Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/13105/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності; про торговельну марку (знака для товарів і послуг); щодо комерційного найменування.
Надіслано для оприлюднення: 16.06.2022. Зареєстровано: 16.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 17.06.2022.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		01.06.2022Справа №  910/13105/21
		За позовомОСОБА_1 ( ОСОБА_1 )доДержавного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності»провизнання незаконним і скасування рішень та зобов`язання вчинити діїСуддя Босий В.П.
		секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.
		Представники сторін:
		від позивача:Полікарпов А.О.від відповідача:Фінагіна В.Б., Кудрицький Р.П.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		ОСОБА_1 (ОСОБА_1.) (надалі - ОСОБА_1) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (надалі - «Укрпатент») про:
		- визнання недійсним висновку Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи №55601/ЗМ/20 від 28.05.2020, який набув статусу рішення про відмову у реєстрації знака за заявкою №m201810403 від 02.05.2018 після затвердження Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України;
		- визнання недійсним рішення Апеляційної палати Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» від 27.04.2021 про відмову у реєстрації знака « » (pink: pantone 233; c12 m100 y0 k0; r198 g198 g0 b126; hex #c6007e; ral 4010) за заявкою №m201810403 від 02.05.2018, затвердженого наказом Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» №71-Н/2021 від 28.05.2021;
		- зобов`язання Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки про реєстрацію торговельної марки « » за заявкою №m201810403 від 02.05.2018 для послуг 39 класу МКТП: «повітряне пасажирське перевезення, послуги авіакомпаній з перевезення», здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність» та видати відповідне свідоцтво за умови сплати ОСОБА_1 . Державного мита за видачу свідоцтва та збору за публікацію про видачу свідоцтва № НОМЕР_1 у встановленому законом розмірі.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення про відмову у реєстрації знака та рішення Апеляційної палати Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам законодавства про захист прав на торговельні марки та порушують право позивача на реєстрацію торговельної марки за заявкою для захисту власних законних інтересів як суб`єкта господарювання.
		Ухвалою Господарського суду міста  Києва від 12.08.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
		25.08.2021 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те, що оскаржувані у даній справі рішення є правомірними, оскільки за наслідками проведення кваліфікаційної експертизи позначення позивача за заявкою №m201810403 від 02.05.2018 визнано таким, що не має розрізняльної здатності та не набуло такої внаслідок його використання, а також є таким, що не має характерного графічного виконання. Також відповідач у поданому відзиві вказує на те, що заявлений колір як самостійний об`єкт щодо заявленого переліку послуг 39 класу МКТП не використовувався та не використовується позивачем, а використовується виключно з одночасним поєднанням комбінації кольорів та іноді, у комбінації із зареєстрованими знаками.
		02.09.2021 представником позивача подано до суду заяву про зміну предмету позову, в якій позивач просив суд викласти прохальну частину позовної заяви в наступній редакції:
		- визнати незаконним і скасувати рішення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 28.05.2020 про відмову в реєстрації знака для товарів і послуг у вигляді рожевого кольору (pink: pantone 233; c12 m100 y0 k0; r198 g198 g0 b126; hex #c6007e; ral 4010) за заявкою №m201810403 від 02.05.2018, яким затверджено висновок про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи вих. №55601/ЗМ/20 від 28.05.2020;
		- визнати незаконним і скасувати рішення Апеляційної палати Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» від 27.04.2021, прийняте за результатами розгляду заперечення ОСОБА_1 проти рішення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 28.05.2020 про відмову в реєстрації знака для товарів і послуг у вигляді рожевого кольору (pink: pantone 233; c12 m100 y0 k0; r198 g198 g0 b126; hex #c6007e; ral 4010) за заявкою №m201810403, затвердженого наказом Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» від 28.05.2021 №71-Н/2021;
		- зобов`язати Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» повторно провести кваліфікаційну експертизу заявки №m201810403 від 02.05.2018 та прийняти рішення за заявкою з урахуванням висновків Господарського суду міста Києва у цій справі.
		Вказана заява була подана з дотриманням приписів ст. 46 Господарського процесуального кодексу України та прийнята судом для подальшого розгляду.
		06.09.2021 представником позивача подано до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи висновку експерта №144-09/21, складеного судовим експертом Соповою Катериною Андріївною 02.09.2021 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності. Вказаним висновком встановлено, що:
		- позначення за заявкою №m201810403 станом на дату подання заявки, а саме 02.05.2018, мало розрізняльну здатність та підвищило її внаслідок тривалого та безперервного використання для послуг 39 класу МКТП, а саме повітряне пасажирське перевезення; послуги авіакомпаній з перевезення;
		- позначення за заявкою №m201810403 станом на дату подання заявки, а саме 02.05.2018, не було таким, що не має характерного графічного виконання.
		У відповіді на відзив на позовну заяву позивач вказує на безпідставність тверджень відповідача, а також наголошує на набутті розрізняльної здатності спірним позначенням та на використанні його як самостійного об`єкта щодо заявленого переліку послуг 39 класу МКТП.
		26.10.2021 представником відповідача подано до канцелярії суду заяву про залучення до участі у справі компанії Катар Ейрвейз Груп (Qatar Airways Group (Q.C.S.C.) та Євровінгз (Eurowings) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
		Відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
		Щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.
		Обґрунтовуючи необхідність залучення третіх осіб відповідач вказує, що з`ясування використання рожевого кольору іншими особами, в тому числі третіми особами, в галузі пасажирських повітряних авіаперевезень входить до предмету доказування у даній справі.
		В той же час суд відзначає, що предметом розгляду даної справи є наявність чи відсутність обставин для визнання незаконними рішення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 28.05.2020 та рішення Апеляційної палати Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» від 27.04.2021 щодо відмови у реєстрації спірного позначення, і наслідком задоволення позовних вимог не є реєстрація такого позначення за позивачем.
		Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд дійшов висновку, що відповідачем не було доведено яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та/або інтереси компаній Катар Ейрвейз Груп (Qatar Airways Group (Q.C.S.C.) та Євровінгз (Eurowings), а відтак в задоволенні клопотання відповідача про залучення третіх осіб було відмовлено. 
		Також 26.10.2021 представником відповідача подано до суду клопотання про колегіальний розгляд справи у зв`язку з її складністю та специфікою спірних правовідносин.
		Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом.
		Будь-яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного і спрощеного позовного провадження.
		Частиною 10 цієї статті встановлено, що якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливість колегіального розгляду такої справи, питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється ухвала.
		Заслухавши пояснення представників сторін, судом не було встановлено необхідності у призначенні колегіального розгляду даної справи та неможливості її одноособового розгляду, у зв`язку з чим відповідне клопотання відповідача задоволено не було.
		26.10.2021 представником позивача було подано заяву про продовження строку для подання висновку експерта №198/21 за результатами експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності від 26.10.2021, складеного експертами Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, яка судом була задоволена, а сам висновок приєднано до матеріалів справи. 
		20.12.2021 представником відповідача подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експерта Центру судових і спеціальних експертиз Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України Любимцевої О.О. №496/1, складеного 14.12.2021 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності. Вказаний висновок був приєднаний до матеріалів справи.
		Підготовче засідання неодноразово відкладалося з метою надання сторонам можливості скористатися правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України.
		Протокольною ухвалою суду від 07.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.02.2022.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2022 судове засідання з розгляду справи по суті було призначено на 01.06.2022.
		Представник позивач в судове засідання з`явився, надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов повністю.
		Представники відповідача в судовому засіданні налаяли пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечували.
		В судовому засіданні 01.06.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		02.05.2018 компанія ОСОБА_1 подала до Укрпатенту заявку №m201810403 про реєстрацію торговельної марки для 39 класу МКТП (повітряне пасажирське перевезення, послуги авіакомпаній з перевезення) для кольору рожевий « » (pink: pantone 233; c12 m100 y0 k0; r198 g198 g0 b126; hex #c6007e; ral 4010) (надалі - «Знак»).
		28.05.2020 Укрпатент надав висновок №55601/ЗМ/20 про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи (надалі - Рішення від 28.05.2020), мотивований тим, що заявлене позначення для послуг 39 класу МКТП: не має розрізняльної здатності та не набуло такої внаслідок його використання; є таким, що не має характерного графічного виконання.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Апеляційної палати Укрпатенту із запереченнями проти Рішення від 28.05.2020, в яких просив задовольнити такі заперечення повністю, скасувати Рішення від 28.05.2020 про відмову в реєстрації Знака та зареєструвати його.
		27.04.2021 Апеляційна палата Укрпатенту прийняла рішення (надалі - Рішення Апеляційної палати), яким відмовила позивачу у задоволення заперечення, а Рішення від 28.05.2020 залишила чинним.
		Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання незаконними і скасування вказаних рішень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов`язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.
		До відносин, пов`язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).
		Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
		Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
		До об`єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать торговельні марки.
		Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом (ч. 1 ст. 157 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 494 Цивільного кодексу України).
		Як встановлено судом, позивач подав до Укрпатенту заявку №m201810403 про реєстрацію торговельної марки для 39 класу МКТП (повітряне пасажирське перевезення, послуги авіакомпаній з перевезення) для кольору рожевий « » (pink: pantone 233; c12 m100 y0 k0; r198 g198 g0 b126; hex #c6007e; ral 4010).
		Так, відповідно до ст. 7 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (в редакції на дату подання заявки) особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до Установи заявку.
		Згідно з ч. 1, 3 ст. 10 вказаного Закону експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) і проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.
		Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про реєстрацію знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію знака щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації знака для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення Установи надсилається заявнику.
		Під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним цим Законом. При цьому використовуються інформаційна база закладу експертизи, в тому числі матеріали заявки, а також довідково-пошуковий апарат та відповідні офіційні видання (ч. 15 ст. 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (в редакції, чинній станом на дату подачі заявки).
		Як передбачено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» на підставі рішення про реєстрацію торговельної марки та за наявності документа про сплату державного мита за видачу свідоцтва і збору за публікацію про видачу свідоцтва здійснюється публікація в Бюлетені відомостей про видачу свідоцтва, визначених в установленому порядку. Зазначені мито та збір сплачуються після надходження до заявника рішення про реєстрацію торговельної марки.
		Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва НОІВ здійснює державну реєстрацію торговельної марки, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості. Порядок ведення Реєстру і склад відомостей, що містяться в Реєстрі, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
		Видача свідоцтва здійснюється НОІВ у місячний строк після державної реєстрації торговельної марки. Свідоцтво видається особі, яка має право на його одержання. Якщо право на одержання свідоцтва мають кілька осіб, їм видається одне свідоцтво (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
		Згідно з п. 3 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» від 23.12.1993 відповідність знаків умовам їх реєстрації визначається згідно з законодавством, що діяло на дату подання заявки.
		Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» в редакції, чинній станом на дату подачі заявки) правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, вимогам Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.
		На підставі висновку кваліфікаційної експертизи заявки на знак для товарів та послуг Укрпатент прийняв Рішення від 28.05.2020, яке мотивоване тим, що заявлене позначення для послуг 39 класу МКТП: не має розрізняльної здатності та не набуло такої внаслідок його використання; є таким, що не має характерного графічного виконання.
		У запереченнях на вказане рішення, поданих до Апеляційної палати, позивач вказував на те, що Знак набув розрізняльної здатності за дванадцять років безперервного функціонування ОСОБА_1 на українському ринку та безперервного використання кольору в рекламних компаніях та при наданні послуг. Також позивач вказував, що Знак є легковпізнаваним українцями, має розрізняльну здатність і володітиме нею при подальшому використанні в Україні.
		Колегія Апеляційної палати під час перегляду Рішення від 28.05.2020 встановила, що надані позивачем матеріали не доводять набуття рожевим кольором, як таким, розрізняльної здатності відносно апелянта під час надання послуг 39 класу МКТП «повітряне пасажирське перевезення; послуги авіакомпаній з перевезення», а сприймається споживачами лише у сукупності кольорів та іноді зі знаком «Wizz».
		У зв`язку з викладеним, Апеляційна палата Укрпатенту прийняла рішення, яким відмовила позивачу у задоволення заперечення, а Рішення від 28.05.2020 залишила чинним.
		До об`єктів права інтелектуальної власності, відповідно до частини першої статті 155 Господарського кодексу України та частини першої статті 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).
		Відповідно до статті 492 Цивільного кодексу України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (в редакції, чинній станом на дату подачі заявки) знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
		Пункт 2 статті 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачає, що об`єктом знака можуть бути позначення, що представляють собою, зокрема, кольори та комбінацію кольорів.  
		Не можуть одержати правову охорону також позначення, які звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання (пункт 2 статті 6 вказаного Закону).
		Відповідно до ч. 1 ст. 193 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію), Україна та Сторона ЄС запроваджують систему реєстрації торговельних марок, в якій відмова відповідного органу з реєстрації торговельних марок в реєстрації торговельної марки є належним чином обґрунтованою.
		За змістом абз. 2 п. 6 ст. 7 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»  якщо заявник просить охорону кольору чи поєднання кольорів як розрізняльної ознаки свого знака, то він зобов`язаний заявити про це і вказати в заяві колір чи поєднання кольорів, охорону яких він просить.
		В пункті 6.3.1 Методичних рекомендацій з окремих питань проведення експертизи заявки на знак для товарів і послуг зазначено, що відповідно до статті 7 Закону заявка повинна містити, зокрема зображення позначення, що заявляється. При цьому цією статтею також встановлено, якщо заявник просить охорону кольору чи поєднання кольорів як розрізняльної ознаки свого знака, то він зобов`язаний заявити про це і вказати в заяві колір чи поєднання кольорів, охорону яких він просить, а також подати в заявці кольорові зображення вказаного знака. Зображення знака мають бути чіткими і ясними і поданими у зазначеному під кодом (591) заяви кольорі або поєднанні кольорів.
		Відповідно до п. 4.3.2.4 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України № 116 від 28.07.1995, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1995 за № 276/812 зі змінами від 14.06.2011, позначення вважається тотожним з іншим позначенням, якщо воно збігається з ним у всіх елементах. Позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів.
		Частиною 2 статті 193 Угоди про асоціацію встановлено підстави для відмови у реєстрації або визнання недійсною реєстрації торговельної марки. З урахуванням приписів наведеної статті, не можуть бути зареєстровані як торговельні марки або у випадках, коли вони зареєстровані, можуть бути визнані недійсними, зокрема, торговельні марки, які не мають жодної розрізняльної здатності (пункт b) 193 Угоди про асоціацію).
		Пунктом 10.1.2 Методичних рекомендацій з окремих питань проведення експертизи заявки на знак для товарів і послуг встановлено, що відповідно до пункту 4.3.1.4 Правил до позначень, що не мають розрізняльної здатності, відносяться: позначення, які складаються лише з однієї літери, цифри, лінії, простої геометричної фігури, що не мають характерного графічного виконання; реалістичні зображення товарів, якщо вони заявляються на реєстрацію як знак для позначення цих товарів; тривимірні об`єкти, форма яких обумовлена виключно функціональним призначенням, якщо такий об`єкт заявляється як знак; загальновживані скорочення. До таких позначень належать, зокрема, скорочені найменування організацій, підприємств, галузей тощо та їх абревіатури, загальноприйняті скорочення, наприклад, сантиметр - см, науково-дослідний інститут - НДІ, український - укр., гривня - грн., науково-технічна інформація - НТІ, загальновживана абревіатура, наприклад: "ВАТ", "ТОВ", "СПД" тощо. Крім того, не мають розрізняльної здатності позначення, які є кольором, якщо внаслідок його використання він не сприймається інакше, ніж колір як такий.
		За змістом п. 10.1.5 Методичних рекомендацій розрізняльна здатність може бути властива позначенню з моменту його створення або набута ним внаслідок використання. Доказами набутої позначенням розрізняльної здатності внаслідок його використання, можуть бути, наприклад, документ, що містить відомості про обсяги виробництва та реалізації товарів і/або послуг, відносно яких застосовується позначення, обсяги експорту (імпорту) товарів щодо яких застосовується позначення; документ, що містить відомості про використання або будь-яке просування позначення, як знака, зокрема відомості про види маркування товарів і/або його застосування при наданні послуг, експонування товарів на міжнародних і/або національних виставках та ярмарках, комерційне використання позначення в мережі Інтернет; документ, що містить відомості про тривалість використання позначення до дати подання заявки. Тривалість використання позначення може підтверджуватися відомостями про дату початку використання позначення та про безперервність його використання. Ступінь набутої розрізняльної здатності досліджується щодо заявленого позначення в цілому і визначається відносно товарів і/або послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак.
		Кольори зазвичай є простою властивістю речей. Навіть у певній сфері торгівлі кольори та поєднання кольорів зазвичай використовуються для їх естетичної, декоративної або оздоблювальної функції і не передають жодного значення. Втім, цілком можливо, що кольори, і особливо їх поєднання можуть бути здатними, якщо вони використовуються стосовно товару чи послуги, бути знаком.
		З бібліографічних даних заявленого до реєстрації спірного знака вбачається, що спірне позначення є кольором без окреслення контурами, у вигляді відбитку рожевого кольору (pink: pantone 233).
		Верховний Суд у постанові від 18.11.2021 у справі №910/9610/18 зазначив, що колір може набути розрізняльну здатність, але при особливих обставинах та за умови попереднього використання знака для заявлених товарів і послуг. Такі особливі обставини вимагають від заявника довести, що заявлене позначення кольору не є традиційним на певному ринку для заявлених товарів або послуг. Якщо колір (його відтінки) є властивими для певного ринку товарів або послуг та широко використовуються іншими виробниками чи надавачами послуг з декоративною або оздоблюваною метою, у наданні правової охорони такому кольорі в якості знака повинно бути відмовлено.
		У зв`язку з чим, набуття розрізняльної здатності заявленого позначення у вигляді кольору, залежить зокрема від такого фактору як тривалість його попереднього використання до подання заявки не лише самим заявником, а й іншими виробниками або надавачами послуг для таких самих або споріднених товарів і (або) послуг на відповідному ринку.
		Отже, коли на реєстрацію знака подається колір, обов`язковою умовою є з`ясування питання, чи набуло позначення у вигляді кольору розрізняльної здатності при застосуванні до заявлених товарів або послуг. При цьому, визначальним критерієм оцінки є тест на виконання заявленим кольором основної ж функції знака, що дозволяє споживачу без будь-якої ймовірності змішування вирізняти з-поміж інших товарів або послуг одного виробника від товарів або послуг іншого. Споживачі мають однозначно сприймати безпосередньо такий колір (без додаткових графічних і словесних елементів) саме як знак для конкретних товарів або послуг, у зв`язку з чим для реєстрації кольору в якості знаку потрібні переконливі докази набутої розрізняльної здатності виключно кольору для заявлених товарів або послуг.      
		З цього випливає, що заявник повинен продемонструвати, що знак, щодо якого вимагається реєстрація, набув відмінного характеру шляхом використання. Однак, ні чинне законодавство, ні судова практика не визначають обов`язкової форми для доказів, які необхідно подати, щоб довести набуття розрізняльної здатності знака.
		Позивач вважає, що заявка про реєстрацію Знаку підлягає задоволенню з огляду на те, що Знак відповідає умовам надання правової охорони, передбаченим ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та у відповідача відсутні підстави для відмови в наданні правової охорони з причин, викладених у пункті 2 статті 6 вказаного Закону.
		На підтвердження власної позиції позивачем були долучені до матеріалів справи:
		- висновок експерта №144-09/21, складений судовим експертом Соповою Катериною Андріївною 02.09.2021 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності (надалі - «Висновок №144-09/21»);
		- висновок експерта №198/21 за результатами експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності від 26.10.2021, складений експертами Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України (надалі - «Висновок №198/21»).
		Відповідач, в свою чергу, стверджує про правомірність оскаржуваних у даній справі рішень, оскільки у Укрпатенту були всі підстави для відмови у реєстрації Знаку у зв`язку з тим, що останній не має розрізняльної здатності та не набув такої внаслідок його використання.
		Відповідачем було надано до суду висновок експерта Центру судових і спеціальних експертиз Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України Любимцевої О.О. №496/1, складений 14.12.2021 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності (надалі - «Висновок №496/1»).
		Статтею 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
		За змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
		На дослідження судовому експерту Соповій Катерині Андріївні були поставлені наступні питання:
		- чи мало позначення за заявкою №m201810403 станом на дату подання заявки, а саме на 02.05.2018, розрізняльну здатність або набуло таку внаслідок його використання?
		- чи було позначення за заявкою №m201810403 станом на дату подачі заявки, а саме 02.05.2018, таким, що не мало характерного графічного виконання?
		Так, у Висновку №144-09/21 експертом встановлені наступні обставини:
		- заявлений колір є основним та відмітним елементом, який застосовується компанією ОСОБА_1 для вирізнення себе на ринку авіа перевізників; рожевий колір систематично використовується для позначення походження послуг компанії для привернення уваги споживача та надання своєрідності й індивідуальності наданих послуг;
		- заявлений колір не виконує утилітарну функцію та не асоціюється з послугами пасажирського повітряного перевезення, жодним чином не описує характеристики послуг, а навпаки є незвичним (відмітним) для них;
		- існують альтернативні кольори для послуг повітряного пасажирського перевезення, а Компанія ОСОБА_1 єдина на ринку України, яка використовує яскраво-рожевий колір для вирізнення себе з-поміж інших авіаліній.
		- рожевий колір за заявкою №m201810403 має відмітність та розрізняльну здатність щодо заявлених послуг 39 класу МКТП та використовується компанією ОСОБА_1 саме з метою виділення себе серед інших авіаперевізників на ринку; безперервне, систематичне використання рожевого кольору у зв`язку із наданням послуг 39 класу МКТП дозволило, крім естетичної функції, створити позначення, що вказує на комерційне джерело походження послуг компанії ОСОБА_1;
		- заявлене позначення за заявкою №m201810403 від 02.05.2018 не утворює зображення як зображувальний знак, а показує приклад кольору з об`єктивізацією його параметрів за міжнародними системами ідентифікації кольорів.
		На підставі викладеного експертом зроблено наступні висновки:
		- позначення за заявкою №m201810403 станом на дату подання заявки, а саме 02.05.2018, мало розрізняльну здатність та підвищило її внаслідок тривалого та безперервного використання для послуг 39 класу МКТП, а саме повітряне пасажирське перевезення; послуги авіакомпаній з перевезення;
		- позначення за заявкою №m201810403 станом на дату подання заявки, а саме 02.05.2018, не було таким, що не має характерного графічного виконання.
		На дослідження експертів Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України були поставлені наступні питання:
		- чи мало позначення за заявкою №m201810403 станом на дату подання заявки, а саме на 02.05.2018, розрізняльну здатність або набуло таку внаслідок його використання?
		- чи було позначення за заявкою №m201810403 станом на дату подачі заявки, а саме 02.05.2018, таким, що не мало характерного графічного виконання?
		У Висновку №198/21 експерти встановили, що:
		- заявлений колір є основним та відмітним елементом, який застосовується компанією ОСОБА_1 для вирізнення себе на ринку, зокрема не виконуючи декоративної функції;
		- заявлений колір, який застосовується компанією ОСОБА_1 для вирізнення себе на ринку, зокрема, не виконує утилітарну функцію, фізично або хімічно забезпечуючи ефект віддзеркалення або поглинання кольору;
		- заявлений колір, який застосовується компанією ОСОБА_1 для вирізнення себе на ринку, зокрема, не пов`язаний із природними колористичними характеристиками послуг повітряного пасажирського перевезення та є незвичним (відмітним) для таких послуг;
		- заявлений колір, який застосовується компанією ОСОБА_1 для вирізнення себе на ринку, зокрема, не асоціюється з видом послуги;
		- заявлений колір, внаслідок тривалого використання компанією ОСОБА_1, здобув розрізняльну здатність рожевого кольору для виділення послуг повітряного перевезення на ринку України;
		- досліджуване позначення за заявкою №m201810403 відповідає вимогам, встановленим до зображення, що заявляється на реєстрацію як знак, а саме якщо як знак заявляється виключно колір як такий;
		- досліджуване позначення не може бути віднесене до простих геометричних фігур, а саме квадрату, що не має характерного графічного виконання, оскільки не є таким, а є лише представленням кольору як такого.
		На підставі викладеного експертами зроблено наступні висновки:
		- позначення за заявкою №m201810403 станом на дату подання заявки, а саме 02.05.2018, мало розрізняльну здатність та підвищило її внаслідок тривалого та безперервного використання для послуг 39 класу МКТП, а саме повітряне пасажирське перевезення; послуги авіакомпаній з перевезення;
		- позначення за заявкою №m201810403 станом на дату подання заявки, а саме 02.05.2018, не було таким, що не має характерного графічного виконання.
		На дослідження експерта Центру судових і спеціальних експертиз Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України Любимцевої О.О. були поставлені такі питання:
		- чи є заявлене позначення за заявкою №m201810403 таким, що не мало розрізняльної здатності та не набуло такої внаслідок його використання для послуг 39 класу МКТП «повітряне пасажирське перевезення, послуги авіакомпаній з перевезення», відносно особи позивача станом на дату подання заявки - 02.05.2018?
		- чи є заявлене позначення за заявою №m201810403 таким, що не має характерного графічного виконання?
		- чи є заявлений рожевий колір (pink: pantone 233; c12 m100 y0 k0; r198 g198 g0 b126; hex #c6007e; ral 4010) за заявкою №m201810403 сам по собі, тобто без комбінації додаткових (кольорових, графічних, словесних) елементів, єдиним відмітним елементом, який застосовується компанією ОСОБА_1 при наданні послуг 39 класу МКТП «повітряне пасажирське перевезення, послуги авіакомпаній з перевезення»?
		- чи використовується такий самий колір, як заявлений рожевий колір (pink: pantone 233; c12 m100 y0 k0; r198 g198 g0 b126; hex #c6007e; ral 4010) за заявкою №m201810403 іншими особами в Україні для послуг повітряного пасажирського перевезення?
		У Висновку №496/1 експертом встановлені наступні обставини:
		- набуття розрізняльної здатності заявленого позначення кольору (pink: pantone 233; c12 m100 y0 k0; r198 g198 g0 b126; hex #c6007e; ral 4010) саме в поєднанні з фіолетовим та/або кобальтовим синім, та, іноді, у поєднанні з білим кольором та зареєстрованими словесними знаками для послуг 39 класу МКТП: «повітряне пасажирське перевезення, послуги авіакомпаній з перевезення»;
		- характерним є не лише поєднання кольорів рожевого з фіолетовим та/або кобальтовим синім, а, інколи, і їх місце розташуванням (наприклад, на літаку);
		- є ймовірність сприйняття рожевого кольору - pantone 233 із широким спектром відтінків рожевого як один і той же колір, а тому виняткове використання рожевого кольору для послуг 39 класу МКТП однією особою поставить конкурентів у свідомо невигідні умови та несправедливо обмежить конкуренцію на ринку;
		- заявлене позначення не має ні літери, на цифри, ні лінії, ні простої геометричної фігури, не має характерного графічного виконання, без окреслення контурами, а також певного малюнку, а представлене у вигляді кольору і сприймається не інакше, ніж колір як такий.
		На підставі викладеного експертом зроблено наступні висновки:
		- заявлене позначення за заявкою №m201810403 є таким, що не мало розрізняльної здатності та не набуло такої внаслідок його використання для послуг 39 класу МКТП «повітряне пасажирське перевезення, послуги авіакомпаній з перевезення», відносно особи позивача станом на дату подання заявки - 02.05.2018;
		- заявлене позначення за заявою №m201810403 є таким, що не має характерного графічного виконання;
		- заявлений рожевий колір (pink: pantone 233; c12 m100 y0 k0; r198 g198 g0 b126; hex #c6007e; ral 4010) за заявкою №m201810403 сам по собі, тобто без комбінації додаткових (кольорових, графічних, словесних) елементів, не є єдиним відмітним елементом, який застосовується компанією ОСОБА_1 при наданні послуг 39 класу МКТП «повітряне пасажирське перевезення, послуги авіакомпаній з перевезення»;
		- вирішити питання «чи використовується такий самий колір, як заявлений рожевий колір (pink: pantone 233; c12 m100 y0 k0; r198 g198 g0 b126; hex #c6007e; ral 4010) за заявкою №m201810403 іншими особами в Україні для послуг повітряного пасажирського перевезення?» не виявилось можливим.
		Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт зобов`язаний надати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.
		Згідно з ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
		З матеріалів справи вбачається, що Висновки №144-09/21, №198/21 та №496/1  складені кваліфікованими експертами відповідно до вимог чинного законодавства.
		У вказаних висновках зазначено, що про кримінальну відповідальність згідно зі ст. 384 Кримінального кодексу України експерти обізнані.
		Крім того, всі висновки містять докладний опис проведених експертами досліджень, зроблені у результаті них висновки та відповіді на питання, поставлені експертам, обґрунтовані, дані висновки складені у порядку, визначеному законодавством, а тому приймаються судом в якості належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.
		Також суд приймає в якості належного та допустимого доказу по справі наявний в матеріалах справи звіт Центру соціальних технологій «Соціополіс» про соціологічне опитування «Рівень відомості споживачам рожевого кольору, що використовується в діяльності пасажирських авіакомпаній, та оцінка ними рожевого кольору як однієї з ознак, за якою вони розрівняють авіакомпанію «Wizz Air» серед інших авіакомпаній», проведеного у період з 13.08.2021 по 26.08.2021, відповідно до якого:
		- для 82,5% опитаних представників досліджуваної цільової аудиторії є відомим використання рожевого кольору в діяльності авіакомпаній, що здійснюють пасажирські перевезення;
		- 87,6% респондентів, яким відомо використання рожевого кольору в діяльності авіакомпаній, що здійснюють пасажирські перевезення, серед таких авіакомпаній назвали авіакомпанію «Wizz Air» (а будь-які інші авіакомпанії назвали значно менше респондентів);
		- 84,4% респондентів з числа тих, кому відоме використання рожевого кольору тільки в діяльності авіакомпанії «Wizz Air», вважають, що рожевий колір є для них однією з ознак, за якою вони розрізняють вказану авіакомпанію серед усіх інших авіакомпаній;
		- 68,2% респондентів, яким відома авіакомпанія «Wizz Air», назвали найбільш пріоритетним для себе варіантом розрізнення вказаної авіакомпанії серед інших авіакомпаній тільки рожевий колір (тоді як поєднання рожевого кольору з деякими іншими кольорами (білим, фіолетовим, синім тощо) назвали для себе найбільш пріоритетним варіантом розрізнення авіакомпанії «Wizz Air» лише 16,5% респондентів, яким відома ця авіакомпанія);
		- 75,7% респондентів, які розрізняють авіакомпанію «Wizz Air» серед інших авіакомпаній за поєднанням рожевого кольору з кількома іншими кольорами (білим, фіолетовим, синім тощо), вважають, що якби з вказаного поєднання кольорів був вилучений рожевий колір, вони не змогли б розрізнити авіакомпанію «Wizz Air» серед інших авіакомпаній за поєднанням кольорів, які б залишилися (білого, фіолетового, синього, але без рожевого кольору).
		Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 «Докази та доказування» Господарського процесуального кодексу України.
		Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
		17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
		Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
		Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
		Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж  протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).
		Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
		Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») Суд наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
		Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
		Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
		Оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає за необхідне застосовуючи стандарт «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку про факт набуття рожевим кольором за заявкою №m201810403 розрізняльної здатності у сфері авіаперевезень, безперервність його використання та можливість рожевого кольору бути єдиним відмітним елементом компанії позивача.
		Більш того, судом враховано наявність значної кількості міжнародних реєстрацій торговельних марок, дія яких поширюється на територію України, де колір є однією із торговельних марок і використовується у комбінації як з іншими зареєстрованими торговельними марками власника, так і з іншими кольорами.
		Також під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів існування на дату подання заявки №m201810403 інших авіакомпаній в України, які б використовували рожевий колір при наданні послуг 39 класу МКТП «повітряне пасажирське перевезення, послуги авіакомпаній з перевезення».
		Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Підставами визнання акта недійсними є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначений законом компетенції, органу який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.
		Таким чином, оскільки встановлені судом обставини справи в сукупності підтверджують необґрунтованість та незаконність оскаржуваних рішень, які порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції бере до уваги, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Водночас, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та ін.).
		З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) задовольнити повністю.
		2. Визнати незаконним і скасувати рішення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 28.05.2020 про відмову в реєстрації знака для товарів і послуг у вигляді рожевого кольору (pink: pantone 233; c12 m100 y0 k0; r198 g0 b126; hex #c6007e; ral 4010) за заявкою №m201810403 від 02.05.2018, яким затверджено висновок про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи вих. №55601/ЗМ/20 від 28.05.2020.
		3. Визнати незаконним і скасувати рішення Апеляційної палати Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» від 27.04.2021, прийняте за результатами розгляду заперечення ОСОБА_1 проти рішення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 28.05.2020 про відмову в реєстрації знака для товарів і послуг у вигляді рожевого кольору (pink: pantone 233; c12 m100 y0 k0; r198 g0 b126; hex #c6007e; ral 4010) за заявкою №m201810403, затвердженого наказом Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» від 28.05.2021 №71-Н/2021.
		4. Зобов`язати Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» повторно провести кваліфікаційну експертизу заявки №m201810403 від 02.05.2018 та прийняти рішення за заявкою з урахуванням висновків Господарського суду міста Києва у цій справі. Видати наказ.
		5. Стягнути з Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (01601, м. Київ, вул. Глазунова, 1; ідентифікаційний код 31032378) на користь ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) (АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 6  810 (шість тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп. Видати наказ.
		6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено 15.06.2022.
		 
		Суддя                                                                                                               В.П. Босий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...