серпня 2020 року, залишений взуттям, яке було вилучено 
		06 серпня 2020 року під час проведення особистого обшуку ОСОБА_7 .
		Таким чином, суд провів оцінку доказів згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення вироку.
		У свою чергу, колегія суддів не вбачає підстав для сумнівіву законностіта обґрунтованості вироку суду першої інстанції, яким визнано винуватим та засуджено ОСОБА_7 за ч. 3 ст.185 КК України.
		Разом з цим, колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 26 ККУкраїни співучастюу кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб`єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення.
		При цьому проста форма співучасті (співвиконавство) передбачає, що декілька осіб, діючи спільно, є безпосередніми виконавцями кримінального правопорушення,суб`єктивна сторона якого охоплюється єдиним умислом. Їхні дії можуть мати різний характер та їхні ролі однакові  вони безпосередньо виконують дії, описані в диспозиції статті Особливої частини КК України як ознаки об`єктивної сторони конкретного складу кримінального правопорушення, у даному випадку  таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднана з проникненням у приміщення. При цьому злочинні наслідки настають у результаті саме сукупної діяльності співвиконавців і є спільними для них.
		Отже, у такому випадку немає розподілу ролей на виконавців, організаторів, підбурювачів і пособників, а тому дії кожного зі співвиконавців кваліфікуються тільки за статтею Особливої частини КК України без посилання на ст. 27 КК України.
		Повертаючись до матеріалів даного кримінального провадження, колегія суддів зазначає те, що суд першої інстанції встановив, що засуджений разом з іншими особами одягнули маски, рукавички та проникли до квартири потерпілої з метою викрадення майна, що підтверджується показаннями свідків допитаних у суді та узгоджуються з сукупністю досліджених судом доказів, зокрема, даними висновку експерта №17-2/1610 від 18 серпня 2020 року, яким встановлено залишення взуттям, яке було вилучено у ОСОБА_7 , сліду в квартирі де було скоєно злочин, який був вилучений в ході огляду даної квартири 06 серпня 
		2020 року безпосередньо після вчинення крадіжки речей з неї, даними протоколу затримання ОСОБА_7 та двох інших осіб від 06 серпня 2020 року, згідно яких у них, зокрема було вилучено речі, що викрадені з квартири потерпілої. Разом з цим, даними інших письмових доказів щодо виявлення слідів дії стороннього предмету, яким був відімкнений замок квартири, що був вилучений в ході проведення особистого обшуку іншої особи ( ОСОБА_13 ).
		Виходячи з встановлених обставин, оцінюючі доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність єдиної спільної мети та узгодженості дій засудженого та інших осіб, що свідчить про їхпопереднюдомовленість і, що вони діяли як співучасники вчиненого кримінального правопорушення та без розподілу ролей.
		Разом з цим, як убачається з матеріалів кримінального провадження, 
		ОСОБА_7 раніше неодноразово судимого, останній раз  16 листопада 
		2015 року вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука за: ч. 3 
		ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 
		4 роки 1 місяць та 28 січня 2020 року звільнений по відбуттю покарання.
		При цьому, слід зазначити, що відповідно до п. 1 примітки до ст. 185 КК України повторним у статтях 185, 186 та 189191 КК України визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 КК України. 
		Ознака повторності відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності або якщо судимість за раніше вчинене кримінальне правопорушення було погашено чи знято в установленому законом порядку, або якщо на момент вчинення нового кримінального правопорушення минули строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за раніше вчинене кримінальне правопорушення.
		З матеріалів кримінального провадження слідує, що ОСОБА_7 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та мав незняту та непогашену судимість в установленому законом порядку, що утворює повторність зі злочином, за яке його засуджено в даному кримінальному провадженні.
		Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого йому пред`явлено обвинувачення.
		З урахуванням наведеного, суд першої інстанції встановив, що засуджений ОСОБА_7 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникнення у житло, вчинене за попередньою змовою групою осіб та дійшов правильного висновку про кваліфікацію його дій за ч. 3 
		ст. 185 КК України. З такими висновками погоджується колегія суддів.
		При цьому той факт, що суд першої інстанції при ухваленні свого рішення допустив розбіжності в переліку викраденого у потерпілої майна, що було зазначено в обвинувальному акті, та як результат у судовому рішенні зазначено неточний перелік викрадених речей, не впливає на висновок суду про доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оскільки кваліфікуюча ознака крадіжки, пов`язана із вартістю викраденого, засудженому не інкримінувалася.
		Також не спростовує винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України твердження захисника про те, що витрати на залучення експерта у даному кримінальному провадженні вирішено вироком Деснянського районного суду м. Києва від 28 грудня 
		2020 року щодо іншої особи.
		Таким чином доводи касаційної скарги захисника в цій частині є безпідставними.
		Щодо доводів касаційної скарги захисника про невідповідність протоколу автоматизованого розподілу даної судової справи між суддями у суді першої інстанції (т. 1, а. п. 13) та протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів апеляційного суду (т. 2, а .п. 24) відповідному Положенню, що призвело, на думку захисника, до розгляду даного провадження незаконним складом суду є необґрунтованими та спростовуються матеріалами даного кримінального провадження, оскільки зазначені протоколи складені у відповідності до Положення про автоматизовану систему документообігу суду,затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30.
		Щодо доводів касаційної скарги захисника про те, що під час перегляду вироку суду першої інстанції апеляційним судом було порушено право засудженого на захист, оскільки позиція захисника, який на той час здійснював захист, не співпадала з позицією його підзахисного, колегія суддів зазначає наступні мотиви.
		Частиною 3 статті 6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника. Право обвинуваченого на захист закріплене у 
		п. 5 ч. 2 ст. 129 Конституції України як одна з основних засад судочинства.
		У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що сумлінне забезпечення здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, є обов`язком держави. Адекватний захист обвинуваченого як у суді першої інстанції, так і в суді вищої інстанції має вирішальне значення для справедливості у системі кримінального судочинства.
		Колегія суддів, під час перевірки матеріалів даного кримінального провадження, зокрема звукозапису судового засідання від 19 жовтня 2021 року встановила, що захисник ОСОБА_15 та засуджений ОСОБА_7 брали участь під час апеляційного розгляду рішення суду першої інстанції, проте будь-яких заяв чи клопотань щодо невиконання або неналежного виконання захисником своїх обов`язків з вищезазначених підстав, чи щодо необхідності надати їм можливість конфіденційного спілкування апеляційному суду повідомлено не було. Крім того, і засуджений, і його захисник висловили свої думки щодо поданої апеляційної скарги сторони захисту, виступивши на її підтримку. 
		При цьому засуджений не подавав заяв чи клопотань про неналежне здійснення його захисту адвокатом ОСОБА_15 , а також не заявляв, що він бажаєзахищати свої права самостійно. 
		Колегія суддів зазначає те, що виходячи зпринципу диспозитивності,втіленого, зокрема, у статті 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. При цьому суд вирішує лише питання, винесені на його розгляд сторонами. Таким чином, сторона, зацікавлена у розгляді та вирішенні певного питання, зобов`язана порушити його перед судом відповідної інстанції і на відповідній стадії кримінального провадження.
		В свою чергу, сторона захисту у поданій апеляційній скарзі не оспорювала винуватість засудженого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а висловлювання засудженого у суді апеляційної інстанції про його невинуватість не свідчить про порушення права засудженого на належний та ефективний захист, оскільки засуджений підтримав подану апеляційну скаргу свого захисника. За таких обставин, апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги захисника, розглянув справу в межах поданої апеляції та своїх повноважень.
		Таким чином, перевіривши матеріали даного кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що об`єктивних даних на підтвердження доводів касаційної скарги захисника про порушення права засудженого на захист через те, що позиція захисника, який на той час здійснював захист, не співпадала з позицією його підзахисного, яке б могло призвести до істотного обмеження прав засудженого ОСОБА_7 , передбачених частиною 3 статті 6 Конвенції, статтею 59 Конституції України, статтею 20 КПК України, у матеріалах кримінального провадження не міститься. Тому доводи касаційної скарги захисника про порушення права засудженого на захист є безпідставними.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		Відповідно дост. 436 КПКУкраїни суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, у разі відсутності підстав передбачених ст. 438 КПК України для його скасування або зміни.
		Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК України, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися при постановленні своїх рішень.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосуваннязакону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для скасування чи зміни судових рішень при перевірці даного кримінального провадження, колегією суддів не встановлено.
		Інші доводи, викладені в касаційній скарзі захисника та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом першої або апеляційної інстанцій при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень.
		Отже, зважаючи на те, кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, колегією суддів не встановлено, то касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 слід залишити без задоволення, а оскаржувані вирок і ухвалу  без зміни. 
		 
		Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
		ухвалив: 
		Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7  без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...