Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 688/2697/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 13.06.2022.
Дата набрання законної сили: 08.06.2022
Номер судового провадження: 51-5889км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017240270000709

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		08 червня 2022 року
		м. Київ
		справа № 688/2697/18
		провадження № 51-5889км21 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду 
		у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року стосовно
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки станиці Орджонікідзевської Сунженського району Чечено-Інгушської АРСР РФ, громадянки Республіки Білорусі, яка утримує трьох неповнолітніх дітей, раніше судимої 19 вересня 2016 року Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області за ч. 3 
		ст. 185 Кримінального кодексу України (далі  КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі статей 75, 76 КК звільненої від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, 
		засудженої за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 369 КК.
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 
		2020 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 
		ст. 185, ч. 3 ст.369 КК,та призначеноїй покарання:
		- за ч.3ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк4 роки;
		- за ч.3ст. 369 КК у виді позбавлення волі на строк5 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої, крім житла.
		На підставі ч.1ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 
		5 років із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої, крім житла.
		Відповідно дост. 71 КК до призначеного покарання частково приєднаноневідбуте покарання за вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 вересня 2016 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення воліна строк 5 років 6 місяців із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої, крім житла.
		ОСОБА_7 за ч. 3ст. 185 КК (за епізодом викрадення майна у  ОСОБА_8 ) виправданоза недоведеністю у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
		Запобіжний захід    ОСОБА_7 до набрання вирокомзаконноїсили залишено у видідомашньогоарешту.
		Зараховано   ОСОБА_7 строк попереднього ув`язнення з 10 травня по 03 грудня 2018 року включно відповідно до ч. 5ст. 72 КК з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Арешт, накладений на вилучені 300 дол. США купюрами номіналом по 100 дол., залишено без змін.
		На підставі статей 96-1,96-2 КК конфісковано у власність держави грошові кошти в сумі 300 дол.США.
		Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
		Згідно з вироком суду   ОСОБА_9 визнано винуватою і засуджено завчинення злочинівза таких обставин.
		15 грудня 2017 року близько 14 год 30 хв ОСОБА_7 зайшла на територію домоволодіння АДРЕСА_1 , скориставшись відсутністю власника ОСОБА_10 та, підібравши ключ, відчинила вхідні двері, проникла всередину будинку, звідки з шафи у спальній кімнаті викрала грошові кошти в сумі 30 000 грн, належні потерпілій ОСОБА_10 , чим спричинила останній майнову шкоду на вказану суму.
		Крім того, 13 березня 2018 року близько 10 год 30 хв ОСОБА_7 зайшла на територію домоволодіння АДРЕСА_2 , підійшла до квартири АДРЕСА_3 , скориставшись відсутністю власниці ОСОБА_11 , на лутці біля вхідних дверей квартири взяла ключ від них, залишений потерпілою, відчинила їх, проникла у квартиру, де зі спальної кімнати, зі шкатулки, яка була у шафі, викрала ряд золотих виробів, чим спричинила ОСОБА_11 майнову шкоду на загальну суму 20152,80 грн.
		Указані злочинні дії місцевий суд кваліфікував за ч. 3 ст. 185 КК, а саме як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, з проникненням у житло.
		Крім цього, ОСОБА_7 засуджено за те, що вона 24 квітня 2018 року в період часу з 12 до 13 год, перебуваючи в адміністративному приміщенні Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницькій області на вул. В. Котика в м. Шепетівці, запропонувала та пообіцяла надати неправомірну вигоду за сприяння в уникненні кримінальної відповідальності 
		за ч. 3 ст. 185 КК у кримінальному провадженні № 12018240270000277, внесеному до ЄРДР 13 березня 2018 року, у вчиненні якого вона підозрюється, заступнику начальника відділу поліції  начальнику сектору кримінальної поліції Шепетівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області підполковнику поліції ОСОБА_12 .
		Того ж дня ОСОБА_12 в установленому порядку у формі рапорту повідомив про зазначений факт безпосереднього керівника.
		Надалі 10 травня 2018 року о 15 год 30 хв ОСОБА_7 , перебуваючи у службовому кабінеті № 14 за вказаною вище адресою, надала заступнику начальника відділу 
		поліції ОСОБА_12 як службовій особі, що займає відповідальне становище, неправомірну вигоду в сумі 300 дол. США купюрами номіналом по 100 дол. за сприяння в уникненні кримінальної відповідальності за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК, у кримінальному провадженні 
		№ 12018240270000277 з метою впливу цим працівником правоохоронного органу щодо непритягнення її до кримінальної відповідальності, які поклала на його робочий стіл під службові документи, і які надалі було виявлено, оглянуто та вилучено під час проведення огляду місця події.
		Цей епізод місцевий суд кваліфікував за ч. 3 ст. 369 КК, а саме як пропозицію, обіцянку та надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
		Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 15 вересня 2021 року вирок 
		Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2020 року стосовно ОСОБА_7 залишив без змін, а апеляційну скаргу захисника  адвоката 
		ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7  без задоволення.
		 
		Вимоги і доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати рішення місцевого та апеляційного судів стосовно  ОСОБА_7 , а кримінальне провадження стосовно неї закрити. 
		Вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій незаконними у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженої.
		Стосовно епізоду крадіжки грошових коштів у потерпілої ОСОБА_10 вказує, що винуватість ОСОБА_7 ґрунтується лише на показаннях свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . При цьому захисник акцентує увагу на тому, що показання свідка ОСОБА_14 не стосуються безпосередньо інкримінованого ОСОБА_7 злочину. Що ж стосується показань свідка ОСОБА_13 , то, на думку захисника, оскільки місцевий суд визнав недопустимим доказом фактичні дані, що містяться у протоколі пред`явлення особи для впізнання, згідно з яким ОСОБА_13 впізнала ОСОБА_7 як особу, що заходила у двір та будинок її сусідки ОСОБА_10 , то і показання цього свідка, надані безпосередньо під час судового розгляду, де вона також стверджувала, що впізнає ОСОБА_7 , є недопустимим доказом, адже таке впізнання під час судового розгляду було здійснено з порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК). 
		Щодо епізоду крадіжки золотих виробів із квартири ОСОБА_15 вказує, що суди 
		обох інстанцій обґрунтували винуватість його підзахисної показаннями потерпілої ОСОБА_15 , свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_16 . Разом з тим звертає увагу на те, що ні потерпіла, ні свідок ОСОБА_16 не були очевидцями крадіжки, про її обставини їм відомо із чужих слів, а саме свідка ОСОБА_11 , яка є людиною похилого віку. Захисник зазначає про те, що в провадженні відсутні докази, які б безпосередньо вказували б на причетність ОСОБА_7 до цієї крадіжки. Крім того, стверджує, що місцевий суд порушуючи вимоги ст. 22 КПК, не допитав свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , від яких хоча і відмовився прокурор, однак вони були важливими для сторони захисту, водночас суд апеляційної інстанції не дав оцінки цій обставині. Також стверджує, що слідчий ОСОБА_19 , який проводив ряд слідчих та інших процесуальних дій за цим епізодом, не мав повноважень у кримінальному провадженні, а тому докази, отримані за результатами їх проведення, є недопустимими. 
		Стосовно епізоду пропозиції службовій особі надати неправомірну вигоду та надання такої вигоди зазначає про те, що оголошення підозри, відкриття матеріалів іншій стороні, складання обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, проведення інших процесуальних дій відбулось не уповноваженим на те слідчим, тобто всі процесуальні дії проведені не в порядку, передбаченому КПК. Так, зазначає, що надані прокурором під час апеляційного розгляду постанови про створення слідчої групи від 25 квітня та 06 червня 2018 року, де серед інших слідчих є ОСОБА_20 і ОСОБА_21 , які проводили ряд слідчих та процесуальних дій у цьому провадженні, викликають сумніви в їх достовірності, оскільки під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК вони були відсутні. Крім того, стверджує, що апеляційний суд дійшов суперечливого висновку, вказавши у своїй ухвалі про те, що колегія суддів не встановила порушень під час проведення контролю за вчиненням злочину, а тому погоджується з висновками місцевого суду про обґрунтованість їх покладення в основу обвинувального вироку для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК. При цьому суд першої інстанції визнав факт невідкриття в порядку ст. 290 КПК постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину,а тому докази, отримані за результатами цієї НСРД, також є недопустимими. Вважає, що місцевий суд належно не перевірив доводів ОСОБА_7 та захисту про наявність провокації з боку ОСОБА_12 на вчинення злочину і про фальсифікацію матеріалів провадження. За його твердженням не перевірено доводи захисту за критеріями розмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів. Зауважує, що суд мав би перевірити, хто був ініціатором зустрічі, чи були факти відмови з боку ОСОБА_12 на одержання неправомірної вигоди, чи мали місце наполегливі нагадування з боку ОСОБА_7 , чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів. Посилається, що без будь-якого реагування залишилися його доводи про факт розслідування злочину за ст. 370 КК стосовно ОСОБА_12 . 
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник просив задовольнити його касаційну скаргу з викладених у ній підстав. 
		Засуджена була повідомлена належним чином про місце, день та час розгляду касаційної скарги її захисника, однак не виявила бажання брати участь у касаційному розгляді. При цьому направила до Суду клопотання про застосування до неї амністії у зв`язку з воєнним станом в Україні та на підставі проєкту Закону України «Про амністію 
		у 2022 році».
		Прокурор просила задовольнити частково касаційну скаргу захисника та скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, позиції захисника та прокурора, вивчивши доводи, викладені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. 
		Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального 
		та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального 
		провадження, однобічність та неповнота судового розгляду самі собою можуть 
		бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду апеляційним судом (статті 409, 410 КПК).
		Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушеннявимогкримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить із установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
		Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірності фактичних обставин кримінального провадження, як про це ставить питання в касаційній скарзі захисник.
		Так, захисник піддає сумніву достовірність показань свідків  ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за епізодом крадіжки грошових коштів у потерпілої ОСОБА_10 і показань потерпілої ОСОБА_15 , свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_16 за епізодом крадіжки золотих виробів із квартири ОСОБА_15 , яким суди обох інстанцій надали оцінку, що у свою чергу теж не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
		Тобто захисник переважно не погоджується з установленими судом фактичними обставинами справи. Однак з урахуванням статей 433 та 438 КПК Суд позбавлений можливості встановлювати обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Судове рішення є актом реалізації судової влади. Законність рішення  це його сувора відповідність приписам матеріального та процесуального права. Якість судового рішення є одним з основних критеріїв якості правосуддя.
		Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Як передбачено ст. 419 КПК, в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення.
		У разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких її визнано необґрунтованою. 
		Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). 
		Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 цього Кодексу і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Тобто в цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь (див., наприклад, постанови Верховного Суду від 17 липня 
		2018 року у справі № 125/2485/15-к, від 4 грудня 2018 року у справі № 463/836/16-к, 
		від 19 лютого 2019 року у справі № 686/4578/16-к, від 2 липня 2019 року у справі 
		№ 515/331/17, від 30 вересня 2020 року у справі № 523/16917/15-к, від 10 лютого 
		2021 року у справі № 664/317/17, від 08 грудня 2021 року у справі № 464/3115/18 тощо).
		Втім суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 цих вимог не дотримався, оскільки суттєві доводи захисника залишено без належної відповіді.
		Як убачається з матеріалів провадження, захисник подав апеляційну скаргу, в якій, зокрема, стверджував про те, що оголошення остаточної підозри по всім епізодам, відкриття матеріалів іншій стороні, складання обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, проведення інших процесуальних дій відбулось не уповноваженим на те слідчим, тобто процесуальні дії проведені не в порядку, передбаченому КПК. Так, зазначав, що, зокрема, слідчий ОСОБА_20 провів такі слідчі та процесуальні дії, однак у матеріалах кримінального провадження не міститься постанова про створення слідчої групи, куди був би включений цей слідчий.
		Утім суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі, хоча формально і звернув увагу на вказаний довід захисника, зазначивши, що наведені аргументи спростовуються наданою прокурором під час апеляційного розгляду постановою про створення слідчої групи від 06 червня 2018 року, де серед інших слідчих є ОСОБА_20 , однак не дав оцінки доводам, що під час виконання вимог ст. 290 КПК ця постанова була відсутня в матеріалах кримінального провадження. 
		Також захисник в апеляційній скарзі акцентував увагу на тому, що суд першої інстанції належно не перевірив доводів ОСОБА_7 та захисту про наявність з боку ОСОБА_12 провокації на вчинення злочину. Зокрема, не перевірені доводи захисту за критеріями розмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів, що суд мав би перевірити хто був ініціатором зустрічі, чи були факти відмови з боку ОСОБА_12 на одержання неправомірної вигоди, чи мали місце наполегливі дії з боку ОСОБА_7 , чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів.
		При цьому суд апеляційної інстанції, стверджуючи щодо неспроможності тверджень сторони захисту про те, що ОСОБА_7 до вчинення злочину, передбаченого ч. 3 
		ст. 369 КК, підбурив  ОСОБА_12 , лише формально зазначив, що належних та допустимих доказів цього не знайдено, пославшись на те, що будь-яких інших доказів, окрім показань свідка ОСОБА_22 , які б підтверджували вимагання працівниками правоохоронних органів грошових коштів у ОСОБА_7 та схиляння її до дачі неправомірної вигоди, не встановлено ні судом першої, ні судом апеляційної інстанцій. Разом із цим зазначив, що не бере до уваги показання свідка ОСОБА_22 , який є чоловіком обвинуваченої, а тому зацікавлений у тому, щоб посприяти обвинуваченій в ухиленні від кримінальної відповідальності. 
		Однак, для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів судова практика виробила змістовний та процесуальний критерії. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним  наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
		Для встановлення факту провокації злочину визначальним є з`ясування питань: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад ініціатива в контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування; чи було би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів; чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особу було втягнуто у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.
		Вказані вимоги узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішеннями у справах «Банніков проти Російської Федерації» від 04 листопада 
		2010 року, «Веселов та інші проти Російської Федерації» від 02 жовтня 2010 року, «Матановіч проти Хорватії» від 04 квітня 2017 року, «Раманаускас проти Литви» 
		від 5 лютого 2008 року.
		Зважаючи на вищевказане, Суд звертає увагу, що суди обох інстанцій не перевірили доводів захисника щодо провокативних дій працівника правоохоронного органу крізь призму вищевказаних критеріїв. Не дали оцінки доводам захисника про розслідування кримінального провадження за його заявою про вчинення ОСОБА_12 злочину, передбаченого ст. 370 КК. Будь-яке рішення за цим провадженням у матеріалах справи відсутнє.
		Крім того, обґрунтованими є доводи захисника, що апеляційний суд дійшов суперечливого висновку, вказавши у своїй ухвалі про те, що колегія суддів не встановила порушень під час проведення контролю за вчиненням злочину, погодився з висновками місцевого суду про обґрунтованість їх покладення в основу обвинувального вироку на доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК. При цьому суд першої інстанції визнав встановленим факт невідкриття в порядку ст. 290 КПК постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, а тому докази, отримані за результатами проведення цієї НСРД, також є недопустимими. 
		Зазначене свідчить про формальний підхід апеляційного суду під час розгляду апеляційної скарги захисника, а саме недотримання вимог ст. 419 КПК, що ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення та відповідно до ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст.438 КПК є підставою для його скасування.
		У зв`язку з тим, що з`ясування зазначених вище обставин є суттєвим і в залежності від встановленого вимагає оцінки доказів з точки зору їх достовірності та достатності, 
		з огляду на положення ст. 433 КПК суд касаційної інстанції позбавлений можливості вирішити це питання.
		Водночас суд апеляційної інстанції є судом факту та права і в межах своїх 
		повноважень має можливість безпосередньо досліджувати фактичні обставини, 
		докази та надавати їм власну оцінку. За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог КПК, на які посилається сторона захисту, можливо усунути під час нового апеляційного розгляду, 
		у зв`язку з чим касаційна скарга захисника ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду  скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		З урахуванням зазначеного Суд не вбачає підстав для надання оцінки доводам касаційної скарги в іншій частині.
		Під час нового розгляду апеляційному суду слід урахувати наведене, ретельно перевірити всі доводи апеляційної скарги сторони захисту, зокрема щодо повноважень слідчого у кримінальному провадженні та провокації злочину, усунути допущені протиріччя, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, яке відповідатиме приписам статей 370, 419 КПК.
		Клопотання засудженої ОСОБА_7 про застосування до неї амністії у зв`язку 
		з воєнним станом в Україні та на підставі проекту Закону України «Про амністію у 
		2022 році» є неспроможним і таким, що не відповідає чинному кримінальному процесуальному законодавству, оскільки зазначений Закон Верховною Радою України не приймався.
		Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника  ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року стосовно  ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Звільнити  ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти. 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...