Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/956/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Встановлення або поширення злочинного впливу.
Надіслано для оприлюднення: 16.06.2022. Зареєстровано: 16.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 20.06.2022.

Номер судового провадження: 1-кп/707/75/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020250000000255

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		№711/956/21
		1-кп/707/75/22
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		16 червня 2022 року м. Черкаси 
		 
		Черкаський районний суд Черкаської області у складі: 
		головуючої судді  ОСОБА_1 ,
		за участі: секретаря судового засідання  ОСОБА_2 , 
		сторін кримінального провадження:
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		захисника обвинувачених  ОСОБА_6 ,
		потерпілого  ОСОБА_7 ,
		цивільного позивача  ОСОБА_8 ,
		представника потерпілого 
		та цивільного позивача  ОСОБА_9 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження з обвинувальним актом, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020250000000255 від 04.10.2020, за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше судимого:
		21 грудня 2018 року Монастирищенським районним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі із конфіскацією майна;
		 
		ОСОБА_5 ,    ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Сарни Монастирищенського району Черкаської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, розлученого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ; фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ; раніше судимого:
		09 січня 2020 року Черкаським районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 289, п. 4, п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України, який вирокомЧеркаського апеляційногосуду від14січня 2021року скасовано у частині засудження його за ч. 1 ст. 289 КК України та засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України, до остаточного покарання у виді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі із конфіскацією майна;
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 255-1 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_4  та  ОСОБА_5 , діючи разом та за попередньою змовою між собою, умисно, незаконно, з корисливих мотивів, упродовж жовтня та листопада 2020 року, погрожуючи насильством, вимагали грошові кошти в сумі 10 000 грн у ОСОБА_7 за неіснуючі боргові зобов`язання, за наступних обставин. 
		Так, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , діючи спільно, перебуваючи у камері для утримання осіб, які перебувають під арештом, Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор», що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Благовісна, 234, на початку жовтня 2020 року зателефонували на абонентський номер НОМЕР_1 ОСОБА_7  особі, яка також утримується в іншій камері для утримання осіб, які перебувають під арештом, Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» та спільно здійснили вимагання, що полягало в протиправній вимозі до ОСОБА_7 про передачу їм грошових коштів у сумі 5 000 гривень, а через певний час суму збільшено до 10 000 гривень, за те, що нібито він одягав форму правоохоронних органів та вимагав грошові кошти у громадян, тобто за неіснуючі боргові зобов`язання. 
		При цьому, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , здійснюючи погрози застосування насильства, які ОСОБА_7 сприймав як дійсні та реальні, погрожуючи йому особисто по телефону та через третіх осіб, вимагали, щоб його родичі негайно перерахували вказану суму на банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у АБ КБ «Приватбанк». 
		У подальшому, продовжуючи вчиняти протиправні вимоги стосовно потерпілого та погрожуючи йому фізичною розправою вразі не перерахування його родичами грошових коштів, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали ще один банківський рахунок для перерахування грошових коштів, а саме № НОМЕР_3 , відкритий у АБ «Райффайзен Банк Аваль».
		Реальність погроз з боку ОСОБА_4 і ОСОБА_5 підтверджуються наданням ними вказівок особам, які утримувались спільно з ОСОБА_7 , про нанесення останньому тілесних ушкоджень.
		Потерпілий ОСОБА_7 усвідомлював такі дії ОСОБА_5 та ОСОБА_4 як небезпеку для власного життя та здоров`я, у випадку відмови виконати протиправну вимогу про передачу їм вказаної вище суми грошових коштів у встановлений ними строк. У зв`язку з чим, на прохання ОСОБА_7 його матір  ОСОБА_8  20 жовтня 2020 року о 12 годині 01 хвилина, перебуваючи за адресою: м. Черкаси, вул. Благовісна, 169, використовуючи термінал самообcлуговування TS 207167, перерахувала на банківський рахунок № НОМЕР_3 , відкритий у АБ «Райффайзен Банк Аваль», грошові кошти у сумі 1 000 гривень. 
		Проте, після перерахування частини суми грошових коштів, протиправні вимоги зі сторони ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не припинилися, використовуючи термінал мобільного зв`язку «Nokia», model: 1200, ІМЕІ: НОМЕР_4 , у якому знаходилася абонентська картка НОМЕР_5 , вони, користуючись своїм авторитетом серед осіб, які утримуються у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», продовжували вимагати у потерпілого грошові кошти, погрожуючи фізичною розправою над ним, та встановили термін сплати грошових коштів до 24 години 30 листопада 2020 року.
		У зв`язку з викладеним, на прохання потерпілого, ОСОБА_8 31 жовтня 2020 року о 14 годині 12 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 250, використовуючи термінал самообcлуговування TS 204825, перерахувала на банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у АБ КБ «Приватбанк», грошові кошти у сумі 1 000 гривень. 
		Незважаючи на це, протиправні вимоги грошових коштів та погрози фізичною розправою над потерпілим не припинилися. У зв`язку з чим ОСОБА_7 умовив матір перерахувати ще частину грошових коштів. Так, 05 листопада 2020 року об 11 годині 33 хвилини, перебуваючи за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 250, використовуючи термінал самообcлуговування TS 204825, вона перерахувала на банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у АБ КБ «Приватбанк», грошові кошти у сумі 1 000 гривень.
		Таким чином, під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, ОСОБА_8 , з метою документування злочинних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , було перераховано грошові кошти у загальній сумі 3 000 гривень, на указані ними банківські картки.
		Грошовими коштами, які були отримані від протиправної діяльності у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , вони дистанційно розпоряджались через осіб, які звільнилися із слідчого ізолятора ( ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ), та які надали номери вказаних вище банківських карток своїх родичів.
		Указані дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 189 КК України, як вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчинена за попередньою змовою групою осіб.
		Указані дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 189 КК України, як вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб.
		Крім того,  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи затриманим 08 червня 2018 року відповідно до ухвали Монастирищенського районного суду Черкаської області за клопотанням слідчого Монастирищенського ВП ГУНП в Черкаській області за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, 21 грудня 2018 року був засуджений Монастирищенським районним судом Черкаської області до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На той час вирок суду першої інстанції перебував на стадії оскарження у Черкаському апеляційному суді, а тому ОСОБА_4 не відбув до виправного закладу для відбуття покарання та з 18 червня 2018 року по цей час знаходиться у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
		Перебуваючи тривалий проміжок часу у слідчому ізоляторі, ОСОБА_4 , маючи злочинне прізвисько «Механік», будучи особою, яка утримується у слідчому ізоляторі у зв`язку з обранням запобіжного заходу  тримання під вартою за підозрою (обвинуваченням) у вчиненні умисного тяжкого злочину, підтримуючи злодійські традиції, не бажаючи ставати на шлях виправлення, тобто процесу позитивних змін, що відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, не підкорюючись вимогам чинного законодавства України, що визначають порядок утримання та відбуття покарань ув`язненими в місцях позбавлення волі, а також загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві, використовуючи свої особисті якості та можливості, здобув повагу та авторитет серед засуджених, як особа в статусі суб`єкта злочинного впливу.
		Так, згідно з вимогами ст. 10 Закону України «Про попереднє ув`язнення», особи, взяті під варту, зобов`язані:
		- додержуватися порядку, встановленого в місцях попереднього ув`язнення, і виконувати законні вимоги адміністрації;
		- дотримуватися санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері;
		- бути ввічливими до працівників місця попереднього ув`язнення, а також поміж собою; 
		- не вступати в суперечки з представниками адміністрації, не принижувати їх гідність, не протидіяти виконанню ними своїх обов`язків;
		- бережливо ставитися до інвентаря, обладнання та іншого майна місця попереднього ув`язнення.
		Нехтуючи вказаними обов`язками засуджених та з метою здобуття і укріплення авторитету серед осіб негативної спрямованості, які утримувалися у слідчих ізоляторах, ОСОБА_4 неодноразово порушував режим утримання, за що піддавався заходам стягнення адміністрацією установи. Внаслідок даних порушень, у тому числі порушення розпорядку дня, зберігання заборонених предметів, невиконання законних вимог адміністрації установи слідчого ізолятора, ОСОБА_4 також здобув повагу і авторитет серед осіб, які утримуються у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор». 
		У подальшому, ОСОБА_4 , під час перебування у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» за адресою: вул. Благовісна, 234, у м. Черкаси, маючи здобутий серед осіб, які утримуються у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», авторитет, як особа, яка веде «правильний» для «злодійських» традицій спосіб життя, із грудня 2019 року, дистанційно, з використанням засобів зв`язку, особами, які мають злочинний вплив як на території даної установи, так і за її межами, було прийнято рішення про «призначення» ОСОБА_4 у статус особи, яка є кримінальним авторитетом, уповноваженим наглядати за дотриманням неписаних загальноприйнятих у злодійських колах правил поведінки, так званим «смотрящим за СІЗО», тобто ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
		Призначення ОСОБА_4 «смотрящим за СІЗО» (ДУ «Черкаський слідчий ізолятор») відбулось з метою матеріального забезпечення та координації злочинної діяльності на території даної установи, накопичення та утримання грошових коштів, майна чи інших активів (доходів від них), тобто так званого «злодійського общака», подальшого розподілу коштів та майна серед осіб, які утримуються у цій установі, у тому числі доходів, одержаних злочинним шляхом, здійснення сфер злочинного впливу.
		Після призначення «смотрящим» у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», з метою встановлення та поширення свого злочинного впливу на осіб, які утримуються в даній установі, ОСОБА_4 стежив за дотриманням загально-визначених на території України правил поведінки серед осіб, які там утримуються, та вимагав безумовного їх дотримання вказаними особами. При цьому, будь-який супротив чи недотримання встановлених правил поведінки подавлявся особисто ОСОБА_4 та, за його вказівкою, іншими наближеними до нього та визначеними ним особами, які утримувалися у різних камерах слідчого ізолятора, шляхом застосування фізичного та психологічного насильства.
		Крім цього, з метою поширення свого злочинного впливу на осіб, які утримуються в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», а також контролю за дотриманням встановлених ним правил поведінки, ОСОБА_4 прийняв на себе всю повноту неформальної влади серед осіб, взятих під варту та засуджених, які перебувають на території слідчого ізолятора, та призначив довірену особу, яка користувалась авторитетом серед інших осіб, які утримувалися в ізоляторі, та має значний вплив на них, а саме ОСОБА_5 на прізвисько «Болт», «смотрящим за режимним корпусом № 1 СІЗО».
		Поширивши свій злочинний вплив серед осіб, які утримуються в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», ОСОБА_4 виконував наступні функції:
		- прийняв на себе всю повноту неформальної влади на території слідчого ізолятора;
		- стежив за додержанням загально-визначених правил поведінки у відповідності до «злодійських законів» та забезпечував дотримання їх особами, які утримуються у слідчому ізоляторі;
		- визначив довірену особу, яка користувалась авторитетом серед інших осіб, які утримуються у слідчому ізоляторі, та має значний вплив на них, а саме ОСОБА_5 на прізвисько « ОСОБА_12 », «смотрящим за режимним корпусом № 1 СІЗО»;
		- спільно із ОСОБА_5 організував схему з вимагання грошових коштів через родичів серед новоприбулих осіб, які утримуються у слідчому ізоляторі;
		- спільно із ОСОБА_5 здійснював збір та розподіл коштів, у тому числі і здобутих злочинним шляхом, серед осіб, які утримуються у слідчому ізоляторі, забезпечував наповнення так званого «злодійського общака», тобто фонду взаємодопомоги в злодійському середовищі;
		- спільно із ОСОБА_5 організовував азартні ігри на території слідчого ізолятора, з метою наповнення так званого «злодійського общака». При цьому, частина зібраних коштів передавалась за межі установи для підтримання функціонування кримінального елементу на волі, а інша частина залишалась у нього з метою фінансування витрат по поширенню свого злочинного впливу та авторитету на території установи; 
		- спільно із ОСОБА_5 забезпечував постачання на територію установи тютюнових виробів, продуктів харчування та мобільних телефонів, які розподіляв серед засуджених, що вели «правильний», у його розумінні, за злодійськими традиціями, спосіб життя;
		- спільно із ОСОБА_5 вів так звану «бухгалтерію», у якій відображав усі надходження до «злодійського общака», прихід/розхід коштів, продуктів харчування, тютюнових виробів, чаю, засобів зв`язку (мобільних телефонів);
		- вирішував спори, що виникали між особами, які утримуються у слідчому ізоляторі, з точки зору неписаних «кримінальних законів», «по поняттям», виступаючи в таких випадках в ролі «мирового судді», та визначав обґрунтованість претензій, а також приймав рішення про необхідність покарання винуватця та яким воно буде.
		У результаті вказаних дій, ОСОБА_4 , у період часу з грудня 2019 року до 05 листопада 2020 року, завдяки авторитету, іншим особистим якостям та можливостям, сприяв, спонукав, координував та здійснював інший вплив на злочинну діяльність, організовував та безпосередньо здійснював розподіл коштів, майна та інших активів, спрямованих на забезпечення такої діяльності, тобто умисно встановив та поширив злочинний вплив у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», що знаходиться за адресою: вулиця Благовісна, 234, у м. Черкаси Черкаської області.
		Указані дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 255-1 КК України, як умисне поширення в суспільстві злочинного впливу, вчиненому в слідчому ізоляторі.
		Разом з цим,  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 06 липня 2015 року затриманий за вчинення злочинів, передбачених п.п. 4, 9 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК України. 
		Вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 09 січня 2020 року останнього визнано винним у вчиненні вказаних злочинів та засуджено до 14 років позбавлення волі. 
		У результаті апеляційного оскарження сторонами провадження вищевказаного вироку, вироком Черкаського апеляційного суду ОСОБА_5 засуджений за ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 146, п. 4, п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 14 років.
		Вирок суду набрав законної сили 14 січня 2021 року. 
		На підставі вказаного, ОСОБА_5 не відбув до виправного закладу для відбуття покарання та з 19 липня 2015 року по цей час знаходиться у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
		Перебуваючи тривалий проміжок часу у слідчому ізоляторі, ОСОБА_5 , маючи злочинне прізвисько « ОСОБА_12 », будучи особою, яка утримується у слідчому ізоляторі у зв`язку з обранням запобіжного заходу  тримання під вартою за підозрою (обвинуваченням) у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, підтримуючи злодійські традиції, не бажаючи ставати на шлях виправлення, тобто процесу позитивних змін, що відбуваються у його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, не підкорюючись вимогам чинного законодавства України, що визначають порядок утримання та відбуття покарань ув`язненими у місцях позбавлення волі, а також загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві, використовуючи свої особисті якості та можливості, здобув повагу та авторитет серед засуджених, як особа у статусі суб`єкта злочинного впливу.
		Так, згідно з вимогами ст. 10 Закону України «Про попереднє ув`язнення», особи, взяті під варту, зобов`язані:
		- додержуватися порядку, встановленого в місцях попереднього ув`язнення, і виконувати законні вимоги адміністрації;
		- дотримуватися санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері;
		- бути ввічливими до працівників місця попереднього ув`язнення, а також поміж собою; 
		- не вступати в суперечки з представниками адміністрації, не принижувати їх гідність, не протидіяти виконанню ними своїх обов`язків;
		- бережливо ставитися до інвентаря, обладнання та іншого майна місця попереднього ув`язнення.
		Нехтуючи вказаними обов`язками засуджених та з метою здобуття і укріплення авторитету серед осіб негативної спрямованості, які утримувалися у слідчих ізоляторах, ОСОБА_5 неодноразово порушував режим утримання, за що піддавався заходам стягнення адміністрацією установи. Внаслідок даних порушень, у тому числі порушення розпорядку дня, зберігання заборонених предметів, невиконання законних вимог адміністрації установи слідчого ізолятора, ОСОБА_5 також здобув повагу і авторитет серед осіб, які утримуються у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
		У подальшому, ОСОБА_5 , під час перебування в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» за адресою: вул. Благовісна, 234, в м. Черкаси, маючи здобутий серед осіб, які утримуються в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», авторитет, як особа, яка веде «правильний» для «злодійських» традицій спосіб життя, з грудня 2019 року, дистанційно, з використанням засобів зв`язку, особами, які мають злочинний вплив, як на території даної установи, так і за її межами, було прийнято рішення про «призначення» ОСОБА_4 в статус особи, яка є кримінальним авторитетом, уповноваженим наглядати за дотриманням неписаних загальноприйнятих в злодійських колах правил поведінки, так званим «смотрящим за СІЗО», тобто ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
		Призначення ОСОБА_5 «смотрящим за режимним корпусом № 1 СІЗО» (ДУ «Черкаський слідчий ізолятор») відбулось з метою підвищення авторитету ОСОБА_4 («смотрящим за СІЗО») та надання останньому допомоги (заміщення) з метою матеріального забезпечення і координації злочинної діяльності на території даної установи, накопичення та утримання грошових коштів, майна чи інших активів (доходів від них), тобто так званого «злодійського общака», подальшого розподілу коштів і майна серед осіб, які утримуються у цій установі, у тому числі доходів, одержаних злочинним шляхом, здійснення сфер злочинного впливу.
		Після призначення «смотрящим за режимним корпусом № 1» ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», з метою поширення свого злочинного впливу на осіб, які утримуються у даній установі, ОСОБА_5 стежив за дотриманням загально-визначених на території України правил поведінки серед осіб, які там утримуються, та вимагав безумовного їх дотримання вказаними особами у підконтрольному йому корпусі установи. При цьому, будь-який супротив чи недотримання встановлених правил поведінки подавлявся особисто ОСОБА_5 та, за його вказівкою, іншими наближеними до нього та визначеними ним особами, які утримувалися у різних камерах слідчого ізолятора, шляхом застосування фізичного та психологічного насильства.
		Крім цього, з метою поширення свого злочинного впливу на осіб, які утримуються у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», а також контролю за дотриманням встановлених ним правил поведінки, ОСОБА_5 прийняв на себе всю повноту неформальної влади серед осіб, взятих під варту та засуджених, які перебувають на території режимного корпусу № 1 слідчого ізолятора, та був довіреною особою ОСОБА_4 на прізвисько «Механік» (смотрящий за СІЗО), користувався авторитетом серед інших осіб, які утримувалися в ізоляторі, та має значний вплив на них, у випадках відсутності ОСОБА_4 повністю замінював його. 
		Поширивши свій злочинний вплив серед осіб, які утримуються у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», ОСОБА_5 виконував наступні функції:
		- прийняв на себе всю повноту неформальної влади на території режимного корпусу № 1, а за відсутності ОСОБА_4  і слідчого ізолятора;
		- стежив за додержанням загально-визначених правил поведінки у відповідності до «злодійських законів» та забезпечував дотримання їх особами на території режимного корпусу №1, а за відсутності ОСОБА_4  і слідчого ізолятора;
		- був довіреною особою та повністю замінював ОСОБА_13 ;
		- спільно із ОСОБА_4 організував схему із вимагання грошових коштів через родичів серед новоприбулих осіб, які утримуються у слідчому ізоляторі;
		- спільно із ОСОБА_4 здійснював збір та розподіл коштів, у тому числі і здобутих злочинним шляхом, серед осіб, які утримуються у слідчому ізоляторі, забезпечував наповнення так званого «злодійського общака», тобто фонду взаємодопомоги в злодійському середовищі;
		- спільно із ОСОБА_4 організовував азартні ігри на території слідчого ізолятора, з метою наповнення так званого «злодійського общака». При цьому, частина зібраних коштів передавалась за межі установи для підтримання функціонування кримінального елементу на волі, а інша частина залишалась у нього з метою фінансування витрат по поширенню свого злочинного впливу та авторитету на території установи; 
		- спільно із ОСОБА_4 забезпечував постачання на територію установи тютюнових виробів, продуктів харчування та мобільних телефонів, які розподіляв серед засуджених, що вели «правильний», у його розумінні, за злодійськими традиціями, спосіб життя;
		- спільно із ОСОБА_4 вів так звану «бухгалтерію», у якій відображав усі надходження до «злодійського общака», прихід/розхід коштів, продуктів харчування, тютюнових виробів, чаю, засобів зв`язку (мобільних телефонів);
		- за відсутності ОСОБА_4 вирішував спори, що виникали між особами, які утримуються у слідчому ізоляторі, з точки зору неписаних «кримінальних законів», «по поняттям», виступаючи у таких випадках в ролі «мирового судді», та визначав обґрунтованість претензій, а також приймав рішення про необхідність покарання винуватця та яким воно буде.
		У результаті вказаних дій, ОСОБА_5 , у період часу з серпня 2020 року до 05 листопада 2020 року, завдяки авторитету, іншим особистим якостям та можливостям, сприяв, спонукав, координував та здійснював інший вплив на злочинну діяльність, спільно з ОСОБА_13 організовував та безпосередньо здійснював розподіл коштів, майна та інших активів, спрямованих на забезпечення такої діяльності, тобто умисно встановив та поширив злочинний вплив на території режимного корпусу № 1, а за відсутності ОСОБА_4  і в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», що знаходиться за адресою: вулиця Благовісна, 234, у м. Черкаси Черкаської області.
		Указані дії ОСОБА_14 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 255-1 КК України, як умисне поширення в суспільстві злочинного впливу, вчиненому в слідчому ізоляторі.
		У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не оспорюючи час, місце, спосіб, вид і розмір шкоди, мотив і мету, форму вини за кримінальними правопорушеннями, свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень (злочинів) визнали у повному обсязі, підтвердили обставини справи, викладені в обвинувальному акті, погодилися з кваліфікацією їхніх дій, від дачі показів по суті відмовилися на підставі ст. 63 Конституції України. 
		Потерпілий ОСОБА_7 під час допиту в судовому засіданні зазначив, що обставини справи, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності, та показав, що восени 2020 року, у той час, коли він утримувався у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», ОСОБА_4 , а у відсутності останнього  ОСОБА_5 , вимагали від нього грошові кошти, які він нібито був комусь винен. На його прохання, його матір`ю було перераховано обвинуваченим частину коштів кількома платежами.
		Вислухавши думку учасників судового провадження, які вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, переконавшись, що обвинувачені правильно розуміють зміст цих обставин, перевіривши добровільність їхньої позиції, роз`яснивши  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наслідки застосування положень частини третьої статті 349 КПК України, а саме позбавлення їх права оскаржити в апеляційному порядку визнані ними обставини вчинення кримінальних правопорушень, що викладені у обвинувальному акті, беручи до уваги визнання обвинуваченими своєї вини у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень (злочинів) у повному обсязі, зважаючи на те, що жодним учасником судового провадження не оспорено винуватість обвинувачених у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень (злочинів) та визначені обвинуваченням обставини їхнього вчинення, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого порядку судового розгляду, суд вважає можливим застосувати положення частини третьої статті 349 КПК України та визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежується заслуховуванням показів потерпілого ОСОБА_7 , дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особи обвинувачених, а також дослідженням письмових доказів щодо речових доказів у даному кримінальному провадженні, накладення арешту на майно та щодо вартості витрат на проведення судових експертиз.
		Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.
		Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
		Судом створено необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їхніх процесуальних обов`язків і здійснення прав, у тому числі і права на захист.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. 
		У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series А, заява № 25, від 18 січня 1978 року, пункт 161, та «Коробов проти України», заява № 39598/03, від 21 липня 2011 року, пункт 65, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. 
		Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у судовому засіданні не добуто.
		З огляду на вищевикладене, суд, заслухавши покази потерпілого ОСОБА_7 , дослідивши матеріали кримінального провадження, які характеризують особи обвинувачених, а також письмові докази щодо речових доказів у даному кримінальному провадженні, накладення арешту на майно та щодо вартості витрат на проведення судових експертиз, враховуючи позицію обвинувачення та визнання обвинуваченими вини, дійшов висновку, що вина обвинувачених  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та вважає, що дії  ОСОБА_5  вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 189 КК України, як вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб; та за ч. 2 ст. 255-1 КК України, як умисне поширення в суспільстві злочинного впливу, вчиненому в слідчому ізоляторі.
		Щодо кваліфікації дій  ОСОБА_4  по факту поширення в суспільстві злочинного впливу, суд дійшов висновку, що його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 255-1 КК України, як умисне поширення в суспільстві злочинного впливу, вчиненому в слідчому ізоляторі.
		Разом з тим, як уже зазначалося, дії ОСОБА_4 за фактом вимагання грошових коштів у потерпілого ОСОБА_7 стороною обвинувачення було кваліфіковано за ч.2ст.189КК України, як вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчинена за попередньою змовою групою осіб.
		Суд зауважує, що відповідно до примітки до статті 185 КК України у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.
		За змістом статті 35 КК України повторність, сукупність та рецидив кримінальних правопорушень враховуються при кваліфікації кримінальних правопорушень та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених цим Кодексом.
		З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що ОСОБА_4 вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2018 року, який залишено без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2021 року, був засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України, при кваліфікації його дій за ст. 189 КК України необхідно враховувати кваліфікуючу ознаку повторність.
		Однак, з огляду на відсутність даної кваліфікуючої ознаки в обвинуваченні ОСОБА_4 , суд не може вийти за межі обвинувачення, тим самим погіршивши становище особи.
		Таким чином, дії ОСОБА_4 за фактом вимагання грошових коштів у потерпілого ОСОБА_7 суд кваліфікує у межах пред`явленого обвинувачення за ч. 2 ст. 189 КК України, як вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчинена за попередньою змовою групою осіб.
		У ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.
		Відтак, суд, за внутрішнім переконанням, дійшов висновку про те, що встановлені судом обставини дозволять ухвалити обвинувальний вирок щодо обвинувачених  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
		Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Відповідно до положеньстатті 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.
		Частинами першою, третьою статті 70 КК України встановлено, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. До основного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких особу було визнано винною.
		Частиною 5 статті 71 КК України передбачено, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше кримінальних правопорушень, суд призначає покарання за ці нові кримінальні правопорушення за правилами, передбаченими у статті 70 цього Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій цієї статті.
		Так, за змістом частин другої, третьої статті 71 КК України, при складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. При складанні покарань у виді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п`ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є особливо тяжким злочином, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п`ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п`яти років. При складанні покарань у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі. Призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.
		Відповідно до частини 4 статті 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому  ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне:
		- позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання (прокурор просив призначити обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 189 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 255-1 КК України у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна; на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити йому покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна; на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, визначити остаточне покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна; обвинувачений та захисник просили суд призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді 9 років позбавлення волі; потерпілий  ОСОБА_7  та його представник  адвокат ОСОБА_9  підтримали позицію прокурора);
		- відношення обвинуваченого до вчиненого (визнання вини);
		- ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до статті 12 КК України є тяжким (ч. 2 ст. 189 КК України) та особливо тяжким (ч. 2 ст. 255-1 КК України) злочинами;
		- особливості й обставини вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України: форму вини (прямий умисел); мотив і мету (корисливий мотив, мета  збагачення за рахунок чужого майна та чужих грошових коштів), стадію вчинення (закінчене кримінальне правопорушення), характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали (завдання матеріальної шкоди цивільному позивачу);
		- особливості й обставини вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 255-1 КК України: форму вини (прямий умисел); мотив і мету (встановлення та поширення злочинного впливу на осіб, які утримуються в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», контроль за дотриманням загально-визначених на території України правил поведінки серед осіб, які утримуються в даній установі), стадію вчинення (закінчене кримінальне правопорушення), характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали;
		- особу обвинуваченого, який має молодий вік; є раніше судимим; неодружений; утриманців у розумінні закону не має; є непрацюючим; суспільно корисною працею не займається; адміністрацією ДУ«Черкаський слідчийізолятор» характеризуєтьсянегативно; на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
		Згідно зі статтею 66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає визнання вини.
		Водночас, суд дійшов висновку, що обставина, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, не є винятковою і не знижує істотним чином міру тяжкості скоєних кримінальних правопорушень (злочинів), не зменшує їхню суспільну небезпеку до рівня, який виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого статті 69 КК України  призначення більш м`якого покарання, ніж передбаченого законом.
		Згідно обвинувального акта, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , не встановлено.
		Між тим, статтею 34 КК України визначено, що рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.
		Відтак, суд вважає, що обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, є рецидив, що має місце відносно статті 255-1 КК України, однак, з огляду на вказівку про відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, в обвинувальному акті, суд не бере до уваги рецидив як обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 .
		Водночас, суд зважає на те, що вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2018 року, який залишено без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2021 року, ОСОБА_4 був засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		Дані кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 189 та ч. 2 ст. 255-1 КК України, обвинувачений вчинив після постановлення попереднього вироку.
		Отже, у даному випадку процес призначення обвинуваченому покарання проходить наступні стадії:
		1) визначення покарання за сукупністю злочинів (частини 1-3 ст. 70 КК України);
		2) призначення остаточного покарання за сукупністю вироків (ч. 5 ст. 71 КК України).
		З урахуванням наведеного, з метою захисту прав і законних інтересів особи, суспільства і держави, зважаючи на вимоги справедливості і мету правосуддя, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_4 покарання за кримінальні правопорушення (злочини), вчинені ним після ухвалення попереднього вироку, за ч. 2 ст. 189 КК України та ч. 2 ст. 255-1 КК України,  у вигляді реального позбавлення волі на певний строк, у межах санкцій ч. 2 ст. 189 КК України та ч. 2 ст. 255-1 КК України, заякими вінобвинувачується,призначивши зач.2ст.255-1КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна, та визначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень за правилами частини 1 статті 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим; після чого, за правилами частини п`ятої статті 71 КК України та ст. 72 КК України, призначити йому остаточне покарання за сукупністю вироків.
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому  ОСОБА_5 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне:
		- позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання (прокурор просив призначити обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 189 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 255-1 КК України у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна; на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити йому покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна; на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, визначити остаточне покарання у вигляді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна; обвинувачений та захисник просили суд призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у вигляді 14 років 2 місяців позбавлення волі; потерпілий  ОСОБА_7  та його представник  адвокат ОСОБА_9  підтримали позицію прокурора);
		- відношення обвинуваченого до вчиненого (визнання вини);
		- ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до статті 12 КК України є тяжким (ч. 2 ст. 189 КК України) та особливо тяжким (ч. 2 ст. 255-1 КК України) злочинами;
		- особливості й обставини вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України: форму вини (прямий умисел); мотив і мету (корисливий мотив, мета  збагачення за рахунок чужого майна та чужих грошових коштів), стадію вчинення (закінчене кримінальне правопорушення), характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали (завдання матеріальної шкоди цивільному позивачу);
		- особливості й обставини вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 255-1 КК України: форму вини (прямий умисел); мотив і мету (встановлення та поширення злочинного впливу на осіб, які утримуються в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», контроль за дотриманням загально-визначених на території України правил поведінки серед осіб, які утримуються в даній установі), стадію вчинення (закінчене кримінальне правопорушення), характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали;
		- особу обвинуваченого, який має молодий вік; є раніше судимим; неодружений (розлучений); утриманців у розумінні закону не має; є непрацюючим; суспільно корисною працею не займається; адміністрацією ДУ«Черкаський слідчийізолятор» характеризуєтьсянегативно; на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
		Згідно зі статтею 66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд визнає визнання вини.
		Водночас, суд дійшов висновку, що обставина, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, не є винятковою і не знижує істотним чином міру тяжкості скоєних кримінальних правопорушень (злочинів), не зменшує їхню суспільну небезпеку до рівня, який виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого статті 69 КК України  призначення більш м`якого покарання, ніж передбаченого законом.
		Обставиною, передбаченою статтею 67 КК України, яка обтяжує покарання ОСОБА_5 , є рецидив, що має місце по відношенню до ст. 255-1 КК України.
		При цьому, суд зважає на те, що вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 09 січня 2020 року, який вироком Черкаського апеляційного суду від 14 січня 2021 року скасовано у частині засудження ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 289 КК України та засуджено його за ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_5 був засуджений за ч.1ст.185,ч.3ст.146,ч.2ст.289,п.4,п.9ч.2ст.115КК Українидо остаточногопокарання увигляді 14(чотирнадцяти)років позбавленняволіз конфіскацією майна.
		Дані кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 189 та ч. 2 ст. 255-1 КК України, обвинувачений вчинив після постановлення попереднього вироку.
		Отже, у даному випадку процес призначення обвинуваченому покарання проходить наступні стадії:
		1) визначення покарання за сукупністю злочинів (частини 1-3 ст. 70 КК України);
		2) призначення остаточного покарання за сукупністю вироків (ч. 5 ст. 71 КК України).
		З огляду на вищевикладене, з метою захисту прав і законних інтересів особи, суспільства і держави, зважаючи на вимоги справедливості і мету правосуддя, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_5 покарання за кримінальні правопорушення (злочини), вчинені ним після ухвалення попереднього вироку, за ч. 2 ст. 189 КК України та ч. 2 ст. 255-1 КК України,  у вигляді реального позбавлення волі на певний строк, у межах санкцій ч. 2 ст. 189 КК України та ч. 2 ст. 255-1 КК України, заякими вінобвинувачується,призначивши зач.2ст.255-1КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна, та визначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень за правилами частини 1 статті 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим; після чого, за правилами частини п`ятої статті 71 КК України та ст. 72 КК України, призначити йому остаточне покарання за сукупністю вироків.
		Саме таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєних кримінальних правопорушень (злочинів) і особами винних, є гуманним, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених, а також для попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
		Визначене покарання, на думку суду, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).
		Кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 189 КК України, цивільному позивачу ОСОБА_8 заподіяно майнову шкоду на суму 3 000 гривень.
		При цьому, ОСОБА_8 був заявлений цивільний позов про стягнення з обвинувачених майнової шкоди в сумі 3000 грн. 
		У судовому засіданні ОСОБА_8 просила суд заявлений нею цивільний позов залишити без розгляду, про що надала відповідне клопотання.
		З урахуванням наведеного, цивільний позов ОСОБА_8 про стягнення з обвинувачених майнової шкоди в сумі 3000 грн необхідно залишити без розгляду, відповідно до поданого нею клопотання, роз`яснивши їй право на звернення до суду в порядку ЦПК України. 
		Запобіжний захід відносно обвинувачених у межах даного кримінального провадження не обирався.
		Водночас, судом установлено, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на підставі ухвал Черкаського районного суду Черкаської області від 11 травня 2021 року /т. 1 а.с. 236-240/ та від 25 серпня 2021 року /т. 2 а.с. 100-102/, відповідно, тимчасово залишені у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» на час розгляду даного кримінального провадження. 
		Під часданого судовогорозгляду учасникисудового провадженняклопотань прозастосування відноснообвинувачених запобіжногозаходу донабрання вирокомзаконної силине заявляли.
		Разом з тим, враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність призначення покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у виді реального позбавлення волі, є доцільним обрати щодо них запобіжний захід у виді тримання під вартою по даному кримінальному провадженню відповідно до положень ст.ст. 183, 193-197 КПК України, до набрання вироком суду законної сили.
		У порядку частини 2 статті 124 КПК України з обвинувачених необхідно стягнути на користь держави документально підтверджені витрати на проведення судових експертиз у загальному розмірі 28 113 грн 40 коп.
		Також судом установлено, що ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_15 від 06 листопада 2020 року накладено арешт на кошти в розмірі 2 000 грн, які знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому у АТ КБ «Приватбанк», що належить ОСОБА_16 , які 20.10.2020 та 05.11.2020 були перераховані на вказаний рахунок ОСОБА_8 . 
		Крім того, ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_17 від 06 листопада 2020 року накладено арешт на кошти, які знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_3 , відкритому у АТ "Райффайзен Банк Аваль" (юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код банку (МФО): 300335, код за ЄДРПОУ: 14305909), а саме на 1 000 грн 00 коп., які 20.10.2020 о 12:01:40 ОСОБА_8 перерахувала на цей картковий рахунок, відповідно до чеку TS 207167, через термінал Приватбанку.
		Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, за клопотанням учасників провадження, вирішує питання про скасування арешту майна.
		Враховуючи відсутність заперечень з боку учасників судового провадження, суд вважає за доцільне скасувати арешти за минуванням потреби.
		Речові докази слід розподілити відповідно до ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст.ст.368, 370,374 КПК України, суд, -
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_4  визнати винним у скоєні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 255-1 КК України, та призначити йому покарання: 
		- за ч. 2 ст. 189 КК України у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі;
		-    за ч. 2 ст. 255-1 КК України у вигляді 9 (дев`яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		На підставі частини 1статті 70 КК України,шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити покарання ОСОБА_4 за сукупністю кримінальних правопорушень у вигляді 9 (дев`яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		На підставічастини 5статті 71КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21грудня 2018року,який залишенобез змінухвалою Черкаськогоапеляційного судувід 20липня 2021року, і остаточно визначити ОСОБА_4 до відбуття покарання за сукупністю вироків у вигляді 9 (дев`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі з конфіскацією майна.
		Строк покарання  ОСОБА_4 рахувати з часу ухвалення даного вироку, тобто з 16 червня 2022 року.
		Обрати обвинуваченому  ОСОБА_4 по даній справі запобіжний захід у виді тримання під вартою, який залишити в силі до набрання вироком законної сили.
		Утримувати  ОСОБА_4 в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили.
		ОСОБА_5 визнати винним у скоєні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 255-1 КК України, та призначити йому покарання: 
		- за ч. 2 ст. 189 КК України у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі;
		-    за ч. 2 ст. 255-1 КК України у вигляді 9 (дев`яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		На підставі частини 1статті 70 КК України,шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити покарання ОСОБА_5 за сукупністю кримінальних правопорушень у вигляді 9 (дев`яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		На підставічастини 5статті 71КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 09 січня 2020 року, який вироком Черкаського апеляційного суду від 14 січня 2021 року скасовано у частині засудження ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 289 КК України та засуджено його за ч. 2 ст. 289 КК України, і остаточно визначити ОСОБА_5 до відбуття покарання за сукупністю вироків у вигляді 9 (дев`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі з конфіскацією майна.
		Строк покарання ОСОБА_5 рахувати з часу ухвалення даного вироку, тобто з 16 червня 2022 року.
		Обрати обвинуваченому ОСОБА_5  запобіжний захід по даній справі у виді тримання під вартою, який залишити в силі до набрання вироком законної сили.
		Утримувати ОСОБА_5  в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили.
		Цивільний позов ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином,  залишити без розгляду.
		Стягнути із обвинувачених  ОСОБА_4  та  ОСОБА_5  на користь держави документально підтверджені витрати на проведення судових експертиз у загальному розмірі 28113 (двадцять вісім тисяч сто тринадцять) гривень 40 копійок, у рівних частках, по 14056 (чотирнадцять тисяч п`ятдесят шість) гривень 70 копійок з кожного.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_15 від 06 листопада 2020 року, з грошових коштів у розмірі 2 000 грн, які знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому у АТ КБ «Приватбанк», що належить ОСОБА_16 , які 20.10.2020 та 05.11.2020 були перераховані на вказаний рахунок ОСОБА_8 , та повернути вказані кошти у сумі 2000 грн ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_4 , за належністю. 
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_17 від 06 листопада 2020 року, з грошових коштів, які знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_3 , відкритому у АТ "Райффайзен Банк Аваль" (юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код банку (МФО): 300335, код за ЄДРПОУ: 14305909), а саме з 1 000 грн 00 коп., які 20.10.2020 о 12:01:40 ОСОБА_8 перерахувала на цей картковий рахунок, відповідно до чеку TS 207167, через термінал Приватбанку, та повернути вказані кошти у сумі 1000 грн ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_4 , за належністю.
		Речові докази у кримінальному провадженні: 
		-чорнову бухгалтерію, вилучену під час обшуку, та аркуші зі зразками почерку/т.4, а.с. 71,88,100,114,127,141,156,170,182,192/; оптичний диск із банківською таємницею, наданий КБ «ПриватБанк» /т. 5, а.с. 123/; оптичний диск, наданий ПрАТ «Київстар» /т. 5, а.с. 147/; матеріали банківської таємниці, надані АТ «Райфайзен Банк Аваль» /т. 5, а.с. 103-111/; оптичний диск, який є додатком до протоколу додаткового допиту свідка ОСОБА_8 від 29.10.2020, на якому міститься телефонна розмова ОСОБА_5 з ОСОБА_8 /т. 5, а.с. 197/; квитанцію, видану терміналом TS 207167 за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Благовісна, 169, дата операції 20.10.2020 12:01:40, платник 4556, отримувач 785, сума 995 грн, комісія 5 грн, разом 1 000 грн, рахунок одержувача НОМЕР_6 /т. 6, а.с. 47/; квитанцію, видану терміналом TS 204825 за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Шевченка, 250, дата операції 05.11.2020 11:33:09, рахунок одержувача НОМЕР_7 , отримувач ОСОБА_16 , сума 998 грн, комісія 2 грн, разом 1 000 грн /т. 6, а.с. 64/; дублікат чеку, виданий терміналом ТS 210332 за адресою: АДРЕСА_5 , дата та час приймання платежу 31.10.2020 14:12:37, рахунок одержувача НОМЕР_7 , отримувач ОСОБА_16 , сума 998 грн, комісія 2 грн, разом 1000 грн /т. 5 а.с. 206/; - зберігати у матеріалах кримінального провадження; 
		- мобільний телефон «Nokia», модель 1200, ІМЕІ: НОМЕР_4 ; мобільний телефон «Прістіжіо» з абонентською картою, яка має серійний номер НОМЕР_8 ; абонентську картку НОМЕР_9 ; мобільний телефон «Самсунг» ІМЕІ: НОМЕР_10 ; НОМЕР_11 с/н: НОМЕР_12 , з сім картою НОМЕР_13 ; мобільний телефон «Самсунг», ІМЕІ: НОМЕР_14 ; НОМЕР_15 ; що знаходяться у камері зберігання речових доказів СУ ГУНП в Черкаській області, - знищити;
		-24 аркуші з чорновими записами, 3 блокноти, 1 зошит, зошит з чорновими записами, що знаходиться у камері зберігання речових доказів СУ ГУНП в Черкаській області, - знищити.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано,набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		   Суддя:                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...