Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 591/8026/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про повернення дітей до країни постійного місця проживання.
Надіслано для оприлюднення: 17.06.2022. Зареєстровано: 17.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 20.06.2022.
Дата набрання законної сили: 14.06.2022
Номер судового провадження: 22-ц/816/496/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		14 червня 2022 року м.Суми
		Справа №591/8026/21 
		Номер провадження 22-ц/816/496/22
		 
		Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 
		головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
		суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І. 
		за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.
		 
		у присутності :
		представника позивача Фратіні Мауро - начальника відділу судової роботи та міжнародної правової допомоги Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Панасенка Богдана Анатолійовича , 
		відповідача ОСОБА_1 ,
		представника відповідача ОСОБА_1  адвоката Жалковського Володимира Юрійовича 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником  адвокатом Жалковським Володимиром Юрійовичем 
		на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 17 січня 2022 року 
		у цивільній справі за позовом Фратіні Мауро в особі Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області в особі Служби у справах дітей про забезпечення повернення малолітньої дитини до Італійської Республіки , -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У листопаді 2021 року Фратіні Мауро в інтересах якого діє Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Суми) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання незаконним утримання ОСОБА_1 на території України малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язання її повернути малолітню дитину до місця постійного проживання в Італійській Республіці. Свої вимоги обґрунтовував тим, що він та відповідачка одружилися ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Іскія , провінція Неаполя ( Італійська Республіка). Від шлюбу мають сина ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Неаполь, провінція Неаполя (Італійська Республіка) Дитина з моменту народження і до виїзду в Україну постійно проживала в Італійській Республіці. Влітку 2020 року відповідачка виявила бажання тимчасово поїхати в Україну разом з неповнолітньою дитиною ОСОБА_2 для укладення договору купівлі-продажу квартири та прийняття участі у святкуванні дня народження свого батька . 23 вересня 2020 року відповідачка разом з дитиною вилетіла літаком до України . Відповідачка повідомляла, що перебування її в Україні не перевищить тримісячного періоду, проте після закінчення погодженого періоду неодноразово переносила дату повернення, пояснюючи це бажанням побути ще з власними батьками та складнощами з процесом продажу нерухомості і наголошуючи на невідкладності даної операції. 26 лютого 2021 року вона запевнила позивача, що найближчим часом сім`я об`єднається , але 5 травня 2021 року повідомила відповідача про те, що більше не має наміру повернутися разом із дитиною до Італійської Республіки.
		21 травня 2021 року позивач висловив відповідачці свою незгоду стосовно продовження перебування дитини в Україні, але вона не повернула дитину до Італійської Республіки та продовжує утримувати малолітнього ОСОБА_2 на території України без письмового дозволу на це позивача.
		Таким чином, відповідачка самостійно, в порушення батьківських прав позивача, змінила місце проживання спільної малолітньої дитини і визначила її нове місце проживання в Україні, чим також порушила право дитини на належне виховання обома батьками.
		Позивач вважає, що відповідачка, заявивши 05 травня 2021 року про відмову повернутися разом з дитиною до Італії, неправомірно здійснює незаконне утримування дитини на території України, що підпадає під дію Конвенції 1980 року, до якої Україна приєдналася Законом України від 11 січня 2006 року № 3303-IV.
		Посилаючись на вказані обставини, просив суд постановитирішення, яким визнати незаконним утримування відповідачкою ОСОБА_1 на території України малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати відповідачку ОСОБА_1 повернути малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця постійного проживання в Італійській Республіці протягом 10-ти днів з дати отримання повного тексту рішення; якщо відповідачка ОСОБА_1 відмовиться повертати малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрати дитину і передати батькові ОСОБА_3 , для забезпечення повернення дитини до Італійської Республіки. Також просив покласти витрати, пов`язані з поверненням дитини до Італійської Республіки на позивача, винести рішення у цій справі протягом шести тижнів від дати отримання цієї позовної заяви, допустити негайне виконання цього рішення у частині повернення дитини до Італійської Республіки.
		Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 17 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_3 , в інтересах якого діє Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми) задоволено частково.
		Визнано незаконним утримання ОСОБА_1 на території України малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Зобов`язано ОСОБА_1 повернути малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця постійного проживання в Італійській Республіці.
		У випадку невиконання ОСОБА_1 рішення у добровільному порядку відібрати малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і передати батькові ОСОБА_3 для забезпечення повернення дитини до Італійської Республіки.
		Покладено витрати, пов`язані з поверненням дитини до Італійської Республіки на ОСОБА_3 .
		Рішення суду в частині повернення малолітньої дитини ОСОБА_2 до місця постійного проживання в Італійській Республіці підлягає негайному виконанню.
		В апеляційнійскарзі представник відповідача ОСОБА_1  адвокатЖалковський В.Ю.,посилаючись нанеправильне застосуваннясудом нормматеріального тапроцесуального права,просить рішеннясуду першоїінстанції скасуватита ухвалитинове,яким узадоволенні позовнихвимог  ОСОБА_3  відмовити. 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховані обставини виїзду відповідачки разом із малолітнім сином до України, оскільки спочатку вона дійсно мала намір відсвяткувати сімейні свята, зайнятися побутовими питаннями, а в подальшому повернутися до Італійської Республіки, однак навесні 2021 року позивач почав їй погрожувати , що забере у неї дитину, відлучить малолітнього ОСОБА_4 від матері, оскільки його батько є адвокатом і досягне своєї мети щоб мати не побачила дитину. Також , при прийнятті рішення про не повернення до Італійської Республіки відповідач враховувала і складні житлові умови, відсутність особистого житла у подружжя, небажання чоловіка працювати, небажання займатися вирішенням житлово-побутових питань. 
		Також вважає, що судом не врахована та обставина, що малолітній син сторін є громадянином України, а позивач в добровільному порядку надав дозвіл на його виїзд.
		Дитина в Україні проживає вже більше року, підріс , як фізично так й психологічно, прижився в новому середовищі проживання. Він має постійне місце проживання, відповідачем укладено декларацію про вибір сімейного лікаря-педіатра, дитина зарахована до дошкільного навчального закладу, а тому його миттєве переміщення до Італійської Республіки, розрив із соціальними зв`язками на території України, може нанести непоправну шкоду інтересам дитини .
		Вважає що судом не були враховані правові позиції висловлені Верховним Судом у справах № 521/14556/16, № 6-1598цс15
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 та її представника  адвоката Жалковського В.Ю., які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги представника позивача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав:
		Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів цивільної справи вбачається, що  ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі, який укладений 10 березня 2017 року про що свідчить скорочений витяг з акту про одруження (т.1 а.с.52).
		Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в Неаполі (провінція Неаполя) (т.1 а.с. 38). 
		З загальної довідки про реєстрацію місця проживання та стан сім`ї вбачається, що ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в Неаполі (провінція Неаполя), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.42).
		Зі свідоцтва про громадянство, ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в Неаполі (провінція Неаполя) вбачається , що він має Італійське громадянство (а.с.47).
		В тойже час,з довідки Генерального консульства України в Неаполі № 536-351 від 06 грудня 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований громадянином України (а.с. 103).
		Згідно довідки Виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області від 22 листопада 2021 року № 31 ОСОБА_1 мешкає у АДРЕСА_2 та має такий склад сім`ї: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дід ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , баба ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які проживають разом з нею (а.с. 104).
		З довідки Охтирського дошкільного навчального закладу (ясла садок) «Теремок» Охтирської міської ради Сумської області №265 від 23 листопада 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є вихованцем Охтирського дошкільного навчального закладу (ясла садок) «Теремок» Охтирської міської ради Сумської області (а.с. 105).
		Згідно листа КНП ОМР «Охтирський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 26 листопада 2021 року № 01-23/01/1398 19 жовтня 2020 року з сімейним лікарем закладу було укладено декларацію про вибір лікаря на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , представником якого є в декларації ОСОБА_1 . З моменту укладення декларації, ОСОБА_8 з суттєвими проблемами зі здоров`ям до сімейного лікаря не звертався (а.с. 111).
		З висновку органу опіки і піклування (виконавчий комітет) Охтирської міської ради про умови проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 вбачається, що 17 листопада 2021 року працівники служби у справах дітей Охтирської міської ради обстежили умови фактичного проживання малолітньої дитини за адресою АДРЕСА_2 та проведено співбесіду із зацікавленими особами, а саме: ОСОБА_1  матір`ю дитини , ОСОБА_6  дідусем дитини, ОСОБА_7  бабусею дитини. Обстеженням було встановлено, що дитина забезпечена одягом, взуттям відповідно до віку та сезону. Мати, дідусь та бабуся мають з ОСОБА_4 дуже тісні родинні психо-емоційні стосунки. Вони люблять дитину і ОСОБА_4 відповідає їм взаємністю. Фактично утриманням, вихованням та розвитком дитини займається мати дитини ОСОБА_1 , у цьому їй допомагають її батьки . Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що батько дитини  ОСОБА_3 має можливість кожного дня спілкуватися із своїм сином у телефонному режимі. ОСОБА_4 знає хто його батько та спілкується з ним . Відібрання малолітньої дитини ОСОБА_2 у матері ОСОБА_1 та повернення його до Італійської Республіки викличе у дитини психологічний стрес, тому орган опіки та піклування (виконавчий комітет) Охтирської міської ради вважає недоцільним вилучення дитини ОСОБА_2 у матері ОСОБА_1 та передачі його батькові ОСОБА_3 до Італійської Республіки , так як на даний час, таке рішення суду не відповідатиме найкращим інтересам дитини ( а.с.127-128).
		Задовольняючи позов ОСОБА_3 місцевий суд виходив з того, що утримання малолітнього ОСОБА_2 на території України здійснене матір`ю без згоди батька, що порушує його право на піклування про дитину, а тому повернення дитини до Італійської Республіки має легітимну мету, передбачену Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, таке повернення відповідає інтересам дитини, яка народилась в Італійській Республіці та без згоди батька утримується матір`ю на території України. 
		Проте повністю з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
		На спірні правовідносини розповсюджується дія норм Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, яка була ратифікована Україною 11 січня 2006 року (далі Конвенція).
		Відповідно до статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Положеннями частини першої статті 15 Закону України «Про міжнародні договори України» передбачено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
		Конвенція запроваджує процедуру для забезпечення повернення дітей, яких незаконно вивозять або утримують на території іноземної держави, до держави їх постійного місця проживання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції, переміщення або утримування дитини розглядаються як незаконні, якщо: при цьому порушуються права піклування про дитину, що належать будь-якій особі, установі або іншому органу, колективно або індивідуально, відповідно до законодавства держави, у якій дитина постійно мешкала до переміщення або утримування; у момент переміщення або утримування ці права ефективно здійснювалися, колективно або індивідуально, або здійснювалися б, якби не переміщення або утримування. 
		За змістом ч. 2 ст. 3 Конвенції права піклування, про які йдеться в частині першій цієї норми, можуть виникнути, зокрема, на підставі рішення судової влади, що спричиняє юридичні наслідки відповідно до законодавства такої держави. 
		Відповідно до ст. 12 Конвенції якщо дитина незаконно переміщена або утримується так, як це передбачено ст. 3, і на дату початку процедур у судовому або адміністративному органі тієї Договірної держави, де знаходиться дитина, минуло менше одного року з дати незаконного переміщення або утримування, відповідний орган видає розпорядження про негайне повернення дитини.
		Судовий і адміністративний орган навіть у тих випадках, коли процедури розпочаті після спливу річного терміну, також видає розпорядження про повернення дитини, якщо тільки немає даних про те, що дитина вже прижилася у своєму новому середовищі.
		Про наявність того, що дитина прижилась у своєму новому середовищі, можуть свідчити наступні факти: дитина відвідує дошкільний або шкільний навчальний заклад, різноманітні гуртки, за дитиною здійснюється медичний догляд, у дитини є свої друзі, захоплення, дитина має сталі сімейні зв`язки, зміна мови спілкування та інші факти, які свідчать, що дитина вважає своє місце проживання постійним, комфортним і місцем проживання своєї родини, тощо.
		Зазначені факти необхідно оцінювати в сукупності з дотриманням інтересів дитини як на цей час, так і в майбутньому, балансу інтересів та прав батьків, думки дитини, якщо вона досягла такого віку й рівня зрілості, тощо.
		Таким чином, при вирішенні питання щодо повернення дитини до місця її постійного проживання з підстав, передбачених Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, суд, ураховуючи найвищі інтереси дитини, повинен дослідити, чи є переміщення або утримування дитини незаконним, і забезпечити негайне повернення дитини (статті 3 та 12 Конвенції). При цьому, суд повинен переконатись у наявності (відсутності) виключень, передбачених статтями 13 та 20 Конвенції, зокрема, чи здійснювалося піклування про дитину в місці постійного проживання до моменту переміщення, чи існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної загрози або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку, а також чи таке повернення допускається з урахуванням основних принципів запитуваної держави.
		Частиною 2 статті 12, частинами 1, 2 статті 13 та статтею 20 Конвенції визначено вичерпний перелік обставин, за наявності яких суд має право відмовити у поверненні дитини до місця постійного її проживання.
		Обов`язок доведення наявності підстав для відмови у поверненні дитини Конвенція покладає на особу, яка вчинила протиправне вивезення або утримування дитини.
		Так, ст. 13 Конвенції передбачає, що судовий або адміністративний орган запитуваної держави не зобов`язаний видавати розпорядження про повернення дитини, якщо особа, установа або інший орган, що заперечує проти її повернення, доведуть, що: 
		а) особа, установа або інший орган, що піклуються про дитину, фактично не здійснювали права піклування на момент переміщення або утримування, або дали згоду на переміщення або утримування, або згодом дали мовчазну згоду на переміщення або утримування;
		b) існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку.
		Судовий або адміністративний орган може також відмовити в розпорядженні про повернення дитини, якщо виявить, що дитина заперечує проти повернення і досягла такого віку і рівня зрілості, при якому слід брати до уваги її думку.
		Розглядаючи обставини, про які йдеться в цій статті, судові й адміністративні органи беруть до уваги інформацію про соціальне походження дитини, подану Центральним органом або іншим компетентним органом країни постійного проживання дитини. 
		Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі  Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі  ЄСПЛ) як джерело права.
		Відповідно до практики ЄСПЛ рішення про повернення дитини до держави постійного місця проживання, прийняте на підставі Гаазької конвенції, відповідає пункту 1 статті 6 і статті 8 Конвенції.
		Згідно з висновками ЄСПЛ, висловленими у рішенні «Шнеерсоне і Кампанелла проти Італії» від 12 липня 2011 року, заява № 14737/09, рішення про повернення дитини до держави її постійного проживання на підставі Конвенції не може прийматися автоматично без урахування усіх важливих обставин, про що свідчать встановлені Конвенцією випадки, за яких компетентний орган може відмовити у наданні розпорядження про повернення дитини. При вирішенні таких справ суди повинні керуватися дотриманням найкращих інтересів дитини. Під найкращими інтересами дитини варто розуміти можливість збереження зв`язків з сім`єю, якщо не буде встановлено небажаність таких зв`язків, і можливість розвитку в здоровому середовищі. Суд повинен детально перевірити сімейну ситуацію і врахувати ряд факторів, зокрема, емоційного, психологічного, матеріального і медичного характеру, та надати розумну оцінку інтересам кожного із батьків та інтересам дитини, які мають найважливіше значення.
		ЄСПЛ у справі «Х проти Латвії», заява № 27853/09, рішення від 26 листопада 2013 року, зазначив, що в контексті розгляду поданого в рамках Гаазької Конвенції запиту про повернення, який відповідним чином є відмінним від провадження щодо батьківської опіки, поняття найкращих інтересів дитини повинне оцінюватися у світлі виключень, передбачених Конвенцією  1980 року, які стосуються плину часу (стаття 12), умов застосування Конвенції (стаття 13 (а) і існування «серйозного ризику» (стаття 13 (b),  а також дотримання фундаментальних принципів запитуваної держави, що стосуються захисту прав людини та основних свобод (стаття 20). Це завдання стоїть в першу чергу перед національними органами запитуваної держави, які, зокрема, мають перевагу прямого контакту із зацікавленими сторонами.
		З встановлених судом обставин та матеріалів справи вбачається, що у вересні 2020 року відповідачка разом із малолітнім сином ОСОБА_3 , за згодою батька дитини, приїхала в Україну, попередньо обумовивши тимчасове перебування у ній, яке не повинно перевищувати 3 місяці .
		Проте, в подальшому ОСОБА_1 , без згоди батька дитини ОСОБА_3 , залишилась з сином в Україні, що свідчить про порушення права батька на піклування про малолітнього сина згідно із законодавством Італійської Республіки ( ст.316 ЦК Італії).
		В той же час, колегія суддів вважає, що позивач не надав переконливих доказів на підтвердження того, що ним дійсно здійснювалось піклування про свою малолітню дитину, оскільки як вбачається із Загальної довідки про Реєстрацію місця проживання та Стан Сім`ї в квартирі АДРЕСА_3 значаться зареєстрованими відповідачка , її малолітній син та батьки позивача  ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , але позивач зареєстрованим не значиться ( т.1 а.с.42). Доказів на підтвердження того, що позивач набув право власності або право користування даним житловим приміщенням надано не було . Також ним не надано доказів на підтвердження того, що він має на праві власності або в користуванні інше житлове приміщення і забезпечував та в подальшому має можливість забезпечити нормальні умови для проживання свого малолітнього сина .
		З пояснень відповідачки вбачається, що житлове приміщення в якому були зареєстровані вона з малолітнім сином належить на праві власності батькам позивача, а вона з чоловіком і з малолітнім сином проживали у ньому із їх усної згоди.
		Також не надано позивачем доказів на підтвердження того, що ним здійснювалось матеріальне утримання малолітнього сина, оскільки в матеріалах цивільної справи відсутні відомості про місце його роботи або про джерела доходу за рахунок яких він мав можливість утримувати свою сім`ю з малолітнім сином.
		В судовому засіданні апеляційного суду відповідачка пояснила, що позивач не мав постійного місця роботи, його заробітки були періодичними і їх сім`я утримувалась за рахунок батьків позивача або за рахунок її тимчасових заробітків , оскільки вона змушена була залишати малолітню дитину і йти на роботу щоб забезпечити її належне утримання . На даний час позивач отримує допомогу по безробіттю, а аліменти на утримання його дитини від першого шлюбу та на утримання їх малолітнього сина сплачують його батьки . Попереднім рішенням італійського суду на позивача покладено обов`язок сплачувати на утримання їх сина аліменти у розмірі 300 Євро щомісячно, але ,за неодноразовим нагадуванням з її боку, ці аліменти у розмірі 100 Євро на місяць сплачують батьки позивача.
		Вирішуючи спір колегія суддів виходить з того, що з моменту переміщення дитини до часу ухвалення даного судового рішення пройшов 1 рік і 9 місяців , на час виїзду за межі Італійської Республіці дитині був 1 рік 2 місяці і в силу свого віку дитина реально не могла сприймати країну та місце де вона проживала , людей, які її оточували , крім близьких людей, які були поряд із нею щодня , а тому порушення стабільності її звичного середовища не відбулось.
		Разом з тим постійне її перебування з матір`ю забезпечує дитині стабільність психоемоційного розвитку та адаптації до умов життя, що є вкрай важливим, враховуючи вік дитини.
		На підтвердження цього свідчить довідка про обстеження психоемоційного стану Марко Фратіні складена практичним психологом, старшим викладачем кафедри психології СОІППО ОСОБА_11 , з якої вбачається що найважливішим новоутворенням раннього дитинства є формування установки «Я сам», коли з`являється усвідомлення своєї особистості, виникають перші уявлення про себе, Таке усвідомлення з`являється лише наприкінці третього року життя. До цього часу дитина ніби вплетена в життєдіяльність мами і дуже тісно емоційно з нею пов`язана. Відсутність мами поряд дуже негативно впливає на розвиток та психоемоційний стан дитини. Саме тому так важлива присутність мами у житті дитини раннього віку, до якого належить ОСОБА_4 . Гармонійний розвиток ОСОБА_4 , його стабільний емоційний стан та психологічне здоров`я можливе лише за умови створення оптимальної ситуації розвитку. Присутність мами у житті дитини є необхідною умовою для повноцінного розвитку дитини раннього віку. Для подолання емоційної лабільності нервової системи дитини розвиток та виховання мають здійснюватися в умовах повноцінного режиму та системної організації життя . Для ОСОБА_4 є небажаним переживання стресу та різкої зміни соціального середовища. Такі несприятливі ситуації можуть спричинити виникнення невротичних реакцій та спровокувати розвиток особистості дитини по невротичному типу.( т.1 а.с. 1180-182) 
		З огляду на матеріали справи подані сторонами до суду встановлено, що малолітній ОСОБА_2 більшу частину свого життя прожив в Україні, є громадянином як України так і Італійської Республіки , зареєстрований та фактично проживає в будинку, належному на праві власності батькам відповідачки, відвідує дитячий дошкільний заклад , перебуває на медичному обліку у лікаря-педіатра .
		Встановивши, що малолітній ОСОБА_2 фактично прижився у новому середовищі, суд першої інстанції не надав власної належної оцінки та не врахував його вік , тісну прив`язаність до матері , у дитини вже сформувалось певне коло спілкування з рідними відповідачки, які надають його матері допомогу у вихованні та піклуванні , а матір дитини забезпечила належні умови для проживання та для гармонійного розвитку дитини.
		Між тим, зазначені обставини вказують на високий рівень соціалізації ОСОБА_2 та достатню інтеграцію дитини в суспільстві за місцем проживання в м. Охтирка та на те, що дитина прижилась у новому середовищі, що виходячи з інтересів дитини є підставою для висновку про відмову в задоволенні позову про повернення дитини.
		На данийчас дитині2роки 11місяців ібільшу частинусвого життявона прожилав Українів м.Охтирка,вона є  занадто прив`язаною до матері та бабусі з дідусем, розуміє та сприймає мову, на якій спілкуються громадяни України, що є досить важливим для дитини цього віку. Матір дитини сприяє їй у спілкування з її батьком та дідусем і бабусею з боку батька за допомогою щоденного відеозв`язку. Крім того, батько дитини відвідував її в України та у грудні 2021 року проживав у сім`ї відповідачки протягом трьох тижнів . 
		В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини, яку Верховна Рада України ратифікувала 27 лютого 1991 року).
		Держави-учасниці забезпечують те, щоби дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини (частина перша статті 9 вказаної Конвенції).
		Принцип додержання найкращих інтересів дитини також закладений і в Гаазькій конвенції. Неповернення дитини до країни проживання іноді може бути виправдане в силу об`єктивних причин, які відповідають інтересам дитини, на які вказують передбачені у цій конвенції виключення, зокрема у випадку серйозного ризику того, що повернення дитини завдасть їй фізичної чи психічної шкоди.
		Задля досягнення означеної вище легітимної мети та найкращого задоволення інтересів дитини за існування встановленого судами на підставі належних, допустимих і достатніх доказів серйозного ризику того, що повернення дитини поставить її під загрозу заподіяння шкоди психіці, відмова у позові є виправданою.
		Наведене узгоджується з висновком викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі № 2-4237/12 (провадження № 14-21звц21).
		Зазначені вище обставини у своїй сукупності, на переконання колегії суддів свідчать, що дитина прижилась у новому середовищі , має тісний зв`язок із матір`ю та бабусею з дідусем, а тому повернення її до Італійської Республіки не можна вважати доцільним, адже у цьому випадку стануться примусові зміни укладу життя малолітньої дитини та існуватиме серйозний ризик заподіяння дитині фізичної або психічної шкоди.
		Головним фактором, яким керується суд при обґрунтуванні цього висновкує принцип дотримання, перш за все, найкращих інтересів дитини, які полягають у забезпеченні її гармонійного розвитку в безпечному, надійному і стабільному середовищі з урахуванням її віку, збереженні її зв`язків з сім`єю, у тому числі з матір`ю та бабусею з дідусем, з якими вона перебувала постійно протягом більшої половини свого життя.
		З огляду на викладені обставини суд, не вирішуючи питання щодо визначення порядку здійснення батьками батьківських прав і обов`язків, оскільки це не є предметом даного спору і не регулюються Конвенцією, доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду  скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		На підставі ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат підлягає зміні.
		Оскільки у задоволенні позову має бути відмовлено, тому з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 1362 грн.64 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
		Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 4; 382 ЦПК України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Жалковський Володимир Юрійович задовольнити.
		Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 17 січня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.
		Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 , в інтересах якого діє Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції ( м.Суми ) до ОСОБА_1 про забезпечення повернення малолітньої дитини до Італійської Республіки .
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1362 грн. 64коп. компенсації судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		Повне судове рішення складене 17 червня 2022 року.
		 
		 
		Головуючий -  О. І. Собина
		Судді:                                            О. Ю. Кононенко 
		 
		 В. І. Криворотенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...