Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 676/1672/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 15.06.2022. Зареєстровано: 15.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2022.
Дата набрання законної сили: 12.09.2022
Номер судового провадження: 1-кп/676/48/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020240000000003

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 676/1672/20
		Провадження № 1-кп/676/48/22
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 червня 2022 року         Кам`янець-Подільський міськрайонний суд
		                    Хмельницької області в складі колегії суддів:
		головуючого  судді ОСОБА_1 , 
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		при секретарях судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		з участю сторін кримінального провадження та інших учасників 
		судового провадження:
		прокурорів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , 
		потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
		законних представників обвинуваченого ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , 
		захисника ОСОБА_19 ,
		обвинуваченого ОСОБА_20 , 
		представників служби у справах дітей ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Кам`янці-Подільському кримінальне провадження, відомості про яке внесені 09 січня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020240000000003, по обвинуваченню 
		ОСОБА_20 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам`янця-Подільського Хмельницької області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, непрацюючого, студента ДВНЗ «Кам`янець-Подільський індустріальний коледж», РНОКПП  НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України, 
		встановив:
		Неповнолітній ОСОБА_20 близько 12 години 09 січня 2020 року, зайшов на територію домоволодіння АДРЕСА_2 , де проживали на той момент та знаходилися його бабуся ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його тітка ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зять тітки ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька останнього ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на ґрунті неприязних відносин, з метою протиправного заподіяння смерті іншим людям, усвідомлюючи значення своїх дій, та маючи змогу керувати ними, передбачаючи та бажаючи настання наслідків у вигляді смерті ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 вчинив закінчений замах на їх умисне вбивство при наступних обставинах.
		Так, ОСОБА_20 , близько 12 години 09 січня 2020 року спочатку зайшов у приміщення літньої кухні, що розташована на території домоволодіння АДРЕСА_2 , в якій знаходилися потерпілі ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , де на ґрунті неприязних відносин, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_15 , умисно наніс дев`ять ударів ножем в область її голови, спричинивши таким чином тілесні ушкодження у вигляді 9-ти ран на межі лівої підочної ділянки і лівої щоки, в середньому відділі правої щоки на рівні правого крила носа, в передвушній ділянці зліва, в потиличній ділянці, в лобній області справа, в області зовнішнього кута правого ока, в передвушній ділянці справа, в області лівої щоки, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.
		Після спроби потерпілої ОСОБА_14 відтягнути за одяг неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_20 від ОСОБА_15 , він її штовхнув, внаслідок чого ОСОБА_14 впала на підлогу.
		Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_20 з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_15 , умисно наніс удар ножем в область її черевної порожнини, спричинивши таким чином тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення черевної порожнини, наскрізного поранення лівої долі печінки, рани в області черевної стінки в 3-х см нижче мечевидного відростка і в 1 см лівіше серединної лінії живота, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
		Тоді ж ОСОБА_14 піднялася на ноги з підлоги та разом із ОСОБА_15 почали вибігати з приміщення літньої кухні на подвір`я вищевказаного домоволодіння, проте ОСОБА_20 умисно наніс удар ногою в область спини ОСОБА_14 , від чого та впала з порогу літньої кухні на землю обличчям вниз. Після цього, ОСОБА_20 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_14 , умисно наніс удар ножем в потиличну ділянку голови ОСОБА_14 , спричинивши тілесні ушкодження у вигляді відкритого проникаючого ножового поранення шийного відділу хребта та черепної порожнини з раною задньої поверхні шиї, що переходить в раневий канал шириною близько 18 мм, що проходить між потиличною кісткою та задньою дугою атланта до великого потиличного отвору з пошкодженням с/м каналу (містить геморагічний компонент, що поширюється до IV шлуночка (в невеликій кількості) та в субарахноїдальний простір задньої черепної ямки (також в задній черепній ямці в оболонковому просторі та в ІІІ-му лобному розі правого бічного шлуночка виявляється включення повітря в невеликій кількості), які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
		В цей час на крики про допомогу ОСОБА_15 вибіг на подвір`я з будинку потерпілий ОСОБА_16 , який спіткнувся та впав на землю. В цей момент ОСОБА_20 в присутності малолітньої ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка також вибігла з будинку на подвір`я, на ґрунті неприязних відносин, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_16 , умисно наніс удар ножем в область його лівого вуха, спричинивши таким чином тілесні ушкодження у вигляді різаної рани привушної ділянки ліворуч з ушкодженням привушної слинної залози, лицьового нерва ліворуч, з ушкодженням a. Vertebralis, гематоми лівої білявушної ділянки ліворуч, що привело до постгеморагічної анемії, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я більше 21 доби.
		В подальшому, ОСОБА_14 та ОСОБА_16 забігли у будинок, забравши дитину ОСОБА_23 , а ОСОБА_20 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, на ґрунті неприязних відносин, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_15 , біля будинку ще умисно наніс п`ять ударів кулаком правої руки в область обличчя останньої, спричинивши їй таким чином тілесні ушкодження у вигляді синця в області спинки носа з розповсюдженням на нижні повіка і підочні ділянки обох очей, ліву і праву щоки, верхню і нижню губи, тіло нижньої щелепи зліва і справа, на передньо-бокову поверхню верхньої третини шиї справа розлитого характеру різної інтенсивності, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.
		Проте, ОСОБА_20 злочин не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 було госпіталізовано до КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня», де їм надано своєчасну кваліфіковану медичну допомогу та їх життя було врятовано.
		Вищевказаними умисними діями, які виразилися в закінченому замаху на умисне вбивство двох або більше осіб, ОСОБА_20 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.2 ст.15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.
		Обвинувачений ОСОБА_20 винуватість у інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав частково та надав у судовому засіданні неоднозначні показання. Так, пояснив, що за декілька днів по події йому надходили дзвінки від бабусі та тітки, на один з них він відповів і був змушений прийти до них у гості за наполяганням тітки. Вважає, що прийшов під психологічним примусом. Спочатку зайшов до хати, де з ОСОБА_16 мав розмову, зміст якої не зміг описати, після чого пішов на літню кухню запитати, що хотіли від нього бабуся ОСОБА_15 та тітка ОСОБА_14 . Повідомив їм, що не хоче більше приходити, оскільки після бійки з батьком восени у нього зіпсувалися стосунки з його рідними, які погано про нього говорили, намагалися видати його за дурня. Почалася неприємна розмова з тіткою та бабусею, почалися крики, вдарив один раз по щоці бабці за те, що вона плювалася (хотів зачепити трохи, щоб закрила рота). Вдарив ножем, бо не міг жінку вдарити рукою. Бабка і тітка вибігли кликати ОСОБА_16 . Вийшов на подвір`я, прибіг ОСОБА_16 , якого він вдарив у шию ножем, адже побоювався його і вважав, що той переважає його по силі. На подвір`ї нецілеспрямовано розмахував ножем, а потерпілі намагалися його бити, кидалися якимось взуттям. Висловив припущення, що ОСОБА_14 могла отримати поранення випадково, оскільки навіть не бачив, як вона падала, а ОСОБА_15 могла отримати поранення від «відмашок» ножем. Ствердив, що ОСОБА_16 не падав, лише стояв і розмахував руками. Заперечив присутність малолітньої дитини під час вчинення інкримінованого діяння. Повідомив, що кров з ран потерпілих не виділялася, лише закривавленою була його куртка. Покинув територію подвір`я після того, як сусідка з-за паркану почала кричати на нього. Рухаючись вулицею, запитав у перехожого, де є колонка, щоб змити кров. Невдовзі був затриманий поліцейськими. Заперечив вживання наркотичних засобів у день події, наполягає на тому, що несистематичне вживання «трави» не може зробити його неадекватним. Запевняв суд, що вбивати потерпілих не хотів, удари були нанесені внаслідок провокації, одночасно ствердивши «була би у мене ситуація друга, я би не залишив її живими, це погані люди». Зазначив, що байдуже ставиться до стану здоров`я потерпілих і не шкодує про вчинене, мотивуючи таку свою позицію тим, що спровокована ОСОБА_15 ситуація була ненормальна не з його вини і тому все так закінчилося.
		Незважаючи на часткове визнання вини обвинуваченим ОСОБА_20 , його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується сукупністю доказів, наданих стороною обвинувачення та досліджених відповідно до ст. 23 КПК України судом безпосередньо в ході судового розгляду. 
		Так, потерпіла ОСОБА_14 (тітка обвинуваченого) в судовому засіданні повідомила, що 09 січня 2020 року обвинувачений прийшов до них в гості і у приміщенні кухні під час звичайної розмови про стан справ дістав з кишені ножа, яким одразу почав наносити удари в голову ОСОБА_15 . Всього вона бачила 5-7 ударів. Він відштовхнув її ( ОСОБА_14 ) у відповідь на спробу відтягнути його, внаслідок чого вона впала і втратила свідомість. Прийшла до тями від голосних криків та плачу, обличчя ОСОБА_15 було у крові, порізане, вона намагалася вибігти з приміщення, обвинувачений її ( ОСОБА_14 ) вдарив у спину ногою, від чого вона випала через поріг приміщення на подвір`я, де племінник наніс їй 3-4 ножових поранень в потиличну ділянку голови та шию. На крики вибіг з іншого будинку на подвір`ї зять з дитиною, проте ОСОБА_20 підбіг до нього та ногою вдарив його по нозі, спричинивши падіння на землю, після чого наніс удар ножем у шию. Вона забрала дитину у одну з кімнат, а ОСОБА_15 залишилася біля дверей будинку, ставши на шляху обвинуваченого. З її слів знає, що обвинувачений наніс їй ще один удар ножем в живіт. На крики сусідів обвинувачений відреагував тим, що вийшов з подвір`я. Декілька разів намагалася викликати поліцію та швидку, але не змогла додзвонитися. Подальший розвиток подій не пам`ятає, отямилася вже у лікарні. 
		Крім цього, потерпіла зазначила, що за декілька місяців до події у вересні 2019 року обвинувачений побив вікна у їх будинку, а також побив свого батька, декілька разів перебував у стані наркотичного сп`яніння, про що свідчили розширені зіниці, загальмований стан, сильна спрага. Вважала, що це вплив поганої компанії. Племінник позичав кошти у студентів за місцем навчання, кошти повертала за нього дітям вона. Періодично просив кошти (по 50-100 грн.), вона також купували йому те, що потребував. Крім того, зазначила, що племінник лікувався у психіатричній лікарні, мав місце випадок, коли він порізав іграшки її онуки, бо вважав, що там заховано «жучки». Обвинувачений приймав медикаментозне лікування, вона сама купувала йому пігулки. Повідомила, що потерпілий ОСОБА_16 має перекошення обличчя внаслідок поранення, періодично проходить лікування в Польщі, де перебуває на заробітках. Сама страждає головними болями, перепадами тиску, насідками травми руки, яку отримала під час нападу ОСОБА_20 . До дня події стосунки з обвинуваченим були нормальні, погроз не було. Щодо намірів обвинуваченого, то переконана, що він хотів позбавити життя її та її родичів. При призначенні покарання поклалася на розсуд суду.
		Наведені вище показання потерпілої ОСОБА_14 загалом узгоджуються з даними протоколу проведення слідчого експерименту від 3 березня 2020 року та відеозапису проведення цієї слідчої дії, відтвореного в судовому засіданні (том 3, а.с. 215-218) і містять розбіжності лише в точній кількості отриманих нею ударів та причині падіння потерпілого ОСОБА_16 . Так в ході проведення слідчого експерименту потерпіла стверджувала, що ОСОБА_16 , вибігши з будинку, впав на сідниці, натомість у судовому засіданні вона вказала, що він впав від удару по нозі, який йому наніс своєю ногою обвинувачений. 
		Такі розбіжності суд оцінює як незначні, відносячи їх на рахунок особливостей емоційного стану потерпілої на момент та після вчинення злочину. Крім того, такі розбіжності не вливають на обсяг та характер обвинувачення, також й з огляду на наявність достатньої кількості інших доказів.
		Суд позбавлений можливості провести безпосередній допит потерпілого ОСОБА_16 , оскільки потерпілий перебуває за кордоном і звернувся до суду із заявою про розгляд справи у його відсутності. Проте, даними протоколу проведення слідчого експерименту від 03 березня 2020 року та відеозапису проведення цієї слідчої дії, відтвореного в судовому засіданні (том 3, а.с. 210-213), зафіксовано, що потерпілий ОСОБА_16 в ході проведення слідчого експерименту відтворив, у якому положенні, лежачи на землі після падіння, він перебував в момент нанесення ножового удару йому в шию ОСОБА_20 близько 12 год. 09 січня 2020 року на подвір`ї домоволодіння за місцем проживання. Окремо потерпілий зазначив, що після виходу з будинку на крик ОСОБА_15 він сам впав на землю, перечепившись через бордюр. 
		Таким чином, розбіжність у причині падіння потерпілого ОСОБА_16 суд вважає вирішеною, оскільки самостійне падіння підтверджено власне ОСОБА_16 , а також й потерпілою ОСОБА_14 при проведенні слідчих експериментів невдовзі після події, коли всі деталі та обставини ще були яскраво відображені у пам`яті.
		Потерпіла ОСОБА_15 в судовому засіданні підтвердила наведені вище показання, зауваживши, що будь-яких конфліктів у неї з онуком не було. Попередня зустріч була неконфліктною, вона оплатила йому навчання та аналізи в медичній лабораторії. Певний час до події знаходила у нього «травку» (коноплю), через це сварилася з ним, він не хотів вчитися, прогулював заняття. Допомагала йому звернутися до психіатра у с. Скаржниці, він лежав у психіатричній лікарні на лікуванні після нервового зриву, другий раз лежав на лікуванні, щоб взяти академвідпустку, потім продовжував лікуватися амбулаторно. Одного разу розрізав всі дитячі іграшки, мотивуючи тим, що шукає «жучки», бо за ним слідкують. Якраз після цього випадку вона возила його на психіатричне лікування, він на це спокійно відреагував. Коли всі рідні були на заробітках, не кликала його, бо залишилася одна з правнучкою і побоювалася обвинуваченого, який у вересні 2019 року вибив вікно під час конфлікту з батьком, з яким рідко контактував. ОСОБА_20 часто обманював, наче поїхав додому, а насправді пропадав на певний час. Тому вважала його вчинок результатом впливу поганої компанії і відсутністю турботи з боку матері. У день події обвинувачений був незвично активний, після привітання почав наносити удари ножем їй у обличчя, потім й у живіт, внаслідок чого була порізана її голова, обличчя біля очей, а також пошкоджена печінка. Потерпіла ОСОБА_15 стверджувала, що ОСОБА_14 обвинувачений бив в голову теж ножем, ОСОБА_16  в шию. Запевнила суд, що її малолітня правнучка вибігла на вулицю, коли ОСОБА_16 вже отримав ножове поранення. Пам`ятає, що відбивалася якимось чоботом, який схопила на подвір`ї. Зупинився онук лише після втручання сусідки, хлопець якої й викликав поліцію. При призначенні покарання поклалася на розсуд суду, але просила призначити не дуже суворе покарання. 
		Наведені показання потерпілої ОСОБА_15 відповідають змісту протоколу проведення слідчого експерименту з її участю від 03 березня 2020 року та відеозапису проведення цієї слідчої дії, відтвореного в судовому засіданні (том 3, а.с. 220-223). Так, потерпіла ОСОБА_15 на місці події вказала спосіб нанесення їй 4-5 ударів ножем ОСОБА_20 в голову в ході початку побутової розмови про стан справ у приміщенні літньої кухні домоволодіння за місцем проживання близько 12 год. 09 січня 2020 року. Після цього вказала, що при її падіння на подвір`ї обвинувачений ще наносив їй удари, кількості яких не пам`ятає. Крім цього, удари ногами та ножем отримала від нього біля будинку. Деталі повідомити не змогла.
		Із показань в суді свідка ОСОБА_24 (на час проведення досудового розслідування  П`ятковська) встановлено, що вона бачила, як біля будинку сусідів ОСОБА_25 обвинувачений бив свою бабусю (потерпілу ОСОБА_15 ) в голову один раз ножем, в живіт, просто руками, копав ногами, вона кричала « ОСОБА_26 , що ти робиш?!», у неї було закривавлене обличчя в синцях, але вона намагалася захищатися чоботом. Стоячи за воротами, кричала, намагаючись зупинити обвинуваченого, на що він сказав їй іти геть. В цей час з дверей будинку виглядали закривавлена ОСОБА_14 і її зять. Коли побачила, що обвинувачений хоче виходити з подвір`я, побігла додому і зачинилася. Її чоловік викликав поліцію та швидку на її прохання. Коли обвинувачений пішов, прибігла до сусідів і побачила ОСОБА_15 в літній кухні, у неї обличчя було все в крові, вона сильно плакала.
		Свідок ОСОБА_27  підтвердив показання своєї дружини ОСОБА_24 та повідомив, що у січні 2020 року перебував у помешканні своєї майбутньої дружини ОСОБА_24 , коли побачив, як молодий чоловік з бородою декілька разів бив ножем з вузьким лезом довжиною близько 10 см у обличчя літню жінку. Лунали голосні крики. ОСОБА_24 побігла до подвір`я потерпілих, була за воротами, на відстані 5-6 метрів від фігуранта, сам перебував далі, за метрів 15 від неї. Саме він викликав поліцію та швидку, зайшовши в будинок дружини. 
		Такі показання свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_27 узгоджені з даними протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками з додатком від 20 лютого 2020 року (том 3, а.с. 191-193, 194-196), якими підтверджено впізнання цими свідками у фотозображенні ОСОБА_20 особи хлопця, який 09 січня 2020 року близько 12 год. вчинив замах на вбивство ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 по АДРЕСА_2 . 
		Крім цього, викладені вище показання свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_27 цілком відповідають даним протоколів проведення слідчих експериментів з їх участю від 20 лютого 2020 року та відеозаписів проведення цих слідчих дій, відтворених в судовому засіданні (том 3, а.с. 200-203, 205-208), за винятком відсутності у відповідному протоколі слідчого експерименту твердження свідка ОСОБА_27 про нанесення ударів потерпілій ОСОБА_15 саме ножем. Проте, у суду відсутні будь-які підстави піддавати сумніву правдивість показань в суді цього свідка, оскільки його безпосередні показання, надані в судовому засіданні в режимі відеоконференції, відповідають численним доказам у справі (як показанням безпосередніх учасників події, так і масиву експертних висновків, зокрема щодо характеру тілесних ушкоджень, заподіяних ОСОБА_20 потерпілим).
		Суд вважає за необхідне зазначити, що правомірність проведення слідчих експериментів за участю потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , свідків ОСОБА_28 та ОСОБА_27 , на території домоволодіння АДРЕСА_2 , про власників якого відсутні відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, підтверджена даними ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2020 року, якою за клопотанням слідчого від 06 лютого 2020 року на підставі ч. 5 ст. 240 КПК України надано дозвіл уповноваженому слідчому на проведення вказаних слідчих експериментів за вказаною адресою за участі наведеного вище переліку осіб (том 3, а.с. 198-199). 
		Законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_18 (мати обвинуваченого) підтвердила показання потерпілих про те, що ОСОБА_20 приймав заспокійливі ліки, але зазначила, що він не пройшов повний курс, тому потребує лікування. Раніше перебував на обліку лікаря-психіатра. Йому було 1,5 років, коли з колишнім чоловіком залишили сина батькам, поїхавши до м. Києва на заробітки. Навідувалися 1-2 рази на місяць. Коли йому було 2 року, розлучилися, але утримували всі разом, включаючи потерпілих Когутовських. Обвинувачений часто залишався з онукою тітки, йому довіряли. Причину діяння мати обвинуваченого вбачає у тому, що він останнім часом не міг знайти спільну мову з батьком. Крім того, була образа на родину батька, представники якої обіцяли забрати ОСОБА_20 за кордон по закінченню навчання, але фактично припинили спілкування з ним. 
		Законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_17 (баба обвинуваченого) в судовому засіданні підтвердила, що у обвинуваченого була образа на родину батька, бо йому забороняли приходити в гості, не запросили на день народження племінниці, через що він погано спав, сумував, стверджував, що нікому не потрібен, прогулював навчання. До цього він ходив в гості до бабусі й тітки. Онук не хотів вдруге лікуватися, коли лікар після проведення обстежень у грудні 2019 року дав направлення у Скаржинецьку лікарню. Охарактеризувала його як загалом спокійного. Повідомила, що коли ОСОБА_20 був на першому курсі, знайшла у книжці якісь висушені листя і за ліжком таблетки в пакетику, але він запевнив, що те все не вживав. Крім цього, підтвердила наявність у обвинуваченого невеликого складного ножика, який він часто тримав при собі.
		Як повідомила суду свідок ОСОБА_29 , під час робочого часу у вікно дитячого садочку побачила, як вулицею Нагорною вниз спокійно йшов у яскравій куртці обвинувачений. Потім почула сирену поліцейського авто, тоді ж до неї зателефонував чоловік та повідомив, що сталося у сусідів. Бачила у одне з вікон дитячого садочка, як з обвинуваченим вже працювали поліцейські. Відпросившись з роботи, пішла на місце події, але там вже працювала слідча група, потерпілого ОСОБА_16 вже забрали і потерпілі жінки чекали приїзду інших карет швидких. Такі показання свідка ОСОБА_29 щодо затримання поліцейськими ОСОБА_20 на вул. Нагірній в м. Кам`янці-Подільському узгоджуються з показаннями в суді самого обвинуваченого, а також підтверджуються даними рапорту поліцейського Кам`янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_30 від 09 січня 2020 року (том 3, а.с. 43). При цьому, в рапорті поліцейський зазначив, що затримання відбулося у зв`язку з тим, що особа перехожого відповідала опису потерпілих, а на одязі були наявні плями, схожі на кров. 
		Свідок ОСОБА_31 в судовому засіданні пояснив, що у день події він відвіз свого батька у лікарню, після чого у провулку, що виходить на АДРЕСА_3 , побачив неголеного чоловіка з закривавленими руками (в судовому засіданні вказав на обвинуваченого), який спокійно запитав де колонка щоб помитися. Повернувшись додому, побачив поліцію біля провулку і цього ж чоловіка поруч з автомобілем поліцейських. 
		Наведені показання свідка ОСОБА_31 узгоджуються з даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками з додатком від 12 березня 2020 року (том 3, а.с. 188-190), якими підтверджене впізнання ним у фотозображенні ОСОБА_20 як хлопця, якого він бачив 09 січня 2020 року близько 12 год. 30 хв. неподалік місця події у куртці червоного кольору зі слідами, схожими на кров.
		Як повідомила суду свідок ОСОБА_32 , 09 січня 2020 року близько обідньої пори вона перебувала у магазині, коли прибігла її подруга і повідомила, що у її провулок поїхали автомобілі швидкої допомоги та поліції. Спочатку на телефонні дзвінки ніхто не відповідав, але згодом додзвонилася до матері ОСОБА_14 , яка закликала швидше повернутися додому, оскільки прийшов ОСОБА_33 (обвинувачений) і всіх порізав. Прийшовши додому, обвинуваченого не застала, карета швидкої допомоги забрала її чоловіка ОСОБА_16 , матір та бабуся були закривавлені, у матері була замотана голова, у бабусі проступали ще й синці на обличчі, все подвір`я і будинок були в крові. Матір декілька разів втрачала свідомість, її з бабусею теж згодом забрала швидка допомога. Обвинуваченого бачила, коли він вже стояв біля автомобіля поліції, на її запитання про те, чи розуміє він, що накоїв, він лише сказав забрати з будинку дитину. До цього він часто приходив, його любили і здавалося, що він теж їх любив. Побутові сварки інколи були, але не володіє детальною інформацією, бо була за кордоном. Брат (обвинувачений) лікувався у Скаржинцях, бо потребував психіатричної допомоги. Підтвердила, що знаходили у нього «травичку» (він зізнавався, що вживав коноплю).
		Свідок ОСОБА_34 в судовому засіданні повідомив, що є сусідом потерпілих. Після новорічно-різдвяних свят 2020 року почув шум, крик, підійшов до вікна і побачив обвинуваченого, напевно, з ножем, бо щось блиснуло. На снігу були сліди крові, на подвір`ї від літньої кухні до будинку бігла закривавлена бабуся обвинуваченого. Також від будинку він чув крик ще однієї жінки. Огляд з вікна був обмежений лише ділянкою подвір`я, де відбувалася подія. Побіг за телефоном, побачив, що інші сусіди вже викликають відповідні служби, сам не зміг вказати точну адресу при здійсненні виклику. За хвилину прибула поліція й невдовзі карета швидкої допомоги. 
		Вказані показання потерпілих та свідків судом оцінюються як належні докази, оскільки вони підтверджують подію кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_20 . 
		Також вказані показання судом визнаються допустимими доказами, оскільки вони були отримані у порядку, встановленому КПК України, зокрема, з дотриманням вимог ст. ст. 352, 353 КПК України щодо допиту свідків та потерпілих в судовому засіданні, наданням можливості стороні захисту перехресного допиту свідків та потерпілих. 
		Більш того, ці показання оцінюються судом як достовірні, оскільки підстав сумніватися у їх правдивості судом не встановлено.
		Винуватість ОСОБА_20 в закінченому замаху на умисне вбивство ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 доводиться також фактичними даними, які містяться у протоколах слідчих дій, висновках експертиз, документах, які безпосередньо досліджені судом в судових засіданнях. 
		Внесення відповідних відомостей про кримінальне правопорушення 09 січня 2020 року до ЄРДР за номером кримінального провадження 12020240000000003 підтверджує правомірність проведення досудового розслідування у вказаному провадженні (том 3, а.с. 1-2).
		Даними постанови про доручення розслідування слідчій групі від 09 січня 2020 року та постанови про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 09 січня 2020 року (том 3, а.с. 5, 9-10) підтверджено повноваження слідчих та процесуальних прокурорів у кримінальному провадженні, що підлягає розгляду. 
		Як вбачається з рапорту старшого інспектора-чергового Кам`янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_35 , повідомлення про нанесення обвинуваченим ОСОБА_20 численних ножових поранень потерпілим надійшло у чергову частину 09 січня 2020 року о 12 год. 41 хв. (том 3, а.с. 11-12).
		З даних протоколу огляду місця події з ілюстративною таблицею від 09 січня 2020 року та переглянутими в судовому засіданні матеріалами фото- та відеофікації огляду місця події (том. 3, а.с. 14-31, 35-38, 32-33), проведення якого узаконено ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 січня 2020 року за клопотанням сторони обвинувачення від 09 січня 2020 року (том 3, а.с. 40-41, 42), вбачається, що на території домоволодіння АДРЕСА_2 було виявлено: на сніговому покритті між бетонною доріжкою та житловим будинком, між під навісом з господарськими речами та літньою кухнею численні плями червоно-бурого кольору; перед порогом літньої кухні  вилку зі слідами речовини, схожою на кров. Крім цього, наявність слідів речовини, схожої на кров, виявлені: на килимі, що знаходився на підлозі за відчиненими дверима літньої кухні; на лівій стіні та справа вхідних дверей житлового будинку (сліди у вигляді численних плям); на дверях з внутрішньої сторони та дверній ручці; на 2-х ганчірках, кофті, халаті, рушнику, що лежали на підлозі житлової кімнати; на двох нижніх шухлядах комоду в житловій кімнаті; на вимикачі та розетках біля вхідних дверей ванної кімнати; на тумбочці під раковиною у ванній кімнаті. З усіх плям проведено змиви, які опечатано належним чином для подальшого експертного дослідження. Крім цього, виготовлено гіпсовий зліпок сліду взуття, виявленого між бетонною доріжкою та житловим будинком, та вилучено закривавлені речі, перелік яких наведено вище. 
		Правомірність проведення цієї слідчої дії підтверджена даними письмового дозволу ОСОБА_32 на проведення огляду місця події від 09 січня 2020 року (том 3, а.с. 13). При цьому, за даними з державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутня інформація щодо власників домоволодіння АДРЕСА_2 (том 3, а.с. 39).
		Як вбачається з даних висновків судової біологічних експертиз № 9.3-0023:20 від 25 лютого 2020 року, № 9.3-0021:20 від 27 лютого 2020 року, № 9.3-0025:20 від 28 лютого 2020 року, № 9.3-0027:20 від 04 березня 2020 року, проведених на виконання відповідних постанов слідчого від 15 січня 2020 року (том 4, а.с. 98-99, 103-108, 109-110, 114-122, 123-124, 128-132, 133-134, 138-141), на поверхнях двох фрагментів тканини (ганчірок) та рушнику, на марлевих тампонах зі змивами та зіскобі, на поверхні халату та спортивної кофти, вилучених при огляді місця події 09 січня 2020 року, виявлено кров людини, яка відноситься до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВ0, тобто може належати будь-кому з потерпілих, однак походження її від обвинуваченого ОСОБА_20 виключається, оскільки кров ОСОБА_20 відноситься до групи 0 (І) з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В ізосерологічної системи АВ0, а кров ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 відноситься до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВ0, що підтверджено даними висновків судових біологічних експертиз № 9.3-0016:20 від 10 лютого 2020 року та № 9.3-0022:20 від 19 лютого 2020 року, проведених на виконання відповідних постанов слідчого від 10 січня та 15 січня 2020 року (том 4, а.с. 80, 84-86, 88, 93-96). Водночас на наданій на дослідження вилці, вилученій при огляді місця події 9 січня 2020 року, слідів крові виявлено не було.
		Обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_20 діяння в частині способу і знаряддя нанесення ножових поранень, крім іншого, підтверджені даними висновку судової біологічної експертизи № 9.3-0024:20 від 20 лютого 2020 року, проведеної на виконання відповідної постанови слідчого від 15 січня 2020 року (том 4, а.с. 142-143, 147-150), згідно із якою на поверхні ножа, вилученого у ОСОБА_20 під час його затримання 09 січня 2020 року (том 3, а.с. 50-55), виявлено сліди крові людини, яка відноситься до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВ0, тобто може належати будь-якому з потерпілих, однак походження її від обвинуваченого ОСОБА_20 виключається.
		Належність слідів крові на вилученому у ОСОБА_20 з дотриманням вимог ст. 103-107, 167-168 КПК України згідно з протоколом тимчасового вилучення майна від 09 січня 2020 року (том 3, а.с. 58) одязі (кофті з написом «Reebok», штанах з написом «Nike», куртці з написом «Urban Style M»), в який він був одягнутий під час затримання безпосередньо після події 09 січня 2020 року, до крові людини, яка відноситься до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВ0, тобто може належати будь-кому з потерпілих, проте походження її від обвинуваченого ОСОБА_20 виключається констатована висновками судових біологічних експертиз № 9.3-0026:20 від 03 березня 2020 року, № 9.3-0029:20 від 06 березня 2020 року, № 9.3-0028:20 від 05 березня 2020 року, проведених на виконання відповідних постанов слідчого від 15 січня 2020 року (том 4, а.с. 151-152, 156-159, 160-161, 165-168, 169-170, 174-178).
		Слід зауважити, що правовою підставою відібрання біологічних зразків у обвинуваченого та потерпілих для подальшого проведення експертних досліджень слугували постанови про відібрання біологічних зразків та протоколи про відібрання біологічних зразків у ОСОБА_20 від 09 січня 2020 року (том 3, а.с. 78-79, 82, 83); протоколи про відібрання біологічних зразків крові та букального епітелію від 14 січня 2020 року ОСОБА_16 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (том 3, а.с. 170, 173, 176) на виконання відповідних постанов про відібрання біологічних зразків від 13 січня 2020 року (том 3, а.с. 168-169, 171-172, 174-175). 
		Про дотримання визначеного Законом порядку вилучення медичних карток стаціонарного хворого (історій хвороб) на ім`я потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 для проведення експертних досліджень (том 4, а.с. 7-24, 27-38, 44-49) свідчать дані ухвал слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня та 07 лютого 2020 року (том 4, а.с. 4, 41) за результатами розгляду клопотань слідчого про дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, які місять охоронювану законом таємницю, від 23 січня та 06 лютого 2020 року відповідно (том 4, а.с. 1-3, 39-40), а також дані протоколів тимчасового доступу до речей і документів з описом документів від 03 лютого та 21 лютого 2020 року (том 4, а.с. 5-6, 25-26, 42-43) на виконання вказаних вище ухвал слідчого судді. 
		Тяжкість і механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_15 підтверджені даними висновку судово-медичної експертизи № 29 від 04 лютого 2020 року, проведеної на виконання відповідної постанови слідчого від 13 січня 2020 року (том 4, а.с. 50, 53-55). Так, у потерпілої ОСОБА_15 були виявлені: 1) тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді проникаючого ножового поранення черевної порожнини, наскрізного поранення лівої долі печінки, рани в області черевної стінки в 3-х см нижче мечевидного відростка і в 1 см лівіше серединної лінії живота, які могли утворитися внаслідок дії предмета з колючо-ріжучою травмуючою поверхнею, можливо, ножа з однобічною заточкою; 2) легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у вигляді 9-ти ран на межі лівої підочної ділянки і лівої щоки, в середньому відділі правої щоки на рівні правого крила носа, в передвушній ділянці зліва, в потиличній ділянці, в лобній області справа, в області зовнішнього кута правого ока, в передвушній ділянці справа, в області лівої щоки, які могли утворитися внаслідок дії предмета з ріжучою травмуючою поверхнею, можливо, ножа, кількість дій не менше 9-ти; 3) легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у вигляді синця в області спинки носа з розповсюдженням на нижні повіка і підочні ділянки обох очей, ліву і праву щоки, верхню і нижню губи, тіло нижньої щелепи зліва і справа, на передньо-бокову поверхню верхньої третини шиї справа розлитого характеру різної інтенсивності, що могли утворитися внаслідок неодноразової дії тупого твердого предмета, не виключається кулаком або взутою ногою, з умовою, що такі дії приходилися на одну і ту ж саму ділянку, однак через фізіологічні особливості цього синця детально вказати кількість ударів не представляється можливим через плямистий характер, але його розміри і розташування свідчать, що кількість ударів була значною. Всі вказані тілесні ушкодження могли утворитися за умов і строк, наведених у обставинах справи (09 січня 2020 року). При цьому, будь-яких тілесних ушкоджень, характерних для боротьби та самооборони у ОСОБА_15 виявлено не було.
		Отримання потерпілою ОСОБА_14 тілесних ушкоджень під час подій, які є предметом розгляду в рамках цієї справи, підтверджені даними висновку судово-медичної експертизи № 30 від 24 лютого 2020 року, проведеної на виконання відповідної постанови слідчого від 13 січня 2020 року (том 4, а.с. 56, 59-61). Так, у потерпілої ОСОБА_14 були виявлені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді відкритого проникаючого ножового поранення шийного відділу хребта та черепної порожнини з раною задньої поверхні шиї, що переходить в раневий канал шириною близько 18 мм, проходить між потиличною кісткою та задньою дугою атланта до великого потиличного отвору з пошкодженням с/м каналу (містить геморагічний компонент, що поширюється до IV шлуночка (в невеликій кількості) та в субарахноїдальний простір задньої черепної ямки (також в задній черепній ямці в оболонковому просторі та в ІІІ-му лобному розі правого бічного шлуночка виявляється включення повітря в невеликій кількості), що могли утворитися внаслідок дії предмета з колючо-ріжучою травмуючою поверхнею, можливо, ножа з прикладанням значної сили. При цьому, будь-яких тілесних ушкоджень, характерних для боротьби та самооборони у ОСОБА_14 виявлено не було.
		Характер і механізм отримання 09 січня 2020 року потерпілим ОСОБА_16 тілесних ушкоджень підтверджуються даними висновку судово-медичної експертизи № 31 від 24 лютого 2020 року, проведеної на виконання відповідної постанови слідчого від 13 січня 2020 року (том 4, а.с. 62, 66-68). Так, у потерпілого ОСОБА_16 були виявлені тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я більше 21 доби, у вигляді різаної рани привушної ділянки ліворуч з ушкодженням привушної слинної залози, лицьового нерва ліворуч, з ушкодженням a. Vertebralis, гематоми лівої білявушної ділянки ліворуч, що привело до постгеморагічної анемії, що могли утворитися внаслідок дії предмета з колючо-ріжучою травмуючою поверхнею, можливо, ножа. Будь-яких тілесних ушкоджень, характерних для боротьби та самооборони у ОСОБА_16 виявлено не було.
		Як встановлено з висновку судово-медичної експертизи № 17 від 13 січня 2020 року, проведеної на підставі відповідної постанови слідчого від 10 січня 2020 року (том 3, а.с. 128-130), виявлені у ОСОБА_20 тілесні ушкодження у вигляді садна виличної ділянки справа, синця на задній поверхні лівого плеча в верхній третині відносяться до легких тілесних ушкоджень і могли утворитися як від дії тупих твердих предметів, так і при ударах об такі по механізму «удар-тертя» за різних обставин, близько 12-24 годин до проведення судово-медичної експертизи 10 січня 2020 року. З огляду на такий незначних характер наявних тілесних ушкоджень та враховуючи відсутність у потерпілих тілесних ушкоджень, характерних для боротьби та самооборони, суд дійшов висновку про те, що вказані обставини свідчать про відсутність будь-якої загрози для обвинуваченого з боку потерпілих та підтверджують інкриміноване йому спрямування умислу (на заподіяння смерті трьом особам шляхом нанесення ударів ножем з прикладанням значної сили у життєво-важливу частину людських тіл: голову, шию, черевну порожнину). 
		Відсутність у зразку крові ОСОБА_20 етилового алкоголю, метилового, пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів підтверджена даними висновку судово-токсикологічної експертизи № 114 від 21 січня 2020 року, проведеної на підставі відповідної постанови слідчого від 15 січня 2020 року (том 3, а.с. 141, 143).
		Даними висновку судово-токсикологічної експертизи № 115 від 03 лютого 2020 року, проведеної на підставі відповідної постанови слідчого від 10 січня 2020 року (том 3, а.с. 136, 138-140) підтверджена відсутність наркотичних та психотропних речовин, а виявлено наявність димедролу у зразку сечі ОСОБА_20 , який був відібраний згідно з протоколом про відібрання біологічних зразків (том 3, а.с. 83) на підставі постанови про відібрання біологічних зразків від 9 січня 2020 року (том 3, а.с. 78-79).
		Правомірність вилучення амбулаторної медичної картки на ім`я ОСОБА_20 для уможливлення проведення психіатричної експертизи обвинуваченого підтверджена даними ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 січня 2020 року по клопотанню про тимчасовий доступ від 15 січня 2020 року, а також даними протоколу тимчасового доступу від 22 січня 2020 року (том 4, а.с. 214-219, 220-227).
		Висновком судово-психіатричного експерта № 46 від 22 січня 2020 року, наданого на виконання постанови про призначення амбулаторної комплексної психолого-психіатричної експертизи від 15 січня 2020 (том 4, а.с. 209-213), підтверджена необхідність направлення ОСОБА_20 на стаціонарну психіатричну експертизу.
		Правовою підставою поміщення ОСОБА_20 у відділення судово-психіатричних експертиз Хмельницької обласної психіатричної лікарні № 1 для проведення стаціонарної комплексної психолого-психіатричної експертизи слугувала ухвала слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 січня 2020 року за результатами розгляду клопотання про поміщення особи до медичного закладу з метою проведення стаціонарної комплексної психолого-психіатричної експертизи від 30 січня 2020 року (том 4, а.с. 229-232). 
		Даними висновку судової психолого-психіатричної експертизи № 146 від 04 березня 2020 року, проведеної на підставі постанови слідчого про призначення стаціонарної комплексної психолого-психіатричної експертизи від 30 січня 2020 року (том 4, а.с. 228, 234-238) констатовано, що ОСОБА_20 : 1) виявляє змішаний розлад особистості (розлад психічної діяльності), виявляв такий і на момент вчинення інкримінованого діяння; 2) в період вчинення злочину перебував поза будь-яким тимчасовим розладом душевної діяльності та іншим психічним розладом, крім вказаного вище; 3) у стані фізіологічного афекту, патологічного сп`яніння, фрустрації, психологічного стресу не перебував; 4) міг усвідомлювати свої дії та керувати ними на момент інкримінованого діяння і на час проведення експертизи; 5) виявляє змішаний тип темпераменту; 6) застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_20 є осудною особою і може нести визначену Законом відповідальність за свої діяння.
		Як засвідчив у суді експерт-психіатр ОСОБА_36 , психічний розлад обвинуваченого дещо змінився після первинного лікування у 2018 року. Експерт підтвердив висновок про те, що на період проведення експертизи ОСОБА_20 лікування не потребував, він усвідомлює значення своїй дій та може ними керувати.
		Як звернула увагу суду допитана в судовому засіданні судовий експерт-психолог ОСОБА_37 , причиною свого протиправного діяння обвинувачений під час проведення стаціонарного експертного дослідження вказав те, що потерпілі зачіпали його «ЕГО». 
		Усі зазначені вище дані експертиз визнаються допустимими доказами, оскільки експертизи проведені особами, які можуть бути згідно зі ст. 69 КПК України експертами у кримінальному провадження, експерти були залучені з дотриманням вимог ст.ст. 242-244 КПК України, висновки експертів відповідають вимогам ст. ст. 101-102 КПК України. 
		Винуватість ОСОБА_20 також доводиться оглянутими у суді речовими доказами. 
		Зокрема, знаряддям злочину, яким були спричинені описані вище тілесні ушкодження був ніж, який був вилучений під час затримання ОСОБА_20 через короткий проміжок часу після вчинення злочину. Під час огляду ніж мав бурі плями схожі на кров. Оглядом одягу обвинуваченого підтверджено наявність плям речовини бурого кольору. Більш того, згідно із висновками судових біологічних експертиз, на ножі, одязі (кофті з написом «Reebok», штанах з написом «Nike», куртці з написом «Urban Style M») були виявлені сліди крові людини, яка відноситься до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВ0, тобто може належати будь-якому з потерпілих, проте, походження її від обвинуваченого ОСОБА_20 виключається.
		Законність продовження тривалості досудового розслідування підтверджена даними ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2020 року, постановленої за результатами розгляду відповідного клопотання слідчого від 25 лютого 2020 року (том 5, а.с. 1-3).
		Про дотримання стороною обвинувачення прав неповнолітнього підозрюваного свідчать: постанова слідчого про залучення захисника, постанова слідчого про залучення законного представника від 09 січня 2020 року (том 3, а.с. 46, 47), дані протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 09 січня 2020 року (том 3, а.с. 50-55). З останнього протоколу та переглянутого в судовому засіданні відеозапису цієї слідчої дії (том 3, а.с. 56) вбачається, що зауваження щодо порядку проведення затримання з боку захисника чи законного представника відсутні. 
		   Висновок судової трасологічної експертизи № 4.1-0033:20К від 18 лютого 2020 року, наданий на виконання відповідної постанови слідчого від 14 січня 2020 року (том 4, а.с. 70-71, 74-79), яким констатовано непридатність для ідентифікації слідоутворюючого об`єкту гіпсового зліпку сліду, вилученого 09 січня 2020 року під час огляду місця події, суд оцінює як такий, який жодним чином не підтверджує і не спростовує обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному проваджені. 
		Ухвала слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 січня 2020 року на підставі клопотання про тимчасовий доступ до комп`ютера обвинуваченого ОСОБА_20 від 15 січня 2020 року, а також відповідний протокол тимчасового доступу з описом від 22 січня 2020 року (том 4, а.с. 179-180, 181-183) суд вважає такими, що не мають доказового значення по справі, оскільки жодним чином не підтверджують і не спростовують суть та обсяг обвинувачення.
		Таким чином, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд прийшов до переконання, що ОСОБА_20 винен у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України. 
		Судом дії обвинуваченого ОСОБА_20 кваліфікуються за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України як закінчений замах на умисне вбивство двох або більше осіб. 
		Крім того, ОСОБА_20 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України за наступних обставин.
		Зокрема, згідно із обвинувальним актом ОСОБА_20 обвинувачується у тому, що близько 12 години 09 січня 2020 року, перебуваючи у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, зайшов на територію домоволодіння АДРЕСА_2 , де проживали на той момент та знаходилися його бабуся ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його тітка ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зять тітки ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька останнього ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відкрито виражаючи своє зневажливе ставлення до громадського порядку, ігноруючи елементарні існуючі в суспільстві правила поведінки, добропристойності та моралі, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнучи протиставити себе суспільству та принизити людську гідність інших громадян, проявляючи особливу зухвалість, безпричинно, умисно, з хуліганських мотивів, з метою протиправного заподіяння смерті іншим людям, маючи можливість усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, передбачаючи та бажаючи настання негативних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 вчинив закінчений замах на їх умисне вбивство з хуліганських мотивів (за викладених вище у мотивувальній частині вироку обставин). 
		Вищевказані дії стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України як закінчений замах на умисне вбивство з хуліганських мотивів. 
		Щодо вказаного обвинувачення в судовому засіданні ОСОБА_20 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та дав показання, що не мав наміру вбивати потерпілих, а його дії щодо спричинення тілесних ушкоджень були спровоковані поведінкою потерпілих, які змусили його прийти до них у гості та звинувачували його у вживанні наркотичних засобів та неадекватній поведінці. 
		Допитавши обвинуваченого, потерпілих, свідків, дослідивши надані стороною обвинувачення та стороною захист докази, керуючисьст.129 Конституції України, ст.ст.17,22,23 КПК Українищодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини поза розумним сумнівом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимогст.321 КПК Україниздійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, провівши судовий розгляд у відповідності до вимогст.337 КПК Українилише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд приходить до висновку про необхідність виправдування обвинуваченого ОСОБА_20 за висунутим йому обвинуваченням з наступних підстав.
		Так, відповідно до приписівст. 296 ККбезпосереднім об`єктом хуліганства виступає громадський порядок. Зміст та спрямованість хуліганства визначаються з характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, які склалися між такою особою та потерпілим. Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості цих дій, яка може бути різною. У таких випадках спонукання вчинити такі дії позбавлені будь-якої закономірної необхідності і можуть бути пов`язані з бажанням особи показати свою винятковість та фізичну перевагу над потерпілим, чи з розгнузданого самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до громадського порядку, законів і правил поведінки у суспільстві. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05 листопада 2020 року у справі № 554/27/19.
		Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства. З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації застаттями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 червня 2020 року в справі № 720/990/18.
		За нормативним визначенням умисне вбивство (ст. 115 КК України) з об`єктивної сторони характеризується діянням у вигляді протиправного посягання на життя іншої людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеним діянням та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямий або непрямий умисел), коли особа усвідомлює, що у результаті її дій потерпілий помре, і бажає настання смерті або свідомо припускає настання таких наслідків.
		Згідно усталеної судової практики як умисне вбивство з хуліганських мотивів за п.7ч.2ст. 115ККдіївинного кваліфікуються,коли він позбавляєіншуособу життя внаслідок явної неповагидо суспільства,нехтуваннязагальнолюдськимиправилами співжиття і нормамиморалі,атаксамобез будь-якої причини чи з використанням малозначного приводу, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 07 липня 2021 року в справі № 161/17022/17
		Судом встановлено, що сторона обвинувачення обґрунтовувала винуватість ОСОБА_20 у вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство з хуліганських мотивів показаннями потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , які зазначили, що ОСОБА_20 без будь-яких причин почав наносити їм удари ножем у голову та тулуб, а в подальшому безпричинно наніс удар ножем і потерпілому ОСОБА_16 .
		Із врахуванням показань потерпілих сторона обвинувачення прийшла до висновку про хуліганський мотив вчинення закінченого замаху на вбивство потерпілих.
		Поряд зцим,із показаньобвинуваченого ОСОБА_20 ,законних представниківнеповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_18 (матеріобвинуваченого)та ОСОБА_17  (баби обвинуваченого), судом встановлено, що у обвинуваченого ОСОБА_20 була образа на родину батька, бо йому забороняли приходити в гості, не запросили на день народження племінниці, ігнорували його. 
		Факт наявності конфлікту обвинуваченого та його батька у вересні 2019 року підтвердили й потерпілі ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , які зазначили, що обвинувачений побився із батьком, а також побив вікна у будинку ОСОБА_15 , після чого ОСОБА_20 тривалий період не приходив у гості, а ОСОБА_15 боялася його запрошувати, так як побоювалася залишатися із ним наодинці, оскільки сама доглядала малолітню правнучку, а також підтвердила той факт, що неодноразово сварилася із ОСОБА_20 , підозрюючи його у вживанні наркотичних засобів. 
		Зазначені обставини свідчать про дійсний мотив замаху на вбивство потерпілих, зокрема наявність неприязних відносин на ґрунті ігнорування родини батька неповнолітнього ОСОБА_20 , який до того ж виявляв змішаний розлад особистості, який відноситься до розладів психічної діяльності, що в певній мірі спотворювало сприйняття останнім дійсних обставин справи та характеру взаємовідносин із родиною батька. Зокрема, згідно із висновком стаціонарної судової психолого-психіатричної експертизи № 146 від 04 березня 2020 року (том 4 а.с. 228, 234-238) при проведенні психологічного дослідження було встановлено, що ОСОБА_20 виявляв внутрішню напруженість, незадоволеність ситуацією, негативізм, злобність, нестійкість емоцій, легку подразливість, ригідність та суб`єктивізм переконань, схильність раціоналізувати свою поведінку, підвищену самооцінку, емоційну відгородженість та формальність при спілкуванні, інтровертованість, що підтверджує вищевказані висновки суду про дійсні причини вчинення злочину.
		Таким чином, вищевказані обставини свідчать про вчинення замаху на умисне вбивство потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 саме на ґрунті неприязних відносин, а не про вчинення діяння безпричинно, із відкритим вираженням свого зневажливого ставлення до громадського порядку, ігнорування елементарних існуючих в суспільстві правила поведінки, добропристойності та моралі, з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнення протиставити себе суспільству та принизити людську гідність інших людей, із проявом особливої зухвалості. 
		Враховуючи викладене, на переконання суду ОСОБА_20 слід виправдати за вказаним епізодом обвинувачення, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що замах на умисне вбивство потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 обвинуваченим було вчинено саме з хуліганських мотивів, тобто не доведено, що в діях ОСОБА_20 є склад кримінального правопорушення, передбаченого п.7 ч.2 ст.115 КК України. 
		При призначенні покарання колегія суддів на підставі ст. ст. 65, 66-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Зокрема, ОСОБА_20 вчинив закінчений замах на умисний особливо тяжкий злочин.
		Згідно зі ст. ст. 3, 27 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід`ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
		Разом з тим, обвинувачений знехтував цими гарантіями та, діючи умисно, намагався позбавити життя трьох осіб, двоє з яких є його близькими родичами, частково у присутності малолітньої дитини. Про спрямованість його намірів свідчить спосіб та знаряддя нанесення тілесних ушкоджень, їх кількість та локалізація, його поведінка після припинення активних дій, а також висловлена в судовому засіданні байдужість щодо стану здоров`я потерпілих, відсутність каяття та твердження про відсутність шансів збереження потерпілими життя, якби у нього «була інша ситуація». На переконання суду ОСОБА_20 діяв з прямим умислом, адже, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, цілеспрямовано та холоднокровно вчинив всі необхідні дії для позбавлення життя трьох людей. 
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, особою, яка раніше не судима, особою, яка має психічні розлади діяльності.
		Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом визнаються вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, щодо іншої особи, з якою винний перебував у сімейних або близьких відносинах, у присутності дитини. 
		Згідно із обвинувальним актом як обставина, що обтяжує покарання, стороною обвинувачення зазначено вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.
		Дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що вказана обставина не знайшла своє підтвердження, оскільки будь-яких доказів того, що у момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_20 перебував у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, судом не встановлено.
		Зокрема, даними висновку судово-токсикологічної експертизи № 115 від 03 лютого 2020 року підтверджена відсутність наркотичних та психотропних речовин у зразку сечі ОСОБА_20 , а виявлено наявність димедролу (том 3 а.с. 138-140).
		Згідно із Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року димедрол не відноситься до наркотичних засобів, а відноситься до сильнодіючих лікарських засобів відповідно до Переліку сильнодіючих лікарських засобів за міжнародними непатентованими або загальноприйнятими назвами, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 серпня 2007 року №490.
		Таким чином, ОСОБА_20 міг перебувати у стані, викликаному вживанням інших одурманюючих засобів, проте вказана обставина не зазначена стороною обвинувачення в обвинувальному акті як обставина, що обтяжує покарання, у зв`язку з чим суд не враховує її при призначенні покарання. 
		Також, на виконання вимог ст. 103 КК України суд враховує умови життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості обвинуваченого ОСОБА_20 який на момент вчинення інкримінованого діяння був неповнолітнім.
		Так, обвинувачений ОСОБА_20  за місцем проживання Слобідсько-Кульчієвецькою сільською радою Кам`янець-Подільського району Хмельницької області характеризується позитивно, як такий, щодо якого скарг не надходило (том 3 а.с. 106), проживав з бабою та дідом, що підтверджено довідкою Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 27 січня 2020 року (том 3 а.с. 107). 
		З показань в суді потерпілих та законних представників вбачається, що його вихованням займалися саме дід та баба, відвідування матері мали епізодичний характер, контакти з батьком були рідкісними і супроводжувалися конфліктами. Обвинувачений мав образу на родину батька, відкидав їхні запрошення прийти у гості. Після первинного лікування у психіатричній лікарні категорично відмовлявся від повторного лікування. 
		Неповнолітній ОСОБА_20 не перебував на обліку в службі у правах дітей Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації, відповідно до акту обстеження умов проживання сім`ї від 27 січня 2020 року він проживав у належних умовах (том 3, а.с. 112, 113).
		З копій табелів навчання з 2-го по 8-й клас, свідоцтва про закінчення початкової школи (том, 3 а.с. 115-122) вбачається, що показники успішності навчання ОСОБА_20 поступово знизилися з переважно відмінних до добрих.
		За місцем навчання адміністрацією ДВНЗ «Кам`янець-Подільський індустріальний коледж» ОСОБА_20 характеризується посередньо, як такий, що не виявляв зацікавленості до навчання, участі у громадському житті не брав, вступав у конфліктні ситуації, іноді був їх ініціатором, мав пропуски занять у зв`язку з перебуванням на лікуванні у психіатричній лікарні (том 3, а.с. 109).
		При цьому, ОСОБА_20 раніше не судимий, на обліку лікаря-нарколога не перебуває, однак відповідно до даних довідки, виданої 01 лютого 2022 року психіатричним кабінетом КНП «БЦРЛ» Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради, обвинувачений ОСОБА_20 перебуває під динамічним спостереженням з січня 2019 року з діагнозом: шизотиповий розлад (том 2, а.с. 181).
		Як вбачається з поведінки обвинуваченого в суді, хоча він і частково визнав винуватість в інкримінованому йому злочині, але не розкаявся у вчиненому.
		Так, розкаяння передбачає, крім визнання особою факту скоєння злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини в скоєному злочині, щирий жаль із приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинне виражатись у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки скоєного. Факт щирого каяття особи в скоєнні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. На необхідність встановлення вказаних обставин при оцінці наявності цієї обставини, що пом`якшує покарання, звернув увагу Верховний Суд у постанові від 18 вересня 2019 року в справі №166/1065/18.
		Разом з тим, судом встановлено, що обвинувачений не розкаявся у вчиненому, не висловлював жаль щодо вчиненого та осуд своєї поведінки, не просив пробачення у потерпілих, ствердив, що йому байдуже щодо стану їхнього здоров`я, висловлюючи переконання у тому, що інакшого шляху вирішення ситуації не було, оскільки винною у всьому вважає потерпілу ОСОБА_15 . Тобто, будь-яких підстав вважати, що обвинувачений розкаявся у вчиненому, судом в ході судового розгляду не встановлено. 
		Також при призначені покарання обвинуваченому судом враховується позиція потерпілих, які поклалися на розсуд суду і лише потерпіла ОСОБА_15 просила не застосовувати суворе покарання. 
		Крім цього, судом при призначенні покарання на виконання ч. 1 ст. 68 КК України враховано ступінь здійснення обвинуваченим злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця. При цьому, суд дотримується імперативної норми, закріпленої у п.4 ч. 3 ст. 102 КК України, якими обмежено строк покарання увиді позбавленняволі неповнолітньомуза вчиненняособливо тяжкогозлочину (небільше десятироків). 
		Відповідно до досудової доповіді представника уповноваженого органу з питань пробації ризик вчинення повторно кримінального правопорушення оцінено як середній (т.1, а.с.86-88).
		Враховуючи наведене, за наявності сукупності вищевказаних обставин, що пом`якшують покарання, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, зокрема, із врахуванням вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, особою, яка раніше не судима, особою, яка має психічні розлади діяльності, які судом визнаються обставинами, що пом`якшують покарання, а також враховуючи позитивну характеристику за місцем проживання, прохання потерпілої ОСОБА_15 суворо не карати обвинуваченого, що за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення передбачена можливість призначити найбільш суворе покарання у виді позбавлення волі на строк десять років, а санкція ч.2 ст.115 КК України передбачено таке ж мінімальне покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_20 основне покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.115 КК України, оскільки таке покарання на переконання суду є необхідним та достатнім для досягнення цілей покарання, передбачених ч.2 ст.50 КК України, зокрема буде пропорційною карою за вчинений злочин, а також буде сприяти виправленню обвинуваченого, попереджатиме вчинення нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. 
		Накладений ухвалами слідчого судді арешт на майно і речові докази необхідно скасувати. 
		Процесуальні витрати на залучення експертів відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого. 
		Питання про долю речових доказів і документів підлягає вирішенню на підставі ч. 9 ст. 100 КПК України. 
		З метою забезпечення виконання вироку, враховуючи, що обвинуваченому призначається покарання у виді позбавлення волі, з метою запобігання ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на переконання суду, обвинуваченому ОСОБА_20 необхідно залишити до набрання вироком законної сили обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою. 
		Керуючись ст.ст.366-371,373-375 КПК України, суд, 
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_20 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення  злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п.1 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 15, п.1 ч. 2 ст. 115 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк вісім років. 
		ОСОБА_20 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15, п.7 ч. 2 ст. 115 КК України, виправдати його на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України за недоведеністю того, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_20 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п.7 ч. 2 ст. 115 КК України.
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_20 залишити попередній у виді тримання під вартою. 
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_20 рахувати з моменту набрання вироком законної сили, зарахувавши у строк відбуття покарання час його попереднього ув`язнення з 09 січня 2020 до дня набрання вироком законної сили включно відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі. 
		Стягнути з ОСОБА_20 на користь Держави процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 38906 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот шість) грн. 61 коп. (том 4, а.с.73,83,92,102,113,127,137,146,155,164,173). 
		Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 січня 2020 року (том 3, а.с. 90) на розкладний ніж, куртку, штани, кеди, шкарпетки, кофта, виделка, слід взуття, гіпсовий зліпок сліду взуття, жіночий халат, чоловічий светр, рушник, дві ганчірки; від 23 січня 2020 року (том 4, а.с. 186) на жорсткий диск «Samsung» моделі «ST1000DM005», серійний номер І246О9УС213698.
		Речові докази:
		1) дві карти пам`яті з фото- та відеофікацією огляду місця події 09 січня 2020 року (том 3, а.с. 34), карту пам`яті з відеозаписом затримання ОСОБА_20 від 09 січня 2020 року (том 3, а.с. 57), 5 карт пам`яті з відеозаписами проведення слідчих експериментів (том 3 а.с. 204, 209, 214, 219, 224) зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
		2) паперові конверти зі зрізами нігтьових пластин обох рук обвинуваченого, з ватною паличкою (контрольним зразком), з ватною паличкою зі зразком букального епітелію ОСОБА_20 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , з контрольним зразком марлевої серветки, з відрізками марлевих серветок зі змивами з обох рук обвинуваченого (том 3, а.с. 84, 229), що зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області, після набрання вироком законної сили знищити;
		3) речові докази, що зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області (том 3, а.с. 86-87, 93, 95, 96, том 4, а.с. 87, 97, 188-189):
		- вісім змивів, зіскоб зі стіни, виделка, слід взуття, гіпсовий зліпок сліду взуття, жіночий халат, чоловічий светр, рушник, дві ганчірки, зразки крові та сечі ОСОБА_20 зразки крові потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , після набрання вироком законної сили знищити;
		- розкладний ніж, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області (том 3, а.с. 86-87, 93), після набрання вироком законної сили на підставі п.1 ч.9 ст.100 КПК України конфіскувати.
		- куртку, штани, кеди, шкарпетки, кофту, жорсткий диск «Samsung» моделі «ST1000DM005», серійний номер І246О9УС213698, після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_20 .
		Матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені 9 січня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020240000000003, після набрання вироком законної сили зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленогоКПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.
		Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження. Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
		 
		Головуючий  суддя                      ОСОБА_1 
		 
		Судді ОСОБА_2 
		 
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...