Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/1964/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин.
Надіслано для оприлюднення: 20.06.2022. Зареєстровано: 20.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.06.2022.
Дата набрання законної сили: 08.06.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		08 червня 2022 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  922/1964/21 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Стратієнко Л.В.,
		 
		за участю секретаря судового засідання - Шпорт В.В.,
		представників учасників справи:
		ОСОБА_1 - не з`явився, 
		ОСОБА_2 - не з`явився, 
		ОСОБА_3 - не з`явився, 
		ОСОБА_4 - не з`явився, 
		ОСОБА_5 - не з`явився, 
		ОСОБА_6 - не з`явився, 
		Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома" - не з`явився
		розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 
		на додаткові рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2021 (суддя Хотенець П.В.),
		постанови Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 (колегія суддів: Гетьман Р.А., Гребенюк Н.В., Склярук О.І.)
		та додаткові постанови Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 (колегія суддів: Гетьман Р.А., Гребенюк Н.В., Склярук О.І.)
		у справі за позовом  ОСОБА_1 
		до відповідачів:
		1)           ОСОБА_2 ,
		2)           ОСОБА_3 ,
		3)           ОСОБА_4 ,
		4)           ОСОБА_5 
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:
		1)           ОСОБА_7 ,
		2)          Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома" (далі - ТОВ "Аксіома")
		про визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації.
		Підстави передачі справи на Велику Палату Верховного Суду (стислий виклад) 
		1.           При вирішенні питання щодо компенсації сторонам витрат на правничу допомогу колегія суддів Касаційного господарського суду з`ясувала наявність протилежних висновків Верховного Суду з такого процесуального питання:
		-          якщо договір передбачає сплату фіксованого гонорару, то чи повинен акт (звіт) адвоката містити не лише перелік виконаних робіт (наданих послуг), але й час, витрачений на їх виконання (надання)?
		2.          Колегія суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 23.11.2020 у справі №638/7748/18 зазначила, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.  
		3.          Водночас у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 Верховний Суд дійшов протилежних висновків. 
		4.          Колегія суддів вважає за необхідне відступити від правового висновку, що міститься у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі №638/7748/18 з мотивів, викладених нижче. 
		Суть спору
		5.           ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації, у якому їй було відмовлено. Додатковими рішеннями стягнуто з позивачки судові витрати на правову допомогу.
		6.          Скаржниця звернулася з касаційними скаргами на додаткові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими з неї на користь відповідачів та третьої особи стягнуто витрати на правову допомогу у загальному розмірі 233    825 грн.
		7.          Одним із ключових аргументів касаційних скарг є неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо того, що ненадання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, унеможливлює стягнення витрат на правничу допомогу, та, натомість, врахування висновків про необов`язковість надання детального опису у випадку, якщо розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, внаслідок чого із позивачки на користь третьої особи було стягнуто 60    000 грн витрат на правову допомогу у суді першої інстанції.
		Історія справи
		8.           ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів, в якій просила: 1) визнати недійсним договір дарування частини частки в статутному капіталі ТОВ "Аксіома", за яким ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняв частину частки у статутному капіталі товариства у розмірі 3,33%, що в грошовому еквіваленті становить 183 150 грн.; 2) визнати недійсним договір дарування частини частки в статутному капіталі ТОВ "Аксіома", за яким ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_4 прийняв частину частки у статутному капіталі товариства у розмірі 0,97%, що в грошовому еквіваленті становить 53 350 грн; 3) визнати недійсним договір дарування частини частки в статутному капіталі ТОВ "Аксіома" за яким ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_5 прийняв частину частки у статутному капіталі товариства у розмірі 0,7%, що в грошовому еквіваленті становить 38 500 грн; 4) скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) №14801070025000607; 5) скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу в ЄДР №14801070025000607; 6) скасувати державну реєстрацію змін до відомост;ей про юридичну особу в ЄДР №14801070025000607.
		9.          Господарський суд Харківської області рішенням від 13.09.2021 відмовив у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_6 , ТОВ "Аксіома" про визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		10.          Господарський суд Харківської області додатковим рішенням від 27.09.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2021, заяву ТОВ "Аксіома" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнив повністю та стягнув з позивачки на користь ТОВ "Аксіома" такі витрати у розмірі 60 000 грн.
		11.          Господарський суд Харківської області додатковим рішенням від 27.09.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2021, заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнив повністю та стягнув з позивачки такі витрати у розмірі по 35 000 грн на користь кожного із зазначених відповідачів.
		12.          Додаткові рішення суду першої інстанції, з мотивами яких погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовані, зокрема, наступним:
		-          ТОВ "Аксіома" та Адвокатське бюро "Артура Суреняна "Центр правової допомоги"  погодили, що розмір винагороди бюро за юридичні послуги, вказані в пунктах 1.1.-1.2. додаткової угоди, є фіксованим та становить 60 000 грн; 
		-          в якості доказу на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, надано акт від 13.09.2021 №ОУ-0000010 здачі-приймання наданих послуг до договору №Ю-1905 про надання правової допомоги;
		-          відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
		13.          Східний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 16.12.2021 заяву ТОВ "Аксіома" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнив та стягнув з позивачки на користь ТОВ "Аксіома" 20 000 грн таких витрат.
		14.          Східний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 16.12.2021 заяву представника фізичних осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнив та стягнув з позивачки такі витрати у розмірі по 16 275 грн на користь кожного із зазначених відповідачів.
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи 
		15.          28.12.2021 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційними скаргами на додаткові рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2021 та постанови Східного апеляційного господарського суду    від 07.12.2021, у яких просила їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у стягненні відповідних судових витрат.
		16.          05.01.2022 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційними скаргами на додаткові постанови Східного апеляційного господарського суду    від 16.12.2021, у яких просила їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у стягненні відповідних судових витрат.
		17.          На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК скаржниця зазначила, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми права (статті 15, 16, 123, 126, 129 ГПК, статті 1, 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") та не врахували висновки щодо їх застосування, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №911/3386/17, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 23.11.2020 у справі №638/7748/18, від 08.04.2021 у справі №922/2321/20 щодо вимог реальності, розумності, обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат (п.1 ч.2 ст.287 ГПК). Суд апеляційної інстанції, на думку скаржниці, необґрунтовано застосував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19. Скаржниця також звертає увагу на існування неоднакової судової практики з питань, пов`язаних зі стягненням витрат на правничу допомогу (щодо надання детального опису робіт та/або послуг у разі, якщо договором про надання правничої допомоги передбачено фіксовану вартість таких робіт/послуг), та посилається на постанови Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.
		18.          Скаржниця також зазначила:
		-          вартість послуг на адвоката є завищеною, ТОВ "Аксіома" не подало детальний опис наданих послуг; акт здачі-приймання до договору про надання правничої допомоги не є розрахунком здійснених витрат часу при наданні правничої допомоги (не враховано висновок, який викладено у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі №638/7748/18);
		-          суди неправильно застосували ч.4 ст.126 ГПК щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом наданих послуг;
		-          судами не правильно застосовано ч.5 ст.129 ГПК щодо обґрунтованості та пропорційності стягнутих витрат; 
		-          суди не повинені були присуджувати всі витрати на адвоката стороні, на користь якої відбулося прийняття рішення (не взято до уваги постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19);
		-          матеріали справи не містять великої кількості документів, які були подані представником відповідачів 2, 3, 4, та на які адвокат останніх витратив би значний час; всі процесуальні документи подані представником від імені відповідачів 2, 3, 4 штучно створюють характер послуг, які просто дублюють зміст один одного;
		-          суд не дослідив критерій реальності адвокатських витрат, не перевірив відсутність документів на підтвердження реального перерахування грошових коштів (не взято до уваги постанову Великої Палати Верховного суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18);
		-          значний час, який адвокат ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 витратив на аналіз законодавства, пошук судової практики охоплюється послугою зі здійснення підготовки відзивів (постанова Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2321/20).
		19.          Станом на 08.06.2022 відзив на касаційні скарги до Верховного Суду не надходив. 
		Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
		20.          Верховний Суд ухвалою від 22.04.2022 відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 , розгляд справи призначив на 08.06.2022. 
		21.          08.06.2022 до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за її відсутності.  
		22.          У судовому засіданні 08.06.2022 Верховний Суд  у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалив рішення про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду  на підставі ч.3 ст.302 ГПК.
		Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати 
		23.          Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржниця посилається на наявність суперечливої практики Верховного Суду з питань, пов`язаних зі стягненням витрат на правничу допомогу щодо необхідності надання детального опису робіт та/або послуг у разі, якщо договором про надання правничої допомоги передбачено фіксовану вартість таких робіт/послуг, та як приклад наводить постанови Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 (колегія суддів Касаційного адміністративного суду) та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18 (колегія суддів Касаційного цивільного суду).
		24.          Скаржниця зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано застосував саме позицію, викладену у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19. При цьому скаржниця не посилається на п.2 ч.2 ст.237 ГПК як на підставу касаційного оскарження, яка передбачає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
		25.          Колегія суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 23.11.2020 у справі №638/7748/18 зазначила, що відповідач не надав суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
		26.          Колегія суддів Касаційного цивільного суду зазначила, що за таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що підстав для ухвалення додаткового рішення (постанови) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.
		27.          У той же час, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 зазначила: "щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень ч.4 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним".
		28.          Колегія суддів Касаційного адміністративного суду погодилася з висновком суду першої інстанції, що за умов відсутності детального опису робіт та встановлення розміру гонорару адвоката сторонами у фіксованому розмірі, витрати на професійну правничу (правову) допомогу є підтвердженими належними та допустимими доказами і підлягають відшкодуванню.
		29.          Таким чином, доводи скаржниці про існування суперечливої практики Верховного Суду щодо необхідності надання детального опису робіт (наданих послуг) у випадках, коли договором про надання правничої допомоги передбачено фіксовану вартість таких робіт (послуг) знайшли своє підтвердження.
		30.          Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що висновки, аналогічні висновкам Верховного Суду у справі №640/18402/19, містяться також у постановах Верховного Суду у низці господарських справ (див. постанови Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 21.03.2019 у справі №914/359/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 23.03.2021 у справі № 903/330/20, від 18.11.2021 у справі № 918/370/21, від 19.11.2021 у справі №910/4317/21, від 30.11.2021 у справі №925/331/20, від 19.01.2022 у справі №910/1344/19, від 03.02.2022 у справі №910/17183/20), тобто такий підхід є усталеним в судах господарської юрисдикції. 
		31.          Згідно зі ст.36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
		32.          Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6 ст.13 Закону "Про судоустрій і статус суддів").
		33.          Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абз.3 п.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 та абз.1 пп.2.1 п.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 №1-рп/2015).
		34.          Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations), зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (Рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 №3-р(І)/2019).
		35.          Дослідивши норми чинного законодавства та наявну практику Верховного Суду, колегія суддів погоджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 з наступних мотивів.
		36.          Згідно положень ч.3 ст.126 ГПК, яким кореспондують положення ч.3 ст.137 Цивільного процесуального кодексу та ч.4 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		37.          За змістом ч.3 ст.237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) однією з підстав виникнення представництва є договір.
		38.          Відповідно до ст.26 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
		39.          Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
		40.          За змістом ч.3 ст.27 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
		41.          Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 ЦК. Зокрема, ст.903 ЦК передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
		42.          Глава 52 ЦК регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
		43.          Стаття 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
		44.          Аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:
		1)          договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч.2 ст.27 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
		2)          за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК;
		3)          як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
		4)          адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
		5)          адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні;
		6)          відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
		45.          Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
		46.          Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 19.11.2021 у справі №910/4317/21, від 03.02.2022 у справі №910/17183/20.
		47.          Відтак, якщо договір передбачає фіксований розмір гонорару, то акт приймання-передачі робіт (послуг) або звіт адвоката може не містити кількість часу, витраченого адвокатом на виконання робіт чи послуг, перелічених в акті. Це не є підставою для відмови у компенсації витрат на правничу допомогу.
		48.          Отже наявна різниця у правових висновках (підходах) Верховного Суду з питань компенсації витрат у разі укладення стороною з адвокатом договору, що передбачає фіксований розмір гонорару.
		49.           Колегія суддів вважає, що для досягнення єдності практики необхідно відступити саме від правової позиції, викладеної колегією суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.
		50.          Мотивуюче своє рішення Верховний Суд вважав, що неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу. 
		51.          За змістом ч.4 ст.126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		52.          Відтак, колегія суддів вважає, що сторона може доводити неспівмірність витрат згідно ч.4 ст.126 ГПК і без зазначення у акті (звіті) адвоката витрат часу на виконання робіт (надання послуг), посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. 
		53.          Чинні процесуальні кодекси не вимагають від сторони, яка заявляє про відшкодування витрат, надання доказів щодо часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, чи доказів на підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу фактично адвокат витратив на виконання робіт. Від сторони не вимагають й наведення обґрунтування, чому саме таку кількість часу витратив адвокат на відповідні дії (див. постанови від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 20.12.2018 р. у справі №316/1923/16-а (2-а/316/41/17), від 18.05.2022 у справі №910/4268/21. 
		54.          Відсутність у звіті витрат часу не може бути єдиною підставою відмови стороні у компенсації її витрат на правничу допомогу. Якщо сторона, якій суд компенсує витрати на правову допомогу, користується послугами адвоката, має професійного представника в суді, то презюмується виконання робіт (надання послуг) адвокатом у певному, хоча б мінімальному обсязі. 
		55.          Відповідно до ч.3 ст.302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		56.          Відповідно до ч.1 ст.303 ГПК питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
		57.          З огляду на зазначене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи №922/1964/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		У Х В А Л И В:
		Передати справу №922/1964/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_7 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома" про визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає
		 
		Головуючий суддя                                                                                О. Кібенко
		 
		Судді                                                                                                    С. Бакуліна
		 
		                                                                                                    Л. Стратієнко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...