Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/3/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2022.
Дата набрання законної сили: 09.06.2022
Номер судового провадження: 51-5209км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020110000001060

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		09 червня 2022 року
		м. Київ
		Справа № 357/3/21
		Провадження № 51-5209 км 21
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого    ОСОБА_1 ,
		суддів:   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		при секретарі  ОСОБА_4 ,
		за участю прокурора  ОСОБА_5 , 
		розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020110000001060, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Гостра Могила Ставищенського району Київської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає по  АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, 
		за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року щодо  ОСОБА_6 . 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
		На підставі ч. 5ст. 72 КК Українизараховано до строку покарання строк тримання під вартою з 11.11.2020 по 16.11.2020 з розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі.
		Строк відбування покарання за цим вироком ухвалено рахувати з дня фактичного затримання обвинуваченого на виконання вироку.
		Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ухвалено не застосовувати.
		Заставу в розмірі 84 800 (вісімдесят чотири тисячі вісімсот) грн., внесену на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.11.2020, повернуто заставодавцю ОСОБА_8 . 
		Вирішено питання про процесуальні витрати, речові докази та скасовано арешт на майно у вказаному кримінальному провадженні.
		Цивільний позов не заявлявся. 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року вищевказаний вирок залишено без змін.
		За вироком суду, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 11 листопада 2020 року, приблизно о 16 год. 20 хв., керуючи технічно-справним автомобілем марки «Toyota Avalon», з іменними номерними знаками «HYBRID» НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною вулиці Павліченко в напрямку вулиці Шевченка в м. Біла Церква Київської області, наближаючись до регульованого перехрестя вулиць Павліченко та вулиці Шолом-Алейхема, в порушення вимогп.п. 2.3 б), д)Правил дорожнього рухуУкраїни, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 рокута введених в дію з 01 січня 2002 року (далі -ПДРУкраїни), не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, пересік суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, чим порушив вимогирозділу 34 «Дорожня розмітка» пункт 1.1. ПДРУкраїни, виїхав на смугу зустрічного руху та в подальшому в порушення вимогрозділу 8 «Регулювання дорожнього руху» п. 8.7.3 е) тап. 8.10ПДРУкраїни, проїхав на забороняючий сигнал світлофору, де на перехресті допустив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 , який рухався по даному перехресті зліва направо відносно напрямку руху автомобіля «Toyota Avalon», з іменними номерними знаками «HYBRID», а саме по вул. Шолом-Алейхема, на дозволяючий «зелений» сигнал світлофору. 
		Після зіткнення автомобіль марки «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в некерованому стані відкинуло на тротуар, де він допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10 . Після вчинення дорожньо - транспортної пригоди, водій ОСОБА_6 з місця пригоди зник, чим порушив вимогип. 2.10ПДРУкраїни, однак згодом був затриманий працівниками поліції.
		В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 від отриманих тілесних ушкоджень загинула в Білоцерківській міській лікарні №2. Смерть  ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , настала від відкритої черепно-мозкової травми, що проявилась переломом кісток склепіння та основи черепа з крововиливами у шлуночки головного мозку, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.
		Грубе порушення водієм ОСОБА_6 вимогпунктів 2.3 б), д), 2.10, розділу 34 «Дорожня розмітка» лінії 1.1, та розділу 8 пунктів 8.7.3 е) та 8.10ПДРУкраїни перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілої  ОСОБА_10 .
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала 
		У касаційній скарзі захисник  ОСОБА_7 просить змінити постановлені судові рішення щодо засудженого ОСОБА_6 у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості та особі засудженого через суворість. Просить призначити засудженому основне покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, без призначення додаткового покарання, та застосувати положенняст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. На думку захисника, саме таке покарання повною мірою буде відповідати вимогам статей 50, 65 КК України.
		Аргументуючи свої вимоги, захисник у касаційній скарзі та в уточненнях до неї зазначає про те, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі враховано дані про особу винного та всі обставини справи. Так, ОСОБА_6 є особою молодого віку, позитивно характеризується, до кримінальної відповідальності притягується вперше, має на утриманні малолітню дитину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завдані збитки. Вважає, що судом не враховано позицію потерпілого, який не має будь-яких претензій до засудженого та не наполягав на призначенні покарання у вигляді позбавлення волі. Окрім того, органом досудового розслідування ОСОБА_11 не предявлялось обвинувачення за ч. 1 ст. 135 КК України (залишення в небезпеці), а тому посилання судом на вказану обставину є таким, що не відповідає закону України про кримінальну відповідальність. Крім того, у ході розгляду апеляційної скарги у Київському апеляційному суді повідомлено обставини, які не досліджено судом першої інстанції внаслідок відсутності останніх серед матеріалів на момент розгляду справи, зокрема, надано документи, відповідно до яких ОСОБА_6 за період з 2016 по 2021 рік не притягувався до адміністративної відповідальності, позитивно характеризується, надає допомогу дитячому будинку сімейного типу та монастирю, прихожанином якого являється, однак вони не були враховані апеляційним судом.
		Позиції учасників судового провадження
		До початку касаційного розгляду на адресу Суду надійшли письмові пояснення до касаційної скарги та доповнення до них захисника, в яких він вказує, що з метою захисту України від військової агресії Російської Федерації, ОСОБА_6 укладено контракт для вступу до лав Територіальної оборони, у зв`язку з чим останній виконує військові завдання щодо захисту від посягання на територіальну цілісність України та безпеки громадян. 
		Захисник у надісланій до суду письмовій заяві просить про касаційний розгляд без його участі та без участі засудженого. 
		Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника, судові рішення просив залишити без зміни.
		Мотиви Суду
		Відповідно дост. 438 КПКУкраїнипідставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну 
		відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Згідно зіст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених місцевим судом у порядку ч. 3ст. 349 КПКУкраїни, правильність кваліфікації його дій за ч. 2ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюються, тому Верховний Суд не переглядає судових рішень у цій частині на предмет законності та обґрунтованості.
		Щодо стосується доводів касаційної скарги захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, колегія суддів виходить з наступного.
		Частиною 2 ст. 50 КК України закріплено, що покарання має на меті не тільки кару, 
		а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень якзасудженими, так і іншими особами. Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. 
		Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, при визначенні виду та міри покарання, в межах санкції ч. 2ст. 286 ККУкраїни у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_6 , наслідки, що настали, а також обставини, що пом`якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, наявність на утриманні малолітньої дитини, 2019 року народження, і відсутність обставин, що обтяжують покарання.
		Судом при призначенні покарання ОСОБА_6 враховано сукупність всіх обставин, що створили аварійну обстановку та призвели до дорожньо - транспортної пригоди та шкідливих наслідків, зокрема поведінку винного, інших учасників дорожнього руху, потерпілої, що передувала події, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, ставлення до наслідків злочину, і обґрунтовано призначено основне покарання в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 2ст. 286 КК України, а саме у виді позбавлення волі строком на 3 роки. 
		Зважаючи на ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення та наслідків, що настали, колегія суддів погоджується з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій про доцільність призначення засудженому ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки як заходу примусу для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги в цій частині задоволені бути не можуть. 
		Відповідно до матеріалів кримінального провадження, обвинувачення ОСОБА_6 заст.135 КК Українине предявлялося, судовий розгляд проведено у відповідності до вимог ч.ч.1,3 ст. 337 КПК України, лише в межах висунутого обвинувачення за ч. 2ст. 286 КК Українияк порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої. У пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України у вину ОСОБА_6 , окрім інших, ставилось порушення вимог п. 2.10 ПДРУкраїни.
		На думку колегії суддів Верховного Суду, суд першої інстанції вірно врахував посткримінальну поведінку обвинуваченого, який не зупинився після зіткнення і залишив місце вчинення кримінального правопорушення, до якого повернувся за кілька годин. Вказані обставини обвинуваченим не заперечувалися. Розгляд кримінального провадження був проведений в порядку, визначеному ч. 3ст. 349 КПК України. А тому касаційні доводи захисника в цій частині суд вважає необґрунтованими.
		Колегія суддів касаційного суду погоджується із висновками попередніх судових інстанцій, що визначений судом розмір як основного, так і додаткового покарання, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
		Втім, колегія суддів не погоджується з висновком колегії суддів апеляційного суду, що у даному кримінальному провадженні відсутні підстави для застосування положень ст. 75 КК України.
		Так, положеннями ст. 75 КК України (в редакції Закону № 2617-VIIIвід 22.11.2018, чинній на момент вчиненого злочину) передбачено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження,ОСОБА_6 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину 2019 року народження, в період з 2016 по 2021 рік не притягувався до адміністративної відповідальності за порушенняПДР, надає допомогу дитячому будинку сімейного типу і є прихожанином монастиря, в судовому засіданні визнав вину, дав детальні показання щодо обставин вчинення злочину, висловив жаль з приводу скоєного, відшкодував як потерпілому так і іншим учасникам дорожньо-транспортної пригоди завдані злочином збитки у вигляді матеріальної та моральної шкоди. Потерпілий під час судового провадження в суді першої інстанції участі не брав, в матеріалах кримінального провадження міститься його нотаріально посвідчена заява про відсутність будь-яких претензій фінансового характеру до ОСОБА_6 у зв`язку з відшкодуванням завданої шкоди, подавав апеляційну скаргу, в якій просив призначити ОСОБА_6 покарання, не пов`язане з позбавленням волі.
		Згідно надісланих на адресу Суду захисником матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 з метою захисту України від військової агресії Російської Федерації вступив до лав Територіальної оборони, яка є складовою національного спротиву відповідно до Закону України «Про основи національного спротиву».
		 
		Враховуючи викладене та беручи до уваги конкретні обставини кримінального правопорушення, колегія суддів приходить до висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_6 без відбування призначеного йому основного покарання у виді позбавлення волі та застосування до нього положень ст. 75 КК України, з покладенням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. З метою додержання принципу співмірності та індивідуалізації покарання можливо досягти мети заходу примусу без ізоляції ОСОБА_6 від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою впродовж іспитового строку тривалістю 2 роки, який буде достатнім для того, щоб останній довів своє виправлення.
		Керуючись ст. ст.434,436,438, 441,442 КПК України,Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6  задовольнити частково.
		Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року щодо  ОСОБА_6 змінити.
		На підставіст. 75 ККУкраїни звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного йому основного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з випробуванням, встановити іспитовий строк тривалістю 2 роки.
		На підставіп. 2 ч. 1, п. 2 ч. 3ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		У решті судові рішення залишити без зміни.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2  ОСОБА_12

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...