Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/20990/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Застосування антимонопольного законодавства; оскарження рішень Антимонопольного комітету або його територіальних органів.
Надіслано для оприлюднення: 17.06.2022. Зареєстровано: 18.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 20.06.2022.
Дата набрання законної сили: 14.06.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 червня 2022 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/20990/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю., Малашенкової Т.М.,
		за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,
		 
		представників учасників справи:
		позивача - акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"  -  Самсонович О.А., адвокат (довіреність від 13.06.2022 № 19/3-02/112), Кур`ята В.В., адвокат (довіреність від 07.12.2021),
		відповідача - Антимонопольного комітету України - Данилов К.О. (у порядку самопредставництва),
		третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Логістичний комплекс "Арктика" - Яценко С.А., адвокат (ордер від 14.06.2022 №1240319),
		 
		розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
		на рішення господарського суду міста Києва  від 14.07.2021 (суддя Селівон А.М.),
		постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 (головуючий        - суддя Мальченко А.О., судді Агрикова О.В., Кравчук Г.А.) 
		у справі № 910/20990/20
		за позовом акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - Банк, позивач)
		до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, відповідач),
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-Логістичний комплекс "Арктика",
		про визнання недійсним рішення.
		 
		Історія справи 
		Банк звернувся до суду з позовом до АМК про визнання недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії АМКУ від 30.10.2020 №36-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - рішення АМК).
		Вимоги позивача обґрунтовані тим, що рішення АМК прийнято за недоведеності обставин, які мають значення для справи та які були визнані встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, за неповного з`ясування обставин, які мають значення для визначення розміру штрафу внаслідок чого висновки та кваліфікація порушень, викладених відповідачем у рішенні АМК, не відповідають дійсним обставинам справи, а позивача необґрунтовано притягнуто до відповідальності.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		Рішенням господарського суду міста Києва від 14.07.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022, у позові відмовлено.  
		Оскаржувані рішення мотивовані обґрунтованістю висновків АМК, викладених у рішенні АМК.
		При цьому суди зазначили про те, що: - АМК у межах наданих йому повноважень мав право витребувати у Банку інформацію, необхідну для з`ясування дійсних обставин набуття права власності Банком над активами товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Логістичний комплекс "Арктика", а Банк, у свою чергу, був зобов`язаний надати достовірну та повну інформацію у встановлений строк; - викладена у листі АМК від 17.07.2018 №24-29/03-8781 вимога щодо надання запитуваної інформації була повною та чіткою, здійснена в межах визначених статтями 3, 6, 7, 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» повноважень органу АМК, а відтак, підлягала обов`язковому та безумовному виконанню Банком.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі до Верховного Суду Банк просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.07.20231 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 у справі №910/20990/20 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У поданій касаційній скарзі скаржник із посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування:
		статей 7 та 16 Закону України від 26.11.1993 № 3659-ХІІ "Про Антимонопольний комітет України" (далі - "Закон № 3659") при дослідженні питання наявності у АМК повноважень вимагати надання документів при "дослідженні питання стосовно наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції";
		статей 22, 22-1 Закону № 3659 при дослідженні питання дійсного змісту та правової природи листа АМК, що направлявся на адресу Банку та не відповідав вимогам, встановленим Типовою інструкцією з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, ДСТУ 4163-2003 "Вимоги до оформлювання документів" та Інформаційного листа АМК №70/01 від 13.06.2019 "Про запитування інформації органами Антимонопольного комітету України та застосування відповідальності за порушення, пов`язані з запитуванням інформації";
		- статті 52 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - "Закон № 2210") у взаємозв`язку з положеннями Рекомендаційних роз`яснень "Щодо застосування положень частин другої, п`ятої та шостої статті 52 Закону № 2210, частин першої і другої статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 09.08.2016 № 39-рр при дослідженні питання законності накладення АМК на позивача штрафу за інформаційне порушення, який становить понад 1 мільйон гривень та суттєво перевищує можливий розмір штрафу у випадку доведення порушення, на з`ясування якого такий інформаційний запит був спрямований.
		 
		Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу
		Від  АМК надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить поновити строк на подання відзиву та залишити касаційну скаргу Банку без задоволення, а судових рішень у справі №   910/20990/20 - без змін.
		Від товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Логістичний комплекс "Арктика" відзиву на касаційну скаргу не надходило.
		 
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що у межах проведення дослідження питання стосовно наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді ознак правопорушення законодавства про захист економічної конкуренції щодо здійснення концентрації шляхом набуття права власності Банком, над активами товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Логістичний комплекс "Арктика" у вигляді цілісного майнового комплексу "Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик центр "Скандинавія", що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46А, а також двох земельних ділянок, АМК на підставі статей 7, 16, 22 та 22-1 Закону № 3659 звернувся 20.06.2018 до Банку з листом №24-29/03-7505 "Про надання інформації".
		У зазначеному листі АМК запропонував Банку у п`ятнадцятиденний термін з дня отримання цього листа надати АМК інформацію, а саме:
		- документи, що підтверджують посвідчення та державну реєстрацію права власності на всі об`єкти нерухомості та земельні ділянки, над якими Банк набув контроль та які належали товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-Логістичний комплекс "Арктика";
		- обґрунтовані пояснення щодо причин здійснення концентрації шляхом набуття права власності Банком над активами товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Логістичний комплекс "Арктика" у вигляді цілісного майнового комплексу "Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик центр "Скандинавія", що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46А, а також двох земельних ділянок, без дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
		17.07.2018 у ході проведеного аналізу інформації, наданої Банком листом від 06.07.2018 №55/2-09/949-63255/2018-00/Вих у відповідь на запит АМК від 20.06.2018 №24-29/03-7505 щодо надання інформації, у зв`язку з виникненням необхідності в отриманні додаткової інформації, на підставі статей 7, 16, 22 та 22-1 Закону № 3659, відповідач звернувся до позивача листом №24-29/03-8781 "Про надання інформації", у відповідності до якого запропонував у десятиденний термін з дня отримання цього листа надати до Комітету наступну інформацію:
		- чи користувався та розпоряджвся Банк активами у період з 24.05.2017 по теперішній час?;
		- чи користувалася та розпоряджалася (отримувала прибуток від такої діяльності) будь-яка інша особам активами у період з 24.05.2017 по теперішній час? Якщо так, то вказати на підставі яких документів здійснювалася така діяльність (надати копії відповідних підтверджуючих документів)?;
		- надати інформацію щодо наявності/відсутності «відповідного виробничого обладнання» у комплексі «Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик центр «Скандинавія» станом на 24.05.2017 та на теперішній час;
		- чи було вказане виробниче обладнання демонтовано та вивезене перед придбанням Банком активів?;
		- вказати, кому на праві власності належить/належало (станом на 24.05.2017 та на теперішній час) виробниче обладнання, при цьому надати відповідні підтверджуючі документи;
		- надати обґрунтовані пояснення щодо причин невідчуження протягом більш ніж року Банком активів.
		При цьому, у вказаних листах АМК від 20.06.2018 та від 17.07.2018 зверталась увага позивача на обов`язковість виконання вимог державного уповноваженого щодо надання інформації у визначений ним термін відповідно до статей 22 та 22-1 Закону № 3659, а також на те, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 Закону № 2210 неподання інформації АМК, подання інформації в неповному обсязі у встановлений органами АМК строки, а також подання недостовірної інформації є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягне за собою відповідальність відповідно абзацу 4 пункту 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
		У свою чергу, 30.07.2018 Банк звернувся до АМК з листом №55/2-09/1062/70488/2018-00/вих., в якому вказував на те, що запитувані відомості містять інформацію з обмеженим доступом, що має спеціальний режим правової охорони, а тому з метою повної відповіді та мінімізації ризику надання такої інформації без урахування обов`язкових нормативних приписів щодо порядку її розкриття, доцільність отримання необхідної правової підстави на її розкриття, зважаючи на приписи статті 22-1, пункту 5 частин першої та другої статті 7 Закону № 3659 щодо надання інформації саме на запит АМК, беручи до уваги час, необхідний Банку для підготовки відповіді, просило продовжити Банку строк для надання відповіді на лист АМК від 17.07.2018 №24-29/03-8781.
		За результатами розгляду вказаного листа, АМК листом від 31.08.2018 №24-03/11278 "Про продовження терміну та надання роз`яснення" повідомлено позивача, що строк надання інформації на лист державного уповноваженого від 17.07.2018 №24-29/03-8781 продовжено до 01.10.2018, а також викладено прохання про надання інформації та/або документів, що підтверджують відсутність/наявність ознак порушення в діях Банку у вигляді здійснення концентрації шляхом набуття права власності Банком над активами.
		Позивачем направлено на адресу АМК лист від 01.10.2018                                                  №55/2-09/1424/91481/2018-00/Вих, в якому зазначено про відсутність у Банку правових підстав для надання відповідної інформації, посилаючись на те, що вказаний лист від 17.07.2018  № 24-29/03-8781 не є вимогою про надання інформації у розумінні пункту 5 частин першої та другої статті 7, статті 22-1 Закону № 3659.
		До вказаного листа Банком додано копію «Наукового висновку щодо застосування законодавства України про захист економічної конкуренції до правовідносин переходу права власності до банку - кредитора на цілісний майновий комплекс у результаті звернення стягнення на предмет іпотеки» Київського регіонального центру НАПН України.
		30.10.2020 Банк звернувся до АМК з листом №55/2-08/697/72101/2020-00/Вих, в якому вказував на те, що лист АМК від 17.07.2018 №24-29/03-8781 не є вимогою про надання інформації в розумінні приписів Закону № 3659, а є лише пропозицією її надати, тобто, фактично не мало місця звернення відповідача саме з вимогою, у зв`язку з чим позивач просив закрити провадження у справі №130-26.13/94-20.
		Рішенням АМК за наслідками розгляду матеріалів справи №130-26.13/94-20 про порушення Банком законодавства про захист економічної конкуренції, постановлено:
		- визнати, що Банк вчинив порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону №2210 у вигляді неподання інформації на вимогу державного уповноваженого АМК від 17.07.2018 №24-29/03-8781 у встановлений ним строк;
		- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накласти на Банк штраф у розмірі 1 057 865,00 грн.
		 
		Також у рішенні зазначено, що штраф, розмір якого визначено з урахуванням доходу (виручки) Банку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2019 рік у сумі  1 057 865 000,00 грн, підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення, яке може бути оскаржене до господарського суду міста Києва у двомісячний строк з дня його одержання.
		Як встановлено судом першої інстанції, супровідним листом від 04.11.2020                           № 130-26.13./01-15115 відповідач повідомив позивача про результати розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та надіслав останньому копію вказаного рішення АМК.
		Факт отримання супровідного листа та копії рішення позивачем 06.11.2020 підтверджується відміткою вхідної кореспонденції Банку на відповідному листі та сторонами не заперечувався.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.
		Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання рішення АМК недійсними.
		Дослідивши аргументи касаційної скарги у контексті встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, суд касаційної інстанції зазначає таке.
		Банк обґрунтовуючи підстави недійсності рішень АМК, зокрема, послався на те, що АМК не мав повноважень вимагати надання інформації, в тому числі з обмеженим доступом, при проведенні "дослідження питання стосовно наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції".
		Згідно з приписами статті 3 Закону № 3659  основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
		Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 3659 у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі: перевіряти суб`єктів господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
		Згідно з частиною сьомою статті 6 Закону № 3659 державний уповноважений АМК є органом Антимонопольного комітету України.
		Відповідно до статті 16 Закону № 3659 державний уповноважений Антимонопольного комітету України має, серед іншого, такі повноваження: проводити перевірки суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; безперешкодно входити до приміщень підприємств, установ та організацій під час проведення перевірок та розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за умови пред`явлення службового посвідчення і документів, що підтверджують проведення перевірки чи розслідування; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
		Положеннями статей 22 та 22-1 Закону № 3659  передбачено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом; невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність; суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання.
		Відповідно до статті 1 Закону №2210 суб`єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб`єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб`єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання.
		Верховний Суд на підставі вищевказаних норм вважає за необхідне зазначити, що законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за яких органи АМК мають право витребувати інформацію у суб`єктів господарювання та інших осіб. Так, інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених Законом.
		Верховний Суд звертається і до власних послідовних правових позицій, викладених у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 23.04.2019 у справі №915/827/18, від 01.08.2019 у справі №910/15697/18, від 21.11.2019 у справі        № 908/24/19, від 16.01.2020 у справі №910/12392/18, від 23.01.2020 у справі №922/1124/18, від 23.01.2020 у справі №910/13204/18 тощо, щодо того, що саме орган АМК визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
		Отже, Антимонопольний комітет України та його органи для реалізації основного завдання, визначеного у статті 3 Закону № 3659, у частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 1 статті 3) відповідно до повноважень, передбачених, зокрема, пунктами 4, 5 частини першої статті 7, статей 12, 22, 22-1 цього Закону, положень Закону №2210 може витребувати інформацію, пов`язану з дослідженням питання стосовно наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції суб`єктами господарювання. 
		Верховний Суд також виходить з того, що законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом АМК інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
		Близька за змістом правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 915/827/18, від 04.07.2019 у справі № 910/13461/18, від 01.08.2019 у справі № 910/15697/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13460/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13472/18, від 26.09.2019 у справі № 910/12393/18.
		При цьому Суд звертає увагу на те, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 ГПК України викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
		Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
		Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
		Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
		Зі змісту судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій на підставі дослідженої у справі вимоги АМК від 17.07.2018 та її аналізу як цілісного документа, а також аналізу вживаних слів у сукупності, з урахуванням правового змісту такого документу встановлено, що викладена у листі АМК від 17.07.2018 №24-29/03-8781 вимога щодо надання запитуваної інформації була повною та чіткою, здійснена у межах, спосіб та порядку визначених статтями 3, 6, 7, 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" повноважень органу АМК, тобто є вимогою у розумінні вказаних норм, а відтак, підлягала обов`язковому та безумовному виконанню Банком.
		Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
		Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.07.2021 у справі 915/1889/19, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20.
		Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
		Зі змісту судових рішень убачається встановлення обставин справи, зокрема, які не заперечуються позивачем, щодо не надання запитуваної інформації. За таких обставин суди попередніх інстанцій з наведенням необхідного мотивування щодо встановлення відсутності передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання недійсними рішень АМК, а відтак доведеність висновків АМК стосовно наявності у діях Банку порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктами 13, 16 статті 50 Законом України "Про захист економічної конкуренції", - дійшли висновків стосовно відсутності підстав для визнання недійсним рішення АМК. 
		Верховний Суд з урахуванням наведених вище норм матеріального права та зазначених власних правових позиції Верховного Суду у контексті встановлених фактичних обставин справи зазначених у розділі 6 цієї постанови не вбачає неправильного застосуванням судами цих норм матеріального права, як передумови для скасування судових рішень.
		Інші доводи касаційної скарги стосуються виключно оцінки/переоцінки доказів у справі  та питань встановлення фактичних обставин справи у ній. Проте за імперативним приписом частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Тому перевірка такого роду доводів скаржника перебуває поза встановленими процесуальним законом межами розгляду справи в суді касаційної інстанції. 
		Необхідно зазначити, що пункт 13 статті 50 Закону №2210 визначає порушенням законодавства про захист економічної конкуренції неподання інформації Антимонопольному комітету України у визначені строки.
		Отже, неподання інформації Антимонопольному комітету України у встановлені органами Антимонопольного комітету України строки є актом невиконання заснованої на законі вимоги державного органу, що тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.
		Відповідно до абзацу четвертого частини другої та частини шостої статті 52 Закону №2210 за порушення, передбачені пунктами 9, 13 - 18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
		Посилання скаржника на те, що сума штрафу безпідставно визначена АМК без урахування рекомендаційних роз`яснень Антимонопольного Комітету України (від 16.02.2016 № 6-рр) щодо застосування положень частин другої, п`ятої та шостої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», частин першої та другої статті 21 Закону 2210, Касаційний господарський суд відхиляє, оскільки скаржником не доведено, що така сума є непропорційною до порушеного ним правопорушення, у тому числі з огляду на встановлені судом ознаки його недобросовісної поведінки. Сума штрафу обґрунтовано визначена АМК у відповідності до приписів статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції». 
		Крім того, рекомендаційні роз`яснення АМК від 16.02.2016 № 6-рр згідно з їх пунктом 1 та назвою, мають виключно рекомендаційний (а не обов`язковий) характер, і питання, пов`язані з їх застосуванням до спірних правовідносин не можуть бути підставами для висновку про правильність застосування норм Закону як АМК, так і господарськими судами, що розглядали дану справу (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.08.2019 зі справи № 916/2670/18, від 21.01.2020 зі справи №910/12400/18).Не може бути прийнятий й аргумент скаржника стосовно того, що "такий розмір штрафу за інформаційні порушення не пропорційний штрафу який може бути накладений у випадку доведення порушення", оскільки, як з`ясовано попередніми судовими інстанціями і не спростовано скаржником, сума накладеного на Банк згідно з рішенням АМК штрафу знаходиться в межах, визначених статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
		Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано. 
		Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		Звертаючись з касаційною скаргою, Банк не спростував висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.
		За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Банку залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для їх скасування.
		 
		Судові витрати
		Понесені Банком у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
		 
		Керуючись статтями 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2021  та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 у справі  №   910/20990/20 - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                                    І. Булгакова
		 
		Суддя                                                                                                     Б. Львов
		 
		Суддя                                                                                           Т. Малашенкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...