Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 443/287/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 17.06.2022. Зареєстровано: 17.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.06.2022.
Дата набрання законної сили: 19.07.2022
Номер судового провадження: 2/443/95/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №443/287/16-ц
		Провадження №2/443/95/22
		 
		 
		РІШЕННЯ
		іменем України
		 
		07 червня 2022 року                                                                         місто Жидачів
		 
		Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
		головуючого судді                                                Павліва А.І., 
		секретар судового засідання                                Стасів С.І., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживача, 
		за участю:
		 
		представника позивача за первинним позовом 
		(представника відповідача за зустрічним позовом)         ОСОБА_2 ,
		представника відповідача за первинним позовом 
		(представника позивача за зустрічним позовом)                Чорненького Я.Б., -
		 
		встановив:
		 
		Стислий виклад позиції сторін.
		АТ КБ «Приватбанк» (позивач за первісним позовом) подало до суду позов до ОСОБА_1 (відповідач за первісним позовом), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором №б/н від 18.11.2010 у розмірі 37 889,00 грн та понесені судові витрати.
		В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликається на те, що ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору №б/н від 18.11.2010 отримав кредит у розмірі 12 100,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Власним підписом підтвердив, що з «Умовами і правилами надання банківських послуг» ознайомлений. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов кредитного договору і зобов`язання за вказаним договором не виконав. Станом на 03.02.2021 відповідач має заборгованість у сумі 37 889,00 грн, з яких: 11 940,10 грн - заборгованість за тілом кредиту (заборгованість за простроченим тілом кредиту), 25 276,49 грн заборгованість за простроченими відсотками, 671,82 заборгованість по пені. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає.
		Відповідач за первісним позовом подав до суду заперечення проти позову (Т.1 а.с.46-48), в обґрунтування якого покликаючись на те, що 07.03.2015 приблизно о 14.54 год до нього на мобільний телефон зателефонував невідомий йому чоловік, який представився працівником «ПриватБанку» і запропонував йому збільшити кредитний ліміт. Після цього, він повідомив цьому чоловіку номер своєї картки, але коли невідомий чоловік почав розпитувати в нього інші реквізити даної картки, а саме три цифри на звороті картки, термін її дії та дівоче прізвище його матері, він відмовився це зробити та повідомив даному чоловіку, що сам звернеться в банк і збільшить собі кредитний ліміт. 10.03.2015, коли він вирішив скористатися своєю банківською карткою, щоб розрахуватися за покупку виявив, що на його рахунку знаходяться грошові кошти в сумі 9 гривень. При зверненні до оператора «ПриватБанку» йому повідомлено, що з рахунку його банківської картки перераховано частинами грошові кошти в загальній сумі близько 16 000 гривень, а саме: 17.49 год - 804 грн, 17.58 год - 5 085 грн, 18.06 год - 7 284 грн, 18.13 год - 3 124 грн. У цей час він зрозумів, що хтось викрав з його банківської картки № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі близько 16 000 грн. 23.03.2015 року коли він звернувся до оператора «ПриватБанку», щоб дізнатися більш детальну інформацію по його справі щодо крадіжки грошових коштів з банківської картки, то йому повідомили, що спочатку з його банківської картки банку «ПриватБанк» № НОМЕР_1 було переведено грошові кошти на його зарплатну картку банку «ПриватБанк» № НОМЕР_2 і вже з даної банківської картки 07.03.2015 викрадено частинами грошові кошти, а саме: 18.01 год - 2 104 грн, 18.05 год - 2 704 грн, 18.12 год - 5 104 грн та 18.17 год. - 5 004 грн. Також йому повідомили, що особа, на рахунок якої переведено грошові кошти з його картки, має анкетні дані « ОСОБА_3 », останні цифри його банківської картки «7475». 19.03.2015 за його заявою Жидачівським РВ ГУМВСУ у Львівській області порушено кримінальне провадження, яке внесено до ЄДРДР за №12015140200000266 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.192 КК України, яке за територіальною підслідністю скеровано до СВ Каховського РВ УМВСУ у Херсонській області. Йому до лютого 2016 року із Каховського ВП ГУНП у Херсонській області не надходила жодна інформація про результати досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням.
		ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом) подав до суду зустрічний позов до АТ КБ «Приватбанк» (відповідач за зустрічним позовом), в якому просить зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» відновити залишок коштів на рахунку № НОМЕР_3 до того стану, у якому він був перед виконанням операції «Списання експрес-платежу по телефону 3700» станом на 17 год 49 хв 07.03.2015 у сумі 15 816 грн. 
		В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликається на те, що у його користуванні знаходиться кредитна банківська карта АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 , а також зарплатна банківська карта цього ж банку № НОМЕР_2 . Шляхом обману з його карти за період з 06.03.2015 по 08.03.2015 було списано кошти у сумі 15 816 грн. Він операцій по даній картці в цей період на таку суму в такий спосіб не здійснював, жодних відомостей про належну йому кредитну картку, а саме номер картки, пароль, дівоче прізвище матері він нікому не повідомляв, а також не повідомляв паролі входження в інтернет-систему «Приват». 19.03.2015 за його заявою порушено кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ч.1 ст.192КК України, яке на даний час перебуває у провадженні СВ Каховського ВП ГУНП в Херсонській області . 29.05.2015 він звернувся із заявою на ім`я керівника ПАТ Приват банк» про зупинення нарахування відсотків за кредитною карткою банку, якою він користувався та з якої було знято кошти 07.03.2015. Листом його повідомлено, що підстав для цього немає. Вважає такі дії незаконними та такими, що порушують його права. Доказів на спростування позивача, що банківську картку він не втрачав, іншим особам її не передавав, ПІН коду нікому не повідомляв, банк не надав. 
		Відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) подав до суду заперечення на зустрічний позов (Т.1 а.с. 103-106, 109-110, 119-122, 130-133), в обґрунтування якого покликається на те, що ОСОБА_1 не заявляв про втрату картки, грошові кошти знімалися за допомогою Списання експрес-платежу по телефону 3700, відповідно особа (або ж сам відповідач), яка отримала кошти, знала ПІН-код властивий даній картці, а ПІН код відомий лише держателю картки та необхідний для здійснення операцій з платіжною картою. Клієнт несе повну відповідальність за операції, проведені з картою. Заперечення відповідача не можуть прийматися судом до уваги, оскільки являються необґрунтованими. Щодо відкритого кримінального провадження, відповідач не надає жодної актуальної інформації стосовно стадії провадження по справі та які відомості були отримані ОВС за цим правопорушенням. Посилання відповідача, які належним чином не доказані, не підлягають задоволенню. Укладений договір не є споживчим кредитом. Відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав. 
		Крім цього відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) подав до суду заперечення на зустрічний позов (Т.2 а.с. 51-58), в обґрунтування якого покликається на те, що ОСОБА_1 визнав та не заперечує обставину отримання ним відповідно до укладеного договору № б/н від 18.11.2010 кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо посилання відповідача на незаконе списання 07.03.2015 коштів з банківської картки № НОМЕР_4 , зазначає, що станом на сьогоднішній день позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував, що 07.03.2015 операції по його рахунках, відкритих в Приватбанк, здійснювались не ним, оскільки такі дії (операції) були здійснені з попередньою авторизацією позивача в системі дистанційного обслуговування клієнтів та виконані за допомогою фінансового телефону ОСОБА_1  за номером  НОМЕР_5 . Так, з рахунку платіжної картки  ОСОБА_1  07.03.15 перераховано кошти на загальну суму 15 720 грн на картку № НОМЕР_6  клієнта Херсонського відділення ОСОБА_3 . Вхід в банківські системи був здійснений під авторизацією саме позивача  ОСОБА_1 , а вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону  ОСОБА_1  та іншої особистої інформації. Станом на сьогоднішній день  ОСОБА_1  не оспорив в судовому порядку жодної операції, здійсненої по картці/рахунку. Наявність кримінального провадження не може свідчити про вчинення злочину щодо особи до винесення вироку, яким такі обставини будуть встановлені. На час подання позову та станом на сьогоднішній день позивач не навів жодних правових підстав в існуванні у нього права на користування коштами банку без сплати відсотків. Даний кредитний договір позивачем не оспорювався, а відповідно ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Укладення договору підтверджено сторонами шляхом прийняттям до виконання його умов. Отже, на позивача за зустрічним позовом покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН- кодів, CW-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення. Таким чином, враховуючи, що операція з переказу спірних коштів була здійснена у мережі Інтернет з підтвердженням платежу 3D Secure, списання коштів з карткового рахунку особи відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, а позичальник підтвердив факт надходження на його телефон відповідних повідомлень від AT КБ «Приватбанк», то останнє не повинне нести відповідальність за дану операцію. Позивачем обрано не ефективний засіб правового захисту, а тому позов до задоволення не підлягає. Банк діяв в межах Договору про надання банківських послуг, укладеним між Позивачем та Відповідачем й вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
		 
		У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) позовні вимоги за первісним позовом підтримав повністю, зустрічний позов не визнав, покликаючись на викладені у запереченнях обставини, та просить суд первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити. 
		Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) зустрічний позов підтримав повністю, покликаючись на викладені у ньому обставини, первісний позов не визнав, звернув увагу суду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, та відсутність підписів ОСОБА_1 як у довідці, так і у Витязі з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, наявних у матеріалах справи. 
		 
		Заяви, клопотання, подані учасниками справи.
		Представником позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) подано клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи (Т.1 а.с.199), клопотання про огляд веб-сайту (Т.1 а.с.200), клопотання про відкладення розгляду справи та задоволення клопотання про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (Т.2 а.с.38-39).
		Представником відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) подано: клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (Т.1 а.с.186-187), клопотання про відкладення підготовчого засідання (Т.1 а.с.193), клопотання про витребування доказів (Т.1 а.с.225-226, Т.2 а.с.5-6), клопотання про відкладення підготовчого засідання (Т.1 а.с.230), клопотання про розгляд підготовчого засідання за його відсутності та вирішити питання про задоволення клопотання (Т.2 а.с.9), клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи (Т.2 а.с.15), клопотання про відкладення розгляду справи (Т.2 а.с.19, Т.2 а.с.23-24, Т.2 а.с.31). 
		 
		Процесуальні дії у справі.
		Ухвалою від 07.08.2020 цивільну справу прийнято до розгляду та призначено її до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.181-182).
		Ухвалою підготовчого засідання від 15.09.2020 відкладено підготовче засідання (Т.1 а.с.195).
		Ухвалою підготовчого засідання від 25.01.2021 витребувано у ПАТ «Київстар» інформацію та відкладено підготовче засідання (Т.1 а.с.231-232).
		Ухвалою підготовчого засідання від 15.04.2021 відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів із СВ Каховського ВП ГУ НП у Херсонській області (Т.2 а.с.11-12).
		Ухвалою підготовчого засідання від 15.04.2021 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті (Т.2 а.с.13-14).
		Ухвалами судового засідання від 23.06.2021, 05.10.2021, 17.12.2021, 04.03.2022, 19.04.2022 відкладено розгляд справи (Т.2 а.с.20, 28, 32, 35, 43).
		Ухвалою судового засідання від 19.04.2022 задоволено клопотання представника позивача за первинним позовом про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (Т.2 а.с.44-45)
		 
		Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що первісний позов підлягає задоволенню частково, а у зустрічному позові слід відмовити повністю виходячи з такого.
		 
		Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
		ОСОБА_1 18.11.2010 підписав анкету-заяву, у якій засвідчив факт ознайомлення і згоди з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які буди надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді, а також факт отримання повної інформації про умови кредитування. Крім цього, він погодився з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, становить між ним та банком Договір про надання банківських послуг (Т.1 а.с.5). 
		Наявні в матеріалах справи Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг містять: розрахунок процентів на залишок особистих коштів клієнта, базову процентну ставку у місяць, розмір щомісячних платежів, строк внесення щомісячних платежів, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості, штраф при порушенні строків платежів по любому з грошових зобов`язань, процентну ставка на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування, а також приклади використання кредитних засобів. Водночас, ані Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», ані Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містять підписів сторін (Т.1 а.с.6-7, 8-31, 214-223).
		Згідно з наданими АТ КБ «Приватбанк» розрахунками, заборгованість ОСОБА_1 перед банком станом на 03.02.2021 становить 37 889,00 грн, з яких: 11 940,10 грн - заборгованість за тілом кредиту (заборгованість за простроченим тілом кредиту), 25 276,49 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 671,82 грн - заборгованість по пені (Т.1 а.с.3-4, 237-243).
		З виписки АТ КБ «Приватбанк» по рахунках ОСОБА_1 вбачається, що він користувався кредитними коштами, а саме: знімав готівку та здійснював погашення за кредитним договором. Крім цього, 07.03.2015 по його картковому рахунку були здійснені банківські операції «Списання експрес-платежу по телефону 3700», якими списано кошти у сумі 804,00 грн, 5 004,00 грн, 7 004,00 грн та 3 004,00 грн, а також нарахована комісія за списання коштів у сумі 81,06 грн, 280,16 грн та 120,16 грн (Т.1 а.с.54, 55, 73-80, 201-206).
		Відповідно до довідок АТ КБ «Приватбанк», кредитний ліміт ОСОБА_1 змінювався 20.02.2014, 10.01.2020, а також йому надавалися кредитні картки терміном дії до 07/17, 10/17 (Т.1 а.с.207-208).
		11.03.2015 ОСОБА_1 звертався до Жидачівського ГУ МВС України із заявою про допомогу у розслідування справи про крадіжку (Т.1 а.с.57-58)
		Відповідно до витягу з кримінального провадження №12015140200000266 відомості про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_1 внесені до ЄРДР 19.03.2015 за частиною 1 статті 192 КК України (Т.1 а.с.49).
		Листом Прокуратури Жидачівського району повідомлено ОСОБА_1 про скерування даного кримінального провадження для подальшого провадження досудового розслідування в слідче відділення Каховського РВ УМВС України в Херсонській області (Т.1 а.с.50).
		ОСОБА_1 10.03.2015, 29.05.2015, 30.06.2015 звертався у АТ КБ «Приватбанк» з заявами про зупинення нарахування відсотків за кредитом та платежів у зв`язку з викраденням коштів з його кредитної картки «Універсальна», однак йому у цьому відмовлено АТ КБ «Приватбанк» (Т.1а.с.51-52, 53, 60-62, 89).
		Згідно з відповіддю ПАТ «Київстар» №6631652731/03/03/02 від 21.01.2021, оператори, провайдери телекомунікацій зобов`язані зберігати записи про надані послуги протягом строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України у три роки. Відтак, у інформаційних системах Компанії вже відсутня інформація за запитувану дату 07.03.2015, а отже й відсутня можливість для надання запитуваної інформації (Т.2 а.с.16).
		Постановою дізнавача - інспектора СД Каховського ВП ГУНП в Херсонській області від 15.10.2020 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201514020000266 від 19.03.2015 закрито у зв`язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення (Т.2 а.с.27).
		 
		Зміст спірних правовідносин.
		Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем (АТ КБ «Приватбанк») за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, а також у зв`язку з відсутністю, на думку ОСОБА_1 , його вини у перерахуванні спірних грошових коштів, які вибули з його рахунку поза його волею.
		 
		Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
		До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» (далі - Закон № 2346-III) та Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджене постановою Правління Національного банку України 05.11.2014 № 705, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин.
		Так, приписами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України)
		Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. 
		Приписами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до приписів частини 1 статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
		Нормою статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Згідно з положеннями частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).
		Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина 1 статті 1050 ЦК України).
		За змістом частини 1 та 2 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Відповідно до положень статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Згідно з вимогами частин 1, 3 статті 1068 ЦК України, банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
		У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (стаття 1073 ЦК України).
		Закон № 2346-III визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.
		Згідно з положеннями пункту 1.24. статті 1 Закону № 2346-III, переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.
		Відповідно до вимог пункту 14.12. статті 14 Закону № 2346-III, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		За змістом вимог пункту 14.16. Закону № 2346-III, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		У разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов`язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У противному разі отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу. Одночасно банк-порушник зобов`язаний після виявлення помилки негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення банку про здійснення помилкового переказу встановлюється Національним банком України (пункт 32.3.1. статті 32 Закону № 2346-III).
		У разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов`язаний переказати за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором. У разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку (пункт 32.3.2. статті 32 Закону № 2346-III).
		Відповідно до положень пункту 37.1. статті 37 Закону № 2346-III, для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев`яносто календарних днів. У разі правомірності переказу еквайр має завершити переказ та відшкодувати отримувачу 0,1 відсотка суми платежу за кожний день такого призупинення, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням (далі - Положення) встановлює загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків електронних платіжних засобів і визначає порядок здійснення операцій з їх використанням (пункт 2).
		Відповідно до приписів пунктів 1, 2, 8, 9 розділу VI Положення, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
		 
		Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
		Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що ОСОБА_1 18.11.2010 підписав анкету-заяву, надану йому позивачем АТ КБ «Приватбанк», тим самим погодившись в цілому з Умовами та Правилами надання банківських послуг та приєднавшись до них.
		З підписанням 18.11.2010 зазначеної анкети-заяви між сторонами виникли договірні відносини, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків.
		ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, використовуючи надану йому банківську картку у розрахунках, та здійснював погашення сум використаних кредитних коштів.
		07.03.2015 з карткового рахунку ОСОБА_1 за допомогою банківської операції «Списання експрес-платежу по телефону 3700» списано суми коштів - 804,00 грн, 5 004,00 грн, 7 004,00 грн та 3 004,00 грн, а також нарахована комісія за списання коштів у сумі 81,06 грн, 280,16 грн та 120,16 грн.
		10.03.2015 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» із запитом про зупинення нарахування відсотків за кредитом.
		19.03.2015 за його заявою відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбачене частиною 1 статті 192 КК України, внесені до ЄРДР за реєстраційним номером 12015140200000266.
		Постановою від 15.10.2020 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за реєстраційним номером 12015140200000266 від 19.03.2015, закрито у зв`язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення.
		Станом на 03.02.2021 АТ КБ «Приватбанк» нараховано ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 18.11.2010 у сумі 37 889,00 грн.
		Сторона позивача за первинним позовом (відповідача за зустрічним позовом), аргументуючи обґрунтованість поданого позову та необґрунтованість зустрічного позову, покликається на відсутність доказів підтвердження вибуття коштів з банківського рахунку ОСОБА_1 поза його волею, тобто не з його вини та обґрунтованість нарахованої ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, користування тривалий час ОСОБА_1 кредитними коштами та визнання такими діями умов укладеного кредитного договору. 
		Водночас, сторона відповідача за первинним позовом (позивача за зустрічним позовом), аргументуючи необґрунтованість первісного позову та обґрунтованість зустрічного позову, покликається на вибуття коштів з його банківського рахунку не з його вини, шляхом незаконного ініціювання третіми особами проведення банківських операцій зі списання (перерахунку) коштів з цього рахунку. 
		Суд вважає за необхідне спочатку надати оцінку аргументам сторін щодо обґрунтованості чи необґрунтованості зустрічного позову. 
		Так, суд зазначає, що підставою відповідальності особи-користувача платіжної картки за здійснення несанкціонованих платіжних операцій з її рахунку є її дії чи бездіяльність, що сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (ПІН-коду), або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
		Суд зауважує, що головною умовою для відкриття рахунків, отримання банківських карток, дистанційного обслуговування, тощо є зазначення клієнтом фінансового номеру телефону. Фінансовий телефон клієнта - це номер мобільного телефону, який вказаний і підтверджений клієнтом як номер телефону, за допомогою якого можуть проводитися фінансові операції.
		У якості фінансового номеру телефону відповідачем ОСОБА_1 у анкеті-заяві був зазначений телефонний номер НОМЕР_5 . 
		Позивач у позовній заяві ствердив, що 07.03.2015 повідомив невідомій особі, яка зателефонувала йому на номер його мобільного телефону і представилась працівником банку, номер його банківської картки. У подальшому, в цей же день ОСОБА_1 продовжував спілкуватися з різними невідомим особами, які телефонували йому на його номер мобільного телефону, який одночасно є його фінансовим номером телефона. Дані обставини стороною позивача за первинним позовом не заперечувалися, а відтак такі не підлягають доказуванню в силу приписів частини 1 статті 82 ЦПК України. Більше того, підтвердити або спростувати таку інформацію, на даний час, є неможливим у зв`язку з відсутністю такої у інформаційних системах її володільця (компанії «Київстар»).
		Суд звертає увагу на загальнодоступність інформації про шахрайські схеми з банківськими картками та недопустимість розголошення, у тому числі по телефону, конфіденційної інформації, яка стосується персональних даних цих карток. 
		07.03.2015 з карткового рахунку ОСОБА_1 було здійснено, зокрема, чотири фінансові операції - «Списання експрес-платежу по телефону 3700».
		Суд зазначає, що номер телефону НОМЕР_7 є офіційним сервісом АТ КБ «Приватбанк» із здійснення банківських операції, який дає можливість, у тому числі, здійснити будь-який платіж, як наприклад: погасити кредит або перерахувати гроші між картками чи рахунками.
		Однак, платежі за цим номером телефону приймаються тільки з номера, що вказаний позичальником у договорі під час оформлення картки (фінансового номеру телефону).
		Отже, здійснити зазначену вище банківську операцію («Списання експрес-платежу по телефону 3700») міг або сам відповідач ОСОБА_1 , або третя особа, яка здійснювала дзвінок з його фінансового телефону.
		Також, суд зауважує, що подія, про яку зазначає відповідач ОСОБА_1 , мала місце 07.03.2015. Водночас, ОСОБА_1 повідомив банк про цю подію лише 10.03.2015, хоча його обов`язком було зробити це невідкладно. Більше того, ОСОБА_1 не просив заблокувати його банківську картку, а лише просив зупинити нарахування відсотків. 
		Суд зазначає, що до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Таким чином, з огляду на викладені вище обставини у їх сукупності, суд доходить переконання, що саме дії ОСОБА_1 дали можливість здійснити банківські операції з його картковим рахунком, внаслідок яких відбулося списання експрес-платежів, відтак зустрічний позов задоволенню не підлягає. 
		Надаючи оцінку аргументам сторін щодо обґрунтованості чи необґрунтованості первісного позову, суд зазначає, що в анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом, а також про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
		Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить стягнути з відповідача 37 889,00 грн, що включає заборгованість за тілом кредиту (простроченим тілом кредиту), заборгованість за простроченими відсотками та нараховану пеню. Обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором, позивач посилається на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які викладені на банківському сайті: www.privatbank.ua (згідно з якими обслуговується відповідач) як невід`ємну частину спірного договору.
		Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/), що наявні в матеріалах справи, визначені у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку та інші умови.
		При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цю довідку та Витяг з Умов розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що ці документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), розмірів і порядку їх нарахування.
		Крім цього, роздруківка із сайту позивача, на переконання суду, не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
		Відтак, у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
		За наведених обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
		З огляду на те, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, наданий позивачем, не містять підпису відповідача, і, таким чином, не містить належного підтвердження повідомлення відповідача (позичальника) про умови кредитного договору, тому такий витяг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. 
		Отже, підсумовуючи вищевикладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, і позичальнику належним чином повідомлено про умови кредитування.
		Висновки суду повністю узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеного в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
		Водночас, суд зазначає, що отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку в повному обсязі АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а згідно частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. 
		Таким чином, стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту (простроченим тілом кредиту) суд вважає підставним та обґрунтованим. 
		Враховуючи вищенаведене у своїй сукупності, суд вважає, що первісний позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 18.10.2010 у сумі 11 940,69 грн.
		 
		Розподіл між сторонами судових витрат.
		Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 434,35 грн (11 940,69 х 100% : 37889,00 = 31,52%; 1 378,00 : 100% х 31,52% = 434,35).
		На підставі статей 207, 526, 549, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, статей 32, 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
		 
		ухвалив:
		Первісний позов Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (місцезнаходження: м.Київ, вул. Грушевського, 1д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 18.11.2010 у сумі 11 940 грн 69 коп, сплачений судовий збір у сумі 434 грн 35 коп, а всього 12 375 (дванадцять тисяч триста сімдесят п`ять) грн 04 коп.
		У решті позовних вимог первісного позову відмовити.
		Відмовити повністю у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживача (зобов`язання Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» відновити залишок коштів на рахунку ОСОБА_1 до того стану, у якому він був перед виконанням операції «Списання експрес-платежу по телефону 3700» станом на 17 год 49 хв 07.03.2015 у сумі 15 816,00 грн).
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.
		У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Дата складення повного судового рішення - 17 червня 2022 року. 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                А.І. Павлів

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...