Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/733/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Розірвання договорів (правочинів); оренди.
Надіслано для оприлюднення: 13.06.2022. Зареєстровано: 14.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.06.2022.
Дата набрання законної сили: 17.02.2022
Номер судового провадження: 3440 П

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 лютого 2022 року                                   м. Харків                        Справа № 917/733/21  
		 
		          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя  Здоровко Л.М.;
		 
		за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (вх.№3440П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 05.10.2021 у справі №917/733/21 (повний текст рішення складено 11.10.2021 суддею Ціленком В.А. у приміщенні господарського суду Полтавської області)
		за позовом керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу Міністерства освіти і науки України, м.Києва,
		до 1.Фізичної особи - підприємця Павленка Євгена Вікторовича, м.Горішні Плавні Полтавської області,
		2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, м. Полтава,
		за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Вищого професійного гірничо-будівельного училища, м.Горішні Плавні Полтавської області,
		про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна та зобов`язання повернути орендоване нерухоме майно, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Керівник Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу Міністерства освіти і науки України звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про визнання недійсним договору оренди державного майна №49/53/19-н від 17.10.2019 та зобов`язання фізичної особи-підприємця Павленка Євгена Вікторовича повернути нежитлове приміщення "Будівля господарча №2", площею 122,6 кв.м, (вул.Строни, 21, м.Горішні Плавні, Полтавської області) Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській області.
		Позов обґрунтований тим, що за результатами опрацювання інформації прокурором встановлено, що спірний договір оренди суперечить законодавству, оскільки укладений з порушенням вимог Закону України "Про освіту", з використанням державного нерухомого майна не за освітнім процесом, тому підлягає визначенню недійсним, а приміщення - поверненю. Звертаючись з даним позовом у порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зазначив, що порушення інтересів держави полягає у незаконному, нецільовому використанні приміщення навчального закладу, загрозі збереження існуючої мережі навчальних закладів та їх матеріально-технічної бази, а також забезпечення належних умов для навчання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності. 
		Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.10.2021 у справі №917/733/21 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди №49/53/19-н від 17.10.2019 державного нерухомого майна - нежитлового приміщення «Будівля господарська №2», площею 122,6 кв.м, що перебуває на балансі Вищого професійного гірничо-будівельного училища, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та фізичною особою-підприємцем Павленком Євгеном Вікторовичем. Зобов`язано фізичну особу-підприємця Павленка Євгена Вікторовича повернути нежитлове приміщення «Будівля господарська №2» , площею 122,6 кв.м, розміщене за адресою: вул.Строни, 21, м.Горішні Плавні Полтавської області, Регіональному відділенню Фонду державного майна по Полтавській та Сумській областях. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Павленка Євгена Вікторовича на користь Полтавської обласної прокуратури судовий збір у сумі 2270,00 грн. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на користь Полтавської обласної прокуратури судовий збір у сумі 2270,00 грн.
		Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції мотивував його тим, що оспорюваний договір оренди державного майна №49/53/19-н від 17.10.2019 не містить положень про проведення заходів, пов`язаних з освітнім процесом. Вид діяльності фізичної особи-підприємця Павленка Євгена Вікторовича не пов`язана з освітньою діяльністю, водночас за період оренди спірного приміщення між фізичною особою-підприємцем Павленком Євгеном Вікторовичем та Вищим професійнім гірничо-будівельним училищем не укладено жодного договору на проходження учнями училища навчально-виробничої практики. Господарським судом встановлено, що використання навчальним закладом спірного приміщення для цілей, не пов`язаних із навчальним процесом, є підставою для визнання договору неправомірним, оскільки заборона використання такого приміщення з іншою метою встановлена чинним законодавством.
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях з рішенням не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить рішення господарського суду Полтавської області від 05.10.2021 у справі №917/733/21 скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. 
		Апелянт вважає, що спірний договір, укладений зі строком дії до 17.09.2022, є розірваним з 06.08.2021 у порядку частини 2 ст.782 Цивільного кодексу України, а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання Фонду про закриття провадження у справі на підставі підпункту 2 частини 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами, а припинення провадження у справі - форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість розгляду справи. Також апелянт посилається на підпункт 2 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796, яким передбачено, що закладам освіти дозволено надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, що навчаються або працюють у закладі. Апелянт зазначає, що Вище професійне гірничо-будівельне училище (балансоутримувач) не фінансується з Державного бюджету України, а відповідно до норм Закону України «Про освіту» джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності можуть бути, у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання, тому, на думку апелянта, безпідставним є посилання господарського суду на пункт 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу, затверджених постановою Головного Державного санітарного лікаря від 14.08.2001 №63, який серед переліку закладів освіти не містить професійних училищ, і, відповідно, свою дію на останні не розповсюджує. Апелянт вважає, що посилання господарського суду на те, що оспорюваний договір оренди не містить положень про проведення заходів, пов`язаних з освітнім процесом, є безпідставним, оскільки відповідно до пункту 10.12 договору оренди взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором регулюються чинним законодавством України. Крім того, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5, 6 ст.203 Цивільного кодексу України, тобто повинні братись до уваги тільки ті обставини, які об`єктивно існували на момент вчинення правочину, а не за період дії останнього, оскільки це суперечить приписам законодавства. Посилаючись на приписи частини 1 ст.19, ст.43, 44 Господарського кодексу України, ст.3 Цивільного кодексу України, апелянт вважає, що відсутність коду КВЕД з освітньої діяльності не позбавляє ФОП Павленка Є.В. можливості здійснювати останню, а посилання позивача на наслідки відсутності коду КВЕД з освітньої діяльності у ФОП Павленка Є.В. є нормативно необгрунтованими. 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (вх.№3440П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 05.10.2021 у справі №917/733/21. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 10.01.2022 о 12:00 годині. Встановлено учасникам справи п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 04.01.2022 для подання письмових заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.
		30.11.2021 від Міністерства освіти та науки України до суду електронною поштою надійшов відзив (вх.№13902) на апеляційну скаргу, вважає, що судове рішення прийняте господарським судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права. З урахуванням приписів частини 4 ст.80, абзацу 6 частини 1 ст.79 Закону України «Про освіту» джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності можуть бути доходи від надання в оренду приміщень, однак оренда приміщень у них дозволяється лише у випадках, якщо об`єкт оренди використовується за освітнім призначенням або для надання послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу, чи обслуговуванням учасників освітнього процесу, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти. Вид діяльності ФОП Павленка Є.В. не пов`язаний з освітньою діяльністю, водночас умовами спірного договору оренди передбачено, що майно навчального закладу передається в оренду з метою виробництва інших виробів з дерева. Зі змісту договору не убачається можливість проходження учнями на орендованому об`єкті навчально-виробничої практики, тобто умови за якої його укладення погоджувалося Міністерством освіти і науки України. Використання навчальним закладом спірного приміщення для цілей, не пов`язаних з навчальним процесом, є підставою для визнання договору неправомірним, оскільки заборона викоритання такого приміщення з іншою метою встановлена на законодавчому рівні. Положення частини 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796, на які посилається апеллянт, мають застосовуватись лише у контексті норм частини 4 ст.80 Закону України «Про освіту», що має юридичну силу, тобто за умови вимог цієї статті щодо заборони використання об`єктів освіти і науки не за призначенням. 
		06.12.2021 від Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області до суду надійшов відзив (вх.№14170) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що предметом спору у даній справі є недійсність договору, і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, розірвання договору та повернення майна не має розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Зайняття орендарем приміщення господарської будівлі за умов необхідності проходження учнями училища практики створює вагомі перешкоди щодо можливості реалізації основних повноважень ВПГБУ, в особливості організації виробничого навчання та виробничої практики учнів, слухачів училища. Вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог частини 4 ст.80 Закону України «Про освіту» законодавець визначає можливість надання майна освітнього закладу в оренду у разі пов`язаності мети такої оренди з навчально-виховним процесом. Крім того, використання ФОП Павленком Є.В. орендованого приміщення погіршує соціально-побутові умови осіб, які навчаються і працюють у ВПГБУ, чим порушуються вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796. Щодо доводів апеллянта про відсутність підстав для визнання правочину недійсним, оскільки порушень на момент вчинення правочину не існувало, прокурор зазначає, що підставами для визнання оспорюваного договору недійсним є порушення вимог частини 4 ст.80 Закону України «Про освіту» при його укладенні 17.10.2019.
		На підставі витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022 у зв`язку з відпусткою судді Тарасової І.В. для здійснення розгляду справи №917/733/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Пуль О.А., судді Білоусової Я.О., судді Здоровко Л.М.
		Згідно з пунктом 14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 відмовлено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях у задоволенні клопотання (вх.№15293 від 31.12.2021) про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції з розгляду справи №917/733/21, яке відбудеться 10.01.2022 о 12:00 год.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 у даній справі повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 17.02.2022 о 10:00 год.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2022 задоволено заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях про участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/733/21, яке відбудеться 17.02.2022 о 10:00 год. у режимі відеоконференції. Доручено Полтавському апеляційному суду забезпечити проведення відеоконференції у справі №917/733/21.
		У судовому засіданні 17.02.2022, яке проходило у режимі відеоконференції, апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
		Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною та необґрунтованою, у зв`язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		У судове засідання не з`явилися інші представники сторін, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. 
		Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, а також, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення і відповідність їх наданим доказам, встановила таке.
		Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Вище професійне гірничо-будівельне училище складається з комплексу об`єктів нерухомого майна, у тому числі спірна «Будівля господарська №2», власником комплексу будівель і споруд Вищого професійного гірничо-будівельного училища є держава в особі Міністерства освіти і науки України.
		Згідно з листом Вищого професійного гірничо-будівельного училища №02.1-08/275 від 20.04.2021 цільовим використанням спірного нежитлового приміщення - для господарських цілей.
		Наказом Міністерства освіти і науки України №251 від 25.02.2019 Вищим професійним гірничо-будівельним училищем на праві оперативного управління закріплено нерухоме державне майно, у тому числі «Будівлю господарську №2», площею 122,6 кв.м.
		11.04.2019 Міністерством освіти і науки України листом за вих.№07-101-0294 надано дозвіл на укладення договору оренди державного нерухомого майна - частини приміщення «Будівлі господарської №2», загальною площею 122,6 кв.м, за адресою: вул.Строни, 21, м.Горішні Плавні, з метою виробництва інших виробів із дерева відповідно до законодавства терміном до трьох років.
		17.10.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та фізичною особою-підприємцем Павленком Євгеном Вікторовичем укладено договір оренди державного майна №49/53/19-н, згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення "Будівля господарська №2", площею 122,6 кв.м, розміщене за адресою: вул.Строни, 21, м.Горішні Плавні, що перебуває на балансі Вищого професійного гірничо-будівельного училища.
		Вартість орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість нерухомого майна станом на 31.07.2019 становить 196400,00 грн (без ПДВ).
		Відповідно до пункту 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення виробництва інших виробів з дерева.
		Згідно з пунктом 10.1 договору строк його дії становить 2 роки 11 місяців: з 17.10.2019 до 17.09.2022 включно.
		За актом приймання-передачі орендованого майна від 17.10.2019 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування спірне нерухоме майно. При цьому сторони зазначили, що стан майна потребує поточного ремонту (покрівлі та заміни вікон).
		Прокурор, вважаючи, що при укладенні договору оренди від 17.10.2019 № 49/53/19-н наявні порушення приписів частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту», зазначає, що, оскільки державне нерухоме майно за договором не може бути об`єктом оренди для використання його не за освітнім процесом, то договір є недійсним, а тому на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України просить суд визнати його недійсним, і на підставі частини першої статті 216 Цивільного кодексу України зобов`язати відповідача провернути майно Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях . 
		Щодо представництва прокурором у даній справі інтересів держави колегія суддів зазначає, що на виконання вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором направлено листи за вих.№32/1-1298 вих-21 від 11.02.2021, №52/1-42 вих 21 від 19.03.2021, №52/1-1289 вих 21 від 20.04.2021 до Міністерства освіти і науки України, в яких повідомляв про факт невідповідності спірного договору оренди вимогам ст.80 Закону України «Про освіту» та прохання повідомити прокуратуру щодо вжиття Міністерством як уповноваженим органом управління заходів щодо звернення до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору оренди.
		Отже, прокурором дотримано процедуру, встановлену частиною 3 та 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», яка передує зверненню до суду з відповідним позовом.
		Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод.
		Виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (Частина 2 ст.11 Цивільного кодексу України).
		Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
		Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно з частинами 1, 5 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, цілісні майнові комплекси яких не можуть бути об`єктом оренди.
		Відповідно до абзацу 4 частини 2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об`єктами оренди, зокрема, об`єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини 2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна". До таких об`єктів відносяться казенні підприємства, зокрема, об`єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансується з державного бюджету.
		Частинами 2 ст.18, ст.61 Закону України "Про освіту" встановлено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу, встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.
		Відповідно до частини 1 та 5 ст.63 Закону України "Про освіту" матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством. Об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
		Отже, об`єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти, а тому передача будь-яких приміщень шкільних навчальних закладів у оренду суб`єктам господарювання для проведення господарської діяльності не пов`язаної з наданням освітніх послуг, прямо заборонена законом.
		Згідно з пунктом 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу, затверджених постановою Головного Державного санітарного лікаря України від №63 14.08.2001, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов`язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Ці норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.01 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.
		Відповідно до частини першої статті 79 Закону України «Про освіту» (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання, інші джерела, не заборонені законодавством.
		Підпунктом 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності» передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
		Отже, виходячи зі змісту вищенаведених правових положень, як додаткові джерела фінансування навчальних закладів законом передбачається можливість залучати, у тому числі, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Проте надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №917/782/20.
		Крім того, як свідчать матеріали справи, проведені перевірки технічного стану будівель і споруд Вищого професійного гірничо-будівельного училища та стану пожежної безпеки у приміщенні училища, що зафіксовано у відповідних актах, свідчать про недбалість орендаря при використанні орендованого майна та створення загрози пошкодження цього майна та загрози життю та здоров`ю учнів і педагогічного колективу училища.
		Частиною 4 ст.80 Закону України «Про освіту» об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, яі не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.
		Таким чином, вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог зазначеної норми законодавець визначає обов`язкове використання об`єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов`язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди). 
		Щодо посилання апелянта на постанову Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796, то даний нормативний акт має підзаконний характер і застосовується лише у контексті норм Закону України «Про освіту», що має вищу юридичну силу, тобто за умови дотримання імперативних вимог частини 4 ст.80 цього Закону щодо заборони використання об`єктів освіти і науки не за цільовим (освітнім) призначенням.
		Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №922/2712/19.
		Відповідно до пункту 1.1 Статуту Вищого професійного гірничо-будівельного училища, останнє є підпорядкованим Міністерству освіти і науки Україні державним професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня, що здійснює первинну професійну підготовку робітників високого рівня кваліфікації з технологічно складних, наукоємних професій та підготовку за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодший спеціаліст або робітників, діяльність яких пов`язана зі складною організацією праці, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів.
		Пунктом 1.4 Статуту встановлено, що головним завданням вищого професійного училища є забезпечення права громадян України на професійне навчання відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей з метою задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках та молодших спеціалістах.
		Згідно з пунктами 7.2, 7.4 Статуту обсяги бюджетного фінансування вищого професійного технічного училища можуть зменшуватися за наявності інших джерел фінансування, зокрема, доходів від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання, в установленому законодавством порядку.
		Відповідно до пункту 7.9 Статуту майно вищого професійного училища, у тому числі, навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інші об`єкти є об`єктами державної власності, що закріплюються за вищим професійним училищем на праві оперативного управління. Функції управління майном, яке закріплюється за вищим професійним училищем, здійснює Міністерство освіти і науки України. 
		Як правильно встановлено господарським судом, спірний договір оренди державного майна №49/53/19-н від 17.10.2019, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях з фізичною особою-підприємцем Павленком Євгеном Вікторовичем, не містить положень про проведення заходів, пов`язаних з освітнім процесом.
		Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань види діяльності фізичної особи-підприємця Павленка Євгена Вікторовича такі: код КВЕД 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння (основний), код КВЕД 16.1 0 Лісопильне та стругальне виробництво; код КВЕД 43.11 Знесення; код КВЕД 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними обладнаннями; код КВЕД 47.79 Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах; код КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; код КВЕД 41.10 Організація будівництва будівель; код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.
		Отже, вид діяльності фізичної особи-підприємця Павленка Євгена Вікторовича не пов`язаний з освітньою діяльністю, а також не співпадає з визначеною у спірному договорі меті - розміщення виробництва інших виробів з дерева, тоді як цільовим використанням спірного нежитлового приміщення є використання для господарських цілей.
		Таким чином, спірне приміщення закладу освіти передане в оренду фізичній особі-підприємцю, господарська діяльність якого не пов`язана з наданням послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Використання спірного об`єкту нерухомого майна під господарську діяльність із виробництва інших виродів з дерева не є використанням його за освітнім призначенням.
		Не містять матеріали справи і доказів на підтвердження укладення договору між фізичною особою-підприємцем Павленком Євгеном Вікторовичем та Вищим професійнім гірничо-будівельним училищем щодо проходження учнями училища навчально-виробничої практики в орендованому приміщенні.
		Вищенаведеним спростовуються доводи апелянта про те, що відсутність коду КВЕД з освітньої діяльності не позбавляє ФОП Павленка Є.В. можливості здійснювати останню, а посилання позивача на наслідки відсутності коду КВЕД з освітньої діяльності у ФОП Павленка Є.В. є нормативно необгрунтованими. 
		З огляду на зазначене, господарський суд дійшов правильного висновку про те, що використання спірного приміщення для цілей, не пов`язаних із освітнім процесом, є підставою для визнання договору неправомірним, оскільки заборона використання такого приміщення з іншою метою встановлена частиною 4 ст.80 Закону України «Про освіту».
		Відповідно до частини 1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, якими передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
		Відповідно до частини 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Отже, в момент вчинення (укладення) спірного договору оренди недодержані вимоги, встановлені частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для визнання правочину недійсним, оскільки порушень на момент вчинення правочину не існувало, колегія суддів виходить з того, що у данному випадку підставою недійсності правочину є недодержання сторонами вимог частини 4 ст.80 Закону України «Про освіту» на момент його укладення - 17.10.2019, адже спірне приміщення навчального закладу використовується не за освітнім призначенням та в цілях, не пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу, що прямо заборонено законом.
		Відповідно до положень ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Таким чином, у разі визнання судом оспорюваного договору оренди недійсним, у орендаря виникає обов`язок по поверненню орендованого майна.   
		Стосовно доводів апелянта про те, що укладений спірний договір оренди зі строком дії до 17.09.2022, є розірваним з 06.08.2021 у порядку частини 2 ст.782 Цивільного кодексу України, та про безпідставність відмови господарським судом у задоволенні клопотання Фонду про закриття провадження у справі на підставі підпункту 2 частини 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами, колегія суддів зазначає, що закриття провадження у справі на підставі вищезазначеної статті Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування у процесі розгляду справи.
		Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
		Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, твердження апелянта про розірвання спірного правочину в односторонньому порядку не може розцінюватися як підстава для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.
		Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурором доведено існування обставин, які згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним та повернення державного майна, оскільки договір оренди державного майна № 49/53/19-н від 17.10.2019 суперечить нормам чинного законодавства.
		За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
		Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та спростовуються вищенаведеним.
		Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуально кодексу України, а тому відсутні підстави для його скасування.
		Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст.269, 270, пунктом 1ст.275, ст.276, ст.282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Полтавської області від 05.10.2021 у справі №917/733/21 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складено 13.06.2022. 
		 
		Головуючий суддя                                                                    О.А. Пуль
		 
		Суддя                                                                                           Я.О. Білоусова  
		 
		Суддя                                                                                           Л.М. Здоровко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...