Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/17532/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано судом: 13.06.2022. Зареєстровано: 14.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.06.2022.
Дата набрання законної сили: 08.09.2022
Результат оскарження 08.09.2022 Восьмий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: П/380/17739/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		справа№380/17532/21
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		10 червня 2022 року м.Львів
		Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та зобов`язання вчинити дії.
		Обставини справи.
		До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій просить :
		- визнати протиправними дії Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови ОСОБА_1 в одержанні статусу ветерана військової служби та видачі посвідчення ветерана військової служби;
		- зобов`язати Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки видати ОСОБА_1 посвідчення ветерана військової служби та нагрудний знак «Ветеран військової служби».
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що набув статус ветерана військової служби у відповідності до ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист». Вказує, що звернувся із заявою до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про видачу посвідчення ветерана військової служби. Зазначає, що листом від 08.07.2021 № 6893 Львівського обласного територіального центр комплектування та соціальної підтримки заначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 01.08.1994 по 14.08.2012, з 10.02.2015 по 30.09.2020. В період з 15.08.2012 по 10.02.2015 працював у прокуратурі Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, тобто не перебував на військовій службі. Вказаний період зарахований до вислуги років для призначення пенсії. Вислуга саме на військовій службі становить 22 роки 8 місяців 3 дні, а тому відмовлено у наданні посвідчення ветерана військової служби, оскільки підстав для визнання ОСОБА_1 ветераном військової служби відповідно до п. 1 ст. 5 «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» не має. Однак позивач вважає, що відповідачем не враховано ряд обставин, які надають право на отримання статусу ветерана військової служби, у тому числі звільнення у зв`язку з реформуванням та на власний розсуд трактовано нормативно правові акти у тому числі вищестоящого командування, а тому такі дії є протиправними. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
		Ухвалою від 18 жовтня 2021 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
		Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому проти позовних вимог заперечує повністю. Вказує, що відповідно до послужного списку ОСОБА_1 проходив військову службу: з 01 серпня 1995 року по 14 серпня 2012 року; з 10 лютого 2015 року по 30 вересня 2020 року. Зазначає, що відповідно до копії трудової книжки з 15 серпня 2012 року по 09 лютого 2015 позивач працював у військовій прокуратурі Західного регіону України і в цей період не проходив військову службу. Даний факт не заперечується позивачем. Так, в наказі Міністра оборони України ( по особовому складу) від 03 лютого 2020 року № 39 вказана календарна вислуга років у Збройних Силах України - 24 роки, 6 місяців. Вказує, що зазначена інформація внесена в наказ з розрахунку № 4040 станом на 09 січня 2020 року, у зв`язку з поданням позивачем рапорту про звільнення з військової служби. Зазначає, що позивач прослужив на військовій службі, відповідно до послужного списку, 24 роки 06 місяців, у зв`язку з чим підстав для видачі посвідчення "Ветерана військової служби" не має. Вказує, що Лист Департаменту соціального та гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України не є нормативно-правовим актом та належним доказом. Закон України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України" встановлює правові основи забезпечення соціального захисту військовослужбовців, які звільнятимуться у зв`язку зі скороченням чисельності Збройних Сил України в ході їх реформування, та членів їхніх сімей. Реформування органів прокуратури не є реформуванням Збройних Сил України, а тому не є підставою для застосування в даних відносинах. Просить суд відмовити у позові.
		Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та 
		встановив:
		ОСОБА_1 у період з 01 серпня 1995 по 10 вересня 2020 року проходив службу в Збройних силах України у тому числі будучи відрядженим з Міністерства Оборони України до органів прокуратури.
		Наказом Міністра оборони України № 39 від 03.02.2020 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас та визначено вислугу років ОСОБА_1 у Збройних Силах України: календарна - 24 роки і 6 місяців, пільгова - 26 років 6 місяців.
		Наказом військового прокурора Західного регіону України № 647к від 10.09.2020, у зв`язку з припиненням діяльності військових прокуратур, ОСОБА_1 звільнений з посади начальника секретаріату прокуратури регіону та залишено в розпорядженні прокурора регіону для повного розрахунку.
		Наказом керівником Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону № 726к від 30.09.2020 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України, всіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби у запас.
		У зв`язку із звільненням ОСОБА_1 на основі розрахунків Міністерства оборони України, кадровим підрозділом прокуратури регіону підготовлено розрахунок вислуги років ОСОБА_1 : календарна - 25 років і 1 місяць, загальна (пільгова) - 27 років 1 місяць.
		01.07.2021 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про видачу посвідчення ветерана військової служби.
		Листом від 08.07.2021 № 6893 Львівського обласного територіального центр комплектування та соціальної підтримки заначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 01.08.1994 но 14.08.2012, з 10.02.2015 по 30.09.2020. В період з 15.08.2012 по 10.02.2015 працював у прокуратурі Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, тобто не перебував на військовій службі. Вказаний період зарахований до вислуги років для призначення пенсії. Вислуга саме на військовій службі становить 22 роки 8 місяців 3 дні. а тому відмовлено у наданні посвідчення ветерана військової служби, оскільки підстав для визнання ОСОБА_1 ветераном військової служби відповідно до п. 1 ст. 5 «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» не має.
		Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
		Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
		Закон України від 24.03.1998 № 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» встановлює статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національної поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, та членів їх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві.
		Відповідно до ч. 1 п. 5 ст. 5 вказаного Закону ветеранами військової служби визнаються громадяни України:
		5) які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України.
		Судом встановлено, що згідно розрахунку вислуги військовослужбовця полковника юстиції ОСОБА_1 , календарна вислуга років становить 25 років 01 місяць 09 днів.
		Стаття 10 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» передбачає, що ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України вручаються посвідчення та нагрудні знаки.
		Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України.
		Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1601 затверджено «Порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби».
		Пунктом 1 Порядку №1601 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що посвідчення та нагрудні знаки «Ветеран військової служби» видаються (вручаються) особам, які набули статусу ветеранів військової служби відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
		Згідно п.1 Порядку №1601 Посвідчення та нагрудні знаки «Ветеран військової служби» видаються (вручаються) особам, які набули статусу ветеранів військової служби відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
		Пунктом 2 Порядку №1601 передбачено, що посвідчення «Ветеран військової служби» є документом, що підтверджує статус ветерана військової служби і його право на отримання відповідних пільг згідно із Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», іншими актами законодавства.
		За змістом п.3 Порядку №1601, підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби» є, зокрема, наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку - для осіб, зазначених у пункті 5 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
		Судом з матеріалів справи встановлено, що полковника юстиції ОСОБА_1 , якого наказом Міністра оборони України від 03.02.2020 №39 звільнено з військової служби у запас за п.п. «б» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я) із зазначеною вислугою років : календарна 24 роки 6 місяців, пільгова 26 років 6 місяців. 
		Законом України №113-ІХ від 19.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів з реформи органів прокуратури» передбачено припинення діяльності військових прокуратур.
		Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій прокуратурі Західного регіону.
		Суд встановив, що згідно з наказом військового прокурора Західного регіону України № 647к від 10.09.2020, у зв`язку з припиненням діяльності військових прокуратур, ОСОБА_1 звільнений з посади начальника секретаріату військової прокуратури Західного регіону та залишено в розпорядженні прокурора регіону для повного розрахунку.
		Як встановлено судом, відповідно до наказу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону № 726к від 30.09.2020 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України, всіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби у запас.
		Згідно ч.4 ст. 83, ст. 27 Розділу V Закону України «Про прокуратуру» (яка діяла до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 року №113-ІХ), військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України».
		На військовослужбовців військової прокуратури поширюються усі передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими законодавчими актами про військову службу соціальні і правові гарантії.
		Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ запроваджено реформування органів військової прокуратури України.
		Відповідно до п. 21 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» викладена в іншій редакції, згідно з якою після реформування органів прокуратури існування, зокрема військових прокуратур не передбачено.
		Згідно з п.3 Пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» основними положеннями законопроекту є, зокрема ліквідація військових прокуратур, з правом Генерального прокурора у разі потреби утворювати спеціалізовані прокуратури на правах структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур.
		Через це згідно з п.6 розділу II Прикінцеві і перехідні положення з дня набрання чинності цим Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» (ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).
		Пунктом 21 розділу II Прикінцеві і перехідні положення установлено, що з дня набрання чинності цим Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» військові прокуратури, прокурори та слідчі військових прокуратур припиняють виконувати свої повноваження у порядку та строки, визначені Генеральним прокурором.
		Так, на виконання вказаних вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» Генеральним прокурором видано наказ від 05.02.2020 року №66 «Про окремі питання забезпечення початку роботи спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах обласних прокуратур)», відповідно до якого військових прокурорів Центрального, Південного, Західного регіонів та об`єднаних сил зобов`язано розпочати роботу з підготовки до звільнення військовослужбовців військових прокуратур з військової служби з додержанням вимог законодавства у сфері проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
		Згідно з п.226 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 військовослужбовці звільняються з військової служби у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів при скороченні посади, яку військовослужбовець займає, у тому числі при ліквідації (розформовуванні), реорганізації військових частин або державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів, у разі неможливості використання цього військовослужбовця на військовій службі.
		Звільнення з військової служби військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів, здійснюється посадовими особами, зазначеними в п.153 Положення (у даному випадку Міністром оборони України), за поданням керівників державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів, до яких вони відряджалися, без зарахування в розпорядження Міністерства оборони України.
		Як вже зазначено вище, позивача звільнено з військової служби у запас за п.п. «б» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я), та звільнений 10.09.2020 з посади начальника секретаріату військової прокуратури Західного регіону України з посиланням на Закону України від 19.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформ органів прокуратури».
		Стаття 24 Конституції України визначає, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
		Так, згідно із ч. 4 ст. 83, ст. 27 Розділу V Закону України «Про прокуратуру», військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України».
		Зазначені норми Закону України «Про прокуратуру» втратили чинність у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ.
		Водночас, законодавець передбачив, що за прокурорами та керівниками військових прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури (п. 3 Розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»).
		Таким чином, на військовослужбовців військової прокуратури Західного регіону поширювалися усі передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими законодавчими актами про військову службу.
		Враховуючи зазначене, судом встановлено, що після звільнення ОСОБА_1 , кадровим підрозділом прокуратури регіону на основі наказу Міністерства оборони України, проведено розрахунок вислуги років ОСОБА_1 : календарна - 25 років і 1 місяць, загальна (пільгова) - 27 років 1 місяць.
		Відтак, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має необхідну вислугу років передбачену п.1 ч.1 ст.5 Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, не ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» для визнання його ветераном військової служби.
		Крім того, судом встановлено, що згідно листа Департаменту соціального та гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України № 414/4/2687 від 01.10.2021 заначено про доведеність факту наявності ОСОБА_1 вислуги років, яка дає підстави для визнання ОСОБА_1 , ветераном військової служби відповідно до п.1 ч.І ст. 5 Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
		Отже, позивач, полковник юстиції ОСОБА_1 , з вислугою років 25 років 01 місяць 09 днів в календарному обчисленні, звільнений з військової служби на підставі нормативно-правового акту, який визначив процес реформування органів військової прокуратури та скорочення чисельності Збройних Сил України, має право на отримання статусу «ветеран військової служби» та отримання відповідного посвідчення.
		Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Також слід звернути увагу на приписи ст. 245 КАС України, згідно з якими перелік способів захисту порушених прав викладений у цій статті не є вичерпним. Суд може застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
		З урахуванням викладеного вище, позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними дій Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови ОСОБА_1 в одержанні статусу ветерана військової служби та видачі посвідчення ветерана військової служби та зобов`язанням Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки видати ОСОБА_1 посвідчення ветерана військової служби та нагрудний знак «Ветеран військової служби». 
		Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		З урахування вищенаведеного та встановлених судом фактичних обставин справи суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому такі слід задовольнити.
		Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов`язаних з розглядом справи, тому судові витрати у справі не розподіляються.
		Керуючись ст. ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
		ухвалив :
		1. Позов задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправними дії Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови ОСОБА_1 в одержанні статусу ветерана військової служби та видачі посвідчення ветерана військової служби.
		3. Зобов`язати Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 08412340, місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. І.Франка, 25) видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) посвідчення ветерана військової служби та нагрудний знак «Ветеран військової служби»
		4. Судові витрати розподілу не підлягають.
		Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складений 10.06.2022.
		Суддя Коморний О.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...