Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/351/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв.
Надіслано для оприлюднення: 14.06.2022. Зареєстровано: 14.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.06.2022.
Дата набрання законної сили: 21.02.2022
Номер судового провадження: 3976 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 лютого 2022 року м. Харків Справа № 905/351/20 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		 
		головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,
		за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
		 
		за участю представників:
		 
		позивач - Лисак Т.Г., адвокат, свідоцтво ДН №5013 від 28.03.2018р., довіреність №198/ПУ/2022 від 28.03.2018р.; 
		відповідач  не з`явився
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», (вх.№3976Д/1-40) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.10.2021 року, винесену за результатом розгляду заяви про зміну способу виконання рішення у справі №905/351/20,
		 
		за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (код ЄДРПОУ 00178353, адреса: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд.76),
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Вугільний енергетичний комплекс» (код ЄДРПОУ 40462714, адреса: 85486, Донецька область, м.Селидове, смт. Цукурине, вул. Шахтна 40),
		про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення 3028347,06 грн.,-
		ВСТАНОВИВ:
		Господарським судом Донецької області розглядалась справа №905/351/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Вугільний енергетичний комплекс» про зобов`язання вчинити певні дії за договором та стягнення неустойки у розмірі 3028347,06 грн. Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем умов договору №687-ПУ-ПТП від 15.08.2018 року та специфікацій від 29.10.2018 року, від 29.11.2018 року, від 29.12.2018 року до нього.
		Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.08.2020 року позовні вимоги задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Вугільний енергетичний комплекс» поставити Приватному акціонерному товариству «ДТЕК Павлоградвугілля» отриманий в результаті збагачення вугілля концентрат у кількості 6554,8 тон. на умовах DDP - місце призначення залізнична станція «Ладижин» Одеської залізної дороги та/або залізнична станція «Бурштин» Львівської залізної дороги та/або залізнична станція «Енергодар» Придніпровської залізної дороги та/або залізнична станція «Добротвор» Львівської залізної дороги АТ «Укрзалізниця» (згідно Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року), з урахуванням умов договору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Вугільний енергетичний комплекс» на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» суму неустойки у розмірі 3028347,06 грн. та відшкодування судового збору за розгляд справи у розмірі 45425,21 грн.
		На виконання рішення Господарського суду Донецької області від 17.08.2021 року у справі №905/351/20 видані відповідні накази 23.12.2020 року.
		До Господарського суду Донецької області 08.10.2021 року від Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» надійшла заява б/н від про зміну способу виконання рішення, в якій стягувач просив змінити спосіб виконання рішення Господарського суду Донецької області від 17.08.2020 року у справі №905/351/21 шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Вугільний енергетичний комплекс» на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» 17028955,80 грн - вартості концентрату у кількості 6554,8 тон.
		Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.10.2021 року у справі №905/351/20 (повний текст підписано 01.11.2021 року, суддя Величко Н.В.) відмовлено в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» б/н від 08.10.2021 про зміну способу виконання рішення (вх.№21646/21 від 18.10.2021 року).
		Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилось, звернулось до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.10.2021 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву щодо зміни способу виконання рішення в повному обсязі.
		Перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет відповідності вимогам ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність доказів сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.
		На підставі чого, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 року апеляційну скаргу заявника залишено без руху з наданням апелянту строку для усунення вказаного недоліку шляхом надання доказів сплати судового збору.
		Через канцелярію суду 17.01.2022 року від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з оригіналом квитанції на підтвердження сплати судового збору.
		Одночасно з апеляційною скаргою апелянтом заявлялось клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду з посиланням на приписи статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
		Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, колегія суддів зазначає, шо згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального коедксу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		Відповідно до статті 256 Господарського процесуального коедксу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій 261 цього Кодексу.
		Судом встановлено, що оскаржувана ухвала прийнята судом 28.10.2021 року, повний текст її підписано 01.11.2021 року. Матеріали справи свідчать, що повний текст оскаржуваної ухвали направлено сторонам у справі рекомендованою кореспонденцією 06.12.2021 року. Заявник у тексті скарги зазначає, що повний текст оскаржуваної ухвали ним отримано 09.12.2021 року, на підтвердження чого надав копію поштового відправлення та роздруківку з сайту «Укрпошта» - «Пошук поштових відправлень». Апеляційну скаргу надано до суду 20.12.2021 року, тобто у десятиденний строк з дня вручення апелянту повного тексту оскаржуваної ухвали.
		Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
		Зважаючи на недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначеного ст 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 129 Конституції України, ст. 254 та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, а також з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що пропущений строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
		У зв`язку з тим, що недоліки, які були підставою для залишення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» без руху заявником усунені, Східний апеляційний господарський суд, у складі, визначеному автоматизованою системою розподілу судових справ між суддями: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., ухвалою від 24.01.2022 року клопотання ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 28.10.2021 року у справі №905/351/20 задовольнив; поновив ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 28.10.2021 року у справі №905/351/20; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.10.2021 року у справі №905/351/20; учасникам справи встановив строк до 14.02.2022 року для подачі відзиву на апеляційну скаргу; призначив справу №905/351/20 до розгляду на 21 лютого 2022 р. об 11:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду.
		У зв`язку з відпусткою судді Ільїна О.В., відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 21.02.2022 року сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.
		У судове засідання 21.02.2022 року з`явився представник позивача, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду вважає такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим просив її скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» щодо зміни способу виконання рішення в повному обсязі.
		Відповідач своїм правом на участь у засіданні суду не скористався, у засідання суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату і місце судового розгляду був повідомлений належним чином ухвалою суду. Відзиву на апеляційну скаргу не надав.
		Ухвала суду від 24.01.2022 року була направлена учасникам справи рекомендованими листами.
		Примірник ухвали суду, адресований відповідачу направлявся поштовим повідомленням №6102270923649 27.01.2022 року за адресою: вул. Шахта, 40, смт. Цукурине Селидове місто, Донецької обл., 85486.
		Крім того, зазначену ухвалу розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
		Однак, копія ухвали повернулась на адресу суду 07.02.2022 року з відміткою «Укрпошти» - адресат відсутній за вказаною адресою.
		Відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень", який набрав чинності з 01.06.2006.
		В силу приписів статей 2, 4 зазначеного Закону, кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
		Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, а також положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
		Колегія суддів зазначає, що при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, вислухавши позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
		Як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду Донецької області від 17.08.2020 року по справі №905/351/20 за позовом ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" до ТОВ "Збагачувальна фабрика "Вугільний енергетичний комплекс" про зобов`язання вчинити певні дії за договором та стягнення неустойки у розмірі 3028347,06 грн позовні вимоги задоволено. Зобов`язано ТОВ "Збагачувальна фабрика "Вугільний енергетичний комплекс" поставити Приватному акціонерному товариству "ДТЕК Павлоградвугілля" отриманий в результаті збагачення вугілля концентрат у кількості 6554,8 тон. на умовах DDP - місце призначення залізнична станція "Ладижин" Одеської залізної дороги та/або залізнична станція "Бурштин" Львівської залізної дороги та/або залізнична станція "Енергодар" Придніпровської залізної дороги та/або залізнична станція "Добротвор" Львівської залізної дороги АТ "Укрзалізниця" (згідно Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 року), з урахуванням умов договору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Вугільний енергетичний комплекс" на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" суму неустойки у розмірі 3028347,06 грн. та відшкодування судового збору за розгляд справи у розмірі 45425,21 грн.
		На виконання рішення Господарського суду Донецької області від 17.08.2021 у справі №905/351/20 видані відповідні накази 23.12.2020 року.
		ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" надіслав до суду заяву б/н від 08.10.2021 про зміну способу виконання рішення, в якій стягувач просить змінити спосіб виконання рішення Господарського суду Донецької області від 17.08.2020 у справі №905/351/21 шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Вугільний енергетичний комплекс" на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" 17.028.955,80 грн. - вартості концентрату у кількості 6554,8 тон.
		В якості обґрунтування підстав подання заяви, товариство зазначає, що у зв`язку з неможливістю виконання рішення Господарського суду Донецької області від 17.08.2020р. по справі №905/351/20 в частині вимог немайнового характеру, приватним виконавцем 17.09.2021р. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №65821170. Дані обставини свідчать про фактичну відсутність майна, яке підлягає передачі за судовим рішенням та, відповідно, про неможливість його виконання у спосіб, визначений в останньому, а саме в частині поставки боржником Приватному акціонерному товариству "ДТЕК Павлоградвугілля" отриманого в результаті збагачення вугілля концентрат у кількості 6554,8 тон.
		До заяви ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" додано: 
		постанову приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Чернецького Юрія Дмитровича від 15.06.2021р. про відкриття виконавчого провадження №65821170; 
		акт від 02.07.2021р. про перевірку виконавцем виконання рішення боржником; 
		постанову приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Чернецького Юрія Дмитровича від 12.08.2021р. про накладення штрафу; 
		акт від 16.08.2021р. про перевірку виконавцем виконання рішення боржником; 
		повідомлення приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Чернецького Юрія Дмитровича від 01.09.2021р. про вчинення кримінального правопорушення; 
		витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження №12021052500000307; 
		акт опису та арешту майна боржника від 16.08.2021р.; 
		постанова приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Чернецького Юрія Дмитровича від 17.09.2021 про закінчення виконавчого провадження №65821170; 
		докази направлення заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення боржнику, правовстановлюючі документи заявника.
		Під час винесення оскаржуваної ухвали суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволені заяви про зміну способу виконання рішення у справі №905/351/20, зокрема, з тих підстав, що фактична вартість товару, що не був поставлений відповідачем, не були предметом розгляду під час вирішення спору по суті. 
		Обраний позивачем при подачі позову спосіб захисту мав саме зобов`язальний характер вчинити певні дії і не пов`язаний з витребуванням майна, тобто, не мав майнового характеру. За таких обставин, суд вважає, що запропонована стягувачем зміна способу виконання судового рішення призведе до зміни рішення суду по суті та, відповідно, зміни обраного позивачем при зверненні з позовом до суду способу захисту, передбаченого статтею 16 ЦК України.
		Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції і надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, зазначає наступне.
		Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
		Частиною 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
		За змістом статті 331 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
		Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
		З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації такого рішення в разі неможливості його виконання у порядку та у спосіб, що раніше встановлені. 
		Законодавець у частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
		Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 Цивільного кодексу України способів захисту цивільних прав.
		Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість такого виконання рішення суду. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
		Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення у розумінні реалізації завдань виконавчого провадження.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №904/1478/15.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		За приписами ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		Згідно ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.
		За п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.
		У даному випадку, приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Чернецьким Ю.Д. вичерпано всі передбачені законом можливості з примусового виконання рішення суду від 17.08.2020 року у виконавчому провадженні №65821170; надіслано докази направлення заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення боржнику.
		Судом встановлено, що вказане виконавче провадження закінчено, виконавчий документ повернутий стягувачу, докази зворотного до суду не було надано, з чого суд робить висновок, що виконавцем встановлено факт відсутності у боржника визначеного виконавчим документом майна, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу.
		Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном (п. 7.1.3 Постанови Пленум Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»). 
		Відповідно роз`яснень, наданих в п. 7.1.3 Постанови Пленум Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
		Як уже зазначалось вище, звертаючись з позовом до суду, ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" просило, зокрема, зобов`язати ТОВ "Збагачувальна фабрика "Вугільний енергетичний комплекс" поставити ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" отриманий в результаті збагачення вугілля концентрат у кількості 6554,8 тон. на умовах DDP - місце призначення залізнична станція "Ладижин" Одеської залізної дороги та/або залізнична станція "Бурштин" Львівської залізної дороги та/або залізнична станція "Енергодар" Придніпровської залізної дороги та/або залізнична станція "Добротвор" Львівської залізної дороги ПАО "Укрзалізниця" (згідно Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 року), з урахуванням умов договору.
		За розгляд даної позовної вимоги позивачем сплачено судовий збір як за вимогу немайнового характеру.
		Доказів проведення будь-яких платежів за спірним договором матеріали справи не містять. Фактична вартість товару, що не був поставленим відповідачем, не були предметом розгляду під час вирішення спору по суті.
		При зверненні з позовом позивачем було обрано конкретний спосіб захисту порушених прав власника майна, а саме зобов`язання вчинити певні дії за договором та стягнення неустойки у розмірі 3028347,06 грн. 
		Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.08.2020 року зобов`язано ТОВ «Збагачувальна фабрика «Вугільний енергетичний комплекс» поставити ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» отриманий в результаті збагачення вугілля концентрат у кількості 6554,8 тон. на умовах DDP. Стягнуто з ТОВ «Збагачувальна фабрика «Вугільний енергетичний комплекс» на користь ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» суму неустойки у розмірі 3028347,06 грн. 
		Отже, обраний позивачем при подачі позову спосіб захисту мав саме зобов`язальний характер вчинити певні дії і не пов`язаний з витребуванням майна.
		За таких обставин, запропонована стягувачем зміна способу виконання судового рішення призведе до зміни рішення суду по суті та, відповідно, зміни обраного позивачем при зверненні з позовом до суду способу захисту, передбаченого 16 ЦК України.
		З аналізу заяви вбачається, що вона фактично спрямована не на встановлення іншого способу виконання рішення суду, а на зміну рішення по суті та встановлення нових обставин, а це замінить обраний раніше позивачем спосіб захисту його порушених прав та змінить по суті рішення Господарського суду Донецької області від 17.08.2020 року.
		Колегія суддів звертає увагу, що стягувач не позбавлений права та можливості звернутись до суду з позовними вимогами про стягнення збитків з боржника. Отже, у господарського суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення заяви Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля".
		Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваній ухвалі, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		У даній справі скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсі, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
		З огляду на зазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про зміну способу виконання рішення у справі №905/351/20. 
		Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 240, 269, 270, п. 1, ч.1 ст.275, ст.ст.281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суду,-
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.10.2021 року у справі №905/351/20 залишити без задоволення.
		Ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.10.2021 року у справі №905/351/20 залишити без змін.
		 
		Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складено 14 червня 2022 року.
		 
		Головуючий судя В.С. Хачатрян
		 
		 
		Суддя В.В. Россолов
		 
		 
		Суддя О.І. Склярук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...