Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 156/850/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 15.06.2022. Зареєстровано: 15.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 17.06.2022.
Дата набрання законної сили: 13.10.2022
Номер судового провадження: 1-кп/156/6/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020030080000155

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 156/850/20 
		Номер провадження: 1-кп/156/6/22 
		 
		 
		ВИРОК
		Іменем України
		15 червня 2022 року смт Іваничі
		Іваничівський районний суд Волинської області в складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іваничі кримінальне провадження про обвинувачення
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нововолинськ, смт. Благодатне (Жовтневе) Волинської області,українця,громадянина України, не працюючого, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, з вищою освітою, ранішене судимого, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 286 Кримінального Кодексу України,
		в с т а н о в и в :
		27 травня 2020 року близько 12 год. 50 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за кермом автомобіля марки «Renault» моделі «Trafic» д.р.н. НОМЕР_1 , рухаючись на території ринку «Колос» в смт.Іваничі, виконуючи маневр заднім ходом, не переконався в безпечності свого маневру, допустив неуважність та безпечність при керуванні транспортним засобом і здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , чим спричинив останній тілесні ушкодження.
		Згідно висновку експерта №110 від 26.06.2020 року на тілі ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, закритий перелом шийки правого стегна зі зміщенням. Враховуючи характер, локалізацію тілесних ушкоджень, черепно-мозкова травма, струс головного мозку утворились від ударно-сотрясаючої дії тупого предмета, закритий перелом шийки правого стегна зі зміщенням утворився від ударно травмувальної дії тупого предмета, що могло мати місце при ДТП. За ступенем тяжкості, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку відносяться до категорії «Легких тілесних ушкоджень», що спричинило короткочасний розлад здоров`я. Закритий перелом шийки правого стегна зі зміщенням  до категорії «Середньої ступені тяжкості по признаку тривалості розладу здоров`я».
		У прямому причинному зв`язку з виникненням цієї дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, перебуває грубе порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, а саме: п. 2.3б, 10.1, 10.9.
		Обвинувачений ОСОБА_4 в ході судового провадження свою винув інкримінованому йому злочиніне визнав. Показав,що 27 травня 2020 року з батьком приїхав в смт. Іваничі на ринок, щоб купити зерно. Задля того, щоб заїхати на ринок в середину, їм відкрили ворота, він проїхав поза воріт, розвернувся і почав здавати заднім ходом, подаючи сигнали в кількості трьох точно. Він рухався ближче до контейнерів, які там розміщені, дуже повільно близько 2-3 км./год, щоб забрати пшеницю, яку вони купили. Коли він рухався, по ліву і праву сторону є бетонні стелажі, ширина між ними була 4-5м., за ними з двох сторін були люди, які торгували. На запитання прокурора підтвердив, що у нього затемнене заднє скло, але це йому не заважало все бачити. У дзеркалі водія він помітив жінку, перед тим чув крики та загальмував, почув удар, однак подумав, що це речі у багажнику. Потерпіла була лівіше, десь півтора метри від авто, яка сиділа на сідницях, біля неї були інші продавці. Він допоміг їй піднятися, посадили її на стілець. Коли приїхала швидка він поїхав автомобілем за швидкою, допомагав у лікарні. Після цього повернувся назад на місце, поставив автомобіль так як він був. Ствердив, що був разом з батьком, однак не просив останнього, щоб він йому допоміг, при русі заднім ходом він йому не допомагав, не спрямовував рух, стояв по праву сторону. Оскільки він контролював рух, стороння допомога йому не була потрібна. Зазначив, що коли рухався, дивився у дзеркало, однак потерпілої не бачив; з якої причини сталася ДТП не знає, можливо через неуважність потерпілої. Не заперечив, що саме його автомобіль наїхав на потерпілу, однак вважає, що його вина у цьому відсутня. Підтвердив, що витрат на лікування потерпілої він не ніс, приїжджав до неї, хотів відшкодувати заподіяну шкоду, привозив фрукти, однак не дійшли спільної згоди щодо суми завданої шкоди. Вважає, що потерпіла понесла матеріальні витрати та зазнала моральних страждань, однак сума в розмірі 50 000 грн. для нього є надмірною. 
		Згідно показів потерпілої ОСОБА_6 , 27 травня 2020 року вона пішла на базар продавати курчат; стояла на місці, на доріжці, де стоять продавці та говорила з ОСОБА_7 , розвернувшись до нього обличчям та знаходячись на відстані, що може проїхати автомобіль. В той момент почула, як на неї задом наїхала машина - білий бус. Наїзд відбувся на ногу та вона впала. Жодних попереджувальних сигналів не було. Це відбувалося на ринку в смт. Іваничі, ворота були закриті, однак їх відкрили й автомобіль білого кольору заїхав. Вона впала, втратила свідомість. Ствердила, що мабуть авто на неї наїхало з права, оскільки у неї пошкоджена права нога. В подальшому під час дослідження доказів вказала, що після ДТП втрачала свідомість і може чітко не пам`ятати подій, можливо наїзд відбувся і на ліву ногу. Після цього, у неї постійні головні болі, вона отримала струс мозку. Через ДТП вона пересувається на милицях, оскільки їй поставили протез. Обвинувачений ОСОБА_8 жодних коштів їй не надавав, не вибачився.
		Під час судового розгляду судом були створені всі необхідні умови для реалізації сторонами процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, що зокрема доводиться тим, що суд дослідив всі надані учасниками справи докази та розглянув усі клопотання заявлені під час дослідження обставин справи та судового провадження, а також не обмежував сторони у можливості реалізувати свої процесуальні права.
		Безпосередньо дослідивши усі докази подані під час судового розгляду, заслухавши доводи сторони обвинувачення, потерпілої та її представника, сторони захисту та самого обвинуваченого, оцінюючи їх в сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши обвинуваченого, потерпілу, свідків, дослідивши усі надані суду письмові докази, перевіривши та оцінивши всі доводи учасників процесу, а також розглянувши їх клопотання, суд приходить до переконання, що незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у інкримінованому злочині, його вина повністю та об`єктивно доведена наступними дослідженими та перевіреними в ході судового розгляду доказами.
		Так, стороною обвинувачення суду пред`явлено зібрані в ході досудового розслідування та досліджені під час розгляду справи у суді наступні докази, які доводять вчинення обвинуваченим інкримінованого йому злочину:
		- рапорт від 27.05.2020 року поліцейського Іваничівського ВП Горохівського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 , відповідно до якого о 12:51 год 27 травня 2020 року надійшло повідомлення від чергового лікаря ОСОБА_10 про те, що о 12 год 27.05.2020 року на приймальне відділення доставлено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з попереднім діагнозом: перелом правої стегнової кістки. Проходить обстеження, зі слів потрапила в ДПТ в АДРЕСА_2 біля ринку «Колос» (а.с.120);
		- постанова від 27.05.2020 року про визнання ОСОБА_6 потерпілою разом з пам`яткою про процесуальні права та обов`язки та заявою про залучення ОСОБА_6 до провадження, як потерпілого (а.с.183, 184, 185);
		- протокол огляду місця події від 27.05.2020 року, складений начальником СВ Іваничівського ВП ГУПН України у Волинській області ОСОБА_11 , за участю ОСОБА_4 , яким встановлено обстановку події (а.с.121-124);
		? протокол огляду предмету від 27.05.2020 року, згідно якого встановлено, що на автомобілі марки «Renault Trafic» д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 року випуску, № кузова НОМЕР_2 , білого кольору, наявні механічні пошкодження: подряпини лакофарбового покриття по усьому кузові у вигляді подряпин; на задніх правих дверях наявна вм`ятина у нижній частині (а.с.127-128);
		? висновок експерта №110 від 26.06.2020 року за результатами проведеної судово-медичної експертизи потерпілої ОСОБА_6 , 1952 р.н., з якого слідує, що у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження - закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку; закритий перелом шийки правого стегна зі зміщенням. Враховуючи характер, локалізацію тілесних ушкоджень, черепно-мозкова травма: струс головного мозку утворилася від ударно-сотрясаючої дії тупого предмета, закритий перелом шийки правого стегна зі зміщенням утворився від ударної травмувальної дії тупого предмета, що могли утворитись 27.05.2020 року в момент дорожньо-транспортної пригоди. За ступенем тяжкості, закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я. Закритий перелом шийки правого стегна зі зміщенням - до категорії середнього ступеня тяжкості по признаку тривалості розладу здоров`я (а.с.136-137);
		? протоколом проведення слідчого експерименту від 23.07.2020 року, за участю потерпілої ОСОБА_6 встановлено, що потерпіла стояла задньою лівою стороною до руху автомобіля на відстані 2,4 м від умовної прямої та 16,1 від паркану, що відображено на плані-схемі до такого протоколу та ілюстративних таблицях (а.с.142-146);
		? протоколом проведення слідчого експерименту від 27.07.2020 року, проведеного за участю свідка ОСОБА_7 , за яким встановлено, що потерпіла стояла задньою лівою стороною до руху автомобіля. (а.с.14-150).
		Окрім того, в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що 27.05.2020 року він з сином приїхали на базар, ворота були закриті і вони домовилися з директором, щоб їх відкрили. Заїхали у ворота передом, розвернулись на ліво та поставили машину. Пізніше, коли його син здавав назад, він стояв спереду, показував, як керувати перед машиною. Син два рази засигналив в процесі руху, почув крики. Вони побачили потерпілу, яка лежала, підняли її та викликали швидку. Ствердив, що бачив лише одну сторону автомобіля, сторону пасажира, жінки не бачив, стояв на відстані пів метра від машини. Самого наїзду він не бачив. Вважає, що потерпіла могла вибігти під колеса автомобіля, оскільки не знаходилася на тому місці, де торгувала. На запитання зазначив, що не бачив, як потерпіла рухалася. Після цього вони поїхали у лікарню, приїхала поліція та вони повернулися на місце, де зробили всі обміри.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 надав покази про те, що в той день, у травні 2020 року близько обіду на території ринку продавав кури. Потерпіла ОСОБА_6 стояла напроти нього, вони розмовляли. Автомобіль «бус» здавав назад та вдарив потерпілу, у лівий бік, від чого та впала на праву сторону і втратила свідомість. Він бачив сам момент наїзду, відстань між ними була близько півтора метри. На запитання вказав, що в момент наїзду потерпіла стояла, не рухалася. Коли водій здавав назад інші особи не допомагали йому виїжджати та водій попереджувальних сигналів не подавав. 
		Свідок ОСОБА_13 надав показання про те, що в той день, перебував на ринку, бачив як обвинувачений з батьком заїхали на ринок машиною. Потерпіла стояла напроти нього, однак самого удару він не бачив. Автомобіль рухався задом, за кермом був ОСОБА_4 . Оскільки рухаючись, автомобіль перегородив дорогу, тому він не бачив самого наїзду. Він не пам`ятає чи подавав автомобіль сигнал, здається що подавав. Після того, як почув, що потерпіла скрикнула, бачив, що вона лежала на правому боці. Ствердив, що ОСОБА_7 знаходився біля самої потерпілої тому бачив набагато більше.
		Допитаний в ході судового розгляду кримінального провадження свідок ОСОБА_14 надав покази про те, що в той день він перебував на ринку, торгував біля воріт. Автомобіль білого кольору марки Рено заїхав на ринок. Заїжджаючи задом, подавав періодичні сигнали. Про те, що він наїхав на жінку чув зі слів, однак особисто момент наїзду не бачив, оскільки знаходився на відстані 15-20 м. від місця ДТП, біля брами. Біля потерпілої поблизу стояли ОСОБА_13 ; ОСОБА_7 стояв навпроти. Бачив, що потерпілу посадили на стілець, ОСОБА_7 стояв біля неї, але він до них не підходив. Хто був за кермом автомобіля він не бачив, іншої особи, яка б допомагала виїхати водію не бачив.
		Клопотань про допит інших свідків сторонами кримінального провадження не заявлялось.
		Сторона захисту, покликаючись на невинуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину вказує на те, що докази здобуті слідством є недопустимими, отримані з порушенням кримінально процесуального закону.
		Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цимКодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ст. 84 КПК України).
		Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст.85 КПК України).
		Згідност. 86 КПК Українидоказ визнаєтьсядопустимим,якщо вінотриманий упорядку,встановленомуцимКодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Статтею 93КПК Українивстановлено,що збираннядоказів здійснюєтьсясторонами кримінальногопровадження,потерпілим,представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку,передбаченомуцимКодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбаченихцим Кодексом.
		Разом зтим,згідно зст.94КПК Українисуд,керуючись законом,оцінює кожнийдоказ зточки зоруналежності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказів-з точкизору достатностіта взаємозв`язкудля прийняттявідповідного процесуальногорішення. 
		Так, оцінюючи доводи сторони захисту щодо недопустимості протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 27.05.2020 року, протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 27.05.2020 року, протоколу допиту потерпілої ОСОБА_6 від 27.05.2020 року та протоколу допиту свідка ОСОБА_13 від 27.05.2020 року суд зазначає наступне.
		Згідно із ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Як установлено вимогами ст. 95 КПК України, суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 цього кодексу.
		Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису й відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити й перевірити як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в ч.1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
		З огляду на вище вказане, враховуючи, що вказані протоколи допиту до матеріалів кримінального провадження прокурором не долучалися, оскільки у процесі судового розгляду кримінального провадження втратили своє доказове значення, відповідно не були предметом безпосереднього дослідження суду, однак показання таких свідків та потерпілої у даному кримінальному провадженні були досліджені безпосередньо в судовому засіданні відповідно до вимог ст. 95 КПК України, що дає суду можливість для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення, з дотриманням засад безпосередності кримінального провадження, забезпечення права обвинуваченого на захист, змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
		Окрім того, захисник та обвинувачений заявляли клопотання про визнання недопустимими протоколу слідчого експерименту з участю потерпілої ОСОБА_6 від 23.07.2020 року та протоколу слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_7 від 27.07.2020 року з тих підстав, що проведення слідчих дій відбувалося за клопотанням сторони захисту, однак без участі обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника. Такі вимоги сторона захисту мотивувала тим, що 23.07.2020 року за вих № 161 було направлено клопотання сторони захисту про проведення слідчого експерименту з участю підозрюваного, свідків та потерпілої. Однак 27 липня 2020 року в задоволенні клопотання про проведення слідчого експерименту відмовлено на тій підставі, що такі слідчі дії з участю потерпілої та свідків уже проведені.
		Згідно ч. 6 ст. 223 КПК України слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній.
		Стороною захисту в судовому засіданні не підтверджено доказами факт направлення клопотання за вих. № 161 від 23.07.2020 року про проведення слідчого експерименту, й факт отримання, а саме, конкретну дату, органом досудового слідства такого клопотання, а з урахуванням неконкретного формулювання такого клопотання в частині осіб з якими слід провести таку слідчу дію та фактичного знеособлення учасників, яких стосувалося таке клопотання, у суду відсутні підстави однозначно дійти до висновку, що слідчі експерименти з участю потерпілої ОСОБА_6 від 23.07.2020 року ( у день написання клопотання) та з участю свідка ОСОБА_7 від 27.07.2020 року проводилися саме за клопотанням сторони захисту. 
		Оцінюючи доводи сторони захисту щодо недопустимості протоколу огляду від 27.05.2020 року автомобіля марки «Renault Trafic» д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки такий проведено без участі понятих, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч. 5ст. 237 КПКпри проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду.
		При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження (ч. 7ст. 237 КПК).
		Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів ( ч. 3ст. 237 КПК).
		Згідно з ч. 7ст. 223 КПКслідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.
		Речові докази фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису та докладно описуються ( ч. 6ст. 100 КПК).
		Відповідно до п. 7 Інструкціїпро порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду(нова редакція), затвердженої Наказом № 51/401/649/471/23/125 від 27 серпня 2010 року Генеральної прокуратури України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною податковою адміністрацією України, Службою безпеки України, Верховним Судом України та Державною судовою адміністрацією України (далі - Інструкція) у протоколі перераховуються всі предмети, які вилучаються, та щодо кожного такого предмета повинні бути вказані точне найменування, кількість, міра, вага, серія і номер, інші відмінні індивідуалізуючі ознаки, а також місце, де відповідний об`єкт був виявлений.
		Виходячи зі змісту наведених вище положень КПК і підзаконних нормативних актів, та перевіривши матеріали кримінального провадження, суд не вбачає порушення кримінального процесуального законодавства при проведенні зовнішнього огляду добровільно виданого ОСОБА_4 предмету, а саме автомобіля, оскільки за чинним КПК участь понятих та спеціалістів при проведенні огляду предметів не є обов`язковою, огляд транспортного засобу був лише зовнішнім, з вказаного транспортного засобу будь-яких предметів не вилучено.
		Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 вересня 2020 року (справа № 760/23459/17, провадження № 51-5060км19).
		Слід такожвказати,що стороназахисту небула позбавленаможливості забезпечитив судовезасідання свідківчи надатибудь-якіінші належніта допустимідокази напідтвердження своєїверсії обставинподій,однак передбаченимКПК Україниправом нескористалася. Так, сам обвинувачений не заперечує своєї участі у ДТП, проте заперечує, що зіткнення відбулося з його вини.
		Щодо протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.05.2020 року, вказана слідча дія проведена за участю обвинуваченого ОСОБА_4 , та у присутності понятих, а ті недоліки та помилки, які виявлені при складанні протоколу - не є суттєвими та такими, що не впливають на його зміст.
		Оцінюючи показання свідка ОСОБА_12 , в частині того, що він допомагав своєму синові  обвинуваченому ОСОБА_4 та показував йому напрямок виїзду автомобілем, такі спростовуються показаннями самого обвинуваченого та інших свідків, які показали, що ОСОБА_4 виїжджав автомобілем без сторонньої допомоги.
		При оцінці суперечностей в показах потерпілої ОСОБА_6 в судовому засіданні щодо наїзду обвинуваченим на праву, а пізніше на ліву ногу суд бере до уваги її похилий вік, стресову ситуацію, що склалася, втрату нею свідомості та значний проміжок часу, що минув між подією та дачею показань у суді.
		Суперечності у показаннях обвинуваченого ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_14 щодо подачі обвинуваченим звукового сигналу при русі автомобіля назад із показаннями свідка ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_6 , які ствердили про відсутність такого сигналу у момент виїзду авто, не виключають вину обвинуваченого у вчиненому та не впливають на кваліфікацію його дій.
		Відтак,в ходіоцінки доказівз точкизору їхдопустимості вмежах судовогорозгляду,суд здійснивїх перевіркуу відповідностівимогам процесуальногозакону інадаючи їмвсебічну оцінкуз конкретнимиобставинами справи,приходить довисновку,що такіє допустимими. Інші неточності та помилки, що були допущені в ході досудового розслідування не вплинули на його загальний зміст, та не можуть вважатися як підстава для визнання доказів недопустимими.
		Суд вважає, що здобуті та досліджені в ході розгляду в суді даної справи докази є достатніми для ухвалення законного рішення у справі та належної перевірки доводів учасників процесу, а також доказів у справі. Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, які могли б саме істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію дій або перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, судом не встановлено. Версія обвинувачення стороною захисту не спростована.
		Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом (ст. 2 КК України).
		Відповідно дост. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно дост. 17 КПК України,особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченомуцим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Отож, оцінюючи вищеописані зібрані по справі, досліджені та перевірені в судовому засіданні докази, зокрема письмові докази, показання потерпілої та свідків, суд визнає їх такими, що знаходяться у об`єктивному взаємозв`язку з пред`явленим обвинуваченням, нічим не спростовані, передбачені як джерела доказуванняКПК Українита зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством. 
		За оцінкою показів потерпілої та свідків, інших вищенаведених доказів в цілому, суд встановлює, що вони доводять вчинення обвинуваченим інкримінованого йому злочину. Суд враховує, що під час судового розгляду потерпіла та свідки надали показання щодо обставин вчинення злочину під присягою, за участю сторони захисту, тобто з дотриманням принципу змагальності. Вказані покази узгоджуються з іншими вищенаведеними доказами, в тому числі з показами самого обвинуваченого, який визнав факт керування автомобілем «Renault Trafic» д.н.з. НОМЕР_1 на території ринку «Колос» смт. Іваничі 27.05.2020 року та перебування на місці пригоди потерпілої, а також його участь у процесуальних діях, не заперечивши наїзду на неї автомобіля під його керуванням, однак вважає, що через її необережність. 
		Суд враховує, що дорожньо-транспортні події належать до необережних злочинів. Злочинні порушення правил безпеки дорожнього руху є наслідком різноманітних недозволених дій або невчинення дій з боку суб`єктів цього виду злочинів. Спосіб вчинення ДТП - це спосіб дії особи, яка керує транспортним засобом в складному механізмі дорожньо-транспортної пригоди. 
		Зіставивши і проаналізувавши наявні у справі дані про механізм ДТП, суд встановив, що у прямому безпосередньому зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди та шкідливими наслідками, які настали, перебуває грубе порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 рокузі змінами та доповненнями, відповідно допостанови Кабінету Міністрів України № 270 від 13.05.2020 року, а саме:
		Розділ 2 п. 2.3б: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
		 Розділ10п.10.1:перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
		 Розділ 10 п. 10.9: під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
		У постановівід 24.03.2020року (справа№130/720/17),Касаційний кримінальнийсуд зробиввисновок проте,що привиявленні причинногозв`язкунеобхідно враховуватияк дії(бездіяльність)особи, яка керує транспортним засобом, так і неналежне (утому числіневинне) поводження інших учасників руху (тобтой пішохода), що такожможе виключитивідповідальність водія. Крім того, при вирішенні питання про причинний зв`язок ураховується наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку. Якщо такої можливості не було і встановлено, що аварійну ситуацію викликано не ним, то відповідальність водія виключається. У випадку, коли вказану ситуацію було створено самим водієм-порушником, відсутність технічної можливості уникнути шкідливих наслідків юридичного значення не має. Так, згідно свідчень свідка ОСОБА_7 , які він надав в судовому засіданні, який був безпосереднім очевидцем події, потерпіла ОСОБА_6 у момент наїзду на неї автомобіля під керуванням ОСОБА_4 , стояла нерухомо. Отже, були відсутні причини небезпеки для руху або перешкоди для дотримання обвинуваченим правил дорожнього руху та виконання ним наведених вище вимогПравил дорожнього руху. Більше того, в ході судового розгляду встановлено, що обвинувачений здійснював поїздку з батьком та в людному місці, а відтак мав можливість звернутись як до батька, так і до будь-кого іншого з метою отримання допомоги під час руху автомобіля заднім ходом.
		При цьому, суд не приймає до уваги показання обвинуваченого щодо відсутності причинно-наслідкового зв`язку між ДТП та спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, з огляду на те, що сам обвинувачений не заперечив факт наїзду на потерпілу, як ствердив свідок ОСОБА_7 остання після поштовху автомобіля впала, а згідно висновку експерта виявлені у потерпілої тілесні ушкодження могли виникнути під час дорожньо-транспортної пригоди в день події (27.05.2020 року). Разом з тим, на переконання суду, визначення у експертизі, такого виду транспортних травм, як закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, закритий перелом шийки правого стегна зі зміщенням та покази свідків є достатніми для того, щоб дійти висновку, що між подією дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 27.05.2020 року та отриманням потерпілою вказаних тілесних ушкоджень, є прямий причинно-наслідковий зв`язок, оскільки саме необережні неправомірні дії обвинуваченого призвели до зіткнення автомобіля з потерпілою в результаті чого останньою було отримано тілесне ушкодження.
		Водночас, оцінюючи покази обвинуваченого щодо заперечення вини у вчиненні інкримінованого йому злочину та посилання останнього та захисника на відсутність у його діях ознак злочину передбаченогоч.1 ст.286 КК України, суд розцінює їх, як такі, що дані обвинуваченим, з метою пом`якшення відповідальності та уникнення ним покарання за скоєне, оскільки такі покази спростовуються вищенаведеними дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами.
		За таких обставин, суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що ОСОБА_4 своїми необережними діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України. 
		Щодо сумнівів сторони захисту про набуття ОСОБА_6 статусу потерпілої суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст..55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положеньЗакону України"Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
		Як вбачаєтьсяз матеріалівкримінального провадження ОСОБА_6 27.05.2020року поданозаяву прозалучення їїдо провадженняяк потерпілої,написання якоївона підтвердилав судовомузасіданні,27.05.2020року слідчимвинесено постановупро визнанняособи потерпілою,згідно описовоїчастини напідставі телефонногоповідомлення відлікаря КНП«Іваничівська ЦРЛ»та особівручено пам`яткупро процесуальніправа таобов`язки потерпілого. Водночасзахист праві свободлюдини яквтілення принципуверховенства прававимагає наданняпереваги внутрішньомузмісту юридичнозначущих дійнад зовнішньоюформою їхвираження.Так підчас досудовогорозслідування ісудового провадженняпотерпіла однозначновисловила своюпозицію пропритягнення винногодо кримінальноївідповідальності,щодо заподіянняїй матеріальноїта моральноїшкоди,відповідна позиція,зафіксована упроцесуальних документах,останню постановоюслідчого визнанопотерпілою тавручено відповіднупам`ятку.Свою позиціющодо кримінальногопереслідування обвинуваченогоі притягненняйого докримінальної відповідальностіпотерпіла неодноразовопідтверджувала іпід часрозгляду справи.Крім цього,слід зазначити,що вході досудовогорозслідування уобвинуваченого тазахисника невиникало сумнівівщодо статусу ОСОБА_6 ,як потерпілоїу кримінальномупровадженні. Суд також зазначає, що інтерес потерпілого як особи, котра зазнала шкоди, у застосуванні процедури кримінального судочинства стосується зокрема самого факту вчинення цих дій, тому достатнім є лише волевиявлення потерпілого щодо притягнення винного до кримінальної відповідальності.
		Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
		У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, на даний час відноситься до категорії не тяжкого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Відповідно до статей 66,67 КК України, пом`якшуючих та обтяжуючих покарання ОСОБА_4 обставин судом не встановлено.
		Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
		При цьому, суд виходить з того, що каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. Відтак покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
		При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується поняттям судового розсуду у кримінальному судочинстві, яке охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання, що відповідає положенням статті 65 КК України та п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».
		Згідно роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали) тощо.
		Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд бере до уваги ступінь тяжкості злочину, який є необережним, суспільну небезпеку злочину  оскільки людина, її життя і здоров`я, є найвищою соціальною цінністю, спосіб вчинення злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного: свою винуватість у вчиненні ДТП він не визнав. Також, суд враховує фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків у вигляді заподіяння шкоди здоров`ю потерпілої, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання за яким характеризується добре, на даний час не працює.
		Між іншим, суд враховує положення п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в якому зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й ставлення особи до цих порушень та поведінку після вчинення злочину. Так судом встановлено, що на стадії досудового розслідування та під час судового розгляду обвинувачений не вибачився перед потерпілою, шкоду не відшкодував, позов не визнав.
		Відповідно до вимог ч.2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
		01 липня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року.
		Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
		Так, на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачала покарання у виді штрафу від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
		Ураховуючи наведене, ставлення обвинуваченого до вчиненого, наслідки від його необережних дій у виді тілесних ушкоджень, невідшкодованої потерпілій шкоди, суд приходить до висновку про доцільність призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу в межах санкції, ч.1 ст. 286 КК України, яка діяла на момент вчинення правопорушення. На думку суду, таке покарання є виваженим, справедливим, необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.
		Що стосується призначення додаткового покарання, зважаючи на те, що причиною вчинення даного злочину стало недотримання обвинуваченим Правил дорожнього руху, за можливості уникнути шкідливого наслідку, суд не знаходить законних підстав для звільнення ОСОБА_4 від призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Крім вирішення питання щодо необхідності та доцільності призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує необхідність також визначити справедливий розмір такого покарання, враховуючи при цьому як думку потерпілої, так всі обставини справи у їх сукупності, в тому числі і ті, які характеризують особу засудженого та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення у даному провадженні.
		Хоча вчинений ОСОБА_4 злочин відноситься до необережних, однак такий належить до злочинів проти безпеки дорожнього руху і враховуючи наслідки у вигляді шкоди здоров`ю людини, що настали, суд вважає, що доцільним за даних обставин є призначення ОСОБА_4 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк один рік. В судовому засіданні обвинуваченим та захисником не наведено обставин, які б спростовували такий висновок суду.
		Потерпіла ОСОБА_6 звернулася з позовом до обвинуваченого ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. З урахуванням зменшення стороною потерпілої позовних вимог, представник такої просив стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду в сумі 60504,51 гривень та 50 000 грн моральної шкоди (а.с.76-78).
		Обвинувачений ОСОБА_4 цивільний позов потерпілої не визнав, мотивуючи свою позицію тим, що він прийняв всі міри для забезпечення безпеки дорожнього руху, а потерпіла отримала тілесні ушкодження через власну необережність. Розмір моральної шкоди сторона захисту вважає явно завищеним, а матеріальної - необґрунтованим. Визначена потерпілою сума матеріальної та моральної шкоди є непосильною для обвинуваченого.
		Вирішуючи цивільний позов суд виходить з наступного.
		Частиною 1 ст.128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Згідно ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Статті 1166, 1167 ЦК України регламентують підстави відповідальності за завдану майнову шкоду та моральну шкоду.
		На обґрунтування цивільного позову в частині майнової шкоди до позовної заяви представником потерпілої ОСОБА_6 було долучено розрахунок завданої останній матеріальної шкоди та квитанції, які підтверджують таку суму. 
		Оскільки в судовому засіданні доведено те, що потерпілій ОСОБА_6 завдано майнової шкоди діями обвинуваченого ОСОБА_4 , останній збитки не відшкодував, враховуючи встановлені в судовому засіданні факти вчинення кримінального правопорушення, а також беручи до уваги розрахунок завданої потерпілій матеріальної шкоди та докази витрат потерпілої на лікування, цивільний позов про стягнення майнової шкоди, з урахуванням зменшення позовних вимог, підлягає до повного задоволення. Відтак, з обвинуваченого на користь потерпілої слід стягнути матеріальну шкоду в розмірі 60504,51 гривень.
		Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню потерпілій ОСОБА_15 , суд вважає доведеним, що як наслідок отриманої травми ОСОБА_6 відчувала фізичний біль (від отриманих внаслідок ДТП тілесних ушкоджень, оперативного втручання та подальшої реабілітації) та потребувала протягом тривалого часу сторонньої допомоги, пересувалася на милицях, а також зазнала емоційного дискомфорту, хвилювання та нервовий стрес. З урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи моральні та фізичні страждання потерпілої від вчиненого кримінального правопорушення, з огляду на конкретні обставини, вік потерпілої, суд дійшов висновку, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 в частині стягнення моральної шкоди підлягає до часткового задоволення. На думку суду, сума моральної шкоди у розмірі 25000 гривень не приведе до безпідставного збагачення потерпілої, однак в достатній мірі здатна компенсувати їй порушення звичного способу життя та завдані кримінальним правопорушенням фізичні й моральні страждання.
		Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
		Процесуальні витрати за проведення експертиз під час досудового розслідування відсутні.
		Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
		Керуючись ст.ст.368-371,373- 374 КПК України, суд,
		у х в а л и в :
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу врозмірі 400 (чотириста)неоподаткованих мінімумівдоходів громадян,що становить 6800 ( шість тисяч вісімсот) гривень., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
		Речовий доказ: автомобіль марки «Renault» моделі «Trafic» д.р.н. НОМЕР_1 - повернути власнику.
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до  ОСОБА_4  про відшкодування завданої матеріальної шкоди  задовольнити повністю. 
		Стягнути з  ОСОБА_4 на користь  ОСОБА_6 60504,51 грн (шістдесят тисяч п`ятсот чотири гривні 51 коп.) завданої матеріальної шкоди.
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до  ОСОБА_4  про відшкодування завданої моральної шкоди  задовольнити частково. 
		Стягнути з  ОСОБА_4 на користь  ОСОБА_6 25000,00 грн (двадцять п`ять тисяч гривень 00 коп.) завданої моральної шкоди.
		У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		Вирок може бути оскаржено сторонами до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...