Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/13266/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 16.06.2022. Зареєстровано: 16.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 20.06.2022.
Дата набрання законної сили: 07.11.2022
Результат оскарження 07.11.2022 Апеляційний суд Київської області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/357/630/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 357/13266/21
		2/357/630/22 
		Категорія 38 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		 
		08 червня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
		головуючого судді - Орєхова О.І.,
		за участі секретаря - Сокур О.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в залі суду № 2  в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Стислий виклад позиції позивача
		 
		У листопаді 2021 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на наступні обставини.
		25.03.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» було укладено договір факторингу № 40071779-43, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за кредитними договорами, що були укладені між первісним кредитором та фізичними особами.
		Відповідно до умов такого договору факторингу до позивача перейшло право вимоги, зокрема, за кредитним договором від 23.01.2020 pоку № 776548-А, що був укладений між первісним кредитором ОСОБА_1 . Вказаний кредитний договір був підписаний позичальником одноразовим цифровим ідентифікатором № 973562 після підписання паспорту кредиту.
		Згідно з умовами вищевказаного договору факторингу, всі права кредитора за договором споживчого кредиту, укладеного з ОСОБА_1 перейшли до ТОВ «Фінфорс».
		Про укладення відповідного договору факторингу вищезазначене відступлення права вимоги за грошовим зобов`язанням відносно відповідача, останньому було повідомлено на електронну пошту листом від 25.03.2020 року.
		За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає, що передбачено ст. 1077 ЦК України.
		За прямою нормою п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, - кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином і (відступлення права вимоги). 
		До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено: договором або законом, про що свідчить норма ст. 514 ЦК України.
		TOB «СС Лоун» попередній кредитор, має весь, регламентований чинним законодавством України, обсяг прав на здійснення господарської діяльності пов`язаної з видачою кредитних коштів.
		Підписання договору про надання коштів споживчого кредитування звідповідачем відбувалося в електронному вигляді.
		Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію» та зокрема з положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України, - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Зміст договору, в свою чергу, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, які чітко роз`яснені в ч. 1 ст. 628 ЦК України.
		Факт укладення договору сторонами нерозривно пов`язаний з фактом досягнення згоди сторін в належній формі з усіх істотних умов договору (приписи ст. 638 ЦК України).
		Згідно Закону України «Про електронну комерцію», а саме ст. 3 за якою електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
		Підписавши кредитний договір, відповідач погодився з умовами договору та правилами надання споживчих кредитів від TOB «СС Лоун».
		Згідно умов кредитного договору від 23.01.2020 року, відповідач отримав від ТОВ «СС Лоун» кредитні кошти у розмірі 14950,00 грн. на строк до 21.02.2020 року та з фіксованою процентною ставкою 1,65 % в день, (пп. 2.2 договору), вказані кредитні кошти були направлені позичальнику у безготівковій формі на вказану ним банківську картку.
		Реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 602,25%, обчислення якої було здійснене на припущенні, що договір залишатиметься дійсним протягом погодженого строку та що сторони виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені договором (п. 5.7 договору).
		Проте, відповідач вчасно не повернув кредит разом із нарахованими відсотками.
		У разі виникнення у позичальника простроченої заборгованості, з першого дня прострочення позичальнику нараховується пеня у розмірі 1,66% від суми загального розміру наданого кредиту, за кожний день. При цьому сумарна кількість днів нарахування пені за договором не перевищує 30 (тридцяти) днів включно (п. 8.3 договору).
		Загальний розмір пені, що підлягає нарахуванню позичальникові за прострочення виконання грошового зобов`язання, не може перевищувати 50 відсотків від загального розміру наданого кредиту (п. 8.4 договору)
		У зв`язку з неповерненням відповідачем кредиту та відсотків до 21.02.2020 року, позивачем був нарахований штраф у розмірі 50% від суми кредиту отриманого за договором № 776548-А від 23.01.2020 року.
		Відповідно до реєстру відступлених прав вимоги, що були відступлені на користь ТОВ «Фінфорс», право вимоги до відповідача становило 36943,26 грн., з яких:
		- заборгованість за кредитом (тіло заборгованості) - 14950,00 грн.;
		- заборгованість за процентами за користування кредитними коштами - 15540,84 грн.;
		- заборгованість за штрафними санкціями - 6452,42 грн.;
		Звертають увагу, що ТОВ «Фінфорс» не нараховувало ніяких сум заборгованості за кредитним договором відносно позичальника, а вказаний розмір заборгованості є незмінним з моменту отримання ТОВ «Фінфорс» права вимоги за договором споживчого кредитування від 23.01.2020 року.
		Просили суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 36943,26 грн. та судового збору в розмірі 2270,00 грн. (а.с. 1-3).
		 
		Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 08 листопада 2021 року указана позовна заява передана для розгляду судді Орєхову О.І. (а.с. 44-45).
		Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу адресно-довідкової роботи ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с. 49).
		До суду 19 листопада 2021 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача (а.с. 50).
		Згідно отриманої інформації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
		Згідно ч. 1 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановлено законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача. 
		Ухвалою судді від 01 грудня 2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Розгляд справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 51-52).
		30 грудня 2021 року за вх. № 61498 судом отримано відзив на позовну заяву від ОСОБА_1 , в якій останній просив відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки з боку позивача у відповідності до вимог ст.ст. 77, 78, 80, 81 ЦПК України доказів укладання кредитного договору не надано.
		При цьому, стороною позивача не надано суду заяви відповідача, з якої б убачалось бажання відповідача отримати кредит та його розмір, також як і не надано жодних відомостей про зазначення відповідачем номеру платіжної карти, на яку мали бути зараховані кредитні кошти.
		Також, позивачем не надано будь-яких доказів того, що саме електронним цифровим підписом відповідачем підписано кредитний договір від 23.01.2020 року за № 776548-А, оскільки позивачем не надано а ні відомості про сертифікацію ключа ЕЦП відповідача, а ні відомості про особистий ключ підписувача, який має відповідати відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.
		Окрім того, у кредитному договорі не зазначено інформації про отримання відповідачем можливості укласти електронний договір у формі, що унеможливлює зміну змісту, відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
		Таким чином, позивачем не доведено факту укладення сторонами договору кредиту від 23.01.2020 року за № 776548-А, що в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань.
		Щодо твердження позивача, про нібито перерахування TOB «СС Лоун» на користь відповідача кредитних коштів у сумі 14950,00 грн. зазначає, що твердження позивача про отримання відповідачем будь яких коштів у кредит не відповіднає фактичним обставинам справи та не доведено позивачем належними та допустимими доказами.
		Щодо наданого позивачем «Витягу з рееєстру наданих кредитів……» звертає увагу суду, що вказана роздруківка є неналежним та недопустимим доказом, щодо будь яких дій, які нібито вчинялись позичальником.
		Вважає, що у нього відстуністі  перед TOB «СС Лоун» будь-яких зобовязань, а їх наявність, в супереч вимогам ст. 81 ЦПКУ позивачем не доведено.
		Позивач стверджує, що набув права вимоги до відповідача на підставі договору факторінгу № 40071779-43 від 25.03.2020 року укладеного між TOB «СС Лоун» та ТОВ «Фінфорс».
		Вказані міркування позивача не відповідають а ні фактичним обставинам справи, а ні вимогам чинного законодавства.
		Позивачем, не надано до суду копії/оригіналу ліцензії що давала би право ТОВ «Фінфорс» надавати послуги з факторінгу.
		Відповідно до договору факторингу № 40071779-43 від 25.03.2020 року, ТОВ «Фінфорс» повинні були сплатити 797225,99 грн на користь TOB «СС Лоун».
		Доказів сплати ТОВ «Фінфорс» на користь TOB «СС Лоун» позивачем не надано, отже й не доведено виконання ТОВ «Фінфорс» своїх зобов`язань, а отже й не доведено право ТОВ «Фінфорс» вимагати від відповідача будь яку заборгованість та можливість відступати право вимоги іншим особам.
		Отже посилання позивача на те, що ТОВ «Фінфорс» набуло право вимоги до відповідача на підставі договору факторінгу № 40071779-43 від 25.03.2020 року є безпідставним.
		Щодо вчиненного позивачем розрахунку нібито наявної заборгованності у суммі 36943,26 грн., звертає увагу суду, що відповідно до п. 1.2 нібито укладеного кредитного договору від 23.01.2020 року за № 776548-А строк надання кредиту зазначено 30 календарних днів.
		Тобто, якби відповідач отримав кредит і не повернув його своєчасно, позивач мав би право нараховувати відсотки лише за період із 23.01.2020 року по 21.02.2020 року.
		Позивач, у своєму розрахунку зазначає про нарахування 6452,42 грн. заборгованості за фінансовими санкціями (штрафи, пені).
		В той же час не зазначає який саме вид фінансової санкцій було нараховано. Тоді, як нібито укладеним кредитним договором передбачено нарахування пені у розмірі «не більше 50% від суми кредиту» та штрафу у розмірі 50% від суми отриманого кредиту.
		Отже, із вказаного розрахунку неможливо достовірно визначити який саме різновид фінансових санкцій було застовано позивачем (а.с. 57-66).
		Розгляд справи неодноразово відкладався з різних причин, за клопотаннями сторін по справі, останній раз до 08 червня 2022 року о 10 год. 00 хв. (а.с. 120).
		В судове засідання представник позивача Нідзельський Олег Олександрович, який діє на підставі довіреності (а.с. 80) не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. 
		У судовому засіданні, яке відбувалось 13.01.2022 року, представник позивача Нідзельський О.О. підтримав позовні вимоги в повному об`ємі та надав пояснення.
		Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
		У відзиві, який зареєстрований судом 30.12.2021 року за вх.. № 61498, виклав позицію щодо позовної заяви та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. 
		Отже, оскільки сторони не з`явились в судове засідання,  фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи,  що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Финфорс» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		 
		Фактичні обставини встановленні судом
		 
		Встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» було укладено договір факторингу № 40071779-43, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за кредитними договорами, що були укладені між первісним кредитором та фізичними особами.
		Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, розпорядження № 1127 від 13.04.2017 року, ТОВ «СС Лоун» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку та має право на здійснення банківських операцій (а.с. 40-42).
		Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, розпорядження № 4666 від 28.12.2017 року, ТОВ «Фінфорс» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку та має право на здійснення банківських операцій (а.с. 37-39).
		Згідно договору факторингу № 40071779-43 від 25 березня 2020 року, укладеного між ТОВ «Фінфорс» (фактор) та ТОВ «»СС Лоун» (клієнт) та додатків до договору Факторингу № 1-6, останній відступив позивачу права грошової вимоги за кредитним договором.
		Відповідно до положень договору факторингу, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта, а клієнт зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за яким настав до третіх осіб - боржників, включаючи суми основного зобов`язання, проценти, комісію, неустойку та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані, зазначені в Реєстрі прав грошових вимог, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору (а.с. 12-14).
		Відповідно до Реєстру прав грошових вимог, до позивача перейшло право вимоги, зокрема, за кредитним договором від 23.01.2020 pоку № 776548-А, що був укладений між первісним кредитором ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт, серії: НОМЕР_1 , виданий Білоцерківським ГУ МВС України в Київській області 27.09.2018 pоку, РНОКПП - НОМЕР_2 . Вказаний кредитний договір був підписаний позичальником одноразовим цифровим ідентифікатором № 973562 після підписання паспорту кредиту (а.с. 19).
		Про укладення відповідного договору факторингу вищезазначене відступлення права вимоги за грошовим зобов`язанням відносно відповідача, останньому було повідомлено на електронну пошту листом від 25.03.2020 року.
		Підписання договору про надання коштів споживчого кредитування з відповідачем відбувалося в електронному вигляді.
		Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію» та зокрема з положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України, - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Зміст договору, в свою чергу, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, які чітко роз`яснені в ч. 1 ст. 628 ЦК України.
		Факт укладення договору сторонами нерозривно пов`язаний з фактом досягнення згоди сторін в належній формі з усіх істотних умов договору.
		В свою чергу істотними умовами договору є умови: про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Згідно Закону України «Про електронну комерцію», а саме ст. 3 за якою, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		Підписавши кредитний договір, відповідач погодився з умовами договору та правилами надання споживчих кредитів від TOB «СС Лоун».
		Згідно умов раніше вказаного кредитного договору від 23.01.2020 року, відповідач отримав від ТОВ «СС Лоун» кредитні кошти у розмірі 14950,00 грн. (чотирнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят гривень) на строк до 21.02.2020 року та з фіксованою процентною ставкою 1,65 % в день, (пп. 2.2 договору), вказані кредитні кошти були направлені позичальнику у безготівковій формі на вказану ним банківську картку.
		Відповідач взяв на себе зобов`язання повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені кредитним договором (п.п. 7.4 кредитного договору).
		Реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 602,25%, обчислення якої було здійснене на припущенні, що договір залишатиметься дійсним протягом погодженого строку та що сторони виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені договором (п. 5.7 договору).
		Проте, відповідач вчасно не повернув кредит разом із нарахованими відсотками.
		У разі виникнення у позичальника простроченої заборгованості, з першого дня прострочення позичальнику нараховується пеня у розмірі 1,66% від суми загального розміру наданого кредиту, за кожний день. При цьому сумарна кількість днів нарахування пені за договором не перевищує 30 (тридцяти) днів включно (п. 8.3 договору).
		Загальний розмір пені, що підлягає нарахуванню позичальникові за прострочення виконання грошового зобов`язання, не може перевищувати 50 (п`ятдесят) відсотків від загального розміру наданого кредиту (п. 8.4 договору).
		У зв`язку з неповерненням відповідачем кредиту та відсотків до 21.02.2020 року, позивачем був нарахований штраф у розмірі 50% від суми кредиту отриманого за договором № 776548-А від 23.01.2020 року.
		У зв`язку з тим, що відповідач свої зобов`язання за кредитом не  виконав, у останнього виникла заборгованість в сумі 36943,26 грн., яка складається з заборгованості за кредитом (тіло заборгованості) в сумі 14950,00 грн., заборгованості за процентами за користування кредитними коштами в сумі 15540,84 грн. та заборгованості за штрафними санкціями в сумі 6452,42 грн., згідно наданої позивачем до матеріалів справи довідки про стан заборгованості (а.с. 20).
		 
		Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
		 
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		 
		 
		Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.
		Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-УІІІ від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
		У статті 3 Закону № 675-УІІІ визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		За приписами статті 11 Закону № 675-УІІІ електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
		Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2 статті 11 Закону №675-УІІІ.
		Статтею 12 Закону № 675-УІІІ визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
		Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
		Підписавши кредитний договір, відповідач погодився з умовами договору та правилами надання споживчих кредитів від ТОВ «СС ЛОУН».
		Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
		Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
		Положення Закону № 675-УІІІ передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
		Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
		Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII.
		Принцип свободи договору, як один із загальних засад цивільного законодавства, декларується в ст. 3 ЦК України.
		Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.
		Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.
		Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак, під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
		Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим, ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором.
		Відповідно до ст. 11 ЦК України, крім договорів, цивільні права та обов`язки виникають також з актів цивільного законодавства.
		Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов`язання в натурі. Примусове виконання зобов`язання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов`язання та полягає в зобов`язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.
		Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вчиняється у формі, встановленій законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
		Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
		Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
		Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.
		Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
		Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
		Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення. 
		Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Отже, вищевказаний  Договір про споживчий кредит № 776548-А від 23.01.2020 року укладений у формі електронного документу з відповідним електронним підписом позичальника, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства.
		Крім того, позивач не був позбавлений можливості відповідно з положеннями статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» відмовитися від договору протягом 14 календарних днів від дати його укладення шляхом повідомлення відповідача в письмовій формі та повернення грошових коштів, одержаних згідно цього договору та сплати процентів за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит. 
		Вказане визначено і в Договорі про споживчий кредит у п. 3.4.1, де зазначено, що позичальник має право протягом 14 календарних днів з моменту укладання цього договору відмовитися від договору (одержання кредиту) без пояснення причин, в тому числі у разі отримання грошових коштів. 
		Проте, у вказаний строк позивач від договору не відмовлявся, жодних заперечень щодо його змісту не висловлював, що свідчить про його згоду з умовами укладеного договору.
		Аналогічний правовий висновок зроблено в постанові КЦС ВС від 01.04.2020 № 583/3343/19 (61-22778св19).
		В порушення вищезазначених вимог закону та умов договору, відповідач зобов`язання за договором не виконує, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.
		Відповідно до реєстру відступлених прав вимоги, що були відступлені на користь ТОВ «Фінфорс» право вимоги до відповідача становило 36943,26 грн., з яких: 14950,00 грн. - заборгованість за кредитом (тіло заборгованості); 15540,84 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами;6 452,42 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.
		З вимог позивача вбачається, що ТОВ «Фінфорс» не нараховувало ніяких сум заборгованості за кредитним договором відносно позичальника, а вказаний розмір заборгованості є незмінним з моменту отримання ТОВ «Фінфорс» права вимоги за договором споживчого кредитування від 23.01.2020 року.
		 
		Встановлено, що станом на дату звернення позивачем з цією заявою, відповідач ОСОБА_1 не погашав заборгованість за кредитним договором,  остання є незмінною з моменту відступлення прав вимоги до ТОВ «Фінфорс».
		З боку відповідача не було надано жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача з цього приводу.
		Крім того, не заслуговують на увагу і доводи відповідача викладені у відзиві, що з боку позивача не надано жодних відомостей про зазначення відповідачем платіжної картки, на яку мали бути зараховані кредитні кошти.
		Так, на виконання ухвали суду від 07.02.2022 року (а.с. 106-108), АТ «Альфа-Банк» повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 відкрита банківська картка № НОМЕР_3 . Рахунок для обслуговування даної картки НОМЕР_4 (валюта Українська гривня). В анкетних даних ОСОБА_1 відображається телефон НОМЕР_5 , також даний номер телефону підв`язаний до платіжної картки  НОМЕР_3 щодо відправлення інформації про підтвердження здійснення фінансових операцій (а.с. 113).
		Окрім цього, АТ «Альфа-Банк» надано виписку по рахунку НОМЕР_4 за період з 23.01.2020 року по 23.01.2020 року (а.с. 114).
		З вказаної виписки вбачається, що 23.01.2020 року грошові кошти (кредит) перераховані ОСОБА_1 на рахунок до якого випущено платіжну картку № НОМЕР_3 , емітовану АТ «Альфа-Банк».
		В інформаційній довідці від 22.09.2021 року зазначено, що ТОВ «Платіжні Онлайн», як оператор послуг платіжної інфраструктури повідомляє, що на сайті CCLOAN. COM. UA через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція типу «видача» кредиту (14950,00). Дата та час проведення транзакції 23.01.2020 року о 10 годині 42 хвилини,  сума транзакції 14950 грн., номер картки - НОМЕР_6 , Банк-емітент - «Альфа-Банк» (а.с. 35).
		Зазначене підтверджується і Витягом з реєстру наданих кредитів, здійснених за допомогою сервісу «Platon» через технологічного партнера ТОВ «Платежі онлайн» згідно договору № ФБ 309/05, з якого вбачається видача кредиту ОСОБА_1 23.01.2020 року в сумі 14950,00 грн. (а.с. 36).
		Відповідно до п. 3.2 договору про споживчий кредит, кредит надається позичальнику в безготівковій формі (шляхом зарахування суми кредиту на платіжну картку позичальника).
		Не заслуговують і доводи відповідача, що кредитний договір від 23.01.2020 року за № 776548-А не містить підпису відповідача, оскільки як зазначено вище, такий був укладений та підписаний електронним підписом (одноразовим ідентифікатором).
		Також, не заслуговують на увагу і доводи відповідача, що ТОВ «Фінфорс» не набув право вимоги до відповідача на підставі договору факторингу за № 40071779-43 від 25.03.2020 року, оскільки зазначене спростовується наданими з боку позивача документами.
		Крім того, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє від обов`язку погашення кредиту.
		Такий висновок міститься в поставі Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц.
		З боку відповідача не було надано суду жодного належного та допустимого доказу тому, що останній виконав взяті на себе зобов`язання та повернув отриманий кредит.
		Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Оскільки відповідач отримавши кредит та не виконав взяті на себе зобов`язання та не повернув його, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача  заборгованість за кредитним договором у розмірі 14950,00 гривень (тіло кредиту) є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитними коштами у розмірі 15540,84 гривень, суд приходить до наступного.
		Згідно умов  вказаного кредитного договору від 23.01.2020 року, відповідач отримав від ТОВ «СС Лоун» кредитні кошти у розмірі 14950,00 грн. (чотирнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят гривень) на строк до 21.02.2020 року та з фіксованою процентною ставкою 1,65 % в день (п. 2.2 договору).
		Відповідач взяв на себе зобов`язання повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені кредитним договором (п. 7.4 кредитного договору).
		Реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 602,25%, обчислення якої було здійснене на припущенні, що договір залишатиметься дійсним протягом погодженого строку та що сторони виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені договором (п. 5.7 договору).
		У разі виникнення у позичальника простроченої заборгованості, з першого дня прострочення позичальнику нараховується пеня у розмірі 1,66% від суми загального розміру наданого кредиту, за кожний день. При цьому сумарна кількість днів нарахування пені за договором не перевищує 30 (тридцяти) днів включно (п. 8.3 договору).
		Загальний розмір пені, що підлягає нарахуванню позичальникові за прострочення виконання грошового зобов`язання, не може перевищувати 50 (п`ятдесят) відсотків від загального розміру наданого кредиту (п. 8.4 договору).
		Отже, чинним законодавством передбачена обов`язковість виконання зобов`язань та виконання їх належним чином (ст.ст. 526, 527, 530, 629 ЦК України).
		Крім того, передбачено, що у правовідносинах кредитора із позичальником, кредитор повинен надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).
		Позивач звертаючись з вимогами в частині стягнення з відповідача нарахованих процентів за користування коштів у розмірі 15540,84 гривень, при цьому зазначаючи термін користування кредитом з 23.01.2020 року по 25.03.2020 року, при цьому з боку позивача надано розрахунок (а.с. 100).
		Однак, суд не може погодитися з розрахунком позивача та вказаним терміном в повному обсязі.
		Так, пунктом 1.2 договору про споживчий кредит № 776548-А від 23.01.2020 року, строк, на який надається кредит - 30 календарних днів.
		Тому суд вважає, що термін користування кредитом є саме з 23.01.2020 року (дата укладання договору) по 21.02.2020 року (кінцевий строк кредитування).
		Тому, проценти повинні нараховуватися саме в період визначеного договором строку кредитування.
		Вказана позиція підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (пункт 54 постанови) - право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.
		Отже, процента ставка є фіксованою та складає 0,825% в день (п. 6.6.1 договору).
		Відповідно до п. 6.6.2 договору про споживчий кредит, якщо позичальник не повернув суму кредиту після спливу останнього строку користування кредитом за акційним кредитом, то він сплачує проценти за весь період користування кредитом у розмірі, вказаному в пп. 2.2 договору від суми кредиту, що не сплачена позичальником в строк користування кредитом. В перший день прострочення за акційним кредитом, за період з 23.01.2020 року по 21.02.2020 року проценти нараховуються як різниця між процентною ставкою у розмірі 1,65% в день та процентною ставкою акційної пропозиції 0,825%.
		Розрахунок нарахування процентів: 14950,00 грн. (отриманий кредит відповідачем) х 0,825% (фіксована процента ставка) = 123,34 грн. в день - акційний % х 30 днів (строк надання кредиту) = 3700,20 грн.
		Отже, акційні проценти за користування кредитом, відповідно до вимог кредитного договору складають 3700,20 грн. та такі, що підлягають стягненню з відповідача.
		Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача одноразового донарахування 22.02.2020 року у розмірі 3700,20 грн., то вказана сума не підлягає стягненню з відповідача, оскільки кредитним договором не передбачено таке одноразове донарахування, а з боку позивача не було надано обґрунтування нарахування вказаної суми.
		Також, 14950,00 грн. (отриманий кредит відповідачем) х 1,65% (різниця між процентною ставкою (п. 6.6.2 договору) = 246,68 грн. в день - стандартний процент% х 30 днів (з 23.01.2020 року по 21.02.2020 року, згідно п. 6.6.2 договору) = 7400,40 грн.
		Тому, вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
		Отже, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами в загальному розмірі 11100,60 гривень (3700,20 грн. - акційні проценти + 7400,40 грн. - стандартний процент, згідно до умов договору).
		Стосовно позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 6452,42 гривень, суд зазначає наступне.
		Відповідно до п. 8.3 вищевказаного договору, у разі виникнення у позичальника простроченої заборгованості, з першого дня прострочення, позичальнику нараховується штрафна санкція у розмірі 1,66% від суми загального розміру наданого кредиту, за кожний день прострочення. При цьому сумарна кількість днів нарахування штрафної санкції за договором не перевищує 30 днів включно.
		Загальний розмір штрафної санкції, що підлягає нарахуванню позичальникові за прострочення виконання грошового зобов`язання, не може перевищувати 50 відсотків від суми загального розміру наданого кредиту (п. 8.4 договору про споживчий кредит).
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Отже, 14950,00 грн. (отриманий кредит відповідачем) х 1,66% (відповідно до п. 8.3 договору) = 248,17 грн. в день х 26 днів (період з 22.02.2020 по 18.03.2020 року) = 6452,42 грн. (відповідно до п. 8.4 договору).
		Тому, враховуючи вищезазначене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню штрафні санкції у розмірі 6452,42 гривень, які передбачені умовами договору про споживчий кредит № 776548-А від 23.01.2020 року.
		Відповідно до п. 7.1.1 договору про споживчий кредит, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки  (у разі її нарахування) та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених цим договором.
		Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є такими, що підлягають частковому задоволенню.
		Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
		 
		Розподіл судових витрат
		 
		Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. 
		Відповідно до п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
		При зверненні до суду з позовними вимогами з боку позивача було сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 1457 від 04 жовтня 2021 року (а.с. 4).
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а тому оскільки позов задоволено на 87,98% (32503,02 грн. х 100 : 36943,26 грн.), судовий збір слід стягнути в розмірі 1997,14 гривень (2270 грн. х 87,98% : 100).
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 16, 203, 526, 530, 599, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1050, 1054Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81,141, 187, 247, 263-265, 273, 274, 353-355 ЦПК України, суд,-
		 
		У Х В А Л И В:
		Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
		Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача  товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованість за договором № 776548-А від 23.01.2020 року в розмірі 32503,02 гривень та судовий збір у сумі 1997,14 гривень, загалом 34500,16 гривень (тридцять чотири тисячі п`ятсот гривень шістнадцять копійок).
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду  протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
		Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (адреса місцезнаходження: вул. Іоанна Павла ІІ будинок № 4/6 корпус В кабінет 508-2, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ - 41717584, п/р IBAN НОМЕР_7 в АТ «ОТП Банк»).
		Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , паспорт, серії НОМЕР_1 , виданий Білоцерківським ГУ МВС України в Київській області 27.09.2018 року).
		Повний текст рішення складено 08 червня 2022 року.
		Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
		 
		 
		СуддяО. І. Орєхов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...