Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 188/427/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.
Надіслано для оприлюднення: 09.06.2022. Зареєстровано: 10.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 14.06.2022.
Дата набрання законної сили: 12.07.2022
Номер судового провадження: 1-кп/188/123/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022130000000127

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 188/427/22
		Провадження № 1-кп/188/123/2022 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 червня 2022 року смт. Петропавлівка 
		 Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1  
		 секретар судового засідання ОСОБА_2 
		кримінальне провадження № 22022130000000127
		 обвинувачений :
		ОСОБА_3  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, народився м. Луганськ Україна раніше не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимий :
		 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 110 та ч. 2 ст. 260 КК України
		за участю:
		прокурор ОСОБА_4 
		обвинувачений ОСОБА_3 
		захисник ОСОБА_5 
		 в підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції
		 ВСТАНОВИВ:
		24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		Упродовж 2013 року, у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальний йровадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на Порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і Збройних Сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для: набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
		Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та Збройних Сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців Збройних Сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та Російської Федерації, створення і фінансування незаконних Збройних формувань та вчинення інших злочинів.
		При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання. 
		З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополь та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС РФ ОСОБА_6 перед Академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним, заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.
		У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та Збройних Сил РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
		Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини XX століття (ОУН УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
		Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополь та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
		Ураховуючи, що територія АР Крим та м, Севастополь мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та Збройних Сил РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації (далі - ЧФ РФ), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ Збройних Сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
		Також, представниками влади і Збройних Сил РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
		У березні -квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації`та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
		В окремих містах та районах Луганської області, всупереч законодавству України, 11 травня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»). 
		З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області, протягом квітня-вересня 2014 року, опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-УШ від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-УІІ від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014 р., припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
		Самопроголошеним Головою «ЛНР» 07 жовтня 2014 року виданий указ № 15, згідно з яким створено незаконне збройне формування так званої «ЛНР» - «Народна міліція». Зокрема, вказане військове формування здійснює збройний опір силам АТО/ООС на території Луганської та Донецької областей і сприяє діяльності окупаційної адміністрації Російської Федерації.
		Вказане формування має організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають важке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію керівництва та кураторів Російської Федерації. 
		До створення «Народної міліції ЛНР» у силовому блоці «ЛНР» з метою виконання його завдань у 2014 році на тимчасово окупованій території Луганської області вже функціонувало раніше утворене за не встановлених досудовим слідством обставин іррегулярне не передбачене законом збройне формування, самоідентифіковане як «4 ОМБР 2 АК НМ ЛНР».
		До кінця весни 2015 року у складі «Народної міліції «ДНР» на основі окремого іррегулярного незаконного збройного формування «Перший полк козачої національної гвардії всевеликого війська донського імені Матвія Платова» не встановленими учасниками «ЛНР» створено структурний підрозділ - не передбачене законом збройне формування «4 ОМБР 2 АК НМ ЛНР» (далі - «4 ОМСКП», місце постійної дислокації: м. Кадіївка Луганської області), якому доручено здійснення залякування цивільного населення та чинення збройного опору силам АТО/ООС, у тому числі й шляхом проведення артилерійських обстрілів на лінії зіткнення (розмежування) та прилеглих до неї територіях у Луганській області. З метою виконання цих завдань у складі «4 ОМСКП» також сформовано стрілецькі та артилерійські підрозділи, до штату яких на постійній основі залучено громадян України та інших держав, радикально налаштованих до чинної державної влади України.
		Оскільки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , будучи обізнаним про незаконність дій співучасників збройних формувань та Російської Федерації на тимчасово окупованій території Луганської області, ідеологічно розділяв такий розвиток подій, то у нього виник злочинний умисел за попередньою змовою з іншими невстановленими учасниками НЗФ «ЛНР», спрямований на здійснення збройного опору силам ООС задля зміни меж території, державного кордону України, всупереч утвердженого Конституцією України порядку, тобто виключення з її складу окремих районів, міст, сіл, селищ Луганської області, у тому числі й у межах, у подальшому ідентифікованих указом Президента України від 07.02.2019 № 32/2019 на підставі факту , тимчасової окупації відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_3 приблизно на початку червня 2014 року знаходячись на тимчасово окупованій території Луганської області, а саме у місті Луганську, добровільно вступив до лав не передбаченого законом збройного формування т.зв. «батальйону патрульної служби МВД «ЛНР» з постійним місцем дислокації в місті Луганську (вул. Гастело, буд. 40) яке є структурною частиною «ЛНР». ОСОБА_3 було призначено на посаду «патрульного інспектора», а також присвоєно звання «молодшого сержанта». Вказаними діями останній взявся до виконання визначених йому в «ЛНР» задач та функцій щодо вчинення збройного опору силам Антитерористичної операції, залученим до неї підрозділам Збройних Сил та правоохоронних органів України, недопущення їх входження на тимчасово окуповану територію Луганської області та її деокупації. На вищевказаній посаді ОСОБА_3 перебував до 20.08.2015 (включно).
		В подальшому, з метою продовження реалізації вищевказаного злочинного умислу, ОСОБА_3 16.10.2015 знаходячись на тимчасово окупованій території Луганської області, а саме у місті Луганську, добровільно вступив до лав не передбаченого законом збройного формування т.зв. «в/ч - 74347» з постійним місцем дислокації в місті Алчевськ, яке є структурною частиною «ЛНР». ОСОБА_3 було призначено на посаду «кулеметника 1 взводу 4 роти 2 МСБ 4 ОМБр». Вказаними діями ОСОБА_3 продовжив виконання визначених йому в «ЛНР» функцій щодо вчинення збройного опору силам Антитерористичної операції, операції Об`єднаних сил, залученим до неї підрозділам Збройних Сил та правоохоронних органів України, недопущення їх входження на тимчасово окуповану територію Луганської області та її деокупації.
		Для реалізації вищевказаних цілей та виконання посадових обов`язків ОСОБА_3 отримував від не встановлених учасників «ЛНР» зброю: автомат системи Калашникова, ПКМ, РПГ, СВД, боєприпаси до них та військову екіпіровку. На вищевказаній посаді, ОСОБА_3 перебував до 17.10.2016 (включно).
		Надалі, перебуваючи в лавах не передбаченого законом збройного формування т.зв. «в/ч - 74347» з постійним місцем дислокації в місті Алчевську, яке є структурною частиною «ЛНР», ОСОБА_3 призначено на посаду «кулеметника 3 взводу 5 роти 2 МСБ 4 ОМБр», а також приблизно в грудні 2021 року, останнього призначено на посаду «командира 1 взводу 5 роти 2 МСБ 4 ОМБр» та присвоєно звання «лейтенант». Вказаними діями ОСОБА_3 продовжив виконання визначених йому в «ЛНР» функцій та завдань щодо вчинення збройного опору силам Антитерористичної операції, операції Об`єднаних сил, залученим до неї підрозділам Збройних Сил та правоохоронних органів України, недопущення їх входження на тимчасово окуповану територію Луганської області та її деокупації. 
		Таким чином, у період часу з початку червня 2014 року по 24.02.2022р. ОСОБА_3 , перебуваючи у складі незаконних збройних підрозділів «батальйону патрульної служби МВД ЛНР» та «в/ч - 74347», виконуючи визначені йому завдання та функції, діючи за попередньою змовою з іншими учасниками «ЛНР», систематично учиняв умисні дії з метою зміни меж території, державного кордону України всупереч утвердженого її Конституцією порядку. Крім цього, обіймаючи посаду командира 1 взводу 5 роти 2 МСБ 4 ОМБр у повній бойовій готовності відповідно до вказівок, наказів ієрархічно вищих керівників незаконних збройних підрозділів «ЛНР» ОСОБА_3 координував і контролював у бойовій обстановці безпосередньо і на фронті уздовж лінії зіткнення виконання бойових завдань учасниками «ЛНР», приймав управлінські рішення з метою забезпечення діяльності особового складу «4 ОМБр», спрямованої на ведення спільних із іншими незаконними збройними формуваннями «ЛНР» бойових дій із застосуванням стрілецької вогнепальної зброї артилерійського озброєння, військової техніки проти підрозділів АТО/ООС. Внаслідок незаконних дій ОСОБА_3 та інших невстановлених учасників НЗВ т.зв. «ЛНР» окремі райони, міста, села, селища Луганської області у межах, ідентифікованих Указом Президента України від 07.02.2019 № 32/2019, дотепер залишаються під тимчасовим контролем окупаційної адміністрації Російської Федерації.
		Відповідно до відведеної йому ролі у плані спільних злочинних дій та на виконання функцій, покладених на нього обов`язків, ОСОБА_3 у період з 16.10.2015р. до 24.02.2022р., з власної ініціативи, виконував обов`язки, які покладені на нього військовою службою у вищевказаних НЗФ окупаційної адміністрації РФ, які направлені на чинення збройного опору ЗС України та іншим правоохоронним органам України з метою зміни меж території та державного кордону України шляхом участі у діяльності не передбаченого законом збройного формування. 
		Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 110 КК України, тобто вчинення умисних дій, за попередньою змовою групою осіб, з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України за попередньою змовою групою осіб. 
		Крім того, встановлено, що 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської
		Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний ^суверенітет України від 16.07.1990 р. вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей; 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюєтеся на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		Згідно з вимогами ст.ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області. 
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіадьної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і Збройних Сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлатичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
		Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та Збройних Сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців Збройних Сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та Російської Федерації, створення і фінансування, незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
		При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
		З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі - ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м.Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС РФ ОСОБА_6 перед Академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнними заходами прихованого характеру.
		У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та Збройних Сил РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
		Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, і постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники Опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини XX століття (ОУН, УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань. 
		Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
		Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та Збройних Сил РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації , що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ Збройних Сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
		Також представниками влади і Збройних Сил РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
		У березні  квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
		11 травня 2014 року в окремих містах та районах Луганської області, всупереч законодавству України, проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка».
		З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками Російської Федерації із числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків, до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань, які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-УІП від 18.01.2018 р., Постановою |Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 р. та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно Постанові Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014 припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
		07 жовтня 2014 року самопроголошеним Головою «ЛНР» виданий указ № 15, згідно з яким створено незаконне збройне формування так званої «ЛНР» - «Народна міліція». Зокрема, вказане військове формування здійснює збройний опір силам АТО/ООС на території Луганської та Донецької областей та сприяє діяльності окупаційної адміністрації Російської Федерації. 
		Вказане формування має організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають важке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію керівництва та кураторів Російської Федерації. 
		До створення «Народної міліції ЛНР» у силовому блоці «ЛНР» з метою виконання його завдань у 2014 році на тимчасово окупованій території Луганської області вже функціонувало раніше утворене за не встановлених досудовим слідством обставин іррегулярне не передбачене законом збройне формування, самоідентифіковане як « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
		До кінця весни 2015 року у складі «Народної міліції «ЛНР» на основі окремого іррегулярного незаконного збройного формування «Перший полк козачої національної гвардії всевеликого війська донського імені Матвія Платова» не встановленими досудовим слідством учасниками «ЛНР» створено структурний підрозділ - не передбачене законом збройне формування «Шостий окремий мотострілецький козачий полк імені Платова» (далі - «6 ОМСКП», місце постійної дислокації: місто Кадіївка, (колишнє місто Стаханов) Луганської області, якому доручено здійснення залякуваная цивільного населення та учинення збройного опору силам АТО/ООС, у тому числі й шляхом проведення артилерійських обстрілів на лінії зіткнення ( розмежування) та прилеглих до неї територіях у Луганській області. З метою виконання цих завдань у складі «6 ОМСКП» також сформовано стрілецькі та артилерійські підрозділи, до штату яких на постійній основі залучено громадян України та інших держав, радикально налаштованих до чинної державної влади України. 
		Оскільки ОСОБА_3  будучи обізнаним про незаконність дій співучасників збройних формувань та Російської Федерації на тимчасово окупованій території Луганської області, ідеологічно розділяв такий розвиток подій, то у нього виник злочинний умисел за попередньою змовою з іншими невстановленими учасниками Н3Ф «ЛНР», спрямований на здійснення збройного опору силам ООС задля зміни меж території, державного кордону України всупереч утвердженого Конституцією України порядку, тобто виключення з її складу окремих районів, міст, сіл, селищ Луганської області, у тому числі й у межах, у подальшому ідентифікованих указом Президента України від 07.02.2019 № 32/2019 на підставі факту тимчасової окупації відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_3 приблизно на початку червня 2014 року знаходячись на тимчасово окупованій території Луганської області, а саме у місті Луганськ, добровільно вступив до лав не передбаченого законом збройного формування т.зв. «батальйону патрульної служби МВД ЛНР» з постійним місцем дислокації в АДРЕСА_2 ) яке є структурною частиною «ЛНР». ОСОБА_3 було призначено на посаду «патрульного інспектора», а також присвоєно звання «молодшого сержанта». Вказаними діями останній взявся до виконання визначених йому в «ЛНР» задач та функцій щодо вчинення збройного опору силам Антитерористичної операції, залученим до неї підрозділам Збройних Сил та правоохоронних органів України, недопущення їх входження на тимчасово окуповану територію Луганської області та її деокупації. На вищевказаній посаді ОСОБА_3 перебував до 20.08.2015 року(включно).
		В подальшому, з метою продовження реалізації вищевказаного злочинного умислу, ОСОБА_3 16.10.2015 р. знаходячись на тимчасово окупованій території Луганської області, а саме у місті Луганськ, добровільно вступив до лав не передбаченого законом збройного формування т.зв. «в/ч - 74347» з постійним місцем дислокації в місті Алчевськ, яке є структурною частиною «ЛНР». ОСОБА_3 було призначено на посаду «кулеметника 1 взводу 4 роти 2 МСБ 4 ОМБр». Вказаними діями ОСОБА_3 продовжив виконання визначених йому в «ЛНР» функцій щодо вчинення збройного опору силам Антитерористичної операції, операції Об`єднаних Сил, залученим до неї підрозділам Збройних Сил та правоохоронних органів України, недопущення їх входження на тимчасово окуповану територію Луганської області та її деокупації.
		Для реалізації вищевказаних цілей та виконання посадових обов`язків ОСОБА_3 отримував від не встановлених досудовим слідством учасників «ЛНР» зброю: автомат системи Калашникова, ПКМ, РПГ, СВД, боєприпаси до них та військову екіпіровку. На вищевказаній посаді, ОСОБА_3 перебував до 17.10.2016 року (включно).
		Надалі, перебуваючи в лавах не передбаченого законом збройного формування т.зв. «в/ч - 74347» з постійним місцем дислокації в місті Алчевськ, яке є структурною частиною «ЛНР», ОСОБА_3 призначено на посаду «кулеметника 3 взводу 5 роти 2 МСБ 4 ОМБр», а також приблизно в грудні 2021 року, останнього призначено на посаду «командира 1 взводу 5 роти 2 МСБ 4 ОМБр» та присвоєно звання «лейтенант». Вказаними діями ОСОБА_3 продовжив виконання визначених йому в «ЛНР» функцій та завдань щодо вчинення збройного опору силам Антитерористичної операції, операції Об`єднаних сил, залученим до неї підрозділам Збройних Сил та правоохоронних органів України, недопущення їх входження на тимчасово окуповану територію Луганської області та її деокупації. 
		Таким чином, у період часу з початку червня 2014 року по 24.02.2022 року ОСОБА_3 , перебуваючи;у складі незаконних збройних підрозділів «батальйону патрульної служби МВД ЛНР» та «в/ч - 74347», виконуючи визначені йому завдання та функції, діючи за попередньою змовою з іншими учасниками «ЛНР», систематично учиняв умисні дії з метою зміни меж території, державного кордону України всупереч утвердженого Конституцією порядку. Крім цього, обіймаючи посаду командира 1 взводу 5 роти 2 МСБ 4 ОМБр незаконних збройних підрозділів «ЛНР», у повній бойовій готовності відповідно до вказівок, наказів ієрархічно вищих керівників незаконних збройних підрозділів «ЛНР» ОСОБА_3 координував і контролював у бойовій обстановці безпосередньо на фронті уздовж лінії зіткнення виконання бойових завдань учасниками «ЛНР», приймав управлінські рішення з метою забезпечення діяльності особового складу «4 ОМБр», спрямованої на ведення спільних із іншими незаконними збройними формуваннями «ЛНР» бойових дій із застосуванням стрілецької вогнепальної зброї, артилерійського озброєння, військової техніки проти підрозділів АТО/ООС. Внаслідок незаконних дій ОСОБА_3 та інших невстановлених учасників НЗВ т.зв. «ЛНР» окремі райони, міста, села, селища Луганської області у межах, ідентифікованих Указом Президенті України від 07.02.2019 № 32/2019, дотепер залишаються під тимчасовим контролем окупаційної адміністрації Російської Федерації. 
		Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 260 КК України, приймав участь в діяльності збройного формування, не передбаченого законами України. 
		За сукупністю умисних дій та викладених вище обставин, ОСОБА_3  вчинив кримінальні правопорушення передбачені ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260 КК України.
		Під час досудового розслідування по кримінальному провадженню 13.05.2022 року між обвинуваченим та прокурором, з участю захисника, було укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до ст. 472 КПК України.
		 Прокурор в підготовчому судовому засіданні зазначив, що вважає можливим затвердження угоди.
		В судовому засіданні обвинувачений просить угоду затвердити, про наслідки її укладання йому роз`яснено. 
		Захисник вважає, затвердження укладеної з прокурором угоди відповідає інтересам обвинуваченого, покарання та обов`язки сторонами обумовлені, угода не суперечить інтересам обвинуваченого . 
		 Відповідно до угоди підозрюваний в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому досудовим слідством кримінальних правопорушень за обставин, викладених у підозрі, щиро розкаюється та підтверджує обставини скоєного відповідно до оголошеної підозри, сторони не мають сумнівів щодо добровільності та істинності їхніх позицій.
		В угоді про визнання винуватості зазначено її сторони, формулювання підозри та правова кваліфікація з зазначенням статей закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки обвинуваченого, узгоджене покарання та згода обвинуваченого на призначення йому наступного покарання:
		за ч.2 ст. 110 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років без конфіскації майна;
		за ч.2 ст. 260 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років без конфіскації майна.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України слід визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років без конфіскації майна.
		Обвинувачений дав згоду на застосування до нього узгодженого покарання та виконання покладених угодою обов`язків.
		Сторони розуміють наслідки укладання та затвердження угоди щодо обмеження права оскарження вироку та відмову від прав, передбачених ст.474 КПК України.
		 Розглядаючи питання про затвердження угоди суд приходить до наступних висновків.
		Укладена угода про визнання винуватості відповідає вимогам ст.472 КПК України. Умови угоди не суперечать вимогам КПК України, правова кваліфікація кримінального правопорушення є правильною, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін і інших осіб. 
		Узгоджене сторонами покарання обвинуваченому, відповідає положенням КК України.
		Відповідно до пояснень прокурора та показів обвинуваченого, він був взятий у полон 15.03.2022 року, а тому строк відбування покарання слід рахувати з цього моменту, з 15.03.2022 року.
		Речові докази по справі відсутні.
		Процесуальні витрати по справі відсутні.
		Запобіжний захід обраний обвинуваченому у вигляді тримання під вартою слід продовжити до набрання вироком чинності, але не більш ніж на 60 днів.
		 На підставі викладеного, керуючись ст.100, 368, 472-476 КПК України суд, 
		УХВАЛИВ:
		Затвердити угоду про визнання винуватості від 13.05.2022 року укладену за участю захисника між обвинуваченим ОСОБА_3  та прокурором ОСОБА_7 .
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені злочинів передбачених:
		за ч.2 ст. 110 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк десять років без конфіскації майна;
		за ч.2 ст. 260 КК України у виді позбавлення волі на строк вісім років без конфіскації майна.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк десять років без конфіскації майна.
		Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання, з 15.03.2022 року.
		Запобіжний захід обраний обвинуваченому у вигляді тримання під вартою продовжити до набрання вироком чинності, але не більш ніж на 60 днів.
		 Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		 Вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, може бути оскаржений в апеляційному порядку згідно з положеннями ст. 469, 474 КПК України.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
		 Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.  
		  Суддя     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...